CC BY
24
УДК 616.5 + 616.1/4
Ураження шюри при внутршнш патолоНУ
(клтчна лекщя)
Ткач B.G.
1вано-Франкгвський нацгональний медичний университет
ПОРАЖЕНИЯ КОЖИ ПРИ ВНУТРЕННЕЙ SKIN LESIONS UNDER THE INTERNAL ПАТОЛОГИИ (КЛИНИЧЕСКАЯ ЛЕКЦИЯ) PATHOLOGY (A CLINICAL LECTURE) Ткач В.Е. Tkach V. Ye.
Оргашзм людини - це справдi ушкальний, неповторний, складний механiзм, у котро-му кожна деталь (нянина, тканина, орган, система) вщирае особливу роль. В органiзмi немае нiчого зайвого, усе мае свое мюце i свое завдан-ня. Ряд оргашв виконують другорядну роль i при !х пошкодженнi чи навiть видаленш органiзм може продовжувати життя, компенсуючи втра-чену функцiю цих оргашв шшими. У той же час е органи i системи, без яких людина помирае; до них, окрiм центрально! нервово! системи, серця, легень, печшки, шдшлунково! залози, нирок, вiдноситься i шкiра. Усi зазначеш органи взаемопов'язанi в системи. Вщтак, поломка в одному з них призводить до адекватних змш в iншому (iнших). Шкiра, о^м компенсаторно! функцi!, виконуе роль посередника мiж оргашз-мом i зовшшшм середовищем. Шкiра - це гео-графiчна карта, на яку спроектоваш всi органи i системи (зони Геда). Через шюру можна дiяти на функцiю рiзних органiв (рефлексотерашя), i навпаки, пошкодження внутрiшнiх оргашв призводить до змш функцш шюри та !! струк-тури. Рееструючи бiопотенцiали в певних зонах шюрн, можливо визначити функцюнальннй стан внутршнього органу (акупунктурна д1агностнка).
Функцiональнi та оргашчш зсуви у внутрш-шх органах проявляються на шкiрi змшою коль-ору, тургору, еластичностi, висипаннями (ефло-рисценцi!). Стан шкiри, !! фiзикальнi ознаки
для лiкаря мають виключно важливе значення при дiагностицi внутрiшньо! патологi!. Шкiра е дзеркалом здоров'я людини. Великий М. I. Пирогов писав: «Практично кожна хвороба зали-шае на обличчi людини свш характерний слщ».
З давшх-давен клiнiцисти при постанов-щ дiагнозу широко послуговуються шкiрною симптоматикою. Схщна медицина завжди вва-жала, що «читання по обличчю - одне iз важли-вих дiагностичних правил». Досвiдченi лiкарi в давш часи i донинi за зовшшшм виглядом шю-ри обличчя та тша пiдозрювали хвороби, ставили дiагноз i прогнозували !х перебт На жаль, цi дiагностичнi прийоми у наш час - вш шформа-цiйного буму та прогресивних технологiй, неза-служено забутi. Покладаючись виключно на ре-зультати лабораторних i апаратних дослiджень, нехтуючи ктшчною картиною хвороби, лiкар втрачае важливу складову професi! - клiнiчне мислення, i його дi! зводяться до механютично-го призначення лiкiв. Тут також вельми доречш крилатi слова: «Перед добрим лшарем-лаборан-том чи функцюналютом треба знiмати шапку, а не голову».
Прояви на шкiрi при внутршнш патологi! можна умовно подшити на двi групи:
- компенсаторш змiни шкiри при хворобах внутршшх органiв;
- системнi ураження оргашзму, у тому числi i шкiри.
А. КОМПЕНСАТОРН1 ЗМ1НИ
Шюра вщображае функцiональний стан ycix оргашв i систем. Завдяки сво!м компенсатор-но-пристосувальним властивостям шкiра бере на себе функцп практично будь-якого органу, реагуючи на його найменшi розлади. При не-значних стресових ситуащях виникае виражена гiперемiя (почервонiння) чи, навпаки, блщють шкiрного покриву. При оголенш шкiри (особливо у жшок) пiд час огляду лшарем обличчя, плечового поясу iнодi пом^ш розлитi швидко-плиннi еритеми (erythema e pudore) - еритеми вщ сорому. Перехiднi еритеми на груднш клiтцi спостерiгаються при гшерфункцп щитовидно! залози. Множинш дрiбнi рожевi плями (розео-ли) на тлi таких загальних симптомiв, як незду-жання, загальна слабкiсть, гiпертермiя, лихоманка, дiарея е невiд'емними ознаками:
- черевного тифу;
- паратифiв А i В;
- ерсинiозy;
- кору;
- скарлатини;
-корево! краснухи.
Розеольозно-петеиальш висипи супроводять висипний i поворотний тифи, рщше кiр, ер-синюз. Полiморфнi елементи (розеоли, петехи, папули, yртикарiа), що нагадують багатоформ-ну ексудативну еритему, е обов'язковими при:
-бруцельозц
- епiдемiчних рикетсiозах;
- маляри;
- токсоплазмозi.
При появi петехiй, що супроводжуються ви-сокою температурою тiла, необхiдно виключи-ти геморапчш лихоманки. Множиннi петехи, вщ малих до великих розмiрiв з некрозом рiзно! форми («зоряне небо»), слщ вiдрiзняти вiд пе-техш при менiнгококовiй кокцеми.
Постiйна блщкть шкiри обличчя е одним з важливих симптомiв анемп, гострого гломеру-лонефриту, хронiчних отруень, а блщють шкiри тулуба бувае при хворобi Кyшiнга. Рум'янець щiк на rai загально! блiдостi шкiри е характерною ознакою:
- легеневого туберкульозу;
- септичного ендокардиту;
- стенозу мiтрального отвору.
Блща, воскоподiбна, суха, набрякла шюра е проявом гшофункци щитовидно! залози (ди-фузна мiкседема).
Повнокровшсть шюри обличчя, ши! з су-
путшми телеангiектазiями е одним iз частих симптомiв:
- полiцитемii;
- гшертошчно1' хвороби;
- цукрового дiабету.
Гiперемiя обличчя i шиi бувае також при лептосшрозь
Синюшнiсть обличчя, губ, шюри пiд шгтьо-вими пластинками часто спостерпаеться при декомпенсованих вадах серця, емфiземi легень, легеневому серщ. Цiанотично-мармурова, холодна на дотик шюра плечового поясу i стегон е одним iз важливих симптомiв гiпоталамiчного синдрому, гiперфункцii наднирникових залоз. Червоно-синюшш плями, якi швидко трансфор-муються у вузлики (папули) на щоках, повiках, лобi, шиi, верхшх кiнцiвках, спостерiгаються при сибiрцi.
Нерщко при ревматизмi в гострому перiодi на еритематозно видозмiненiй набряклiй шюр^ що покривае суглоби (частiше велию) виникають геморагп, якi тривають до двох тижшв. Изш-ше при стиханш основного процесу шкiра набу-вае жовтого кольору. Жовтизна тривае декшька тижнiв. Нерiдко кiльцевидна гранульома також е одшею з ознак ревматизму. Висипш елементи можуть передувати артриту або з'являються одночасно; рщше виникають пiсля суглобових змш.
У клiнiчнiй картинi ряду хвороб, зокрема пе-чiнки (ехiнококовi кисти, персистукта гепатити, цирози), шлунку (гастродуодешти, виразкова хвороба), кишечника (хронiчнi колгги), нерво-воi системи (неврози, пухлини головного моз-ку) при глистяних iнвазiях частим симптомом е кропив'янка (и^исапа). На будь-яких дшян-ках шюри появляються безпорожниннi елементи (пухир^ рiзноi величини i форми, червоного кольору з блщютю в центра Вони турбують вщ-чуттям палiння, свербежу, зникають через декшька годин безслщно i з'являються спонтанно знову.
Мiхурцевi висипання (vesicula) у вигщщ простого герпесу часто супроводжують хвороби з важким перебiгом, гiпертермiею, лихоманкою, вираженими зсувами в iмунному статусi. На д> лянках шкiри, частiше червонiй облямiвцi губ, носо-губних складках на червоному з набряком тлi появляеться група мiхурцiв iз серозним, рщ-ко геморапчним вмiстом. Пiзнiше мiхурцi вщ-
криваються i на !х мiсцi помггш кiрки. Останш вiдпадають, а на !х мiсцi залишаеться нестiйка гiперемiя. Висипу передують (чи супроводжу-ють) вiдчуття поколювання i свербежу.
OKpiM поверхневого ураження шкiри, при рядi внутрiшнix хвороб (ревматизм, особливо у дней; туберкульоз), виникають патологiчнi змши в дермi - горбики (tuberculum) i гшодер-Mi - вузли (nodus). Вони щшьш, болючi, рiзно! iнтенсивностi, як правило, не виступають над поверхнею шкiри. Проте шюра змiнена i мае яскраво-червоне забарвлення. При зворотному розвитку колiр стае синiм, жовтим i навнь зеленим («цвтння синця»). Часпше вузли роз-смоктуються безслiдно, рщко звиразковуються, залишаються звичайнi рубцi.
Порушення детоксикацшно! функцн печiнки нерiдко супроводжуеться гшершгментащею пiдборiддя («шдкова Поспелова»). Периор-бiтальна гiперпiгментацiя (симптом Елiнека) свщчить про гiперфункцiю щитовидно! залози. Гшершгментащя навколо рота, на шкiрi поти-лицi, лiктiв, колiн, пахових дшянок е важливим симптомом гiпоталамiчного синдрому. Поява темних плям iз бронзовим вщтшком на вщкри-тих дшянках шкiри, в складках долонь i пiдошов у мiсцяx тертя, шгментащя слизових оболонок, потемнiння волосся, шгпв спонукае спостереж-ливого лiкаря до грунтовного обстеження функ-цi! надниркових залоз з метою виключення ад> соново! хвороби.
Одним iз патогномошчних симптомiв холес-тазу е жтеричшсть шкiри та слизових оболонок. Залежно вщ ступеня жовтизни, темтв !! наростання, iншиx супутнix симптомiв можна судити про характер патологи. Швидко нарос-таюча i швидко спадаюча жовтизна з больовим синдромом бувае при жовчнокам'янш xворобi («вентильний камiнь»), а поступово наростаю-ча - свщчить про повiльне блокування жовчо-вивiдниx шляxiв (токсичнi гепатити, пухлини). 1нтенсивна жовтизна, що супроводжуеться ri-пертермiею, дiареею е ознакою шфекцшних гепатитiв, лептоспiрозу. Жовтизна бувае також при гемолничних анемiяx.
Сухкть, дрiбно пластинчасте лущення, зни-ження тургору i еластичностi шкiри, присут-нiсть трiщин дають пiдстави виключити нирко-ву недостатнiсть, злоякiснi пухлини. Надмiрно волога шкiра бувае при:
- xворобi Базеда;
- легеневому туберкульозц
- лiмфогранулематозi;
- вегето-судинних дистошях;
- xронiчниx штоксикащях.
Жирна, пориста шкiра з рясними камедона-ми досить часто е проявами порушення обмiну вуглеводiв, жирiв, функцi! статевих залоз.
Вщкладання холестерину в шкiрi (ксанте-лазми, ксантоматоз) частше бувае при зсувах вуглеводневого i жирового обмiнiв речовин, хворобах печшки. У хворих на цукровий дiабет, переважно на розгинальних поверхнях гом> лок, з'являються поодинокi, рщше - множиннi, чiтко вiдмежованi, щшьш склеродермоподiбнi бляшки, що пiдвищуються над рiвнем шкiри та сxильнi до повшьного периферiйного росту. З часом можуть виникати виразки з нерiвни-ми краями i гiперпiгментацiею довкола. Це так званий лшо!дний некробюз. У рiдкиx випадках на rai дiабетично! ангiо- i нейропатiй на шкiрi пальцiв нiг, пiдошов, рщше - стегон виникають м1хур1 (bulla) з серозним i геморагiчним вмю-том (дiабетичний бульоз).
Надм1рне оволосшня (гiрсутизм) брiв, вусiв, бороди, ареоли сосюв, гомiлок у жiнок спостертаеться при полiкiстозi яечникiв, у чо-ловiкiв i ж1нок - при:
- синдромi Iценко-Кушiнга;
- тривалому системному прийомi глюкокор-тико!дiв;
- тиреотоксикоза
Випад1ння волосся вимагае вщ лiкаря виключити насамперед:
- патологiю щитовидно! залози;
- хрошчну iнтоксикацiю важкими металами;
- злояюсш новотвори;
- гострi iнфекцi! (висипний тиф, сифiлiс та ш.);
- тривалий прийом цитостатиков;
- променеву терапiю.
Деформац1я шгтьових пластинок, потов-щення кiнцевиx фаланг («барабанш палички»), стоншення шкiри пальщв xарактернi для:
- септичного ендокардиту;
- xронiчно! легенево! недостатностi;
- деяких вроджених вад серця;
- бшарного цирозу.
Сверб1ж шкiри без висипань часто е пере-двiсником:
- злоякiсниx пухлин внутршшх органiв (рак шлунку, шдшлунково! залози, печшки);
- хвороб кровi (залiзодефiцитна анемiя, лей-кози);
- цукрового дiабету;
- тиреотоксикозу;
- хрошчно! нирково! недостатностц
- гiпоталамiчного синдрому;
- тотального склерозу;
- холестазу.
Локалiзований безпричинний свербiж дшя-нок нiздрiв, вушних проходiв нерiдко е симптомом хвороб центрально!' нервово! системи, пух-лин головного мозку, а перiанальноi дiлянки -хрошчного простатиту, трiщин ануса, геморою. Слщ також пам'ятати, що при тривалому, часто нестерпному свербежу шюри у людей похило-го вiку (рщше - старше 50 рокiв), як ранiше не хворiли, слiд виключити злоякiснi новотво-ри. Свербiж може бути рiзноi iнтенсивностi, з розчухами i без них, але не шддаеться звичним методам лiкування.
Окремою нозолопчною групою в дерматологи видiляють паранеопластичнi дерматози
(паранеоплазii). Це своерщш маркери внутрш-ньо! злояюсно! патологii. Розрiзняють факуль-тативнi та облпатш ураження шкiри; останнi е прямим наслщком наявностi злоякiсних пухлин в органiзмi:
- папiлярно-пiгментна дистрофiя шкiри;
- гiрляндо-мiгруюча еритема Гаммеля;
- набутий паранеопластичний iхтiоз i пушко-вий гипертрихоз;
- некролiтична мiгруюча еритема;
- акрокератоз Базекса.
Факультативш ураження шюри свiдчать про велику ймовiрнiсть злоякiсних новотворiв; до останнiх вщносяться резистентнi до лiкування i тривю за перебiгом:
- полiдерматомiозит;
- герпетиформний дерматоз Дюршга;
- мiхурниця;
- пемфiгоiд;
- вiдцентрова еритема Дар'е;
- вузлуватий пашку лгг;
- кератодермiя;
- синдром Лазера-Трела;
- системний амшо'доз;
- набуп меланодермii та iн.
Полiморфнi висипання на шкiрi та слизо-
вих оболонках е частим симптомом лейкозiв (18-55 %). Серед дерматозiв 'х видiляють окремою групою - лейкемщи шкiри. Ураження шкiри при лейкозах можуть мати специфiчний або неспецифiчний характер. Специфiчнi зм> ни - це компенсаторш пухлиноподiбнi екстра-медулярнi вогнища кровотворення. Вони виникають внаслщок виходу клiтин пухлинного походження iз судинного русла, 'х дисемiнацii i формування вогнищ пролiферацii лейкемiчних клiтин у шкiрi, шших тканинах i органах. Лей-кемщи проявляються, зазвичай, в апоге! розвит-ку хвороби кровi, у термшальнш стадii на тлi
ч^ких змш в гемо- i мiелограмi та виражено1 клiнiчно! симптоматики:
- лихоманка;
- лiмфаденопатiя;
- гепатоспленомегалiя;
- геморагiчний синдром.
Лейкемщи завжди е передвiсниками фшалу гострого лейкозу. При хронiчних лейкозах по-ява лейкемiдiв частiше бувае першою, нерiдко тривалою i единою ознакою хвороби.
Специфiчнi лейкемiди супроводжують май-же yсi вiдомi форми лейкозiв, однак найчастiше спостерiгаються при моноцитарному лейкозi i хронiчномy лiмфолейкозi. Висипнi елементи у виглядi плям, папул, вyзлiв, пyхлиноподiбних утворень, еритродермп з'являються зазвичай раптово i супроводжуються нестерпним свербе-жем. Вони локалiзyються симетрично на будь-яких дшянках шкiри, часто уражають слизовi оболонки. Проте, з ктшчно! картини вщслщ-ковуеться, що вyзлyвато-пyхлиннi елементи виникають спершу на обличчi, лоб^ надбрiвних дугах (facies leonine), губах, вушних мушлях, тодi як плямисто-папульозш i yртикарнi ефлю-рисценцi! - на тyлyбi та кiнцiвках. Ураження слизових оболонок (гiпертрофiя ясен, !х кро-воточивiсть) переважають при мiелоцитарномy лейкозi. Чiтко! залежностi мiж характером ви-сипань i рiзновиднiстю лейкозу не встановлено. Однак, можна вщм^ити переважання тих чи iнших елеменпв при певних його формах. Зок-рема, при гострих мiелобластних i монобласт-них лейкозах частiше зус^чаються множиннi окрyглi, пiвсферичнi чи плосю, щiльнi чи м'якi висипання величиною вщ 3 до 9 мм. Поверхня елеменпв гладка, на окремих помiтнi телеан-гiектазi!, лусочки, листовидш кiрочки. Папули на слизовiй оболонщ рота часто ерозуються, спричиняють пекучий, iнодi нестерпний бiль.
Вузли i пyхлиноподiбнi елементи бувають переважно при хрошчному мiелолейкозi та гострих лейкозах у дтей. У гiподермi виявляють поодинокi чи навiть множинш вузли; останш рiдко носять десимшований характер, подекуди навiть зливаються. 1х величина сягае розмiрiв грецького горiха, форма округла, щiльнi за кон-систенцiею, дуже рiдко - пастозш; поверхня вyзлiв гладка. На шюр^ що вкривае такий вузол, волосся випадае, помiтнi геморагi!, пошаровi юрки, фолшулярш папули.
Еритродермiю (тотальне ураження шюри) частiше спостерiгають при:
- хрошчному лiмфо- i мiелоцитарномy лейкозц
- ретикульозах;
- 77-злоякiсних лiмфомах.
Вона практично не вiдрiзняеться вiд еритро-дермп iншого походження (екзематозна, псорiа-тична, атотчна). Еритродермiя може бути суха
i ексудативна. Шюра гiперемована, суха або ж набрякла, рясно лущиться, помггш скальпукта розчухи. У диференщальнш дiагностицi допо-магае добре зiбраний анамнез щодо атопiчного дерматиту, екземи, псорiазу, а також нестерп-ний свербiж, який найчастiше супроводить лейкемiчну еритродермiю. Для лейкемiдiв на самому початку !х появи характерна насичене червоне забарвлення, а шзшше - синюшно-багряне. Практично завжди на тлi змiненого кольору шкiри присутнiй геморапчний компонент. Прояви на шкiрi при лейкозах часто нага-
дують висипання при багатоформнш ексудатив-нш еритемi. Свербiж при вузлувато-пухлинних ефлюрисценщях бувае нечасто, при плямисто-папульозних та iнфiльтративно-бляшкоподiб-них формах - вже часпше, тодi як при еритро-дермiях - завжди постшний i, нерiдко, передуе змiнам на шюрь
Неспецифiчнi лейкемiди при лейкозах, за-звичай, зумовленi супутнiми процесами i уск-ладненнями (анемiя, тромбоцитопешя, сепсис) i мають характер паранеоплази.
Б. СИСТЕМН1 УРАЖЕННЯ ШК1РИ
Шюра - морфологiчно складний орган, що мютить практично усi вiдомi тканини. Отож не дивно, що при системних захворюваннях у па-толопчний процес втягуеться i цей орган. До групи системних захворювань ми вщносимо ко-лагенози, ангi!ти (васкулiти). Серед колагенозiв у практицi лiкаря найчастiше зустрiчаються червоний вовчук, дерматомiозит, склеродермiя.
Червоний вовчак за формою перебшу д> литься на хронiчний i системний. Хрошчна форма (диско!дна, центробiжна, дисемшована) найчастiше зустрiчаеться в практицi дерматолога. Однак, при трансформаци хрошчного чер-воного вовчака в системний, прояви на шкiрi е важливою дiагностичною ознакою:
- при диско!днш формi на шкiрi обличчя (часпше у формi метелика), вушних раковин, рщше - волосисто! частини голови появляеть-ся еритема, фолiкулярний гшеркератоз, пiзнiше - атрофiя; при пош^буванш (граттажi) хво-рих вiдчувае болючють (симптом Бенье-Ме-щерського), а на поверхш лусочок, що приляга-ють до шюри, помiтнi своерiднi шипики (симптом «дамського каблучка»); рщко вiдмiчаеться набряк, гiперпiгментацiя, телеангiектазi! на рубцево змшенш шкiрi;
- центробiжна форма характеризуеться лише еритемою, яка поширюеться з центру до пери-ферi!, та дрiбним лущенням;
- дисемiнована форма - це розповсюджена диско!дна рiзновиднiсть, яка, окрiм обличчя, також уражае шюру ши!, плечового поясу, верхшх кiнцiвок.
Системний червоний вовчак може почина-тись гостро або ж тдгостро. Першими симптомами дифузного ураження сполучно! тканини е саме шюрш прояви. Зокрема, на шкiрi обличчя, ши!, верхнiх кiнцiвок з'являеться еритема, набряк, що нагадуе собою сонячний ошк. На фош еритеми - петехi!, мiхурцi, мiхурi з геморапч-ним вмiстом, лущення, кiрки. На кистях рук висипання петехiального характеру локалiзують-ся на суглобових з'еднаннях, долонях, поверх-нях юнчиюв пальцiв. Важливим при червоному
вовчаку також е поява i загострення висипань на шкiрi у весняно-лннш перiод - час виражено! сонячно! активностi.
Дерматомiозит - важке системне захворю-вання, при якому уражаються шкiра i м'язова тканина. Хвороба починаеться, зазвичай, гостро, з високо! гарячки, лихоманки, бшлю у м'язах, суглобах, загальною слабюстю. Навко-ло очей, на повшах, щоках, ши!, розгинальних поверхнях верхшх i нижнiх кiнцiвок, у дшянщ суглобiв виявляеться типова еритема синюш-но-червоного або яскраво-червоного кольору; бешихоподiбна. Особливо дiагностично важ-лива еритема на верхшх повшах i навколо них (симптом окулярiв), а на ши! - у виглядi пеле-рини. Висипання можуть нагадувати еритему при червоному вовчаку. На ши!, кшщвках може бути набряк. На плечовому пояш, груднш кттщ на тлi еритеми нерiдко спостертаються дрiбнi папульознi, везикулярнi елементи, геморагп. Як i при червоному вовчаку уражаються вщкрин дiлянки шкiри, яю зазвичай пiдлягають iнсо-ляцi!. Изшше колiр шкiри змiнюеться, стае ко-ричневим, iнодi фарфороподiбним, шкiра атро-фуеться, з'являються телеангiектазi!. Вираженi суб'ективш вiдчуття на мiсцях висипань хворi вiдмiчають рiдко.
Склеродермiя являе собою системне захво-рювання аутоiмунного характеру. Розрiзняють обмежену i системну (дифузну) форми. За дани-ми бшьшосн авторiв та спостережень у нашш клiнiцi, трансформацiя обмежено! форми в системну бувае вкрай рщко. Щ двi клiнiчнi форми об'еднують лише змiни в шкiрi:
- на обмежених дшянках - у вигщщ бляшок (бляшкоподiбна форма) чи смужок (смужковид-на форма);
- на усьому шюрному покривi (дифузна скле-родермiя) виникають набряк, пiзнiше - ущшь-нення, атрофiя.
Шкiра мае жовтуватий колiр (колiр слоново! кiстки), вилискуе, по краю вогнища помiтна об-лямiвка бузкового кольору. Безпосередньо на мюцях вогнищ рiдко виникають парестезп; у
стади атрофи випадае волосся.
При системнш склеродермiï насамперед ура-жаеться шкiра обличчя i кшщвок. Хворi (часп-ше жiнки) скаржаться на вщчуття стягування шкiри обличчя: обличчя стае маскоподiбним, згладжуються складки шюри («обличчя Мадон-ни»), звужуеться ротова щiлина («кисетоподiб-ний рот»), появляються телеангiектазiï, д^н-ки гшер- i депiгментацiï. На шкiрi кистей рук розвиваються явища хвороби Рейно (багато цих хворих довгий час л^ються у ангiологiв), роз-виваеться акросклероз. Шкiра холодна, синюш-на, набрякла, шзшше стае нерухомою. Внасл> док склеротичних змiн судин виникають вираз-ки, суха гангрена. Шюра атрофуеться i щiльно прилягае до оюстя, рухи в суглобах обмежеш, виникають анкiлози. Весь шкiрний покрив ви-тончуеться, мае вигляд шюри, немов натягнутоï на скелет; зрештою людина нагадуе мумiю.
У рщких випадках на шкiрi тулуба, кшщвок можуть з'являтися вогнища звапнування (синдром Тiбiержа-Вайсельбаха). У фiналi хвороби випадають волосся, зуби, атрофуються сальш i потовi залози. Шкiра стае сухою, покрита му-ковидним лущенням, множинними телеанпек-тазiями.
Впродовж останнш рокiв усе частiше вiдразу у початкових стадiях колагенозiв ми зус^чаемо висипання на шкiрi, що нагадують i червоний вовчак, i дерматомюзит, i склеродермда. Отож у цих випадках мае право на юнування компро-мiсний дiагноз - «недиференцшоване дифузне ураження сполучноï тканини». Слщ зауважити, що терапiя при цш патологiï майже однотипна.
Ангнти (васкутти) - запалення, що розвиваються первинно у судиннш системi. Генез цих
Л1ТЕРАТУРА
1. Дерматовенерологгя: Навчальн. пошбн. для лiкарiв / За ред. В. П. Федотова, А. Д. Дю-дюна, В. I. Степаненка. - Дшпропетровськ-Кив, 2008. - 600 с.
2. Галникта С.О. Ще раз до питання про па-ранеоплази // Дерматология. Косметология. Сексопатология. - 2008. - № 3-4.- С. 176-181.
3. Кожные и венерические болезни: Руковод. для врачей / Под ред. Ю. К. Скрипкина, В. Н. Мордовцева. - М.: Медицина, 1999. -Т. 2. - 878 с.
4. Мавров И.И., Болотная Л.А., Сербина И.М. Основы диагностики и лечения в дерматовенерологии: Руковод. для врачей. - Харьков, 2007. - 791 с.
захворювань рiзноманiтний, часто алерпчний, токсикоалерпчний; юнують також думки про ix ауггамунний характер. Характер висипань на шкiрi залежить вщ 1'х виду, калiбру уражених судин i глибини 1'х розмщення. При поверхневих ангп'тах на шкiрi виявляеться пурпура - дрiб-нi геморагiчнi плями, рщко бiльшиx розмiрiв (5-20 мм), яю, зворотно розвиваючись, залиша-ють шсля себе стiйку гiперпiгментацiю. Локал> зуються висипання на будь-яких частинах тша, однак переважно вражаеться шкiра гомшок, стегон, сiдниць та стоп.
Запалення судин глибоко! сiтки дерми, гшо-дерми супроводжуеться папульозними i вузлу-ватими висипаннями. Папули i вузли - щiльноï консистенци, шкiра над ними гшеремована з ге-морапями. Елементи можуть розсмоктуватись, залишаючи гшеремоваш плями. У випадках важкого перебпу хвороби папули i вузли некро-тизуються (некротична форма), утворюються виразки. Виразки болючi, покритi гранулящя-ми, iнодi кровоточать, довго не епiтелiзуються. На мiсцi виразок залишаються нетиповi рубцi.
Приведенi вище змши шкiри е найбiльш ха-рактерними проявами для вшх форм васкултв.
Матерiали клiнiчноï лекци вочевидь не в> дображають усiеï гами характерних змiн на шкiрi, якi супроводять внутршню патологiю. Шкiрна симптоматика розмагга i присутня практично при вшх соматичних хворобах, i щоб подати ïï детально, практичному лшарю необxiдно засвогти цiлий цикл тематичних лекцш. Нашою метою було систематизувати вщомост стосовно найбiльш характерних змш на шкiрi при внут-рiшнiй патологи людини. Чи вдалось це, судити Вам - нашi шановш колеги.
5. Савчак В.1., Галниюна С.О. Хвороби шюри. Хвороби, що передаються статевим шляхом: Пщручник для студентiв. - К.: Укрмедкнига, 2000. - 507 с.
6. Суворова К.Н., Куклин В.Т., Рукавишникова В.М. Детская дерматовенерология: Руковод. для врачей. - Казань, 1996. - 370 с.
7. Kurzrock R. Cutaneous paraneoplastic syndromes in solid tumors // Am. J. Med. -1995. - Vol. 99. - P. 662-671.
8. Pasricha, J. S. Khaitan, B. K. Clinical methods in dermatology and venerology // Ind. J. Derm. Venerol. Lepr. - 2006. - Vol. 72, No 3. -P. 249.
