CC BY
128
Степаненко Кирило Володимирович,
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри загальноправових дисциплiн
та адмiнiстрування,
Днiпропетровський державний унверситет внутр\шн\х справ, УкраТна, м. Днiпро e-mail: kirill-stepanenko@i.ua ORCID 0000-0003-2135-2024
doi: 10.21564/2414-990x.140.123610 УДК 340.116
ПРАВОВА СИСТЕМА УКРА1НИ: В1ТЧИЗНЯНА ПРАВОВА ТРАДИЦ1Я ТА ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦМ
Проанал-Ьовано основт тенденци у визначент змюту нащональног правовог системы у вгтчизнятй правовш наущ. Надано аргументы щодо доцiльностi побудови нащональног правовог системы Украгни як змшаног або правовог системи ттегративного типу, що мгстить ознаки континентального та загального права. Доведено, що iнтегративний характер правовог системи, що враховуе особливостг континентального та загального права одночасно, вимагае бтьш широкого використання правового прецеденту.
Ключовi слова: правова система; нацюнальна правова система; змшана правова система; правова система Украши; право; правовий прецедент; держава.
Степаненко К. В., кандидат юридических наук, доцент кафедры общеправовых дисциплин и администрирования, Днепропетровский государственный университет внутренних дел, Украина, г. Днепр.
e-mail: kirill-stepanenko@i.ua ; ORCID 0000-0003-2135-2024
Правовая система Украины: отечественная правовая традиция и проблемы трансформации
Анализируются основные тенденции в определении содержания национальной правовой системы в отечественной правовой науке. Излагаются аргументы относительно целесообразности построения национальной правовой системы Украины как смешанной или правовой системы интегративного типа, содержащей признаки континентального и общего права. Делается вывод о том, что интегративный характер правовой системы, учитывающей особенности континентального и общего права одновременно, требует более широкого использования правового прецедента.
Ключевые слова: правовая система; национальная правовая система; смешанная правовая система; правовая система Украины; право; правовой прецедент; государство.
Постановка проблеми. Сучасний розвиток права вимагае виршення склад-них багаторiвневих завдань i3 впорядкування надрухливих правових процесiв в умовах глобалiзацГi та штеграцп. Украша наразi переживае складний перюд
реформування державних шститутГв, адаптацп правово! системи до европей-ського права, яка, на ввдмшу ввд кра!н, де правовi системи встановлювалися поступово i еволюцiйно, вимушена будуватися прискорено i активно. На жаль, для проведення реформ, здатних вивести нашу державу на принципово новий рiвень Гснування, створити сервГсну модель державного управлшня, i досi засто-совуються механiзми з часiв радянського права. Питання полягае у принципо-вому переглядi арсеналу iнструментiв для проведення ефективного правового реформування, !х оптимальному для держави та сусшльства поеднаннГ
Слiд ураховувати й те, що в рамках свiтового сшвтовариства сформованi i продовжують, незважаючи на об'ективш труднощi, формуватися багато в чому ушкальш правовi системи окремих мiждержавних об'еднань. Маючи власнi базовi принципи, оригiнальнi правовi конструкцп, систему джерел права, осо-бливостi правотворчого процесу i реалiзацi! права, вони становлять ушкальний об'ект для комплексного дослщження, що в осяжному майбутньому буде тГльки розширюватися та набувати ново! якость Насамперед йдеться про штеграцшне об'еднання кра!н бвропи у бвропейський Союз, i саме цей вектор правово! iнтеграцi! залишаеться для Укра!ни прiоритетним, про що свщчить пiдписана у 2014 р. Угода про асощащю з 6С та подальше зближення нащонального права Гз европейською правовою системою. Виходячи Гз зазначених положень, метою cmammi е визначення змГсту нацГонально! правово! системи Укра!ни як специфГчного правового явища, а також вирГшення питань щодо можливостГ трансформацГ! вГтчизняно! правово! системи, зважаючи на зближення нащо-нального права Гз европейською правовою системою. У цш публГкацГ! спробуемо проаналГзувати основнГ тенденцГ! визначення змГсту нацГонально! правово! системи у вггчизнянш правовш науцГ, а також фактори, що впливають на змГст та структуру сучасно! правово! системи Укра!ни, аргументувати !"! трансформацГю в умовах зближення нащонального права Гз европейською правовою системою.
ÄHaMi3 остантх дослiджень i публжацт. Проблеми, пов'язаш з роз-витком правово! системи як специфГчного юридичного явища, неодноразово ставали об'ектом комплексних дослГджень зарубГжних i вГтчизняних авто-рГв: С. С. Алексеева (S.S. Aleksieiev), М. I. Байтша (M.I. Baitin), Р. М. БГрю-кова (R.M. Biriukov), М. О. Больсунова (M.O. Bolsunov), Я. В. Дячишина (Ia.V. Diachyshyn), М. I. Козюбри (M.I. Koziubra), Я. I. Ленгер (Ia.I. Lenher), Л. А. Луць (L.A. Luts), Г. В. Мальцева (H.V. Maltsev), С. О. Марково!-Мура-шово! (S.O. Markovа-Murashovа), М. I. Матузова (M.I. Matuzov), B. C. Нерсе-сянца (B.C. Nersesiants), Н. М. ОнГщенко (N.M. Onishchenko), П. М. РабГновича (P. M. Rabinovych), В. М. Сирих (V.M. Syrykh), В. Я. Тащя (V.Ia. Tatsii), Ю. О. Тихомирова (Iu.O. Tykhomyrov), М. Г. Хаустово! (M.H. Khaustovа), А. К. Черненка (A.K. Chernen^), В. М. Шаповала (V.M. Shapoval), Ю. С. Шем-шученка (Iu.S. Shemshuchenkо), В. О. Шиянова (V.O. Shyianov) та ш. Однак i досГ у вГтчизняному науковому середовищГ немае одностайностГ з приводу змГсту нацГонально! правово! системи, а дослГджень ще! категорГ! на сучасному реформацшному етапГ становлення Укра!ни, пов'язаного Гз цим перегляду
арсеналу методолопчних шструменив для проведення ефективних реформ, модифшацп i конвергенцп елеменив нацiонального та европейського права, не так багато. Визначення за цих умов сучасного стану правово!' системи Украши, факторiв, що впливають на ïï змiст та структуру, е достатньо актуальним завдан-ням для вггчизняно'1 теорп держави та права.
Виклад основного Mamepiany. Правова система Украши протягом бшьш шж семи десятил^ь минулого столiття вщображала основнi правовi iдеï соща-лктично'1 правово'1 сiм'ï, що сформувалася на основi iдеологiчного принципу. У 90-т роки, з самого початку полггико-сощальних перетворень, з яких зго-дом постане незалежшсть Украши, для нашо'1 держави iснували два варiанти подальшого розвитку правово'1 системи: або залишитися в рамках так звано'1 слов'янсько'1 правово'1 сiм'ï або приеднатися до одше'1 з iснуючих сiмей европейського права. Сьогодш можна впевнено говорити про те, що украшська правова система вщмежувалася вiд радянсько'1 та слов'янсько'1 моделi права та знахо-диться в процесi власно'1 самоiдентифiкацiï. Бiльшiсть теоретикiв вiтчизняного права майже одностайно схиляються до того, що правова система Украши як самостшно'1 держави мае багато спшьних рис iз романо-германським правом, але головне в цьому еволюцшному процесi iнше: сьогоднiшня нацiональна правова система вже настшьки вiдрiзняе себе вщ соцiалiстичного права, що не може йти i мови про ïï повернення в рамки колишньо'1 сiм'ï.
Така ситуацiя ще бiльше активiзувала наукову думку в напрямку дослвд-ження нового типу вiтчизняноï правово'1 системи та продовжуе породжувати актуальш й адаптивнi до реалiй сучасного державного розвитку ще'1, пропозицп щодо модернiзацiï укра'шсько'1 правово!" системи, приведення ïï у ввдповщшсть iз нащональними особливостями та стандартами европейського «сервюного» права. Водночас при конструюваннi ново'1 правово'1 системи Украши обов'яз-ково потрiбно враховувати iнтегративний характер сучасного мiжнародного та регiонального права. Дшсно, у будь-якiй сферi життя сусшльства, включаючи правову сферу, дуже ризикованим е уявлення про беззаперечний характер дп правово'1 системи певного типу. Тим бшьше, що сьогоднi багатофакторш процеси суспiльного i державного життя в рiзних крашах, обумовленi глобалiзацiею, iнтенсивно вiдображаються у вiдповiдних процесах зближення правових сiмей i правових систем. Посилились позицп вчення про змiшанi правовi системи у бшьшш мiрi завдячуючи виникненню в рамках европейського правового простору варiацiй правових систем, що мктять риси i континентального, i англо-американського права.
Вивчення рiзних правових систем, виявлення основних тенденцш, що простежуються у правовiй сферi, порiвняльний аналiз укра'шсько'1 та свiтових правових систем е важливою проблемою сучасно'1 правово'1 науки. Завданням порiвняльного правознавства е не тшьки дослiдження та осмислення загальних уявлень про право i його роль у сусшльств^ а й прагнення сприйняти основш досягнення свггових правових систем та штегруватися в единий правовий про-спр. На фонi комплексу родових питань з ще'1 важливо'1 проблематики окремо
можна видшити питання визначення поняття нащонально'1 (укра'шсько'1) правово'1 системи, ïï функционального призначення та структури.
У юридичнш лiтературi правову систему сучасного перюду розвитку пострадянських краш зазвичай позначають як правову систему перех1дного типу. Однак мова йде скорше не про типолопю, а певний стан, обумовлений перетжанням одше'1 суспiльно-полiтичноï формацп до шшо'1. Зазвичай такий перехiд супроводжуеться системною змшою суспiльних вiдносин: економiчних, пол^ичних, соцiальних, правових, психологiчних, моральних та ш. Пiзнання цiеï особливостi дозволяе зрозумгги специфiчний характер змiн, що ввдбува-ються у перехiдний перюд, сформувати новi концептуальнi погляди на правову систему.
Перехщний стан правово'1 системи суспшьства мае регулярний i об'ективний характер. В умовах перехщного перюду правова система набувае низку специ-фiчних рис, що робить необхщним ÏT вивчення в рамках предмета науки теорп' права i держави. Але насамперед слщ пояснити сутшсть правово'1 системи через визначення ïï основних семантичних складових. Зважаючи на рiзноплановi погляди на правову систему, викладеш у багатьох публiкацiях з теорп права та держави, а також зовшшш та внутршш чинники, що впливають на змiст та функщональш характеристики нацiонального права, правову систему Украши в широкому розумтт можна розглядати як сукупшсть правових шститупв та явищ, що перебувають у стiйких зв'язках мiж собою та з шшими соцiальними системами, а також взаемопов'язаних мiж собою засобiв ï"ï реалiзацiï, обумов-лених глобалiзацiею та прагненням Украши штегруватися в европейський правовий простiр.
Аналiзуючи працi вiтчизняних авторiв, якi дослщжували в новiтнiй перiод розвитку украшсько'1 науки з рiзних позицiй питання правово'1 системи Украши, можна зауважити dei тенденци: загальнодержавний шдхщ до формування змп сту нацiональноï правово'1 системи та необхiднiсть врахування глобалiзацiйних свiтових процесiв, що позначаються на прав^ iншими словами, пiдкреслення штегративних властивостей правово'1 системи. Наприклад, у Н. М. Онищенко (N. M. Onishchenko) державно-правовий пiдхiд до формування змюту нащонально'1 правово'1 системи характеризуеться: а) закршленням i гарантуванням природних прав i обов'языв позитивним законодавством; б) закршленням державою в нормативно-правових актах нових прав i можливостей, що виникли в результат розвитку науки, культури, зростання добробуту суспшьства; в) уста-новленням правових шльг та правових обмежень державою для представниыв певний сощальних груп [1, с. 6]. Слщ сказати, що такий шдхщ до формування змюту нацiонально'ï правово'1 системи е традицшним для права радянських та пострадянських республж, однак його переваги та недолши слiд шукати не в самiй сутностi держави як апаратного утворення, а у методах, яю ця держава застосовуе в процесi свого юнування та еволюцп. Вiд того, наскiльки держава орiентована на забезпечення прав людини, надання сервiсних управлiнських послуг, буде залежати ефектившсть i само'1 правово'1 системи в усiх ïï бага-
тогранних проявах, тодi як авторитарна стилктика управлшня державними процесами зробить правову систему шструментом насадження волi правлячого класу, а правовi вщносини заплутае та ускладнить настiльки, що все це рашше чи шзшше може призвести до соцiального вибуху. Без належних демократичних традицш кнування держави та суспiльства, без наявност у громадян базових етичних установок по вщношенню до закону, прав людини, процес формування ново'1 правово'1 системи, як i застосування мехашзму реалiзацiï ïï елементiв, не мають нiякого сенсу. Саме демократiя як головна риса сучасних розвинених держав вщграе проввдну роль у розвитку та функщонуванш правово'1 системи, яка, в свою чергу, покликана поглиблювати та розширювати демократiю [1, с. 6].
Не менш популярними е роздуми про вплив глобалiзацiйних св^ових процесiв на формування нацiонально'ï правово'1 системи. Так, серед основних напрямiв такого впливу Р. М. Бiрюков (R. M. Biriukov) видiляе: унiверсалiза-цiю нацiонального права; подальше посилення впливу мiжнародного права на нащональне право; змiцнення позицп регiонального права в функщонуванш нащонально'1 правово'1 системи; вплив наднащонального права як продукту глобалiзацiйних процесiв на нацiональну правову систему [2, с. 4]. За думкою Л. А. Луць (L. A. Luts), штегративш властивост правово'1 системи, стан рiвно-ваги, необхщний для ï"ï функцiонування, забезпечуються ïï структурою; об'ек-тивнi закономiрностi структури, спрямовашсть на досягнення правопорядку та необхщшсть забезпечення функцiонування правово'1 системи як щисного явища зумовлюють появу дощльних та необхiдних частин, що ввдображають структурну органiзацiю правово'1 системи, ïï стшысть та мiнливiсть (трансфор-мування) [3, с. 4]. Можна погодитись, що схильшсть до трансформацп правова система виявляе через дш сво'1х структурних елементiв, якi вщображають осо-бливостi, нацiональний характер сусшльних вiдносин в окремiй кра'ïнi, цемен-тують ix вiдповiднiсть суспiльно-полiтичному стану конкретно'1 органiзовано'ï спiльноти, обумовленому штелектуальним та етичним розвитком ïï елгги. Тому для визначення змiсту правово'1 системи, ïï особливостей та рiвня адаптивностi до iнтенсивностi сучасних правовщносин не менш важливим питанням е дослщ-ження структурних елементiв нащонально'1 правово'1 системи.
I хоча одностайноси у поглядах теоретикiв права на склад i змкт ком-поненпв правово'1 системи немае, бiльшiсть з них ввдстоюе думку про те, що «центральним елементом правово'1 системи, що утворюе ïï нормативний стри-жень, е право» [4, с. 11]. Навггь юнування в сучасному вггчизняному науковому просторi iншиx поглядiв на системоутворюючу роль певного елемента, яким пропонуеться вважати суб'ект права (Л. А. Луць; L.A. Luts), юридичну практику (Я. В. Дячишин; Ia.V. Diachyshyn) або «дуальний вимiр» (С. О. Сунегiн; S. O. Suniehin), не ставить пiд сумшв цю тезу, адже усi запропоноваш елементи поглинаються правом. Правовi взаемовщносини мiж людьми, установами i орга-нiзацiями держави, формування та розвиток сусшльних шституив, порядок i процедури, що здшснюються за правовими звичаями - все це вщбуваеться на основi права.
Таким чином, сутшсть розбiжностей поглядiв на предмет i обсяг поняття «правова система» визначаеться головним чином вщмшшстю уявлень окремих авторiв про перелж елементв правово'1' системи, яы е похвдними ввд джерел права. У межах цього процесу, зазначае М. О. Больсунов (M.O. Bolsunov), в щлому рядi випадыв суб'ективно-довiльний пiдхiд до визначення ïï ком-понентiв, прагнення включити до складу правово'1 системи максимально можливу кшьккть рiзнорiдних елементiв превалюе над намiром окреслити ïï межi i змют на основi досить ч^ких i функцiонально обгрунтованих критерпв. Отримання у результат такого шдходу найбшьш широкого i тому недостат-ньо визначеного поняття правово'1 системи мае незначну наукову i практичну цшшсть, до того ж майже стирае ввдмшност мiж поняттям «правова система», з одного боку, i поняттями «правова реальшсть» i «правова дшсшсть» -з шшого [5, с. 61]. Отже, статичний стан правово'1 системи дае змогу визначити ïï основш блоки: а) нормативний (сукупшсть юридичних норм, принцишв та шститутв); б) установчий (сукупнiсть правових установ) та в) вдеолопчний (сукупнiсть правових поглядiв, iдей i уявлень, властивих даному сусшльству). На базi цих блоыв повинен проходити i процес трансформацп' укра'шсько'1 правово'1 системи в ïï динамiчному вираженнi, зважаючи на зовшшш фактори, що характеризуються поступовим зближенням нащонального права з правом европейським.
Зовшшнш характер трансформацп' нащонально'1 правово'1 системи вкрай важливий, адже кажучи про нащональну правову систему, недостатньо лише показати внутршню будову права - правова система мае включати в себе комплекс елементв, який у свош сукупност показуе сутшсш характеристики права вiдповiдно'ï держави в його взаемовщносинах з шшими типами права, штегра-тивнi властивост практично'1 сфери (правозастосування, тлумачення права i правотворчють) та iдеологiчну складову системи. Правова система Украши, на думку багатьох втизняних теоретиюв, належить до самостшного типу правово'1 культури, де присутш ознаки романо-германсько'1 правово'1 системи, а сама рома-но-германська правова система «вщображае специфiку нащонально-етичних вимiрiв правово'1 iнфраструктури, особливостi нащонального ментал^ету» [1, с. 7]. Але, як справедливо зазначае М. Г. Хаустова (M. H. Khaustovа), ввдповщь на запитання, до яко'1 ж правово'1 сiм''ï слiд вiдносити Украшу, залежить ввд того, яким правовим шляхом ще наше суспiльство, ввд здiйснювано'ï в державi правово'1 полггики, яка вiдбиваеться у прийнятих полггико-правових рiшеннях, законодавствi, правових цiнностях, напрямах професшно'1 пiдготовки юристiв та ш. [6, с. 31]. Актуальним при опрацюванш мiжiнтеграцiйних проблем нацiо-нальних правових систем у контекст створення правово'1 системи Украши е питання про вщнесення до ïï складу норм мiжнародного та европейського права. Особливу увагу слвд придшяти мiждержавним штеграцшним особливостям правово'1 системи, де рiзновидом мiждержавно-правового типу е европейсьы мiждержавнi правовi системи, насамперед правовi системи Ради бвропи та бвропейського Союзу.
Ниш першочергового значення набувае питання про взаемовщносини в^чизняно1 правово'1' системи з европейським правовим простором у контекст штеграцшних прагнень нашо'1 держави; iснуе залежнiсть досконалостi мехашзму адаптацп законодавства Укра'1'ни до законодавства 6С вiд скомбЬ нованостi нащонально'1 правово'1' системи, реалiзацiï ÏT елементв, властивих як романо-германському, так i англосаксонському праву. У захвднш теоретичнш думцi правовi системи змiшаного типу, слщуючи визначенню засновника цього термша Ф. П. Уолтона (F. P. Walton), асощюються iз змiшаною юрисдикщею, коли романо-германська традицiя вступае в певне порозумшня iз англо-аме-риканським правом [7, с. 1]. 1нтегративному характеру правово']" системи, що використовуе особливост континентального або цивыьного (civil law) та загального права одночасно, ввдповвдае перерозподш балансу впливу ïï елемен-тiв на користь правового прецеденту. Змютовний переxiд вiд загального права до цившьного права повинен бути чггко визначеним [8, с. 8], отже, сумш еле-менпв континентального i загального права для нащонально'1 правово'1 системи Украши мае досягти достатшх обсягiв, щоб стати очевидною i визнаною для юриств i члешв суспiльства загалом. Однак якщо ознаки континентального права, зважаючи на юторичну ретроспективу його впровадження в нащональне право Украши, достатньо кшьысш та очевидш, то елементи загального права становлять собою незнайомий та недослщжений пласт юридично'1 практики. Бшьш-менш зрозумiлим для нацiонально'ï правозастосовно'1 судово'1 дiяльностi е правовий прецедент, не в останню чергу завдячуючи активнш комушкацп Укра'1'ни з бвропейським судом.
Ще у 1998 р. В. Я. Тащй (V.Ia. Tatsii) та Ю. М. Грошевий (Iu.M. Hroshevyi) стверджували, що укра'1'нською правовою наукою мае бути переосмислено ставлення до судового прецеденту, який розглядаеться англшським юристом Р. Кроссом (R. Cross) не тшьки як народження ново'1 правово'1 системи, а й як свого роду конкретизащя юнуючо'1 правово'1 норми [9, с. 53-57]. Таы под^1 в новiтнiй юторп Укра'1'ни, як зближення нацiонального права з правом европейським, шдписання Угоди про асощащю з бвропейським Союзом, ратифжащя Конвенц11 про захист прав людини i основоположних свобод, прийняття Закошв Украши «Про ратифшащю Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколiв № 2, 4, 7 та 11 до Конвенцп'» та «Про ратифжащю Протоколiв № 15 та № 16 до Конвенцп' про захист прав людини i основоположних свобод» вкрай стимулюють до остаточного пере-осмислення наших традицшних уявлень про правовий прецедент як джерело нащонального права. Тим бшьш, що де-факто судовий прецедент як джерело права в Укра'1Ш вже використовуеться, адже виходячи з положень усix проце-суальних коде^в (крiм Кримшального), шдставою для касацшного перегляду ршення е неоднакове застосування судами одного й того ж положення закону. Можна побачити, що в останш два десятилггтя ставлення до судового прецеденту як джерела права у втизнянш юриспруденцп почало змшюватись, однак
«шерщя попереднього мислення продовжуе ввдчуватись i ниш як у загаль-шй теорп права, так i в галузевих юридичних науках» [10, с. 352]. У зв'язку з активною конвергенщею нащонального та европейського права питания про необхщшсть упровадження правового прецеденту, визначення його мюця в нацюнальнш правовiй системi Украши сьогоднi постае як школи актуальним та необхiдним, особливо на rai судовоТ реформи.
Висновки. Шдсумовуючи викладене зазначу наступне: 1) процес ство-рення УкраТною власноТ правовоТ системи обумовлений реальними потребами розвитку сусшльства та спираеться на юторичш традицii' украi'нського права з врахуванням ввдповщного досвiду европейських держав, яю е членами ште-грацiйних об'еднань; 2) нащональну правову систему Украши, враховуючи i"i зближення iз европейською правовою системою, слад будувати як змшану або ттегративну правову систему, що мктить ознаки континентального та загального права; 3) до структури нащональноТ правовоТ системи Украши штегративного типу слiд вiднести: а) вдеолопчну сферу, що включае правову щеологш, правову етику, правову освiту та юридичну психолопю, притаманнi цивiлiзованому европейському сусшльству; б) нормативно-правову сферу, що характеризуе особливост зовнiшньоТ та внутрганьоТ будови права; в) шсти-туцшну сферу, що включае сукупнiсть установ правничо'1' специфiки; г) прак-тичну сферу, що визначае особливост правотворчост, правозастосування i тлумачення права при розумному поеднанш романо-германсько'1' традицп з англосаксонським правом.
Список лггератури:
1. Ошщенко Н. М. Теоретико-методолопчш засади формування та розвитку правово'i системи: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. КиТв, 2002. 32 с.
2. Б1рюков Р. М. Нацiоиальиа правова система в умовах глобал1зацп (основш напрямки трансформаци): автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2011. 20 с.
3. Луць Л. А. бвропейсью м1ждержавш иравов1 системи: загальнотеоретична характеристика: автореф. дис.....д-ра юрид. наук. КиТв, 2005. 32 с.
4. Вступ до теорп правових систем: монограф1я / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Отщенко. КиТв: Юридична думка, 2006. 432 с.
5. Больсунов М. А. К вопросу о понятии правовой системы. Вестник Самарской гуманитарной академии. Самара, 2011. № 1 (9). С. 56-65.
6. Хаустова М. Г. Правова система Украши серед правових систем сучасносп. Проблеми законность 2013. Вип. 123. С. 23-33. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pz_2013_123_5 (дата звер-нення: 13.02.2018).
7. Walton F. P. The Scope and Interpretation of the Civil Code. Montreal, 1907. Reprinted. Toronto: Butterworth's, 1980. 159 p.
8. Palmer V. Mixed Jurisdictions Worldwide: the Third Legal Family. Cambridge Univ. Press, 2001. 497 р.
9. Тацш В. Я., Грошевий Ю. М. Проблеми зближення европейських правових систем як умова гармошзацц законодавства Украши. Проблеми гармотзаци законодавства Украгни з мьж-народним правом: матер1али наук.-практ. конф. (18-21 жовтня 1998 р., КиТв). КиТв: 1н-т зак-ва Верхов. Ради Украши, 1998. 445 с.
10. Загальна теор1я права: тдручник / за ред. М. I. Козюбри. КиТв: Вайе, 2015. 392 с.
References:
1. Onishchenko, N.M. (2002). Teoretyko-metodolohichni zasady formuvannia ta rozvytku pravovoi systemy Extended abstract of Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
2. Biriukov, R.M. (2011). Natsionalna pravova systema v umovakh hlobalizatsii (osnovni napria-mky transformatsii). Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].
3. Luts, L.A. (2005). Yevropeiski mizhderzhavni pravovi systemy: zahalnoteoretychna khara-kterystyka. Extended abstract of Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
4. Zaichuk, O.V., Onishchenko, N.M. (Eds.). (2006). Vstup do teorii pravovykh system. Kyiv: Iurydychna dumka [in Ukrainian].
5. Bol'sunov, M.A. (2011). K voprosu o ponjatii pravovoj sistemy Vestnik Samarskoj gumanitarnoj akademii. Samara, № 1 (9), 56-65 [in Russian].
6. Khaustova, M.H. (2013). Pravova systema Ukrainy sered pravovykh system suchasnosti. Problemy zakonnosti. Issue 123. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pz_2013_123_5.
7. Walton, F.P. (1980). The Scope and Interpretation of the Civil Code. Montreal, 1907. Reprinted. Toronto: Butterworth's.
8. Palmer, V. (2001). Mixed Jurisdictions Worldwide: the Third Legal Family. Cambridge Univ.
Press.
9. Tatsii, V.Ia., Hroshevyi, Iu.M. (1998) Problemy zblyzhennia yevropeiskykh pravovykh system yak umova harmonizatsii zakonodavstva Ukrainy Problemy harmonizatsii zakonodavstva Ukrainy z mizhnarodnym pravom: proceedings of the Scientific and Practical Conference. Kyiv: In-t zak-va Verkhov. Rady Ukrainy, 53-57 [in Ukrainian].
10. Koziubra, M.I. (Ed.). (2015). Zahalna teoriia prava. Kyiv: Vaite [in Ukrainian].
Stepanenko K.V., PhD in Law, Department of General Legal Disciplines and Administration, Associate Professor, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Ukraine, Dnipro.
e-mail: kirill-stepanenko@i.ua ; ORCID 0000-0003-2135-2024
The legal system of Ukraine: the domestic legal tradition and the problems of transformation
The questions of the current state of the legal system of Ukraine are considered, the factors influencing its content and structure are determined. The main trends in determining the content of the national legal system in the domestic legal science are analyzed. Arguments are given regarding the expediency of building the national legal system of Ukraine as a mixed or legal system of an integrative type containing signs of continental and common law. It is concluded that the integrative nature of a legal system that uses the features of continental and common law simultaneously requires a broader use of the legal precedent.
The legal system is viewed by the author in a broad sense as a set of legal institutions and phenomena that are in stable relations with each other and with other social systems, as well as interrelated means of its realization, conditioned by globalization and Ukraine's desire to integrate into the European legal space. The following components are proposed to be included in the structure of the national legal system of Ukraine of the integrative type: a) the ideological sphere, including legal ideology, legal ethics, legal education and legal psychology inherent in a civilized European society; b) the regulatory and legal sphere that characterizes the features of the external and internal structure of law; c) the institutional sphere, which includes a set of institutions of legal specificity; d) the practical sphere that determines the features of law-making, law enforcement and interpretation of law, with a reasonable combination of Romano-Germanic tradition with Anglo-Saxon law in the country.
Keywords: legal system; national legal system; mixed legal system; legal system of Ukraine; law; legal precedent; state.
Hadiuwna do pedKomzii 15.02.2018 p.
