CC BY
16
© А.В. Лобурець, С.Б. Безшапочний УДК 616.216.2-002
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОБЛ1ТЕРАЦП ШТУЧНОГО СП1ВУСТЯ П1СЛЯ
■ ■ _ _ ■■ _ _ _ _ *
ЕНДОНАЗАЛЬНО1 ФРОНТОТОМП У ПАЦ16НТ1В З ХРОН1ЧНИМ ФРОНТИТОМ*
А.В. Лобурець, С.Б. Безшапочний
ВДНЗ УкраТни «УкраТнська медична стоматологiчна академiя», Кафедра оториноларингологи з офтальмолопею
В большинстве случаев хронические формы фронтитов требуют применения хирургических методов лечения. Анализ данных мировой литературы>/ показывает, что частота рецидивов фронтита после эндоскопической функциональной синусотомии составляет около 20%, при этом почти в половине случаев требуется проведение рео-перации. Цель исследования: изучить эффективность пластики лобно-носового соустья с применением мукопе-риостального лоскута на ножке при проведении эндоназальной фронтотомии пациентам с хроническим фронтом. Материалы>/ и методы/ исследования. В период с января 2014 года по январь 2017 на базе ЛОР-отделение Полтавской областной клинической больницы/ было проведено хирургическое лечение 248 пациентов с хроническим воспалением лобной пазухи. В рамках данного исследования было отобрано 67 пациентов с неосложненным течением хронического фронтита. Эти пациенты/ были разделены/ на 2 группы:: 1 группа - 31 пациент, были прооперированы>/ по классической методике эндоназальной фронтотомии типа расширенного дренажа (Draf II), 2 группа - 36 пациентов прооперированы/ по модифицированной методике. С целью профилактики облитерации образованного искусственного лобно-носового соустья при эндоназальном доступе и для получения устойчивых функциональных результатов был применен модифицированный способ эндоназальной фронтотомии. Результат исследования. Показатели эндоскопии, риноманометрии до хирургического вмешательства и через 1 месяц имеют статистически достоверную разницу у пациентов 2 группы , которым была выполнена эндоназальная фронтото-мия с коррекцией внутриносовых структур (p <0,05). Выводы:: 1. Среди всех пациентов ЛОР-стационара изолированное или сочетанное хроническое воспаление лобного синуса в общей структуре синуситов наблюдалось в 21,64% случаев. 2. Хроническое воспаление лобной пазухи требует применения хирургической лечебной тактики в 95% случаев. 3. Применение пластики лобно-носового соустья при проведении эндоназальной Фронтотомия способствует более раннему клиническому выздоровлению пациентов, снижению количества рецидивов фронтита. 4. Применение риноманометрии позволяет дать качественную и количественную характеристику состояния назальной вентиляции, является важным критерием эффективности проводимой коррекции внутриносовы/х структур и прогностическим показателем вентиляции ННП.
Ключевые слова: хронический фронтит, эндоназальная синусохирургия, пластика лобно-носового соустья.
Введення
Запальн захворювання навколоносових пазух е найбтьш поширеними в структурi ЛОР-патологп i складають близько 25% серед дорослого населення. Кшьгасть виявлених синуси^в мае постмну тенденцю до збтьшення [1, 2, 4, 6, 10]. Лобн пазухи уражають-ся рщше, шж верхньощелепн та решп"часл, але гост-рий запальний процес в них частше переходить у хроычну форму. Велика варiабельнiсть будови лоб-них пазух призводить до велико! рiзноманiтностi клЫь чних проявiв фронти^в.
У бтьшост випадюв хрошчш форми фронти^в вимагають застосування хiрургiчних методiв лкуван-ня. Вщкрит екстраназальн радикальн доступи на сьогодн достатньо рщко використовуються для хiрур-пчного лкування синуси^в, проте ендоскотчний ен-доназальний доступ, що став широко впроваджува-тись в останн роки, нерщко не виявляе достатньо! кгмшчноТ ефективностк Аналiз даних свтовоТ лтера-тури показуе, що частота рецидивiв фронтиту пюля ендоскотчноТ функцюнальноТ синусотомп становить близько 20%, при цьому майже в половит випадюв вимагаеться проведення реоперацп [ 2, 3, 5, 7, 8, 9]. Зважаючи на достатньо високий рiвень рецидивiв
хронiчного фронтиту пiсля ендоназальних фронтото-мiй, причина яких частiше пов'язана з рубцевою обль терацiею штучного ствустя, ми задались цiллю роз-робити ефективнi способи Тх попередження, яга б за-довольняли своТми функцiональними результатами.
Зi способiв хiрургiчного лiкування синуситу, спря-мованих на вщновлення спiвустя ураженого синусу з порожниною носа, найбiльш фiзiологiчними е т варiа-нти, при яких мУмально травмуеться слизова оболо-нка в дтянц штучного спiвустя. Слизова оболонка зi збереженою функцiею миготливого еппемю, з одного боку, забезпечуе нормальну бюмехашку слизу, а з н шого - перешкоджае утворенню зайвоТ сполучноТ тка-нини i рубцюванню спiвустя, що е одним з основних причин рецидиву. Одним iз прюритетних завдань для малоЫвазивноТ хiрургiТ, е ощаднiсть по вщношенню до слизовоТ оболонки носа та навколоносових пазух (ННП). На етат раннього пюляоперацмного перiоду важливим е досягнення швидкоТ i повноцiнноТ еттель зацiТ слизовоТ оболонки, з вщновленням функцюну-вання мукоцилiарноТ транспортноТ системи, дренажу та вентиляцп синусiв, носового дихання ^ як результат, своечасного ключного одужання пацiента.
Цть дослiдження. Вивчити ефективнiсть пластики лобно-носового ствустя iз застосуванням мукоперюс-
* Цитування при атестацИ' Kadpie: А.В. Лобурець, С.Б. Безшапочний. Попередження облiтерацii' штучного спiвустя пiсля ендоназальноТ фронтотомп у пaцieнтiв з хрошчним фронтитом // Проблеми екологП' i медицини. - 2016. - Т. 20, № 5-6. -С. 14-19.
Проблеми екологц та медицини
тального клаптя на нiжцi при проведеннi ендоназаль-ноТ фронтотомií пацieнтам з хрошчним фронтом.
Матерiали та методи дослщження
В перiод з сiчня 2014 по сiчень 2017 року на базi ЛОР-вiддiлення ПолтавськоТ обласноТ кгмшчноТ лiкарнi iм. М.В.Склiфосовського було проведено хiрургiчне лiкування 248 пацieнтiв з хроычним запаленням лоб-ноТ пазухи .
В залежност вiд характеру змiн в лобшй пазусi, залучення в патологiчний процес iнших ННП та наяв-ност морфологiчних порушень внутрiшньоносових структур (ВНС) виконувались тага види хiрургiчних втручань: ендоназальн фронтотомií (20,9%); ендона-зальн фронтотомiя з корекцieю ВНС (6,5%); фронто-томií у складi полюинусотомш (40,3%); полюинусото-мií, що включали фронтотомю та корекцiю ВНС (22,6%); екстраназальн фронтотомií (9,7%). У вах ви-падках при виконаннi фронтотоми виконувалась передня етмоíдотомiя. У вах випадках екстраназальна
фронтотомiя поеднувалась iз ендоназальним пiдхо-дом.
Показаннями для фронтотоми була наявнють стш-ких морфолопчгних змiн слизово!' оболонки лобно'|' пазухи, що пiдтверджено рентгенологiчними методами дiагностики, та неефективнiсть консервативного лкування.
З усiх прооперованих па^ен^в, в рамках даного дослiдження, ми вобрали 67 випадкiв неускладнено-го переб^у хронiчного фронтиту. Цi па^енти були розподiленi на 2 групи: 1 група - 31 патент, що були прооперован за класичною методикою ендоназальноí фронтотоми типу розширеного дренажу (Draf II), 2 група - 36 па^ен^в прооперованi за модифкованою методикою.
В таблицi 1 представлено розподт пацiентiв за об'емом хiрургiчного втручання, та таблицi 2 - за вь ком, статтю та груповiй належностi.
Таблиця 1.
eudie xipypai4HO втручання у nai^ieHmie 1 та 2 груп.
Група дослiдження Всього Ендоназальна фронтото1^я Ендоназаль. фр.+кор. ВНС Полисинусо-томия Полi+кор ВНС
1 група К-сть 31 9 4 11 7
% 46,3 13,45 6 16,4 10,45
2 група К-сть 36 12 5 9 10
% 53,7 17,9 7,45 13,45 14,9
Таблиця 2.
Розподт naiieHmie за eiKOM та статтю, груповй належноcmi.
Вш Всього Чоловки Жшки Всього по групах:
абс. % абс. % абс. % 1 гр. 2 гр.
ч ж ч ж
15-25 18 26,9 12 17,9 6 9 6 3 6 3
26-35 21 31,3 13 19,4 8 11,9 10 4 3 4
36-45 13 19,4 4 5,95 9 13,4 1 4 3 5
46-55 7 10,4 4 5,95 3 4,5 - 1 4 2
56-66 8 12 5 7,5 3 4,5 2 - 3 3
Всього 67 100% 38 56,7 29 43,3 19 12 19 17
Середшй BiK па^ен^в склав 34,7 роки.
З метою профтактики зрощення утвореного штучного лобно-носового ствустя при ендоназальному доступ i для отримання стiйких функцiональних результат нами було застосовано модифiкований спо-сiб ендоназальноТ фронтотомií, за основу якого взято методику розширеного дренажу лобноТ пазухи. Ця методика була виконана уам патентам 2 кгмшчноТ групи.
Спосiб здiйснюеться наступним чином. Операцю, як правило, виконують пщ внутрiшньовенним наркозом з Ытуба^ею. Методика хiрургiчного втручання по-дiбна класичнiй фронтотомií типу розширеного дренажу - Draf II. 1Т вiдмiннiстю е те, що в ходi хiрургiчного втручання гачкоподiбний вщросток не видаляеться, а моделюеться в мукоперюстальний клапоть, який час-тково компенсуе дефект слизовоТ оболонки, що вини-кае пiд час операцп при формуваннi лобноТ кишенi та лобно-носового каналу.
Пщ ендоскопiчним контролем виконуеться медiа-льна люксацiя середньоТ носовоТ раковини, гщросе-паровка дтянки гачкоподiбного вiдростка i, по можли-востi, - agger nasi i дтянки bulla ethmoidalis. Проводиться пар^альна унцiнатотомiя мiж середньою та нижньою третиною гачкоподiбного вiдростка, при цьому, гачкоподiбний вiдросток повнiстю не видаля-
еться, нижня його третина збер^аеться з мукоперюс-том. Далi формуеться П-подiбний мукоперiостальний клапоть на шжщ вiдсепарований вiд верхнiх двох третин гачкоподiбного вiдростка з переходом на ла-теральну стiнку порожнини носа в дтянц agger nasi. Причому основою клаптя е видтений фрагмент слизовоТ оболонки задньоТ поверхн гачкоподiбного вщ-ростка (задня шжка) та слизова, взята з дтянки ниж-ньоТ частини agger nasi, що продовжуеться до нижньоТ третини гачкоподiбного вiдростка (передня ыжка). Му-коперiостальний клапоть змiщуеться догори в бк лобноТ пазухи, частково видаляеться гастка, що формуе processus uncinatus. Далi формуеться штучний лобно-носовий канал до розмiрiв, необхiдних для нормального дренажу та вентиляцп лобноТ пазухи. Остаточ-ним етапом операцií е укладання видiленого клаптя на нiжцi в лобну кишеню та сформований лобно-носовий канал. Фiксацiя клаптя здмснюеться за допо-могою спецiальноí силконовоТ дренажноТ трубки.
В пiсляоперацiйному пер^ пацiенти обох груп отримували лкування згiдно сучасних протоколiв, що включають туалет порожнини носа, зрошення його слизовоТ сольовими розчинами починаючи з 3-Т доби пiсля хiрургiчного втручання, мiсцевi деконгенстанти (ксилометазолiн) коротким курсом, Ытраназальш кор-тикостероТди (мометазону фуроат) в дозi 50 мкг в ко-
жну половину носа 2 р/д починаючи з 10 доби. Трива-лють застосування кортикостеро'^в варивала вщ 2 тижнiв до 1-го мюяця.
Всiм пацieнтам виконували риноманометричне до-слiдження до та пiсля операци, ендоскопiчне обсте-ження протягом часу знаходження в стацiонарi та у вщдаленому пiсляоперацiйному перiодi.
Результати та IX обговорення
До 2008 року переважаючим типом операцiй на лобшй пазусi були екстраназальнi хiрургiчнi пщходи,
якi виконувалися в 84% випадшв, часто проводилася фронтотомiя з шунтуванням. Бiльшiсть операцiй ви-конувалось в екстреному порядку, за життевими пока-заннями, а середнiй термiн перебування патента в стацiонарi становив 13,2 дня (при 7,1 дня в 2016 р). Починаючи з 2009 року, в 54% випадгав хiрургiчнi втручання носили плановий характер.
Темпи зростання хiрурriчноT активности щодо лоб-ноТ пазухи за останш 16 рокiв наочно представлено на дiаграмi (Рис.1).
100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0
1
. | _ _ 1
1 1 ■ 1 1 1 1 1 1 1
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016
Рис.1 Частота проведення фро
Аналiзуючи данi, отриманi при статистичнш обро-бцi архiвних даних, ми прийшли до висновку, що пщ-вищення хiрургiчноT активностi безпосередньо пов'я-зане з впровадженням сучасноТ ендоскопiчноT технiки та поступовим оволодЫням хiрургами навичками рино- та синусохiрургiT. Також, на зростаннi ктькосл цих хiрургiчних операцiй могло позначитись суттеве пщ-вищення рiвня методiв дiагностики, серед яких домь нуючу роль зайняла комп'ютерна томографiя з мож-ливiстю 3D моделювання.
За останш 3 роки (з 2014 по 2016 рр.) в ЛОР-кшшц ПолтавськоТ ОКЛ було пролiковано 1206 па^етчв з загостренням хронiчного риносинуситу, в тому чи^ 261 (21,64%) па^етчв з хронiчним запаленням лобного синусу, яке спостер^алось як iзольоване захворю-вання або у складi полiсинуситу. З них, хiрургiчнi втручання на навколоносових пазухах з приводу хро-нiчного риносинуситу було виконано 1093 патентам (90,63%). Питома вага виконаних фронтотомш склала 22,68% (248 па^етчв). При цьому 68 пацiентам вико-нана фронтотомiя з приводу хрошчного iзольованого
юм1й в перод з 2000 по 2016 рр.
фронтиту, 156 патентам фронтотомiя виконувалась у складi полiсинусотомiT. У 24 па^етчв фронтотомiя мала комбiнований ендо- та екстраназальний доступ. 13 патентам фронтотомiя при хронiчному фронтитi не виконувалась за вщмовою пацiента вiд операци за власним бажанням. Таким чином, майже в кожному 4-му хiрургiчному лкуванш пацiентiв з патолопею на-вколоносових пазух проводилось дренування лобно1 пазухи.
Основною скаргою у па^етчв 1 та 2 групи з iзо-льованим фронтитом був головний бть, що мав рiзну iнтенсивнiсть. При цьому ендоскопiчна симптоматика часто була досить мiзерною. При полюинуситах домь нантними були скарги на патолопчш видiлення з носа та утруднення носового дихання. При цьому бтьшють пацiентiв обох груп визначали порушення емоцiйноT сфери, що проявлялись в порушены уваги та сну, дра^вливостк Семютику захворювання на хрошчний фронтит у пацiентiв 1 та 2 групи представлено в таблиц 3.
Таблиця 3.
Скарги пацент/в 1 та 2 групи
Скарги1 1 група 2 група
1зольован1 фронти-ти, п=13 Полюинусити, п=18 1зольован1 фронти-ти, п=17 Полюинусити, п=19
Головний бть 13 7 17 11
Видтення з носу 2 16 4 15
Утруднення носового дихання 4 16 5 14
Порушення емоцшно! сфери 10 12 13 11
1 у кожного пацента можливо деклька скарг одразу
За модифкованим способом нами було прооперо-вано 36 хворих на хрошчний фронтит. Етапи проведення пластики лобно-носового ствустя за даними
ендоскопп представлено на рисунках 2-5. Ускладнень в ходi проведення хiрургiчного втручання не спостерь галось.
Рис. 2. Етап ендоскотчно'Т фронтотомп: 1 - Видлений фрагмент мукоперостального клаптя; 2 - середня носова раковина; 3- носова передлка.
Рис. 3. Етап ендоскоп'мно'Т фронтотомп: 1 - сформоване спвустя лобноТ пазухи; 2 - мукоперостальний клапоть, укладений на передню поверхню лобно-носового каналу.
а б
Рис. 4. КТ ННП через 1 мiсяць псля операцТ (а - коронарна проекця, б - сагimальна проекця).
па^етчв
Результати шычних дослщжень у 1 та 2 групи пюля хiрургiчних втручань
Результати риноманометричного дослщження представлен в таблиц 4. Показники риноманометри до хiрургiчного втручання та через 1 мюяць мають статистично достг^рну рiзницю у па^етчв 2 групи, яким було виконано ендоназальну фронтотомю з ко-рек^ею внутршньоносових структур (р<0,05, при значены ^критерю Стьюдента 2.306). Показники риноманометри у па^ен^в обох груп, яким виконана фро-тглгшя без корекцп ВНС не мали статистично зна-чущоТ рiзницi. Корекцiя внутрiшньоносових структур змЫюе аеродинамiчний носового опiр на велиш дшя-нцi, i в широкому дiапазонi значень, а без корекци -тiльки на дтянщ що безпосередньо примикае до дь лянки спiвусть, а також за рахунок загального змен-шення набряку слизовоТ.
Рис. 5. Ендориноскопя лобного карману
через 1 м сяць п сля фронтотом Т: 1- штучне спвустя право)'лобноТ пазухи.
Таблиця 4.
Риноманометричне до^дження пацieнтiв 1 та 2 групи.
Група до-слщ-ження Об'ем х1рурпчного втручання Задня активна риноманометр1я
До операцп, А ±стд. вщх. Через 1 мюяць п1сля операц1Т А**± стд. вщх. А/А**
1 група Ендоназал. фронтотом. (п=9) 1,46±0,13 1,31 ±0,12 1,11
Ендоназал.фр.+кор. ВНС (п=4) 2,04±0,33 1,30±0,14 1,56
Полисинусотомия (п=11) 1,84±0,29 1,47±0,24 1,25
Полюинусотом1я+кор ВНС (п=7) 2,44±0,48 1,60±0,23 1,52
2 група Ендоназал. фронтотом. (п=12) 1,44±0,19 1,14±0,28 1,26
Ендоназал.фр.+кор. ВНС (п=5) 2,29±0,23 1,39±0,17 1,65
Полисинусотомия (п=9) 1,78±0,17 1,38±0,13 1,28
Пол1+кор ВНС (п=10) 2,07±0,33 1,35±0,18 1,5(3)
Коеф 'щ/ент аеродинам/'чного носового опору - А; *- на етап/' планування операц/7; **-1 м/'сяць псля операцГ Причинами, яга призводили до ускладнень в пюля-операцшному пер^ в бтьшост випадгав було недо-тримання рекомендацм стосовно вщвщувань лкаря для виконання туалету порожнини носу пюля виписки патента з стацюнару. До найбiльш частих видiв
Таким чином, через низку фаюгрв, в 1 груп впро-довж року спостереження, виявилось 7 випадгав рецидиву фронтиту, що становить 19,35%. В 2 грут за-фксовано 5 випадгав загострення фронтиту (13,88%). Вам патентам виконалась ревiзiя оперованоТ пазухи, пюля якоТ ми зробили висновки, що у 8 па^енпв 1 групи та у 4 па^енпв 2 групи виникла рубцева обл^е-ра^я штучного спiвустя. Вона мала частковий (у 10 па^енпв) або повний характер (у 2 па^енпв). У цих па^енпв протягом усього строку спостереження вщ-мiчалось перiодичне загострення фронтиту. Виклю-ченням був поодинокий випадок, коли при задовть-них розмiрах спiвустя спостерiгалось виникнення по-мiрного набряку слизовоТ оболонки в лобному синуа, що призводило до вираженоТ больовоТ симптоматики
До загострення синуситу, як правило, призводила гостра рестраторна вiрусна iнфекцiя. У пацiентiв обох груп випадгав виникнення ускладнених форм синуси-тiв не спостерiгалось.
Висновки
1. Серед уах пацiентiв ЛОР-стацюнару iзольоване або поеднане хронiчне запалення фронтального синусу в загальшй структурi синуситiв спостерiгалось в 21,64% випадгав.
ускладнень пюля ендоназальноТ полюинусотомп вщ-носяться синехiТ порожнини носу та рубцевi звуження штучних ствусть навколоносових пазух, що е основною причиною рецидиву захворювання (табл. 5).
Таблиця 5.
Ускладнення пюля фронтотомiй у пацieнтiв 1 та 2 групи
2. Хрошчне запалення лобноТ пазухи потребуе за-стосування хiрургiчноТ лкувальноТ тактики в 95% випадгав.
3. Застосування пластики лобно-носового ствустя при проведены ендоназальноТ фронтотомп сприяе бтьш ранньому ключному одужанню пацiентiв, зни-женню галькосп рецидивiв фронтиту.
4. Застосування риноманометри дозволяе дати якiсну та галькюну характеристику стану назальноТ ве-нтиляцп, що е важливим критерiем ефективност про-веденоТ корекцiТ внутрiшньоносових структур та про-гностичним показником вентиляцп ННП.
Лiтература
1. Волков А. Г. Новый взгляд на пластику костных структур лобных пазух после удаления остеом / А. Г. Волков, Ю. В. Тюкин // Российская оториноларингология. - 2014. - № 4 (71). - С. 22-26.
2. Волков А.Г. Острый и хронический фронтит: современный взгляд на проблему / А.Г. Волков, И.В. Ста-гниева // Вестник оториноларингологии. - 2012. -№6. - С.98-102.
3. Гюсан А.О. Риносинусогенные орбитальные осложнения: распространенность и принципы лечения. / А.О. Гюсан // Вестн оторинолар. - 2010. - № 4. -С.64—67.
4. Курятина Е.И. Особенности хирургического лечения воспалительных и травматических поражений лоб-
Ускладнення (к1льк1сть випадк1в)
Група досль дження Об'ем х1рурпчного втручання Синех1Т порожни-ни носу Звуження сфо-рмованого сп1-вустя лобноТ пазухи Рецидив фронти -ту впродовж 1-го року Рецидив синуситу (окр1м фронтиту) протягом 1-го року
Ендоназал. фронтотом. (п=9) - 2 1 -
1 група Ендоназал.фр.+кор. ВНС (п=4) 1 1 1 -
Полисинусотомия (п=11) 3 3 2 3
Пол1синусотом1я+кор ВНС (п=7) 2 2 2 4
Ендоназал. фронтотом. (п=12) - 1 1 -
2 група Ендоназал.фр.+кор. ВНС (п=5) 1 - - -
Полисинусотомия (п=9) 1 2 3 2
Пол1+кор ВНС (п=10) 2 1 1 3
Проблеми екологц та медицини
ных пазух / Е.И. Курятина // Рос ринол. - 2011. - №2. 8. - С. 14—15.
5. Пискунов С.З. Особенности хирургических вмешательств на лобной пазухе при воспалительных и травматических поражениях / С.З.Пискунов, 9. Е.И.Курятина, И.В.Тарасов // Вестн оторинолар. -2011. - №1.- С. 22—25.
6. Староха А.В. Формирование лобно-носового соустья
с помощью устройства, обладающего эффектом па- 10 мяти формы / А.В. Староха, В.В. Коврыжных, Т.Ю.Серикова, Л.А. Монасевич. // Журн. ушных, носовых и горловых болезней. - 1987. - №6. - С. 69-71.
7. Тарасова Н.В. Отдаленные результаты эндоназаль-ного вскрытия лобной пазухи с пластикой искусственного отверстия / Тарасова Н.В. // Рос. Ринол. -2011. - №2. С. 18—19.
Штаммбергер Х. Эндоскопическая диагностика и хирургия при заболеваниях придаточных пазух носа и передней части основания черепа. - Туттлинген: «Браун-Друк», 1996. - 82 с.
Khalid A.N., Smith T.L., Anderson J.C., Mace J., Sautter N.B. Fracture of bony lamellae within the frontal recess after balloon catheter dilatation. Am J Rhinol Allergy 2010; 24: 1: 55—59.
Sowerby L.J. Endoscopic frontal sinus septectomy in the treatment of unilateral frontal sinusitis: revisiting an open technique. / L.J.Sowerby, S.D.MacNeil, E.D. Wright // J Otolaryngol Head Neck Surg. - 2009. - 38. - №6. - P. 652—654.
