CC BY
44ПОЛИТОЛОГИЯ
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 22 (61). 2009. № 2. С. 70-78.
УДК 321.02
ПОЛ1ТИЧН1 ПЕРЕГОВОРИ ЯК ТЕХНОЛОГ1Я ПОЛ1ТИЧНО1
Д1ЯЛЬНОСТ1
Кузьмт П.В.
У статтi з'ясовуеться роль та технолог1чш аспекти полтичних nереговорiв, анал1зуеться переговорний процес в сучасному укратському полтичному полi.
Ключов1 слова: полтика, полтична дiяльнiсть, полтичш переговори, консенсус,стиль переговорiв.
Пол^ичш переговори - одна iз найдавшших полтичних технологш. Виникнувши разом з оформленням пол^ично! сфери суспшьства, вони супроводжували дiяльнiсть пол^июв, дипломам як у мирш перюди суспiльного розвитку, так i в перiоди воен, революцш, пiд час внутрiшньодержавних i мiждержавних конфлiктiв. Широкого застосування полiтичнi переговори набувають у сучаснiй полiтицi. Розв'язання багатьох протирiч у свiтовiй полчищ, як показуе практика, неможливе поза переговорним процесом.
Утвердження в суспшьно-пол^ичному життi пострадянських кра!н iдеологiчного i полiтичного плюралiзму, визнання доцiльностi опозицшно! дiяльностi, перехвд до ринкових вщносин в економiцi перетворюють переговори на одну з ушверсальних технологiй. Ми вчимося сьогодш мистецтву переговорiв в основному методом спроб i помилок. На жаль, вдаватися до цього методу в нашому житп доводиться часто. Одшею з причин численних конфлш^в (мiж галузями укра!нсько! влади й окремих груп полiтикiв; мiж правлячим класом i опозицiею; мiж полiтиками гiлок державно! влади; мiж лiдерами полiтичних партiй; мiж органами державно! влади й осередками громадянського суспшьства; мiж регiональною, мiсцевою владою i соцiальними, етнiчними групами тощо) е те, що вiдповiднi суб'екти пол^ично! дiяльностi не змогли вчасно погодити рiзноманiтнi iнтереси, не змогли в силу рiзних обставин домовитися.
Аналопчне становище спостерiгаеться i в зовшшньопол^ичнш дiяльностi. Несвоечасне i невмше ведення полiтичних переговорiв може призводити до негативних наслщюв у розв'язанш соцiально-економiчних, полiтичних i культурних проблем життедiяльностi суспiльства. З'ясування сутностi, технологш пiдготовки та проведення полiтичних переговорiв ми знаходимо у працях ряду вщомих закордонних i вiтчизняних дослщниюв: Р. Фiшера та У. Юр^ М. Райффа, А.
Ковальова, М. Лебедево!, 1.Василенко, С. Соловйова, Д. Видрша, В. Полохало, Г. Поченцова, С.Телешуна та ш.
Потреба пiдвищення ефективностi пол^ичних переговорiв в украшському полiтичному пол^ аналiзу витрат переговорного процесу за участю украшських полiтикiв та пошук шляхiв подолання цих витрат - актуальш та недостатнью дослiдженнi, на наш погляд, аспекти подано! теми.
Мета статп полягае в тому, щоб показати багатофункцiональнiсть полiтичних переговорiв, висловити актуальнi складовi технологи переговорного процессу, сформувати деяю шляхi подолання витрат, притаманних переговорам за участю украшських полiтiкiв.
Автор ще! роботи, розглянувши ряд визначень, якi прямо або побiчно пiдводять до з'ясування сутност переговорiв, схиляеться до точки зору I. Василенко, вщповщно до яко! «полiтичнi переговори - специфiчний вид пол^ично! мiжособистiсноl взаемоди сторш i спшьно! дiяльностi, який орiентований на вирiшення полiтичних конфлiктiв або оргашзащю спiвробiтництва, що припускае спшьне ухвалення рiшення, оформленого письмовою угодою або договором» [1, с. 16]. Суть полггичних переговорiв виражаеться ось у чому: 1) переговори пов'язаш з наявшстю сшльно1 пол^ично! проблеми, яку необхщно розв'язати, або ж з юнуванням полiтичного конфлiкту, який потрiбно залагодити; 2) переговори акумулюють у собi переплетення полiтичних штерешв суб'ектiв - учасникiв переговорiв, що частково зб^аються, а частково розходяться; 3) головне призначення переговорiв - узгодження штерешв, пошук взаемоприйнятного ршення, що забезпечуе залагодження конфлiкту, сшвробггництво сторiн; 4) пiд час переговорiв виявляються: взаемозалежнiсть сторiн; виражений реформiзм, тобто спрямованiсть на змiну попереднього конфлштного полiтичного стану або ж на новий рiвень спiвробiтництва; 5) ч^ко виявляеться процесуальний характер; 6) ведення даного виду практики - прерогатива професшних пол^июв.
Окремi дослщники вказують i на iншi риси пол^ичних переговорiв. Так, наприклад, Б. Саркисян, який займаеться проблемами ефективного спшкування, визначае переговори як взаемне спшкування i тдкреслюе, що переговори у сферi полiтики просто можуть слугувати ширмою для досягнення домовленостей з шших питань; iнодi таю переговори - це завуальована форма хабара, одна з форм шахрайства [2, с. 23]. Анатз переговорного процесу в Росп, Укра1ш, а також деяких переговорiв на мiжнародному рiвнi, дiйсно свiдчить, що переговори можуть використовуватися i з шшою метою, не пов'язаною з розв'язанням проблем, а часом навiть суперечливою порiвняно з ними: для вщвернення уваги партнера, одержання певно! додатково! шформаци, з'ясування пол^ично! позици з якоюь проблеми, пропаганди сво!х погщщв тощо. Але все-таки головний змют полiтичних переговорiв - залагодження спорiв i спiвробiтництво.
Подальшому проникненню в сутшсть полiтичних переговорiв нам може допомогти з'ясування 1хшх функцiй. Аналiз точок зору рiзних авторiв на даний аспект проблеми дозволяе видшити таю функци переговорного процесу.
1. Спрямовашсть на спшьне розв'язання проблеми. Це те головне, заради чого готуються i проводяться переговори. Реалiзацiя дано! функцп залежить вiд ступеня зацiкавленостi учасниюв у пошуку й ухваленнi взаемоприйнятного рiшення.
2. Iнформацiйно-комунiкативна. Суть дано! функци - з'ясувати точку зору протилежно! сторони, по можливостi - дати шформащю про сво! штереси, побоювання, пiдходи до розв'язання проблеми.
3. Регулятивна функщя. У процес переговорiв вiдбуваеться регулювання вiдносин мiж партнерами i координацiя спшьно! дiяльностi.
Змiст ще! функцп включае здшснення контролю за практичними кроками учасниюв переговорного процесу щодо реатзацп досягнутих домовленостей.
4. Функцiя зв'язку з громадсьюстю. Змiст переговорiв несе в собi значний iнформацiйний, iдейно-полiтичний i психологiчний потенцiал, що впливае на суспшьну свiдомiсть, формування суспшьно! думки.
За допомогою електронних i друкованих ЗМ1 широкi верстви суспiльства сповщаються про полiтичнi позицп сторiн переговорiв, - що може як залучити на свiй бiк нових прихильниюв, так i викликати певну недовiру до переговорникiв.
5. Функцiя розв'язання власних внутрiшньополiтичних i зовнiшньополiтичних завдань. Незалежно вщ теми переговорiв керiвники i члени делегацiй можуть переслщувати непряму, не заявлену в порядку переговорного процесу мету. Участь у переговорах може бути просто випдна кому-небудь з учасниюв, використовуеться так званий РЯ-хщ. В шших випадках у переговори вступають з метою вплинути на пол^ичну ситуацiю усередиш краши, з метою впливу на позици третiх сторiн, пiдвищення рейтингу пол^ичного лiдера в ходi виборчо! кампанп тощо.
6. Функцiя пол^ичного манiпулювання. Переговори можуть вестися для «вщводу очей» i маскування справжшх полiтичних намiрiв.
Таким чином, пол^ичш переговори багатофункцiональнi i припускають водночас реалiзацiю декiлькох функцiй, що зазвичай утворюють iерархiю, у якiй одна е бшьш важливою для пе! й шшо! сторони, а друга - менш важливою. Але функщя спшьного розв'язання проблем залишаеться основною функщею переговорного процесу, И устшна практична реалiзацiя iстотно впливае на змют iнших функцiй. Полiтичнi переговори сьогодш дедалi частiше стають одшею з результативних форм полiтичноl комушкацп як усерединi кра!ни, так i в мiждержавних вiдносинах.
Як кожна технолопя, полiтичнi переговори мiстять у собi сукупнiсть взаемозалежних елементiв. 1снують рiзнi пiдходи до структуризацil переговорiв. Один з пiдходiв передбачае розподш переговорiв на такi стадil: первюний вибiр позицil, стадiя розгортання вимог i доказiв, стадiя тупикiв, стадiя завершення переговорiв. Американський учений Т. Друкман видiляе шестиступiнчасту модель переговорiв, яка включае: угоду про необхщшсть переговорiв; угоду про мету i принципи; угоду про основнi правила ведення переговорiв; визначення предмета переговорiв i порядку денного; угоду про формулу або угоду в принцит; угоду в деталях [3, с. 64]. М. Лебедева доцшьним вважае видшення трьох стадш: пiдготовка до переговорiв (передпереговорна стадiя); процес !х ведення i досягнення домовленостей, у випадку якщо переговори закiнчилися !х пiдписанням (стадiя
взаемоди); аналiз результат переговорiв i виконання досягнутих домовленостей ^мплементащя) [4, с. 56]. Даний тдхвд найбiльше iмпонуе авторовi даного дослщження i тому буде використовуватися для подальших мiркувань.
Перша стадiя переговорного процесу - пiдготовка до переговорiв. Значення пiдготовки до переговорiв визначаеться, насамперед, тим, що саме в ходi пiдготовки закладаеться !х устх. Погана пiдготовка змушуе затягувати переговори, породжуе думку про некомпетентшсть партнера, викликае розчарування в ньому, - що позначаеться на його iмiджi, може призвести до того, що шщатива в ходi переговорiв перейде в руки бiльш пiдготовлено! сторони. Проте шдготовка не е самометою. Не слщ думати, що можна заздалепдь усе передбачити i прорахувати. Переговори повнi несподiванок, - починаючи з хвороби партнера i закшчуючи змiною керiвництва. При пiдготовцi до переговорiв необидно придiлити увагу як оргашзацшному, так i змiстовому аспектам. Змютовий аспект пiдготовки до переговорiв включае: аналiз проблеми i дiагностику ситуацi!; формулювання загального пiдходу до переговорiв, мети, завдань i власно! позицi! на них; визначення переговорно! позицi!, можливих варiантiв розв'язання проблеми й узгодження iнтересiв; пiдготовку пропозицш i !х аргументацiю; складання необхщних документiв i матерiалiв. Пiдготовка до переговорiв починаеться з аналiзу проблеми i дiагнозу тiе! ситуацi!, яка зумовлюе необхiднiсть проведення переговорiв. Як зазначають дослiдники, досвiдченi переговорники на дiагностування вiдводять до 25% часу, витраченого на весь процес шдготовки, недосвiдченi - значно менше - 16% [5, с. 279]. Щоб поставити правильний дiагноз, необхiдно зiбрати об'ективну i достатню iнформацiю, що допомагае бути обiзнаним про теми майбутнього обговорення, провести цшсну експертизу з найважливших проблем, розiбратися з iсторiею питання.
У ходi дiагностування важливо: проаналiзувати сво! iнтереси i можливi iнтереси партнерiв щодо переговорiв; розiбратися, у чому збiгаються й у чому розходяться штереси, яю iнтереси е взаемозаперечними; промоделювати можливi рiшення у тiй чи шшш ситуацi!; визначитися, на що слщ орiентуватися при проведеннi переговорiв: на торг чи на спшьний з шшою стороною аналiз проблеми. Необхщний компонент пiдготовки переговорiв - визначення !х мети. Виходячи iз ситуаци, потрiбно визначитися: яких результатiв ми хочемо домогтися, чим ми будемо задоволеш найменше? Водночас, важливо зрозум^и: чого хочуть нашi опоненти?
Учасникам переговорiв потрiбно визначитися i з силовим балансом, - що припускае: видшення слабких i сильних мюць в обох сторiн, з'ясування !хньо! взаемно! залежностi; прогнозування можливих альтернатив, машпуляцш або всiляких «силових ^ор»; знання повноважень опонента. Готуючись до переговорiв, важливо не забувати, що !х ведуть конкретнi люди. Тому учасникам переговорiв важливо знати особливост характеру, темпераменту, iншi найбiльш типовi соцiально-психологiчнi властивостi iншо! сторони переговорiв (професiйний досвiд, схильнiсть до надмiрно! поступливостi або до дратiвливостi, марнославства). До оргашзацшних питань пiдготовки до переговорiв належить формування делегацi!, складання порядку денного кожного засщання, регламенту, вироблення критерi!в, санкцiй.
Формування делегацп припускае визначення И полiтичного i персонального складу, а також призначення И керiвника. Аналiз ряду переговорiв за участю укра!нських полiтикiв i диплома™ показуе, що переговорний процес протшае, як правило, бшьш продуктивно, якщо призначення керiвника делегаци вiдбуваеться не тшьки виходячи з посадового статусу, а береться до уваги його компетентнють щодо суп обговорюваного питання, володiння необхiдними для переговорiв навичками. Водночас пiдкреслимо, що при формуванш делегаци для участi у переговорах на найвищому i високому рiвнi виходять iз принципу рiвностi як кшьюсного складу, так i рiвня представництва. З огляду на те, що переговорна дiяльнiсть за сво!м характером е командною i И результатившсть залежить вiд внеску кожного, важливо, щоб делегацiя була готова i здатна працювати як едине цше. В iншому випадку делегащя може виявитися непрацездатною. Слiд тдкреслити, що до початку переговорiв сторони обов'язково повинш вступати у певш вiдносини, навiть якщо мiж ними юнуе конфлiкт. Цi вiдносини можуть бути прямими, або через посередниюв.
Власне процес переговорiв включае три етапи: взаемне уточнення штерешв, точок зору, концепцш i позицiй учасниюв переговорiв; обговорення концепцiй, позицiй i точок зору учасникiв переговорiв; узгодження позицiй i вироблення домовленостей.
Хiд самого переговорного процесу i його результат залежить вщ правильно обрано! сторонами переговорiв стратепчно! лши поводження i тактики.
Бiльшiсть дослiдникiв видiляють двi можливi стратеги. По-перше, - стратепю конкурентного поводження, або позицiйного торгу. Суть И в тому, щоб твердо наполягати на сво!й позици ^ використовуючи тактику тиску (застосування погроз, санкцiй, аргументiв тощо), примусити другу сторону до поступок. По-друге, -стратепю погодженого поводження, сшвробпництва мiж сторонами, що ведуть переговори, з метою досягнення взаемоприйнятного порозумшня. Вважаеться, що погоджене поводження найчаспше можливе на завершальнiй фазi переговорiв. Його рисами е: взаемний обмш поступками i досягнення компромiсного ршення; пошук взаемоприйнятного нового рiшення. Незважаючи на досить критичне ставлення багатьох дослщниюв полiтичних переговорiв до стратеги твердого тдходу, силовi методи, як i ранiше, знаходять застосування i в зовнiшнiй, i у внутршнш полiтицi. Тому необхiдно бути готовим до застосування рiзних стратегiй. Процес переговорiв, як правило, завершуеться прийняттям рiшень. До основних завдань дано! фази дослщники вiдносять: досягнення основно! мети або, у несприятливому випадку, -запасно! мети; забезпечення сприятливо! атмосфери наприкшщ переговорiв; стимулювання партнера до виконання намiчених рiшень; шдписання угоди за результатами переговорiв.
Якщо досягнуто взаеморозумшня i знайдено компромю, сторони виробляють «спiльну формулу» ршення, уточнюють деталi угоди. У випадку усшху переговори завершуються оформленням тдсумкових документiв: договорiв, угод, комюнiке, заяв та ш. На двостороннiх переговорах ршення приймаеться, якщо обидвi сторони з ним згодш. Якщо ж переговори багатосторонш, використовуються два основних методи ухвалення рiшення: за принципом бшьшосп (просто! - 50% плюс один
голос або кватфшовано! - двi третини голошв вщ числа присутшх) i за принципом консенсусу. Принцип консенсусу припускае, що вс учасники переговорiв згоднi з прийнятим рiшенням.
Переговори вважаються успiшними, якщо обидвi сторони високо оцiнюють !х результати. По завершеннi переговорiв проводиться анатз результатiв, органiзуеться виконання досягнутих домовленостей. Дослщники полiтичних переговорiв, а також деяю полiтики, дипломати вказують на зв'язок мiж вибором певно! стратегi! i тактики переговорiв, психолопчно! атмосфери переговорного процесу й особистюних якостей самих переговорникiв, у тому чи^ й особливостей !хнього нацюнального характеру. Тому вивчення особливостей нацюнальних стилiв та !х впливу на переговорний процес е актуальною проблемою, що вимагае дослiдження. Адже головне на переговорах - досягнення взаеморозумiння сторш, -що пов'язано зi знанням культурних цiнностей, традицiй i звича!в, орiентацiй на специфiчнi механiзми прийняття рiшень представникiв рiзних культур i цивiлiзацiй.
Пiсля припинення iснування СРСР i виникнення на його територи 15 суверенних держав оформляеться стиль пол^ичних переговорiв, властивий росiянам, укра!нцям, бiлорусам тощо. На процес його становлення впливають рiзнi фактори, у тому числк
- традицi! ведення переговорiв, що склалися в радянський перюд - адже серед сучасних пол^июв, дипломатiв цiе! групи кра!н чимало тих, хто набув певного досвщу ведення переговорiв до 1991 р. Дослщники вiдзначають у радянському стилi переговорiв такi риси, як твердють, напористiсть, коли опонента намагалися поставити в становище, коли вш змушений оборонятися, йшли на поступки тшьки на основi взаемностi;
- характер пол^ичного режиму, особливостi рекрутування елiти;
- геополiтичне положення конкретно! кра!ни, !! мiсце i роль у сучасних мiжнародних вiдносинах;
- соцюкультурш фактори (релiгiя (релiгi!), поширена на територi! кра!ни; ступiнь соцюкультурного розвитку народiв);
- особливостi нацюнального характеру народiв тощо.
Укра!нський нацюнальний стиль переговорiв з огляду на нетривалий перюд самостшного розвитку Укра!ни, а також незавершенiсть i суперечливють становлення укра!нсько! полiтично! елiти перебувають у стадп первiсного формування.
Можна припустити, що процес утвердження укра!нського стилю переговорiв буде вiдбуватися досить тривалий час i суперечливо. 1стотний вплив на нього матимуть: своерщшсть геопол^ичного положення кра!ни; певний вiдомий соцюкультурний розкол укра!нського суспiльства; невисока професшна культура правлячого класу; брак погодженосп в дiях державних полiтичних дiячiв i лiдерiв; полiконфесiйнiсть кра!ни.
На процес становлення укра!нського стилю переговорiв впливатимуть також типовi властивостi нацюнального характеру укра!нсько! нацi! i нацюнального характеру шших великих етносiв, що проживають в Укра!ш.
Аналiз доступних джерел з проблеми переговорно! дiяльностi укра!нських полiтикiв пiсля 1991 р. [Див. 6] показуе, що в минулий перюд вщбулося безлiч внутрiшньополiтичних i зовнiшньополiтичних переговорiв. Метою внутрiшньополiтичних переговорiв найчастiше було розв'язання комплексу проблем щодо формування власно! державностi; прийняття Конституцi! кра!ни; подолання конфлiктiв i криз мiж гiлками укра!нсько! влади, а також мiж владою й опозищею; проведення полiтично! реформи в кра!ш тощо.
Якщо у внутршньополггичних переговорах реалiзуються загальнозначущi i груповi iнтереси, то в зовнiшньополiтичних - на перший план виходять переважно нацюнальш iнтереси, що складаються в усвщомленш полiтиками корiнних потреб суспшьства i нацiонально! держави.
Основними завданнями, розв'язуваними укра!нськими полiтиками у процес зовнiшньополiтичних переговорiв, е: утвердження i розвиток Укра!ни як незалежно! демократично! держави; забезпечення стабшьносп мiжнародного становища Укра!ни; збереження територiально! цiлiсностi держави i недоторканностi !! кордонiв; входження укра!нського нацiонального господарства у св^ову економiчну систему i його шновацшний розвиток в iнтересах добробуту народу; захист прав та штерешв громадян Укра!ни, !! юридичних осiб за кордоном; створення умов для тдтримки контакпв iз закордонними укра!нцями; створення у свт образу Укра!ни як надшного i передбачуваного партнера.
Аналiз полiтичних переговорiв у першi 18 роюв незалежностi Укра!ни свiдчить, що вони вщграли позитивну, конструктивну роль у налагодженш взаемовигiдного спiвробiтництва з багатьма кра!нами свiту, у розв'язанш ряду актуальних зовнiшньополiтичних проблем.
Безумовно, деяю переговори не далi очшуваних результатiв. Бiльше того, на думку досить авторитетних укра!нських полiтикiв, окремi переговори нашi делегауi! провели слаборезультативно.
Так, перший Президент Укра!ни Л. Кравчук, розмiрковуючи про ефективнiсть переговорно! дiяльностi укра!нських полiтикiв, указуе: «...настшьки непрофесiйно, неквалiфiковано ведуться з укра!нсько! сторони переговори на загальнополiтичному, на господарському, на енергетично-фшансовому рiвнях, що Рошя, не роблячи абсолютно шчого, аби вдарити в лоб Укра!ну, отримуе в той же час, дуже багато шаншв це зробити, сказавши тшьки одну фразу: ми з вами будемо будувати вщносини на мiжнародному, европейському рiвнi» [7, с. 6].
Причинами низько! результативност низки переговорiв, на нашу думку, е: -брак послщовност у внутршньопол^ичному i зовнiшньополiтичному курсах, ч^ко вивiрених, законодавчо закрiплених i шдтримуваних суспiльством засад внутрiшньо! i зовшшньо! полiтики. Суперечливiсть внутрiшньо! i зовшшньо! полiтики дезорiентуе учасникiв делегацiй на переговорах з обох боюв, стримуе творчi потенцi! наших делегацiй, не дае змоги створювати певний запас мщносп на певному напрямi переговорно! дiяльностi, викликае обережне, недовiрливе ставлення до наших полiтикiв;
- брак едност поглядiв укра!нського правлячого класу на реформування суспшьства i стратепчш зовнiшньополiтичнi орiентири. Укра!нськi правлячi
пол^ичш групи не е сьогодш единим солщарним потоком i не здатш працювати на рiвнi прийнятих стратегiчних рiшень i бути вщповщальними за них.
- непродуманий тдхвд до формування складу переговорно! делегаци i призначення !! керiвника. На практищ це спричиняе: некомпетентнi дп окремих членiв делегацi! або !! керiвника; неузгодженiсть у роботi делегаци; сощально-психологiчну несумiснiсть мiж окремими учасниками делегаци ^ зрештою, невисоку результатившсть переговорiв;
- низький рiвень професiоналiзму i вiдповiдальностi багатьох укра!нських полiтикiв у застосуваннi технологi! переговорiв.
Дослiдники, полiтики, дипломати, аналiтики (Д. Видрш, Г. Почепцов, С. Телешун, В. Полохало, Л. Кравчук, А. Орел, С. Рахманш та ш.) вказують на низку характерних ознак непрофесiоналiзму пiд час переговорiв. В узагальненому виглядi !х можна уявити так:
- нездатнiсть маневрувати, виявляти по ходу переговорiв альтернативш шляхи розв'язання проблеми в рамках свое! компетенци, йти на компромюи;
- слабко розвинутi навички висування переконливих аргументiв на пiдтримку сво!х поглядiв, позицi! делегацi!;
- незговiрливiсть, прагнення одержати однобiчну вигоду, нерозумна амбщшшсть;
- невмiння «обiйти» можливi «пастки» опонентiв;
- недотримання етики людських i професiйних взаемостосункiв (допущення принизливих для опонента фраз; невмшня диференщювати сво! почуття й емоци тощо).
Актуальним завданням, що сто!ть перед укра!нськими полiтиками, особливо !х новим поколiнням, е оволодiння методом принципових переговорiв (переговори по сут^. Вiн полягае в тому, щоб розв'язувати проблеми на основi !х якiсних властивостей, тобто, виходячи iз сутi справи, а не торгуватися з приводу того, на що може або не може тти кожна зi сторш. Цей метод припускае прагнення до знайдення взаемно! вигоди там, де тiльки це можливо, а там, де штереси не зб^аються, - наполягання на такому результат^ що був би обгрунтований якимись справедливими нормами, незалежно вщ волi кожно! зi сторш. Метод принципових переговорiв означае твердий шдхщ до розгляду сутi справи, але передбачае м'який шдхвд у вщносинах мiж учасниками переговорiв. Вш дае можливiсть бути справедливим, водночас захищаючи вщ тих, хто м^ би скористатися чеснiстю iншо! сторони.
1стотним аспектом пiдготовки полiтикiв i члешв делегацi! до переговорiв е оволодшня знанням психологiчно! сторони переговорного процесу, формування умшь i навичок у керуванш сво!ми почуттями й емощями. У лiтературi у зв'язку з цим викладено багато порад досвщчених дипломатiв, полiтикiв.
Таким чином, пол^ичш переговори, як технологiя полiтично! дiяльностi, являють собою процес прийняття ршення двома або бiльше сторонами, спшьну з партнером, опонентом, полiтичним супротивником дiяльнiсть, орiентовану на пошук взаемоприйнятного рiшення. Пошук i знайдення ршення е основною функцiею переговорiв. Крiм того, переговори виконують ще ряд функцш:
шформацшно-комушкативну, регулятивну, вщволшання уваги шшо! сторони вiд розв'язання проблем; пропагандистську, полiтичного манiпулювання.
Переговорний процес включае TaKi 0CH0BHi етапи: шдготовка neperoBopiB; взaeмодiя сторiн, у процес яко! вiдбувaеться взаемне уточнення штерешв, точок зору i позицш учaсникiв, !х обговорення, узгодження штерешв i вироблення тексту домовленостi; анашз результaтiв переговорiв i контроль виконання досягнутих домовленостей.
Усшшшсть полiтичних переговорiв залежить вiд адекватно! комунiкaцi!, ефективно! обошльно! освiти i вiдповiдaльного, професiйного використання тих повноважень, що е у сторш.
Список литературы
1. Василенко И. А. Политические переговоры : [учебное пособие] / Василенко И. А. - М. : Гардарики, 2006. - 271 с.
2. Саркисян Б. Победа на переговорах / Саркисян Б. - СПб : Питер, 1998. - 228 с.
3. Див.: Нэх В. Р. Политические переговоры: организация и процедура проведения / Нэх В. Р. // Вестник МГУ. Серия 12. Политические науки. - 1995. - N° 4. - С. 59-75.
4. Див.: Лебедева М. М. Отечественные исследования ведения переговоров: история развития и перспективы / Лебедева М. М. // Вестник МГУ. Серия 18. Социология и политология. - 2000. - № 1. -С. 154-165.
5. Управление общественными отношениями: учебник / [под общ. ред. Комаровского В. С.] - М. : Изд-во РАГС, 2003. - С. 271-292.
6. См.: Кравчук Л. М. Единственный плюс - народу стало уже не все равно / Кравчук Л. М. // День. - 2005. - 9 сентября; Литвин В. М. Украша - 2004. Поди. Документи. Факти. У 3-х томах. / Литвин В. М. - Т. 2.- К. : Вид-во ТзОВ «З Мед1а», 2005. - 592 с.; Литвин В. М. Украина - 15 лет неопределенности. Что дальше? / Литвин В. М. // Зеркало недели. - 2006. - 25 ноября; Чернявский А. Битва за Москву / Чернявский А. // Бизнес. - 2005. - № 5. - С. 32-34; Решетилова О. К десятилетию Каневской четверки / Решетилова О. К // День. - 2009. - 19 августа; Шевчук Ю. Договориться не удалось. Трибуну продолжают блокировать / Шевчук Ю. // Голос Украины. - 2009. - сентябрь та шш.
7. Кравчук Л.М. Единственный плюс - народу стало уже не все равно / Кравчук Л. М. // День. -2005. - 9 сентября.
Кузьмин П.В. Политические переговоры как технология политической деятельности //
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Философия, Культурология, Политология, Социология. — 2009. - Т. 22 (61). - № 2. - С. 70-78.
В статье выясняется роль и технологические аспекты политических переговоров, анализируется переговорный процесс в современном украинском политическом поле.
Ключевые слова: политика, политическая деятельность, политические переговоры, консенсус, стиль переговоров.
Kuzmin P. V. Political neqotiations as a technoloqy of political activity // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Philosophy. Culturology. Political sciences. Sociology. - 2009. -Vol. 22 (61). - № 2. - P. 70-78.
In the article reweals the role and technoloqical aspects of political neqotiations, analires the neqotiation process in modern ukranian politic sphere.
Keywords: Politics, political activity, political neqotiations, consensus, the styre of neqotiations.
Поступило в редакцию 13.09.2009
