CC BY
191
УДК 340.12:342.72/73
ПОЗИТИВН1 ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ДЕРЖАВИ В СИСТЕМ1 ДОКТРИНАЛЬНИХ П1ДХОД1В ДО ТЛУМАЧЕННЯ I ЗАСТОСУВАННЯ СВРОПЕЙСЬКО1 КОНВЕНЦП З ПРАВ ЛЮДИНИ
Г. О. ХРИСТОВА,
канд. юрид. наук, доц., докторант, Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Хартв
Розкрито основний змгст доктрини позитивних зобов'язань держави щодо гарантування викладених у Конвенци прав I свобод та правов1 тдстави таких зобов'язань, а також гг корелящя з Iншими доктринальними тдходами, на як спираеться Свропейський суд з прав людини при тлумачент та застосуваннг Свропейськог конвенцИ з прав людини (телеологгчного динамгчного тлумачення, «меж розсуду» держави, «автономних понять» та 1н.) у свтл1 перспектив гх практичного впровадження на нащональному р1вн1
Ключов1 слова: права людини, позитивш зобов'язання держави, «межi розсуду» держави, цшьове динамiчне тлумачення, практика Свропейського суду з прав людини.
Сучасш полггико-npaBOBi умови утвердження укра1нсько1 державност зумовлюють гостру необхщнють у переосмисленш концептуальних mдходiв до взаемоди особи, сустльства та держави за допомогою правових засобiв. У часи силового протистояння конституцшне положення про найвищу сощальну цiннiсть життя людини, 11 чест та гiдностi, свободи та недоторканост раптово
fjf I II1 7 I ■ Г^ 1111 I V
перетворюеться на декларацiю, а юридичш механiзми його забезпечення та захисту виявляються неналежними та неефективними. За таких умов юридична наука мае шукати шляхи змiцнення регулятивного потенщалу правових iнструментiв впливу на суспшьш вiдносини з метою гарантування принаймш основоположних прав i свобод.
У зв'язку з цим на окрему увагу заслуговують правовi концепци та стандарти, як сформувалися завдяки юриспруденцп Свропейського суду з прав людини (далг - Суд або ССПЛ) i визначають вимоги до «правових рамок»
(англ. - «legal framework»), що визначае держава, а також до правозастосовно!' практики. Адже вс держави Ради Свропи визнали, що саме ССПЛ виступае единим органом, юрисдикщя якого поширюеться на вс питання тлумачення i застосування Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод (1950 р.) та Прототив до не! [11, ст. 32, с. 15] (дай - Конвенщя або СКПЛ). Ушкальну роль Конвенци у формуваннi спшьного европейського бачення основоположних прав i свобод пiдтверджуе також прагнення Свропейського Союзу приеднатися до СКПЛ [8], себто «зв'язати» цими стандартами право СС.
\\ v; 11 п
Виборовши свiй европейський вибiр, Укра'на намагаеться посилити роль практики Суду (англ. - «case law of the Court»), який вже близько 60 роюв формуе спшьш европейськ стандарти правозахисту та адаптуе !'х до вимог сьогодення з урахуванням едност пол^ичних та iдеологiчних традицiй й культурного рiзноманiття. Нещодавно Постановою Кабшету Мiнiстрiв Укра'ни
/ Ji \1 / |\ / \ II \
повноваження Урядового уповноваженого у справах ССПЛ було доповнено
fK-^VTaU , 4=/ I¡H^^i/A ¡2л \
обов'язком координувати «виконання рiшень Суду, як е тлумаченням норм
Конвенци та li невiд'емною частиною, мютять норми права та пiдлягають
застосуванню в порядку виконання мiжнародних договорiв» [15]. Хоча
запропоноване формулювання викликае серйознi питання з точки зору
загально!' теорii права, воно вочевидь спрямоване на посилення регулятивного
впливу практики Суду як джерела права.
Один з провщних експер^в з европейського права прав людини М. де Сальвiа цитуе Р.-Ж. Дюпюi (R.-J. Dupuy), який стверджуе, що «несказане право знаходить захисток у сказаному правi для того, щоб розкритися у писаному правЬ>. Це «несказане» право ясно витшае з судового тлумачення Судом (рашше - також Свропейською ком^ею з прав людини) норм Конвенци. I саме внаслщок такого тлумачення з'являеться corpus juris, який стосуеться в^х галузей права: конституцiйного, кримшального, цивiльного, адмiнiстративного [9, с. 13].
Починаючи з 90-х рр. ХХ ст. украшсью правознавцi досить активно зверталися до аналiзу Конвенци, практики Суду та проблем !х iмплементацii в
Teоpiя i npакmuка npавознавсmва. — Bun. 2 (б) /2014 До 210^ччя Унiвepсumemу
нацюнальну пpавoвy систему (див., зoкpема, бiблioгpафiю) [10, с. 325-332]. У той же час, за виключенням дoслiджень oкpемих автopiв (Л. Гусей^в, Т. Дудаш, В. Маpмазoв, П. Рабiнoвич, С. Федик, Л. Цв^ун, С. Шевчук та деяк iн.), у вiтчизнянiй юриспруденци пoза належнoю yвагoю залишаеться важливе питання пpo те, щo шряд з численними пpавoвими пoзицiями щoдo змiстoвнoгo напoвнення та пpoцедypних гарантш кoнкpетних прав i свoбoд, у практищ Суду пoстyпoвo сфopмyвалися дoктpинальнi пiдхoди, якi мають
«нас^зний» характер та застoсoвyються Сyдoм при poзглядi будь-яких справ.
\\ //
Щ пiдхoди виступають свoгo poдy «ключами пpoчитання», якi здатнi спpямoвyвати iнтеpпpетатopiв Koнвенцiï у бiк «тoчнoгo визначення гантуру нopм», щo стoсyються прав людини [9, с. 39] Вoни дoзвoляють «винести сyтнiсть нopми за межi фopми, яку вoна мае у текст Koнвенцiï» та забезпечити «правильне вiдтвopення цiннoстей», щo лежать в oснoвi GKПЛ [Там самo].
Отже, мeтою цiel cmümmi е вшкремлення oснoвних дoктpинальних пiдхoдiв,
\\ //fjr^r^'^H \
виpoблених GСПЛ при тлyмаченнi та застосуванш Koнвенцiï, визначення !х
гареляци з дoктpинoю пoзитивниx зoбoв'язань держави та poзкpиття ïx
oснoвнoгo змюту в кoнтекстi пpактичнoгo впpoвадження.
Gвpoпейськi дoслiдники, як пpавилo, poзпoчинають oгляд стандаpтiв,
виpoблениx GСПЛ, саме з висвгглення oснoвниx кoнцепцiй та принцитв, якi
стoсyються так званoгo «права Koнвенцiï» (тoбтo нopм самoï Koнвенцiï та
вiдпoвiднoï практики Суду) [1; 4; 5; V; 9; 12]. Одш захщш автopи називають !х
«метoди тлумачення» [4; 5; 9], iншi пишуть пpo «кoнцепцiï» абo «кoнцепти»
(англ. - «concepts») та принципи [1; 12]. Серед них oфiцiйнi iнфopмацiйнi
ресурси Ради Gвpoпи вказують на цiльoве (евoлюцiйне) тлумачення Koнвенцiï,
кoнцепцiю автошмних пoнять, негативнi та пoзитивнi зoбoв'язання,
сyбсидiаpнiсть, пpoпopцiйнiсть, справедливу сатисфакцiю, «межi poзсyдy»
держави, гopизoнтальне застoсyвання прав та !х iepаpxiю [1]. У бiльшoстi з цим
пеpелiкoм пoгoджyeться Дж. МакБрайд, дoдаючи дo них принципи мтмальних
гаpантiй, вiдсyтнoстi взаемшст (щoдo зoбoв'язань держав за ^нвенщею) та
теpитopiальниx oбмежень, балансування ^вшваги) iнтеpесiв, а такoж
ушверсального застосування [12].
Порiвняльний анашз цих принцитв (методiв) штерпретаци Конвенци, !'х змiстовне навантаження та корелящя мiж собою, а також з принципами тлумачення мiжнародно-правових договорiв та принципами тлумачення права у цшому вимагае окремого Грунтовного дослiдження. У межах цiеi статл важливо вiдзначити, що серед названих концепцш, принципiв, методiв iнтерпретацii прав i свобод, викладених у СКПЛ, виокремлюються магiстральнi доктринальнi пiдходи, як акумулюють те «неписане» право, про яке згадував
\\ X/ //
Р.-Ж. Дюпюi. Серед них передусiм називають концепцП динам1чного (еволюцшного), цЫъового тлумачення Конвенци, автономного тлумачення та доктрину «меж розсуду» держави. Зокрема, цi пiдходи вирiзняють та докладно аналiзують Дж. Летсас (G. Letsas) у свош вiдомiй монографи «Теорiя iнтерпретацii Свропейсько: конвенци з прав людини» [4], а також С. Маршгель
(S. Maringele) у rami «Свропейське право прав людини. Доробок
•»« ЬгСяА\\ 3L/JA Tci I
Свропейського суду з прав людини, прошюстрований перелшом вiдiбраних
рiшень», яка вийшла 2014 р. й одразу була включена до Германсько:
Навдонально: Бiблiографii [5, с. 57-83]. До таких доктринальних пiдходiв вiдомi
европейськi експерти вщносять й доктрину позитивних зобов'язань держави
щодо прав i свобод, гарантованих Конвенщею [1; 12, с. 766-767; 16, с. 12-14].
Щ доктринальш пiдходи безпосередньо не згадуються у текст Конвенци,
вони сформованi та розвинут Судом з метою втшення «цiлей Конвенци та
забезпечення послщовност i логiчностi ... системи захисту прав людини»
\ Jt"T? if в ш g1 71 ■ g 1 I 11 I
(справа «Пртт1 проти Сполученого Корол1вства», п. 54). Щ доктрини бшьше стосуються обсягу та характеру конвенцшних зобов'язань держави в цшому, шж пiдлягають безпосередньому застосуванню при реаизаци повноважень представникiв (агентiв) держави, як зачiпають права людини, або при виршенш правових спорiв. У той же час вони мають «пронизувати» всю нацюнальну правову систему, адже саме щ доктринальнi шдходи виступають iндикатором вiдповiдностi державно! полггики у сферi прав людини загальновизнаним европейським стандартам i з !х позицiй здiйснюеться оцiнка
як тако1 полггики загалом, так i конкретних факлв порушення прав людини, якi розглядаються европейськими правозахисними iнституцiями.
Важлива особливють цих доктринальних пiдходiв полягае в тому, що вони взаемодоповнюють один одного та е взаемозалежними. Так, концепщя цiльового (телеологiчного, еволюцiйного) тлумачення Конвенци (англ. -«purposive (evaluative) interpretation») виходить з розумшня Конвенци як «живого шструменту» (англ. - «Convention as a living instrument»), що тдлягае «динамiчнiй штерпретаци» (штерпретаци у свiтлi сьогоднiшнiх умов). Згщно з
\\ NX //
ще1 концепцiею текст Конвенци е лише вщправною точкою у розумiннi прав i свобод, що захищаються нею. Змют i значення закрiплених у Конвенци прав розроблялись Судом (рашше - Свропейською комiсiею) протягом тривалого часу i, тому, для того, щоб повнiстю зрозумiти масштаб i спосiб, в який зазначенi права необхщно захищати, треба звернутися до судово! практики. У
7 ¿Г Г^ L / \ / \ J \
cnpaei «Тайрер проти Сполученого Корол1вства» (п. 31), Суд постановив, що
/s-, Otf^Y а \\ I //l^SO'/Д Tel
«...Конвенщя е живим iнструментом, який ... повинен тлумачитися у свгт
умов сьогодення» (див. також справи «Маркс проти Белъги» (п. 41), «Сертг
проти Сполученого Королiвства» (п. 102) та ш.) [1; 9, с. 46; 12, с. 762-763].
Багато з термтв, що використовуються в Конвенци, мютять ощночш
судження або моральнi стандарти, як розвиваються з плином часу. Це означае,
що змют певних прав може згодом змшюватися i тому, при захист прав,
гарантованих Конвенщею, Суд повинен враховувати ситуацiю в державах-
членах Конвенци та змши в 1х ставленнi до тих чи шших питань, що
fg я я g i 7 1 I g 1 щ м \ % ^^ /
перебувають у сферi ди СКПЛ. Суд також може вщкинути i ранiше вiдкидав попередш положення власно! судово! практики, здшснюючи динамiчне тлумачення Конвенци. Тому при застосуванш правових позицiй, викладених у ршеннях Суду, на нацiональному рiвнi, необхiдно переконатися, що посилання стосуеться найостаншших прикладiв з практики ССПЛ за вiдповiдною статтею Конвенци, так як бшьш давнi справи не завжди можуть забезпечити правильну штерпретащю певного права, а суворе дотримання доктрини прецеденту (англ. - «stare decisis») Судом не застосовуеться.
З концепщею цшьового тлумачення Конвенцп тюно пов'язана доктрина «автономност1 понять» (англ. - «autonomous concepts»), яка пояснюе шдхщ Суду до розумшня понять, як використовуе Конвенщя, адже вони можуть мати рiзний змют у рiзних правових системах краш - учасниць Ради Свропи [10, с. 124]. Суд не забезпечуе буквального тлумачення положень Конвенцп i не стоггь на позицп значно! залежностi вiд ii тексту. Оскiльки основною метою i завданням Конвенцii е саме захист прав людини вщ посягань з боку держав-учасниць, деякi термши Конвенцii мають автономне значення, що дозволяе
|\ X /I
забезпечити незалежнють положень Конвенцii вiд можливо! iнтерпретацii ii термiнiв або принцитв у внутрiшньому законодавствi краiн-членiв. Зокрема, показовим у цьому вщношенш виступае тлумачення поняття «закон» при розглядi Судом вимог щодо допустимостi обмежень окремих прав, гарантованих Конвенщею (ст. 8-11), виключно у випадках, «встановлених
/5г/к 111 / \\ / \ Ш /\' I\
законом» (див. справи «Голдер проти Сполученого Корол1вства», «СЫвер та мш1 проти Сполученого Корол1вства», «Мелоун проти Сполученого Корол1вства») [18, с. 135].
Розвиваючи цiльовий пiдхiд до тлумачення Конвенцп з урахуванням «автономност понять», що у нш вживаються, Суд зазначив, що права повинш тлумачитися в «практичний i ефективний» спосiб, а не в «теоретичний та шюзорний» (див. справу «Ейр1 проти 1рланди»), що права слщ тлумачити широко, а винятки або обмеження - вузько та ш. Щ тдходи та принципи окреслили концептуальнi рамки, в межах яких Судом було сформовано доктрину позитив них зобов'язань держави щодо прав i свобод, гарантованих Конвенщею, хоча сама щея таких зобов'язань добре вщома сучасному мiжнародному праву прав людини.
У найбшьш загальному виглядi позитивш зобов
язання
(англ. - «positive
obligations», «duties») передбачають активш ди держави, спрямоват на забезпечення, захист та сприяння реаизацп прав людини, тодi як негативнi зобов'язання держави вимагають ii утримання вiд порушень прав людини, будь-яких форм неправомiрного втручання у !х реалiзацiю. У практищ Суду не
Teоpiя i npакmuка npавознавсmва. — Bun. 2 (б) /2014 До 210^ччя Унiвepсumemу
сфopмyльoванo дефшщда шзитивних зoбoв'язань держави, oднак вoна мoже бути pекoнстpyйoвана на oснoвi ^третних piшень Суду, щo вiдтвopюють ïx цiлiснy кoнцепцiю (див. oкpемy думку сyддi Мартенс (Martens) у справi «Гал проти Швeйцарiï») [18, с. 136].
У той час, тли негативш oбoв'язки держави iмплiцитнo закладеш в самoмy текстi Koнвенцiï, ^oro не мoжна сказати пpo дозт^т oбoв'язки. Пpoф. Фелдман (Feldman) нагoлoшye, щo pyшiйнoю силoю, яка шсприяла poзвиткy Сyдoм зoбoв'язань держави, виступае вже poзглянyта вище
|\ /у^ I .
«динамiчна iнтеpпpетацiя Koнвенцiï у свiтлi змiнюваниx сoцiальниx i мopальниx пеpедyмoв». Резyльтатoм цьoгo е «бшьш шиpoкi зoбoв'язання, щo накладаються на держави, нiж тi, як oдpазy ж oчевиднi при пoвеpxневoмy пpoчитаннi ïï тексту» [2, с. 53-54]. Це oбyмoвлюe неoбxiднiсть визначення ïx пpавoвиx пiдстав.
Загальнoю юридичшю пiдставoю пoзитивниx зoбoв'язань у межах
í^v^w^QW i I1IhfOÍ^/JA Tcî\
кoнвенцiйнoï системи пpавoзаxистy виступае ст. 1 «Зoбoв'язання пoважати права людини» Koнвенцiï, в якiй пpямo вказуеться, шр держави гарантують кoжнoмy, хто перебувае пiд ïxньoю юpисдикцieю, права i свoбoди, пеpедбаченi Koнвенцieю [11, с. 7]. Дo пoлoжень Koнвенцiй, якi безпoсеpедньo закpiплюють oкpемi пoзитивнi зoбoв'язання, належать зoкpема, пoлoження щoдo oxopoни закoнoм права кoжнoгo на життя (ст. 2 Koнвенцiï), щoдo забезпечення yмoв у мiсцяx шзбавлення вoлi, якi не мoжyть бути нелюдськими (ст. 3 Koнвенцiï), щoдo надання в oкpемиx випадах безoплатнoï пpавoвoï дoпoмoги та
Ny я t J Í 7 1 ■ I I I 11 I
забезпечення безoплатнoгo перекладу у кoнтекстi права на справедливий суд (ст. 6 Koнвенцiï), шoдo пpoведення вiльниx вибopiв (ст. 3 Пеpшoгo пpoтoкoлy дo Koнвенцiï).
Пpoте Суд у свoïй пpактицi вказав на численнi oбoв'язки держав вживати таких кoнкpетниx ^зот^вних заxoдiв, якi пpямo не передбачеш текстoм Koнвенцiï [6, с. 2]. У захщнш лiтеpатypi oкpемi пращ безпoсеpедньo пpисвяченi викладенню та аналiзy пoзитивниx зoбoв'язань держави шoдo прав, закршлених у Koнвенцiï [17; 19], сам Суд тагаж акумулюе визнаш ним пoзитивнi
зобов'язання держав-учасниць за Конвенщею у сво!х бюлетенях (англ. -«factsheets»), як стосуються тих чи шших статей Конвенци [13]. Зрозумшо, ix загальний огляд складае предмет комплексного Грунтовного дослiдження, яке на сьогодш в Украт вщсутне.
Окремi дослiдження стосуються типолопзацп позитивних зобов'язань, яка дозволяе об'еднати ix у певш групи та визначити принципи, з яких виходить Суд при визнанш наявност чи вщсутност таких обов'язюв у кожному конкретному випадку [19]. Зокрема, К. Стармер (Starmer) виокремлюе п'ять категорiй обов'язюв, що покладаються на держави позитивними зобов'язаннями за Конвенщею [7, с. 159]. До них належать: обов'язки запоб^ати порушенням прав, гарантованих Конвенщею (обов'язок «превентивних дш» з боку держави, коли е розумш тдстави очiкувати його виконання) (напр. справи «Осман проти Сполученого Королiвства», «Маркс
/ П^у 1 II •• / 1\ I \ II ^^Л ^ \
проти Белъги», «Платформа «Ärtze für das Leben» проти Австри»); обов'язок
/ Йи \\. 1 I nk ц ~
держави забезпечувати iнформування та консультування осiб стосовно
порушень прав i свобод, що гарантуються Конвенщею (напр., справа «Гуерра
проти 1тали»); обов'язок реагувати на порушення прав людини, проводити
ефективне розслiдування «гщних довiр'я» (тобто обгрунтованих) скарг щодо
серйозних порушень прав, гарантованих Конвенщею (напр., справи «Айдш
проти Туреччини», «Кая проти Туреччини», «Пол i Одрi Едвардс проти
Сполученого Королiвства»)^; обов'язки забезпечувати шдивщв ресурсами, щоб
запоб^ати порушенню ix прав, гарантованих Конвенщею (справа «Ейрi проти
1рланди»).
Проте головний позитивний обов'язок держави, як зазначае К. Стармер, полягае у створенш «нацiональноi правовоi рамки» (англ. - «national legal framework»), передуем нащонального законодавства, яке забезпечуе ефективний захист прав людини (див. докладне аргументування у справi «Х та Y проти Нiдерландiв»). Однак у зв'язку з його виконанням на нащональному рiвнi постае важливе юридичне питання, пов'язане з принципом субсидiарностi мiжнародного права в щлому та конвенцшних меxанiзмiв зокрема [5, с. 54-56],
а також принципом державного суверенитету, за яким ухвалення нащонального законодавства е невщ'емним суверенним правом держави. ССПЛ не може «наказати» державам ухвалити той чи шший закон. Вiн лише формуе стандарт, який вказуе передуем на мету, яку мае буде досягнуто згщно з правом Конвенцй, а не на засоби ii досягнення, тобто конкретш юридичнi механiзми, як мае запровадити держава на нащональному рiвнi для виконання свого основного зобов'язання за Конвенщею, викладеного в уже згадуванш вищi ст. 1 СКПЛ. Визнаючи суверенне право держави вщповщально визначати на
|\ ^у Вп
власний розсуд нацiональнi засоби забезпечення та захисту основоположних прав людини, Суд сформулював ще одну надзвичайно важливу доктрину -доктрину «меж розсуду» держави (англ. - «margin of appreciation») [3].
У найбшьш загальному виглядi «межi розсуду (оцiнки)» означають стутнь широти повноважень щодо прийняття ршень нацiональними органами влади, у випадках, коли Судом було встановлено належний стандарт розгляду
\ \\ /шШЙД \
справи. Ця доктрина визнае за державними органами певну свободу розсуду (дискрецшт повноваження), особливо там, де виникають складш питання сощально!, морально1 чи економiчноi полiтики, по яких в Сврош немае чiткого консенсусу [1; 12, с. 775-779]. Доктрина «меж розсуду» держави добре розвинута у ршеннях Суду (зокрема, справа «Джеймс проти Великобритании»). У той же час Суд неодноразово наголошував, що «межi розсуду» держави залежать вщ змюту справи, що розглядаеться, та жорсткост стандарту, який був вироблений Судом з того чи шшого питання. В окремих
• £ JF Я в Jf if I Г и ■ и Я Ъ Vj/
питаннях межi розсуду е досить вузькими, i навпаки, в багатьох питаннях держава мае широк межi розсуду.
Слiд також наголосити, що одним з аспеклв позитивних зобов'язань е можливють покласти на державу зобов'язання гарантувати дотримання прав людини мiж приватними особами [5, с. 52]. У такий споЫб права людини можуть мати «горизонтальний», а не тшьки «вертикальний» ефект. Йдеться передуЫм про обов'язки держави вжити вЫх розумних заходiв для захисту щдивщв вiд порушень 1х прав людини шшими приватними особами. На
первинному рiвнi цей позитив ний обов'язок може бути забезпечений вщповщною державою у разi ухвалення нею достатшх положень нацюнального законодавства, що кримшаизують поведiнку особи, яка зазiхае на основоположнi права шших осiб, гарантованi Конвенцiею [6, с. 225]. Бшьш обтяжлива для держави форма цього позитивного обов'язку вимагае, щоб держава в особi ii представниюв вжила фiзичних заходiв безпеки по вщношенню до потенцiйноi жертви, щодо яко! вiдомо про наявну загрозу насильства (див. справу «Осман проти Сполученого Королiвства»).
\\ y /I
Нарештi, доктрина позитивних зобов'язань держави перебувае у тюному зв'язку з принципом пропорцiйностi, який означае «пошук справедливого балансу мiж вимогами загального iнтересу суспiльства i потребами захисту основних прав людини» (справа «Сершг проти Сполученого Королiвства»). Отже, висновок про наявнють або вщсутнють позитивного обов'язку приймаеться Судом з урахуванням справедливого балансу мiж загальними iнтересами громади та iнтересами особи, пошук якого притаманний у^м конвенцiйним положенням. Обсяг конкретних позитивних обов'язюв вiдрiзнятиметься у зв'язку з рiзноманiтнiстю ситуацiй, що виникають у договiрних державах, та варiантiв дiй, якi вони обирають з огляду на складношд, пов'язаш з пiдтримуванням правопорядку в сучасних суспiльствах, вибiр прiоритетiв i наявш ресурси. Проте цей обов'язок «не можна тлумачити у споЫб, який би покладав на органи державно! влади нереальний (неможливий) або непропорцшний тягар» [19, с. 17].
Таким чином, проведене дослщження дозволяе дiйти висновку, що доктрина позитивних зобов'язань держави, так само, як й доктрини «меж розсуду» держави, динамiчного тлумачення Конвенцii, «автономних понять» та iн., що знайшли свш розвиток у практицi Суду, «пронизують» судовi рiшення у конкретних справах, забезпечують !х концептуально-методологiчну еднють, i, у той же час, збагачуються за рахунок формулювання судами доктринальних положень, !х вiдтворення при розглядi аналогiчних казусiв та iндивiдуалiзацii з урахуванням вiдмiнних обставин те! чи iншо! справи. Завдяки викладенню у
практищ Суду щ доктрини здобувають офщшне визнання, мiжнародну авторитетшсть, обгрунтоватсть та достовiрнiсть, а також регулятивш властивостi.
Вони тдлягають застосуванню у межах нацiонального правопорядку Укра!ни як держави-учасницi Конвенци та, завдяки шстутицюнаизацп у практицi Суду, отримують згiдно з Законом Укра!ни «Про виконання рiшень та застосування практики Свропейського суду з прав людини» вiд 23.02.2006 р. статут джерел права [14, ст. 17]. Однак визнання регулятивного потенщалу
/7
доктринальних пiдходiв, вироблених ССПЛ, у нацюнальнш правовiй системi викликае чимало нагальних питань, якi потребують виршення на теоретичному та практичному рiвнях. Зокрема, у який спосiб щ доктрини впливають на процеси нормотворчост, правоттерпретаци та правозастосування; чи тдлягають вони безпосередньому застосуванню нацюнальними судами i, якщо
/5г\ /11 /\
так, то в чому полягають особливост застосування кожно! з них та ш. Ми вже
Жл^^Ш\\ I 11IryQt^ijA То.\
розглядали ратше проблему застосування доктрини позитивних зобов'язань
держави нацюнальними судами у ситуаци, коли iмперативна норма чинного
законодавства не вщповщае вимогам Конвенци, конкретизованим у практицi
Суду, або певний правовий шститут на нацюнальному рiвнi вiдсутнiй, хоча
вСПЛ визнае, що його запровадження вщповщае вимогам Конвенци [18,
с. 144-146].
Цшком очевидно, що назват та iншi важливi проблеми впровадження доктрин, що розроблеш вСПЛ, на нацiональному рiвнi потребують подальшого вивчення в межах окремих юридичних дослщжень. Адже недостатньо на законодавчому рiвнi надати практицi вСПЛ статусу «джерела права», яке мае застосовуватись «в порядку виконання мiжнародних договорiв», i очiкувати на миттевi змiни в укра!нському правопорядку у напрямi впровадження найкращих европейських практик (англ. «best practices»). Такий «поверхневий» шдхщ загрожуе перетворити цi концептуально важливi законодавчi положення на чергову «декларацiею намiрiв», оскiльки !х практична ефективнiсть можлива лише за умови формування розумного та прозорого мехатзму реалiзацi!.
Список лггератури:
1. A general introduction to the ECHR [Електронний ресурс] // Distance Learning Course on Anti-discrimination Issues. Council of Europe. - Режим доступу : http://help.ppa.coe.int/course/view.php?id=185.
2. Feldman D. Civil liberties and human rights in England and Wales / D. Feldman. - 2nd ed. - Oxford : OUP, 2002. - 1184 р.
3. Gallagher P. The European Convention on Human Rights and the Margin of Appreciation / P. Gallagher // Research Paper. - UCD Working Papers in Law, Criminology &Socio-Legal Studies. - 2011. - № 52. - 21 p.
4. Letsas G. A Theory of Interpretation of the European Convention on Human Rights / G. Letsas. - Oxford : Oxford University Press, 2007. - 145 р.
5. Maringele S. European Human Rights Law. The work of European Court of "Human Rights illustrated by an assortment of selected cases / S. Maringele. - Hamburg, Anchor Academic Publishing 2014. - 144 p.
6. Mowbray A. R. The development of positive obligations under the European Convention on Human Rights by the European Court of Human Rights (Human rights law in perspective) / A. R. Mowbray. - Oxford - Portland Oregon : Hart Publishing, 2004. - 239 р.
7. Starmer K. European human rights law / K. Starmer. - London : Legal Action Group, 1999. - 883 р.
8. Арнольд Р. Приеднання Свропейського Союзу до Свропейсько'1 конвенцп про захист прав людини та основоположних свобод i наслщки цього кроку для ситуацп в галузi основних прав у Сврот / Р. Арнольд // Захист прав людини органами конституцшно!' юстицп: можливост i проблеми шдивщуального доступу : матерiали мiжнар. конф., м. Ки'1'в, 16 верес. 2011 р. / Конституц. Суд Украши ; вщп. ред. А. С. Головш. - К. : Логос, 2011. - С.. 84-89.
9. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. / М. де Сальвиа. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. - 1072 с.
10. Дудаш Т. I. Практика Свропейського суду з прав людини : навч.-практ. поаб. / Т. I. Дудаш. - К. : Алерта, 2013. - 368 с.
11. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод i протоколи до не! : зб. законодав. i нормат. акпв : (офщ. текст) / упоряд. Ю. В. Паливода. - К. : Паливода А. В., 2012. - 120 с.
12. МакБрайд, Дж. Принципи, що визначають тлумачення та застосування Свропейсько'1 конвенцп з прав людини / Дж. МакБрайд // Свропейська конвенщя з прав людини: основш положення, практика застосування, украшський контекст / уклад. i наук. ред. О. Л. Жуковська. - К. : ЗАТ «В1ПОЛ», 2004. - С. 761-780.
13. Позитивные обязательства государств-участников Конвенции по защите журналистов и предотвращению безнаказанности в свете статьи 10. Отчёт по результатам исследования. Совет Европы [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://europeancourt.livejournal.com/36951 .html
14. Про виконання ршень та застосування практики Свропейського суду з прав людини [Електронний ресурс] : Закон Украши вщ 23.02.2006 р. № 3477-IV. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/anot/3477-15.
15. Про внесення змш до Положення про Урядового уповноваженого у справах Свропейського суду з прав людини [Електронний ресурс] : постанова Кабшету М^сцив Украши вщ 10.09.2014 р. № 431. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/431-2014-п
16. Стаття 8 Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод: стандарти застосування при здшсненш правосуддя / Н. Ахтирська, В. Фшотов, Т. Фулей, Х. Хембах. -
К. : 1стина, 2011. - 200 с.
17. Христова Г. О. До питання про формування доктрини позитивних зобов'язань держави у сферi прав людини / Г. О. Христова // Фiлософiя права i загальна теорiя права. Додаток до юридичного журналу «Право Украши». - 2013. - № 2. - С. 124-134.
18. Христова Г. О. Проблеми взаемодп доктрини позитивних зобов'язань держави з шшими концепщями, виробленими ССПЛ, та ïï застосування на нащональному рiвнi / Г. О. Христова // Правове забезпечення ефективного виконання ршень i застосування практики Свропейського суду з прав людини: матер. 3-ï Мiжнар. наук. - практ. конф. (Одеса, 19-20 вересня 2014 р.) / за ред. д.ю.н., проф., акад. С. В. Ювалова ; Нащон. ун-т «Одеська юридична академiя». - Одеса : Фенкс, 2014. - С. 132-147.
19. Христова Г. О. Типи позитивних зобов'язань держави щодо прав людини у свгтш юриспруденцп Страсбурзького суду / Г. О. Христова // Юрист Украши. - 2013. - № 2. - С. 11-19.
rviT
Христовая А. А. Позитивные обязательства государства в системе доктринальных подходов к толкованию и применению Европейской конвенции по правам человека.
Раскрыто основное содержание доктрины позитивных обязательств государства по гарантированию закреплённых в Конвенции прав и свобод, правовые основания таких обязательств; а также их корреляция с иными доктринальными подходами, на которые опирается Европейский суд по правам человека при толковании и применении Европейской конвенции по правам человека (телеологического динамического толкования, «границ усмотрения» государства, «автономных понятий» и др.) в {свете перспектив их практического внедрения на национальном уровне.
Ключевые слова: права человека, позитивные обязательства государства, «границы усмотрения» государства, целевое динамическое толкование, практика Европейского суда по правам человека.
Khrystova G. State's Positive Obligations in the System of Doctrinal Approaches to the Interpretation and Application of the European Convention of Human Rights
The article is devoted to essence of the doctrine of state's positive obligations to secure the conventional rights, to the legal grounds of such obligations under the law of the Convention as well as its correlation with the other doctrinal approaches which are used by the European Court of Human Rights for interpretation and application of the European Convention of Human Rights (dynamic purposive interpretation, "margin of appreciation" of the state, "autonomous concepts" etc.) in the perspective of their implementation on the national level.
Key words: human rights, state's positive obligations, "margin of appreciation" of the state, purposive dynamic interpretation, case-law of the European Court of Human Rights.
Розширена анотащя статт ХристовоУ Ганни Олександрiвни на тему «Позитивш зобов'язання держави в c^reMi доктринальних пiдходiв до тлумачення i застосування СвропейськоУ конвенци з прав людини»
Khrystova G. O., Candidate of Law, Associate Professor, Doctorate candidate, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extend abstract of a paper on the subject of:
"State's Positive Obligations in the System of Doctrinal Approaches to the Interpretation and Application of the European Convention
of Human Rights"
Problem setting. According to the Law of Ukraine # 3477-IV «On implementation of judgments and application of the case-law of the European Court of Human Rights», 23.02.2006 (Art. 17) the courts of Ukraine apply the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and its Protocols (hereinafter - Convention, ECHR) and the case-law of the European Court of Human Right (hereinafter - the Court, ECtHR) as the source of law. By the Regulation of the Cabinet of Ministers of Ukraine # 431, 10.09.2014 the Government Commissioner on ECtHR matters has been authorized to co-ordinate «the implementation of the Court's judgments, which are the interpretation of norms of Convention and its inalienable part, contain the norms of law and are subject to application in the way of implementation of international treaties». Such positions clearly show the aspiration of Ukraine to strengthen the role of European standards of human rights in national legal order. At the same time the case-law of the ECtHR covers not only the numerous legal standards related to concrete rights and freedoms, but also the doctrinal approaches to the interpretation and application of the ECHR which lay the foundation of the Court's jurisprudence. There is lack of studies of such doctrinal approaches in Ukraine while the conditions of their application at the national level are generally unknown.
Resent research and publications analyses. Such doctrinal approaches are well developed in the ECtHR case-law and are deeply explored by European scholars (i. e. R. Bernhardt, D. Gomien, D. Harris, G. Letsas, R. St. J. Macdonald, S. Maringele, F. Matscher, J. McBride, H. Petzold, M. de Salvia, L. Zwaak). Meanwhile a few Ukrainian researchers have paid attention to the problem of principles and methods of interpretation and application of the ECHR (L. Gouseynov, T. Doudash, V. Marmazov, P. Rabinovich, S. Fedic, L. Tsvigoun, S. Shevchouc and some others). The deep analysis of the doctrines, which are developed due to the Court's case-law are absent in Ukrainian jurisprudence.
Paper objective. Main objective of the article is to study the doctrine of state's positive obligations to secure the conventional rights and the legal grounds of such obligations under the ECHR law in correlation with the other doctrinal approaches which are used by the ECtHR in the perspective of their implementation on the national level.
Paper main body. As the basic concepts and principles (also known as the methods of interpretation and application of the Convention) official on-line resources of the Council of Europe indicate: dynamic purposive interpretation (the concept of "Convention as a Living Instrument"), the autonomous concepts, negative and positive obligations, subsidiarity, proportionality, just satisfaction, "margin of appreciation" of the state, equality of arms, horizontal application of rights and their hierarchy. Among them there are several doctrines (the doctrines of dynamic purposive interpretation, "margin of appreciation" of the state, autonomous concepts and the state's positive obligations) which have been recognized and developed due to the Court's jurisprudence. They accumulate the «unwritten law» of the Convention (as they are not mentioned in the text of ECHR) and aim to ensure the sequence and logic system of promotion and protection of human rights. They are closely interrelated and interdependent. These doctrines are more about the scope and character of the state's obligations under the Convention, rather then the subject to direct application in court proceedings on domestic level. Meanwhile these doctrines provide the means of assessment of compliance of the national policies and legal
practice in the field of fundamental rights and freedoms with the European standards.
Conclusions of the research. Thus the principle doctrinal approaches to the interpretation and application of the human rights and fundamental freedoms ensure the conceptual and methodological unity of the law of the Convention. Due to the Court's case-law these doctrines obtained official recognition, international authority, validity and credibility as well as the normative (regulative) features. So they shall be incorporated to the national legal order. For that they shall be well-known to all kinds of the state agents (legislative body, state administration and law-enforcement bodies and judiciary) who shall fulfill their duties with respect to the doctrinal standards.
Key words: human rights, state's positive obligations, "margin of appreciation" of the state, purposive dynamic interpretation, case-law of the European Court of Human Rights.
