CC BY
27
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 20_
Keywords: political changes, political development, political modernization, globalization, democratization, primary modernization, secondary modernization, social modernization, economic modernization.
УДК 342
О.О. Долженко
ВИЗНАЧЕННЯ «Г1БРИДНО1 В1ЙНИ» В КОНТЕКСТЕ ЗАГРОЗ НАЦЮНАЛЬНШ БЕЗПЕЦ1 УКРА1НИ
У cmammi розглядаеться нормативне визначення «zi6pudno'i втни» в KonmeKcmi сучасних загроз нацюнальнт безпец Украши через призму нових виклиюв втськовог агреси Ростськог Федераци з використанням типових форм, мeтодiв та засобiв. Метою статтi е висвтлення теоретичних, концептуальних та нормативних визначень термту «гiбридна втна» у сучасному мiжнародному правi та втськових доктринах крагн Захiдноi Свропи та США. Розглянуто та проаналiзовано концептуальну вiдмiннiсть «гiбридно'i втни» вiд класичног втни та збройного конфлтту в умовах геополтичних протистоянь 21 столття. Завданням статтi е теоретичне висвтлення термту «гiбридна втна» у втськовт доктрин Ростськог Федераци, а також до^дження феномену гiбридизацli збройног' агреси Ростськог Федераци проти Украгни в контeкстi сучасних загроз нацюнальнт безпеци
Ключовi слова: гiбридна втна, збройна агреЫя, виклики та загрози нацюнальнт безпещ.
Найбшьш складним завданням у виршенш сощально-пол^ичних та геополтичних конфлштсв 21 столбя залишаеться визначення понять та cyri конфлшту, оскшьки маншулящя та тдмша понять призводить до i'x ескалацп. У 2013 рощ Украшу чекали новi виклики та загрози, а концептуальш засади ведення вшськових дш не мютили доктрин щодо протидп пбриднш вшськовш агресп Росшськш Федераци, оскшьки остання розглядалася як союзник у веденш бойових дш про третсх краш.
У зв'язку з подiями 2013-2014 роюв, нащональна безпека Украши зштовхнулася з новими викликами та нагальною необхщшстю вжиття вщповщних заходiв реагування в контекcтi квалiфiкацii анексп Автономно' Реcпyблiки Крим та вторгнення на суверенш територп Украши на Сходь Важливим не виршеним питанням забезпечення нащонально1 безпеки Украши е застосування наявних сил та заcобiв у вiдciчi вшськово1 агресп Росшсько'1 Федераци.
Так, вiдповiдно до теоретичних засад, термш «вшна» означае складне суспшьно-полiтичне явище, пов'язане з розв'язанням суперечностей мiж державами та народами, нащональними й сощальними групами з переходом до вжитку заcобiв збройно1 боротьби, що вщбуваеться у формi бойових дiй мiж 1хшми збройними силами. Перше нормативне закршлення зазначеному термiнy надав генерал Карл фон Клаузевщ. За його визначенням, вшну cлiд розглядати, як акт насильства, метою якого е змусити нашого противника виконати нашу волю» [1, с. 20].
Водночас, бyрхливi поди XX столбя на геопол^ичнш ареш та поcтiйна поява нових форм та методiв приховано1 агресп мiж кранами, змусили вшськових теоретиюв показати певну рiзницю мiж поняттями «вшна» i «збройний конфлшт». Такi спроби е наcлiдком замши понять «право вшни» та «вшна» на «право збройних конфлiктiв» та
«збройний конфлшт» у документах, що стосуються гумаштарного права. Слщ зазначити, що у перших мiжнародно-правових актах, якi закрiплюють норми мiжнародного гyманiтарного права, вжито термiн «вшна». У Гаазьких конвенцiях 1907 року йдеться про застосування норм права «на випадок вшни». Женевський протокол про заборону застосування на вшш задушливих, отруйних чи шших подiбних газiв i бактерiологiчних засобiв 1925 рощ послуговуеться термiном «вiйна». Те саме стосуеться конвенцiй, якi регулюють ведення морсько'1 вiйни.
Детальний аналiз Женевсько'1 конвенцп 1949 року дозволяе зробити висновок про суттеву вщмшшсть понять «вiйна», «мiжнародний збройний конфлшт», «не мiжнародний збройний конфлiкт», а також юридичш, полiтичнi та вiйськовi наслiдки !х iмплементацii у мiжнародномy та нацiональномy законодавствах. Починаючи з 50-х роюв XX ст., термш «збройний конфлiкт» вживають набагато часпше, нiж термiн «вiйна». Ця змша зумовлена передyсiм полiтичною та щеолопчною ситyацiею, спробою змiстити акценти у цих поняттях, а також забороною використання вiйни як законного засобу виршення мiжнародних спорiв.
Зрозyмiло, що межа вщмшносп мiж «вiйною» i «збройним конфлiктом» доволi умовна, хоча такий подш мае певне значення для права, яке застосовуеться пщ час збройних конфлiктiв. При цьому зазначаеться, що поняття «збройний конфлшт» е ширшим i включае поняття «вшна». Але не кожний збройний конфлшт можна називати вшною, оскшьки мiж ними iснyе суттева вщмшшсть.
З юридично'1 точки зору вшна мае таю ознаки: акт проголошення у вщповщносп до VI Гаазька конвенщя 1907 року, припинення дипломатичних вщносин мiж учасниками; розiрвання двостороншх договорiв (полiтичних, економiчних); запровадження спещального правового режиму щодо обмеження конституцшних прав людини.
З огляду на зазначене, термш «вшна» застосовуеться при збройнш боротьбi (збройнiй агресп) мiж двома та бшьше державами при обов'язковому формальному акт ii оголошення. Вшна призводить до яюсно'1 змiни стану суспшьства, тому що багато державних шститупв починають виконувати специфiчнi функци, зyмовленi саме вiйною. Унаслiдок цього життя сyспiльства, його економiкy перебудовують для забезпечення перемоги над ворогом. Згщно з мiжнародним правом, «вшна» - це стан справ мiж двома державами, або мiж двома групами держав, або мiж державою i групою держав, який супроводжуеться здебшьшого розiрванням дипломатичних вiдносин, подальшим призупиненням застосування загальних норм мiжнародного права мирного перiодy i загальною ршучютю вчинити насильницькi дп, навт якщо такi дп насправдi не мають мюця.
Процеси глобалiзацii, необхщшсть ведення вiйн за ресурси та у виршенш геополiтичних конфлiктiв неминуче призводять до юридичних наслщюв краш-yчасникiв вiйни у виглядi мiжнародних санкцiй. Тому зрозyмiло, що у XXI стштп виникае гостра необхщшсть змш класично'1 у теоретичному плаш «вiйни» на нове явище, яке у законодавствi краш yчасникiв «вшни» не визначено. Так, аналiз мiжнародних правових актiв не мiстить единого та ч^кого визначення «пбридно'1 вшни», що дозволяе крашам-агресорам здiйснювати апробащю нових форм i методiв ведення збройних конфлшт!в на територiях суверенних держав, законодавство яких не мютить нормативного визначення «вшни» XXI столбя.
Концептуальним обгрунтуванням ще'1 вiйни протягом XXI ст. займалися, насамперед, американсью вiйськовi теоретики Ф. Гоффман, Дж. Маккуен, Р. Глен, Н. Фрейер, Дж. Гордон, Дж. Мацумура, Д. Кшкаллен, У. Немет, Р. Ушю, Ф. Каппен та iншi [2, с. 5-17]. Водночас, закордонш вчеш (К. Лоу, П. Мансур, У. Мюррей, Н. Ямагyчi та шшГ) вважають, що шчого нового ця концепцiя для теорп вiйськового мистецтва не
дае, оскiльки tï або iншi гiбриднi загрози та форми вшськових дiй вже iснували у вшськовш практицi минулого [3, с. 329].
Пщполковник корпусу морсько'1 тхоти США У. Немет у сво'1'х наукових роботах визначив «пбридну вшну» як сучасний вид партизансько'1' вшни, яка об'еднуе сучасш технологи та сучасш методи мобшзацп [4]. Н. Фрейер з Центру стратепчних i мiжнародних дослiджень (США) визначив чотири загрози «riбридноï вiйни»: 1) традицшш; 2) нестандартнi; 3) тероризм i 4) пщривш, коли використовуються технологи для протидп перевагам у вшськовш сит [5]. Д. Кiлкаллен, автор книги «Випадкова герилья» («The Accidental Guerilla»), стверджуе, що «пбридна вшна» - це краще визначення сучасних конфлштв, але пiдкреслюе, що вона е комбшащею партизансько'1' та громадянсько'1' воен, а також заколоту i тероризму [6, с. 4-6].
За словами генерал-майора колишнього радника з питань безпеки в ООН i НАТО Ф.Каппена, «пбридну вшну» слщ розглядати через призму класичного ведення вшни з використанням нерегулярних збройних формувань. На його думку, держава, яка веде пбридну вшну, укладае змову з недержавними виконавцями - бойовиками, групами мюцевого населення, оргашзащями, зв'язок iз якими формально повшстю заперечуеться [7].
Ствроб^ник центру стратепчних дослщжень при Ушверситет нацюнально'1' оборони (США) Ф. Гофманн розглядае «пбридну вшну» в контекст застосування комплексу рiзних видiв бойових дiй iз широким застосуванням iррегулярноï тактики, терористичних акпв, насильства, примусу i навт кримiнального безладу [8]. У сво'1'х наукових працях Ф. Гофманн дослщжуе п'ять взаемозв'язаних елементiв «пбридно'1' вшни»:
1. Модальнють проти структури: чи мае визначення фокусуватися на методах ведення бою противника або на його структурi (комбшацп держав, недержавних акторiв, шоземних бойовикiв)?
2. Одночасшсть: чи використовують сили одночасно чотири рiзних режими конфлiкту або демонструють здатнiсть використовувати всi чотири в ходi кампанп?
3. Злиття: чи повинш сили об'еднувати рiзнi пщроздши (регулярнi та нерегулярнi) на ареш бойових дiй або змiшувати рiзнi режими конфлiкту? Наскiльки повинна вводитися координащя i на якому рiвнi вiйни?
4. Комплекснiсть: чи потрiбно актору змiшувати всi чотири режими, чи трьох iз них достатньо, щоб зробити вiйну гiбридною?
5. Злочиншсть: чи е злочином навмисний вибiр режиму конфлiкту, чи це просто джерело доходу або пщтримка банд формувань [9]?
Аналiзуючи поняття «пбридно'1' вiйни» в Украши, треба особливу увагу придшити визначенню цього поняття украшськими та росiйськими науковцями.
Вщповщно, термш «пбридна вшна» у росшському бачент перетворився на позначення дш Заходу, спрямованих на пщрив впливу Росiï в регют ïï «законних штерес1в». Беручи до уваги вс1 сумтви щодо термiнологiï i визначень, не можна вщкинути той факт, що агрес1я Росiï проти Украши мала нову пбридну якють, яка стала неспод1ванкою для бшьшоси сучасних вшськових теоретик1в i змусила ïх розглядати концепцгю пбридних вшн пщ новим кутом зору.
Рос1я тколи не використовувала в своïх стратепчних документах i доктринах термш «пбридний». Бшьше того, у Росп переважае думка, що не вона, а проти ^ï Захщ веде пбридну вшну, i це саме захщна концепщя. Однак у росшському вшськово-стратепчному мислент i д1ях можна побачити вщбиття того самого феномена, який на Заход1 позначаеться як пбридна вшна. У Военнш доктрин Росiï мютиться визначення характерноï особливосп сучасних военних конфл1кпв: «Комплексне застосування военноï сили, полгтичних, економ1чних,
шформацшних та шших заход1в невшськового характеру, як реал1зуються з широким використанням протестного потенщалу населения i сил спещальних операцш» [10, с. 7-8].
Росшське бачення було на початку 2013 року викладене начальником Генерального штабу Росп В.Герасимовим: «Акцент метод1в протиборства, що використовуються, зм1щуеться у бш широкого застосування полггачних, економ1чних, шформацшних, гуматтарних та шших невшськових заход1в, як реал1зуються 1з залученнями протестного потенщалу населення. Все це доповнюеться военними заходами прихованого характеру, у тому числ1, через реал1защю iиcrрyмеиriв шформацшного протиборства i через д1ю сил спещальних операцш. До вщкритого застосування сили, зазвичай тд виглядом миротворчо' д1яльноси i кризового врегулювання, перехщ робиться ильки на якомусь етат, в основному, для досягнення остаточного устху в конфлштЬ» [11]. Росшський военачальник говорив не про дп само' Росп. Вш виклав констролопчну росшську вершю про «арабську весну» i поставив завдання перед росшською военною наукою знайти методи протидп. Помилкова оцшка призвела до розробки Рошею власних метод1в пбридно' вшни, як вже невдовз1 були застосоват проти Украши.
Водночас, укра'нський вчений В.Липкан дае свое визначення цьому складному термшу. «Пбридна вiйна» - це цшеспрямований процес встановлення зовнiшнього управлшня альфа суб'ектом над об'ектом управлшня, встановлення тотального контролю над сферою державного управлшня, в якому виршальну роль ввдграють iнформацiйнi засоби [12].
На думку В.Липкана, суть гибридно' вшни полягае у тому, щоб одна домшантна група yправлiння (альфа група, незалежно вщ того держава це, чи могутня транснацюнальна корпоращя, синдикат) пiдкорила i створила необхщш та доcтатнi умови для тдкорення шшо'1 сощально' групи (сощально' системи, громадянського cycпiльcтва, держави тощо), при цьому не встановлюючи повного та тотального контролю над суверештетом та територiею, iншими важливими, але не життево необхiдними атрибутами, що супроводжуеться також каттулящею збройних сил.
Враховуючи вищезазначене, доцiльно дати власне визначення поняттю «гiбридна вiйна». Так, «пбридна вшна» - це рiзновид збройного конфлшту, який включае у себе пол^ичну, iдеологiчнy, економiчнy, iнформацiйнy та вшськову складу, необхiднi для досягнення поставлених цiлей шляхом встановлення контролю над певною територiею або сощальною групою.
Список використано1 л1тератури
1. Клаузевиц К. фон О войне : пер. с нем. / К. фон клаузевиц. - Москва: ЭКСМО; Санкт-Петербург : Terra Fantastica, 2003. - 859 с.
2. Freier N. The Defense Identity Crisis: It's a Hybrid World / N. Freier // Parameters. -2009. - Vol. 39, №. 3. - Р. 5-17)
3. Hybrid Warfare: Fighting Complex Opponents from the Ancient World to the Present / ed.by W. Murray, P. R. Mansoor. - New York : Cambridge University Press, 2012. - 321 p.
4. Nemeth W. J. Future War and Chechnya: A Case for Hybrid Warfare [Electronic resource] / W.J. Nemeth. - Calhoun: The NPS Institutional Archive. DSpace Repository. -Mode of access : https://calhoun.nps.edu/bitstream/handle/10945/5865/02Jun_Nemeth.pdf
5. Freier N. Hybrid Threats and Challenges: Describe... Don't Define [Electronic resource] / N. Freier // Small Wars Journal. - Mode of access : http://smallwarsjournal.com/index.php/jrnl/art/hybrid-threats-and-challenges-describe-dont-define
6. Kilcullen D. The Accidental Guerilla. Fighting Small Wars in the Midst of a Big One / D. Kilcullen. - New York : Oxford University Press, 2009. - 384 p.
7. Каппен Ф. ван Путш веде в Укршш пбридну вшну - генерал Каппен [Електронний ресурс] / Ф. ван Каппен; шт. вела С. Коршенко. - Режим доступу : https://geostrategy.org.ua/ua/komentari-ta-ocinki/item/409-putin-vede-v-ukrayini-gibridnu-viynu-%E2%80%93-general-kappen
8. Hoffman F. G. 'Hybrid Threats': Neither Omnipotent Nor Unbeatable [Electronic resource] / F.G. Hoffman // Foreign Policy Research Institute. - Mode of access : https://www.fpri.org/article/2010/07/hybrid-threats-neither-omnipotent-unbeatable/
9. Там само
10. Военная доктрина Российской Федерации [Электронный ресурс] // Сайт Президента России. - Режим доступа : http://static.kremlin.ru/media/events/files/41d527556bec8deb3530.pdf ; Voennaya doktrina Rossiyskoy Federatsii [Elektronnyy resurs] // Sayt Prezidenta Rossii. - Rezhim dostupa : http://static.kremlin.ru/media/events/files/41d527556bec8deb3530.pdf
11. Герасимов В. Ценность науки в предвидении. Новые вызовы требуют переосмыслить формы и способы ведения боевых действий / В. Герасимов // Военно-промышленный курьер. - 2013. - 27 февраля (№ 8). - Режим доступу : http://www.vpk-news.ru/articles/14632 ;
12. Лшкан В. А. Сутшсть гибридно! вшни проти Украши [Електронний ресурс] / В. А. Лшкан // Обозреватель. - 2015. - 4 ноября. - Режим доступу : https://www.obozrevatel.com/my/life/47689-sutnist-gibridnoi-vijni-proti-ukraini.htm ; Lipkan V. A. Sutnist hibrydnoi viiny proty Ukrainy [Elektronnyi resurs] / V. A. Lipkan // Obozrevatel. - 2015. - 4 noiabria. - Rezhym dostupu : https://www.obozrevatel.com/my/life/47689-sutnist-gibridnoi-vijni-proti-ukraini.htm
Стаття надшшла до редакцп 10.12.2017 р.
A. Dolzhenko
DEFENITION OF HYBRID WAR IN THE CONTEXT OF THREATS TO NATIONAL SECURITY OF UKRAINE
Scientific article deals with the normative definition of the «hybrid war» in the context of modern threats to the national security of Ukraine through the prism of new challenges of military aggression of the Russian Federation using typical forms, methods and means. The purpose of the article is to highlight the theoretical, conceptual and normative definitions of the term «hybrid war» in modern international law and the military doctrines of the countries of Western Europe and the United States. The conceptual difference between the «hybrid war» and the classical war and armed conflict in the conditions of the geopolitical confrontations of the 21st century is considered and analyzed. The theoretical coverage of the term «hybrid war» in the military doctrine of the Russian Federation, as well as the study of the phenomenon of hybridization of the Russian armed aggression against Ukraine in the context of contemporary threats to national security. The article analyzes the international definition of the term «hybrid war», as well as defines the definition of the term «hybrid» war in the context of threats to the national security of Ukraine. In the author's opinion, the «hybrid war» is a kind of armed conflict that includes the political, ideological, economic, informational and military components needed to achieve the goals by establishing control over a particular territory or social group. The uniqueness of a scientific article is in the comparative analysis of the content of the «hybrid war» and its practical application in today's conflicts. In particular, the American model of the «hybrid war» is considered a «hybrid war» through the prism of classical warfare using irregular armed formations. The state conducting a hybrid war concludes a conspiracy with non-state actors - militants, groups of the local population, organizations, links with which are formally completely denied. By contrast, the Russian vision of a «hybrid» shifts the emphasis of the methods of confrontation towards widespread use of political, economic, informational, humanitarian
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 20
and other non-military measures that are implemented with the involvement of the protest potential of the population. All this is complemented by military measures of a latent nature, including through the implementation of instruments of information confrontation and through the force of special operations forces. By open use of force, usually under the guise of peacekeeping and crisis management, the transition is made only at some stage, mainly to achieve lasting success in the conflict.
Key words: hybrid war, armed aggression, challenges and threats to national security, military measures of a latent nature, national security, military doctrines.
УДК 323
A.I. Клюй
ПОЛ1ТИЧНА ДУМКА ДОБИ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ ТА ПОЛ1ТИЧНИЙ ПРОЦЕС СУЧАСНО1 УКРАШИ
У cmammi po32Mnnymi теоретичш та Memodonozi4ui положения полтичноi думки доби визвольних змагань у коnmeKcmi ix актуальnостi для полтичного процесу сучасноi Украши. Визначене проблемне поле коnцeптiв полтичноi думки початку XX столття для полтичних inститутiв i трансформацт сучасноi Украши. Надано увагу neобxiдnостi рeалiзацli iдeологiчnиx i доктринальних засад украшського nацiоnалiзму та украгнськог сощал-демократИ в умовах Украши тсля Революци Гiдnостi.
Ключовi слова: полтична думка Украши, полтична елта, полтичне лiдeрство, громадянське сустльство, полтична нащя, державне будiвnицтво.
Полтична думка, пол^ичш перетворення в сучаснш Укра!ш з кшця 2013 року спонукають до нового переосмислення концепцп в^чизняно! полтично! думки. Украшсью мислшеш доби змагань за незалежшсть 1917 - 1920 рр., запропонували низку концешйв та теоретичних положень, яю заслуговують на розгляд в умовах сучасно! Укра!ш. Передуам, це стосусться концепцш народовладдя, ел^арносп, владного управлшня, стратепчних зовшшньопол^ичних цшей Украши, тощо. Новий пщхщ до концептуального змюту класичних творiв В. Драгоманова, М. Грушевського, В. Липинського, дае змогу з'ясувати шлях, який пройшла пол^ико-теоретична думка Украши та яким чином вона закршилася в щеолопчних доктринах ХХ-ХХ1 стшття. В сучасний перюд Укра!на як школи потребуе ч^ких ознак полтично'! традицп, яю можуть використовуватися у мехашзмах полтично'! сощалiзащi, посилення важелiв впливу на демократичну пол^ичну культуру, формування полтично! щентичносп, притаманно! европейському суспшьству.
В^чизняш науковщ О. Заремба, О. Федоренко [1], С. Полтавець [4], М. Русначенко [5] здшснили значний внесок до концептуально! оцшки положень в^чизняно! полтично! думки. Однак, потрiбно надати увагу тим аспектам втизняних полтичних доктрин, як корелюються з сучасним пол^ичним процесом в Укра!ш.
Метою статп е встановлення концептуально-методологiчних засад полтично! думки Укра!ни доби визвольних змагань i актуальних для сучасного поличного розвитку Укра!ни. Завданням статтi е визначення щейних та теоретичних концешив, якi можна застосовувати у втизнянш полiтичний практицi.
Полiтичнi перетворення в Укра!ш засвiдчують, що демократичнi змши стали можливими за умови наявносп нащонально! свiдомостi та широко! тдтримки громадянами курсу на демократизацiю. Ц умови стали можливими за наявносп щейно!
