CC BY
11
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 20
and other non-military measures that are implemented with the involvement of the protest potential of the population. All this is complemented by military measures of a latent nature, including through the implementation of instruments of information confrontation and through the force of special operations forces. By open use of force, usually under the guise of peacekeeping and crisis management, the transition is made only at some stage, mainly to achieve lasting success in the conflict.
Key words: hybrid war, armed aggression, challenges and threats to national security, military measures of a latent nature, national security, military doctrines.
УДК 323
A.I. Клюй
ПОЛ1ТИЧНА ДУМКА ДОБИ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ ТА ПОЛ1ТИЧНИЙ ПРОЦЕС СУЧАСНО1 УКРА1НИ
У cmammi po32Mnnymi теоретичш та Memodonozinui положения полтичноi думки доби визвольних змагань у коnmeKcmi ix акmуальnoсmi для полтичного процесу сучасног Украгни. Визначене проблемне поле кonцeпmiв полтичноi думки початку XX столття для полтичних inсmиmуmiв i трансформацт сучасног Украгни. Надано увагу neoбxiдnoсmi рeалiзацii iдeoлoгiчnиx i доктринальних засад украгнського nацionалiзму та украг'нськог' сощал-демократи в умовах Украгни тсля Революци Гiдnoсmi.
Ключовi слова: полтична думка Украгни, полтична елта, полтичне лiдeрсmвo, громадянське сустльство, полтична нащя, державне будiвnицmвo.
Полтична думка, пол^ичш перетворення в сучаснш Укра!ш з кшця 2013 року спонукають до нового переосмислення концепцп в^чизняно! полтично! думки. Украшсью мислшеш доби змагань за незалежшсть 1917 - 1920 рр., запропонували низку концешив та теоретичних положень, яю заслуговують на розгляд в умовах сучасно! Укра!ш. Передуам, це стосусться концепцш народовладдя, ел^арносп, владного управлшня, стратепчних зовшшньопол^ичних цшей Укра!ни, тощо. Новий пщхщ до концептуального змюту класичних творiв В. Драгоманова, М. Грушевського, В. Липинського, дае змогу з'ясувати шлях, який пройшла пол^ико-теоретична думка Украши та яким чином вона закршилася в щеолопчних доктринах ХХ-ХХ1 стшття. В сучасний перюд Укра!на як школи потребуе ч^ких ознак полтично'! традицп, яю можуть використовуватися у мехашзмах полтично'! сощалiзащi, посилення важелiв впливу на демократичну пол^ичну культуру, формування полтично! щентичносп, притаманно! европейському суспшьству.
Вiтчизнянi науковцi О. Заремба, О. Федоренко [1], С. Полтавець [4], М. Русначенко [5] здшснили значний внесок до концептуально! ощнки положень в^чизняно! полтично! думки. Однак, потрiбно надати увагу тим аспектам втизняних полiтичних доктрин, якi корелюються з сучасним полiтичним процесом в Укра!ш.
Метою статтi е встановлення концептуально-методолопчних засад полтично! думки Укра!ни доби визвольних змагань i актуальних для сучасного поличного розвитку Укра!ни. Завданням статтi е визначення щейних та теоретичних концептiв, якi можна застосовувати у втизнянш полiтичний практищ.
Полiтичнi перетворення в Укра!ш засвщчують, що демократичнi змiни стали можливими за умови наявносп нащонально! свщомосп та широко! пiдтримки громадянами курсу на демократизащю. Цi умови стали можливими за наявносп щейно!
платформи нащонально' демократа, яка серед шшого, будувалася на 0CH0Bi щейно-доктринального спадку доби нащонально-визвольних змагань. Полiтичне украшство як рух самовиразу украшського етносу на сво'й сyвереннiй територп пройшло через багато випробувань, яю кристалiзyвали положення i полiтичнi вимоги украшсько'1 державностi i незалежностi. Одним з провiдних представниюв полiтичного украшського руху став М. Мiхновський. Як зазначае С. Наумов, «беручи впродовж чвертi столiття активну участь в укра'нському рyсi, М. Мiхновський завжди належав до його праворадикального флангу. Проте це не означало незмшносп його оргашзацшно' належносп та пол^ично' позици. Справа всього життя М. Мiхновського - вироблення i сyспiльна адаптацiя нащоналютично' щеологп - спонукала його до постшного пошуку i внутршньо' еволюцп, а вкрай несприятливi сyспiльно-полiтичнi умови гальмували й ускладнювали цей процес» [3].
Формування св^оглядних та цiннiсних засад украшського нащонального визвольного руху визначалося позищею щодо нацiонального самовизначення Украши в умовах iмперських реалiй початку ХХ столбя полiтичний полiтичний iредентизм украшства не був визначальним i домiнyючим навiть в iнтелектyальних колах. Тому утвердження нащонально' ще'1 проходило через стадп ii науково' розробки. Одним з провщних представникiв украшського поличного iредентизмy був Михайло Грушевський, який намагався надати йому виразш риси сощально'1 справедливости та сустльно' штеграцп. Сво' позицп щодо нащонально' автономп вiн вiдстоював у полемщ iз iсториками, якi перебували на засадах захисту iмперського монархiчного устрою Росп. В. Тельвак зауважуе, що «наслiдком ще'1 полемiки стало, передуам, чiтке окреслення традицiйного рyсофiльсько-москвофiльського та малоросшського (у дyсi теоретичних настанов прихильниюв «звичайно'1 схеми»), а також дедалi бiльш модернiзованого нацiонального погляду на конструювання моделi украшського минулого»[7, с. 189].
Еволюцiя поглядiв укра'нських полiтичних мислителiв i наyковцiв призвела до утвердження щей свободи i незалежносп украшського етносу, якi i в сyчаснiй Укршш набули подальшого поширення i комyнiкацiйного утвердження. Думки Михайла Драгоманова, Михайла Грушевського, Миколи Мiхновського, Володимира Винниченка були тим штелектуальним пiдrрyнтям, яке дозволяло звернутися до вае' маси украшського народу тд час революцiйних подiй 1917 року. У перюд Свромайдану нащональш патрiотичнi сили також намагалися створити штелектуальш форми звернення до народу з метою тдвищення пол^ично' свщомосп i визначення мети нащонально' революцп.
Iдейнi й концептyальнi засади украшсько' революцп' проходили багато етапiв i грунтувалися на засадах реалiзмy i вiдповiдностi пол^ично' ситуацп. В цшому, обгрунтування т1е'1 чи шшо'1 пол^ично' стратеги 1917 - 1921 роюв були першим кроком державницько' пол^ично' думки в Укршш, яка здшснювала аналiз полiтичних альтернатив та намагалася обрати оптимальний шлях поличного розвитку. В сучасш Укрш'ш досить багато пол^ичних лiдерiв та експертiв висловлювалося за помiркованiсть у полiтичних дiях пiд час демократичних перетворень. У сучасних умовах пол^ична елiта також потребуе розважливосп та формування сво'х стратегiчних концепцiй на основi всебiчного аналiзy пол^ично' реальностi. Ф. Турченко зауважуе, що М. Мiхновський тсля краху самодержавства цiлком yсвiдомлював, що про негайне проголошення самостiйностi Украши не може бути й мови. Реальшшим здавалося проголошення автономп Украши в перебудованш на федеративних засадах Росшськш держави. Адже на незалежшсть Украши росiйська сторона («московське громадянство») не погодиться. Тому необхiдно було переконати
його в необхщносп перебудови Росп на принципах федерацп i надання Укршш автономи [8, с. 111].
Дискуси щодо напрямкiв розвитку державносп на початку ХХ столбя е унiкальним iсторичним досвiдом для полтичних елiт Украши. Оскiльки визвольш змагання украшського народу на початку ХХ столбя завершилися невдачею, аналiз дiй полiтичних дiячiв тих чаав потребуе бiльш грунтовного аналiзу. Однак, навт побiжний огляд певних дш у певних ситуацiях, дае змогу стверджувати, що укрiплення нацiональноï безпеки й оборони завжди мае беззаперечним прюритетом державноï полiтики i уах верств суспiльства. як свiдчать приклади з полiтичноï юторп Украши, у перюд 1918 - 1920 роюв обов'язковють укрiплення Збройних Сил не одразу знайшли пiдтримку провiдних полтичних дiячiв, так само i в сучаснш Укршш у перiод з 1991 року до 2013 року укршлення Збройних Сил не було прюритетом державносп i мiркування були подiбнi - зайва витратнiсть та безперспективнють збройних протистоянь. На думку Ф. Турченка, «що ж стосуеться голови УЦР М. Грушевського, його заступника В. Винниченка та шших лiдерiв УЦР, то ïх ставлення до утворення регулярноï нацiональноï армп з перших тижнiв революцп набуло гротескного характеру. Вони взагалi вщкидали думку про необхiднiсть для Украши оргашзацп власноï армп. Постiйна армiя, на ïх погляд, за своïм характером, контрреволюцiйний, реакцiйний iнститут експлуататорського суспшьства, який нiяк не гармонуе з принципами демократичность» [8, с. 118].
Асощащя революцшних перетворень доби визвольних змагань дае змогу стверджувати про нерозроблешсть аспекпв безпеки та оборони в тогочаснш полiтичнiй думщ. Парадоксально, що через 100 роюв, прогресивнiсть iнституцiй, якi розробляли тематику полiтичноï та вiйськовоï безпеки в Укршш, а також наявнiсть вщповщних державних iнституцiй, стану захисту нацюнальних iнтересiв i територiальноï цiлiсностi виявився далеким вщ бажаного. Тому юторико-культурне значення певних iдей та платформ мае полягати в тому, щоб уникати хибних iдей i пiдходiв у стратегiчному полiтичному мисленнi ел^ i керiвництва держави, на цш основi мае виховуватися дiючий пол^ичний клас сучасноï Украïни. Як вважае Ф. Турченко, «спроби створення постiйноï армiï трактувалися як контрреволюцiйнi дп. М. Грушевський i В. Винниченко виходили з точки зору, що тсля краху царизму, який поневолював украшський народ, у Росп немае ворожих йому сил. Вони були твердо впевнеш, що росшсью полiтики будуть щиро допомагати украшцям у ïх домаганнях свободи нацюнального життя. За таких умов створення власноï нацiональноï армiï вважалося не лише надто затратним, а то й небезпечним заходом, оскшьки, мовляв, вшська з ïх офiцерами i генералами - вихщцями з буржуазно-помiщицьких кш, можуть стати «знаряддям реакцiйних сил» [8, с.113].
Полiтичнi перетворення в сучаснш Украш засвiдчили, що радикальна налаштованють частини суспiльства може суперечити спрямованим реформам i завданням державотворення. Як свщчать поди в сучаснш Украш, у втизняному полiтикумi знаходяться таю сили, яю спрямовують своï зусилля на пiдрив полiтичноï стабшьносп та уповiльнюють демократичнi реформи. При цьому, у визвольних змаганнях початку ХХ столбя можна знайти обгрунтування таких радикальних дiй, що свщчить про вiдсутнiсть консолiдованоï позицiï посередиш елiти i полiтичноï громадськост1. Знаний украшський юторик зазначае, що «участь в оргашзацп виступу полуботювщв була найзначшшою акцiею М. Мiхновського в 1917 р. Антиукрашська, а почасти, i украшська преса того часу оцшювала його як виступ юрби дезертирiв, позбавлених будь-якого iдейного грунту. Але ознайомлення з наведеними вище документами переконуе у тому, що керiвники полуботювщв переслiдували конструктивнi цш i були глибоко iдейними людьми» [8, с. 118].
Спроби реалiзyвати сценарiй вулично' пол^ично'' боротьби у 2017 рощ тд певними iдейними гаслами загалом не суперечить демократичному полiтичномy процесу. Водночас вимога консолщацп всiх патрютичних сил та 'х спiвпраця та взаемодопомога в сучаснш Укрш'ш диктуе необхщшсть приборкання власних амбiцiй та спроб якнайшвидше реалiзyвати власнi штереси як свiдчить полiтична ретроспектива Украши таю дп зазвичай не були обгрунтоваш, набували обгрунтування постфактум. Ф. Турченко стверджуе, що виступ <полуботювщв> був спрямований проти росшсько'1 полггики в Укрш'ш. Полyботкiвцi прагнули пщнести значення i повноваження Центрально' Ради, перетворивши ii у справдi владний орган. 1х намiри були спрямоваш на iнтенсифiкацiю процесу формування украшсько' армп. Виступ полyботкiвцiв засвiдчив, що в укра'нському сyспiльствi е сили, защкавлеш в створеннi незалежно' Украшсько' держави i готовi заради досягнення ще'1 мети на рiшyчi дп. Вiн пiднiс рiвень домагань украшщв перед росiйським сyспiльством на вищий стyпiнь [8, с. 118].
1де'1 нащонально'' консолщацп у визвольнiй боротьбi украшського народу формулювалися у рiзний спосiб та у рiзних джерелах. Зокрема, бiографiчнi та пyблiцистичнi свщчення, думки окремих полiтичних дiячiв, дають уявлення про важливiсть завдань нащонально! консолщацп та спiльних дiй украшського руху. При цьому полiтичнi дiячi вимагали не лише ситуативно'' консенсусно'' згоди, але й духовного еднання. Як свщчить iнтерв'ю В. Винниченка, наведене В. Мацько «тепер я розпочинаю велику справу, яка готувалася i свiдомо, i пiдсвiдомо уам мо'м попереднiм життям. Справа не особистого, а громадського характеру. Тому як носш ii iдей я маю за свш обов'язок розчистити 'й шлях, знищити, скiльки сила i змоги моя, перешкоди на ньому. Одною з тих перешкод е те недовiр'я до мое'' особи, яке створилось у певно'' частини украшсько! ем^ацп, та несправедлива ощнка, яка збазована у широких кш головним чином на незнанш» [2].
У положеннях i ощнках шляху укра'нських нацiонально-демократичних сил доби боротьби за незалежшсть початку ХХ столбя наявнi кореляцп iз думками i позицiями полiтичних дiячiв сучасно'' Украши. Особливо це стосуеться спроби забезпечити цившзацшну окремiшнiсть украшського народу та обгрунтувати його стратегiчний пол^ичний вибiр на основi соцiально-кyльтyрних та щншсних засад. Як стверджуе В. Винниченко, зпдно iз вiдомостями, наведеними В.Мацько, «нашу нацiю зачислили до нацш культурних, чи не е це твдикунська орда пiд проводом шамашв, яким, очевидно, просто не зрозумш й непотрiбнi нi культурш цiнностi, нi кyльтyрнi робiтники, яю (шамани) через це так легко «викидають iз нацй» тих робггниюв, якщо вони 1'м чимось не догодили»[2, с. 313].
Таким чином, перспектива пол^ично! думки в Укра'ш дае значнi можливостi для штерпретацп полiтичного процесу i потреби поличного розвитку сучасно'' Укра'ни. Глибинний аналiз вражень та iдей нацiонально-визвольних змагань дозволяе стверджувати про наявшсть повнощнного полiтичного дискурсу й iнтенсивноi штелектуально'' дiяльностi щодо прийняття рiшень. 1х уроками для сучасно'' Укра'ни е необхщшсть взаемоповаги та включення всього рiзноманiття державницьких нацiональних i патрютичних сил до числа учасниюв прийняття ршень i реалiзацii демократичных реформ в Укрш'ш.
Таким чином, змют полiтичних концепцiй доби визвольних змагань 1917-1921 роюв визначае низку положень, яю потребують реалiзацii в сучаснш Укра'ш. Ними е забезпечення нащонально'' консолiдацii, формування полiтичноi нацй, розвиток дiездатноi держави та позицiйних мюцевих громад. Як вiдомо, у роботах В. Липинського визначаеться, що укра'нська державшсть потребуе ефективно'' елiти, яка буде формуватися не на основi права народження, а вщповщно до якостей, яю
необхщш сучаснiй Украшськш державьнацп. Соцiал-демократична лiнiя доби укра'нських визвольних змагань, втшена у творах В. Винниченка, дозволяе стверджувати, що модершзащя украшського суспiльства на засадах справедливости, рiвноправ'я, трудово'' етики е можливою й необхiдною вiдповiдно до новггшх европейських стандартiв.
Теоретико-концептуальний змiст творiв М. Грушевського засвiдчуе, що в умовах сучасно'' Украши потребують реалiзацii положення щодо громадянського активiзму нащонально!' свiдомостi та бачення перспектив нащонально!' державностi. В цiлому, можна стверджувати, що полтична думка доби визвольних змагань мютить велику кiлькiсть концешив, якi потребують втiлення в сучаснш украшськш полiтичнiй практицi. Зокрема, в аспектах формування дiездатних полiтичних ел^, полiтичного лiдерства, спроможних полiтичних партш та механiзмiв полiтичного менеджменту.
Рецепщя концептуальних положень доби визвольних змагань вщповщае напруженому етапу розбудови нащонально!' державностi сучасно'1' Украши. Тому зусилля науковщв мають бути спрямованi на поглиблене вивчення класичних творiв та порiвняння 1'х iз вiтчизняними пол^ичними реалiями. Перспективами подальшого розвитку теми, порушено'' в данш статтi е аналiз полтично!' думки украшсько!' ем^ацп мiжвоенного перiоду та його наслщюв для полтично!' модершзацп сучасно'' Украши.
Список використаних джерел
1. Заремба О. В. Втизняна геопол^ична думка як явище полтично!' iдентичностi украшського народу у XX - на початку XXI стшття / О. В. Заремба, О. А. Федоренко.
- Ки'в : Золот Ворота, 2010. - 210 с. ; Zaremba O. V. Vitchyzniana heopolitychna dumka yak yavyshche politychnoi identychnosti ukrainskoho narodu u XX - na pochatku XXI stolittia / O. V. Zaremba, O. A. Fedorenko. - Kyiv : Zoloti Vorota, 2010. - 210 s.
2. Мацько В. П. Екзистенщал свободи в художньо-публщистичнш практищ Володимира Винниченка (на прикладi публшацп «В. Винниченко про себе й про укра'нських «однобiчникiв») / В. П. Мацько // Педагопчний дискурс. - 2013. - Вип. 14.
- С. 307-314 ; Matsko V. P. Ekzystentsial svobody v khudozhno-publitsystychnii praktytsi Volodymyra Vynnychenka (na prykladi publikatsii «V. Vynnychenko pro sebe y pro ukrainskykh «odnobichnykiv») / V. P. Matsko // Pedahohichnyi dyskurs. - 2013. - Vyp. 14. -S. 307-314
3. Наумов С. О. Микола Мiхновський в укра'нських пол^ичних оргашзащях дореволюцшного перiоду (1890-1916 рр.) / С. О. Наумов // Вюник Харювсько! державно'' академп культури. - 2009. - Вип. 27. - С. 38-47 ; Naumov S. O. Mykola Mikhnovskyi v ukrainskykh politychnykh orhanizatsiiakh dorevoliutsiinoho periodu (18901916 rr.) / S.O. Naumov // Visnyk Kharkivskoi derzhavnoi akademii kultury. - 2009. -Vyp. 27. - S. 38-47
4. Полтавець С. В. Укра'нська полiтична думка середини XVII стшття / С. В. Полтавець. - Ки'в : Св^огляд, 2009. - 170 с. ; Poltavets S. V. Ukrainska politychna dumka seredyny KhVII stolittia / S. V. Poltavets. - Kyiv : Svitohliad, 2009. - 170 s.
5. Русначенко А. М. Розумом i серцем. Укра'нська суспшьно-пол^ична думка 1940-1980-х роюв / А. М. Русначенко. - К. : Видавничий дiм «КМ Academia», 1999. -324 с. ; Rusnachenko A. M. Rozumom i sertsem. Ukrainska suspilno-politychna dumka 1940-1980-kh rokiv / A. M. Rusnachenko. - K. : Vydavnychyi dim «KM Academia», 1999. -324 s.
6. Сворак С. Д. Пол^ико-правова думка Украши XIX-XX стшть про народовладдя : моногр. / С. Д. Сворак. - 1вано-Франювськ : ДВНЗ «Прикарпат. нац. унт iм. Василя Стефаника», 2015. - 375 с. ; Svorak S. D. Polityko-pravova dumka Ukrainy XIX-XX stolit pro narodovladdia : monohr. / S. D. Svorak. - Ivano-Frankivsk : DVNZ «Prykarpat. nats. un-t im. Vasylia Stefanyka», 2015. - 375 s.
7. Тельвак В. М. Грушевський та конфлiкти в середовищi украшських iсторикiв (початок ХХ ст.) / В. Тельвак // Студп з apxiBHOi справи та документознавства. - 2010. -Т. 18. - С. 183-190 ; Telvak V. M. Hrushevskyi ta konflikty v seredovyshchi ukrainskykh istorykiv (pochatok ХХ st.) / V. Telvak // Studii z arkhivnoi spravy ta dokumentoznavstva. -2010. - T. 18. - S. 183-190.
8. Турченко Ф. Г. Микола Мiхновський VS Михайло Грушевський та Володимир Винниченко (доба Центрально! Ради: березень 1917 - ачень 1918 рр.) / Ф. Г. Турченко // Науковi пращ юторичного факультету Запорiзького нащонального ушверситету. -2013. - Вип. 36. - С. 109-121 ; Turchenko F. H. Mykola Mikhnovskyi VS Mykhailo Hrushevskyi ta Volodymyr Vynnychenko (doba Tsentralnoi Rady: berezen 1917 - sichen 1918 rr.) / F.H. Turchenko // Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. - 2013. - Vyp. 36. - S. 109-121
Стаття надшшла до редакцп 10.12.2017 р.
A. Klyu
LIBERATION STRUGGLES OF THE 20TH CENTURY BEGINNING POLITICAL THOUGT AND THE POLITICAL PROCESS OF CONTEMPORARY
UKRAINE
The article deals with the theoretical and methodological positions of the political thought of the age of liberation struggles in the context of their relevance for the political process of modern Ukraine. The problem field of concepts of political thought of the beginning of XX century for the political institutes and transformations of modern Ukraine is determined. The necessity of implementing the ideological and doctrinal principles of Ukrainian nationalism and Ukrainian Social-Democracy in the conditions of Ukraine after the Revolution of Dignity was given.
Determined, that political transformations in Ukraine showed that democratic change has become possible under the condition of the national consciousness and broad public support presence on the course of democratization. These conditions became possible in the presence of an ideological platform for national democracy, which, among other things, was based on the ideological and doctrinal heritage of the era of national liberation struggles. Political Ukrainianity as a movement of the self-expression of the Ukrainian ethnos in its sovereign territory has gone through many trials that crystallized the situation and political demands of Ukrainian statehood and independence.
Discribed attempts to implement the scenario of a street political struggle in 2017, under certain ideological slogans, generally do not contradict the democratic political process. At the same time, the requirement of consolidation of all patriotic forces and their cooperation and mutual assistance in modern Ukraine dictates the necessity of curbing their own ambitions and attempts to realize their own interests as soon as possible, as the political retrospective of Ukraine shows. Such actions were usually not substantiated, they acquire the substantiation in post factum.
Grounded that the Association of Revolutionary Transformations of the Age of Liberation Movement makes it possible to argue about the underdevelopment of the security and defense aspects of contemporary political thought. Established, that after 100 years, the progressiveness of the institutions that developed the subject of political and military security in Ukraine, as well as the presence of relevant state institutions, protecting national interests and territorial integrity was far from desirable. Therefore, the historical and cultural significance of certain ideas and platforms should be directed to avoid the false ideas and approaches in the strategic political thinking of the elites and the leadership of the state; on this basis, the current political class of contemporary Ukraine must be brought up.
Key words: political opinion of Ukraine, political elite, political leadership, civil society, political nation, state building.
