CC BY
22опять по Пушкину: «Но лишь божественный глагол / До слуха чуткого коснется <...>».
Он, конечно же, не Хлестаков. Доказать это очень просто: Хлестаковы так не умирают. Они вообще рано не умирают. Они живут долго и сыто. Он же не захотел ни того, ни другого. Он вообще не захотел с нами жить. Он решил уйти сам.
Вернется ли он к нам, как когда-то пришел в Латинскую Америку - в ответ на неслышимый нами, но внятный ему призыв, - зависит только от нас.
Если не вернется, то мы еще увидим его творящим свой подвиг духовного и творческого служения в какой-нибудь другой литературе - канадской, африканской или индонезийской.
Но это опять будет вне пределов нашего национального культурного мира.
Я не думаю, что мы можем с этим согласиться.
УДК 821.163.42-4.09.
К.О. Кондратенко (Кшв),
астрант кафедри слов'янсько! фшологл Кшвського нацюнального ушверситету iм. Т. Шевченко
«Подорож до Срусалиму року 1752» Я. Плетикоси у контекст1 становлення жанру подорожнього нарису у хорватськш л1тератур1
Хорватський подорожнш нарис, як лиературний жанр, мае довгу тра-дицш. Найдавшшим подорожнiм нарисом, який зберiгся, е «Подорож до Срусалиму року 1752» Я. Плетикоси. У XIX ст. традицш нарису продов-жують М. Мажуранич («Погляд у Боснiю» 1842 р.) i А. Немчич («Подо-рожнi дабнищ» 1845 р.). У своему творчому доробку анр подорожнього нарису використовують визначнi хорватсьш письменники ХХ ст. - А.Г. Матош, М. Бегович, В. Назор, М. Крлежа, Й. Хорват та ш. Дослiдженню розвитку жанра подорожнього нарису присвяченi численш працi вичиз-няних (Роболi Т.А., Чернишевський М.Г., Мiхельсон В.М., Маслова Н.М., Михайлов В.О., Шачкова В.О., Стеценко СО., Краснощокова С.О.) i закор-донних дослвдниюв (А. Шенле, Д. Дуда, В. Брешич, С. Сжич, М. Маткович, Ц. Павлович, Л.1ршак, ГГалич-Какконен та iн.)
У данш стагтi автор звертаеться до аналiзу найдавнiшого подорожнього нарису хорватською мовою, з'ясовуе його мюце в гстори хорватсько! лiтератури та значення для розвитку i становлення жанру подорожнього нарису та його субжанру - подорожнього нарису про Святу землю у хор-ватськш лiтературi.
До питання визначення жанру звертались багато науковщв. Про його неоднозначнiсть сввдчать поняття, як1 використовуються у науковому об-iгу щодо подорожнього нарису в европейських мовах (iталiйська, фран
© Кондратенко К. О.
цузька та англiйська): «icTopiH про подорож» (travelogue, récit de voyage), «повщомлення про подороже» (relation de voyage, resoconto di viaggio) або «враження вiд подорож1» (les impressions de voyage), i, нарешп, бiльш ушверсальне - l'itin?raire (подорожнi нотатки). Водночас у тмепькш, хор-ватськ1й, чеськш та словацьк1й мовах це поняття буквальнiше - «опис по-дорожЪ»: нiм. «die Reisebeschreibung», хорв. «opis puta» - «putopis», чес., слов. - «cestopis»). В. Брешич у свош передмовi до книги «Хорватсьш подорожнi нариси» [5, c. 5] зазначае, що протягом столiть назбиралася велика к1льк1сть текспв, для яких подорож i ïï опис - це спшьна характерна риса, у зв'язку з чим згадану групу текстiв об'еднують шд спiльною назвою «мандрiвна проза» або «дорожнi нотатки».
У 1839 рощ Славко £жич запропонував науковiй спiльнотi працю, при-свячену хорватським подорожнiм нарисам. У нш на першiй позицiï досль дник розглядае «Лист вiтчизняного мандивника iз Далмацiï» [5, c. 6] 1вана Трнського. Аналiзуючи хорватськ1 подорожш нариси XIX i XX столиъ С. Сжич зауважив, що у зазначений перiод жанр подорожнього нарису був бiльш поширеним порiвняно з шшими лiтературними жанрами.
Вiдсугнiсть едижй точки зору стосовно мiсця подорожтх нарисiв у жан-ровiй iерархiï призводить до того, що на його позначення використовують описовий термш «лiтература подорож1» - «letteratura di viaggio, littérature de voyage, travel literature» для акцентування саме на просторовому пере-мiщеннi суб'екта та щоб не привертати увагу на вiдмiнностi мiж фiкцiею та авторською уявою. У 1974 р. Мшель Бутор запропонував для аналiзу загаль-ного вiдношення «подорожування i лгтературно1' творчосп» ввести у науко-вий обiг поняття «гтеролопя» (itérologië) - окремо1' науки про перемiщення людини, ц1леспрямований рух, а саме - подорожування [2, c. 33].
На теренах сучасно1' Хорватл традицiя мандавно1' прози була започат-кована творами християнських паломников до Свято1' землг Iсторiя палом-ництв бере свш початок вiд Мiланськоï булли 313 року, видано1' iмперато-ром Костянтином про свободу християнсько1' вiри (religio licita) на теренах Римсько1' iмперiï.
Хорватсьш вiряни здiйснювали паломництва до Святш землi з часiв Середньовiччя, але детальних арх1вних дослвджень у цш галузi ще не було здшснено. Як зазначае хорватський дослвдник i автор подорожнiх нарисiв А. Ребич, «складно визначити, коли саме хорватсьш паломники почали подо-рожувати у Святу землю. Проте можна припускати, що вони так само як i сусвдш християнськ народи вщразу ж пiсля приеднання до християнсько1' спiльноти активно ввдввдували Святу землю, зокрема Срусалим» [10, с. 7]. Так у скарбниц Дубровницького епископату зберiгаеться шматок плащаниц принесений iз Срусалиму священиком 1ваном, про паломництво якого згадуе Д. Ратна у «Anali di Ragusa» i датуе 843-м роком.
Першi записи, подорожнi нариси, паломницьк1 пупвники були ство-ренi хорватськими i босншськими священиками, монахами-францискан-цями. Варто зазначити, що цi тексти написаш переважно iталiйською i ла-тинською мовами: Fra Paolo da Stridone «Santo Viaggio in Terra Sancta», 1480 р., P. Giovanni di Gondola (Дж. Вiдмарович робить припущення, що йдеться про хорватського письменника I. Гундулича) «Tabula Terrae Sancte»
1523 р., ira Ivan GunduliC «Itinerario a pellegrinaggio in Terra Santa», 1526 р., Barttolomaeus Giorgiewicz «Specchio de'bocchi san di Terra Santa», 1566 р. I лише «Подорож до Срусалиму року 1752» Я. Плетикоси, яка стала доступна громадськосп лише у 2000 рощ, започаткувала трaдицiю написання подорожнix нариав xорвaтською мовою.
Священик i мююнер францисканського ордену Я. Плетикоса подоро-жував по Святiй землi з 1752 по 1756 р. У свош розповщ про подорож вш постае перед читачем не лише як паломник, а як освiчений мандивник, який з одного боку защкавлений в знaйомствi з культурно-юторичними пам'ятка-ми Свято1' землi, а з iншого - з повсякденним життям мiсцевого населення.
Опис вирiзняeться чiткою структурою, i вже з першт роздiлiв читач може виокремити сощокультурш цiнностi священика-паломника i сусп-iльствa XVIII ст. : це передуам сiм'я (Я. Плетикоса згадуе всix членiв свое1' родини; владику i його сина та дочок), дрyзi - колеги (епископ, абат, настоятель, учень, брати) i дотримання обов'язк1в священика (споввдь, меса, дyxовнi практики - «exercitia spiritualia») [9, c. 22].
Подорожнiй нарис Я. Плетикоси композицшно складаеться з двоx час-тин. У першш, меншiй за обсягом чaстинi, йдеться про подорож до Сруса-лима, про мюця, у якиx зупинявся письменник, спосiб пересування, по-годш умови, зображуючи простiр реaлiстично та подаючи детaлiзовaнy топогрaфiю.
Оск1льки темою подорожнього нарису слугуе звичний паломниць-кий шляx до Свято1' земл^ оповiдaч описуе мiсця, пов'язуючи ïx iз часом «до» (до розш'яття 1суса Христа) i часом «шсля» (пiсля розiп'яття 1суса Христа та його воскресшня) вiдповiдно до бiблiйного сюжету. Так виxiд-ною точкою простору пересування паломника виступае Срусалим як мiсто Кaльвaрiï, потiм - Маслинова гора (подiя «до»), Вiфлеeм - мiсце народ-ження Христа (щдая «до») - Емаус, мюце «визнання» воскреслого Христа (подiя «пiсля») [9, c. 4].
Об'ектом зaцiкaвлення Я. Плетикоси е етимолопя геогрaфiчниx назв, спiввiдношення минувшини i сучасносп, розмiри пам'яток, мaтерiaл iз якиx вони збyдовaнi. Наводячи ва цi дaнi оповiдaч дотримуеться надзви-чайно1' точностi, нaвiть вказуе сшльки крок1в треба пaломниковi пройти, куди повернути, щоб не загубитися i т.д.
Дискурсивний суб'ект подорожнього нарису (оповщач I ман^вник I спо-стерiгaч) супроводжуе опис iсторичниx та бiблiйниx подiй вщступами та особистими примiткaми, при цьому часто поеднуе серйозний тон оповщ з жaртiвливим, що зaцiкaвлюe i полегшуе прочитання нариса. Описуючи зви-ча1' i факти, письменник прагне наблизити ïx до xорвaтського читача, подати з yрaxyвaнням його защкавлень (стиль, посилання на xорвaтськi мюта, з яки-ми Я. Плетикоса пов'язуе окремиx святт i автс^в подорожнix нaрисiв).
На вщмшу вщ першо1' частини, в як1й автор зосереджений на детальному опиа свое1' подороже, друга частина - це своерщний «бiблiйний атлас» [3, с. 33 ] Свято1' земл^ що дозволяе нам робити висновки про високий рiвень ознайомлення Я. Плетикоси з iсторiогрaфiчною та релшйною лгге-ратурою. Варто зауважити особливе защкавлення письменника культур-ними та юторичними пам'ятками (зокрема церквами, монастирями та па-
м'ятними мiсцями), а також способом життя християн i паломник1в на те-ренах Свято! землi. Описи окремих об'екпв розмщеш ввдповвдно до мюць, у яких зазначенi об'екти знаходяться («Срусалим, Йосафатська долина», «Маслинова гора», «Подорож з Срусалиму до Вiфлеeму», «Вщ Вiфлеeму до Еврону», «Подорож до Йордану», «Подорож з Срусалиму до Емаусу», «Подорож з Срусалиму на день св.1вана у Вiфлеeм»).
Автор збагачуе нарис евангельськими притчами та цитатами з юто-ричних, теологiчних праць. Я. Плетикоса ставиться до опису кожно! важ-ливо! на його думку пам'ятки як мистецтвознавець, подаючи данi про !! розмiри, оздобу, та iн. 1нколи письменник подае власну точку зору, яка не збтаеться з шформащею, яку вiн дiзнався до, або тд час подорож1. На-приклад, описуючи специфiчну форму стовпiв одше! споруди, про як1 у легендi написано: «так вони оплакують муку i смерть Христа», Я. Плетикоса зазначае, що насправдi ця дивна форма спричинена дiею вологи, спеки i пiвденним вiтром.
Манера та стиль зображення визначних мюць i пам'яток давнини у «Подорож1 до Срусалиму року 1752» Я. Плетикоси спорщнена з евро-пейською мандрiвною прозою ХУШ ст. Значения подорожнього нарису Я. Плетикоси для гстори хорватсько! лiтератури полягае насамперед у тому, що вш став першим твором цього жанру, який був написаний хор-ватською мовою.
Як субжанр, хорватський подорожиiй нарис про Святу землю розви-ваеться i в Х1Х-ХХ ст.: I. Фшпович «Листи зi Сходу» (1879 р.), А. Ягатич «Подорожш замальовки iз Свято! землi» (1891 р.), I. Маркович «Листи зi Сходу, або паломництво до Палестини 1879 року», владика М. Лацкович «Враження зi Сходу» (1912 р.), Ю. Сленич «Малий путiвник для^палом-ник1в» (1913 р.), К. Крше «Спогади зi Свято! землi» (1914 р.), д. Й. Анд-рич «На Батькiвщинi Христа» (1931 р.), Е. Украшчш «Егес Izrael» (19211924 рр.), Л. Шик «Хорвати на Святiй землi» (1938 р.), А. Августинович «Срихон i околиця» (1951 р.), д. А. Богдан «Моя перша подорож у Святу землю» (1966 р.), д. А. Ребич «Пупвник по Святш землЬ» (1983 р.), А. Степ-шац «Паломництва хорвалв до Свято! землi 1937 р.» (1995 р.), С. Подбой «Подорож до Срусалиму» (1998 р.) та ш.
У ХХ ст. цей субжанр зазнае певних змш^ Так, у своему подорожньо-му нариа «На Батькiвщинi Христа» 1932 р. Й. Андрич збагачуе опис паломництва хорватських вiрян до Палестини 1931 р. лиературними ввдсту-пами, пейзажними описами. Автор збiрки подорожиiх есе «Кристали яс-носп» (1961 р.) Б. Стопар узагалi оминае зображення мiсць, яш вважають-ся священними для представниюв рiзних Icонфесiй - вiн сприймае i описуе Святу землю не у вузькому значеннi основно! дестинацп паломников, а в сукупностi !! реалiй. Як зазначив хорватський дослщник подорожнiх на-рисiв Дж. Вщмарович, «на таких просторах iсторiя школи не може бути вiддiлена ввд сучасносп, свiтське ввд релiгiйного, обивательське ввд церковного» [11]. В основному це стосуеться загальновiдомих центральних мiсць для вiрян, наприклад, Стша плачу для евре!в, Срусалим, Масада, Кумран для християн, адже уа цi мiсця пов'язанi iз земним життям 1суса Христа, мечеть Аль-Акса для мусульман.
У шнщ XX ст. на ттературтй сценi з'являеться авторка наступного подорожнього нарису про Святу землю «Подорож у Срусалим 1998 р.» С. Подбой. Письменниця описуе Святе мюто використовуючи своeрiдний колаж: комбiнyвaння власного прозового дискурсу iз текстом Бiблiï та фо-тодокyментaцiею. Пiсля того як даний подорожнш нарис був позитивно сприйнятий критикою i читачами, С. Подбой написала трилогiю про Святу землю, у якш описала Ьршль, Палестину, Сгипет i Йорданш. У 2000 р. вийш-ла друком перша книга трилогл «З подорожi Святою землею», у 2006 р. -друга про подорож Египтом («Сон фараона»), а у 2008 р. третя- «Троянда пустело» у якiй С. Подбой описуе паломництво у Королiвсгво Йордaнiю. У всix трьоx книгax aкгyaлiзaцiя переплтаеться з екстемпорaцiею, бiблiйнi сю-жети iз дiйснiстю [1, с. 8]. Зважаючи на акцентований лiризм вищезгaдaниx подорожнix нaрисiв, у читача може скластися враження, що у певнт мiсцяx нарис перетворюеться на лiрикy у прозi.
В основу подорожнього нарису С. Подбой лягли ïï особистi спогади та враження вщ подорожi, а також бiблiйнi прига, геогрaфiчнi та iсторичнi дaнi. О^м цього авторка використовуе взiрець подорожнього нарису про Святу землю - «Подорож до Срусалима року 1752» Я. Плетикоси. Письменниця вшьно добирае та групуе мaтерiaл, використовуе прийом зютав-лення, aсоцiaтивного зближення епiзодiв, кaлейдоскопiчного показу подiй, колажу, тощо.
Порiвняння подорожнix нaрисiв Я. Плетикоси, С. Подбой сприяе розум-iнню змiн у композицiйномy плат подорожнього нарису на межi XVIII i XIX ст.
У XXI ст., модифiкyючись i набуваючи новиx xaрaкгеристик, жанр подорожнього нарису i його субжанр (подорожт нариси про Святу землю) не втрачае свое1' популярносп серед xорвaтськиx письменникiв: Е. Гашич «Па-ломнипьш подорожнi нариси» (2007 р.), С. Шкверич «Мо1' паломництва», (2007 р.), I. Кеврич «Вгам днiв у Святiй землi» (2008 р.) та ш.
Таким чином, «Подорож» розпочинае перiод становлення i розвитку жанру який, маючи давню трaдицiю, продовжуе зберiгaти свою популяртсть у xорвaтськiй лiтерaIyрi та нарису про Святу землю як субжанру xорвaтського подорожнього нарису. Безумовно, мкце та роль «Подорожi до Срусалиму року 1752» Я. Плетикоси потребуе ширшого визначення в координaтax розвитку xорвaтськоï та европейсьни лператури подорожi XVIII ст.
Список використано'1 лiтератури
1. AlajbegoviC B. Putovanje bez kretanja I B. AlajbegoviC II Vijenac, 2009. - №> 390. - P. 8-14.
2. Butor M. Le voyage et l'écriture I M. Butor. - Р. : Répertoire IV, 1974. - Р. 20-33.
3. Duda D. Prica i putovanje I D. Duda. - Zagreb : Matica hrvatska, 1998. -268 р.
4. Hrvatski putopisci XIX. i XX. stoljeca I [pr. Slavko Jezic]. - Zagreb : Zora, 1955. - 683 р.
5. Hrvatski putopisi I [pr. Vinko Brezic]. - Zagreb : Divic, 1997. - 303 р. - (2. dopunjeno i izmijenjeno izdanje).
6. Pavlovic C. Putovanje, lutanje i bijeg u hrvatskoj knjisevnosti i kazalistu I C. Pavlovic II Dani hvarskoga kazalista. - Zagreb-Split : Knjizevni krug, 2010. - knj. 36. - Р. 139-158. - (Hrvatska akademija znanosti i umjetnosti).
7. Pederin I. Prvi hrvatski putopis ira Jakova Pletikose I I. Pederin. - Zagreb : KaciC 16, 1984. - P. 137-151.
8. Pletikosa J. Putovanje k Jerozolimu god. 1752. I J. Pletikosa. - Sibenik : Gradska knjiznica «Juraj Sizgoric », 2000. - 125 р.
9. Rebic A. Hodocasca Hrvata u Svetu zemlju I A. Rebic II Alojzije Stepinac -hrvatsko todocas^ u Svetu zemlju 1937. - Zagreb : Naklada Zadro, 1995. - P. 20-22.
10. Vidmarovic D. Feljton - Zdrijelo crnih lista [Електронний ресурс] I D. Vidmarovic II Portal Hrvatskoga Kulturnog vijeca. - Режим доступа : http : II www.hkv.hrIizdvojenoIkomentari/dvidmarovicI6127-drijelo-crnih-lista-343.html.
УДК 821.111(73)К-3.09
Г.М. Костенко (Запорiжжя),
кандидат фiлологiчних наук, доцент кафедри теорп та практики перекладу Запорiзького нацiонального техтчного ушверситету
Л1тературний д1алог Дж. Конрада (на приклад1 його новел1стики)
Читаючи твори Конрада, не можна не звернути увагу на той факт, що на перший погляд Польща, за рвдкюним винятком, вiдсутня в його художнь-ому свiтi. На пам'ять приходить лише оповiдання «Князь Роман», присвя-чене польському повстанню 1830 року i його наслвдкам, i оповiдання «Емi Фостер» про долю польського переселения в англшському оточенш. В. Гомулiцький, аналiзуючи роман «Лорд Джим», розчаровано визнае той факт, що неможливо знайти вщгомони польсько! мови у творах Конрада [15, с. 194]. А. Акера!у не може погодитися з щею точкою зору, оск1льки вiн упевнений, що Польща наявна у творах Конрада, а польську лгтературну традищю можна простежити в темах чесп, зради й провини, що виникають у творах письменника [6, с. 49].
Подiбна точка зору ввдповвдае думц1, що склалася в польському лгтера-турознавствi: Конрада часто розглядають як письменника, що поставив польське питания у центр сво!х лггературних творiв (З. Найдер, А. Пллон, В. Крайка). А. Гiллон назвав Конрада «польським космополiтом», оск1льки на його становлення як письменника й людину вплинуло його польське походження, а також польська мова й польська лiтература в цiлому (не будучи польським письменником, вш не став «сво!м» i в англшськш лiте-ратурi) [14, с. 43]. М. Можинсью бачить певну подвштсть, властиву творчiй манерi Конрада, в чому вона бачить результат злиття його польсько! спад-щини й англшсько! точки зору [18, с. 40].
© Костенко Г. М.
