CC BY
5ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОД1В АКТИВ1ЗАЩ1 П1ЗНАВАЛЬНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 УЧН1В НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
С.Г.Цапова, вчитель математики, Донецький бiзнес-лiцей, м.Донецьк, УКРА1НА
У статтг розглядаються форми 7 методи активгзацИ тзнавальног дгяльностг учшв на уроках математики 7 надаеться гхня характеристика. Розробка 7 використання цих метод1в сприяе формуванню самосттност1, в1дпов1дальност1 за результати д1яльност1, створюе умови ефективног самореал1зацИ'учмв, актуал1зацИ' гх тдив1дуальних зд1бностей.
Останшм часом науковщ прид^ють все бшьше уваги пщвищенню рiвня тзна-вально'1 активносп учшв, який, безумовно, забезпечуе рацiональнiсть мислення; го-товнiсть ставити i розв'язувати дослщ-ницью задачi; посилення мобшьносп знань. У багатьох наукових публжащях однieю з головних цiлей освгги визнача-еться не стiльки вивчення засад класичних фундаментальных наук, скшьки розвиток активносп, самостiйностi у навчанш (1.Бех, М.Свтух, П.М'ясощ, З.Слепкань, О.Тягло та шш^. Проблемам формування тзнавально! активностi у рiзних видах навчально'1 дiяльностi присвяченi дослщ-ження В.Гнеденка, В.Скатецького, Т.Кри-лово'1, Л.Кчуговсько'1, М.Ядренка та iн. Питанням розробки методiв активiзащi математичного навчання присвяченi робо-ти вчених: А.Алексюка, В.Дубинчук, В.Краевського, О.Скафи, О.Фомкшо'1 та iн.
Безумовно, сгутнь активносп школя-рiв е реакцieю на методи i прийоми роботи вчителя, демонсграцiею його педаroriчноi майстерносгi. Аналiз науково'1 лiтератури дозволив нам зробити висновок, що актив-ними методами навчання варто називати методи, яю максимально пiдвищують рiвень тзнавально'1 активностi школярiв, спонукають 1'х до ретельного навчання [5].
У шкшьнш практицi та методичнiй лiтературi традицшно прийнято подiляти методи навчання за джерелом знань: сло-веснi (розповiдь, лекщя, бесiда, читання),
наочнi (демонстрацiя натуральних, екран-них i iнших наочних приладiв, експери-менпв) i практичт (лабораторнi i практич-нi роботи). Кожний з них може бути бшьш-менш активним. На уроках математики ми використовуемо активт методи, з огляду на зм^ матерiалу, дидактичнi цiлi уроку i вiковi особливостi учнiв.
Розглянемо докладнiше словест методи.
1. Метод дискуси застосовуеться до питань, що вимагають мiркувань. Ми домагаемося, на своiх уроках, щоб дiти могли вшьно висловлювати свою думку й уважно слухати думку виступаючих (за звичай це використовуеться при доведет теорем, тверджень, геометричних побудов).
2. Метод самостшно'1 роботи з учнем. У старших класах з метою кращого вияв-лення логично!' структури нового матерiалу даемо завдання самостшно скласти план доведення теорем, схеми розв'язання задач, з виконанням установки: мiнiмум тексту - максимум шформаци (активно використовуючи математичну символжу). При обговорены поправляемо учнiв, коре-гуемо 1'хш мiркування, уточнюемо, допов-нюемо, вiдкидаемо все зайве, несуттеве.
Використовуючи цей план, учнi устш-но вдаворюють доведення теорем, структуру розв'язання задач при виконанш до-машнього завдання. Умiння конспектува-ти, складати план вiдповiдi, коментувати текст пiдручника, знаходити в ньому основнi ще'1, працювати з довщниками,
©
науково-популярною лтературою допома-гають формуванню в учнях теоретичного й образно-предметного мислення при ана-й узагальненнi математичних фактiв i положень.
Для закрiплення навичок роботи з л1те-ратурою ми даемо учням рiзнi посильнi завдання. Наприклад, у 8 класi при вив-ченнi теми: «Теорема Пхфагора» ми даемо завдання: зробити повщомлення про запропоновану теорему, використовуючи матерiал з 1нтернету, довiдковоi лгтерату-ри. Учням потрiбно розповiсти про рiзнi способи доведення теореми та юторш 'хнього виникнення. Повiдомлення фор-муеться на альбомних аркушах, титульний лист оформляеться з використанням ма-люнюв. У класi учень повинен постарати-ся не прочитати доведення теореми, а вщ-творити його, вщсгежуючи лопку викла-дення.
При такш робот учнi вчаться аналiзу-вати матерiал, а також розвиваеться 'хне усне мовлення. Завдяки цьому, учнi в подальшому не соромляться висловлюва-ти сво'' думки й судження.
3. Метод самост1йно'1' роботи з дидак-тичними матерiалами.
Оргатзуемо самостiйну роботу таким чином: даемо класу конкретне навчальне завдання, та намагаемося довести його до свщомосп кожного учня [3]. Тут е сво'1' вимоги:
1) текст потрiбно сприймати зорове (на слух завдання сприймаються неточно, деталi швидко забуваються, учш змушенi часто перепитувати);
2) по^бно якнайменше часу витрача-ти на запис тексту завдання.
Для цiеi мети добре пiдходять зошити на друкованiй основi i збiрники завдань для учнiв, а також картки, що включають зразки розв'язання завдань.
Картки за курсом «Алгебра 9 клас» з'явилися зовсiм недавно. Користуючись ними у сво'й роботу ми помiтили, що ^е-рес до предмета зрю, виросли показники устшносп. На жаль, ми змушеш, як i багато вчителiв, користуватися поки що саморобними роздавальними дидактич-
ними матерiалами. 1х умовно подiляють на три типи [1].
1. Дидактичш матерiали для самостийно'' роботи учтв з метою сприйняття та осмислення нових знань без попереднього пояснення учителем.
1) картки з завданням перетворити текст пiдручника в таблицю або план;
2) картки з завданням перетворити малюнки, схеми в словесш вiдповiдi (опорнi конспекти).
2. Дидактичш матерiали для самостийно! роботи учнiв з метою закршлення i застосування знань i умiнь:
1) картки з усними питаннями (форму-лювання теорем, означень, понять, а також тестовi завдання);
2) картки з розрахунковими завданнями;
3) картки з завданнями на геометричш побудови.
3. Дидактичш матерiали для самостийно!' роботи учнiв з метою контролю знань i умшь.
1) Картки з рiзнорiвневими завданнями.
Використовуемо в декшькох варiантах.
Для всього класу - 2-4 варiанта, i як шди-вiдуальнi завдання. Можна використову-вати на етапах повторення, закрiплення знань, вiдпрацьовування умшь i навичок.
2) Тестовi завдання.
1х застосовуемо також i в вдивщуаль-ному порядку i для класу загалом.
Останнiм часом бшьш ефективними е тестовi завдання, хоча й у них е сво!' недо-лiки. Iнодi учнi намагаються просто вгада-ти вiдповiдь. Для того щоб уникнути таких випадюв, працюемо над рiзними формами теспв.
4. Метод проблемного викладення матерiалу. На уроках використовуемо проблемний тдхщ у навчанш учнiв при першiй нагодi. Шюльний курс математики надае широк можливосп для цього. Основою даного методу е створення на уроц проблемно'' ситуаци. Учнi не мають дос-татнiх знань або способiв дiяльностi для пояснення факпв i явищ, висувають сво'' ппотези, ршення дано'' проблемно'' ситуаци. Даний метод сприяе формуванню в учнях прийомiв розумово'' дiяльностi, ана-
л1зу, синтезу, порiвняння, узагальнення, установлення причинно-наслiдкових зв'яз-юв, розвитку логичного мислення.
1) постановку проблемного питання;
2) створення проблемно'' ситуаци на основi висловлення вчителя;
3) створення проблемно'' ситуаци по-шуком аналогий у рiзних роздшах математики i й додатюв (приклад: застосування початюв аналiзу в економщ, геометрй, механiки; пошук аналогий серед плашмет-ричних i стереометричних тверджень, властивостей, фактiв);
4) створення проблемно'' ситуаци фор-мулюванням теореми зi стандартними "Дано" i "Довести" з метою побудови логичного ланцюжка на основi наведених даних вщ заданих початкових умов до кшцевого результату;
5) розв'язання задач шзнавального характеру з економiчним (практичним) змю-том. Роль учителя при використанш дано-го методу зводиться до створення на уроц проблемно'' ситуаци i керуванню шзна-вальною дiяльнiстю учнiв;
5. Метод самостийного розв'язання розрахункових i логичних задач. Вс учнi за завданнями самостийно розв'язують розра-хунковi або логичш (що потребують об-числень, мiркувань i висновкiв) задачi за аналогиею або з творчим. Проблемний шдхщ мiстить у собi логiчнi операци, необхiднi для вибору дощльного ршення.
Зауважимо, що застосовуючи ¡ндивщу-альш форми роботи, ми диференцiюемо задачi - складнiшi, творчого характеру -сильним учням, а слабшим пщбираемо завдання з урахуванням !'х рiвня знання предмета, не акцентуючи уваги на цьому. Кожен учень одержуе завдання за власни-ми здiбностями. При цьому не знижуеться штерес до навчання [3].
Коротко зупинимось на характеристи-цi наочних методiв.
1. Частково-пошуковий. При застосу-ваннi цього методу ми керуемо роботою класу. Органiзуемо роботу дАтей таким чином, щоб частину нових знань вони добу-ли сам1
2. Метод опорних сигналiв. Опорнi конспекти застосовуемо й у виглядi схем,
тобто такими, як вони повинш бути за В.Ф.Шаталовим [3]. А також у виглядi малюнюв, таблиць, схем.
Як практичш методи ми використовуе-мо методи усного викладення - розповiдi та лекцй. При пiдготовцi лекцiй плану емо послщовнють викладення матерiалу, тд-бираемо ¡сторичш факти, яскравi порАв-няння, висловлення вiдомих учених. На сво'х уроках використовуемо наступнi прийоми керування пiзнавальною дАяль-нiстю учнiв.
1. Таю, що активiзують дiяльнiсть учнiв на цьому етапi сприйняття та збуд-жують iнтерес до матерiалу, який вивча-еться:
а) прийом новизни - включения в змют навчального матерiалу шкавих вщомос-тей, фактiв, ¡сторичних даних;
б) прийом семантизаци - в основ! ле-жить збудження iнтересу завдяки розкрит-тю змАстовного значення сшв (приклад танго - дотикаюсь, тангенс - дотична (лат), ш - вщ слова периферiя - коло (грецьк.));
в) прийом значимости - створення установки на необхщшсть вивчення матерiалу в зв'язку з його актуальшстю в сучасному свт, естетичною щншстю.
2. Прийоми активАзацй дАяльносп учшв на етапi засвоення навчального матерiалу.
а) евристичний прийом - задаються важкi запитання А за допомогою навщних запитань приводять до вщповщ;
б) евристичний прийом - обговорення сшрних питань, що дозволяе розвити в учшв умшня доводити й обгрунтовувати сво'' мАркування;
в) метод дослщження - учш на основ! матерАалу викладеного вчителем, аналАзу лгтератури, розв'язання шзнавальних задач повинш сформулювати висновок за поставленою проблемою.
3. Прийоми активАзаци шзнавально" дАяльносп на етап вщтворення отриманих знань. На уроках з метою активАзацй шзнавально" дАяльносп застосовуемо загадки, ребуси, кросворди, дидактичш ¡гри. Стимул гри дозволяе активАзувати дАяльнють учшв при вивченш нового матерАалу.
©
У 9-11 класах на етапах повторення, активно використовуемо груповий метод [4]. При цьому под^емо клас на групи по 3-4 учня. Кожна група одержуе свое завдання i виконуе його. Учням (групам) видаються картки-завдання, iз практични-ми задачами i вони, порадившись, повиннi розв'язати 1х. Наприюнщ вивчення теми здiйснюемо тематичний залiк. В залежнос-тi вiд навчального матерiалу ми проводимо його в письмово'1, усно'1, а часпше в змшанш форм.
У свош дiяльностi використовуемо також рiзнi варiанти ощнювання роботи учнiв на урод!. Ми дшшли висновку, що для того, щоб висока пiзнавальна актив-тсть збереглася на урод!, необхiдною умовою е об'ективнють ощнки i макси-мальний облж уах форм роботи. Регулярно даемо творч домашш завдання, рефе-рати по запропонованих темах, виступи з юторичними довiдками. При цьому мо-жуть виявляти себе учш тих!, непомiтнi на тл бшьш активних.
Активiзацiю тзнавально'1 д1яльносп проводимо також на позакласних заходах. З великим Пересом учш брали участь в прах: "Математичний бш", "Брейн-ринг", "Шоколадна казка" ("Хрестики-нулики") та ш. Мета цих пор: перевiрити i закрши-ти знання учшв за вивченим ранiше мате-рiалом; розвивати iнтелектуальну д!яль-шсть, км1тлив1сть; прищеплювати iнтерес до математики.
Отже, головною метою навчання математики повинно бути не тшьки вивчення фундаментальних засад математично'1
науки, а загальний особистюний розвиток учшв, який забезпечив би повнощнне функцiонування людини у сучасному соцiально-економiчному середовищi. Цьому, безумовно, сприятиме пiдвищення пiзнавальноi активностi, що е комплексною науково-педагопчною проблемою. Отже, подальшi дослiдження, на наш погляд, треба присвятити створенню цшю-но'1 педагогiчноi системи формування вах сторш особистосп учшв через розвиток культури математичного мислення. Це дозволить суттево полшшити яюсть осв!ти зпдно з вимогами сучасного життя; позбу-тися суперечностi м!ж суспшьною потребою високого р1вня розвитку особистосп та реальним рiвнем р!зних граней культури молод!; сприятиме оновленню зм1сту навчання i поширенню тенденцш розвитку вичизнянох' природничонауково'1 осв!ти [2].
1. Муртазин Г.М. Активные формы и методы обучения биологии. - М. : Просвещение, 1989.
2. Скаткин М.Н. Проблемы современной дидактики. - М. : Педагогика, 1980.
3. Унт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. - М. : Педагогика, 1990.
4. Утеева Р.А. Групповая работа как одна из форм деятельности учащихся на уроке // Математика в школе, 1985. - №2.
5. Шамова Т.И. Активизация учения школьников. -М. : Педагогика, 1982.
6. Шаталов В. Ф. Куда и как исчезли тройки - М: Педагогика, 1976.
Резюме. Цапова С.Г. ПРИМЕНЕНИЕ МЕТОДОВ АКТИВИЗАЦИЯ ПОЗНАВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧАЩИХСЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ. В статье рассматриваются формы и методы активизации познавательной деятельности учащихся на уроках математики и дается их характеристика. Разработка и применение этих методов способствует формированию самостоятельности, ответственности за результаты деятельности, создает условия эффективной самореализации учащихся, актуализации их индивидуальных способностей.
Summary. Tsapova S. USING THE METHODS TO ACTIVATIONS THE COGNITIVE ACTIVITY OF PUPILS ON THE LESSONS OF MATHEMATICS. In the article are considered forms and methods to activations the cognitive activity ofpupils on the lessons of mathematics and are given their feature. The Development and using of these methods promotes shaping to independence, responsibility for results of activity, creates the condition efficient self-realization of pupils, actualizations their individual abilities.
Надшшла доредакцп 08.04.2007р.
®
