CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 2-2. С. 84-89.
УДК 342.7
ПРАВО НА ЖИТТЯ: АНАЛ1З СУЧАСНОГО СТАНУ З ТОЧКИ ЗОРУ ПРАВОВО1 ТАНАТОЛОГП
Черевкова О. С.
РВНЗ «Кримський гуматтарний ушверситет» м. Ялта, АР Крим, Украта
У статп розглядаеться питання, пов'язане з правом людини на життя. Наведено анатз правового регулювання права на життя, дослвджено юридичний зтст понять «бююриспруденцш», «правова танатологи», «право на життя», виявлено недолжи, що потребують подальших наукових дослщжень.
Ключовi слова: основнi права, права людини, правова танатолопя, бiоюриспруденцiя, евтаназш, право на життя.
Вступ. Украшська громадсьюсть \ наука придшяють проблем! правово! танатологи дедат бшьше уваги. За час1в незалежносп Укра!на зробила величезний крок у напрямку розвитку та становления демократичных принцитв щодо ставлення до людини, И життя, пдносп та здоров'я як до найвищо! цшност!, яка насамперед повинна бути захищеною з1 сторони держави.
Було зроблено немало кроюв задля побудови галуз! медичного права, адже людиш потр!бно визнання И прав лише за наявносп життя. Фактично, саме медичне право повинно створювати т сам! умови для того, щоб людина мала почувати себе люди-ною у держава
У цьому контекст актуальним для досвщу Укра1ни е пращ сучасних укра!н-ських науковщв, що посприяли розвитку правово! танатологи, зокрема Кашин-цева М., Стеценко С., Мережка О., Плавича В., Рабшовича П., Стефанчука Р. Необхщш процеси щодо формування ознак бююриспруденцп та 11 складово! частини - танатологи - вже було проведено. У повному обсяз! цей новий нау-ково-дослщницький напрямок мае багатий об'ект вивчення - життя людини, 11 здоров'я, честь та гщшсть, яке з удосконаленням нов!тшх технологш та розвит-ком держави опинилося поза законодавчим врегулюванням, недостатньо ним визнаним.
Анал1зуючи погляди сучасних украшських дослщниюв у галуз! розгляду правово! категорп права на життя, можна спостерпати як спшьш, так { р!зш думки у дослщ-женнях того чи шшого аспекту цього явища. Так, Сенюта I., Таранша П., Стеценко С. заперечують право вибору пащентом смерт замють життя.
1накшу позищю займають Шленева Е., Глушков В., С1улянова I., Мшелл! Л., як висловлюються за залежшсть права на евтаназда вщ вол! самого невилшовного хворого за умови вичерпно1 об1знаност1 про його захворювання.
Кош А., Маклеш Н., Те Е., Романовський Г., Малеша М. посилаються на те, що без урахування права на смерть право на життя перетворюсться не на право, а на обов'язок, адже держава змушуе пащента жити поза його волею.
Виходячи з цього, мета дано! статп полягае у комплексному науковому аналiзi те-оретичних i практичних питань правового регулювання права на життя, дослщжен-ню юридичного змiсту понять «бююриспруденщя», «правова танатолопя», «право на життя».
Основт результати досл1дження. На даний час особливу увагу юриспв, медиюв, фiлософiв, представникiв iнших спещальностей привертае бiоюриспруденцiя, а саме проблеми правово! танатологи. Саме тому в останш роки науковцями Укра!ни було активно задано темп до розвитку нового напряму сфери медичного права, а саме -бююриспруденци. Стеценко С. визначае бююриспруденщю як новгтне науково-пра-вове утворення, в основi якого лежить сприйняття життя людини як найвищо! бюсо-щально1 щнносп, метою якого е забезпечення та захист правовими засобами життя людини у зв'язку з штенсивним розвитком бюлоги та медицини [1, с. 206].
У повному обсязi цей новий науково-дослщницький напрямок мае багатий об'ект вивчення - життя людини, 11 здоров'я, честь та пдшсть, яке з удосконаленням новгт-шх технологiй та розвитком держави опинилося поза законодавчим урегулюванням або недостатньо ним визнаним. Думок про встановлення правових засад щодо обран-ня людиною смерт замiсть життя та обрання саме такого засобу помирання, якого б хотшося вмираючiй людиш, насправдi небагато. Це обумовлено насамперед тим, що в нашш кра!ш не прийнято казати про бажання людини померти. Однак спираючись на досвщ iнших кра!н свiту, ми бачимо, що немае шчого негожого у шднятп цього питання. Наприклад, згiдно з офiцiйним сайтом Мшстерства охорони здоров'я, соцiального забезпечення та спорту Нiдерландiв будь-яка людина може попросити лiкаря про евтаназда. Взагалi у Нiдерландах добровiльну евтаназда було дозволено з 2001 року в тому випадку, коли хвороба е невилшовною та спричиняе хворому страж-дання. Далi шляхом легалiзацil евтанази пiшли iншi европейськi кра!ни. У Бельги було ухвалено вщповщний закон у 2002 роцi, а 2009 року - в Люксембурзi [2]. Актив-не обговорення теми права на смерть ведеться i в сусщнш державi - Польщу
Саме сучасним польським ученим, фшософом права, професором Унiверситету iменi Мари КюрьСкладовсько1 (м. Люблiн) Романом Токарчиком було запропоновано термiн «бiоюриспруденцiя» в монографп «Бiоюриспруденцiя. Засади права для 21 столгття» [3].
Бiоюриспруденцiя в Укра1ш знаходиться лише на першому етапi свого формуван-ня як окремо1 науково1 галузi, але з огляду на об'ект вивчення ми можемо умовно видшити три складовi частини бююриспруденци: правову перинатолопю (складова бiоюриспруденцil, що вивчае життя до народження), правову сомантологiю (части-на, яка дослщжуе правовi аспекти життя людини з моменту народження до моменту смерп, в основi яко! виникае право людини на розпорядження сво1м життям) та правову танатолопю (що дослiджуе правовi аспекти процесу помирання людини, И право на пдну смерть, право на вщмову вщ реанiмацiйних дiй, право розпорядитися сво1м тiлом, тканинами та органами шсля фактичного настання смерт^ право обира-ти палiативну медичну допомогу для полегшення страждань вщ невилiковних хвороб перед смертю, або заюнчити життя за допомогою добровшьно1 евтаназil).
Таким чином, шд термшом правова танатолопя, на нашу думку, стд визнати га-лузь правового знання, що включае в себе всю сукупшсть правових проблем танатологи. Основнi з них - юридичне визначення смертi, право на смерть, смерть як юри-дичний факт, евтаназiя i закон, правове регулювання трансплантаци органiв i тканин людини, а також iншi проблеми, безпосередньо пов'язаш iз соматичними правами людини.
У системi соматичних прав людини, пов'язаних iз правом розпоряджатися сво1м життям i тiлом, право людини на смерть е центральним. Питання про право на смерть у законодавчому порядку не визначено. Варто зазначити, що найбшьш складним яви-щем у танатологи е проблема, пов'язана з рiзними формами евтанази, але зпдно з укра1нським законодавством право на евтаназда розглядаеться як правопорушення та тягне за собою кримшальну (юридичну) вiдповiдальнiсть.
Однак заборона не виключае, а навпаки, передбачае науковий аналiз i широке об-говорення вщповщних етичних та юридичних проблем.
Слщ зазначити, що нещодавно законодавство Украши зазнало деяких змiн, яю стали основою вирiшення питання про процес помирання людини. Саме правовими засадами було прийнято рiшення про полегшення процесу помирання людини шляхом надання бiльш яюсно1 палiативноl допомоги.
Завдяки величезнiй пiдтримцi громадськосп саме цього року було затверджено новий порядок надання палiативноl допомоги, визначено завдання палiативноl допомоги, а також оргашзащю надання тако1 допомоги. Також до позитивних змш щодо надання палiативноl допомоги в нашш кра1ш ми маемо вщзначити Наказ МОЗ Укра1-ни вщ 1 лютого 2013 р. N° 77 «Про державну реестрацiю (перереестращю) лiкарських засобiв та внесення змш у реестрацшш матерiали», яким серед шшого зареестровано та внесено до Державного реестру лшарських засобiв Морфшу сульфат у таблето-ванiй формi [4]. Таким чином, пацiенти матимуть доступ до ефективного знеболю-вального препарату - таблетовано1 форми морфшу.
Водночас не кожна людина може побажати оч^вання свое1 смертi в перебиу якогось термiну, знаючи, що И хвороба е невитковною, а все л^вання зводиться до знеболен-ня, адже знеболення вирiшуе лише частину проблем, що виникають на порозi смертi у людини. Психолопчне навантаження хворого, його родини, вщсутшсть квалiфiковано-го догляду на дому, разом iз тим недостатня кшьюсть хоспiсiв для невилiковно хворих пащенпв - лише частина таких проблем. Навгть отримавши можливiсть доживати сво! днi у спецiалiзованому закладi - хосшш, пацiент усвiдомлюе неминучiсть смери i не мае права перервати И оч^вання, адже анi лшар^ анi родичi пацiента не мають права допомогти йому пiти з життя за власним бажанням. Тобто пащент стае заручником свое1 хвороби та законодавства, що визначае його правовий статус.
Сучасна наука особливу увагу придшяе правовому статусу пащента [5, с. 10]. У його структурi можна вiдокремити права та обов'язки. Права - це юридичш мож-ливостi людини, якi е похщними вiд законодавчо встановлених правил. Правовий обов'язок - це встановлена законодавством i забезпечена державою мiра належно1 поведiнки зобов'язаного суб'екта [6, с. 79].
У законодавсти Украши право на життя закршлено на рiвнi Основного Закону у ст. 27 Конституци Укра1ни: кожна людина мае невщ'емне право на життя. №хто
не може бути свавшьно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Тобто законодавець передбачае право людини та обов'язок держави. Але право не мае сенсу, якщо не мае ч1тко визначеного мехашзму його реал1зацн. Що стосуеться поняття «реал1защя права», то воно вважаеться елементом мехашзму правового ре-гулювання, що виявляеться у втшенш норми через дотримання, виконання, застосу-вання та використання. Реал1защя права можлива у випадку забезпечення його пра-вовими мехашзмами [7, с. 102].
Законодавством Украши передбачено мехашзми дотримання права людини на життя шляхом реатзацн шших прав людини та обов'язюв держави щодо дотримання цього права, а саме: право на достатнш життевий р1вень для себе 1 свое1 с1м'1, що включае достатне харчування, одяг, житло, право на охорону здоров'я, медичну до-помогу та медичне страхування, право на безпечне для життя { здоров'я довкшля та на вщшкодування завдано1 порушенням цього права шкоди. Слщ визнати, що законодавством не передбачено можливост людини самостшно реал1зувати свое право на життя, тобто обирати дотримання, виконання, застосування та використання цього права або вшьно вщмовлятися вщ цього права. Отже, «право на життя» — це встанов-лена законодавством { забезпечена державою м1ра належно1 поведшки зобов'язаного суб'екта, тобто юридичний обов'язок людини.
Звюно, у випадку, коли доросла, здорова людина з лише 1й вщомих обставин за-вершуе свое життя самогубством обраним нею чином, держава позбавлена мехашзму перешкодити 1й. Але коли мова йде, наприклад, про людину, яка прикута до л1жка з причини невитковного захворювання { не мае можливосп розлучитися з життям без сторонньо1 допомоги, то ми можемо казати про перешкоди з боку держави у ре-ал1зацп под1бного волевиявлення.
Згщно з Конститущею Украши громадяни мають р1вш конституцшш права 1 свободи та е р1вними перед законом, але ми бачимо, що законодавець прямо обмежуе волевиявлення людини залежно вщ 11 ф1зичного стану. Адже згщно з укра1нським законодавством у невилшовно хворого пащента немае права обирати м1ж життям та смертю. Основи законодавства Украши про охорону здоров'я вщ 19.11.1992 № 2801-ХП (редакщя вщ 01.01.2013) стверджують, що медичним пращвникам забороняеться здшснення евтаназп - навмисного при-скорення смерт або умертвшня невилшовно хворого з метою припинення його страждань. Отже, таю дп будуть прир1вняш до навмисного вбивства з корисли-вих мотив1в.
Тобто законодавець забороняе запод1яння смерт пащенту нав1ть 1з його вол1 з метою припинення його страждань. Та сама заборона прямо випливае ¡з само1 професн лшаря, покликано1 подовжувати життя, а не переривати його. Тим самим законодавець позбавляе людину права на обрану нею смерть, отже, позбавляе права на реал> защю нею вщмови вщ права на життя та на розпорядження ним, а саме заюнчення життя та настання смерти
Отже, ми маемо зробити висновок, що право на життя не е ч1тко визначеною правовою категор1ею, 1 постае питання про те, чи це е правом, чи обов'язком людини залежно вщ 11 ф1зичного стану та стану здоров'я.
Висновки. Отже, на n^craBi викладеного вважаемо, що аналiз теоретичних i прак-тичних питань правового регулювання права на життя е неоднозначним i вимагае внесення змiн на пiдcтавi наукових доcлiджень ще! категорп права. Правова танато-логiя, на нашу думку, повинна бути визнана як галузь правового знання, що включае в себе всю сукупнють правових проблем, пов'язаних iз процесом помирання людини.
Посилаючись на вивчену законодавчу базу, яка гарантуе людиш право на життя, ми робимо висновок про те, що на даному еташ розвитку право на життя в Укра1ш е обов'язком невилшовно хворо! людини, зважаючи на вщсутшсть фiзичноl та фак-тично! можливоcтi вибору нею cмертi. Також необхщно зазначити те, що у цьому питанш порушуеться принцип рiвноcтi вciх людей перед законом.
Список лггератури:
1. Стеценко С. Г. Бююриспруденцш як новий напрям правових наукових дослщжень / С. Г. Стеценко // Публ1чне право. - 2013. - № 3. - С. 260.
2. Rijksoverheid // Mode of access. - [Electronic Resource] : http://justitie.belgium.be; http://www. mj.public.lu; http://www.microsofttranslator.com/bv.aspx?from=&.
3. Tokarczyk R. Biojurysprudencja: podstawy prawa dla XXI wieku / Roman Andrzej Tokarczyk. - Lublin : Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2008. - 109 с.
4. Про державну реестрацгю (перереестрацгю) лжарських заcобiв та внесення змш у реестрацшш матер1али : Наказ МОЗ Укра!ни вщ 01.02.2013 № 77 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http:// www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20130201_0077.html.
5. Стеценко С. Г. Медичне право Укра!ни / С. Г. Стеценко. - К., 2010. - 166 с.
6. Теорш держави i права: академ. курс. : щдруч. / Ред. О. В. Зайчука, Н. М. Онщенко. - К., 2006. - 688 с.
7. Стеценко С. Г. Медичне право Укра!ни : тдручник / С. Г. Стеценко, В. Ю. Стеценко, I. Я. Сенюта ; за заг. ред. д-ра. юрид. наук, проф. С. Г. Стеценка. - К., 2008. - 507 с.
Черевкова О. С. Право на жизнь: анализ современного состояния с точки зрения правовой танатологии / О. С. Черевкова // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 2-2. - С. 84-89.
В статье рассматриваются вопросы, связанные с реализацией права человека на жизнь. Проводится анализ правового регулирования права на жизнь, исследовано юридическое содержание понятий «биоюриспруденция», «правовая танатология», «право на жизнь», выявлены недостатки, требующие дальнейших научных исследований.
Ключевые слова: основные права, права человека, правовая танатология, биоюриспруденция, эвтаназия, право на жизнь.
THE RIGHT TO LIFE: AN ANALYSIS OF THE CURRENT STATE IN TERMS OF LEGAL THANATOLOGY
Cherevkova O. S.
«Crimean University of Humanities», Yalta, Crimea, Ukraine
Ukrainian society and science paying more attention to the problem of legal thanatology. At the time of independence, Ukraine has made a huge step towards the development and establishment of democratic principles in relation to a person's life, health and dignity as the highest value, which must first be secured from the State.
Consequently the aim of this article is to complex scientific analysis of theoretical and practical issues of legal regulation of the right to life, the study of legal content of the concepts of «bio law», «legal thanatology», «right to life».
According to the Constitution of Ukraine, citizens have equal rights and freedoms and are equal before the law, but we can see that the legislator directly restricts person rights depending on his physical condition. In those fact , according to Ukrainian legislation, terminally ill, patients have no right to choose between life and
^epeernea O. C.
death, according Law of Ukraine «Basic Laws of Ukraine on Health» of 19.11.1992 №№ 2801-XII as amended on 01.01.2013, healthcare workers launching euthanasia - the deliberate acceleration of death or killing terminally ill to end their suffering. Thus, the following are equivalent to the murder of greed.
That legislator prohibits the infliction of the death of a patient, even with his will to end his suffering. The same prohibition directly from the medical profession itself, designed to prolong life, but not interrupt it. Thus, the legislator deprives a person of the right to elect their death, thus depriving him of the right to the realization of renunciation of the right to life and to dispose of it, namely the end of life and of death.
Thus we conclude that the right to life is not clearly defined legal category and the question arises whether it is right or duty to person depending on his physical condition and health.
Analysis of theoretical and practical issues of legal regulation of the right to life is ambiguous and require changes on the basis of research in this category right. Terms thanatology, in our opinion should be considered as a branch of legal knowledge that includes the entire set of legal issues related to the process of dying man.
According to the learned legal framework that guarantees people the right to life, we conclude that at this stage of the right to life in Ukraine is the responsibility of the terminally ill person, in the absence of physical and actual choices their death. Also, it should be noted that in this matter violates the principle of equality of all people before the law.
Key words: fundamental rights, human rights, legal thanatology, bio law, euthanasia, the right to life.
