CC BY
544
УДК 323.02(477)
I. В. Жеребятнгкова, кандидат сощолопчних наук
ПОЛ1ТИЧНА АКС1ОЛОГ1Я: ГЕНЕЗА ТА НОВ1 ОР1СНТИРИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
Досл1джено еволющю та особливост1 розвитку политично! акаологи як окремог галуз1 сустлъно-полтичного знання. Визначено аксюлоячну динамту та ¡стотний вплив цттсних фактор1в на характер пол1тичних процеав. Розглянуто перспективна напря ми анал1зу цттсних основ пол1тичного життя сучасного украгнсъкого сустльства.
Ключовi слова: пол1тична акс1олог1я, полтичн цтност1, пол1тична сфера, система полгтичних цгнностей, полгтичний процес.
Актуальтсть проблема. На сучасному етат в Укрш'ш вщбуваеться радикальна трансформащя пол^ично'1' системи сустльства, поличного режиму та шститупв влади, загострюсться суперництво мiж пол^ичними силами, ускладнюеться взаeмодiя мiж державою та громадянським суспшьством, з'являються новi форми участi громадян у полчищ. Суспiльно-полiтичнi процеси мають по суп аксюлопчт вимiри, адже вони формуються та протiкають у межах системи щнностей, яка е штегруючою та солiдаризуючою у певнiй пол^ичнш спiльнотi. У зв'язку з цим проблема вивчення пол^ичних цiнностей та варiантiв !х трансформацп у сучасному украшському соцiумi набувае особливого значення, оскiльки цiнностi слугують ядром найважливших спрямовуючих векторiв пол^ичнох дiяльностi: щеологл, пол^ично'1' культури
© Жеребятшкова I. В., 2014
та пол^ично! системи, формують найбiльш фундаментальнi критерп ставлення шдиввдв до полiтичного життя, визначають 1'х внутрiшнi прихильностi, прiоритети, лежать в основi полiтичних мотивацiй, настанов та орiентацiй особистостi. Як слушно зауважуе О. Панарiн, «коли щнносп вгасають i залишаються тiльки штереси, вiдкриваеться шлях до найменшого опору — зумовлешсть обставинами. Так закладаються основи одноварiантного свiту: утрачаються глибою цiннiснi орiентацii, люди поводяться в дус найбiльш iмовiрного. Торжество найвiрогiднiшого означае ентропiю — виродження сустльства» [1, с. 56]. Отже, пол^ичний контекст демократизацп украшського суспiльства виявляе проблеми щншсного
характеру, осмислення яких актуалiзуe своечасшсть аксiологiчного дискурсу в полiтичнiй наущ.
Аналiз останн1х до^джень i публЫацш. Дослщження аксюлопчно'х проблематики полiтичного життя вiдображено в працях представникiв рiзноманiтних наукових течiй. Вагомий внесок у розробку проблеми природи цшностей, у тому чист полiтичних, зробили таю зарубiжнi вченi, як Г. Алмонд, С. Баталов, О. Башюрова, Д. Белл, М. Вебер, С. Верба, С. Вятр, К. Гадж1ев, Г. Дшгенський, М. Доган, Р. 1нглехарт, В. 1ноземцев, I. Лебедев, Д. Леонтьев, С. Лшсет, В. Мшановський, В. Нойман, О. Панарiн, Т. Парсонс, Д. Пауелл, В. Пантш, Ю. Пивоваров, Д. Рiкман, У. Розенбаум, В. Рукавишшков, С. Уайт, М. Фшнемор, Л. Халман, Г. Шахназаров та ш. Серед украшських дослiдникiв, якi висвiтлювали рiзноманiтнi аспекти проблеми впливу цшностей на функщонування пол^ично! сфери суспiльства, слiд вщзначити таких науковцiв, як В. Баюров, В. Бебик, О. Бiлий, Е. Гансова, М. Головатий, С. Головаха, А. Горбань, В. Горбатенко, В. Коршенко, Н. Костенко, М. Мщенко, В. Оссовський, Н. Панша, I. Попова, В. Романов, А. Ручка, П. Слшець,
Ю. Шайгородський, Г. Щедрова, О. Яременко та ш
Мета статтi — дослiдити еволющю становлення пол^ично! аксюлогл як окремого напряму в юторп розвитку пол^ично! науки, визначити аксiологiчну проблематику пол^ично! сфери на сучасному етапi.
Виклад основного матерiалу. Аксюлопчне знання як особлива сфера наукового пошуку спрямовуе на дослщження цшностей рiзних титв та взаемин, аналiз цшнюних основ суспiльного життя. Власне термш «аксюлопя» був уведений до наукового обшу в 1902 р. французьким фшософом П. Лапi i став активно використовуватися у фшософп, сощологп та полiтичнiй науцi. Досить поширеним е тлумачення аксюлогл як «вчення про природу цiнностей, 1'хне мюце в реальностi та структурi цшшсного свiту, тобто про зв'язок рiзноманiтних цiнностей мiж собою, iз сощальними 1 культурними факторами та структурою особистосп» [2, с. 18]. Аксюлопя як самостiйна галузь дослiдження виникае тод^ коли поняття «буття» роздвоюеться на два елементи: реальнiсть та цшшсть як об'ект рiзноманiтних людських побажань i прагнень.
Головне завдання аксюлогп — показати мiсце цшносп у загальнiй структур1 буття та и ставлення до «фактiв» реальности [2, с. 19]. Отже, виходячи з наведеного визначення сутносп аксюлопчного знання, можна стверджувати, що система цшностей е тим фактором, який дае можливють характеризувати рiвень розвитку (юторичний, цивiлiзацiйний, культурний,
сощальний, пол^ичний тощо) суспiльства загалом, потенцшш можливосп його прогресування, стан сформованосп суспiльно-полiтичних iдеалiв.
Полiтична аксюлопя е особливою сферою наукового пошуку, основною метою яко'1 стае з'ясування змюту полiтичних цiнностей, !х взаемозв'язку та iерархiчноi структури, ролi та мюця цiнностей у сучаснiй полггичнш практицi.
На думку багатьох науковщв, якi вивчають природу цiнностей та 1хш рiзновиди, стан аксюлогл потребуе подальшого розвитку, особливо з огляду на значення щнностей серед шших соцiальних феноменiв. Погодимося з думкою досшдника сучасного стану аксюлогл Д. Леонтьева, який стверджуе: «У науках, яю мають справу з щннюною проблематикою, поняття цiннiсть не посщае того мiсця, яке хоча б приблизно вщповщало його реальнiй значущосп» [3, с. 16].
Проблема щнностей у широкому значенш виникала в перюди знещнення ■пех чи шшо'1' культурно'1' традицп та дискредитаци щеолопчних засад суспiльства. Сучаснi гуманiтарнi досшдження, в яких використовуеться аксiологiчний тдхщ, демонструють рiзнi спектри аналiзу щншсних iерархiй людини i суспiльства. Як тдкреслюе Ю. Борисова, «щншсна проблематика е об'еднуючою для представниюв уае'1 системи соцiально-гуманiтарного знання. 1нтерес до аксюлопчних феноменiв зумовлюеться важливим мюцем останнiх у соцiокультурних процесах, ^ перш за все, у забезпеченш духовно! репродукцп i розвитку людини та суспшьства» [4, с. 19].
З часу виникнення аксюлогп з'явилося декшька дослiдницьких напрямiв щодо розумшня феномену цiнностi. Так, У. Томас та Ф. Знанецький витлумачували щнносп як предмет, що мае ютотний змiст i значення для члешв певно'1 сощальнох групи. Науковцi визначали щнносп як «правила поведiнки», що детермшують збереження, регуляцiю та поширення вiдповiдних типiв дiй серед члешв сощально'1 групи [5, с. 13]. 1нше тлумачення цього поняття у Т. Парсонса: «Цшносп... складовi сощальнох системи... загальноприйнятi уявлення про бажаний тип сощально'1 системи» [6, с. 168]. Подiбне визначення дае Н. Смелзер, який убачае у щнностях значущ^ загальноприйнятi, такi, що подшяються суспiльством (соцiальною групою), переконання щодо цшей, яких люди прагнуть, i основних засобiв 1'х досягнення [7, с. 660].
На думку В. Лапша, «щнносп — ...узагальнене уявлення людей про цш i норми своех поведiнки, якi втiлюють юторичний досвiд i концентровано вiдображають сенс культури окремого етносу та всього людства загалом» [8, с. 5]. Аналопчних поглядiв додержуеться Д. Леонтьев: «Система щнностей... являе собою предметне втшення системи дiяльностi i суспшьних вiдносин,
вщображаючи таким чином сутнють життeдiяльностi конкретно! спiльноти, 11 конкретно-iсторичного способу життя» [3, с. 18].
Отож, з огляду на обраш визначення можна дшти висновку про юнування трьох пiдходiв щодо тлумачення щнносп як мiждисциплiнарноi та багатоаспектно1 категорп. Перший базуеться на тому, що цiнностями виступають рiзноманiтнi предмети, будь-яю речi (як матерiальнi, так 1 сощальш за сво1м субстратом), тобто щнносп розглядаються як щось iманентне. Другий пiдхiд акцентуе увагу на щнностях як явищах трансцендентного характеру, що притаманне передуам внутрiшньому св^у людини, е виявом 11 психши: погляди, уявлення, переконання, емоцп тощо. Третiй пiдхiд певним чином синтезуе два попередшх та наповнюе щнносп своерiдним онтологiчним статусом.
Виокремлення пол^ичних цiнностей серед безлiчi соцiальних пов'язане iз специфiкою явищ, якi вони вщтворюють, а саме з пол^икою, полiтичними процесами, узагалi зi сферою поличного. Сукупнiсть полiтичних цiнностей створюе певну систему, яка виступае одшею з ключових ланок полiтичних вщносин суспiльства i втiлюеться у комплекс його полiтичних iнститутiв. Якщо говорити про спещальне полiтологiчне тлумачення щнностей, то досить поширеною е позищя, згiдно з якою полiтичнi щнносп — це узагальнеш уявлення, котрi постають як полiтичнi iдеали, основоположш принципи полiтичного мислення, що е щеальними критерiями ощнювання та орiентацii суб'ектiв у полiтичнiй дiяльностi. Сучасна пол^ична наука визначае полiтичнi щнносп як «об'екти, явища, ще'1, процеси поличного життя та 1х властивосп, до яких людина ставиться як до задовольняючих 11 соцiальнi потреби, штереси i якi залучае до сфери свое'1 життедiяльностi» [9, с. 644].
Слщ вiдмiтити, що як певний об'ект защкавленосп цiнностi завжди привертали увагу мислшешв рiзних епох. Аксюлопчш пiдходи до осмислення пол^ики вперше з'являються у працях фiлософiв Стародавнього Сходу та антично'1 Грецп. Зокрема, Конфуцiй указував на три головш цiнностi держави: економiчну стабшьшсть, вiйськову могутнiсть та полiтичну довiру. З цих трьох складових, на його думку, найголовшшою е щншсть пол^ично1 довiри [10, с. 22].
У працях античних мислителiв, зокрема Платона, Арютотеля, Полiбiя та ш., цiннiсна проблематика виявляеться в ще'1 блага та справедливостi у державi як вищiй чеснотi i вищому ступенi в iерархii буття. Давньогрецьм фiлософи вдавалися до спроб пояснити мюце i роль таких ушверсально значущих феноменiв, як свобода, ютина, моральнiсть тощо. Аксiологiчний сенс пронизуе все вчення Платона. Найвищою щншстю фшософ
проголошував знання, державу розглядав як щось оргашчне, таке, що е невiд'eмною частиною буття людини. Творчо розвиваючи платонiвське вчення, Арiстотель спрямував сво! зусилля на дослiдження двох взаемопов'язаних аксiологiчних питань: що е добром для людини i що е добрим для сустльства? За Арютотелем, основою полiтики мае бути мораль як щншсна система сустльства, а пол^ики повиннi не просто захищати iнтереси народу, але при цьому в уах сво1х дiях керуватися мораллю [11].
Розгляд людини ^зь призму релiгiйних поглядiв, окреслений за доби Середньовiччя, спричинив виникнення вщповщно! системи цiнностей, в основу яко! покладено цiннiсний догматизм, вiру та визнання iстинностi, верховенства Закону Божого над потребами та штересами окремо'1 особистостi. Аксiологiя тут певним чином розчиняеться в теологл. Вищими цiнностями е «Бог», «^ра», «святють» та «святиня». Проте цiнностi сощального, полiтичного, економiчного сенсу постають лише як таю, що е життевовизначальними для цих окремих сфер буття i для само! людини.
З настанням епохи Вщродження особистiсть, 11 внутрiшне багатство та гiднiсть стають в один ряд з ютиною, добром та красою. Бiльш того, людина визначаеться центральним пунктом системи цшностей, 11 правомiрним носiем. Причину тако! трансформацп слiд убачати в конкретно-юторичних умовах життя людей, що призвели до змш стосовно тако! цiнностi, як людське життя. Саме в цей перюд з'являеться поняття «полiтичнi цiнностi» як окремий феномен, вони починають розглядатися в 1х сучасному розумшш. Н. Макiавеллi, визначаючи новий змют полiтичних цiнностей, стверджував, що вони мусили б бути вшьними вщ впливу не тшьки релш!, а й моралi. Цшносп певною мiрою прагматизуються, перетворюються на своерщний засiб повсякденного використання. Якщо цiнностi людини чи влади, то заради здшснення власно! волi та мети: «Хоч би якi засоби для цього використовувалися, 1х завжди сприймають як гiднi i схвалюють» [12, с. 262].
Вимоги часу, а саме розвиток гумаштарних та природничих наук, еволюцiя европейських пол^ичних систем, зародження нового виду економiчних вiдносин зумовили потребу в бшьш докладному розглядi й оцiнюваннi владних вiдносин на суспiльному рiвнi. Новий час зовам по-новому переформовуе систему щнностей, особливо в плат 11 системовизначальних засад та структурних параметрiв. Кардинальна змiна уявлень про пол^ичш цiнностi спостерiгаеться у працях Ф. Бекона. Мислитель починае остаточно вщокремлювати пол^ичш цiнностi на основ1 принципу «воля — закон». Саме за допомогою цього принципу пол^ичш цшносп дютають свое функцiональне визначення в пол^ичних вiдносинах.
Тепер не воля, яка постшно межуе зi сваволею, як у Маюавелл^ а закон (прийнятий на захист вщ несправедливости) став регулятивним тдгрунтям, з огляду на яке визначаються дп полiтичного поля вщносин.
Якюно новим етапом у пiдходi до проблеми полiтичних цiнностей стали щй Т. Гоббса, який спробував ращонально обгрунтувати необхiднiсть появи щнностей. Продовжуючи вже розпочату до нього роботу над проблемою людини як основно'1' детермiнанти суспiльних вiдносин, мислитель дшшов висновку про те, що саме егоютичний стан буття людини як «вшни всiх проти вах» спричинив укладання суспiльного договору i створення держави. Гоббс створив образ правителя, який залишаеться за межами як угоди, так 1 громадянських закошв. Вiн уособлюе iншу систему щнностей, вщмшну вiд ■пе'1', якою намагаються керуватися громадяни для збереження мирного ствюнування. Адже пiсля завершення процесу творення влади втрачаються будь-яю моральнi принципи, правовi регулятори, на яких мали вибудовуватися вiдносини, основним стае лише принцип примусу сили [13, с. 218-220].
Подiбно Гоббсу, Дж. Локк намагався обгрунтувати i пояснити появу держави, и шституцп в буттi людини за допомогою такого мехашзму, як природний договiр. При цьому в основi держави вш убачав рацiонально виважений прагматизм. Завдяки цьому пол^ичш цiнностi тут школи не стануть чимось самодостатшм, зокрема й стосовно особистiсних свобод людини. Пол^ична система буття i його цiнностi за будь-яких умов у Локка залишаються лише включеними в систему шших цiнностей, яю стосуються особисто'1' свободи iндивiда ^ра, мета, праця, власнiсть). Вони покликаш бути своерiдним iнтеграцiйним, еднальним чинником, який мае забезпечити терпимють одша людини до свобод шшо'1'. Основна щншсть держави полягае у тому, що вона гарантуе повагу до особистих щнностей людини. Саме завдяки такому тдходу до тлумачення суспшьного договору держава, пол^ичш цiнностi мають оргашчний характер зi сво'1'ми ч^ко окресленими функцiями i межами [14, с. 140-145].
Аксюлопчш пiдходи до осмислення державного буття е стрижневими й у теорiях та концепщях провщних мислителiв вiд епохи Просвггництва до кiнця Х1Х ст. У цей перюд вiдбуваеться цiннiсне змщення вiд державоцентризму до розумiння людини (й прав i свобод) як найважлившох цiнностi та сенсу юнування держави. Так, Ш. Л. Монтеск'е дослщжував, за яких умов пол^ична система забезпечуе необхiдний мiнiмум людських свобод, при цьому вважав справедливють найвищою цiннiстю в полiтицi. Виходячи з цього, Монтеск'е визначав форми правлшня через мiру моральностi, яку несе в собi полiтична дiяльнiсть. Наприклад, доброчеснiсть
зi сво1ми складовими — патрютизмом, вiдданiстю загальнiй справi, готовнiстю до самопожертви — формують демокрапю; аристокрапя встановлюеться i зберiгаеться завдяки доброчинносп та помiркованостi; монархiя виникае за рахунок честолюбства та чесп; якщо ж у суспшьсга домiнуе страх — формуеться деспопя [15, с. 251-253].
Ж.-Ж. Руссо на вершину щншсно'1 iерархii пiдносить свободу i рiвнiсть, зазначаючи, що свобода не може юнувати без рiвностi. Суспшьство i держава у нього мютять негативнi тенденцп, оскiльки вони розбещують людину. Найпршою ж розбещенiстю е втрата свободи, спричинена сощальною нерiвнiстю. Мислитель визнавав природну нерiвнiсть у силi та розумi, але у поеднанш з природною свободою вона позбавлена будь-якого сенсу. Цшшсного значення нерiвнiсть набувае лише в держав^ коли люди починають порiвнювати себе один з одним [16].
Звертаючись до аналiзу фшософсько-пол^ичних та правових теорiй Нiмеччини XViii-XiX ст., бачимо, що тут система цшностей бшьш досконало набувае форми особистих, громадських, полiтичних визначень 1 вiдповiдно постае в адекватних 1м класифiкацiйних групах.
Одшею з центральных категорiй у пол1тичшй доктрин1 I. Канта е категоричний !мператив, за допомогою якого мислитель вибудовуе лопчну систему: мораль — право — держава — громадянське суспшьство. Людина у Канта виступае найвищою цшшстю, сутшсть яко1 полягае у тому, що «людина ! будь-яка розумна iстота юнують як мета сама по со61, а не лише як зааб для будь-якого використання з боку па чи шшо'1 вол1» [17, с. 169]. Спираючись на два взаемозумовлених принципи — автоном!я особи та цшшсне визначення сутност1 шшо! особи як умови та можливосп самоствердження, починае вибудовуватися громадське суспшьство в систем] буржуазних в1дносин. Людина сприймаеться як цшшсть не тшьки з огляду на утилiтарну систему взаемокорисних стосунюв, як агент певних полiтико-економiчних д1й, а взагалi як ушверсальна значущiсть д1йсност1, як «людина всесв^у», як масштаб буття суспшьства загалом, його структури, системи вщносин, влади, держави тощо. Такий аксюлопчний п1дх1д до людини дае можливють по-новому подивитися на роль держави. Кант, анал!зуючи сутн1сть держави, зазначав, що единою й функцiею е розбудова правового поля; держава е пею шститущею, яка покликана втримувати в цшснш системi право ! мораль. Таким чином, з'являються нов1 критерй' визначення пол1тичних цiнностей. I в першу чергу це стосуеться того, що цшносп стали бшьш значущими, виходячи не з традицш, в!ри, природних структур тощо, а репрезентуючи себе як цшносп функцюнального характеру. Зввдси й розумшня пол1тичних цiнностей як тих, що забезпечують
додержання в суспшьсга основного принципу — людина як щншсть — перш за все [17, с. 84-110].
Ключовими поняттями пол^ично!' фшософп Г. Гегеля е розум i свобода. Держава — це «дшсшсть розуму», а найкращою з держав е та, «в якш найбшьше пануе свобода». За Гегелем, щншсна система виступае формотворчою субстанщею для держави як «дiйсностi моральшсно!' ще!'», де полiтична дiйснiсть цшковито i повнiстю просякнута моральнiсною щеею, а сама держава та п громадяни утворюють «органiчну еднiсть». При цьому свою полiтичну сутнiсть людина одержуе лише в державi: «Всю щншсть, яку мае людина, всю духовну дшсшсть вона мае тшьки через державу» [18, с. 109-115]. Для Гегеля метою держави (а звщси й основним щншсним орiентиром) стае не одиничний шдивщ, а суспшьство, «всезагальне життя». Сенсом, щншстю буття особи стае лише п загальнозначуще «субстанцiйне» визначення, i iстиннiстю, i моральнiстю вона володiе виключно виходячи з того, що е членом держави. Розвиваючи концепщю
громадянського суспшьства, Гегель виводив суспшьш цiнностi з потреб люди ни, при цьому громадянин та його свобода, яка реалiзуеться через власшсть, мають правове визнання i чиншсть, а додержання 1'х усiма засобами е справедливою. Зазначенi цiнностi громадянське суспiльство мусить обстоювати у держави. Тому вщносини мiж людиною i державою, громадянським суспiльством i державою мають характеризуватися довiрою [18, с. 110-135]. Таким чином, Гегель здшснив доволi суттеву трансформацiю — синкретизм поличного поля буття «розпадаеться» на поле полпики, держави i громадського суспiльства, а звiдси й двi системи цiнностей, якi е взаемозумовленими, взаемовизначають одна одну, але вже витримують певну автентичшсть. Зауважимо одразу, що саме ця традищя розмежування щнностей, яка остаточно сформувалася у Г. Гегеля, е сповщальною й дониш.
Саме XiX ст. стало тдготовкою до формування цшсно!' самостшно'х аксюлопчно!' теорп, зокрема й стосовно визначення полпичних цiнностей. Застосовуючи аксюлопчний пiдхiд до дослiдження полiтики, поттичш цiнностi доцiльно розглядати в контекст економiчних, релiгiйних, правових та шших типiв цiнностей. У зв'язку з цим слщ звернути увагу на аналiз цiнностей, який здiйснив М. Вебер. На його думку, завдання сощальних наук — дати причинне пояснення i розумшня соцiальних дш людей в 1'х конкретних юторичних контекстах. Вiн уважав, що поведшка людини орiентована на тi або iншi цiнностi культури суспiльства, яю е надсуб'ективними, загальнозначущими в рамках вщповщно!' юторично!' епохи. На щй основi Вебер проаналiзував цiннiсно-нормативний змют i сенс таких феноменiв, як релшя, господарство, полiтика, мораль, а також характер 1'х взаемодiй. Роздумуючи про вплив катталютично!' модершзацп на систему полпико-етичних цiнностей европейського суспшьства, Вебер виявив зв'язок пануючого у Сврот «господарського етосу капiталiзму» з процесами, що вщбуваються в релшйнш сферi, зокрема зародженням 1 становленням протестантизму [19, с. 110-140].
Для представниюв школи культурно-iсторичного релятивiзму (В. Дшьтей, О. Шпенглер, А. Тойнб^ П. Сорокiн та iн.) характерною е щея аксiологiчного плюралiзму, тобто вщмова вiд пошуку унiверсальноi системи щнностей та розгляд множинносп рiвноправних цiннiсних систем. Так, П. Сорокш при дослiдженнi владно-полiтичних вiдносин видшяв насамперед соцiокультурний аспект тiеi чи шшо! полiтичноi поведiнки iндивiда i вважав, що характер владних структур i полiтичних вiдносин не може не визначатися
щнностями домшуючо'1 суперсистеми. На його думку, почуттева форма сощокультурно'1 суперсистеми, де переважае цшнють почуттiв 1 заперечуються щнносп релт'1, моралi, е головною детермшантою почуттевого суспiльства, його способу життя, домшуючо'1 ментальностi 1 прагнення людей, характеру 1'хньо'1 полiтики. У такiй системi вщбуваеться дезштегращя моральних i правових цiнностей. У цьому Сорокш убачав глибиннi кореш iндивiдуалiзму та его'1'зму, за гострення боротьби за юнування, перетворення сили на право, зростання злочинносп, виявiв радикалiзму та екстремiзму в полчищ. Особливо явно це спостерiгаеться в перюди флуктуаци — переходу вщ одше'1 соцюкультурно'1 суперсистеми до шшо'1 [20, с. 30-45].
Школа структурного функцiоналiзму (Т. Парсонс, Р. Мертон та ш.) акцентуе на необхщносп збереження будь-яко'1 системи цiнностей, що подiляються значною кiлькiстю людей. Такий цшшсно-консолщуючий простiр е однiею з основних складових як культури, так i соцiальностi загалом. На думку Т. Парсонса, стабшьний полiтичний розвиток урештьрешт забезпечуеться загальною системою цшностей, добровiльно прийнятою громадянами. Саме щнносп регулюють поведiнку людей у суспшьста, у тому числi полiтичну поведшку. Парсонс стверджуе, що американська культура, яка пов'язана з лiберально-демократичними щнностями, створила новий тип сощального суспшьства, забезпечуючи стабiльну взаемодiю, соцiальний порядок та суспшьну рiвновагу не силою примусу, а насамперед авторитетом самих «щншсних уподобань» [6, с. 152175].
За П. Бурд'е, система цшностей сощуму створюе як ушверсальш — полiтичнi «правила гри», так i специфiчнi норми, що регулюють економiчну, релiгiйну, культурну та iншi сфери життедiяльностi, якi можна представити як автономш унiверсуми, свого роду «iгровi майданчики, на кожному з яких гра ведеться за сво'1'ми особливими правилами, вiдмiнними вiд гри на сусщньому просторi» [21, с. 252-253].
Процес модершзацп викликав до життя щншсну парадигму постматерiального суспшьства, основу яко'1 становлять цiнностi шформацшного суспiльства, екологiчнi, гуманiстичнi, християнськ1 загальнолюдсью цiнностi. Еволюцiю методологiчного осмислення концепцп полiтичних цiнностей — вiд цшностей соцiально-економiчного характеру до постмодернiстських цшностей — можна простежити в роботах Р.
1нглехарта, в яких вiн показав вплив культурних норм i щнностей як основних елементiв пол1тично'1 культури на функцюнування полiтики.
Вiдомi захщш фахiвцi з теорп постiндустрiального суспшьства 1 футурологii XX ст. системно дослвджують ц1нност1 постiндустрiального соц1уму (А. Маквей, А. Турен, М. Кастельс, Р. Райх, С. Хантшгтон, Д. Белл, М. Мелоун, О. Тоффлер, А. Етцюш, Ф. Фукуяма, Т. Стюарт, ч. Хенд^ Т. Сакайя та ш.). Вiдмiчаеться, що у процес переходу людства в1д епохи модерну до постмодерну домшуючою стае св^оглядна цiннiсна орiентацiя, спрямована на якюну зм1ну ставлення людини до власного життя. Сучасний соц1ум аналiзуеться як спiльнота з принципово ввдмшним характером людсько! д1яльност1, розвитку матерiальних ресурав та формуванням духовних тдвалин сп1вжиття. Так, Д. Белл тдкреслюе, що в останш десятилiття XX ст. саме зрушення в систем цiнностей i моралi п1дштовхують людей до змшюваносп 1'хшх со щальних в1дносин та пол1тичних 1нститут1в. Росшський досл1дник В. 1ноземцев вивчае процес трансформацп щншсно! парадигми в р1зних суспiльствах наприкiнцi XX — на початку XXi ст., указуючи на прюритетшсть таких цiнностей модернiзованого суспшьства, як знания та шформащя.
Таким чином, пол^ична аксiологiя як науковий напрям розвиваеться в контекст найбшьш в1домих сучасних концептуальних напрямiв i шк1л та характеризуеться методологiчною рiзноманiтнiстю погляд1в учених, що досл1джують проблеми, пов'язаш з аналiзом ц1нн1сного вим1ру пол1тичного життя.
Однiею з базових проблем пол1тично1 аксюлогп на сучасному етат е аналiз вияву пол1тичних цiнностей у так званих пол1тичних унiверсалiях — найзагальнiших пол1тичних утвореннях i поняттях, що визначаються сукупшстю ознак i вiдбиваються у пол1тичшй культур1, д1яльност1 та вдеологи. До найсформовашших загальнолюдських пол1тико-культурних унiверсалiй належать: 1) загальнолюдсью принципи та щеали — громадянський мир, свобода, правопорядок, демокрапя, суверенiтет, права людини, р1вшсть (соцiально-правова), братерство тощо, як1 хоча б декларативно визначаються у масштабах св1тового товариства; 2) мiжнародна пол^ична мова, в як1й поняттево i лексично закрiплене все рiзноманiття пол1тичних явищ, процеав, зокрема цiнностей; 3) мiжнародна полiтична символiка, що мае у своему арсеналi найсуттевiшi емоцшно-психолопчш механiзми впливу на пол1тичну свщомють; 4) мiжнароднi пол1тичн1 оргашзаци, д1яльшсть i власне iснування яких
затвepджyють загальнoлюдськy культуру пoлiтики та кoopдинyють спpямoванiсть глoбальнoï пoлiтики; 5) ггобальна пoлiтична iнтeгpацiя — тенденцшний цiннiсний пpoцeс, який бeзпoсepeдньo визначаеться гоглибленням глoбальниx пpoблeм сyчаснoстi; 6) всесв^ня пoшиpeнiсть держави як yнiвepсальнoï фopми пoлiтичнoï opганiзацiï наpoдiв, щo iстopичнo утвердилася як пoлiтикo-iнститyцiйний «фундамент» людсьшх цившзацп; 7) мiжнаpoднe пpавo — нopмативна система, визнана пoлiтичнoю цiннiснoю yнiвepса лieю завдяки мexанiзмам регулювання вiднoсин мiж державами, св^вими opганiзацiями i спiльнoтами, яка спираеться на дoсягнeння пoлiтичнoï культури та юторичний дoсвiд пoлiтичниx стoсyнкiв [22, с. 140-150].
Рoзyмiння та штерпретащя сyчасниx пoлiтичниx цiннoстeй залежать вщ багатьox чинникiв, зoкpeма oсoбливoстeй iдeoлoгiчнoï системи (тeopeтичнo oфopмлeниx пoглядiв та цiннoстeй: кoнсepвативниx, лiбepальниx, кoмyнiстичниx, сoцiалiстичниx, дeмoкpатичниx тoщo), яка е матpичнoю для сyспiльства абo iнкopпopoвана; стану тpансфopмацiï пoлiтичнoï системи та сустльства загалoм; нацioнальниx i цивiлiзацiйниx oзнак сyспiльства, пoв'язаниx i3 йoгo нацioнальнoю кyльтypoю; мoдeлeй та oсoбливoстeй eкoнoмiчнoгo poзвиткy сyспiльства; xаpактepy iстopичнoï eпoxи та масштабiв визначeнoгo нею впливу на poзвитoк кoнкpeтнo взято'1 краши [5, с. 179-181].
У XXI ст. íctotoo тpансфopмyeться вся св^ва система цiннoстeй, зoкpe ма ускладнюеться змiст кoнкpeтнo-iстopичниx пoлiтичниx цiннoстeй, на oснoвi якиx пoлiтичнi суб'екти здшснюють пoлiтичний вибip. Стае peальнiстю repex^ вiд жopсткoгo eкoнoмiчнoгo дeтepмiнiзмy, пoлiтичнoгo гeгeмoнiзмy дo бiльш гyманниx, цивiлiзoваниx сyспiльниx парадигм, стpатeгiй, дepжавниx та oсoбистiсниx цiннiсниx opieнтацiй. Цьoгo пepexoдy не мoжe уникнути украшське сyспiльствo, але при цьoмy радикальна змша цiннiсниx систем сyпpoвoджyeться сyпepeчнoстями та загостренням кoнфлiктiв цiннoстeй iз 6o^ цiлиx сyспiльниx верств, щo yoсoблюють минуле абo занадтo кoнсepвативнo налаштоваш. Значний вплив на фopмyвання пoлiтичниx цiннoстeй сyчаснoï Украись^' держави справляють пoпepeдньo сфopмoванi iдeoлoгiчнoкyльтypницькi цiннoстi минyлoï дoби, щo залишаються не тшьки пам'яттю, а й стилем, фopмoю та iдeeю життя. Виникае суперечшсть мiж мeнтальнiстю тpадицioналiзмy та псиxoлoгieю, дiяльнiстю, iдeями сyчаснoï пoстмoдepнiстськoï людини. Однieю з причин пepманeнтнoï сoцiальнo-пoлiтичнoï, eкoнoмiчнoï та
морально-духовно!' кризи, яку переживае Укра'на, е вщсутнють життездатних, вiдповiдних часу та украшськш ментальносп фундаментальних щннюних основ функцiонування суспiльства. На жаль, пол^ичш цiнностi сьогоднi практично не представлеш у масовiй свiдомостi, а «щннюний вакуум» стае причиною виключно!' ефективносп манiпуляцiйних технологiй в Укршш. Вiдповiдно до цього пошук штегрально!' та солщаризуючо!' системи цiнностей, яка в стратепчному аспектi вирiшить шлях Укра'ни в майбутньому, е провщним дослiдницьким завданням.
Висновки. Полiтичнi цiнностi можна розглядати як основу, на котрш формуються принципи пол^ично!' дiяльностi, прюритети пол^ичнох культури та особливостi пол^ично!' системи i суспiльства в цшому. Полiтичнi цiнностi зумовлюють ефективне функцюнування полiтичного режиму, вони також е основним чинником i джерелом iнституцiоналiзацii полiтичноi влади. Застосування концептуальних положень пол^ично'х аксiологii дае змогу сформулювати низку проблем, дослщження котрих можна розглядати як перспективш напрями для подальших наукових дослiджень у цш галузi. Серед них вiдзначимо таю: iерархiя полiтичних цiнностей та п конструювання; цiннiсть демократичного режиму для рiзних типiв культур; iнтеграцiя цшшсних орiентирiв европейського суспiльства в структуру пол^ично'! культури Укра'ни; цiлеспрямоване формування та оновлення системи цшностей у рамках гуманютично'! орiентацii полiтичноi практики. Вщповщно до цього перспективи розвитку пол^ично'! аксiологii важко переоцiнити, адже пол^ична стабiльнiсть Украхнсько!' держави та устхи на шляху модернiзацii сустльства значною мiрою залежать вiд цшшсного вимiру полiтичного життя.
Л1ТЕРАТУРА
1. Панарин А. С. Российская интеллигенция в мировых войнах и революциях ХХ века / А. С. Панарин. - М. : Эдиториал УРСС, 2002. - 348 с.
2. Философский энциклопедический словарь / ред.-сост. Е. Ф. Губский, Г. В. Кораблева, В. А. Лутченко. - М. : ИНФРА-М, 2003. - 576 с. - (Серия БСИ).
3. Леонтьев Д. А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции / Д. А. Леонтьев // Вопр. философии. - 1996. - № 4. - С. 15-27.
4. Борисова Ю. В. Традицюналютсью та модершстсью щнносп в структурi молодiжноï цiннiсноï свщомосн: соцюлопчний аналiз : автореф. дис. ... канд. сощол.
наук / Ю. В. Борисова. - Х. : Стиль-Издат, 2001. - 20 с.
5. Слшець П. П. Полггичш щнносп: теорiя i методолопя шзнання та реалiзацiï : монографiя / П. П. Слшець. - К. : Знання УкраШи, 2009. - 251 с.
6. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс ; [пер. с англ. Л. А. Седова и А. Д. Ковалева ; под ред. М. С. Ковалевой]. - М. : Аспект-Пресс, 1998. - 270 с.
7. Смелзер Н. Социология : [пер. с англ.] / Н. Смелзер. - М. : Феникс, 1998. - 688 с.
8. Лапин Н. Модернизация базовых ценностей россиян / Н. И. Лапин // Социол. исслед. - 1996. -№ 5.- С. 5-12.
9. Полполопчний енциклопедичний словник / упоряд. В. П. Горбатенко ; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкша, В. П. Горбатенка. - 2-ге вид., допов. i переробл. - К. : Генеза, 2004.
- 736 с.
10. Конфуцш. Життя його та вчення // Iсторiя вчень про право i державу : хрестомапя для юрид. вузiв i фак. / [уклад., заг. ред. - Г. Демиденко]. - 2-ге вид., допов. i змш. - Х. : Легас, 2002. - С. 20-24.
11. Платон. Политика: Наука об управлении государством : [сборник] / Платон, Аристотель, Ф. Энгельс. - М. : Эксмо, 2003. - 864 с.
12. Макiавеллi Н. Державець / Н. Макiавеллi // Фiлософiя полпики : хрестомапя :
у 4 т. / [авт.-упоряд.: В. П. Андрущенко (кер.) та ш]. - К. : Знання УкраШи, 2003. - Т. I. - С. 259265.
13. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Т. Гоббс // Iсторiя вчень про право i державу : хрестоманя для юрид. вузiв i фак. / [уклад., заг. ред.
- Г. Демиденко]. - 2-ге вид., допов. i змш. - Х. : Легас, 2002. - С. 216-231.
14. Локк Д. Два трактата о правлении / Д. Локк // Соч. : в 3 т. Т. 3 : пер. с англ. и лат. / ред. и сост., авт. примеч. А. Л. Субботин. - М. : Мысль, 1988. - С. 135-406.
15. Монтеск'е Ш. О духе законов / Ш. Монтеск'е // Iсторiя вчень про право i державу : хрестомапя для юрид. вузiв i фак. / [уклад., заг. ред. - Г. Демиденко]. - 2-ге вид., допов. i змш. - Х. : Легас. 2002. - С. 247-258.
16. Руссо Ж.-Ж. Трактаты / Ж.-Ж. Руссо // Iсторiя вчень про право i державу : хрестомапя для юрид. вузiв i фак. / [уклад., заг. ред. - Г. Демиденко]. - 2-ге вид., допов. i змш. - Х. : Легас, 2002. - С. 258-268.
17. Кант И. Критика чистого разума / И. Кант // Соч. : в 6 т. Т. 4, ч. 1. - М. : Мысль, 1965. - С. 67210.
18. Гегель Г. Громадянське суспшьство / Г. Гегель // Фiлософiя полпики : хрестомапя : у 4 т. / [авт.-упоряд.: В. П. Андрущенко (кер.) та ш]. - К. : Знання УкраШи, 2003. - Т. 2. - С. 63-176.
19. Вебер М. Избранные произведения : [пер. с нем.] / М. Вебер ; сост., общ. ред.
и послесл. Ю. Н. Давыдова ; предисл. П. П. Гайденко. - М. : Прогресс, 1990. - 804 с.
20. Сорокин П. А. Социальная и культурная динамика: исследование изменений в больших системах искусства, истины, этики, права и общественных отношений / П. А. Сорокин ; пер. с англ., коммент. и ст. В. В. Сапова. - СПб. : Изд-во Рус.
христиан. гуманит. ин-та, 2000. - 1054 с.
21. Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье ; [сост., общ. ред. и предисл. Н. А. Шматко ; пер. с фр.: Е. Д. Вознесенская и др.]. - М. : socio-Logos, 1993. - 333 с.
22. Радченко О. В. Цшшсна система суспшьства як мехашзм демократичного державотворення : монографiя / О. В. Радченко. - Х. : Вид-во ХарР1 НАДУ «Мапстр», 2009. - 380 с.
ПОЛИТИЧЕСКАЯ АКСИОЛОГИЯ: ГЕНЕЗИС И НОВЫЕ ОРИЕНТИРЫ ИССЛЕДОВАНИЯ
Жеребятникова И. В.
Исследованы эволюция и особенности развития политической аксиологии как самостоятельной отрасли общественно-политического знания. Определены аксиологическая динамика и существенное влияние ценностных факторов на характер политических процессов. Рассмотрены перспективные направления анализирования ценностных основ политической жизни современного украинского общества.
Ключевые слова: политическая аксиология, политические ценности, политическая сфера, система политических ценностей, политический процесс.
POLITICAL AXIOLOgY: gENESIS AND NEW ORIENTATIONS OF INvESTIgATION
Zherebyatnikova I. V.
Evolution and peculiarities of development of political axiology as separate independent branch of social and political knowledge are investigated. Axiological dynamics and essential influence of valuable factors on the disposition of political processes are determined. Long-term directions of analysis of valuable bases of political life in Ukrainian modern society are considered.
Key words: political axiology, political values, political sphere, system of political values, political process.
