CC BY
342
УДК 340.11 М. Г. Хаустова,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ТЕНДЕНЦП РОЗВИТКУ ПРАВА В УМОВАХ ГЛОБАЛ1ЗАЦП
У статп обгрунтовано, що для бшьш поглибленого тзнання права в умовах глобалiзацiйних процесiв важливе значення мае виявлення основних тенденцш його розвитку. Це дозволяе з'ясувати сучасний стан права, окреслити загальний напрямок його розвитку в майбутньому.
Ключовг слова: глобалiзацiя, унiверсалiзацiя права, ушфшащя права, принципи права, судовий прецедент, наднацюнальтсть, регiоналiзацiя, децентралiзацiя.
Глобалiзацiя, як об'ективний процес, детермшуе кардинальнi змши базових засад у життi суспшьства. I'l яскравi правовi прояви простежуються у змiнах не тiльки змюту основних правових понять, категорiй, а й у ix функцiональному призначеннi, зумовлюючи в кiнцевому пiдсумку трансформащю нормативного, суб'ективного, штелектуально-психологiчного, дiяльнiсного й результативного складникiв правових систем сучасного юридичного свiту.
У юридичнш науковiй лiтературi правильно iз цього приводу тдкреслюеться, що глобалiзацiя суттево впливае «на трансформацiю, змiну й модертзащю державно-правових iнститутiв, норм i вiдносин на всесвiтньому, макрорегiональному i внутрiшньодержавному рiвнях, стимулюе, прискорюе й поновлюе процеси унiверсалiзацп в галузi права» [16, с. 38].
Для бшьш поглибленого й багатостороннього тзнання права в умовах наростаючого процесу глобалiзацп св^у важливе значення мають розгляд i виявлення основних тенденцш його розвитку. Акцентування уваги на цш сторон правово'' матери дозволяе ч^ко визначити не тiльки i'l стан у перiод сьогодення, а й перспективи i загальний напрямок розвитку права в майбутньому, побачити його не тшьки у статищ, а й у динамщь
1. Серед тенденцш глобального й регионального рiвнiв слiд виокремити перш за все тенденцт утверсал1заци й утфтаци права. Передумовою зближення правового регулювання слщ вважати широку iнтернацiоналiзацiю у найрiзноманiтнiших сферах життедiяльностi людей [1, с. 14]. У тдгрунт виникнення й посилення ще1, а також iнших подiбних ш тенденцiй, на думку М. М. Марченка, знаходиться об'ективний процес штеграцп св^ово! економши, фiнансiв, засобiв зв'язку, масово'1 шформаци та iнших засобiв i царин життя суспiльства, що, звичайно, вщбилося як на еволюцп права в цшому, так i на тенденщях його подальшого розвитку. Однак, незважаючи на те, що унiверсалiзацiя й ушфшащя права простежуються практично на вах iсторичних етапах еволюцiйного розвитку державно-правово!' матери, в умовах глобалiзацii вони виявляються найбiльш яскраво i мають скорiше не еволюцшний, а вибуховий, революцiйний характер [13, с. 279, 280].
Унаслщок цього сам процес глобашзацп не випадково характеризуемся iнодi як «макромасштабний, багатоплановий», хоча i «внутршньо суперечливий процес нарощування загального в елементах св^ових економiчноi, сощально'' та правово!' системи» [3, с. 83].
Як вщзначаеться багатьма дослiдниками, утверсалгзацгя права, яка проявляеться в прагненн виробити загальш, всеосяжнi пiдходи до права, та його унгфгкацгя, що означае введення до правових систем держав одномаштних норм, - явища не новi в державно-правовому житп рiзних кра'н. Аналiзуючи цю проблему, B. C. Нерсесянц вщзначав, що за вс особливостi нацiональних систем, право, по суп, становить собою юторш його все бшьшо'' утверсашзацп й ушфшацп, iсторiю просування до все бшьш глобального права, i таю вторично прогресуючi властивостi й характеристики права, що розвиваеться,
знаходять свое вираження, закршлення i здшснення як в окремих нацiонально-державних системах права, так i в мiжнародному правi [16, с. 40].
Унiверсалiзацiя нацiонального права, на думку багатьох фахiвцiв, може мати як об'ективний, так i цiлеспрямований характер. Перший вщбивае сучасний стан суспiльного розвитку, що полягае у взаемозалежностi i взаемодп укра'шського й мiжнародного права. Що стосуеться другого, то вш е продуманим запланованим процесом, для реалiзацii якого необхiдно використовувати конкретш кроки, способи i прийоми, серед яких I. I. Лукашук та С. В. Поленша називають рецепцш, гармонiзацiю, унiфiкацiю, стандартизацiю та ш. [9, с. 44]. Ю. О. Тихомиров, дослщжуючи це питання, вказаш способи й методи називае «форми», «канали iнтелектуального впливу», що забезпечують курс держав на зближення законодавств [Див.: 4, с. 78, 79; 20, с. 184].
2. Зростання ролi права в удосконаленш управлшня сощальними процесами знаходить свiй прояв такожу розширенш й поглиблент правовогорегулювання, появи нових галузей, тдгалузей та Iнститут1в права. Ця тенденщя, зумовлена посиленням приватноправових засад у правовому впорядкуванш суспшьних вщносин, ускладненням предмета правово'1 регламентацп, е характерною як для Укра'ни, так i для всього св^у. Розширення царини правового регламентування пов'язуеться з поширенням дп права як на зовам новi сфери сощально!' дiйсностi, так i на т з них, що не перебували в полi зору вiтчизняного законодавця. З'явилися новi галузi, iнститути права й законодавства -шформацшного, космiчного, транспортного, соцiального, про навколишне природне середовище, про науку й техшку, про енергетику, про охорону здоров'я тощо.
Як вiдзначае А. С. Шголкш, поглиблення правового регулювання - це головний мапстральний шлях розвитку сучасного законодавства [18, с. 20]. Пщгрунтя глобально!' юридизацп суспiльних вщносин становлять насамперед процеси правово'1 модершзацп, якi можна розглядати в рiзних аспектах, - iнституцiональному, правотворчому (що полягае у зближенш правових систем сучасносп), правореалiзацiйному (де особливий штерес викликае формування наднацiональних юрисдикцiйних оргашв) в аспектi затвердження ново!' правово'1' щеологл, нового типу правосвiдомостi i правово'1' культури (що виражаеться в ушфшацп правових цiнностей i зближенш фундаментальних характеристик нацiональних правових культур) та ш.
Зрощення глобалiзацiй рiзних якiсних напрямкiв у сучасних умовах призвело до появи ушкальних у сво'й основi юридичних iнститутiв. 1деться про такi феномени, як «1нтернет-право», «право Макдональдса» та iн. («право Макдональдса» - стандартизован правовi конструкцп, якi були виробленi в надрах крупних транснацiональних корпорацiй).
3. Ускладнення вах сторiн суспiльного життя людства на початку XXI ст. викликало активну полтизацгю сустльства, його сощальних шститу^в, у тому числi i правових. Як на державному, так i на наддержавному рiвнi зростае роль публiчного права. За останне десятил^я украiнське конституцiйне право оновилося повшстю, його предмет суттево розширився i ця тенденцiя тривае. Кардинальш змiни торкнулися й виборчого права, дiяльностi представницьких органiв влади, законодавчо забезпечуеться багатопартшшсть, полiтичний та щеолопчний плюралiзм, гласнiсть, iснування опозицii, свободи слова. Опосередкування правовими нормами бшьш широкого спектру пол^ичних вiдносин у державi й на мiжнароднiй ареш свiдчить про тенденцiю полiтизацii права й появи низки нових проблем. На особливу увагу заслуговують системш взаемозв'язки мiж правовою глобалiзацiею й конституцiоналiзацiею правопорядку, що в найбшьш загальному виглядi виражаеться в iнтернацiоналiзацii сучасного конституцiоналiзму, з одного боку, й конституцiоналiзацii самих процесiв юридизацп соцiальноi дiйсностi - з другого. Розкриття змiсту i з'ясування су^ цих зв'язкiв i залежностей - е запорука ч^кого бачення перспектив формування единого св^ового правопорядку, мюця Укр^'^и у вiдповiдних процесах правово! глобалiзацii.
4. Як свiдчить аналiз нормативно-правових документiв, що приймаються на мiждержавному й наддержавному рiвнях, поряд з тенденщею унiверсалiзацii й ушфшацп
права в умовах глобалiзацii все яскравше виявляеться тенденцгя бгльш широкого формування й актившшого використання принцитв права як регулятора сустльних вгдносин. У системi регулятивних засобiв принципи права ввдграють усе важлившу й актившшу роль. Особливо це стосуеться принцитв права, що використовуються на глобальному й регюнальному рiвнях [7, с. 255, 256]. Маючи безпосереднiм предметом свого впорядкування перш за все вщносини, що виникають мiж державами, мiж державами й транснацiональними корпоращями та iншими iнститутами, так чи шакше причетними до процесу глобалiзацii, принципи права не тiльки створюють пщвалини механiзму правового регулювання на глобальному й регюнальному рiвнях, а й вщчутно впливають як на характер, так i на шляхи розвитку вщповщно!' правово'1 матери.
5. Поруч з названими тенденщями на глобальному й регюнальному рiвнях у рiзних формах виявляються й шшь Зокрема, звертае на себе увагу тенденцгя посилення рол1 г значення судового права, а разом з ним I його джерел у вид1 прецеденту й судовог практики. У наукових юридичних джерелах закршлюеться: оскшьки з розвитком процесу глобалiзацii «право стае все складшшою системою», а «передбачити все в законах неможливо, ... неминуче пщвищуеться роль судово! практики у вирiшеннi низки питань» [10, с. 113].
Це стосуеться не тшьки системи загального (англосаксонського) права, де традицшно право, яке породжуеться судами, а разом з тим i джерела цього права у видi прецеденту ввдграють важливу роль. Зазначена тенденщя виявляеться також i в шших правових ам'ях i нацiональних правових системах, включаючи романо-германське право [15, с. 236], де в бшьшосп кра'н, що належать до континентально! правово'1 ам'!', судове право, як свщчить практика, iснуе у видi прецеденту фактично, але не визнаеться офщшно, формально-юридично [Див.: 25- 27].
Сьогодш визначилася яскраво виражена тенденщя фактичного, а також частково i юридичного визнання прецеденту як джерела романо-германського права, причому не тшьки на рiвнi нащонально-правових систем, а й у масштабi загальноевропейського права, точшше, права Свропейського Союзу в щлому.
Таким чином, роль судово'1 практики пiдвищуеться в тих кранах романо-германсько!' правово! ам'!', якi е членами Свропейських Спiвтовариств. Це пов'язано з тим, що в €С ршення Свропейського суду с прав людини визнаш як маючi прецедентний характер, а 1'х статус - найважлившими джерелами европейського права. Оскшьки останне вважаеться складовою частиною нащонального права кра'н - членiв СС, ршення цього Суду суттево впливають на нащональш правовi системи.
6. Серед загальних тенденцш розвитку права в умовах глобалiзацii все ч^юше виокремлюються також iншi, як-то тенденцгя розширення юридичного сектора, який стосуеться прав людини I громадянина, або тенденщя гуматзащя права. Аналiз законодавства, прийнятого тсля друго!' св^ово'! вшни й особливо наприкiнцi XX ст., свщчить, що ця тенденщя значною мiрою виявляеться як на нацюнальному, так i на глобальному й регюнальному рiвнях [13, с. 289].
На початку 3-го тисячол^я гумашзащя права постае необхiдним, нагальним i водночас суперечливим процесом, прагненням суспшьства убезпечити себе й майбутнi поколшня вiд ускладнених процесiв соцiалiзацii й iндивiдуалiзацii, негативних наслiдкiв глобалiзацii й iнтернацiоналiзацii, спробою знайти шляхи перманентного стану вщчуження людини вiд влади i права, власностi.
Свiтова тенденщя гумашзаци пiдсилюеться й у нацюнальному правi та законодавствi. Гуманiзацiя укра'шського права фактично розпочалася з антрополопчного повороту, започаткованого прийняттям ново!' Конституцп, яка проголосила, що людина, п життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Укрш'ш найвищою соцiальною щншстю (ст. 3) i визнала прюритет загальнолюдських цiнностей над класовими. Зважаючи на юридичш властивостi Конституцii як Основного Закону держави у правовш системi Укра'ни розпочався процес гумашзацп всiх 11 елементiв. Для нас важливим е той факт, що в центр усього правопорядку поставлено людину, далi шститути
громадянського суспшьства, а вже потсм держави. 1з прийняттям ново'' Конституцп значно розширилися конституцiйнi права та свободи людини i громадянина, були закладеш пiдвалини правово'' охорони приватного життя i встановленi основнi напрямки вщповщного законодавчого регулювання.
Укра'на у своему законодавствi враховуе сформоваш у XX ст. мiжнароднi стандарти прав людини, закрiпленi в Загальнш декларацп прав людини, пактах про полгтичш, цивiльнi, економiчнi, сощальш й культурнi права, мiжнародних конвенщях про захист тих чи шших категорiй громадян (дiтей, жшок та ш.). Приеднання Укра'ни до Свропейсько'' конвенцп про захист прав i основоположних свобод людини та прототшв до не'', визнання юрисдикцп Свропейського суду з прав людини (особливо з питань тлумачення й застосування вказано'' Конвенцп i протоколiв до не') ставить перед укра'нською державою завдання подальшого вдосконалювання законодавства з врахуванням прецедентного права Ради Свропи.
7. Подальше посилення впливу м1жнародного права на нацгональне право. Найважлившим напрямом дп глобалiзацiйних процесiв на нацiональну правову систему е змша спiввiдношення мiжнародного i нацiонального права.
Перед мiжнародним правом перюду глобалiзацii постае низка нових завдань, вирiшення яких вимагае застосування нових способiв i пiдходiв у взаемовщносинах мiж державами й мiжнародними органiзацiями, перш за все подальшо'' правово'' штеграцп в рiзних царинах суспшьного життя, що зумовлюе активiзацiю взаемозв'язку i взаемозалежност правових систем. За сучасних умов мiжнародне право не може обмежуватися лише впорядкуванням мiждержавних вщносин, а стае найважлившим iнструментом унiверсалiзацii нацiонального права [14, с. 269, 270]. Вплив мiжнародного права на нацюнальне здiйснюеться шляхом безпосереднього застосування принцитв i норм, а також прецедентiв мiжнародного права в рамках нацюнального права. Такий вплив вщбуваеться i шляхом приведення у вщповщшсть до встановлених мiжнародних стандартiв правових норм нацiонального права. Це ставить на порядок денний вдосконалення законодавчо'' бази матерiального i процесуального права в рамках нацюнально! правово'' системи.
За умов глобалiзацii на змшу примату нацiонального права фактично прийшов примат права мiжнародного. Якщо ранiше участь нацiональних держав у формуванш мiжнародного права була бшьш визначною, то за сучасних умов державам часпше доводиться зважати на вже прийнят норми мiжнародного права. В епоху глобалiзацii необхiднiсть визнання примату мiжнародного права пов'язуеться iз загальними проблемами, що стоять перед людством i потребують мобiлiзацii можливостей i зусиль усiеi свiтовоi спшьноти щодо 'х розв'язання [2, с. 107, 108].
Слщ також вщзначити, що динамiка спiввiдношення мiжнародного й нацюнального права свщчить про поширення сфери регламентацп мiжнародного права перш за все за рахунок залучення до його орб^и нових напрямюв, пов'язаних з мiжнародним спiвробiтництвом. Крiм того, поширюеться царина так званого спшьного впорядкування суспiльних вiдносин нормами мiжнародного й вiтчизняного права, прикладом чого е регулювання таких важливих сфер, як права людини, еколопя, мiжнародне приватне право, що регламентуе економiчну ствпрацю.
Як бачимо, норми мiжнародного права все глибше проникають у структуру украхнсько'' правово'' системи завдяки всеосяжнш iнтеграцii й дiяльностi держав у нацiональних (регiональних) i мiжнародних органiзацiях i структурах [12, с. 62, 63]. Вивчення проблеми взаемодп мiжнародного й укра'нського права е важливим стосовно права рiзних держав. Взаемозалежшсть i взаемодiя мiжнародного й нацiонального права вiддзеркалюють сучасну об'ективну реальшсть. Вони зумовленi нагальною потребою ствюнування i взаемодii св^ово'' спiльноти.
8. Тенденщя б1льш помтного вторгнення публ1чного права у сферу приватного права, поступового стирання кордомв мгж публгчним та приватним правом. У наукових
правових джерелах i3 цього приводу закршлюеться, що за умов глобалiзацiï «все бшьше розширюеться поеднання приватноправових i публiчно-правових методiв регулювання» у рiзних галузях права. Що стосуеться системи права Украши, Росп та шших держав, цю тенденцiю позначають «як стирання кордошв мiж приватним i публiчним правом», а щодо до системи законодавства - «як нарощування комплексного нормативного регулювання суспшьних вщносин» [13, с. 290].
9. Зростання впливу регюнального права на нащональну правову систему. Як 2 основш тенденцп розвитку сощуму за сучасних умов називають глобалiзацiю й регiоналiзацiю. Незважаючи на ïx рiзний змют, погодитися з тим, що вони суперечать одна однш не можна.
Регiоналiзацiя - це прояв штеграцшних процесiв, у рамках яких найбшьшою мiрою беруться до уваги особливосп i специфiка функцiонування рiзниx цившзацшних спiльнот. Урахування цивiлiзацiйно-культурниx традицiй i цшностей, iсторичноï долi, економiчниx чинниюв зростання конкретних спiльнот надае можливосп iнтегрувати потенцiал ïx нацiональниx правових систем у рамках единого регионального об'еднання. На сучаснш полiтичнiй i правовш картi свiту виникла низка утворень та об'еднань, у межах яких щея реriоналiзацiï й регюнального права набула реального втшення (€С, СНД, СврАзЕС, ОХАДА, МЕРКОСУР та ш.).
10. Однiею з характерних рис розвитку правового регулювання в сучасному свт е тенденщя до децентрал1зацИ такого впорядкування, що виражаеться в перерозподш ролi й обсягу загальнодержавного й мюцевого законодавства.
11. На тдстав1 горизонтальной i вертикальной взаемоди правових систем сучасних держав, формуеться так зване «глобальне право». Перша виражаеться в тому, що вс вiдомi основш правовi амЧ' зближаються деякими сво'1'ми параметрами - джерелами права, правовою культурою, юридичною техшкою, термшолопею та ш. Друга виявляеться у взаемовпливi внутршнього права держав i мiжнародного права.
У глобальнш правовiй системi, що формуеться, виникають ще 2 важливих компоненти, щодо правово'1' природи яких точиться полемша, - право транснацюнальне й наднацюнальне. На думку науковщв, загальний змiст концепцп транснащонального права полягае в тому, що учасники мiжнародниx вщносин (головним чином багатонацюнальш пщприемства, транснацiональнi банки) самi виробляють норми поведшки, якi перебувають за рамками як внутршнього, так i мiжнародного права. Прикладом можуть бути ушфшоваш правила, розробленi Мiжнародною торговельною палатою для мiжбанкiвськиx операцiй; сюди також варто додати процесуальш, тшзшш норми та iн. [21, с. 416].
Наднацюнальне право впорядковуе переважно вщносини, яю не регулюються ш внутршшм, нi мiжнародним правом, а вироблеш ним норми виходять за меж1 як нацiонального, так i мiжнародного права, оскiльки суспiльнi вщносини, що регламентуються цими нормами, ними не охоплюються. Разом iз тим наднацюнальне право - це особлива сфера правово! регламентацп, яка включае як публiчно-правовi, так i приватноправовi вщносини, у межах якоï взаемод^ть суб'екти нацiонального й мiжнародного права. Суб'ектами наднацюнального права виступають особи як приватш (iндивiди та юридичш особи), так i публiчнi (держави, мiжнароднi органiзацiï).
Регiональне право теж мае наднацюнальний характер у масштабах вщповщного регiону, що властиво дiяльностi бiльшостi регiональниx органiзацiй та об'еднань. Свропейський Союз на пiдставi Люсабонського договору отримав мiжнародну правосуб'ектнiсть. Це означае, що вш виступае повноправним суб'ектом мiжнародниx вiдносин щодо здшснення зовнiшньополiтичноï дiяльностi GC. Крiм того, вш мае право законотворчоï дiяльностi, завдяки якiй розробляе правовi норми в межах регламенпв i директив, що мають право прямоï дп на територй своïx держав-членiв.
Попри те, що питання формування глобальноï правовоï системи на пiдставi наднацюнального права сприймаеться дослщниками неоднозначно, реалп сьогодення демонструють становлення останньоï. Це не означае, що з появою глобальноï,
наднацюнально'1 правово'1 системи повинна зменшуватися функцiональна цiннiсть нацiональних i мiжнародних правових систем.
Наднащональне право, на вщмшу вiд нацiонального, регламентуе суспiльнi вщносини не в рамках окремо взятого регюну, а в масштабах всього св^у, включаючи рiзнi регiони. Головне функщональне призначення феномену наднацiональностi полягае в однаковому регулюванш рiзних сфер життя суспшьства. Це означае, що наднащональшсть не виступае самоцiллю, а е ефективним шструментом у мобшзацп сил i засобiв, якими оперують окремi нацiональнi правовi системи у виршенш нагальних питань, що стосуються iнтересiв не тiльки одта держави. Так, однакове регулювання сфери мiжнародноï торгiвлi е прiоритетним функцiональним призначенням Мiжнародного валютного фонду i Всесв^нього банку. У своïх вимогах держави-члени цих органiзацiй ставлять чiткi умови, спрямоваш на дотримання ща найважлившо'1' вимоги.
12. Сво'1' якiснi детермшанти правова глобалiзацiя сучасного типу мае i в оргашзацшному елемент правових систем сучасносп. 1де, зокрема, про 1нтернацюнал1зац1ю incmumymie юридичног освти, а також про технократизащю правотворчого i правозастосовчого процеав.
13. Детермшуе трансформащю органiзацiйного елемента правових систем сучасносп i поступовий розвиток тформацтного суспшьства. Процес правотворчосп i правозастосування в сучасних умовах яюсно наповнюеться новими технолопчними можливостями. Примiром, офiцiйне опублшування нормативно-правових актiв у низцi европейських краш набуло iнтерактивнi якостi [Визнають джерелами офщйног публжацп ттернет-ресурси, зокрема, таю держави, як Франщя, Бельгiя, Республта Беларусь], Вищий Арб^ражний Суд РФ на власному сайт надав можливосп користувачам подавати скарги через 1нтернет, а також спостер^ати (в запису) вщповщш судовi засщання [6, с. 147].
14. Вагомо впливае глобалiзацiя й на, здавалося б, рашше непорушт засади нацюнально-правовог оргашзацп сустльства - на теор^ i практику шституту державного суверештету [24]. За висловом Ж.-Б. Об^ «глобалiзацiя наносить йому рану в саме серце» [23]. ...
Не сшд перебiльшувати значення глобалiзацiï й недоощнювати роль державного суверенiтету в умовах сучасносп. На думку Р. Х. Макуева, виклики глобалiзацiï пщсилюють роль правово'1 сторони суверенiтету [11, с. 23]. Як слушно зауважуе I. В. Яковюк, сам термш «наддержавна» зберiгае лише за ^е! обставини, коли ïï члени збер^ають статус сувереннох держави [22, с. 12].
Щоб держава залишалася суверенною, принципово важливо зберегти за нею право реалiзацiï певних основоположних суверенних прав незалежно вщ того, яку частку вщ загальноï маси останшх вони становлять. До таких прав сшд вщнести передовсiм права, що забезпечують економiчну самостiйнiсть держави (на збирання податюв i зборiв, на енергетичш ресурси, на розробку природних ресурав та управлiння ними), а також суверенне право на визначення своеï компетенцп, здiйснення примусу i проведення самостiйноï зовнiшньоï полiтики. На тдтвердження цього можна навести ситуащю з Свропейським Союзом: попри передачу (делегування) права реалiзацiï наднацiональним шститутам значноï кiлькостi суверенних прав, держави - члени €С залишаються незалежними (самостшними), оскiльки зберiгають за собою реалiзацiю перелiчених вище прав, а щ кроки сприяють останнiй, зокрема, здшсненню права на укладення мiжнародних договорiв [8, с. 262] i вступ до мiждержавних союзiв.
Свропейський Союз, у свою чергу, незважаючи на концентращю у своïх руках значних повноважень, не може здшснити верховенство влади в межах власноï територп, бо вiн суттево обмежений у питанш формування свого бюджету i не в змозi забезпечити реалiзацiю прийнятих ним рiшень, шакше як через звернення до оргашв влади держав -членiв еС [5, с. 139].
Водночас тдкреслимо, що вища влада не вправi вiдмовитися вiд своеï незалежностi на користь шших держав чи мiждержавних союзiв, як i не мае права поставити будь-яку
шшу владу вище за себе [5, с. 140]. Це означало б забрати у себе верховенство й передати його комусь шшому, на що вона, звичайно, не мае права, оскшьки це було б порушенням прав народу як джерела влади, який створив ii саме для забезпечення свое! суверенности, а не для того, щоб створена ним влада тдкорила народ чужш волi i владi.
Отже, незважаючи на рiзнi пiдходи науковцiв до порушеного питання, на сьогоднi державш суверенiтети учасникiв свiтового юридичного товариства ще здатнi вiдповiдати глобалiзацiйним викликам. Прикладом цього може бути негативне голосування у 2005 р. громадян Францп та Нiдерландiв на референдумi з питання прийняття загальноевропейсько! Конституци. Таким чином, для громадянсько! спшьноти вiдповiдних держав максими нацюнально! щентичносп виявилися переконливiшими всiх разом узятих «медяниюв» европейсько! штеграцшно! машини [6, с. 150].
Пщсумовуючи викладене, можемо стверджувати, що в умовах глобалiзацп вщбуваеться становлення «ушверсально!» правово! системи, в якш мiжнародне право й нацюнальш правовi системи стають багаторiвневими галузями й iнститутами, а об'ектом регулювання - вся сощальна система людсько! цившзацп. Прикладом цього може бути феномен права Всесв^ньо! торговельно! оргашзацп (ВТО), яка на сьогодш становить собою серцевину галузi глобального права, а в потенцiалi регулюе всю сферу св^ово! торгiвлi.
Як бачимо, глобалiзацiя на рiвнi взаемовщносин нацiональних правових систем активно впливае на право, що призводить до посилення !х взаемозалежносп й загострюе проблеми свiтового (глобального) правопорядку, а на рiвнi методологи актуалiзуе пошуки ново! методологи права. Пiд впливом глобалiзацп вiдбуваються внутрiшнi змiни у правг змiнюеться сутнiсть права не тшьки на нацюнальному, а й на наддержавному, глобальному рiвнi, а також його змют, цш, завдання, призначення i джерела (форми) права.
Список Mimepamypu: 1. Бахин С. В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем (унификация и гармонизация права): автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-р юрид. наук: 12.00.10 / С. В. Бахин. - СПб., 2003. - 48 с. 2. Б1рюковР. М. Нацюнальна правова система в умовах глобалiзацп (основш напрямки трансформацп): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Бiрюков Руслан Миколайович. - О., 2011. - 205 с. 3. Быкова Е. В. Современные процессы сближения и размежевания основных правовых систем: моногр. / Е. В. Быкова. - М.: Юрлитинформ, 2012. - 232 с. 4. Глобализация и развитие законодательства : очерки /отв. ред. Ю. А. Тихомиров, А. С. Пиголкин. - М. : Норма, 2004. - 278 с. 5. Державний суверештет: теоретико-правовi проблеми: моногр. / за ред. Ю. П. Битяка, I. В. Яковюка. - Х.: Право, 2013. - 412 с. 6. ЗахароваМ. В. Сравнительное правоведение: вопросы теории и практики: моногр. / М. В. Захарова. - М.: Проспект, 2013.
- 160 с. 7. Кашанина Т. В. Структура права: моногр. / Т. В. Кашанина. - М.: Проспект, 2013.
- 584 с. 8. Кузнецов В. И. Принципы суверенитета, суверенного равенства и самоопределения народов / В. И. Кузнецов // Московский журнал международного права -М.: МГИМО (Ушверситет) /гл.ред. Ю. М. Колосов, 1991. - С. 23-35. 9. Лукашук И. И. Глобализация, государство, право, XXI век: моногр. / И. И. Лукашук. - М. : Спарк, 2000. -279 с. 10. Лукашук И. И. Глобализация и право / И. И. Лукашук // Гос-во и право. - 2005. -№ 12. - С. 112, 123. 11.Макуев Р. Х. Несостоятельность идеи «ограниченного» суверенитета / Р. Х. Макуев // Гос-во и право. - 2008. -№ 9. - С. 21-34. 12. Марочкин С. Ю. Действие и реализация норм международного права в правовой системе Российской Федерации: моногр. / С. Ю. Марочкин. - М.: Норма: ИНФРА-М, 2011. - 288 с. 13. Марченко М. Н. Государство и право в условиях глобализации: моногр. / М. Н. Марченко. - М.: Проспект, 2013. - 400 с. 14. Марченко М. Н. Сравнительное правоведение: учебник. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М.: Проспект, 2011. - 784 с. 15. Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право: моногр. / М. Н. Марченко. - М.: Норма, 2007. - 512 с. 16. Нерсесянц В. С. Процессы универсализации права и государства в глобализирующемся мире / В. С. Нерсесянц // Гос-во и право. - 2005. - № 5. - С. 36-53. 17. Правовая система России в условиях глобализации и региональной интеграции: теория и практика: моногр. /
отв. ред. С. В. Поленина. - М.: Проспект, 2006. - 422 с. 18. Систематизация законодательства в Российской Федерации / под ред. А. С. Пиголкина. - СПб.: Юрид. центр Пресс, -2003. -265 с. 19. Стеценко С. Г. Глобалiзацiя та право: нацюнальний вимiр: моногр. / С. Г. Стеценко, Л. О. Васечко. - К.: Атка, 2012. - 189 с. 20. Тихомиров Ю. А. Интернационализация национального права / Ю. А. Тихомиров // Глобализация, государство, право, XXI век: Моск. юрид. форум; по матер. выступ. - М. : Городец, 2004. -С. 182-197. 21. Удовика Л. Г. Трансформащя правово'' системи в умовах глобалiзацii: антрополопчний вимiр: моногр. - Х.: Право, 2011. - 552 с. 22. ЯковюкI. В. Стввщношення державного суверештету i наддержавно'' оргашзацп влади : постановка питання / I. В. Яковюк // Оргашзацшш та правовi проблеми забезпечення державного суверештету : матер. мiжнар. наук.-практ. конф. (м. Харюв, 27 бер. 2009 р.). -Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2009. - С. 12. 23. Auby J.-B. La globalization, le droit et l'Etat. - P., 2010. - P. 95. 24. Boden J. Les six Livre de la Republique. -Р. 79, 1986. 25. Brown L., Kennedy T. The Court of Justice of the European Communities. / L. Brown, T. Kennedy. - L., 2000. - Р.123. 26. Caldarone R. Precedent in Operation: A Comparison of the Judicial House of Lords and the US Supreme Court // Public Law. Winter. - 2004. - Р. 24. 27. International and Comparative Law Quarterly. - 2000. -Vol. 49 $ International Encyclopedia of Laws Civil Procedure. The Hague. 2004. - Vol. II; etc.
ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ ПРАВА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ
Хаустова М. Г.
В статье проанализировано, что для более углубленного познания права в условиях глобализационных процессов важное значение имеет выявление основных тенденций его развития. Это позволяет выяснить современное состояние права, определить общее направление его развития в будущем.
Ключевые слова: глобализация, универсализация права, унификация права, принципы права, судебный прецедент, наднациональность, регионализация, децентрализация.
TRENDS IN THE DEVELOPMENT OF LAW IN THE CONTEXT
OF GLOBALIZATION Haustova M. G.
The article substantiales that for the profound understanding of law that the exists in terms of globalization, is important to identify the main trends of its development. This allows to establish the current state of law, and also to outline the general direction of the development of law in the future.
Key words: globalization, universalization of law, unification of law, principles of law, judicial precedent, supranationalism, regionalization, decentralization.
Надтшла доредакцИ 09.09.2013р.
