CC BY
15
ISSN 2227-7242. Антрополопчш вимiри фiлософських дослвджень. 2012. Вип. 2. СОЦ1АЛЬНА Ф1ЛОСОФ1Я ТА Ф1ЛОСОФ1Я 1СТОР11
УДК 930(4)+1:001
Айтов С. Ш., Дншропетровський нащональний ушверситет зал1зничного транспорту iM. акад. В. Лазаряна
П1ЗНАВАЛЬНА ДИНАМ1КА 1СТОРИЧНО-АНТРОПОЛОГ1ЧНИХ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
У ХХ-НА ПОЧАТКУ ХХ1 СТ.
Вивчаються лог1ко-методолог1чн1 аспектирозвитку 1сторично-антрополог1чних сту-дт у ХХ-на початку ХХ1 ст.
Ключовi слова: тзнавальна динамгка, гнтелектуальнг чинники, ¡сторична антрополо-
г1я.
Айтов С. Ш., Днепропетровский национальный университет железнодорожного транспорта им. акад. В. Лазаряна
ПОЗНАВАТЕЛЬНАЯ ДИНАМИКА ИСТОРИКО-АНТРОПОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ В ХХ - НАЧАЛЕ ХХ1 ВЕКА
Изучаются логико-методологические аспекты развития историко-антропологиче-ских исследований в ХХ-начале XXI вв .
Ключевые слова: познавательная динамика, интеллектуальные факторы, историческая антропология.
Aitov S. Sh., Dnipropetrovsk National University of Railway Transport named after Academician V. Lazaryan
COGNITIVE DYNAMICS OF HISTORICAL AND ANTHROPOLOGICAL STUDIES AT THE XX AND EARLY XXI CENTURIES
We study the logical and methodological aspects of historical and anthropological studies in the twentieth and the beginning of the XXI century..
Keywords: cognitive dynamics, intellectual factors, historical anthropology.
Проблема дано! статп полягае у досль дженш лопко-методолопчних, «внутрь шшх», штерналютських чинниюв розвитку сощально-гумаштарних наук. Важливою частиною цього наукового циклу е юторич-на антропология, орiентована на аналiз та реконструкщю рiзноманiтних аспекпв психологичного, сощально-психолопчного, со-щокультурного буття людини, сощальних
груп та суспiльств минулого; притаманних 1м сприймання свiту, соцiально значущих та приватних норм та стереотипiв повсяк-денного життя, культурних i сощальних практик.
Метою роботи е послщовне розв'язання таких задач: аналiз iнтерналiстських аспек-■пв генези, становлення та розвитку ютори-чно! антропологи; визначення тзнавальних
особливостей ще'1 науково! дисциплши та ii мюця в простор1 сощально-гумаштарних наук, когштивна структура.
Актуальшсть дано! проблематики може бути розглянута у науково-тзнавальному та сощально-культурному вим1рах. Основу першо! складае вельми мала дослщжешсть i велика складнiсть питання лопко-методо-лопчних чинникiв соцiально-гуманiтарних наук взагалi i юторично'1' зокрема. М. М. Ба-хтiн вказуе на складнiсть дiалогiчного «ме-ханiзму» розвитку соцiально-гуманiтарних наук [1, с. 7]. На його думку, проблема па-м'ят е «одним i3 центральних мiсць у фшо-софп» [1, с. 9] i гуманiтаристики. Вивчаючи еволюцiю сощокультурних норм i правил через посередництво дiяльностi i повсяк-денного життя людей i суспiльств, юторич-на антрополопя е однiею i3 наук, яю досль джують суспiльну пам'ять та ii роль у сощ-умi.
По-друге, iсторична антропологiя за-ймае одне iз провiдних позищй у процесах гумаштаризацп i гумашзацп сучасних сощ-окультурних умов; рiзноманiтних аспектiв освiти на всiх ii рiвнях.
Про велику складнiсть аналiзу чинникiв розвитку соцiально-гуманiтарних наук, а отже i юторично'1' антропологи, пише Р. М. Нугаев. На його думку, «судячи з кь ль-косп, структури i змiсту опублiкованих дослщжень, жодна iз теоретико-методо-логiчних проблем <...> не носила ще такого складного i заплутаного характеру, як проблема зросту соцiогуманiтарного знан-ня» [16, с. 58]. Чинники складносп та бага-тоаспектностi соцiально-гуманiтарних наук, очевидно, е одними iз головних причин малодослщженосп вказаних проблем, фь лософсько-научних та iсторико-научних, сощогумаштаристики та юторично'1' антропологи. Показово, що жоден iз визначних фiлософiв науки не створив сво!х концеп-цiй на грунтi суспiльних та гумаштарних наукових дисциплiн. «1нтелектуальним ма-
терiалом» для створення фiлософсько-наукових та юторично-наукових теорiй слугували фiзика та астрономiя для Т. Куна, фiзика для Дж. Холтона, бюлопя для Ст. Тулмiна, фiзика та астрономiя для П. Фейерабенда.
Певш згадки про психологiю (щоправ-да, шдивщуальну, але не соцiальну або ет-нiчну) присутнi у наукових конструкщях С. Тулмiна, М. Полаш, П. Фейерабенда; втiм, вони мають скорiше iлюстративний характер, нiж спробу пояснення механiзмiв розвитку хоча б ще'1' гуманiтарноi (проте, частково) науки.
Розумшня причин та механiзмiв розвитку сощально-гумаштарних наук та ютори-чно! антропологй мае вельми не системний та «нескоординований» характер. Так, М.М. Бахтш акцентуе увагу на механiзмi дiалогу «пiзнаючого та вщкриваючогося» [1, с. 8], як на фундаментальнш особливостi та «причинностi» розвитку гумаштарних наук. Л. Февр [22, с. 37] та Р. М. Нугаев [16, с. 60] вщзначають полщисциплшаршсть сощально-гумаштарних наук як важливий чинник !х функщонування. Важливу роль полщисциплшарносп, «формування певно'1' системи тюно пов'язаних дисциплiн <.>, дисциплiнарного комплексу» [19, с. 33] в поясненш розвитку сощогумаштарного пi-знання вбачае i М. А. Розов. Очевидною, таким чином, виглядае об'ективна необхщ-нiсть у пошуку внутрiшнiх чинникiв розвитку (його змюту, структури та орiентацii) суспiльних та гуманiтарних наук i iсторич-но! антропологй, як, можливо, найбшьш важливо'1' для всього комплексу названих дисциплiн, оскiльки, як слушно вiдзначила О. Л. Черткова «без справжньо'1' гуманiтар-но! науки ХХ1 столiття не буде взагалi» [25, с. 35].
Слщ вiдзначити, що юнують декiлька розумiнь наукового термшу «iсторична ан-тропологiя». В свою чергу, iз них можна виокремити три, ймовiрно основнi iнтер-
претаци;
1. 1сторична антрополопя - це науко-вий напрямок юторичного тзнання у зага-льному масив1 р1зномаштних сощально-гумаштарних дисциплш, зокрема, сощоло-гл, пол1тологи, культурологи, фшософи, лшгвютики та ш. Даний напрямок складае вивчення гумаштарних аспекпв буття лю-дини на р1вш антрополопчно ор1ентованих тзнавальних тдход1в, властивих кожнш наущ сощогумаштарного циклу, але не пов'язаних м1ж собою.
2. 1сторична антрополопя - окремий напрямок юторичних дослщжень, що скла-вся у Захщнш Сврот, переважно у Франци, у 1960-т - 1980-т1 роки.
3. 1сторична антрополопя - оригшаль-на наукова дисциплша, яка пройшла досить довгий 1 складний шлях розвитку 1 вивчае численш аспекти 1 особливост юнування у час людей, суспшьних груп та сощум1в у психолопчному, щншсно-св1тоглядному та сощокультурному вим1рах.
Вказану штерпретащю, яка мае цшс-ний 1 системний характер, слщ розглядати як базову при анал1з1 сутност та спрямова-ност тзнавально'' еволюци науки «про людей у часЬ»
1сторична антрополопя як наука мае ю-тотш когштивш традици у европейськш думщ та штелектуальних пошуках. Еволю-щю 11 можна роздшити на декшька етатв за критер1ями когштивного змсту та особли-востей тзнавально'' ор1ентаци.
1. 1830-т1 - 1880-т1 рр.; Науков1 юто-ричш дослщження романтично'' школи у Франци (найбшьш видатний представник -Ж. М1шле), Германи, Роси (слов'яно-фшьська думка). Свропейський романтизм сфокусував увагу на дослщженнях (що мали, переважно, описово-поверховий характер) психолопчних 1 культурних фактор1в розвитку суспшьств доби Середньов1ччя та Вщродження. Слов'янофшьсью та пансла-вютсью мислител1 Роси - К. Аксаков,
М. Даншевський та шш1 увели в штелекту-альний об1г категори етнопсихолопчш та цившзащйш (зокрема, культурно-юторичш типи) яю, корелюючи 1з захщноевропейсь-кою думкою, але з шших св1тоглядних по-зищй, базувалися саме на вивченш психолопчних 1 культурних чинниюв сощально-го розвитку. Таким чином, змют першого етапу полягае у актуашзацп дослщницького штересу до вивчення фактично сощокуль-турно'1, етнопсихолопчно'' 1 сощопсихоло-пчно'' проблематики.
2. 1880-т - 1920-т рр.; На даному ета-т вщбулося створення безпосередшх нау-кових передумов для генези школи «Анна-л1в» як майбутнього центру дослщжень у галузях штелектуально! ютори й юторично! антропологи. Значну роль у створенш когштивного пщгрунтя для виникнення фундаменту юторично!' антропологи створили, зокрема, дослщження сощолога
Е. Дюркгейма [12]; юториюв культури Я. Буркхардта [6] та Й. Гойзшги [24]; фшо-софа 1 сощолога М. Вебера [7]. Велике зна-чення для створення «парадигми «Аннал1в» та наукових засад юторично'' антропологи мали дослщження юторика А. Шренна, географа П. Вщаль-де-Ла Бланша, етнолога Л. ЛевьБрюля та ш. У вказаний пром1жок часу (зокрема, у 1920-т роки) були опубл1ко-ваш 1 пращ засновниюв «Аннал1в» - грун-товна робота М. Блока [3] та низка статей Л. Февра (зокрема, [23]) значною м1рою присвячеш анал1зу рол1 антрополопчних чинниюв у юторичному процесс 1сторично-антрополопчно ор1ентоваш науков1 пращ були створеш також в Укра'ш (студи М. С. Грушевського та його школи у 1920-х роках) та в Роси (роботи Л. Карсавша).
Велике значення для виникнення когнь тивних основ юторично' антропологи мали потужн1 впливи ютотних 1нтелектуальних трансформац1й та активного д1алогу науко-вого п1знання 1 мистецтва, яю реал1зувалися на початку ХХ ст. у Захщнш Свроп1 та у
Podï. Як вiдзначив В.С. Стьoпiн, «^rnoœ-фи, кyльтypoлoги, iстopики пpи аналiзi у синxpoннoмy 3pi3i piзниx етатв poзвиткy науки, мистецтва, пoлiтичнoï та мopальнoï свiдoмoстi, i т. п., вiдмiчали pезoнанс pi3-них сфеp кyльтypи у пеpioд фopмyвання швих iдей, щo мали свiтoглядний сенс (О. Шпенглеp, Е. Касиpеp, A. ^йнб^ О. Лoсeв)» [20, c. бВ].
3. 1930-ií - 1940^i pp.: На пoчаткy да-шго етапу була ствopена Шкoла «Aнна-лiв», яка стала викoнyвати poль генеpатopy нoвиx iдей, теopетичниx пiдxoдiв та шнце-пцiй, щo дoзвoляли сyттeвo oнoвити та пo-глибити iстopичне i сoцiальнo-гyманiтаpне пiзнання. Важливим чиннишм iстopичнoгo poзвиткy заснoвники нoвoгo наyкoвoгo на-пpямкy M. Блoк та Л. Февp вважали шдивь дуальну i кoлективнy, сyс-пiльнy свiдoмiсть (i пiдсвiдoмiсть) людей та сoцiyмiв минyлo-гo. Цi кoгнiтивнi пiдxoди були pеалiзoванi, зoкpема, у фундаментальних ^ацях: M. Блoка - «Феoдальне сyс-пiльствo» i Л. Февpа - «^иген и Депеp'e абo Загадка кимвала св^» (1942), «Навтто «Гептамеpo-на». Любoв сакpальна i любoв пpoфанна» (1944), «Пpoблема ате'1'зму в XVI стoлiттi: pелiгiя Рабле» (1942). Значення «Aнналiв» для пoстyпy сoцioгyманiтаpнoгo знання бу-лo настшьки масштабним, щo A. Я. Гypе-вич oxаpактеpизyвав йoгo як наушву pевo-люцiю [9, с. 513]. Визначне дoслiдження, яке включалo значний елемент iстopикo-антpoпoлoгiчнoï пpoблематики, бyлo ствo-pенo у вказанi часи i СРСР - дoслiдження «Низoвoï кyльтypи» Сеpедньoвiччя та Рене-сансу M. M. Бахтша (1944) [2].
Отже, на цьoмy етапi шн^п^! та щн-нiснo-аксioлoгiчнi opiern^iï iстopичнoï ан-тpoпoлoгiï як наyкoвoгo на^ямку вийшли «на пoвеpxню» iстopичниx та сoцiальнo-гyманiтаpниx дoслiджень: стали важливoю частинoю актyальнoï «пoвiстки дня» oera^ moi.
4. 1950-т^ - 19б0-т pp.: На цьoмy етапi
найбшьш суттеве значення для poзвиткy ю-тopичнoï антpoпoлoгiï та сoцiальнo-гyманiтаpнoгo пiзнання мали наyкoвi студп учня Л. Февpа, Ф. Бpoделя, та йoгo oднo-дyмцiв i учшв.
У великих пpацяx пpo генезу капiталiз-му, Сеpедземнoмopський свiт дpyгoï пoлo-вини XVI ст. [4], oсoбливoстi фpанцyзькoгo iстopичнoгo пpoцесy [5], аналiз сoцiальнo-екoнoмiчниx аспектiв iстopичниx пpoцесiв тiснo пoв'язаний iз дoслiдженням менталь-нoстi та пoвсякденнoгo життя людей та су-спiльств Сеpедньoвiччя i Нoвoгo Часу. Зна-чшю мipoю студ11 Ф. Бpoделя пpoдoвжили кoнцепцiï M. Блoка, opieнтoванi на дoслi-дження iстopикo-антpoпoлoгiчниx аспектiв сoцiальнo-екoнoмiчниx пpoцесiв минyлoгo у пpoстopi таких масштабних oб'eктiв, як Сеpедземнoмopськi деpжави та сoцiyми дpyгoï пoлoвини XVI ст.; птобальш сyспi-льнi, екoнoмiчнi та кyльтypнi тpансфopма-ц^', яю виникли пpи генезi i станoвленнi ка-пiталiзмy у XV- XVIII ст.; iстopичнi шляхи poзвиткy фpанцyзькoгo сyспiльства. «Внут-piшнiй», кoгнiтивний змют «бpoделевськo-гo» етапу poзвиткy iстopичнoï антpoпoлoгiï пoлягаe у пiдгoтoвцi тзнавальних yмoв для oфopмлення oстанньoï iз напpямка iстopич-нoгo пiзнання у oкpемy iстopичнy наyкoвy дисциплiнy.
5. 19б0-^ - 19B0-тi pp.: Пpoтягoм данo-гo етапу вiдбyлoся станoвлення та здiйсни-вся вельми швидкий зpiст iстopичнoï ан-тpoпoлoгiï як, фактичш, самoстiйнoï науки. Дoсить часто iCToprn^ антpoпoлoгiю у ïï суто наyкoвiй iпoстасi називають iстopieю ментальшстей, щo викликанo opieнтoванiс-тю данoï науки на pекoнстpyкцiю та аналiз спpийняття iндивiдyальнoгo чи кoлектив-шго, сyспiльнoю свiдoмiстю piзнoманiтниx аспектiв сyспiльнoгo та кyльтypнoгo життя. Так, велику щкавють сoцioгyманiтаpнoï на-yкoвoï спiльнoти викликали дoслiдження фpанцyзькoгo вченoгo Ф. Apieса, «який o6-pав у яшсп oб'eктiв для вивчення таю
<...> явища, як, наприклад, проблему смерти у шдивщуальнш та колективнш свщомо-ст середньов1чного суспшьства» [11, с. 46-47]. Под1бш методолопчш тдходи були застосоваш у роботах таких дослщни-к1в, як Ж. Ле Гофф [8], Ж. ДюШ [10], М. Серто та багатьох шших.
Концепцп й когштивш щеали юторич-но! антропологи знайшли послщовниюв 1 у колишньому СРСР. У вказаш часи там ви-ник 1 почав вельми штенсивну працю мю-цевий центр розвитку ще! ново! юторично! науки. Становлення 1 науковий поступ його грунтувалися на численних наукових пра-цях А. Я. Гуревича («Категории средневековой культуры», 1972, «Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства», 1990) та його однодумщв (А. Л. Ястребицька [30] та ш.). Вони досль джували змют та особливосп ментальност1 середньов1чних зах1дноевропейських сус-п1льств (переважно, французького), соць ально-культурних норм 1 стереотитв, по-всякденного життя.
Поряд 1з посл1довниками школи «Ан-нал1в» ютотний внесок у юторико-антрополог1чн1 студп зробила тартусько-московська сем1отична школа, очолювана Ю. М. Лотманом. У семютичних та фшоло-г1чних роботах !! автор1в пом1тне м1сце за-ймае анал1з сощально-культурно! та соща-льно-психолопчно! мотивацп 1сторичних д1й шдиввдв та сусп1льств минулого Росп майже на всьому протяз1 !! юторичного шляху; реконструкц1я соц1ально значимих норм суспшьного життя та повсякденност1 росшського сусп1льства (переважно у перь од XV - першо! половини Х1Х ст.). Визна-чними представниками цих досл1джень е сам Ю. М. Лотман [15], Б. А. Успенський [21], В. Живов, Б. Сгоров та ш.
Дослщження антрополог1чних 1 сощо-культурних мотивац1й приватного життя 1 суспшьно значимо! д1яльност1 шдиввдв та сусп1льних груп минулого, е характерними
також для творчост дослщника л1тератури та суспшьно! думки Середньов1чно! Рус1 Д. С. Лихачова, антикознавця (Стародавнш Рим) Г. С. Кнабе.
Отже, виникнувши як самостшна наука, 1сторична антрополог1я у даному пер1од1 свого розвитку почала активну когштивну експанс1ю у сум1жн1 науки сощально-гуман1тарного простору (1стор1ю Стародав-нього Св1ту, 1стор1ю суспшьно! думки, фь лолог1ю, сем1отику).
Ц1кавою е паралель цього етапу 1з роз-витком некласично! науки, яка, за висловом А. Лекторського, «повертаеться до психо-лопзму» [14, с. 78].
6. 1980-т1 рр. - сучасн1сть: На даному етат в1дбулася диференц1ац1я юторико-антрополог1чного п1знання на р1зн1 науков1 напрямки, як1 стали б1льш глибоко та все-б1чно анал1зувати дослщницью проблеми, знайден1 у простор! цшсно! науково! дис-циплши. Зокрема, «:1стор1я писемност!» - у аспект! вивчення сощально-психолопчних та сощокультурних умов виникнення писе-мних матер1ал1в ! докуменпв та анал1зу ме-нтальност! !х автор1в й «користувач1в» [26, с. 42]; «:1стор1я повсякденносп», яка вивчае сощокультурш норми, ритуали, традиций як спрямовують побутову та соща-льно значущу поведшку шдиввдв та функ-щонування сощум1в [18]; м1кро1стор1я - ре-конструкщя життя та д1яльносп м1кро-об'екпв юторичного процесу - окремих людей, с1мей, громад, сш, невеликих мют або квартал1в чи райошв великих мют у аспектах сощально-психолопчному та соща-льно-культурному [28], культурна ютор1я та ш. «1ндив1дуал1защя», за Р. Шарт'е [27, с. 51], юторико-антрополопчних досль джень на даному етат добре кореспондуе 1з важливою когштивною рисою постнекла-сично! науки, яка полягае у розумшш нау-кового тзнання як «творчого процесу, що породжуе множину конкуруючих м1ж собою штерпретацш» [13, с. 143]. Поглиб-
лення, завдяки дифеpенцiацiï ieroprno-антpoпo-лoгiчнoгo знання, пoeдналoся з йo-ro пo-дальшoю «геoгpафiчнoю» експансieю i виникненням вiдпoвiдниx наyкoвиx на-пpямкiв у Ггали, Геpманiï, СШA, Великiй Бpитанiï, У^шт (зoкpема, пpацi Н. Яшве-rno [29]).
Втiм, надзвичайнo poзгалyжене i пo-стiйнo oнoвлюване iстopичнo-антpo-пoлoгiчне пiзнання збеpiгаe oснoвний шг-нiтивнo-цiннiсний iдеал власнoï евoлюцiï', який був висунутий заснoвниками штелек-туальш!' id'opi'i i ï'ï важливoï складoвoï - ю-тopичнoï антpoпoлoгiï: дoслiдження poлi псиxiки людини та сyспiльства у складнoмy та багатoаспектнoмy iстopичнoмy npo^ti.
Eвoлюцiю poзвиткy iстopичнo-антpoпoлoгiчниx пiдxoдiв та iстopичнoï ан-тpoпoлoгiï мoжна пpедставити у виглядi на-стyпнoгo алгopитмy:
1 пеpioд: Ствopення кoгнiтивнo-цiннiснoгo iдеалy вивчення людини та «люд^^го вимipy» у iCToprï;
2 пеpioд: Складення кoгнiтивниx oснoв для ствopення наyкoвoï «матpицi», яка б не тшьки oписyвала, але i гояснювала ierop^ чний пpoцес, значнoю мipoю - за дoпoмo-гою аналiзy «людськoгo чинника» в id'opi'i;
3 пеpioд: Ствopення наyкoвoï «матpицi» iнтелектyальнoï, «пoяснюючoï» iCTopn, у якш значну poль вiдiгpали iстopичнo-антpoпoлoгiчнi пiдxoди;
4 пеpioд: Складення пiзнавальниx yмoв для фopмyвання iстopичнoï антpoпoлoгiï як самoстiйнoï наyкoвoï дисциплiни;
5 пеpioд: Виникнення науки iстopичнoï антpoпoлoгiï, ïï зpiст та кoгнiтивна експан-сiя у сyмiжнi дисциплiни сoцioгyманiтаpнo-ro циклу;
6 пеpioд: Дифеpенцiацiя eдинoï науки на кластеp наyкoвиx iстopичнo-антpoпoлo-гiчниx за суттю дисциплш, якi бiльш гли-бoкo та масштабнo дoслiджyють пpoблема-тику власнoï наyкoвoï «матpицi».
Пеpший та дpyгий пеpioди iстopична
антpoпoлoгiя iснyвала на piвнi кoгнiтивнo-цiннiсниx iдеалiв (значнoю мipoю, емoцiй-ниx), oкpемиx наyкoвиx пiдxoдiв. На тpе-тьoмy та четвеpтoмy етапаx iстopична ан-тpoпoлoгiя дiяла на piвняx кoгнiтивнo-щнысник iдеалiв (лoгiчнo oбгpyнтoваниx) та наyкoвoгo напpямкy iнтелектyальнoï iс-тopiï, i, меншoю мipoю, iстopичнoï науки в цiлoмy. На п'ятoмy та шoстoмy етапаx iстo-pична антpoпoлoгiя функцюнувала як oкpема наyкoва дисциплiна та фундамент для ствopення бiльш «спецiальниx» наyкo-виx дисциплiн «iстopикo-антpoпoлoгiчнoгo циклу».
Пpичинoю наyкoвoï евoлюцiï iстopич-нoï антpoпoлoгiï i взагалi ïï виникнення e oб'eктивна неoбxiднiсть iстopичнoгo i, ши-pше, сoцiальнo-гyманiтаpнoгo пiзнання у дoслiдженнi пpичиннoстi iстopичниx, сoцi-альниx, пoлiтичниx, екoнoмiчниx i культу-pниx пpoцесiв. Виxiдним пyнктoм та py-rni йнoю силoю oстаннix e людина та сус-пiльствo, ïx свiдoмi та неyсвiдoмленi пoгля-ди на piзнoманiтнi аспекти сoцiальнoгo буття; а oтже, i мoтивацiя вчинкiв i дiяль-нoстi, iндивiдyальнoï та кoлективнoï. Вiд-пoвiднo дo цieï гoлoвнoï мети, oснoвним вектopoм poзвиткy iстopичнoï антpoпoлoгiï бyлo - i e - пpoдyкyвання найбiльш глибo-шго, вipoгiднoгo та адекватнoгo знання ^o пpичини та сyтнiсть piзниx за масштабами та значимютю iстopичниx, а ташж, часткo-вo i сyчасниx сoцiальнo-кyльтypниx i пoлi-тичниx пpoцесiв.
Пiдвoдячи пiдсyмки, мoжна сказати, щo тенденцiï виникнення i динамiчнoгo пoстy-пу iстopичнoï антpoпoлoгiï у масивi iстopи-чнoгo та сoцiальнo-гyманiтаpнoгo тзнання були настiльки ж oбyмoвленi, як i ствopен-ня мoзкy та poзвитoк йoгo стpyктyp у xoдi бioлoгiчнo-сoцiальнoï евoлюцiï людини, абo винаxiд кoмп'ютеpа у xoдi пoстyпy теxнiч-ниx систем i кiбеpнетики. Пoдiбнo дo мoзкy людини та кoмп'ютеpy у теxнoсфеpi iстo-pична антpoпoлoгiя кoopдинye, opieнтye i
пояснюе розвиток системи сощально-гумаштарних наук. Важлив1 когштивш особливосп (у !х поеднанш) дозволяють !й виконувати цю функщю ефективно. Так, вельми велика стутнь м1ждисциплшарних зв'язюв юторично! антропологи дозволяе використовувати досвщ та штелектуальш надбання шших наук: соцюлогл, психологи, культуролог!!, фшологи, семютики, географ!! та ш., що, в свою чергу, е джерелом багатьох штелектуальних та методолопч-них новацш. Трактування шдивщуально! та суспшьно! псих1ки (на р1внях свщомому та неусвщомленому) е витоком пояснення (за допомогою методолопчних новацш, про яю йшлося вище), анал1зу причин 1 змюту юторичних подш та процеав. Визнання людини та суспшьства як найважлив1ших чинниюв розвитку юторичних процеав на-дае цш наущ високий гуманютичний сенс, який виступае важливою св1тоглядною 1 фшософською складовою гумашзаци всьо-го сучасного св1топорядку.
Будучи об'ективно ор1ентованою на ви-конання складних тзнавальних, а також св1тоглядних завдань, юторична антропология, фактично е системою, що поеднуе три когштивш р1вш.
На першому, м1крор1вш, об'ектом юто-рично-антрополопчних дослщжень е окре-м1 елементи психолопчних та сощально-психолопчних 1 сощально-культурних реа-лш минулого, зокрема: ритуали, жести, реч1 та ш.
На другому, мезор1вш, юторична ан-трополопя вивчае формування 1 функцю-нування шдивщуально-психолопчних, со-щально-психолопчних 1 сощально-культурних процеав минулого, зокрема, генезу 1 юнування уявлень про св1т 1 засно-ваних на них стереотитв 1 мотивацш осо-бистюно! 1 сощально-значущо! поведшки шдиввдв, сощальних груп, сощуму. На третьому, макрор1вш, юторична антропология анал1зуе вплив ментальних, св1тогляд-
них чинниюв суспшьств минулого на сус-тльш, сощально-економ1чш 1 сощально-пол1тичш процеси. Прикладом дослщження даного р1вня е вищезгадаш фундаментальш пращ Ф. Броделя.
Вивчення когштивних основ, динамши та перспектив юторично! антропологи та !! впливу на сощально-гумаштарш науки 1 суспшьну реальшсть е вельми важливими 1 перспективними, з огляду на науков1 надбання та сощально-культурний потенщал ще! науки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бахтин, М. М. К философским основам гуманитарных наук / М. М. Бахтин. Собрание сочинений в 7 т. - т. 5. - М. : Русские словари, 1996. - С. 7-9.
2. Бахтин, М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса ./ М. М. Бахтин. - М. : Художественная литература, 1965. - 454 с.
3. Блок, М. Короли - чудотворцы./ М. Блок -М. : Языки русской культуры, 1988. - 709 с.
4. Бродель, Ф. Средиземное море и средиземноморский мир в эпоху Филиппа II.: в 3 ч.-ч.1.: Роль среды / Ф. Бродель. - М. : Языки славянской культуры, 2002. - 496 с.
5. Бродель, Ф. Что такое Франция? Книга 1. Пространство и история / Ф. Бродель. - М. : Изд-во им. Сабашниковых, 1994. - 406 с.
6. Буркхардт, Я. Культура Италии в эпоху Возрождения / Я. Буркхардт. - Смоленск : Русич, 2002. - 442 с.
7. Вебер, М. Протестантська етика i дух кашта-лiзму / М. Вебер. - К. : Основи, 1994. - 471 с.
8. Гофф Ле Ж. Цивилизация средневекового Запада / Ж. Ле Гофф. - М. : Прогресс - Академия, 1992. - 373 с.
9. Гуревич, А. Я. Загадка Школы «Анналов»: Революция во французской исторической науке, или об интеллектуальной ситуации современного историка // А. Я. Гуревич // История - нескончаемый спор. - М. : РГГУ, 2005. - С. 509-521.
10. Дюби, Ж. Трехчастная модель, или Представления средневекового общества о самом себе / Ж. Дюби. - М. : Языки русской культуры, 2000. -351 с.
11. Дюпон-Мельниченко, Ж. Б. Французька ю-
торiографiя ХХ столитя / Ж. Б. Дюпон-Мельниченко, В. Ададуров. - Львiв : Класика, 2001. - 158 с.
12. Дюркгейм, Э. Материалистическое понимание истории / Э. Дюркгейм // Социология. - М, 1995
13. Лебедев, С. А. Философия науки. Краткая энциклопедия / С. А. Лебедев. - М. : Академический проект, 2008. - 691 с.
14. Лекторский, В. А. Теория познания (гносеология, эпистемология) [Энциклопедия философских знаний] / В. А. Лекторский // Вопросы философии. -1999. - №8. - С. 72-80.
15. Лотман, Ю. М. Беседы о русской культуре. Телевизионные лекции / Ю. М. Лотман. Воспитание души. - Спб. : Спб - Искусство, 2005. - С. 348-597.
16. Нугаев, Р. М. Проблема роста социогумани-тарного знания / Р. М. Нугаев // Вопросы философии. - 2007. - № 8. - С. 58-69.
17. Порус, В. Н. Цена «гибкой» рациональности. О философии науки Ст. Тулмина / В. Н. Порус // Вопросы философии. - 1999. - № 2. - С. 84-94.
18. Пушкарёва, Н. Л. Предмет и методы изучения «истории повседневности»/ Н. Л. Пушкарёва // Этнографическое обозрение. - 2004. - №5. -С. 3-17.
19. Розов, М. А. [Выступление]. Философия и интеграция современного социально-гуманитарного знания (материалы круглого стола)/ М. А. Розов // Вопросы философии. - 2004. - № 7. - С. 32-35.
20. Стёпин, В. С. Культура.[Энциклопедия философских знаний] / В. С. Стёпин // Вопросы философии. - 1999. - №8. - С. 61-70.
21. Успенский, Б.А. Восприятие истории в Древней Руси и доктрина «Москва - третий Рим» / Б. А. Успенский // Этюды о русской истории. - Спб. : Азбука, 2002. - С. 89-148.
22. Февр, Л. Размышления об истории техники/ Л. Февр. Бои за историю. - М. : Наука, 1991. -
С. 372-377.
23. Февр, Л. Чувствительность и история/ Л. Февр. Бои за историю. — М. : Наука, 1991. — С. 109-125.
24. Хёйзинга, Й. Осень Средневековья / Й. Хёй-зинга. — М. : Наука, 1988. — 540 с.
25. Черткова, Е. Л. [Выступление]. Философия и интеграция современного социально-гуманитарного знания (материалы круглого стола) / Е. Л. Черткова // Вопросы философии. — 2004. —№7.
— С. 35—38.
26. Шартье, Р. Интеллектуальная история и история ментальностей: двойная переоценка/ Р. Шартье // Новое литературное обозрение. — 2004. —№ 2.
— С. 17—47.
27. Шартье, Р. Post Scriptum, или двенадцать лет спустя (ответы на вопросы редакции «НЛО»)/ Р. Шартье // Новое литературное обозрение. — 2004. —№ 2. — С. 48—54.
28. Шлюпбом, Ю. Социальные узы между имущими и неимущими: микроистория одного сельского сообщества (XVII-XIX века)/ Ю. Шлюпбом / Прошлое — крупным планом: Современные исследования по микроистории. — Спб. : Алейтейя, 2003. — С. 143—180.
29. Яковенко, Н. Паралельний свгг. Дослщжен-ня з кторп уявлень та 1дей в Украш XVI- XVII ст. / Н. Яковенко. — К. : Критика, 2002. —416 с.
30. Ястребицкая, А. Л. Западная Европа XI-XIII веков. Эпоха. Быт. Костюм / А. Л. Ястребицкая. — М. : Искусство, 1978. — 175 с.
Поступила вредколегЮ 26.04.2012. Принята в печать 30.08.2012.
