CC BY
9
Теорiя i практика правознавства. — 2019. - Вип. 1 (15) ISSN 2225-6555
УДК 34(06):341.215.2:061ЛеС:355.45 DOI: 10.21564/2225-6555.2019.15.165264
ПЕРЕДУМОВИ ЗАРОДЖЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ СШВРОБГГНИЦТВА ДЕРЖАВ-ЧЛЕН1В СВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕР1 ОБОРОНИ
Петренко Юлiя Володимирiвна,
аспирантка кафедри права Свропейського Союзу, Нацюнальний юридичний университет ¡мет Ярослава Мудрого, Украгна, м. Харкив e-mail: yulichka.22075@gmail.com ORCID 0000-0003-4954-3332
Досл1джено питання становлення европейськог iнтеграци в оборонний сфери. Проанал1зовано передумови виникнення та тенденци розвитку ствробтництва держав-членив Свропейського Союзу у сфери оборони. Акцентовано увагу на поступовий змини характеру загроз для мижнародного миру й стабильности. Визначено шляхи досягнення ефективности системи мижнародног безпеки.
Ключов1 слова: европейська штегращя; Захщний союз; НАТО; Свропейське оборонне ствтовариство; Свропейське поденные ствтовариство; Захщноевропейський союз; ОБСС; СС.
\и гА л\\ /// [\\11
^ I I I N I ' )/ \ W V J / И Я\\ \ Л
Вступ. Актуальнють теми дослщження випливае з необхщност
i\ \ 1 : \\\ \ ' /// Г I
системного комплексного анаизу чинниюв, що зумовили виникнення та
формування ствпращ держав-члешв Свропейського Союзу у сфер1 оборони.
1сторичний шлях розвитку штеграцшних процешв у данш сфер1, починаючи вщ
закшчення Друго! свггово! вшни i до наших дшв, виявився досить складним.
Розвиток Свропи засвщчуе, що гарантування безпеки та оборони може бути
®»I О V Г1 С" а 11 » »
забезпечено лише шляхом устшно! дiяльностi мiжнародних блокiв та органiзацiй.
Основнi передумови й тенденци, розглянут у стати, е пiдгрунтям подальшо! розбудови системи европейсько! безпеки. Дослiдження еволюци ствробггництва держав-членiв СС у сферi оборони дае можливють не лише визначити його основш етапи та характерш риси на сучасному етапi, але й спрогнозувати його розвиток у майбутньому з урахуванням виклиюв i загроз, що постають перед СС в останш роки i як европейська спiльнота мае своечасно
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. - Issue 1 (15) ISSN 2225-6555
щентифжовувати й створювати ефективнг npaBOBi та iнституцiйнi засоби протидп.
Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй. Питання спiвробiтництва держав-членiв Свропейського Союзу в працях укра!нських науковцгв, пострадянських кра!н та захгдноевропейських авторiв розглядалися переважно в контекстi штеграцшних процесiв в економiчнiй сферi. Проте наразг вгдсутне сучасне комплексне дослгдження передумов зародження та формування ствробгтництва деpжав-членiв Свропейського Союзу у сфеpi оборони. Окpемi аспекти даного питання знайшли свое вiдобpаження в публгкащях укра!нських i заpубiжних фахiвцiв. Серед укра!нських науковцiв варто вiдзначити таких учених, як: I. В. Яковюк (I. V. Yakovyuk), О. Я. Трагнюк (O. Ya. Tragniuk), С. В. Череватий (S. V. Cherevatiy), А. В. Тумашов (A. V. Tumashov), Б. О. Парахонський (B. O. Parahonskiy), Г. М. Яворська (G. M. Yavorska), О. Л. Хилько (O. L. Hilko), С. С. Горбатюк (S. E. Gorbatyuk), О. А. Делiнський
/ /л V ч^шК \ \ /) / / iyi/j \
(О. A. Delinskiy) та гн.
При дослiдженнi передумов зародження та формування ствробггництва
1 I I I I 4\ \ \
держав-членгв СС у сферг оборони були використанг роботи зарубгжних
J-*»- г \ 11 \ \ \ \ I / ш й ( ' / А/^Ч
фахгвцгв, таких як А. А. Громико (A. A. Gromyko), К. М. Фгрке (K. M. Fierke), А. Г. Браницкий (A. G. Branitskiy), А. Н. Ванденберг (A. H. Vandenberg), С. А. Костгн (S. A. Kostin), М. Крейг (M. Kreyg), Д. Мюллер (D. Myuller), Д. Гудбг (D. Gudbi), В. В. Журкгн (V. V. Zhurkin) та ш.
Метою статтг е системний комплексний аналгз передумов зародження й формування ствробгтництва держав-членгв Свропейського Союзу у сферг оборони та процесу його трансформацп в европейську систему безпеки, яка, у свою чергу, е одним гз найважливгших складникгв сучасно! архгтектури мгжнародно! безпеки.
Виклад основного матергалу. Формування спгвробгтництва держав-членгв СС у сферг оборони розпочалося набагато рангше укладення численних мгжнародних домовленостей, якг створили !! юридичну та шституцшну базу. Виникнення гдеологи европейсько! безпеки та оборони безпосередньо
Теорiя i практика правознавства. — 2019. — Вип. 1 (15) ISSN 2225-6555
пов'язане з оформленням где! европейсько! гдентичностг. Ii елементами
виступають спгльнг гсторичнг та культурнг коренг, економгчнг та соцгальнг цглг,
демократичнг гдеали, а також бажання !х вгдстоювати в контекст викликгв
зовнгшнього середовища.
Проблема формування системи европейсько! безпеки та оборони в
сучасному розумшш цього слова гостро постала невдовзг пгсля завершення
Друго! свгтово! вгйни, яка стала каталгзатором практичного втглення где!
европейсько! штеграцп. Свропейський континент був ареною жорстоких
протистоянь. У першгй половин ХХ ст. Свропа стала епгцентром двох свгтових
вгйн, що забрали десятки мшьйошв людських житлв. Багато древнгх
европейських мгст, зокрема Берлгн, Дрезден, Варшава, Будапешт, Лондон, були
зруйнованг. У 1945 р. виробництво промислово! продукцп в кра!нах Захгдно!
Свропи складало 50 % вгд ргвня 1939 р., сгльськогосподарсько! - одну третину.
I I \у\ ^ \
Було зруйновано транспортну гнфраструктуру: половина залгзниць 1талп, майже цглком французькг порти, система мостгв г каналгв Нгдерландгв тощо [1, с. 8]. Значно зменшилася полгтична й економгчна вага захгдноевропейських
/ fW I/ д \\ V ■ "-j^jy /Ж АГ\[ \
кра!н. Ситуацгя ускладнювалася масовим безробгттям, ризиком етдемгчних
^Ь» V \ 1 , ' : \ \\ \ I /// ' f' I ¿/'s
захворювань, демографгчними проблемами.
Слгд вгдмгтити, що значне поггршення сощально-економгчного становища
внаслгдок вгйни зумовило активгзащю комунгстичних рухгв у 1талп, Францп,
Грецп, чим вгдразу скористався Радянський Союз, надаючи суттеву допомогу
комунгстичним партгям реггону. Розгортався нацгонально-визвольний рух у
^/7/П{7ПГ1
колонгальних володгннях. Кргм цього, за декглька рокгв пгсля закгнчення Друго! свгтово! вгйни Свропа була роздглена на два ворогуючг табори та втягнута в орбгту блокового протистояння двох наддержав - СРСР г США [2, с. 363].
У той же час гснувала загроза вгдновлення военних дгй внаслгдок реваншистських настро!в у Нгмеччинг. Пгсля 1945 р. спустошенг вгйною кра!ни мали дуже низький економгчний потенцгал, тому самотужки не могли протистояти агресору у разг поновлення бойових дгй. Отже, головною рушгйною силою розвитку европейських гнтеграцгйних процесгв в обороннгй
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 1 (15) ISSN 2225-6555
сферi була функщя оборони вщ загроз з боку Шмеччини та СРСР.
У такш непростш ситуацп Захiдна Свропа змушена була збагнути, що попередити занепад европейсько!' цившзацп та повернути собi роль одного з полiтичних й економiчних центрiв сучасного свiту вона зможе тшьки шляхом об'еднання [Там само, с. 364].
У зв'язку з цим у роки Друго! свггово! вшни виникла щея створення мiжнародноi оргашзацп, яка б змогла надшно забезпечити мир i безпеку шсля ii закiнчення. Вiдтак, важливим етапом у повоеннiй органiзацii мiждержавних вiдносин стало заснування в 1945 р. Оргашзацп Об'еднаних Нацш. Слщ пiдкреслити, що заснувавши ООН, свггове спiвтовариство вперше створило унiверсальну систему колективно! безпеки, здатну реально запобшати загрозам миру та безпеки, одну з найбшьш впливових мiжнародних оргашзацш глобального рiвня, покликану виконувати роль арбира в мiжнародних
суперечках, бути важливим шструментом попередження военних дш i
/ \\ V j) V JJ IILJr\cS/\\ \
збройних конфлiктiв.
Формальну можливiсть для реалiзацii таких важливих завдань надано
1 ^^^ I j I I 4\ \ \
положеннями Статуту ООН, ст. 51 якого гарантуе невiд'емне право на
^^ и \ 1\ н" \ \\ \ j / ££ / / /
iндивiдуальну або колективну самооборону.
Таким чином, створення ООН заклало основи мирного тслявоенного ствюнування кра!н, однак не змогло запобпти новим викликам, як виникли в пiслявоенний перюд.
Слiд зазначити, що Друга свггова вiйна докорiнно змiнила розташування сил у свт. Франщя i Великобританiя, зазнавши великих матерiальних збиткiв, втратили статус свiтових держав. Розпалися !х колонiальнi iмперii, послабилися мiжнароднi позицп. Водночас США i СРСР пiсля перемоги у Другш свiтовiй вiйнi перетворились на наймогутн^ держави свiту й претендували на утвердження свого впливу в рiзних регюнах планети.
Уже на завершальному етапi Друго! свiтовоi вiйни мiж СРСР i США почали виникати суперечност та непорозумiння, зумовленi дiаметрально протилежними пiдходами до розв'язання повоенних проблем мiжнародного
Теорiя i практика правознавства. — 2019. — Вип. 1 (15) ISSN 2225-6555
устрою. Вимушена спгвпраця в роки Друго! свгтово! вгйни змгнилася протистоянням у друггй половин 40-х рокгв. Поступово вгдбувалася поляризацгя мгжнародних вгдносин, що в подальшому призвело до виникнення «холодно! вгйни».
Колишнгх захгдних союзникгв СРСР у спшьнш боротьбг проти фашизму насторожувало те, що у кра!нах Схгдно! Свропи - Польщг, Угорщинг, Чехословаччинг, Румунп, Болгарп, Албанп, Югославп, де опинилися радянськг вгйська, що брали участь у боях за визволення цих кра!н вгд фашистських окупантгв, поступово формувалася влада «народних фронтгв» г «народно! демократ». Цю нову форму державно! влади очолили лояльнг до КПРС партп. Виникла реальна загроза втрати демократичних традицгй на значнгй частинг европейського континенту, вгдкривався шлях до встановлення тоталгтарних режимгв з притаманними !м репресгями, обмеженням прав г свободи громадян [3, с. 117].
Слгд зазначити, що зовнгшня полгтика США повоенних рокгв базувалася на так звангй доктринг «стримування» Радянського Союзу. Так, 12 березня
Г/г / i< Л\\ //Д V \ л\\
1947 p. президент США Гаррг Трумен виступив на спгльному засгданнг обох
\ ^i* \\ \ I ft" \ \\ vt Г /// ' /1 / if fc^s /
палат Конгресу США. Посилаючись на «комунгстичну загрозу» Грецп й
Туреччини, Г. Трумен закликав конгрес в гнтересах «нащонально! безпеки
США» асигнувати до 30 квгтня 1948 p. 400 млн дол. для надання допомоги
урядам цих кра!н. Вгн пгдкреслював, що за останнг мгсяцг тоталггарш режими
утвердилися в низцг держав, а економгчна пгдтримка дозволить забезпечити
/ СУ ffi П С \ 1 \ V»
нацгональну незалежнгсть та побудувати справдг вгльний свгт [4, с. 20].
Нгмецький дослгдник Бернд Грайнер у сво!й книзг «Американская внешняя политика от Трумэна до наших дней» наголошуе на тому, що доктрина Трумена була «концептуальною та практичною тдготовкою до здгйснення навеснг 1948 року «плану Маршала» г утворенню НАТО...» [Там само, с. 21].
Внаслгдок гостро! економгчно! кризи у Захгднгй Свропг й поширення комунгстичних рухгв необхгднг були насамперед економгчнг заходи, якг й привели до розробки плану тодгшнього Держсекретаря США Джорджа
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 1 (15) ISSN 2225-6555
Маршалла, завданням якого було вщбудувати економшу краш Захiдноi Свропи i тим самим створити необхщш передумови для виходу з економiчноi кризи, ефективного функцiонування економжи, забезпечення загального добробуту i нормального життевого рiвня населення [5, с. 408-409].
План вщновлення европейських краш (European Recovery Plan), з яким Джордж Маршалл 5 червня 1947 р. виступив у Гарвардському ушверсшел, знайшов тдтримку, зважаючи на це вже 12 липня у Парижi зiбралися представники 16 краш Захщно1' Свропи. На цю нараду запрошувались також держави Схiдноi Свропи, однак Рядянський Союз блокував намiр Польшд та Чехословаччини долучитись до «Плану Маршалла», оскшьки вбачав у цьому загрозу американсько1' експансп. З цих же причин допомоги США була також позбавлена окупована радянськими вшськами Схщна Нiмеччина.
Практична реалiзацiя Плану Маршалла розпочалась 4 квiтня 1948 р. з
прийняттям Конгресом США закону «Про економiчне сшвробггництво», який
/ t * V С / / /Ls (с у /А \
передбачав чотирирiчну програму економiчноi допомоги. Однiею з умов ii
отримання було виведення комунiстiв з урядiв, що й було здшснено в усiх
1 ^^^ 1 I ' ! 7\ \\
крашах Захiдноi Свропи, як отримували допомогу вiд США.
Г \ 11 \ \ \ \ I / Ш Я ( ' / AfS
До грудня 1951 р. США надали крашам Свропи допомогу у розмiрi бiльш нiж 13 млрд дол., бшьшу частину яких отримали Велика Бриташя, Францiя, Iталiя та Захщна Нiмеччина. Слiд зазначити, що в 1951 р. «План Маршалла» був замшений на «Закон про взаемну безпеку», за яким США щорiчно видшяли близько 7 млрд дол. на вiйськово-економiчне спiвробiтництво з крашами Захiдноi Свропи.
На думку державного секретаря Джорджа Маршалла, досягнення економiчноi стабiльностi в Свропi якнайкраще вщповщало iнтересам США, якi розглядали цей регюн як потенцiйно великий експортний ринок. Крiм того, план Маршалла мав важливу роль для досягнення европейсько1' едностi. Нейтральна Захiдна Свропа була б неспроможна вплинути на результат конфлшту мiж двома неевропейськими наддержавами. Таким чином, план Маршалла дав старт европейськш iнтеграцii. Тому, враховуючи викладене,
Теорiя i практика правознавства. — 2019. - Вип. 1 (15) ISSN 2225-6555
школи висловлюеться думка, що основне значення в наданш допомоги за планом Маршалла - це виршення не економiчних та адмшютративних питань, а скорше полггачних.
Загалом «План Маршалла» став першим етапом трансатлантично! iнтеграцiï, завдяки чому США i Захщна Свропа стали на шлях ствробггництва, взаемодопомоги й тдтримки, що в подальшому знайшло вгдображення у вшськово-полггачнш сферг - 4 квгтня 1949 р. було створено Оргашзацш Швшчноатлантичного договору, головним принципом яко1' е система колективноï оборони.
Необхгдно вгдмгтити, що перехгд до прямоï конфронтацiï мгж США i СРСР актуалгзував питання тдвищення гарантш безпеки в Сврот. Першг практичш кроки об'еднавчого руху в Захгднш Сврот було розпочато вже через
декшька рокгв пгсля закшчення вгйни.
/ ^ /ТУП / 1 \ / \ I / V У\ \
Так, 4 березня 1947 р. в мгстг Дюнкерк мгж Великобриташею та Франщею
було укладено Договгр про союз i взаемну допомогу, мета якого - змщнення
европейсько1' безпеки та запобггання можливоï агресп з боку Нгмеччини, а
7 Г- I I, Д \\ /¡П \ \л\\
також змщнення економгчних зв'язкгв мгж двома крашами. Формальним
^Ь» V \ 1 , ' : \ \\ \ i /// ' f' I ¿/'s
мотивом оборонного союзу було шмецьке питання, проте насправдг договгр мав на увазг радянську загрозу. Договгр став важливим етапом на шляху до оргашзацп колективно!' оборони в Сврот.
Блокада Захгдного Берлгна в 1948 р. наочно довела, що трансатлантична
еднгсть для краш Захщно1' Свропи е життево необхгдним складником
^/7/П{7ПГ1 lui*
забезпечення безпеки. Тому головним засобом утримання контролю над Захгдною Свропою на тривалу перспективу, на думку адмшютрацп Трумена, мало стати створення вшськово-полггачного блоку за участю США i краш Захгдно1' Свропи, включаючи Нiмеччину. Готовшсть захищати Захiдну Свропу США обумовлювали створенням европейцями власного оборонного союзу. Необхщшсть цього кроку усвщомлювали i самi европейцi [6, с. 341].
20 i 22 сгчня 1948 р. мшютр закордонних справ Велико1' Британп Е. Бевш озвучив перед Палатою громад британського парламенту в Гарвардi iдею
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 1 (15) ISSN 2225-6555
створення Захщного Союзу. Як наслщок, 17 березня 1948 р. Велика Бриташя,
Франщя i кра!ни Бенiлюксу пiдписати Договiр про економiчне, соцiальне i
культурне сшвробггництво та колективну самооборону (Брюссельський пакт).
Незважаючи на те, що бшьшють статей Пакту були присвячеш сшвробггництву
в економiчнiй, соцiальнiй i культурнш сферах, справжнiм його призначенням
була регламентащя взаемних зобов'язань держав-учасниць у рамках
колективно! оборони проти можливого агресора в Свропi. Договiр укладався на
50 рокiв. Створена ним оргашзащя отримала назву «Захщний союз».
В умовах зростаючо! напруженостi в Сврот, що була зумовлена
посиленням впливу комушспв у кра!нах Свропи, а також з огляду на
блокування СРСР роботи Ради Безпеки ООН, США усвщомлювали
необхщшсть участ в колективнш оборонi спiльно з кра!нами Захiдноi Свропи.
Враховуючи викладене, 11 червня 1948 р. Сенатом США було прийнято
резолюцш № 239, ознаменувавши вiдхiд вiд традицшно! для США зовшшньо!
\\ j) IIL- хУ \\ \
полiтики iзоляцiонiзму, що стало першим кроком на шляху до формування
блоково! стратеги [7, с. 259].
1 1 I ' ! 7\ \\
4 квiтня 1949 р. було подписано Пiвнiчноатлантичний договiр за участю
J-*»- г \ 11 \ \ \ \ I / ш й ( ' / ATS
кра!н Бенiлюксу, Великобританii, Данii, 1сландп, Iталii, Канади, Норвегii, Португалii, США та Францп, який започаткував спшьну систему безпеки на основi партнерства зазначених 12 краш.
У преамбулi Статуту НАТО шдкреслювався оборонний характер оргашзацп та рiшучiсть договiрних сторш об'еднали сво! зусилля для тдтримання миру i безпеки. З шею метою сторони взяли на себе певш зобов'язання. Так, вщповщно до ст. 5 Договору збройний напад на одну або кшька сторш вважатиметься нападом на вшх. У разi здiйснення такого нападу кожна iз сторiн, реаизуючи свое законне право на шдивщуальну чи колективну самооборону, пiдтверджене ст. 51 Статуту ООН, надасть допомогу Сторош або Сторонам, як зазнали нападу.
Водночас 9 травня 1950 р. мшютр закордонних справ Францп Р. Шуман запропонував створити спшьний ринок вугшьно! i сталеливарно! продукцп
Теорiя i практика правознавства. — 2019. — Вип. 1 (15) ISSN 2225-6555
Францг!, ФРН та гнших захгдноевропейських кра!н (пропозицгя увгйшла в гсторгю пгд назвою «план Шумана»). Однгею з головних цглей плану стало примирення Францг! й Нгмеччини та недопущення мгж ними вгйни в майбутньому. Найважливгшгм засобом досягнення цге! мети мав стати механгзм управлгння та наднащонального контролю над виробництвом г торггвлею стратеггчною для вгйськових потреб продукцгею - вуггллям та сталлю [8, с. 13].
18 квгтня 1951 р. «план Шумана» було реалгзовано через пгдписання Паризького договору про створення Свропейського спгвтовариства вугглля г сталг (ССВС). Це поклало початок европейськгй економгчнгй гнтеграцг!, а також створило правовг пгдстави для залучення економгчного потенцгалу ФРН до змщнення оборони Захгдно! Свропи. До складу ССВС увгйшли шгсть кра!н: Бельггя, 1талгя, Люксембург, Нгдерланди, Нгмеччина та Францгя. Договгр про ССВС набув чинностг 23 липня 1952 р.
У той же час 11 серпня 1950 р. на асамбле! Ради Свропи В. Черчилль
~ г ■
озвучив гдею створення «европейсько! армп», яка б включала нгмецькг вгйськовг з'еднання. Передбачалося, що европейська армгя буде гнтегрована з
7 г- I I, Д \\ /Ш Я \ ' \ л\\
армгею Пгвнгчноатлантичного альянсу. Вгнстон Черчглль вбачав «европейську
^Ь» V \ 1 : \ \\ \ 1 /// Г i
армгю» як коалщгю нацгональних сил за зразком альянсу часгв Друго! свгтово!
вгйни з централгзованим постачанням г стандартизованим озброенням, але без
пгдпорядкування органам наднащонального контролю [9, с. 217-220].
27 травня 1952 р. пгд час роботи Паризько! конференцг! мгнгстрами
закордонних справ Францп, ФРН, 1талг! г кра!н Бенглюксу було подписано
^/7/П{7ПГ1
Договгр про заснування Свропейського оборонного спгвтовариства (СОС). Укладення вказаного договору стало можливим пгсля пгдписання 26 травня 1952 р. Боннського договору мгж США, Великою Британгею, Франщею г ФРН, положеннями якого нгмецькому уряду було надано можливгсть самостгйно визначати внутргшню г зовнгшню полгтику, скасовано низку обмежень у розвитку военно! економгки, легалгзовано створення армг! г передбачено участь ФРН в СОС. Договгр мав набути чинностг одночасно з Паризьким договором пгсля проходження ратифгкащ! всгма державами-членами [10, с. 272].
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 1 (15) ISSN 2225-6555
Договором про заснування СОС було передбачено, що СОС набуде статусу мiжнародноi оргатзацп наднащонального характеру, яка матиме спшьш керiвнi установи для реаизацп вщповщних функцш, властивих державi, аж до формування оргатв, якi б вiдповiдали федеративны чи конфедеративнiй структурi, суд, збройш сили та бюджет, що формуеться i3 внескiв держав-членiв. Крiм того, збройнi сили СОС мали увiйти до складу вiйськ НАТО i пiдпорядковуватися Верховному головнокомандувачу ОВС НАТО в Сврот.
Водночас мiж Великою Бритатею i СОС було тдписано договiр про взаемну вшськову допомогу в разi, якщо Велика Бритатя або держава-учасник СОС стане об'ектом збройного нападу.
Був тдготовлений i проект Договору про Свропейське полггичне спiвтовариство (далi - СПС), оприлюднений у Страсбурзi 10 березня 1953 р. Зокрема, передбачалося створення двопалатного парламенту, незалежноi вiд
держав-члетв Свропейськоi виконавчоi ради, Ради мiнiстрiв i Суду. СПС мав
/ tcf \\ v }) V )) / / /УтЬ' /A w* \ надшятися надзвичайно широкими повноваженнями i з часом повшен був
поглинути СОС.
1 ^^^ I и I I 4\ \ \
Однак Договiр про заснування СОС так i не набрав чинност^ оскiльки 30
^^ u \ 1\ н" \ \\ \ j / ££ / ( ' /
серпня 1954 р. не пройшов ратифiкацii Нацiональними зборами Францii. Було вiдкинуто й проект установ СПС. Таким чином, спроба утворити оргатзацш з елементами наднацюнального управлiння у сферi оборони i полiтики зазнала поразки, оскiльки випереджала темпи iнтеграцiйного процесу, на як могли погодитися всi його учасники.
А/«if i»/7f"lft 11\I'»
1дея наднацiонального принципу була новаторською, але, одночасно, ii важко сприймали прихильники непорушностi державного суверенiтету. Тому спроби подальшого поширення iнтеграцii на сферу зовтшньо!' полiтики та оборони, аж до створення спшьних збройних сил, не мали устху, оскшьки бiльшiсть захiдноевропейських держав на той момент не були готовими поступатися сво!'ми нащональними суверенiтетами в таких масштабах. Тшьки пiсля досягнення успiхiв у розвитку економiчноi iнтеграцii, створивши спшьний ринок, економiчний i валютний союз, краши Свропейського Союзу
Теopiя i практика npавoзнавсmва. — 2019. - Bun. 1 (15) ISSN 2225-б555
^иступили до oб'eднaння зусиль y pеaлiзaцiï спiльниx зoвнiшньoï полггики й пoлiтики безпеки. Нa пoчaткoвoмy етaпi eвpoпейськoï iнтегpaцiï вoeннa пoлiтикa в Зaxiднiй Gвpoпi бyлa виключною пpеpoгaтивoю Пiвнiчнoaтлaнтичнoгo aльянсy (НATO).
Неoбxiднiсть iнтегpaцiï в eвpoaтлaнтичне спiвтoвapиствo ФРН спoнyкaли CШA i кpaïни Зaxiднoï Gвpoпи для пошуку виxoдy iз ситyaцiï, що склaлaся пiсля пpoвaлy з paтифiкaцieю ДGOC i, як таслщок, з ненaбyттям чиннoстi Боннським дoгoвopoм. Koмпpoмiс був досягнутий пiдписaнням 23 жовтня 1954 p. Пapизькиx угод, зaвдяки яким було скaсoвaнo oкyпaцiйний pежим у ФРН; oфopмленo ствopення Великою Бpитaнieю, Фpaнцieю, И^иею, кpaïнaми Бенiлюксy i ФРН Зaxiднoeвpoпейськoгo союзу нa бaзi змiненoгo i доповненого Бpюссельськoгo пaктy 1948 p.; досягнуто ^иедтання ФРН до Пiвнiчнoaтлaнтичнoгo пaктy [10, с. 274].
Зaxiднoeвpoпейський союз (дaлi - 3GC) було ствopенo як pегioнaльнy вiйськoвo-пoлiтичнy opгaнiзaцiю eвpoпейськиx кpaïн, ствopенy для зaбезпечення колективно!' сaмooбopoни ïï членiв. Члетами 3GC, paзoм з
7 (i I I, Д \\ /ШЯ \ \л\\
Фpaнцieю, Великою Бpитaнieю, Бельгieю, Нiдеpлaндaми тa Люксембypгoм,
\ ^í* \\ \ i íi~ ~ \ Х\ vt Г /// /I / /
стaли Iтaлiя i ФРН. Вiдпoвiднo до Пapизькиx угод, що були пiдписaнi ними 23
жовтня 1954 p., paтифiкoвaнi й табули чиннoстi 5 тpaвня 1955 p., деpжaви-
yчaсники oб'eднyвaли сво1' зусилля i pесypси у виpiшеннi питaнь oбopoни i
безпеки й нaдaвaли один одному вiйськoвi гapaнтiï в pasi збpoйнoгo татаду.
Oднaк нa пpaктицi 3GC oтpимaв вельми oбмеженi пoвнoвaження. Не мaючи
^/7/П{7ПГ1 lui*
влaснoï вiйськoвoï стpyктypи тa мaтеpiaльнoï бaзи, 3GC був пoзбaвлений суттевого впливу нa мiжнapoднiй apенi. Деpжaви-члени, що вxoдили до 3GC, нaдaвaли влaснi збpoйнi сили у poзпopядження RATO. 30 чеpвня 2011 p. 3GC пpипинив свое iснyвaння.
Рaзoм з тим paдянське кеpiвництвo, як ствеpджyвaлoсь у зaявi M3C CРCР вiд 29 сiчня 1949 p., ввaжaлo, що НATO е головним знapяддям aгpесивнoï пoлiтики CШA i Великoбpитaнiï, вiдпoвiдae aгpесивним пpaгненням до встaнoвлення aнглo-aмеpикaнськoгo свiтoвoгo пaнyвaння [9, с. 269].
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 1 (15) ISSN 2225-6555
Враховуючи конфронтацгю вгдносин СРСР г США, Радянський Союз почав змщнювати сво! наступальнг позицп. У 1949 р. СРСР опанував власну атомну зброю, шщгював утворення Ради економгчно! взаемодопомоги, яка остаточно закргпила економгчну залежнгсть соцгалгстичних кра!н Свропи вгд СРСР. Але основна реакцгя СРСР на створення НАТО полягала в тому, що, скориставшись вагомим приводом - пгдписанням у жовтнг 1954 р. Паризьких угод щодо ремглгтаризацг! ФРН г входженням г! до складу НАТО, кергвництво СРСР шщгювало створення вгйськово-полгтичного блоку сощалгстичних кра!н Свропи - Оргашзащю Варшавського Договору (ОВД). У травнг 1955 р. у Варшавг представники Албанг!, Болгарг!, Угорщини, НДР, Польщг, Румунг!, СРСР г Чехословаччини пгдписали Договгр про дружбу, спгвробгтництво г взаемодопомогу [11, с. 97-98]. Хоча у договорг учасники пгдкреслювали свое прагнення до створення колективно! безпеки в Свропг, найважливгше
спрямування ОВД полягало в активному протистояннг НАТО [12, с. 45].
/ L- У аГлА \\ JJ V )) / I ßrVjJ^I /А \
Утворення Оргашзацп Варшавського Договору остаточно закргпило подгл
народгв свгту на двг ворогуючг системи, боротьба мгж якими тривала впродовж
1 ^^^ I I I I Л \\
майже всге! друго! половини XX ст. [3, с. 118].
Г \ 11 \ \ \ \ I / Ш й ( ' / LflN
Визначальною сферою протиборства мгж НАТО та ОВД була вгйськова сфера. Небезпека для свгтово! цивглгзацг! полягала в тому, що суперництво в цгй галузг зосередилося головним чином на вдосконаленнг атомно! збро! та засобгв !! доставки [3, с. 119].
Слгд пгдкреслити, що досягнення переваги в розбудовг вгйськово-оборонних структур, розробцг й виготовленнг новгтнгх засобгв ведення вгйни гстотно впливало на динамгку, ефективнгсть протиборства в гнших сферах -економгчнгй, полгтичнгй, духовнгй. Вихгднг позицг! у вгйськовому протистояннг НАТО г ОВД були досить ргзними. Надмгрне вичерпання матергальних, фгнансових ресурсгв кра!н-учасниць ОВД викликало ргзке зниження життевого ргвня населення, посилення його опозицгйних настро!в. У цьому була одна з головних причин внутргполгтично! кризи ОВД, !! майбутнього остаточного розвалу [11, с. 98].
Теорiя i практика правознавства. — 2019. - Вип. 1 (15) ISSN 2225-6555
25 лютого 1991 р. у Будапешт^ на нарадi MiHicTpiB закордонних справ i оборони краш-учасниць ОВД було прийнято юторичну ухвалу про припинення до 1 квггня 1991 р. дiяльностi органiзацiï [13, с. 60].
Розпад соцiалiстичноï системи звшьнив людство вiд тиску щеолопчно^ полiтичноï та военно1' конфронтацiï чашв холодноï вiйни. Однак на змшу загрозi тотального ядерного знищення цившзацп прийшли виклики меншого масштабу, але досить серйознi за сво1'ми наслщками для мiжнародного миру й стабильность До них можна вiднести: тероризм i сепаратизм; нащональний, релiгiйний та iншi форми екстремiзму; торгiвля наркотичними засобами i оргашзована злочиннiсть; репональш конфлiкти та загроза поширення збро!' масового знищення; екологiчнi катастрофи i ешдемп. Цi проблеми iснували й рашше, однак, коли свiт став бшьш взаемопов'язаним та взаемозалежним, вони швидкими темпами почали набувати глобального характеру.
З огляду на таку велику кшьюсть небезпек запорукою ефективност системи мiжнародноï безпеки стае досягнення згоди мiж усiма народами. Безумовно, перед сучасними викликами та загрозами жодна держава не може
7 г- I I, Д \\ /ЁЯ \ \л\\
забезпечити власну безпеку виключно сво1'ми зусиллями, не спираючись на
i\ \ 1 ft ' \\\ \ ' /// '' I
допомогу мiжнародноï спiльноти й колективних структур безпеки. Необхщно
також пiдкреслити, що бiльшiсть сучасних виклиюв i загроз мiжнароднiй
безпещ вимагае для свого вирiшення нових, перш за все невшськових пiдходiв.
Слiд визнати, що в умовах глобаизацп роль мiжнародних безпекових
оргашзацш зростае. Значно1' ваги набувають репональш оргашзацп, якi
^/7/П{7ПГ1 lui*
здiйснюють ефективний розподш працi у справi тдтримки миру i безпеки. В Сврош таку роль виконуе Органiзацiя з безпеки i сшвробггництва в Сврош (ОБСС), яка е одним iз найважливiших складникiв сучасно1' архiтектури европейсько1' безпеки [14, с. 109].
На початку 1970-х роюв склалася сприятлива мiжнародна ситуацiя для проведення загальноевропейсько1' наради з безпеки i сшвробггництва. Вона розпочала свою роботу у м. Гельсшю взимку 1972-1973 рр. за участ 35 краш, включаючи США i Канаду. Нарада завершилась тдписанням у м. Гельсiнкi
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 1 (15) ISSN 2225-6555
1 серпня 1975 р. Заключного акта, положеннями якого краши-учаснищ зобов'язалися керуватись у взаемних вщносинах. У Заключному актi задекларовано принципи взаемних вiдносин держав-учасниць: повага до суверенитету, вiдмова вiд використання сили або погрози силою, визнання непорушност кордонiв i територiальноï цшсност держав, мирне врегулювання суперечностей, невтручання у внутршш справи, повага до прав i свобод людини, рiвноправ'я краïн та право народiв розпоряджатися власною долею, спiвробiтництво мiж державами, дотримання зобов'язань зпдно з мiжнародним правом. Документ фактично став стратепчною програмою дiй з будiвництва единоï мирноï, демократичноï Свропи, якою передбачено налагодження спiвробiтництва у полiтично-вiйськовiй, економшо-еколопчнш та гуманiтарнiй сферах [Там само, с. 110].
Шд час Будапештсько!' зустрiчi на вищому рiвнi 5-6 грудня 1994 р. прийнято ршення про перетворення НБСС з 1 шчня 1995 р. на ОБСС [15, с. 89].
/ / .У 'Х ^^
Ще однiею мiжнародною органiзацiею, в рамках яко!' держави спiвпрацюють у сферi оборони, е Свропейський Союз. Шсля невдало1' спроби
1 1 I ' ! 7\ \\
створення в 1954 р. Свропейського оборонного ствтовариства новий потужний
Ъ \ Il /,'"■ \ \\ \ \ //£ \ / / '/
iмпульс розвитку процесу европейсько1' iнтеграцiï у сферi безпеки та оборони вiдбувся з укладенням у 1992 р. у м. Маастрихт Договору про Свропейський Союз (дай - ДСС). Цим документом було засновано один з трьох стовтв Свропейського Союзу - Стльну зовшшню та безпекову полiтику.
Важливим елементом Спiльноï зовнiшньоï та безпеково1' полiтики була Свропейська политика безпеки та оборони, яка з уведенням у дш Люабонського договору набула нового якiсного рiвня й отримала нову назву - Спшьна полiтика безпеки та оборони (дай - СПБО) [1, с. 213].
1стотним аспектом Лiсабонського договору е введення до ст. 42 ДСС положення про взаемну допомогу, вщповщно до якого СС функцюнуе i як оргашзащя колективно1' безпеки. Дане положення вимагае вщ краш-члешв СС спiльних скоординованих дiй з надання необхщно1' допомоги у випадку, якщо держава-член зазнае збройно1' агресп на його територiï. За цих умов iншi
Теорiя i практика правознавства. — 2019. — Вип. 1 (15) ISSN 2225-6555
держави-члени повинш надати такш державi допомогу ушма можливими для них засобами вщповщно до ст. 51 Статуту ООН.
Вгдповгдно до чинно1' редакцп ДСС у рамках СС визначено перспективи поглиблення сшвробггаицтва держав-членiв у вшськовш сферi з огляду на завдання поступового формування власних, вщмшних вгд держав-члешв, збройних сил цiеï мiжнародноï оргашзацп.
Висновки. Отже, серед найважливiших передумов зародження та формування спiвробiтництва держав-члешв СС у сферi оборони необхгдно видшити такi, як потреба миру та безпеки, прагнення економiчного розвитку та добробуту, а також утримання економiчного та поличного значення на мiжнароднiй аренi. Розвиток СС засвгдчуе, що гарантування безпеки та оборони може бути забезпечено лише завдяки усшшнш дГяльност мiжнародних блоюв та оргашзацш.
/ ¿Ф/ХУ \\\ / \ / \ I/ чу\ \
Слгд зазначити, що дедалi бiльше краш свГту прагнуть реалiзувати захист власно1' безпеки не самостiйно, а в союзг з шшими державами, оскшьки не
можуть поодинцг гарантувати собг ггдний ргвень безпеки. При цьому система
7г / )' А \\ //Д I \ л\\
мгжнародного права потребуе постшного вдосконалення та динамгки, щоб мати
\ ^i* 1 \ 1 ft--- \ \\ vi Г /// /I / // ft^S /
змогу своечасно виявляти загрози i виклики, створювати ефективнг правовг та шституцшш засоби 1'хньо1' протидп.
Список лггератури
1. Деменко О. Ф., Демчук П. О., Казенко П. О. та ш. Свроатлантичне ствроб1тництв та европейська штегращя Украши: навчальний поабник / Нацюнальний утверситет оборони Украши. Кшв, 2011. 466 с.
2. Череватий С. В. Розвиток ще'1 европейсько'1 штеграцп та ïï значення для Украши. Сучаснаукрагнська полтика. Полтики i полтологи про пег. 2010. № 19. С. 358-366.
3. Тумашов А. В. «Холодна вшна» i ïï негативний вплив на м1жнародну атмосферу в 60-80 рр. XX ст. Bîchuk Нацюнального ушверситету «Львiвська полтехшка». 2000. № 408. С.116-122.
4. Documents on the History of European Integration. New York: Walter De Gruyter & Co, 1985. Vol. 1: Continental Plans for EuropeanUnion 1939-1945 / Ed. by Walter Lipgens. 847 р.
5. Киссинджер Г. Дипломатия : пер. с англ. В. В. Львова. Москва : Науч.-изд. центр «Ладомир», 1997. 848 с.
6. The Brussels Treaty (March 17, 1948). URL: http://www.cvce.eu/en/education/unit-content/-/unit/803b2430-7d1c-4e7b-9101 -47415702fc8e/d16547a7-de20-4a4f-9bfe-29dbfc79be69/ Resources#3467de5e- 9802-4b65-8076-778bc7d164d3_en&overlay (дата звернення: 17.03.2019).
7. Браницкий А. Г. История европейской интеграции. Москва ; Н. Новгород : ИМЭМО РАН, ФМО ННГУ, 2003. 428 с.
8. Свропейське право. Право Свропейського Союзу та правове забезпечення захисту прав людини : пгдручник / редкол. : Л. М. Ентгн. 2-е вид., переробл. г допов. Москва : Норма, 2007. 960 с.
9. История дипломатии : у 5 т. Т. 1 / за ред А. А. Громыко. Москва : Политиздат, 1979. 750 с.
10. Яковюк I. В., Орловський Р. Р. Свропейське оборонне ствтовариство: витоки становления штеграцп в обороннгй сферг. Проблеми законност1. 2017. Вип. 3. С. 264-277.
11. Волощук С. М. Конфронтащя НАТО г Оргашзацп Варшавського Договору в контекст «холодно! вгйни» (друга половина 1940-х - кгнець 1980-х рокгв). Науковий в1сник Ужгородськогоутверситету. 2012. Вип. 29. С. 95-101.
12. История международных отношений : у 5 т. Ч. 1 / за ред. В. М. Хвостова. Москва,1947. С. 45-46.
13. Лапшин А. О. Перемены в странах Восточной Европы: к чему они ведут :
монографгя. Москва : Знание, 1991. 64 с.
14. Парахонський Б. О., Яворська Г. М. Роль ОБСС у формуванш европейського середовища безпеки. Стратег1чш прюритети. 2013. № 3. С. 109-114.
15. Горбатюк С. С. Роль оргашзацп з безпеки г ствробгтництва в Свропг у системг забезпечення сощогумаштарно! безпеки. Ефектившсть державного управлтня. 2017. № 2 (51). С. 86-94.
16. Гребенюк М., Пошедгн О. Свропейський Союз: вгд екоиомiчиоi штеграцп до оргашзацп колективно! оборони. Полтичний менеджмент. 2012. № 1/2. С. 212-218.
/ w -Л /Г Г^^^ \ f il\ к. —. \
References
1. Demenko, O.F., Demchuk, P.O., Kazenko, P.O. et al. (2011). Yevroatlantychne spivrobitnytstv ta yevropeiska intehratsiia Ukrainy. Kyiv [in Ukrainian].
2. Cherevatyi, S.V. (2010). Rozvytok idei yevropeiskoi intehratsii ta yii znachennia dlia Ukrainy. Suchasna ukrainska polityka. Polityky i politolohy pro nei. Modern Ukrainian politics. Politicians and political scientists about her, 19, 358-366 [in Ukrainian].
3. Tumashov, A.V. (2000). «Kholodna viina» i yii nehatyvnyi vplyv na mizhnarodnu atmosferu v 60-80 rr. XX st. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika» - Bulletin of the National University «Lviv Polytechnic», issue 408, 116-122 [in Ukrainian].
4. Documents on the History of European Integration, Vol. 1: Continental Plans for EuropeanUnion 1939-1945. Ed. by Walter Lipgens. New York: Walter De Gruyter & Co, 1985.
5. Kyssyndzher, H. (1997). Dyplomatyia. Moscow: Ladomyr [in Russian].
6. The Brussels Treaty (March 17, 1948). URL: http://www.cvce.eu/en/education/unit-content/-/unit/803b2430-7d1c-4e7b-9101 -47415702fc8e/d16547a7-de20-4a4f-9bfe-29dbfc79be69/ Resources#3467de5e- 9802-4b65-8076-778bc7d164d3_en&overlay.
7. Branytskyi, A.H. (2003). Ystoryia evropeiskoi yntehratsyy. Moscow ; N. Novhorod: YMЭMO RAN, FMO NNHU [in Russian].
8. Yevropeiske pravo. Pravo Yevropeiskoho Soiuzu ta pravove zabezpechennia zakhystu prav liudyny. L.M. Entin (Ed.). (2007). Moskva: Norma [in Ukrainian].
9. Ystoryia dyplomatyy. (1979). A.A. Hromyko (Ed.). (Vols. 1-5); Vol. 1. Moscow: Polytyzdat [in Russian].
10. Yakoviuk, I.V., Orlovskyi, R.R. (2017). Yevropeiske oboronne spivtovarystvo: vytoky stanovlennia intehratsii v oboronnii sferi. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 3, 264-277 [in Ukrainian].
11. Voloshchuk, S.M. (2012). Konfrontatsiia NATO i Orhanizatsii Varshavskoho Dohovoru v konteksti «kholodnoi viiny» (druha polovyna 1940-kh - kinets 1980-kh rokiv). Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu - Scientific Herald of Uzhhorod University, issue 29, 95-101 [in Ukrainian].
12. Ystoryia mezhdunarodnbikh otnoshenyi. V.M. Khvostov (Ed.). (1947). (Vols. 1-5; Part 1). Moscow [in Russian].
Теорiя i практика правознавства. — 2019. - Вип. 1 (15)
ISSN 2225-6555
13. Lapshyn, A.O. (1991). Peremenbi v stranakh Vostochnoi Evropbi: k chemu ony vedut. Moscow: Znanye [in Russian].
14. Parakhonskyi, B.O., Yavorska, H.M. (2013). Rol OBSIe u formuvanni yevropeiskoho seredovyshcha bezpeky. Stratehichni priorytety - Strategic priorities, 3, 109-114 [in Ukrainian].
15. Horbatiuk, S.Ye. (2017). Rol orhanizatsii z bezpeky i spivrobitnytstva v Yevropi u systemi zabezpechennia sotsiohumanitarnoi bezpeky. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia -Efficiency of Public Administration, 2 (51), 86-94 [in Ukrainian].
16. Hrebeniuk, M., Poshedin, O. (2012). Yevropeiskyi Soiuz: vid ekonomichnoi intehratsii do orhanizatsii kolektyvnoi oborony. Politychnyi menedzhment - Political management, 1/2, 212218 [in Ukrainian].
Петренко Ю. В., аспирантка кафедры права Европейского Союза, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: yulichka.22075@gmail.com ; ORCID 0000-0003-4954-3332
Предпосылки зарождения и формирования сотрудничества государств-членов ЕС в сфере обороны
Исследован вопрос становления европейской интеграции в оборонной сфере. Проанализированы предпосылки возникновения и тенденции развития сотрудничества государств-членов Европейского Союза в сфере обороны. Акцентировано внимание на постепенном изменении характера угроз для международного мира и стабильности. Определены пути достижения эффективности системы международной безопасности.
Ключевые слова: европейская интеграция; Западный союз; НАТО; Европейское оборонительное сообщество; Европейское политическое сообщество; Западноевропейский союз; ОБСЕ; ЕС.
Petrenko Yu. V., Post-graduate Student of the Department of Law of the European Union, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: yulichka.22075@gmail.com ; ORCID 0000-0003-4954-3332
^fc \ : 1 , 1 \ \\ \ I /// ' : I
Background and formation of cooperation between European Union member states in the field of defense
The historical way of development of integration processes in the defence sphere, starting with the end of World War II up to nowadays, appeared to be rather complicated. The European development shows, that security and defence can be provided only by successful activity of different international blocks and organization.
The main preconditions and tendencies, investigated in this article, are the basis for the further development of European security system. The investigation of European Unity members evolution of cooperation in the defence sphere gives the opportunity not only to state the main stages of such cooperation and its features on the contemporary level, but to make a forecast of its future development, taking into consideration the challenges the European Union faced with during the last years.
Among the most important preconditions for generating and formation of the European state-members cooperation in the defense sphere, the following must be underlined: the demand of peace and security, the aspiration for economic development and welfare and keeping of economic and political significance on the international arena. Proceeding from these preconditions and tendencies the European Union is widening nowadays and will widen further its own defence system.
At the same time the new challenges and threats appear. The European society has to identify them and create its effective law and institutional means to resist them. Because of the great number of threats the achievements in the international security system effect become the main task for all peoples.
It is quite clear that none of the states nowadays can independently provide its own security against contemporary challenges and threats, without the international help and collective security structures. It must be stressed (underlined) that the greatest number of contemporary challenges and threats for international security need now, and first of all non-military ways of solution for their decision.
Keywords: European integration; Western union; NATO; European defense community; European Political Community; Western European Union; The OSCE; EU.
Hadiurnm dopedKornzi'i 24.04.2019p.
