CC BY
14
B.1. Ляшенко, д.е.н., Н.В. Осадча, д.е.н.,
C.В. Дзюба, к.т.н.
ПОНЯТТЯ «СМАРТ-СИЛИ»: ОСОБЛИВОСТ1 ЗАСТОСУВАННЯ У СФЕР1 КОСМШНО! Д1ЯЛЬНОСТ1
Украша належить до розвинутих космiчних держав. Окреме мiсце у сферi космiчних вiдносин посiдаe поняття сили. Актуаль-шсть дано1 тематики зумовлена потребою у переосмисленш поняття «сила» з урахуванням чинниюв, характерних для конкретного перiоду становлення системи мiжнародних вiдносин, а також особ-ливостей космiчноï дiяльностi.
Питання змютовного наповнення поняття «сила» розгляда-ють такi зарубiжнi вченi, як I. Валлерстайн, Р. Гилшн, Р. Кохейн, Дж. Най, А. Хiршман, а також вiтчизнянi — С. Шерпн, М. Кашто-ненко, О. ïжак [1; 3-5; 7; 8]. Однак у даних дослщженнях не прид> лено достатньоï уваги смарт-силi в космiчнiй галузi.
Метою статл е уточнення змiстовного наповнення поняття «сила» з урахуванням сучасних тенденцш мiжнародних вiдносин у сферi космiчноï дiяльностi.
Поняття «сила» е непостшним, воно залежить вiд особливос-тей розвитку i побудови мiжнародноï системи геопол^ичних та геоекономiчних вiдносин конкретного перюду, якi сприяють ви-никненню нових параметрiв сили. Ще з давшх часiв сила трактува-лася як один iз важливих державних iнструментiв при досягненнi стратегiчних цшей як у внутрiшнiй, зовнiшнiй, так i в глобальнш полiтицi й геоекономщ. Така тенденцiя зберiглась i сьогодш. Проте все ще вщкритим залишаеться питання змiстовного наповнення ка-тегорiï «сила» та ïï рiзновидiв - жорсткоï (hard), м'якоï (soft) та ро-зумноï (smart). Це тдтверджуеться наявнiстю чимало1' кiлькостi шд-ходiв до визначення поняття «сили держави» в сучасних теорiях мiжнародних вiдносин [5]. Через особливостi космiчноï дiяльностi нацiональнi iнтереси в цш сферi реалiзуються в сучасних умовах завдяки м'якш (soft) та розумнш (smart) силi.
Р. Кохейн та Дж. Най визначають силу як «здатшсть суб'екта змусити iнших зробити щось, чого вони ранiше не робили (i при цьому за прийнятною для дiючоï особи «щною») [1]. Для кращого
© B.I. Ляшенко, Н.В. Осадча, С.В. Дзюба, 2018
розумшня ще! здатностi при взаeмозалежностi держав було введено два додаткових термши: «чутливють» i «вразливють», якi визнача-ють неолiбералiстичне розумiння поняття «сила». Пщ «чутливютю» Р. Кохейн та Дж. Най розумдать те, як швидко змiни в однiй дер-жавi призводять до вiдчутних змш в iншiй, наскiльки значними е щ наслiдки. Що стосуеться «вразливосп», то вона залежить вiд вщ-носно! доступностi та цiни альтернатив, перед якими постають рiзнi актори [2].
Слщ вiдзначити, що поняття «сила» дютало подальшого роз-витку в межах концепцп «м'яко!» (softpower) та «розумно! сили» (smartpower), основоположником яко! вважають Дж. Ная. Ус актори мiжнародних вiдносин, на його думку, мають iерархiю щнно-стей, на яку можна впливати за допомогою переконання. Пiд «м'якою силою» Дж. Най розумiе «здатшсть досягати бажаного результату через добровшьну участь суб'ектiв мiжнародно! взаемоди, а не за допомогою примусу чи виплат» [1]. У сво!й книзi «SoftPower: The Means To Success In World Politics» теоретик виокремлюе три основних джерела «м'яко! сили»: культуру, пол^ичш щнносп та зовшшню полiтику [4, с. 11]. Концепщя «розумно! сили» з'явилася як лопчне продовження iде!' «м'яко!». За Дж. Наем, розумна» сила — це насамперед здатшсть комбшувати «жорстку» та «м'яку» сили в ефективну стратегiю [5, с. 43]. Джерела «жорстко!» чи «м'яко!» сили, зокрема примус, виплати та залучення, е одночасно джере-лами «розумно!». Проте якщо в окремих випадках «жорстко!» чи «м'яко!» сили джерела застосовуються незалежно одне вiд одного, то у випадку «розумно!» — комбiнуються джерела i «жорстко!», i «м'яко!» сили [1].
Схожий до плюралютського пiдхiд до визначення сили мю-титься в теорi! пол^ичного конструктивiзму, яка виникла в 1990-х роках як критика на погляди прихильниюв неореалiзму та неолiбе-ралiзму. На переконання теоретикiв конструктивiзму (Р. Джервю, М. Уайт та Х. Булл), сила, о^м вiйськово! складово!, мае також включати культуру, щеолопю, знання. Причиною виникнення кон-флш^в у мiжнародному середовищi е низький рiвень близькостi культур i суспшьно! практики людей, держав та ш. Отже, кожен iз наведених пiдходiв до розумiння змiсту поняття «сила» (геопол^и-чний, елiтарний, постмодернiстський, неомарксистський, неореа-лiстський, неолiбералiстський, плюралiстський та конструктивют-ський) вiдображае тi особливост суспiльних процесiв та явищ, як були притаманнi конкретному перiоду розвитку мiжнародно! сис-теми.
Поняття «сила» у мiжнародних, геопол^ичних i reoeKOHOMi4-них вiдносинах стало предметом вивчення i теоретиюв неолiбералi-зму. Основну увагу придшено проблемам сшвроб^ництва та взае-мозалежностi мiж учасниками мiжнародних вiдносин. Представ-ники теори неолiбералiзму (М. Нiколсон, Ч. Лшсон, С. Стрендж, А. Хiршман та ш.) надали категорiï «сила» дещо нового значення порiвняно з щеями теоретикiв полiтичного iдеалiзму та реалiзму. На ïx переконання, сила, у значенш вiйськовоï могутностi, втратила своï переваги на мiжнароднiй аренi, що насамперед пов'язано з по-явою нових ознак у мiжнародниx вщносинах, таких як транснащо-налiзм тощо [2]. Слiд також зауважити, що в межах теорiï неолiбе-ралiзму розвинулися загалом два напрями: плюралiзм i теорiя св> тового суспшьства [6, с. 262]. Якщо теоретики «св^ового суспшьства» (Дж. Бартон, Р. Фолк, Г. Кларк та ш.) не придшяють значно1' уваги поняттю «сила», то представники плюралiзму (Дж. Най, Р. Кохейн, Дж. Розенау) у сво1х теоретичних напрацюваннях значне мiсце вiдводили саме дослщженню сили держави. Значний внесок у тлумачення ще1' категорiï та розвиток плюралiзму здiйснили Р. Кохейн та Дж. Най. У свош пращ «Power and Interdependence: World Politics in Transition» вони сформулювали теорда «комплексно!' вза-емозалежносп», тим самим надавши поняттю «сила» цшком нового значення. Ця теорiя спростовуе твердження про визначальну роль вiйськовоï (жорстко1) сили держави шд час здiйснення зовнiшньоï полiтики i наголошуе на необxiдностi трансформацiï сили вщпо-вiдно до становлення нових форм мiжнародниx вiдносин [1].
Проблема потужност (сили) i загроза ïï застосування у будь-яких формах у мiждержавниx вiдносинаx з метою реалiзацiï нащо-нальних iнтересiв та безпеки супроводжують усе iснування цивш-зованого людства. Iсторiя цивiлiзацiй людства переповнена силовою боротьбою в рiзноманiтниx формах. За приблизними тдрахун-ками, за останнi 5 тисяч роюв на нашiй планетi вщбулося понад 14 тисяч вiйн, у яких загинуло близько 4 млрд чол. У XX ст. вщбу-лося двi свiтовi вiйни, а також численш революцiï, контрреволюцiï, крах колонiальноï та соцiалiстичноï систем, яю супроводжувалися застосуванням сили i численними жертвами. У XX ст. тшьки через пол^ичш мотиви загинуло понад 170 млн людей.
1снують теори, концепци та гiпотези, якi з рiзниx позицiй ви-рiшують проблему сили в мiжнародниx вiдносинаx [3]. К. Маркс вбачав причину застосування сили в юторичнш потребi суспшьного розвитку (класова боротьба - джерело прогресу). Починаючи з ча-ив Т. Гоббса, вважалося, що силова боротьба та вiйськовi кон-252
флшти е вродженою властивiстю людсько1' вдачг На думку мисли-теля, «вшна Bcix проти Bcix» вiдповiдае внутршнш суп людини. G чимало гшотез, пов'язаних i3 боротьбою за виживання, перенасе-ленiстю, браком ресyрсiв тощо. Однак поступово все бiльше теоре-тикiв i практикiв почали пов'язувати вiйськовi конфлiкти з полнич-ними проблемами. Так, ще на початку XIX ст. К. Клаузевщ ствер-джував, що вiйна е не щось iнше, як силове продовження полники. На його переконання, «силу може стримувати лише сила».
Однак людство не змогло виробити ефективш полiтичнi ме-хашзми протистояння не тiльки грyбiй (hardpower) силi, але i ïï су-часним рiзновидам - м'якiй (softpower) та розyмнiй (smartpower) силi в мiждержавних вiдносинах. Пiсля Дрyгоï свiтовоï вiйни стри-муючим механiзмом виступало протистояння двох систем i двох вшськових блокiв (НАТО i Варшавський договiр). Ядерна зброя, за-гроза перенесення «гонки озброень» у космiчний простiр i загроза свiтовоï катастрофи були найбшьш потужними стримуючими чин-никами. Ядерш держави намагалися не доводити ситуащю до край-носп, за яко1' навiть локальний конфлшт мiг викликати глобальне протистояння. «Холодна вшна» багато десятилнь утримувала рiв-новагу сили i загрози застосування сили. 1з розпадом Радянського Союзу свновий тимчасовий баланс сил i противаг зазнае перефор-матування.
Пiсля завершення «холодно1' вiйни» не створено потужно1' мiжнародноï структури, яка регулювала б i перешкоджала б засто-суванню сили. ООН, як свiдчать сучасш численнi конфлiкти, не впораеться з цим. 1з двох наддержав одноошбним вiйськовим лще-ром залишилися США. Однак однш державi, хоча i найпотужшшш, важко впоратися iз загрозою мiжнародного насилля в умовах глоба-лiзацiï економiки та переходу до багатовимiрного i багаторiвневого свiтy з урахуванням його реально1' та вiртyальноï складових.
Таким чином, одним iз провiдних чинникiв, що активiзyе насилля тд виглядом «захисту нащональних iнтересiв» i «забезпе-чення нащонально1' безпеки», виступають глобалiзацiйнi процеси, перш за все глобалiзацiя економiки, яка стае багаторiвневою (не менше 10 рiвнiв) та багатовимiрною системою. Перевага у глобал> зованому свiтi транснащональних корпорацiй передбачае не в останню чергу силовий тиск на тшьки на бiзнесових конкyрентiв, але i на держави, яю не мають вiдповiдноï економiчноï могyтностi (сили). Насильство живиться великою мiрою нерiвнiстю i боротьбою на свновому ринку, конкуренщею за ринки. Засилля захщно!"
культури, «вестершзащя» культурних цiнностей викликае в бага-тьох народiв спротив i намагання захистити свою нацiональну та культурну щентичшсть. Сприяють посиленню насильства i мiжна-роднi засоби масовоï iнформацiï. У свiтi тривае жорстока боротьба за перерозподш i контроль за реальною мiжнародною шформацш-ною мережею та вiртуальним iнформацiйним простором.
Застосування сили протягом багатьох втв призвело до фор-мування «образу ворога». Ворогом вважалися рiзнi сощальш групи, полiтичнi партiï, держави й народи. «Образ ворога» змщнював пси-xологiю ворожостi й ненавистi, вш поступово набував конкретних рис й адрес, хоча часпше залишався безособовим. Його ховають за такими штампами, як «св^овий iмперiалiзм», «европейсько-масон-ська змова», «мусульманський фундаменталiзм» тощо. Ус цi й iншi штампи мають власну iнерцiю та пiдштовxують до ескалаци напру-женостi та ворожосп. «Образ ворога» в мiждержавниx вщносинах пiдштовxуе до недовiри i шдозршосп в полiтицi iншиx держав, морально та психолопчно готуе маси до конфлш^в i воен. Тим самим формуються i ризики перенесення цих процешв у сферу космiчноï дiяльностi.
На думку багатьох експер^в, проблема насилля (революцiï, вiйни, повстання) виникае передусiм за перерозподiл матерiальниx ресурсiв. У цьому проявляеться своерщна варварська форма про-гресу людства в умовах дефщиту. Вiйни часто завершувалися рево-люцiями, що сприяло прогресу суспшьства. Отже, сила у вщповщ-них умовах е умовою необxiдноï форми реалiзацiï прогресу людства.
Виникае першочергове завдання об'еднання зусиль мiжна-родноï спiльноти з метою запоб^ання та попередження випадюв те-роризму у сферi космiчноï дiяльностi. Тероризм (вiд лат. teror -страх, жах) — пол^ика i тактика досягнення полiтичниx цшей у формi особливо жорстоких засобiв i форм полiтичного насилля. Наука не дае единоï думки з приводу сутносп терору. У сучасному значенш поняття «терор» з'явилося в кшщ XVII ст. у перюд Великоï французькоï революцiï. Головне в тероризмi — це методи досягнення цшей, основу яких становить застосування або загроза застосування насилля. Тероризм перетворився на один iз символiв сучас-ного свггу. Поворотним пунктом стали поди 11 вересня 2001 р. у Нью-Йорку, де загинуло понад двi тисячi людей. Виокремлюють внутршню, мiжнародну, полiтичну, релiгiйну, етнiчну, державну форми терору. Терор подшяють на iндивiдуальний i колективно-органiзований. Насилля — невщ'емна характеристика будь-якоï
форми терору. У сучаснш науцi особлива увага придшяетъся ви-вченню сутност та суб'eктностi терору. Найнижчий рiвень суб'ект-ностi терору — це конкретна особа, наступний — оргашзована група терориспв, вищий — державно-оргашзований тероризм, найвищий рiвень — мiжнародна форма тероризму. Суб'ект терору завжди пере-слiдуe якiсь конкретнi цш. Найчастiше такими цiлями стають пол> тичнi змiни i дп поттиюв. Терористи завжди використовують для досягнення полiтичних цiлей нелегiтимне насилля.
Про масштаби тероризму свiдчать данi ЦРУ США. За перюд з 1968 по 1980 р. у свт вчинено понад 6700 акцiй мiжнародного терору. За свiдченням ще! структури, тероризм невпинно поширю-еться територiально. У 1970 р. терористичнi акти були скоеш у 48 крашах, 1975 р. — 57, 1980 р. — 76, у 1995 р. — понад 100 крашах. Сучасний тероризм використовуе принципово новi методи. Дивер-сiйнi методи спецслужб перенесено у сферу полничних вщносин
[3].
Причинами виникнення i можливого поширення космiчного тероризму е таю:
1) вщсутшсть у конкретнiй ситуаци ненасильницьких методiв вирiшення полiтичних, економiчних, соцiальних, етнiчних, релшй-них та шших проблем;
2) вiдданiсть одше! зi сторiн протистояння насильницьким щеолопям i методам;
3) тривала духовна стагнащя суспiльства;
4) релiгiйне протистояння, в основi якого — екстремiзм, зок-рема iсламський (як протистояння Заходу);
5) тривалi етнiчнi й расовi конфлiкти; 6) наявнiсть екстре-мiстського харизматичного лiдера (Бен Ладен у Аль-Ка1да, Ренато Курчо в налшських «Червоних бригадах», Ульрiка Майнгоф у за-хiднонiмецькiй фракци «Червоних бригад» тощо) [3].
Характернi особливосп державного космiчного тероризму полягають у такому:
1) тероризм виршуе специфiчнi державнi завдання;
2) секретш служби деяких держав оргашзацшно i фiнансово пiдтримують тероризм, як це робив С. Хусейн в 1раку;
3) така форма тероризму мае найбшьш секретний характер;
4) терористичш акти здшснюються через спецслужби або за 1х тдтримки;
5) шдтримуваш державою терористи краще озброеш та дiють бiльш ефективно [8].
Сьогодш, враховуючи сучасш тенденцiï мiжнародниx вщно-син, в основi яких — становлення та шдтримка миру в усьому свт, актуальним е визначення сили держави у межах концепци «м'якоï сили» Дж. Ная з можливютю подальшоï трансформацiï у концепщю «розумноï сили». Пiдrрунтям для такого твердження виступае той факт, що стратепя «м'якоï сили» мае не лише теоретичний характер, але i знайшла практичне застосування у зовшшнш полiтицi провiдниx краш свггу. Наприклад, така краша, як США, вже встигла сформувати потужний каштал «м'якоï сили». До сучасних показни-кiв реалiзацiï американськоï «м'якоï сили» можна вщнести такi: США приймають найбiльшу кiлькiсть iноземниx студентiв; США лщирують за кiлькiстю Нобелiвськиx лауреа^в; 85% кiнофiльмiв, якi дивляться у свт, створеш у США.
Китай також активно впроваджуе в дда стратегiю «м'якоï сили». Прикладами ïï реалiзацiï е: значна економiчна шдтримка Китаем найбщшших краш Пiвденно-Сxiдноï Азiï; фiнансування урядом КНР стажування та мовних курсiв для представниюв органiв державноï влади i неурядових органiзацiй краш 1ндокитаю та АТР; проведення рiзноманiтниx акцiй культурного характеру, яю пред-ставляють позитивш ознаки китайськоï культури з акцентом на еко-номiчнi здобутки Китаю тощо.
Такi краши, як Рошя, Туреччина, Iндiя, Японiя, також усшш-но використовують i нарощують стратепю «м'якоï сили».
У рамках теори геопол^ики слiд вiдзначити напрацювання Л. Гумпловича, Р. Челлена та А. Мехена. Так, Л. Гумплович сфор-мулював головш та вторинш закони зовнiшньоï полiтики, серед яких виокремив постшну боротьбу мiж сусiднiми державами за прикордонну лiнiю. Натомiсть до вторинних законiв зарахував прагнення держави збшьшувати свою потужнiсть i запоб^ати поси-ленню потужностi сусiда, контроль держави за торговельними шляхами методом найменшого опору, нарощування ïï военноï сили, що, на думку Л. Гумпловича, е основою зовнiшньоï пол^ики, оскi-льки саме зовнiшня политика безпосередньо визначае статус держави та ïï актившсть на мiжнароднiй аренi [4].
Натомiсть Р. Челлен порiвняв державу з живим оргашзмом, який мiстить п'ять основних частин: геопросторову, демографiчну, економiчну, сощальну та полiтичну сфери. Силу держави Р. Челлен визначае за розмiром територи, ïï компактнiстю, а також зручшстю комунiкацiйноï структури [8].
Становить штерес пiдxiд А. Мехена, який розглядае силу держави через три складовк географiчне розташування краши, ïï на-
щональний характер та морську силу [7]. Поняття морсько1' сили ба-зуеться на свободi морсько1' торгiвлi, де вшськово-морський флот виконуе фyнкцiю гаранта. Морська цившзащя асоцiюеться з торго-вельною, оскiльки головна перевага моря визначаеться тим, що пе-ревезення товарiв водним шляхом завжди було легшим та дешев-шим. Проте морська торпвля потребуе пiдтримки з боку вшськово-морського флоту, особливо шд час вiйни, що цшком пiдтверджyе взаемозв'язок мiж пожвавленням торгiвлi та розвитком вшськово-морського флоту. Однак слщ вiдзначити, що тд морською силою дослiдник розyмiе поеднання елементiв, представлених у виглядi формули: Морська могутшсть = Вiйськово-морський флот + Торго-вий флот + Морсью бази.
З урахуванням особливостей мiжнародноï космiчноï дiяльно-стi, яка забороняе перенесення «гонки озброень» до космiчного простору, формула «космiчноï сили», або «космiчноï могyтностi держави», може бути виражена формулою, у якш переважають тех-нологiчна й економiчна складовi:
Космшпа могутшсть (сила) = Kocmîhuuù флот (засоби доставки) + Космшм бази (орбтальт та топлапетт, посттт або тимнасов1) + Косм1нпе виробпицтво (орб1тальпе та тотапетпе, добувпе та переробпе) + Надаппя косм1нпих послуг.
Представники теори ели (Г. Моска, В. Парето, Р. Мiхельс) ототожнюють державу з полничним оргашзмом, який мютить два класи: керуючих i керованих. Правляча елна (клас керуючих) завжди вирiзнялася моральшстю, вищим рiвнем iнтелектyального розвитку та матерiальною перевагою. Що стосуеться мас (клас керованих), то, на переконання Г. Моски, вони завжди апатичш та схильнi шдпорядковуватися силi лiдера, який, щоб зробити елну невразливою, повинен мати силу переконання i бути готовим до за-стосування силових методiв. Г. Моска вважае, що «... сила як вш-ськова могутшсть вщшравала важливе значення на раннiх етапах розвитку суспшьства, проте в сучасному сyспiльствi визначальна роль вiдводиться моральнш i матерiальнiй перевагам, що поясню-еться взаемозалежнiстю полiтичноï влади i багатства (як багатство створюе полничну владу, так i сама влада створюе багатство)» [8]. Тобто зростае вага i роль «розумно1» та «м'яко1» сили.
Подальша трансформацiя змютовного наповнення поняття «сила» простежуеться у теоретичних положеннях постмодершзму. Поняття «сила» (А. Тойнб^ М. Хайдегер та ш.) розглядаеться як «iлюзорна концепщя, що нiчого не розкривае, оскшьки 1и не можна протиставити незалежш факти». Попри таке скептичне трактування
сили, постмодершсти все ж визнали, що сила — це можливють маш-пулювання, управлiння цiнностями та сприйняттям [7]. Багато при-xильникiв постмодершзму (П. Дiседжер, М. Фуко та ш.) вживають поняття «четверте обличчя» сили, де пiд силою розумдать здатнiсть створювати новi суб'екти вщносин i змiнювати прiоритетнiсть ште-решв у свiтовiй полiтицi. Загалом поняття «сила» у теори постмодершзму зводиться до здатност впливати на уявлення, щнносп та ба-жання, створювати альтернативш свiти i руйнувати св^и, створенi iншими [8].
Доволi своерiдне тлумачення поняття «сила» представлене у теорiï неомарксизму. Теоретики цього тдходу дещо оновили та розширили поняття «сила», запропоноване К. Марксом (якого, з одного боку, називають першим постмодершстом за його заклики зм> нювати свщ а з iншого — основоположником течи марксизму). Якщо на його переконання сила у мiжнароднiй полчищ — це одно-часно i зашб примусу, i здатнiсть протистояти такому примусу, то з позици iдеологiв неомарксизму (I. Валлерстайн, А. Франк, Ф. Кор-дозо) сила е комплексним поняттям, що включае економiчну, поль тичну та сощальну складовi. Проте основна роль все ж выводиться економiцi. Слiд зазначити, що неомарксисти вбачають джерело сили у незбалансованост свгтових систем виробництва та розпо-дiлу, а ïï прояви — у «структурному насильствЬ» [8]. Структурне на-сильство — це неявне насильство мирного часу, яке характеризу-еться цшеспрямованим пригнiченням через нав'язування неспра-ведливих правил. Невiд'емною складовою такого виду насильства, на думку теоретиюв неомарксизму, у тому чи^ використання сили на мiжнароднiй аренi, е здатшсть формувати мiфи, образи та уявлення, створюючи в такий спошб певний тип мiжнародноï взаемо-
ди.
У 1970-1980-х роках полiтичний реалiзм вiдродився у новому, дещо реформованому виглядi — неореалiзмi, або структурному реа-лiзмi. Теоретики неореалiзму (К. Волтц, Р. Гилтн та ш.) у своïx iдеяx зберегли таю основш поняття теорiï полiтичного реалiзму, як нацiональний iнтерес, боротьба за владу, у тому чи^ «сила». Проте остання категорiя розглядалася вже не лише з позици вiйськовоï мо-гутностi. Так, Р. Гилтн стверджуе, що сила держави включае як ïï збройш сили, так i економiчнi можливостi та технолопчну ефек-тивнiсть. На думку К. Волтца, основну роль у мiжнародниx вщно-синах вiдiграють переважно економiчнi матерiально-силовi чин-ники. Провiдною тезою неореалiзму е твердження про те, що сила державi необх1дна не для боротьби за виживання, а для тдвищення
ргвпя свого добробуту, що уможливлюе досягнення головно1' мети держави — тдвищення статусу та зростання в iерархiï мiжнародних систем.
На формування системи смарт-сили впливае ряд глобальних iнститyтiв (див. таблицю).
Вплив глобальних iнститyтiв нацiлений на розвиток космiч-них вiдносин за принципом використання смарт-сили. Однак гло-бальнi iнститyти визначають рамковi межi розвитку вiдносин у ко-смiчнiй сферi. Одним iз головних глобальних шститупв регулю-вання питань дослщження та використання космiчних ресyрсiв е Свнове yправлiння з питань космосу, яке розташоване у Вщш та мае назву Управлшня ООН з питань космiчного простору. Воно ви-конуе роль Секретарiатy Комiтетy з питань використання космiч-ного простору, надае допомогу крашам, що розвиваються, щодо використання космiчних технологш для ix сталого розвитку. Управлшня надае та розповсюджуе шформащю для держав-члешв за до-помогою Мiжнародноï системи космiчноï iнформацiï. У програм ООН iз використання космiчноï теxнiки здiйснюе полiтикy в кос-мiчнiй галyзi. Дане Управлiння реалiзyе Програму iз застосування космiчноï техшки i веде реестр об'ектiв, що запускаються в космiч-ний проспр. Воно також надае пiдтримкy крашам, що розвиваються, у використанш космiчниx теxнологiй в iнтересаx економiч-ного розвитку. Крiм цього, даний орган вщповщальний за вико-нання рiшень ГА ООН i Комнету з космосу.
Висповки. Ефективна боротьба з можливими проявами тероризму у сферi космiчноï дiяльностi можлива тшьки iз застосуванням комплексних пiдxодiв багатьох краïн та сторiн. Перш за все необ-xiдно звертати увагу на лшвщащю передумов виникнення й юну-вання тероризму шляхом нарощування «розумно].' сили», тобто зб> льшення мирноï, економiчноï потyжностi краш у сферi космiчноï дiяльностi. З урахуванням особливостей сyчасноï мiжнародноï кос-мiчноï дiяльностi, яка забороняе перенесення «гонки озброень» до космiчного простору, формула «космiчноï сили», або «космiчноï могyтностi держави», може бути виражена формулою, в якiй пере-важають технолопчна й економiчна складовi.
Ключовим моментом космiчноï стратег^ мае бути ефективне мiжнародне спiвробiтництво. На розвиток мирного освоення космосу впливае: ООН, Асощащя мiжнародного права, НАССА, Все-свiтня метеорологiчна органiзацiя, Всесвння органiзацiя охорони здоров'я, Всесвiтня оргашзащя iнтелектyальноï власностi, Мiж-
]УНжнародт оргашзащУу сфер1 мирного освоения космосу_
Оргашзащя Мета д1яльноеп Напрями реал1заци
1 2 3
ООН Сприяння тому, щоб косшчний проспр використовувався в мирних цшях, а блага ввд ще! косм1чно! д1яльносп подшяли б уел краши. Такий штерес до мирного освоения косм1чного простору з'явився незаба-ром теля запуску в 1957 р. Радянським Союзом першого штучного супутника Земл1 та зростав у м1ру нових досягнень у розвитку косм1чно! техшки П'ятъ мгжнародних договоргв у сфер1 коемгчного права були прийют резолющями ГА ООН: Догов1р про принципи д1яльносп держав гцодо доондження [ використання косм1чного простору, включаючи М1сяць та шгш не-бесш тша (1967 р.); Угода про рятування космонавта, повернення космонавта [ по-вернення об'екпв, запугцених у косм1чний проспр 1968 р. ; Конвенщя про м1жнародну в1дпов1дальшсть за шкоду, запод1яну косм1чними об'ектами (1972 р.); Конвенщя про реестрацпо об'екпв, що запускаються в косм1ч-иий проспр (1975 р.); Угода про д1яльшсть держав на М1сящ та шших иебесних тшах (1979 р.). Кр1м зазначених м1жнародних договор1в ГА ООН, у р1зний час були прийют: Декларащя правових принцитв д1яльноеп держав з доелвдження [ використання косм1чного простору 1963 р.; Принципи безпосереднього телев1зшного мовлення 1982 р.; Принципи дистанцшного зондування Земл1 1986 р.
Управлшня ООН з пи-тань косшч-ного простору Виконуе роль Секретар1ату Комиету з пи-тань використання косм1чного простору, надае допомогу крашам, що розвива-ються, гцодо використання косм1чних тех-нологш для IX сталого розвитку У рамках програм ООН щодо використання косм1чно! техшки здшенюе полшпеу в косм1чнш галузг Реатзуе Програму застосування косм1чно! техшки [ веде реестр об'екпв, що запускаються в косм1чний проспр. Надае шдтримку крашам, що розви-ваються, у використанш косм1чних технологш в штересах еко-ном1чного розвитку.
1 2 3
ЕНдповщальне за виконання рпнень ГА ООН i Компшу з космосу. Надае техшчну шформацпо i шдтримку державам-членам, м1жнародним оргашзащям та шшим установам ООН. Надае техшчш консультацп членам ООН щодо юнування досл1дних проекпв та оргашзацп програм стажування, нав-чання персоналу
Мйжнародний союз електрозв'язку (МСЕ) G пров1дною шжнародною оргашза-щею у сфер1 електрозв'язку 3i штаб-квартирою в Женев1 (Швейцар1я). 3 1947 р МСЕ - спещал1зована установа ООП. У МСЕ входить 193 держави i понад 700 члешв за секторами й асощ-ащями (науково-промислов1 шдпри-емства, державш та приватш опера-тори зв'язку, радюмовш компани, ре-гюнальш та м1жнародш оргашзацй). МСЕ сприяе сшвробпництву держав щодо полшшення i рацюнального ви-користання Bcix вщцв зв'язку Розробляе i приймае регламента та шгш документа, що ре-гулюють розподш радючастот для косм1чного зв'язку, реес-труе радючастоти, координуе д1яльшсть держав у цш галузг Згщно з документами МСЕ геостацюнарна орбгга е обмеже-ним природним ресурсом, який слвд використовувати ефек-тивно i рацюнально. Основш цМ МСЕ полягають у забезпеченш та розширенш м1жнародного ствробггництва м1ж yciMa членами Союзу для вдосконалення та рацюнального використання електрозв'язку, а також надання техшчно! допомоги крашам, що розвиваються, у сфер1 електрозв'язку
Про довольна i сшь-ськогосподарська оргашзащя об'една-них нацш (ФАО) Докладае зусиль для полшшення ви-користання даних дистанцшного зон-дування Земл1 з космосу в штересах сшьського господарства, викорис-тання природних pecypciB, боротьби з наслщками стихшних лих 3 1980 р. у рамках ФАО функцюнуе Центр дистанцшного зондування Земш з космосу, головним завданням якого е сприяння фшансуванню дистанцшного зондування щодо поновлюваних природних pecypciB. У 2012 р. ФАО оголосила про запуск нового регюнального проекту, який допоможе десяти крашам Центрально! Африки встановити сучасш нацюнальш системи контролю за лгсами в басейш р1чки Конго. Керувати проектом будуть
1 2 3
сшльно Ком1с1я з люового господарства для краш Центрально! Африки (COMIFAC) i ФАО в тгснш сшвпращ з На-цюнальним шститутом косм1чних дослщжень Бразилп (INPE). Надае техшчну шдтримку крашам у регюш з вико-ристанням супутникових технологш для оцшки плогщ niciB i динампси зм1н люових площ, а також запаав вугшля, що мютяться в nicax
М1жнародна оргашзащя цившьно! ав1ацй (IMO) 3 шгщативи М1жнародно1 морсько! орга-шзацп (IMO) була створена Мгжнародна оргашзащя морського супутникового зв'язку (IHMAPCAT) Життево важшта супутников1 компоненти мютяться в таких системах IMO: глобальна система оповпцення про ава-рй та забезпечення безпеки на Mopi (ГМДСС); система да-льньо! ¿дентифжацп та спостереження (СД1С) за судами i суднова система охоронного оповпцення (ССОО). До супутникових систем, визнаних IMO, також належать: М1жнародна супутникова система пошуку i рятування (КО-СПАС-САРСАТ); глобальна система позицюнування (GPS)
Оргашзащя Об'еднаних Нацш з питань освгги, науки i культури (ЮНЕСКО) Сприяе використанню 3aco6iB косшчного зв'язку в цшях освгги, шдвшцення культурного р1вня, поширення pi3H0i шформа-Щ1. Застосовуе даш дистанцшного зонду-вання Земт з космосу, у проектах з охо-рони важливих юторичних i культурних пам'яток Здшенюе д!яльшсть у сфер1 косм1чного сшвробшшцтва в рамках Глобально! системи спостережень за океаном (ГСНО), що реатзуеться Мгжнародною океанограф1чною KOMiciero (МОК ЮНЕСКО) та Глобально! системи спостереження за Землею (GEO i GEOOS). Шдтримка заход1в у рамках реатзацп Конвенцп про всесвшп>ою спадщину вщ-буваеться за допомогою широко! мереж1 napmepiB ЮНЕСКО з K0CMi4H0l д!яльносп. 1з використанням косм1чних технологш ЮНЕСКО допома-гае крашам, що розвиваються, через свою ушкальну мережу косм1чних агентств, дослщницьких шетитупв i приватного сектору
1 2 3
Всесвгтня ор-гaнiзaцiя охо-рони здоров'я (ВООЗ) Сприяе сшвробшшцтву держав у сфер1 косм1чно1 медицини [ застосування результата медико-бюлопчних проекта на борту косличних апарата у земнш медицин! 1снуе три велию галуз1 косм1чно! техшки, яю знаходять безпо-середне практичне застосування [ можуть принести значну ко-ристь в охорош здоров'я: супутниковий зв'язок, глобальш сис-теми позицюнування [ косм1чт технологи дистанцшного зондування. ВООЗ використовуе даш дистанцшного зондування Земш з космосу для дослщження проблем забруднення довкшля, боротьби з ешдем1ями. Програма ¿з застосування супутниково! шфо-рмацп в оперативних цшях (ЮНОСАТ)
Всесвшга оргашзащя ште-лектуально! власносп (В01В) Правове регулювання прав штелектуаль-но1 власносп Розроблена Конвенщя про поширення несучих програм сигна-л1в, що передаються через супутники, 1974 р. У 1997 р. В01В здшснено дослщження щодо доцшьносп розробки [ прийняття спещальних правил або принцишв для захисту авторських ви-наход1в, застосованих у космои, проте дшшла висновку, що в цьому немае необхдаосп
Всесвшга ме-теоролопчна оргашзащя (ВМО) Сприяе сшвробшшцтву держав у вико-ристанш косм1чно1 технологи для перед-бачення погоди, вивчення клшату пла-нети, боротьби з1 стихшними лихами Сприяе м1жнародному сшвробшшцтву при створенш мереж станцш для метеоролопчних, пдролопчних та шших спостережень; швидкому обмшу метеоролопчною шформащею, стан-дартизаци метеоролопчних спостережень й одномаштносп публжацш результата спостережень [ статистичних даних. Поширюе застосування метеорологи в ав1аци, судноплавст, управлшш водними ресурсами, сшьськогосподарськш та шшш д1яльносп. Сприяе операцшнш пдрологи та заохочуе науков1 дослвдження [ навчання
к» и)
1 2 3
Асощащя ш-народного права (АМП) Зпдно i3 Статутом до завдань АМП вхо-дять дослвдження, роз'яснення та розви-ток м1жнародного публ1чного i приватного права, сприяння змщненню розу-мшня i дотримання м1жнародного права. Координуючу роль у робот Асощацй ввдгграють м1жнародш компети, що пра-цюють безперервно в перюд м1ж прове-деними раз на два роки конференщями Компет АМП з косм1чного права здшенюе постшний огляд проекту конвенцп АМП про врегулювання суперечок, пов'яза-них ¿з косм1чною д1яльшстю. Деяю з його члешв, включаючи голову [ доповщача, взяли на себе нов1 функцй в Постшнш палат третейського суду [ входять до складу М1жнародно! консультативно! групи з розробки диспозитивних норм третейського розгляду у спорах у зв'язку з косм1чною д!яльшстю. У результат ще! д1яльносп Адмшстративна рада Постшно! палати третейського суду у 2011 р. прийняла факультативш правила арбь тражного врегулювання спор!в, пов'язаних ¿з косм1чною д!яль-шетю
Нацюнальне управлшня аеронавтики та дослвджен- ня косм1чного простору (National Aeronautics and Space Administration) HAACA Належить до федерального уряду США та шдпорядковуеться вще-президенту США. Створено 29 липня 1958 р. Штаб-квартира NASA розташована у Вашинг-тош; основний майданчик - на MHci Канаверал у Косм1чному центр1 Кеннед1 у Флоридг Перша косм1чна програма NASA розпочалася ¿з запуску косм1чного апарата «Пюнер» у 1958 р., який збирав шформацпо для подалыних пшотованих польотав, найвщомшшм з яких став пол1т на Мгсяць «Аполлона-11» у 1969 р. Проекти Меркурш - перша пшотована косм1чна програма США. Через малу вантажошдйомшеть ракет-ноейв «Редстоун» та «Атлас» можливосп пшотовано! капсули «Меркурш» були вкрай обмеженими [ поступалися за техшчними параметрами косм1чним кораблям «Восток». Джемйп — косм1чна програма США. Косм1чш корабл1 серй «Джемш» продовжили серпо ко-рабл1в «Меркурш», але значно переважали !х за характеристи-кми (2 людини в екшаж1, бшыний час автономного польоту, можливють змши параметр!в орб1ти та ш.). Програма Аполлон - програма пшотованих косм1чних польотав НАСА, прийнята в 1961 р. з метою здшенення першо! пшотовано! виса-дки на Мгсяць (завершена в 1975 р.). Президент Дж. Кеннед1 сформулював це завдання у свош промов1 12 вересня 1961 р., [ воно була вирпнено 20 липня 1969 р. шд час мгсй Скайлеб -американсько! орбпшгьно! станцп, призначено! для технолопч-них, астроф1зичних, бюлого-медичних доонджень, а також для спостереження Землг Запущена 14 травня 1973 р., прийняла три експедицп з травня 1973 р. по лютий 1974 р., зшшла з орбгги [ зруйнувалася 11 липня 1979 р.
народна оргашзащя цившьно! abiauji, ЮНЕСКО, Мiжнародний союз електрозв'язку, ФАО.
Доцiльно створювати сприятливi подaтковi та митнi режими розвитку KOCMi4HOi гaлузi з метою мирного освоення космосу, осю-льки космiчний простiр мiстить цiннi ресурси.
Л^ература
1. Кохейн Р., Най Дж. Реaлiзм i взaемозaлежнiсть. URL: http:// www.djerelo.com/international-relations/ 135-teoria-mizhnarodnuh-vid nosun-kamenetskui/8362-06-robert-o-koheyn-dzhozef-s-naymol-reahz m 4-vzayemozalezhmst.
2. Давыдов Ю. Понятие «жесткой» и «мягкой» силы в теории международных отношений. Международные процессы. URL: http://www.intertrends.ru/four/006.htm.
3. Най Дж. «Мягкая сила» и американо-европейские отношения. URL: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Article/ naim-sil.php.
4. Nye J. S., Jn. Soft Power: The Means To Success In World Politics. New York: Public Affairs. 2004. 192 p.
5. Nye J. S., Jn. The Powers to Lead. Oxford: University press. 2008. 226 p.
6. Ншулшш Н. Поняття «сила» у сучасних теорiях мiжнaрод-них вщносин. URL: ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/21120/1/23-130-134.pdf.
7. Nye J. S., Jn. Get Smart Combining Hard and Soft Power. Foreign affairs. 2009. July/August. URL: http://www.foreig naffairs.com /articles/65163/joseph-s-nye- j r/get-smart.
8. Фактор сили в мiжнaродних вiдносинaх. URL: http://poli-tics.ellib.org .ua/pages-567.html.
9. Эволюция основных парадигм современной политической социологии. URL: http:// www.nicbar.ru /polit_soc_ 03.htm.
10. Mattern J. B. The Concept of Power and The (Un) discipline of International Relations. URL: http://www.academia.edu/1141872/ The_Concept_of_Power_and_The_Un_discipline_of_International_Re-lations.
11. Амоша А., Дубинина М., Качура С., Ляшенко В., Марченко В. Регионы Украины: оценка конкурентоспособности. Экономист. 2005. № 12. С. 62-65.
12. Шергш С. Парадигмальна еволюцiя в полнологи мiжна-родних вiдносин. Social-Science. URL: http: //www. social-с1епсе.сот.иа/публшащя.
13. Капiтоненко М. «Сила» в основних парадигмах мiжнарод-них вщносин (Частина друга). URL: http:// www.kiev.convdocs.org /docs/1096/ index-33777.html.
Надшшла до редакцП 12.12.2018 р.
С.В. Уманець
СВ1ТОВИЙ ДОСВ1Д РОЗВИТКУ ВЩНОВЛЮВАНО1 ЕНЕРГЕТИКИ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО СЕКТОРУ
Стратепчна мета Укра!ни — вступити до европейських i евро-атлантичних структур. Нaрaзi актуальним питанням виступае адап-тaцiя укра!нського законодавства до европейських стандарта. У зв'язку з цим необхщно дослщжувати досвщ кра!н об'еднано! Св-ропи в рамках спшьно! аграрно! полiтики (Common Agricultural Policy).
Попередня аграрна полника СС була спрямована на тдтрим-ку щн i виробництва, що не стимулювало конкуренцiю, пiдривaло фiскaльну стшюсть СС, призводило до мiждержaвних торговельних конфлiктiв. Тому европейська спiльнотa на основi попереднього досвiду була змушена сформувати нову агарну полiтику СС. Для Укра!ни дуже важливо орiентувaтися на останню редaкцiю основних пiдходiв до тако! аграрно! полники СС.
Дослiдженню конкретних нaпрямiв евроштеграци присвяченi роботи С. Горюново! [2]. Основш цiльовi прiоритетнi орiентири для Укра!ни в рамках спшьно! аграрно! полники СС висвiтлено у пра-цях Н. Варшансько! [3], Т. Гоголь [5] i Т. З^ук [9]. У моногрaфi! [4] дослщжено аграрний сектор Укра!ни на шляху до евроштеграци, а також юторичш засади становлення й розвитку спшьно! аграрно! полники (САП) Свропейського Союзу тощо. Однак у публiкaцiях практично не розглянуто очiкувaнi структурнi зрушення у САП розвитку вiдновлювaно! енергетики агропродовольчого сектору в Укра!ш.
© С.В. Уманець, 2018
