CC BY
11Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009 г. С. 18-25.
удк 297:371.4:340
Гладун В.О.
правова просв1та мусульман як спос1б виховання у працях
юмаша гаспринського
У науковш статп автор анашзуе поняття «правове виховання», його елементи та змют на основi праць I. Гаспринського. Автор розглядае дiючу на той час систему освгти та запропоновану I. Гаспринським просвiтянську реформу, яка допоможе зменшити термiни отримання класично! мусульмансько! освiти.
Ключовi слова: правове виховання, I. Гаспринський, реформа, освгта, мусульманське право, традици.
Сучасш тенденцп розвитку суспiльства сприяють формуванню нацюнально1 самосвiдомостi, переосмисленню iсторичного досвщу народiв i пошуку опори в розв'язанш багатьох виховних проблем в !х культурнiй спадщинi.
Духовний розвиток особистосп, необхiднiсть нацюнально1 спрямованостi освгти i виховання покладено в основу Державних нацiональних програм "Освгта" (Украша XXI столiття) i "Дгти Украши", "Концепцп нацiонального виховання", "Нацюнально1 Доктрини розвитку освiти Укра1ни у XXI столгтп" Право на формування особистосп в умовах рщного нацiонального культурного середовища гарантоване Конституцiею Укра1ни, Конститущею Автономно1 Республiки Крим, Загальною декларащею прав людини, Конвенцiею про права дитини i Законом "Про громадянство Укра1ни".
Значну увагу правовому вихованню молодi придiляв кримськотатарський просвiтитель, видавець першо1 кримськотатарсько1 газети «Переводчик-Терджиман» I. Гаспринський. Просвгта кримськотатарського народу, зокрема правова, пронизуе всю його творчють. Яке б питання не розглядалось у газетi «Терджиман», вiно обов'язково поверталося до проблем виховання молодi через такi форми, як правове навчання, правова пропаганда, юридична практика (сукупнiсть напрацьованого досвiду в результат правотворчо1, правореашзацшно1 дiяльностi, включаючи i правозастосовну, передусiм судову дiяльнiсть, тощо). Його газета наводила чисельш приклади правомiрноl поведiнки громадян як зразок для наслщування; самовиховання.
Як вщомо основу кримськотатарського виховання, в поеднанш з нормами i законами шарiату, фiкху складають народш традици, звича1, цiнностi, чинники, засоби i ме-тоди !х реатзацп. Завдяки цьому кримськотатарська система виховання набула ознак самобутносп, в якш гармонiйно поеднуються мета, змiст, цшшсш орiентири, принципи виховання, засоби, а також методи i прийоми !х реатзаци.
У сучаснiй юридичнiй лiтературi е юлька визначень правового виховання у широкому i вузькому значенш, але об'еднуючим стрижнем цих визначень е прiоритет цiлеспрямованого постшного впливу на людину з метою формування у не1 правово1 культури (або вщповщного рiвня правосвiдомостi) та активное' (чи зразково1) правомiрноl поведшки. Саме так розумiв виховання I. Гаспринський, зробивши його одним iз напрямiв роботи серед сво1х одновiрцiв.
Головною метою правового виховання вш вважав необхiднiсть надати людинi пaгрiбнi у житгi юридичш знання, навчити й поважати та виконувати положення законiв та шдзаконних актiв, тобто сформувати достатньо високий рiвень правово! культури, що забезпечить зниження кiлькостi правопорушень. На його думку, кожна людина, яка знае сво! права та обов'язки, може якюно себе захистити вщ неправових дiй державних органiв. Саме тому у численних публiкацiях газети «Терджиман» та у популярних брошурах I. Гаспринський намагався у доступнiй форм^ зрозумiлою мо-вою довести до свщомосп мусульман головнi засади росшсько! полггично! та державно! системи. I. Гаспринський розумiв значення для одновiрцiв правильностi перекладiв законiв, що надае можливiсть !х тлумачити адекватно змюту. Вiн вiдчував, «що всi намагання здiйснити тлумачення в певному напрямi мають вiдштовхуватися вщ меж можливого значення слiв, якi належить тлумачити» [1, с. 70].
Правове виховання у просвггянськш робот I. Гаспринського будувалося на засадах двох систем права. По-перше, це, безперечно, система мусульманського права ^ подруге, державна (росшська) система права.
Правове виховання передбачае впровадження в правосвщомють вихованщв скла-дових елементiв упорядкованих суспiльних вiдносин - дозволiв, обов'язюв та заборон, у мусульманському правi - здебiльшого обов'язкiв та заборон, оскшьки шарiат засно-ваний на ще! обов'язкiв людини, а вже поим уточнюе обсяг 11 прав. Поеднуючись у процесi функцiонування права iз заходами державного забезпечення, обов'язки, заборони та дозволи стають первинними способами правового регулювання, яю створюють умови для здiйснення правомiрно! поведiнки. Якщо у етнопедагогiцi, традищях, побутi та приватному життi всередиш мусульмансько! громади дотримувалися iсламських закошв (шарiат, фiкх), то у взаеминах поза мусульманською громадою кримським татарам доводилося стикатися iз принципово iншою системою права - росшською державною. I. Гаспринський це розумiв i бачив згубнiсть мовних бар'ерiв для правового виховання оджврщв.
Просвiтитель реально усвщомлював, що правове виховання мало спиратися на можливосп застосування примусово! сили держави покладенням юридично! вiдповiдальностi на правопорушниюв. Розумiючи це, I. Гаспринський на шпальтах сво-го видання наочно показував наслщки порушення законiв Росшсько! iмперi!. Водночас вiн розповiдав одновiрцям про найважливiшi для них закони, яю могли б унеможливи-ти правопорушення i, таким чином уникнути юридично! вiдповiдальностi перед державою.
Правове виховання охоплюе суб'екпв права, яю не лише дотримуються правових норм, а й тих, яю готсш !х порушити або вже порушили. I. Гаспринський завжди шдкреслював, що е люди моральш, якi вважають за обов'язок дотримуватися законiв, проте поряд iснували й схильнi до недотримання норм моралi i права. У сво!х творах вiн ставив у приклад громадське життя законослухняних, попереджав спроможних порушити закони народним осудом i державним примусом, застертав, що на правопорушниюв обов'язково очшуе справедливе покарання. Водночас, щиро сподiваючись, що вони мають шанс на виправлення, як, наприклад, це сталося iз епiзодичним героем його роману «Французью листи» [2, с. 137-138].
19
Правове виховання, вважав I. Гаспринський, мало здiйснюватися за допомогою спещальних правовиховних способiв та засобiв, зокрема на державному рiвнi - засоба-ми вивчення державно! мови, отримання освiти в державних навчальних закладах рiзного рiвня, в середовищi росiйськомовного населення та на державнш службi. Норми традицiйного права мали прищеплюватися та виховуватися в родиш, в навчальних закладах (мектебе та медресе), в середовищi релНйно! громади. Це, на думку просветителя, не зашкодило б нацiональнiй та конфесюнальнш iдентичностi народу, бiльше того, розвинуло у свiдомостi мусульманського населення Криму почуття едностi з Росшською державою, утверджувало б рiвноправнiсть кримськотатарського народу з iншими народами, передуем росiйським, пiднiмало б рiвень його правово! культури.
I. Гаспринський розумiв, що належне правове виховання забезпечуеться виховате-лями, яю мають певну юридичну подготовку, отриману в навчальних закладах або зав-дяки самоосвт. На його погляд, сам вш належав до людей, якi рiвень сво!х знань пiднiмають самоосвiтою. За допомогою знання основних норм мусульманського права, вивчення росшсько! мови, навчання в росiйських навчальних закладах, а, головне, самоосвгти.
Головним у правовому вихованш I. Гаспринський вважав формування свщомо! установки на узгодження прагнень та сподiвань особистостi з штересами та очiкуванням суспiльства. Тобто, з аспекту сучасно! юридично! науки, сутнють правового виховання вiн вбачав у сприйнятп правових щей та принцишв у правосвiдомостi тих, кого вихо-вують, формування у них правово! культури, мотивiв активно! правомiрно! поведiнки, соцiально-комунiкативних якостей [3, с. 120].
До того ж, просветитель усвщомлював, що змiстом правового виховання е цшеспрямований та систематичний вплив на правосвщомють особистостi насамперед за допомогою сукупносп певних правовиховних заходiв, визначених способiв та засобiв. Одним ¿з таких засобiв I. Гаспринський користувався кiлька десяткiв рокiв, ви-даючи свою газету «Терджиман», в який вмiщував вiцомостi як про негативш вчинки мусульман рiзного сощального статусу, так i про позитивш, що можуть слугувати зраз-ком для наслщування при реалiзацi! i охоронi правових норм.
Правове навчання й правове виховання оргашчно пов'язаш м1ж собою. Правове навчання е одним з головних способiв правового виховання. Виховне навчання припускае безперервний взаемозв'язок процешв цiлеспрямованого формування свщомосп особистостi законослухняного громадянина, включаючи правосвщомють, моральш щеали, правовi установки й цшнюш орiентацi!.
Правове навчання кримських татар I. Гаспринський розглядав як едину систему вивчення не лише мусульманського права, а й закошв, пщзаконних акпв та шших дже-рел права Росi!, шкодуючи, що воно охоплюе лише окремi верстви кримськотатарського населення i не доступне для всiх.
Мусульманське право, що стало предметом опрацьовування I. Гаспринського в контекстi його ролi у правовому навчаннi кримських татар, привертало увагу багатьох вчених минулого i сьогодення. Аксiологiчнi пiдходи росшських i укра!нських вчених впродовж ХК-ХХ столiть до розумiння мусульманського права змшювалися, але единою залишалася штерпретацш зовнiшнiх ознак цього феномену. Щодо мусуль-
20
манського права у сучаснш штерпретацп, то це - «сукупнють тдтримуваних державою релiгiйних, моральних i правових норм, принципiв i правил, що склалися на основi релт1 iсламу в тлумаченнi вченими-богословами i правознавцями та системно викла-дених у шарiатi» [4, с. 326]. Мусульманське право - це специфiчна система права, яка е одшею зi сторiн релт1 юламу [5, с. 403], що сприймалася «лише частково як корпус права» [6, с. 308].
У I. Гаспринського ми не знайдемо дефшщш щодо мусульманського права, проте всю його творчють пронизуе повага до права, виробленого предками, i прагнення по-ширити його основнi принципи i положення серед свого народу. Оскшьки для нього право е продуктом юторп, то вiн розцшював його сучасне буття через юторичний вимiр, через спадкоемнiсть старих норм, що вщповщають умовам нового мусульманського життесприйняття. Щодо цього вiн мав рацда. Так, французький професор Жан-Лу1 Бержель у сво1й книзi «Загальна теорш права» пщкреслював: «В дшсносп е багато способiв розумiти, що право - продукт юторп. Можна, звичайно, думати, що воно повнютю детермiновано iсторичною еволюцiею i навпаки, обмежитися констатацiею того, що юридичний порядок крiм iншого включае юторичний вимiр, але у тiй мiрi, в якiй вiн несе на собi вщбиток минулого» [7, с. 202]. Отже, спадкоемнiсть у прав^ що тдкреслювалася I. Гаспринським, безпосередньо стосувалася мусульманського права.
Слщ вщзначити, що мусульманське право в Росшськш iмперil кiнця XIX - початку XX ст. функцюнувало на периферп. Його традицiйне використання представниками мусульмансько1 громади держави, хоч не заборонялося, пороте влада нiчого не робила щодо його вивчення. Мгж тим мусульманське правове навчання було процесом засвоення знань про основи права (шарiату), виховання у вiрних поваги до закону, прав оджврщв, небайдужого ставлення до порушень законностi i правопорядку всерединi мусульмансько1 громади, що безперечно, е необхщним елементом правово1 культури, умовою правово1 вихованостi мусульманина. На вах рiвнях мусульмансько1 релк"шно1 освiти того часу здiйснювалося правове навчання.
Розушючи його значення I. Гаспринський започаткував власно розроблену просвгтянську реформу, яка отримала назву «джадидизм» (оновлення). Суттю ще1 ре-форми стало запровадження в традицiйних мусульманських навчальних закладах (мек-тебе i медресе) системи навчання, що суттево скорочувала час навчання. Замiсть лгтеро-складального I. Гаспринський запропонував звуковий метод навчання рщнш грамотi, коли однш лiтерi вщповщав окремий звук. Це скорочувало строк навчання iз семи до двох-трьох рокiв. Вившьнений час вiн пропонував використати для шших важливих навчальних дисциплiн, у тому чист для поглибленого курсу основ мусульманського права, шарiату.
Як вщомо, традицiйна система релiгiйних шкш кримських мусульман складалася з двох тишв - початкова (мектебе) та вища (медресе). Вони виникли майже одразу пiсля прийняття кримськими татарами юламу i збереглися до початку XX ст.
З юнця XVIII до початку XX ст. дiя мусульманського права серед мусульман Кри-му обмежувалася шлюбним та амейно-спадковим напрямом (за згодою обох сторш). Закон в поняттi росiйського права того часу, що формувалося шд впливом романо-германського права, в мусульманському праворозумшш не iснував. Лише теоретично Бог (Аллах) мае законодавчу владу. Зпдно з догмами юламу, пише професор М.М.
21
Марченко, мусульманське право мае сво!м походженням Аллаха, «який вщкрив це право i довiв його до всього суспiльства i окремо взято! людини через свого посланника i пророка Мухаммада» [8, с. 744]. НасправдО единим джерелом мусульманського права стали працi вчених-юриспв. Як зазначае А.Х. Са!дов, «мусульманське право е чудовим прикладом права юристш. Правова наука, а не держава грае роль законодавця: подручники мали силу закону» [9, с. 229]
Мусульманський мектебе в Криму був точною копiею подiбних навчальних заклацiв кра!н, де сповщувався юлам. Саме поняття «мектеб», «мектебе», «мактаб» то-що означало: «мiсце, де пишуть». Це визначення вживалось серед татаромовних му-сульманських народiв. Араби зазвичай для визначення нижчих релктаних шюл вжива-ли понятття «куттаб» [10, с. 145]. На кримськотатарсью мектебе значно вплинули подiбнi «коратчш» початковi школи не лише арабсью, а й навiть перськi i турецькi [11, с. 16].
Кримськотатарсью нацюнально-конфесшш мектебе подiлялися на три основш ти-пи: мечетськi, громадсью («джемаатсью») та приватнi навчальнi заклади для вивчення Корану й основ юламського правовiр'я. Навчальний процес в них забезпечували ¿мами, мулли, хатши, муедзини; школи освiченi цивiльнi члени громади та iноземцi. Головною метою мусульманських конфесiйних шкiл було навчання правовiрному читанню священного Корану арабською мовою та основ мусульманського вiровчення, зокрема i шарiату.
Пюля ознайомлення з правилами арабсько! фонетики i графiки «Елiфбе» учень опановував спецiальнi посiбники. Спочатку вiн вивчав збiрку мусульманських молитов, потiм «Аптек», «Гльм хал», «Мевлют», «Ясш» та витяги з Корану. Вчителi в мектебе, як правило, проводили заняття ¿з коментарями про основи мусульманського громадського життя та чiльнi засади шарiату.
Для подготовки духiвництва, вчитетв мектебе i взагалi освiчених людей серед мусульман здавна було започатковано медресе - другий, вищий стутнь навчальних закладiв. Крим щодо цього напряму не був оригшальним регiоном поширення iсламу.
За росшськими законами виклацачi медресе подшялись на двО категорi!: мудерiси О гочо ПершО в правах прирОвнювалися до параф1яльних мулл, а друп - до муедзив [12]. Мудерюи О гста мали володоти необхщними знаннями, бути порядними О не молодшими 25, а гсга, вщповщно, 21 роюв [12].
Кримсью медресе XIX ст. розрОзняли за юлькома типами: колишш столичт Бахчисарайсью медресе (Ханське, Орта 0 Зинджерльмедресе); мюью та велик сшьсью (карасубазарське Тек'е, керченське Сари-Емш 0 сшьсью в Ташлида!р0 Узун-башО О АкчурО) та власне сшьсью.
Слод зазначити, що ще в середньовОчних медресе курс навчання був упорядкований дуже розумно 0 на той час вш вирОзнявся прогресивнютю. З огляду на це, I. Гаспринсь-кий писав: «Був час, 0 про це неясно знають майже вс письмент мусульмани, в меншш мОрО 50-60% !х, - коли мусульмани вчились у сво!х медресе - шьмьтибОе (медицина), шьмыкмет (фОзика), шьмьюм'я (х0м1я), шьмьнабадат (боташка), шьмьнуджум (астрономш), шьмьескдесе (геометрш), тощо (...) були медресе з 20 - 30-ма професора-ми (мудерюи, муальлОми), що викладали рОзш умоглядт 0 складт науки. Програма ж
22
нишшнього татарського медресе - арабська книжна мова, теологш i схоластика» [13, с. 39-40].
Традицшно всiх курсiв в кримських медресе було юлька. Спочатку вивчалась арабська мова та И граматика; курс етимологп «Iльм-ульсарор»; курс синтаксису «Гльм-ульнаху»; курс логiки «Гльм-ульманпк»; три частини риторики: «Iльм-ульбеян», «Гльм-ульбедьса», «Iльм-ульмааннi»; докладне вивчення Корану з розлогими коментарями за допомогою «Тафира» [14, с. 17]. I, нарешт - правила шарiату i норми мусульманського права «Iльм-уль-фiкх» (кримшальне право «укубай»; цивiльне право «муамалат»; «владнi норми» (сфера державно-правових i адмiнiстративно-правових вщносин); судо-ве право; м1жнародне право «сийар» тощо) - теоретично. Практично вивчалися шлюб-но-шмейш та спадкоемнi вiдносини, оскiльки до середини XX ст. в бшьшосп кра1н з переважаючим або частковим мусульманським населенням, шарiат застосовувався в галузi сiмейних вщносин [15, с. 322].
Небезпщставно складний курс «Гльм-уль-фшх» вивчався останнiм. Це було дуже важливо для розумiння вие1 юламсько1 догматики взагалi. Мудерiси викладали сохтам в медресе, виходячи з розумшня того, що основу мусульманського права становить боговщвертий священний закон - шарiат. Як найважливiший невiд'емний компонент юламсько1 релк^и, вiн був всеосяжною системою соцiального регулювання, що охоплю-вав рiзнi категорп норм - не лише правов^ а й релтйш, моральнi, побутовi, додержання яких означало ведення праведного, бажаного Аллаху життя, котре приводить мусульманина до раю [16]. У сумiшi цих норм завжди були юридичш приписи певно1 поведiнки, норми морально1 дисциплiни [17, с. 754].
У мудерюах дотримувалися думки про те, що основш проблеми шарiату розробля-лися фiкхом («Iльм-уль-фiкх») - теорiею мусульманського права. Сохти усвiдомлювали, що шарiат не е фiкхом, «проте шарiат е ширшим за обсягом». Разом iз тим фiкх входив у шарiат поряд з морально-поведшковими наставляннями, приписами культу: регламентацiею молитви, посту, релкгйних свят, iнших обов'язюв вiруючого. Отже, шарiат е зводом правил поведшки мусульманина на ва випадки життя [4, с. 327328]. Оскшьки до початку XIX ст. соцiально-економiчне становище народiв мусульманського свпу змiнювалося надто повшьно, то шарiат, незважаючи на незмшнють йо-го положень, вщповщав !х потребам [9, с. 303].
В процес навчання сохти складали уявлення про те, що у склащ мусульманського права мiстяться взаемозалежнi норми двох груп релiгiйних джерел: по-перше, юридичш приписи Корану i сунни - зiбрання юридично значимих переказiв про вчинки, вислов-лювання i мовчання пророка Мухаммеда та, по-друге, норми, сформульованi мусуль-мансько-правовою доктриною на основi «рацiональних» джерел - одностайно1 думки найавторитетнiших правознавцiв («щжма»), умовиводу за аналогiею («кияс»). Сохти ясно осягали, що основними вважалися норми першо1 групи, особливо наведеш у Коранi.
Таким чином, обов'язком правовiрного мусульманина було надання сво1м дiтям якомога якiснiшоl мусульмансько1 освгти, щоб стати справжнiми посл1довниками юламу, де вони отримають таку, за словами I. Гаспринського, «мусульмансько-племшну закваску, яка здивуе всякого новачка-спостертача та примусить замислитися завзятого русифшатора» [13, с. 26]. Водночас вш закликав мусульман не обмежуватися
23
знанням мусульманського права, а отримувати яюсну вищу освпу в росшських та захвдноевропейських yнiверситетах. Особливо потрiбно знати росiйськi закони та роз-порядження, оскiльки ïx доводиться виконувати мусульманам, як мешкають, за визна-ченням I. Гаспринського, у «християнськш Росп». В нашi дш росiйський правознавець С.С. Алексеев вважае за цоцiльне називати Росiю «особливою словянсько-православною» крашою, серцевиною яко1' «стало саме вiзантiйське право» [18, с. 73-74]. Аксюлопчною установкою I. Гаспринського на тенденцп розвитку навчання молодих мусульман став органiчний синтез оновленого вщ схоластики iсламy iз найкращими взiрцями науки та техшки християнсько-европейсько1' цивiлiзацiï.
Список використаних джерел та лгтература:
1. Циппел1ус Р. Юридична методолопя.- К. : Реферат, 2004.- С. 70.
2. Гаспринский И. Французские письма.- Симферополь: Доля, 2003.- С. 137 - 138.
3. Олшник А.Ю., Гусарев С.Д., Слюсаренко О.Л. Теор1я держави i права. Навчальний поабник. К.: Юрiнком 1нтер, 2001. - С.120
4. Скакун О.Ф. Теорiя держави i права (Енциклопедичний курс).- Харкав: Еспада, 2006.- 776 с.
5. Давид Р. Основные правовые системы современности. - М.- С. 403.
6. Давид Рене. Жоффре-Спинози Камилла. Основные правовые системы современности. - М.: Международные отношения. - 400 с.
7. Бержель Жан-Луи. Общая теория права. М. : NOTA BENE, 2000. - 576 с.
8. Марченко М.Н. Источники права. Учебное пособие. -М.: ТК Велби, Издв-во Проспект, 2005.760 с.
9. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / Под ред. В.А. Туманова. М.: Юрист, 2000.- 448 с.
10. А. Х. [А. Б. Халидов] Мактаб // Ислам: Энциклопедический словарь.- М: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991.- С. 145.
11. Ганкевич В.Ю. Джадидистська реформа просвети кримських татар (межа XIX - ХХ ст.): Ав-тореф. дис. докт. iw. наук: 07.00.02.- Ктв, 2000.- С. 16.
12. О управлении духовенства, принадлежащего к округу Таврического магометанского духовного правления// Свод законов Российской империи/ Под ред. А. А. Добровольского.- Кн. 3, т. Х-ХШ, кн. 6.- СПб.: 2-е изд. Юридического книжного магазина И. И. Зубкова под фирмой „Законоведение", 1913.- Стлб. 748, п. 1358.
13. Гаспринский И. Русское мусульманство. Мысли, заметки и наблюдения.- Симферополь: Изд-во тип. Спиро, 1881.-С. 39-40.
14. Ганкевич В.Ю. Джадидистська реформа просвгти кримських татар (межа Х1Х - ХХ ст.) ): Ав-тореф. дис. докт. iw. наук: 07.00.02.- Ктв, 2000.- С. 17
15. Оксфордская иллюстрированная энциклопедия. В 9 тт. Т.7. Народы и культуры / Пер. с англ. -М.: Издательский дом «ИНФРА-М», Изд-во «Весь мир», 2002. -416 с.
16. Сборник постановлений шариата по семейному и наследственному праву. Выпуск I. О наследовании мусульман суннитов.- СПб: Тип. Л.Я.Ганзбурга - С.Баязитова, 1912.- 110 с.; Сборник постановлений шариата по семейному и наследственному праву. Выпуск II. Об опеке, дарении и признании. По учению Абу Ханифы.- СПб: Тип. И.Бораганского, 1913.- 100 с
17. Марченко М.Н. Источники права. Учебное пособие. -М.: ТК Велби, Издв-во Проспект, 2005.760 с.
18. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия. Некоторые тенденции мирового правового развития - надежда и драма современной епохи. М.: Статут, 2000. - С.73-74
24
Гладун В.А Правовое просвещение мусульман как способ воспитания в работах Исмаила Гаспринского.
В научной статье автор анализирует понятие «правовое воспитание», его элементы и содержание на основе работ И. Гаспринского. Автор рассматривает действующую в то время систему образования и предложенную И. Гаспринским образовательную реформу, которая поможет сократить сроки получения классического мусульманского обучения.
Ключевые слова: правовое воспитание, И. Гаспринский, реформа, образование, мусульманское право, традиции.
Gladun V.A The legal enlightenment of Moslem as the method of the upbringing in I. Gasprinskiy's works.
In the scientific article the author analyses the notion "legal upbringing", its elements and its substance on the base of I. Gasprinskiy's works. The author considers the system of education, which functioned in that time, and I. Gasprinskiy's educational reform, that can help to reduce the period of receipt classical Mohammedan education.
Key words: legal upbringing, I. Gasprinskiy, reform, education, Mohammedan law, tradition.
Надiйшла до редакцл 14.05.2009 р.
25
