CC BY
11
дополнительную информацию о причине самопроизвольных выкидышей и гибели плода с неиммунной водянкой во втором триместре беременности при сомнительных результатах иммуноферментного анализа на В19-парвовирусную инфекцию. Частицы парвовируса В19 визуализировались в 100% случав самопроизвольного прерывания беременности с отечным синдромом у плода и плаценти та в сроках 15-19 недель, в то время, как острая В19-парвовирусная инфекция у матери (наличие 1§ М к парвовирусу В19) была диагностирована путем иммуноферментного анализа лиш в 62,5% случаев.
Ключевые слова: В19-парвовирусная инфекция, вирионы парвовируса В19, неиммунная водянка плода, гибель плода, самопроизвольный выкидыш, цитотрофобласт, синцитиотрофобласт, беременность.
Стаття надшшла 3.03.2016 р.
second trimester of pregnancy with ELISA doubtful results on parvovirus infection B19. Parvovirus B19 viral particles imaging in 100% cases of termination with edema syndrome in the fetus and placenta in terms of the 15-19 weeks, at the same time as mothers infected by acute parvovirus infection (detection of human parvovirus B19-specific IgM and IgG antibodies) only in 62,5% cases was diagnosed by ELISA.
Key words: Human parvovirus (hPV) B19 infection, parvovirus B19 virions, non-immune hydrops, embryofoetal death, immature birth, cytotrophoblast, plasmodiotrophoblast, pregnancy.
Рецензент Волков К.С.
УДК 579.61:616-078
ПОР1ВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОДЕЛЕЙ ДИСБ1ОЗУ П1ХВИ МИШЕЙ,
СТВОРЕНИХ ШЛЯХОМ ВВЕДЕННЯ ШТАМ1В STAPHYLOCOCCUS AUREUS
Пор!вняльний аналiз яюсного та юльюсного складу мжрофлори тхви мишей показав, що при дисбюз!, шдукованому плiвкоутворюючим штамом S. aureus (ДПС), визначалися бшьш значш змши, шж при дисбюз!, шдукованому неплiвкоутворюючим штамом S. aureus (ДНС). Так, при ДПС юльюсть мжроаерофшьних лактобацил зменшувалася до 1,07±0,58 lg КУО/мл при частой виявлення 44,1%, а при ДНС - до 1,71±1,10 lg КУО/мл при частотi 70,1%, тодi як кiлькiсть анаеробних лактобацил зменшувалася до 3,60±2,46 lg КУО/мл при частой 44,1% та 3,77±2,28 lg КУО/мл при частой 49,3% вщповщно. При цьому юльюсть стафшокоюв при ДПС збшьшувалася до 3,36±2,36 lg КУО/мл, а при ДНС - до 2,99±1,38 lg КУО/мл при частой виявлення 100% в обох випадках, тодi як юльюсть ентеробактерш збшьшувалася до 2,39±1,30 lg КУО/мл при частой 19,1% та до 2,00±1,14 lg КУО/мл при частой 19,4% вщповщно. Крiм того, спостерталося збiльшення загального мiкробного числа до 2,79х105 КУО/мл для моделi ДПС та до 1,62х105 КУО/мл - для ДНС, причому стввщношення юлькост аеробних представникiв мiкрофлори до анаеробних становило 1 : 83 та 1 : 90 вщповщно. Отже, ДПС характеризувався значним ростом юлькост умовно-патогенних та анаеробних бактерш i бшьшою стiйкiстю дисбiозу.
IGii040Bi слова: стафшококи, бюшивка, дисбюз, репродуктивний тракт.
Робота е фрагментом держбюджетноХ теми №1-294-15 «Структурно-функщональт enacmueocmi природних MiKp06i0^H03ie та мехашзми бiологiчноl ди мжробних npenapamie».
Нормальна життед!яльн!сть орган!зму залежить в!д складу резидентно! м!крофлори в!дкритих порожнин, репродуктивного тракту зокрема, де м!кроорган!зми знаходяться у стан! р!вноваги. П!д впливом багатьох фактор!в в!дбуваеться зм!на м!кроб!оти п!хви, що призводить до порушення складу нормально! м!крофлори. Зсув сп!вв!дношення к!лькост! аероб!в : анаероб!в у б!к зб!льшення анаеробних м!кроорган!зм!в, зменшення к!лькост! лактобацил та зб!льшення к!лькост! представник!в умовно-патогенно! м!крофлори трактуеться як дисб!оз [8, 17].
Значну небезпеку у г!неколог!! представляють аеробн! та факультативн! м!кроорган!зми, що належать до транзиторно! флори ваг!нального б!оценозу, зокрема, бактер!! роду Staphylococcus [4]. При глибоких дисб!отичних розладах стаф!локок найчаст!ше стае збудником !нфекц!й будь-яко! локал!зац!!, самост!йно або в асоц!ац!! з !ншими патогенами. Зб!льшення к!лькост! стаф!локок!в у склад! м!кроб!оти п!хви е головним фактором, що пригн!чуе розвиток представник!в нормально! м!крофлори цього б!отопу, насамперед, лактобацил.
В!дпов!дно до сучасних даних [15, 16, 18], ключовим фактором у патогенез! дисбактер!озу репродуктивного тракту е утворення бактер!ями б!опл!вок - ст!йких бактер!альних асоц!ац!й, як! посилюють !х резистентн!сть до л!кувальних препарат!в. Б!опл!вки умовно-патогенних м!кроорган!зм!в на слизов!й оболонц! п!хви блокують запальну в!дпов!дь, знижують активн!сть !муноцит!в, що дозволяе бактер!ям досягати високих концентрац!й [5, 19], та створюють устален! патолог!чн! б!оценози. Вони збер!гають життездатн!сть м!кроорган!зм!в при концентрац!ях перекису водню ! молочно! кислоти у 4-8 раз!в бшьш високих, н!ж потр!бн! для пригн!чення окремих бактерш поза пл!вками [1]. Стаф!лококи найчаст!ше виступають в рол! !н!ц!атор!в б!опл!вкового процесу, що полегшуе колон!зац!ю для !нших м!кроорган!зм!в [9]. Тому вони були обран! для створення експериментальних моделей дисб!озу п!хви, що дозволять прогнозувати переб!г дисб!озу, визначити чинники, як! сприяють його утворенню, та розробити ефективн!
методи та засоби його корекци.
Метою роботи було порiвняльне вивчення моделей експериментальних дисбiозiв тхви бiлих лабораторних мишей, створених шляхом iнтравагiнального введения суспензш клiтин плiвкоутворюючого та неплiвкоутворюючого штамiв S. aureus.
Матерiал та методи дослщження. Дослiдження проводили на бших лабораторних мишах з вiварiю Дшпропетровського нацiонального унiверситету iм. Олеся Гончара. Вщбирали самиць вiком 18-24 тижш та вагою 18-22 г та розподшяли на групи по 9-10 особин випадковим чином. Для створення дисбюзу дослiдним тваринам iнтравагiнально вводили 50 мкл суспензи добових культур плiвкоутворюючого та неплiвкоутворюючого штамiв S. aureus з вмютом клiтин 1*109 КУО/мл. Контрольнi висiви проводили через 24 год та 10 дiб тсля зараження та порiвнювали з показниками мшробюти здорових тварин. Бiологiчний матерiал вiдбирали стерильними ватними тампонами. З них проводили змив у 1 мл стерильного 0,5% розчину NaCl та вишвали отриману суспензiю по 50 мкл на рiзнi живильш середовища. Iдентифiкацiю проводили згiдно з ознаками, наведеними у Визначнику бактерш Бердж [11, 12],та за наказом № 535 з використанням стандартних методик [10].
Дослщи на тваринах проводилися вiдповiдно до закону Украши №3447-IV «Про захист тварин вщ жорстокого поводження» та прийнятим у Свропейськш конвенцiï по захисту хребетних тварин, що використовуються для експериментальних цшей [7, 14].
Статистичну обробку результат проводили для рiвня значущост 0,05 з використанням програм Origin Lab Pro 7.0 та Microsoft Excel.
Результати дослщження та ïx обговорення. Суспензи кл^ин итвкоутворюючого та неитвкоутворюючого штамiв вводили 135 дослщним тваринам. Через 24 год та 10 дiб проводили контрольнi вишви вагiнального вмiсту мишей.
При введенш плiвкоутворюючого штаму S. aureus вщношення кiлькостi аеробiв до анаеробiв складало1 : 77 через 1 добу тсля введення та 1 : 83 - через 10 дiб при показнику норми 1 : 52. Загальне мшробне число зросло до 2,34*105 КУО/мл та 2,79*105 КУО/мл вiдповiдно при показнику норми 4,69*104 КУО/мл за рахунок збшьшення кiлькостi анаеробних бактерiй. При введенш неплiвкоутворюючого штаму S. aureus вщношення кiлькостi аероби : анаероби також зсунулося у бш дисбiозу та складало 1 : 78 через 1 добу тсля введення та 1 : 90 - через 10 дiб, а загальне мшробне число становило 1,41*105 КУО/мл та 1,62*105 КУО/мл вщповщно. При ДПС частота виявлення мiкроаерофiльних та анаеробних Lactobacillus знизилася до 64,7% та 48,5% вщповщно (рис. 1).
Рис. 1 Змши частоти видшення мкрооргашзмшв у склад1 м1крофлори шхви при штравагшальному введенш пл1вкоутворюючого штаму S. Aureus.
При цьому представники родiв Enterococcus, Micrococcus, Bacillus, Gardnerella та
представниюв родини Enterobacteriaceae були виявлеш з бшьшою частотою шж у контрольнш rpyni (39,7%, 23,5% 23,5%, 25,0% та 20,6% вщповщно). Серед анаеробних бактерш також були виявленi змiни у частой 1х виявлення. Так, бактерп роду Peptococcus виявлялися у 75,0% дослщжених тварин, роду Peptostreptococcus- у 70,6%, а анаеробш Lactobacillus - у 48,5% у порiвняннi з контролем норми шхви мишей. Наступний вишв проводився на десяту добу тсля iнфiкyвання. Було встановлено зменшення частоти виявлення мiкроаерофiльних Lactobacillus на 20,6% у порiвняннi з показниками першо! доби пiсля введення бактерiальноl суспензи. Змiни частоти виявлення шших мiкроорганiзмiв коливалися у межах вщ 1 до 5,9%. Аналогiчна ситуащя спостерiгалася i при ДНС, але були визначенi певнi вiдмiнностi вщ ДПС. На першу добу тсля введення кл^ин S. aureus частота виявлення мшроаерофшьних Lactobacillus знизилася до 77,6% у порiвняннi з контролем норми, а анаеробних - до 52,2% (рис. 2).
^Контроль норми "1 доба ^ 10 доба
Рис. 2 Змши частоти видшення мiкроорганiзмiв у складi мiкрофлори пiхви при штравагшальному введеннi неплiвкоyтворюючого штаму S. Aureus.
У той же час частота виявлення Micrococcus зросла до 25,4%, Bacillus - до 14,9%, Enterobacteriaceae - до 17,9% та Peptostreptococcus - до 65,7%. На 10 добу тсля введення визначали незначне зменшення частоти виявлення мшроаерофшьних та анаеробних Lactobacillus та збшьшення частоти виявлення ушх шших мiкроорганiзмiв. К^м того, змшилася i кшьюсть виявлених бактерш майже ушх зазначених мiкроорганiзмiв. Так, через 1 добу тсля введення итвкоутворюючого штаму S. aureus кшьюсть Lactobacillus, як мшроаерофшьних, так i анаеробних, знизилася у 3,8 та 4,0 рази порiвняно iз контролем вiдповiдно (табл. 1).
Таблиця 1
Кшькчсний склад мiкрофлори п1хви при моделюванш дисбiозу шляхом введення кштин
плiвкоутворюючого штаму S. aureus
Мкрооргашзми
Факультативно-анаеробт та аеробт бактерп Обл1гатно-анаеробт бактерп
Юльюсть lg КУО/мл Мкроаерофшьш Lactobacillus Staphylococcus JS о Q cq Enterobacteriaceae -2 r e r a Fusobacterium s u c c o о ot К e Peptostreptococcus s e io tc a cq Анаеробт Lactobacillus
Контроль норми, n=10 2,29± 1,46 1,85± 1,17 1,00° 1,30° 1,82± 1,18 3,16± 2,38 4,09± 3,30 3,90± 2,53 3,71± 2,45 4,28± 3,34
Через 1 добу тсля введення, n=68 1,71± 1,10* 3,28± 2,49* 1,86± 1,05* 2,45± 1,36* 1,92± 1,13* 4,78± 3,45* 4,71± 3,41* 4,70± 3,43* 4,81± 3,45* 3,68± 2,45*
Через 10 д1б тсля введення, n=68 1,07± 0,58* 3,36± 2,36* 1,83± 1,16* 2,39± 1,30* 1,91± 1,04 4,86± 3,40* 4,80± 3,38* 4,79± 3,41* 4,88± 3,40* 3,60± 2,46*
Примака: «*» - статистично достовiрна рiзниця Р < 0,05; «°» - даш отриманi для одше! тварини.
Кшькютъ Staphylococcus збшьшилася у 27,1 рази, Bacillus - у 7,3 рази, представниюв родини
Enterobacteriaceae - у 14,0 pa3iB, Fuso bacterium - у 41,2 рази, Peptococcus - у 4,2 рази, Peptostreptococcus- у 6,3 рази та Bacteroides - у 12,5 рази.
Як i у кошролi переважали обтгатт анаероби. На 10 добу шсля введення також були визначет юльюст змши складу м^офлори пiхви мишей: кiлькiсть мiкроаерофiльних лактобацил знизилася у 16,7 рази, анаеробних лактобацил - у 4,7 рази, у той час як кшьюсть стафшокоюв зросла у 33,0 рази у порiвняннi з контролем норми. При ДНС також визначали змши кшькосп дослщжених мiкроорганiзмiв (табл. 2).
Таблиця 2
Кшькчсний склад мiкрофлори п1хви при моделюванш дисбiозу шляхом введення кштин
неплiвкоутворюючого штаму S. aureus
К1льк1сть lg КУО/мл Мiкроорганiзми
М1кроаероф1льн1 Lactobacillus Факультативно-анаеробш та aepo6Hi бактерй Облiгатно-анаеробнi бактер^
Staphylococcus Bacillus Enterobacteriaceae Gardnerella Fusobacterium Peptococcus Peptostreptococcus Bacteroides Анаеробш Lactobacillus
Контроль норми, n=10 2,29± 1,46 1,85± 1,17 1,00° 1,30° 1,82± 1,18 3,16± 2,38 4,09± 3,30 3,90± 2,53 3,71± 2,45 4,28± 3,34
Через 1 добу тсля введення, n=67 1,84± 1,13* 2,97± 1,38* 1,71± 1,14* 1,99± 1,09* 1,87± 1,05 4,58± 3,40* 4,45± 3,45 4,44± 3,38 4,59± 3,40* 3,83± 2,43
Через 10 д1б п1сля введення, n=67 1,71± 1,10* 2,99± 1,38* 1,69± 1,12* 2,00± 1,14* 1,87± 1,04 4,62± 3,43* 4,55± 3,40 4,51± 3,49 4,65± 3,40* 3,77± 2,28
Примака: «*» - статистично достовiрна рiзниця Р< 0,05; «°» - дат отриманi для одте! тварини.
Так, через 1 добу шсля введення суспензп клтгин неплiвкоутворюючого штаму S. aureus кшьюсть мшроаерофшьних та анаеробних лактобацил знизилася у 2,8 рази у порiвняннi з контролем норми, тодi як кшьюсть представниюв шших родiв та родин зросла. Найбшьше зростання було зафiксоване для бактерш роду Staphylococcus- у 13,4 рази, представниюв родини Enterobacteriaceae - у 4,9 рази, родiв Fusobacterium - у 26,2 рази та Bacteroides - у 7,5 рази.
Змши кшькосп шших мiкроорганiзмiв були у межах статистично! помилки. Так, кшьюсть Micrococcus та Enterococcus - у 1,1 та 1,5 рази вщповщно, Bacillus - у 5,1 рази, Gardnerella - у 1,1 рази, Peptococcus - у 2,3 рази, Peptostreptococcus - у 3,5 рази.
На 10 добу шсля введення кшьюсть мшроаерофшьних лактобацил знизилася у 3,8 рази, анаеробних лактобацил у 3,2 рази у порiвняннi з контролем норми, у той час як кшьюсть стафшокоюв майже не змшилася. Кшьюсть шших мiкроорганiзмiв коливалася у межах статистично! похибки. Тобто, на 10 добу встановлювалися стал показники складу мшрофлори тхви, коливання кшькосп мiкроорганiзмiв були незначними.
Загалом можна зробити висновок, що при створенш дисбюзу визначали збшьшення кшькосп представниюв умовно-патогенно! флори, зокрема стафшокоюв та ентеробактерш, та зниження кшькосп як мшроаерофшьних так i анаеробних Lactobacillus, що також тдтверджуеться отриманими рашше даними [3] та даними шших авторiв [6, 13]. Саме це, наряду зi збiльшенням кiлькостi анаеробних мiкроорганiзмiв, i призвело до зсуву вщношення кiлькостi аеробiв : анаеробiв до значень, характерних для дисбюзу.
Крiм того, слiд звернути увагу на те, що дисбюз, викликаний введениям плiвкоутворюючого штаму S. aureus, характеризувався бшьш значним зменшенням кшькосп лактобацил та збшьшенням кiлькостi умовно-патогенно! мшрофлори. Також, викликанi ним змши супроводжувалися бiльшим зсувом вiдношения кшькосп аеробiв : анаеробiв та були стшюшими у часi. Це мае особливе значення при розробцi терапевтично! тактики при лiкуваннi персистуючо!, толерантно! до антибiотикотерапi! iнфекцiйно! патологi!, при рецидивуючих формах бактерiальних вагiнозiв зокрема, у патогенезi яких бiоплiвкоутворения грае провщну роль [2, 18].
1. Проведення порiвняльного анатзу змiн стану мiкрофлори пiхви при створенш експериментальних моделей дисбiозу показало, що при дисбюз^ iидукованому шляхом штравагшального введення суспензi! клiтин плiвкоутворюючого штаму S. aureus (ДПС) визначалися бiльш значнi змiни якiсного та юльюсного складу мiкрофлори, нiж при дисбюз^
шдукованому неплiвкоутворюючим штамом S. aureus (ДНС).
2. Встановлено збшьшення загального мшробного числа до 2,79* 105 КУО/мл для моделi ДПС та до 1,62*105 КУО/мл - для моделi ДНС, причому спiввiдношення кiлькостi аеробних представниюв мiкрофлори до анаеробних становило 1 : 83 та 1 : 90 вщповщно.
3. Виявлено, що при ДПС частота виявлення мшроаерофшьних та анаеробних Lactobacillus зменшувалася до 44,1%; частота виявлення умовно-патогенних бактерш роду Staphylococcus становила 100,0%, а представниюв родини Enterobacteriaceae збшьшувалася до 19,1% порiвняно з показником норми. Тодi як при ДНС частота виявлення мшроаерофшьних Lactobacillus зменшувалася лише до 70,1%, анаеробних Lactobacillus до 49,3%; частота виявлення умовно-патогенних бактерш роду Staphylococcus становила 100,0%, а бактерш родини Enterobacteriaceae 19,4% порiвняно з показником нормофлори.
4. Встановлено, що ДПС характеризувався зменшенням кшькосп мшроаерофшьних Lactobacillus у 16,7 рази, анаеробних Lactobacillus у 4,7 рази; збшьшенням кшькосп умовно-патогенних бактерш роду Staphylococcus у 33,0 рази та родини Enterobacteriaceae у 12,4 рази порiвняно з показником контролю нормофлори. Тодi як при ДНС кшьюсть мшроаерофшьних Lactobacillus зменшувалася у 3,8 рази, анаеробних Lactobacillus у 3,2 рази; а кшьюсть умовно-патогенних бактерш роду Staphylococcus збшьшувалася у 13,9 рази та родини Enterobacteriaceae у 5,0 разiв порiвняно з показником нормофлори.
1. Березовская Е.С. Биопленки при бактериальном вагинозе / Е.С. Березовская, И.О. Макаров, М.А. Гомберг [и др.] // Акушерство, гинекология и репродукция. - 2013. - Т. 7, № 2. - С. 34-36.
2. Бондаренко В.М. Вагинальная микроэкосистема в норме и патологии / В.М. Бондаренко, К.Р. Бондаренко // Бюллетень Оренбургского научного центра УрО РАН. - 2014. - № 1. - С. 1-12. - Режим доступа к журналу: http: //www. elmag.uran.ru.
3. Воронкова О.С. Вплив антибютиюв та цитостатиюв на формування дисбактерюзу тхви: автореф. дис. ... канд. биол. наук: 03.00.07 / О.С. Воронкова; 1н-т мжробюлогл i вiрусологiï iм. Д.К.Заболотного НАН Укра'ни. - К.,2010.-23 с.
4. Даньшина А.В. Микроэкологические особенности компонентов биопленки репродуктивного тракта женщин: автореф. дис. ... канд. биол. наук: 03.02.08 / А.В. Даньшина; ФГБОУ ВПО «Ульяновский государственный университет». - Ульяновск, 2012. - 22 с.
5. Доброхотова Ю.Э. Современные представления о механизмах развития дисбиоза влагалища / Ю.Э. Доброхотова, Н.Г. Затикян // Оржин. Акушерство, гинекология и репродукция. - 2008. - № 1. - С. 7-9.
6. Евсеев А.А. Вагинальный дисбиоз и методы его коррекции / А.А. Евсеев // Российский вестник акушера-гинеколога. - 2007. - № 4. - С. 65-69.
7. Свропейська конвенщя про захист хребетних тварин, що використовуються для дослщних та тших наукових цшей / Страсбург, 18 березня 1986 року: збiрка договорiв Ради Свропи: укра'нська верая // [за ред. £.М. Вишневського ]. - К.: Парламентське видавництво, 2000. - 654 с.
8. Кира Е.Ф. Неспецифический вагинит и его влияние на репродуктивное здоровье женщины (обзор литературы) / Е.Ф. Кира, С.З. Муслимова // Проблемы репродукции. - 2008. - № 5. - С. 8-14.
9. Маянский А.Н. Стафилококковые биопленки: структура, регуляция, отторжение / А.Н. Маянский, И.В. Чеботарь // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. - 2011. - №1. - С. 101-108.
10. Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений: приказ № 535. - [чинний вщ 22.04.1985 р.]. -М.: МОЗ СССР, 1985. - 65 с.
11. Определитель бактерий Берджи: [руководство] / [под. ред. Дж. Хоулта, Н. Крига, П. Снита [и др.], пер. с англ.]: в 2-тт. - М.: Мир, 1997. - Т. 1. - 1997. - 432 с.
12. Определитель бактерий Берджи: [руководство] / [под. ред. Дж. Хоулта, Н. Крига, П. Снита [и др.], пер. с англ.]: в 2-тт. - М.: Мир, 1997. - Т. 2. - 1997. - 368 с.
13. Ордиянц И.М. Бактериальный вагиноз: диагностика и лечение на современном этапе / И.М. Ордиянц, Э.С. Четвертакова, А.А. Чымба [и др.] // Земскийврач. - 2011. - № 2. - С. 28-30.
14. Про захист тварин вщ жорстокого поводження: закон Укра'ни вщ 21 лютого 2006 р. № 3447-IV // Вщомост Верховно'' Ради Укра'ни. - 2006. - №27. - С. 230.
15. Радзинский В.Е. Терапия вагинальных инфекций: грани проблемы (международные реалии и российский опыт) / В.Е. Радзинский, М.Б. Хамошина, Л.А. Шеленина [и др.] // Доктор. Ру. - 2013. - № 7 (85). - С. 13-17.
16. Хамошина М.Б. Нарушения микробиоценоза урогенитального тракта: грани проблемы, перспективы коррекции и профилактики / М.Б. Хамошина, В.Е. Радзинский, А.С. Календжян [и др.] // Вопросы гинекологии, акушерства и перинатологии. - 2009. - Т. 8, № 5. - С. 69-74.
17. Щурук Н.В. Корекщя дисбютичних статв статевих шляхiв у ваптних iз невиношуванням шляхом двоетапного тдходу до лкування / Н.В. Щурук // Буковинський медичний вюник. - 2014. - Т. 18, № 2 (70). - С. 127-131.
18. Swidsinski A. Presenceof a polymicrobial endometrial biofilm in patients with bacterial vaginosis / A. Swidsinski, H. Verstraelen, V. Loening-Baucke [etal.] // PLoSOne. - 2013. - Vol. 8, № 1. - P. 1-5. - Modeofaccess: www.plosone.org.
19. Verstraelen H. The biofilm in bacterial vaginosis: implications for epidemiology, diagnosis and treatment / H. Verstraelen, A. Swidsinski // Current Opinion in Infectious Diseases. - 2013. - Vol. 26, № 1. - P. 86-89.
СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА МОДЕЛЕЙ ДИСБИОЗА ВЛАГАЛИЩА МЫШЕЙ, СОЗДАННЫХ ПУТЕМ ВВЕДЕНИЕ ШТАММОВ STAPHYLOCOCCUS AUREUS
Воробей Е.С., Воронкова О.В., Винников А. И.
Сравнительный анализ качественного и количественного состава микрофлоры влагалища мышей показал, что при дисбиозе, вызванном пленкообразующим штаммом S. aureus (ДПС), определялись более значительные изменения, чем при дисбиозе, вызванном непленкообразующим штаммом S. aureus (ДНС). Так, при ДПС количество микроаэрофильных лактобацилл уменьшалось до 1,07±0,58 lg КОЕ/мл при частоте выявления 44,1%, а при ДНС - до 1,71±1,10 lg КОЕ/мл при частоте 70,1%, тогда как количество анаэробных лактобацилл уменьшалась до 3,60±2,46 lg КОЕ/мл при частоте 44,1% и 3,77±2,28 lg КОЕ/мл при частоте 49,3% соответственно. При этом количество стафилококков при ДПС увеличивалось до 3,36±2,36 lg КОЕ/мл, а при ДНС -до 2,99±1,38 lg КОЕ/мл при частоте выявления 100% в обоих случаях, а количество энтеробактерий - до 2,39±1,30 lg КОЕ/мл при частоте 19,1% и до 2,00±1,14 lg КОЕ/мл при частоте 19,4% соответственно. Кроме того, наблюдалось увеличение общего микробного числа до 2,79x105 КОЕ/мл для модели ДПС и до 1,62x105 КОЕ/мл - для ДНС, причем соотношение количества аэробов к анаэробам составляло 1 : 83 и 1 : 90 соответственно. То есть, ДПС характеризовался значительным ростом количества условно-патогенных и анаэробных бактерий и большей стабильностью дисбиоза.
Ключевые слова: стафилококки, биопленка, дисбиоз, репродуктивный тракт.
Стаття надшшла 14.02.2016 р.
COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF MICE VAGINAL DYSBIOS MODELS, CAUSED BY INTRODUCING OF STRAINS OF
STAPHYLOCOCCUS AUREUS Vorobey E.S., Voronkova O.S., Vinnikov A.I.
Comparative analysis of qualitative and quantitative composition of microflora of the mice's vagina showed that more significant changes were defined under the dysbiosis, caused by filmforming strain of S. aureus (DFS) comparative to dysbiosis caused by non-filmforming strain of S. aureus (DNS). Thus, under the DFS amount of microaerophilic lactobacilli decreased to 1.07±0.58 lg CFU/ml and frequency of detection was 44.1%, while DNS -1.71±1.10 lg CFU/ml with the frequency of detection 70.1%. The amount of anaerobic lactobacilli in first group decreased to 3.60±2.46 lg CFU/ml and frequency of detection 44.1% and in second group 3.77±2.28 lg CFU/ml at a frequency of 49.3%, respectively. The amount of staphylococci in model with DFS increased to 3.36±2.36 lg CFU/ml, while DNS - to 2.99±1.38 lg CFU/ml with the frequency of detection 100% in both cases, while the amount of Enterobacteriaceae increased to 2.39±1.30 lg CFU/ml with the frequency of detection 19.1% and to 2.00±1.14 lg CFU/ml and the frequency 19.4% respectively. Besides them, an increase of total microbial amount to 2.79x105 CFU/ml for DFS models and to 1.62x105 CFU/ml - for DNS took place, and the ratio of aerobic to anaerobic bacteria were 1:83 and 1:90 respectively. Thus, DFS characterized by a significant increase of the number of opportunistic and anaerobic bacteria and prolonged stability of dysbiosis.
Key words: staphylococcus, biofilm, dysbiosis, reproductive tract.
Рецензент Кущ О.Г.
УДК 616.716
ВАРИАБЕЛЬНОСТЬ ОТВЕРСТИИ НА ВЕРХНИХ И НИЖНЕИ ЧЕЛЮСТЯХ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ФОРМЫ ЧЕРЕПА
Наличие дополнительных (удвоенных) отверстий на верхних и нижней челюстях влияет на качество местной анестезии. Вариабельность количества ,формы и локализации удвоенных отверстий, выявленные нами в 3-х формах черепа, составила 50 % от общего числа и не имела прямой зависимости от антропометрических показателей черепа. Однако вариативность их количества и локализации доминирует в брахицефалической форме черепа. Удвоенные отверстия в 3-х формах черепа на верхних челюстях встречаются чаще (60% случаев), чем на нижней челюсти (40% случаев). Их наличие влияет на топографию сосудисто-нервного пучка, расширяет зоны иннервации кости и окружающих мягких тканей.
Ключевые слова: вариабельность отверстий, отверстия верхних и нижней челюстей, удлиненные отверстия, местная анестезия.
Работа является фрагментом НИР «Морфология сосудисто-нервных взаимоотношений органов головы и шеи человека в норме и под действием внешних факторов в возрастном аспекте. Создание новых и модификация существующих хирургических шовных материалов и экспериментально-морфологическое обоснование их использования в клинике», № госрегистрации 0113U001024.
Одной из актуальных проблем в стоматологии является выбор адекватного (полного) обезболивания [3, 4]. Врач-стоматолог зачастую руководствуется типичным строением костей черепа [1, 2] и порой, забывает о существовании их индивидуальных топографо-анатомических особенностях строения [5, 6]. Наличие дополнительных отверстий на костях черепа у пациента может усложнить технику проведения местной анестезии. Вариабельность формы, количества и локализации подглазничного, и резцового отверстий на верхних челюстях, отверстия нижней челюсти и подбородочного на нижней челюсти встречаются редко.
