CC BY
31
УДК 291.37
Крупник Я.Г., ОНрко О.В., Лукасевич Р.В., Лозова О.С., Михалусь М.С. ©
Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З.Гжицького
ПАЛОМНИЦТВО ЯК «ПОДОРОЖ В ДУХОВНИЙ ПРОСТ1Р»
У статт1 розглядаються питання християнського паломництеа, ят сприяють формуеанню духоеностг у студентськог молодг.
Ключовi слова: Церкеа, духоетсть, християнська мораль, 1сус Христос, Д1еа Мар1я, сеят1, паломництео, Свята Земля, Зареаниця, Почаге, Украгнська Греко-Католицька Церкеа, еихоеання.
Рушieм перетворення укра1нського суспшьства мае стати його одуховлення та воцерковлення [1]. Дуже часто згадуваний принцип «вщдшення Церкви вщ держави» сьогодш, на жаль, цшком хибно трактуеться деякими пол^иками та частиною суспшьства. Цей принцип передбачае, що аш держава не буде втручатися в упорядкування внутршнього устрою Церкви, анi Церква не буде брати участь у пол^ичному змаганш подiбно до пол^ично! парти. Однак, i члени Церкви, i громадяни держави - це одш й тi ж люди. Навт бiльше - громадяни винаймають державу для того, щоб вона забезпечила для них мирне життя та свободу, як також, свободу совшт та високий рiвень мораль Держава школи не може бути мiрилом моральность Тому вона повинна орiентуватися на Свангельську науку, що И подае Церква [2]. Саме тому викладання релтезнавства та християнсько! етики у державних закладах осв^и не тшьки не суперечить державним законам, а, навпаки, мало б стати невщ'емною частиною навчального процесу.
Майбутне нашо! держави, що мае багату тисячолiтню християнську культуру, залежить вщ християнського виховання, вiд змiсту тих щнностей, якi закладаються в серця молодi, вiд усвiдомлення iдентичностi зi сво!м народом, його iсторiею, традищями, вiд мудро! книжки, рiдного слова.
Сьогодш роль релт! у духовному вщродженш не викликае заперечень. Релтйне виховання у школi не суперечить його св^ському характеру i не розглядаеться не як щось окремшне, а як складова частина нащонального виховання в цiлому. Адже духовшсть породжуе шляхетнiсть, допомагае кожнiй людиш стати людиною, а наци - нащею. У християнськiй моралi сконцентроваш найвищi цiнностi европейсько! цившзаци, тому християнсью аргументи залишаються найвагомiшими [3].
Християнська мораль базуеться не на фшософських теорiях, логiчних доказах, а на особi Сина Божого - 1суса Христа. Вiн не е просто моральним вчителем i законодавцем, а самим втшенням любовi, добра, милосердя. Без Нього християнська мораль приречена на долю кожно! теорп, яку, з бiгом часу, замшюють новою, бiльш досконалою.
© Крупник Я.Г., Опрко О.В., Лукасевич Р.В., Лозова О.С., Михалусь М.С., 2010
192
«Я - cbítoo CBiTy. Хто йде за Мною, не блукатиме у темряв^ а матиме cbítoo життя» [Йо. 8, 12].
Читаемо в Свангелп: «... стояв Йоан... ще й двое з його учшв. Угледiвши ж 1суса, який надходив, - мовив: «Ось Агнець Божий». Почули двое учшв, як вш оте сказав, та й тшли за 1сусом... «Учителю, - де перебуваеш?». Вщрш Вiн !м: «Ходiть та подивтся». Пiшли, отже, i побачили, де перебувае, i того дня залишилися в нього» [ Йо. 1, 38-39].
То був передвшник новозав^но! прощi чи паломництва: дорога з Богом, дорога до Бога, дорога до небесного Срусалиму.
...Щороку мшьйони людей у свiтi вирушають на паломництва. Вiруючi глибше пiзнають правди вiри, невiруючi навертаються до Бога. Паломництво мае не лише давню традицiю, а й глибокий сенс.
Однак, паломництво, як феномен, не е винятково християнським. У дохристиянсью часи воно було не менш знаним шж зараз. Насамперед паломництво е бажанням зберегти пам'ять про важливу рятiвну подiю, свiдчення надприродного, божественного втручання в iсторiю людини. Саме тому цi мiсця позначаються особливим чином i притягують бажаючих вiдчути на собi наслiдки дп, яка вiдбулась в юторп, а може навiть i пережити божественне втручання у власне життя.
1дея паломництва у старозав^нш традицп переважно пов'язана не стшьки зi святими, скшьки зi Святим [4]. Бог приписував iзраlльтянам тричi на рш з'являтись перед Його Лице: «Тричi на рiк увесь твiй чоловiчий рiд являтиметься перед Господом, Богом тво!м, на мiсцi, що його Вш вибере: на празник опрюноюв, на свято седмиць i на свято кучок, але не буде показуватися перед Господом з порожшми руками: кожен по сво!й спромозi з дарами, якими Господь, Бог твш поблагословив тебе» [Втор. 16, 16-17]. Перебування у Божiй присутност вiдтак стае основною причиною паломництв.
У створеннi новозавiтного паломництва основний акцент покладено на богослов'! Воплочення.
Загалом, цiле християнське життя е намаганням переживати Божу присутнiсть, вщчувати Його дiю у своему житп. Це теж своерiдна проща-паломництво. Комусь потрiбна чудотворна iкона, хтось шукае духовно! поради у монастирях, iнший торкаеться мощей святих i уздоровлюеться, для шших саме щоденне християнське життя е паломництвом плiч-о-плiч з Христом до небесного Срусалиму. Ця проща i особливо щасливе !! завершення е основною для кожного християнина [4].
Саме слово «паломництво» походить вщ латинського слова «palma». Першi прочани, як йшли до Свято! Землi, приносили додому гику пальми. Саме гiлками пальми в^али жителi Срусалиму 1суса Христа, коли Вш в'!жджав у мюто.
Сьогоднi називати себе паломником - це неначе бути давшм подорожуючим до Гробу Господнього, несучи iз свое! подорожi пальмову гiлку на пам'ять про т вiття пальми, якими народ зустрiчав Христа пщ час в'!зду в Срусалим. Саме iз цього вийшла (появилася) назва паломник, що означае «носш пальми» [5].
193
Тепер паломниками називають не тшьки тих, хто вщвщав Святу Землю, але й уах людей, яю щороку !здять чи ходять до Фаими, Люрду, Крехова, Унева, Почаева та iнших святих мюць, розкиданих по всьому св^.
Паломництво характерне i для шших релНй свiту. Одним з обов'язюв кожного мусульманина е вiдвiдання Мекки. Для давшх юде!в неодмiнною часткою релiгiйностi було святкування Пасхи в Срусалиму Святе Письмо подае свщчення того, що й батьки 1суса Христа щорiчно ходили до Срусалиму, а коли Синовi Божому виповнилось 12 рокiв, взяли i Його. Проте тако! кiлькостi паломницьких мюць, як у християн, не мають вiрнi жодно! релки.
Прощi перших християн пролягали, головним чином, у двох напрямках - до Срусалиму та до Риму. Перше мюто пов'язане iз життям 1суса Христа, а друге - з дiяльнiстю верховних апостолiв Петра i Павла. З бшьшою силою паломництво розгорнулося в IV ст. пiсля того, як iмператор Константин зняв заборону з християнства, а його мати Олена вщшукала Хрест Господнiй.
Шсля хрещення Укра!ни-Руси звичай паломництва прийнявся i в нас [6]. До нас дшшли письмовi описи прощ, здiйснених першими укра!нськими паломниками. Одною з таких л^ературних пам'яток е «Паломник» монаха Данила. Данило в 1106-1108 рр. вщвщав Срусалим i прожив там 16 мюящв. Цей твiр мае вигляд щоденника, де описано дш подорожi. Маючи достатньо грошей, Данило змк подбати про провщниюв, i тому побачив ус святi мiсця. Дiставши дозвiл вщ правителя, вiн поставив свiтильник на Гробi 1суса Христа i довго молився там за землi русью. Пiзнiше цей опис стае своерщним пiдручником для паломникiв.
Прочани, або, як !х ще називали на Русi, - странники, були в пошаш, дiставали !жу i захист у монастирях. Бия Константинополя був монастир Пресвято! Богородищ, який давав русинам-странникам, що йшли чи повертались з Срусалиму, нiчлiг. Центрами паломництва стають сам Константинопiль - Царгород, монастирська республiка на горi Афон, а також мюто Барi в Гтали, де зберiгаються мощi св. Миколая - Мир-Лкшського Чудотворця. Не минали нашi прочани i Риму, з яким Русь мала офщшш стосунки, особливо в часи св. Володимира Великого.
З часом прочанство так поширилось, що церковна влада виступала проти нього. Кирик Новгородець стримував паломникiв, епископ Нифон доркав, що тi ходять тiльки для того, щоб безкоштовно !сти й пити.
Заохочувались прочани до укра!нських святинь. А таких було довол1 Найбiльше шанували Киево-Печерську лавру. 1з запровадженням християнства на Русi в нас поширився культ Матерi Божо!. У 1037 роцi князь Ярослав Мудрий посвятив Русь Пречистш Дiвi Марi! як Царицi Укра!ни. Тому у великш пошанi були кони Матерi Божо!, а особливо кона Богородицi Пирогощi в Киевi та кона Богородищ у Вишгородi (обидвi привезенi з Царгорода). Останню в 1155 рощ насильно забрав з собою князь Андрш Боголюбський до Суздаля [6, 7]. В Галичиш славилась Звенигородська кона Богородищ [6].
Протягом багатьох столт Ки!в приймав найбшьше паломникiв. Незважаючи на занепад мюта як столицi та економiчного центру, все ж зберiгся його статус духовного осередку укра!нських земель. У Галицько-Волинському князiвствi великим вщпустовим мiсцем стала Зарваниця, село над Стрипою,
194
вщоме як центр паломництва з XIII стол^тя. Тут була об'ява Матерi Божо! i почало бити джерело цшющо! води. Тому люди йшли туди, щоб вiддати шану Богородицi i просити у не! ласк та оздоровлення. Потiк людей до Зарваницi зрю, коли у 1740 рощ тут побожному чоловiковi з'явився сам Спаситель на шош Розп'яття [6-8].
Трохи твшчшше лежить Поча!вська Гора, на якш 17 квiтня 1198 року вперше об'явилася Пречиста Дiва. Друга И поява датуеться 15 серпня 1260 року, коли на скелi залишився слiд И стопи [7]. Незабаром тут постав монастир, а коло нього мютечко Поча!в. Свою назву воно взяло вщ слова «Поча^в», тому воно спочатку так i називалося - Почадiв, а вже з часом змшилося на Поча!в. У 1559 роцi грецький митрополит Неофiт подарував опiкунцi монастиря Ганнi Гойськiй iкону Матерi Божо!, а у 1597 рощ вона передала И Поча!вському монастирю для церкви Успення Пресвято! Богородищ. Навколо ще! жони почали дiятися чуда, яю з 1661 року стали описувати. Одне з найвщомших див сталося 23 липня 1675 року, коли турки штурмували монастир. У цей день пщ час Служби Божо! над монастирською церквою у чудесному сяйвi з'явилася Богородиця i розпростерла бiло-сяючий омофор над людьми. Коло не! у повiтрi на колшах стояв преподобний Йов Поча!вський i молився. Переляканi турки швидко залишили облогу Почаева. Слава про чудо поширилась далеко, ваблячи сюди тисячi паломникiв. У червнi 1770 року Екзарх вае! Укра!ни, епископ Луцька Сильвестер Рудницький прибув до Почаева, щоб особисто дослщити правдивють чудес, а вже через 10 дшв пiсля прибуття повiдомив Апостольську Столицю про щ чуда. Декретом вщ 1 травня 1773 року Апостольський Престол у Римi дозволив коронувати Поча!вську Чудотворну iкону [6-8].
1з занепадом укра!нсько! княжо! держави зазнало деякого спаду i християнське життя народу. Особливо цей спад став вщчутним у XVI стол^ть Церква потребувала реформ. Змiни сталися у другiй половинi цього стол^тя, коли активну дiяльнiсть розгорнули церковш братства. Великi зрушення вiдбулися тсля Берестейсько! унi! 1596 р., яка розбудила духовне життя. Активiзувались монастирi - основнi центри паломництва.
По всш укра!нськiй землi розкиданi паломницью центри. В багатьох мiсцевостях були чудесш появи Божо! Матерi i на цих мiсцях люди будували каплички чи церкви. Цi мшця притягували велику кiлькiсть прочан, яю йшли молитись Пречистiй Дiвi i просити в Не! заступництва. Деяю прощi стають настiльки масовими й вщомими, що туди люди йшли за десятки i сотнi кiлометрiв.
У зверненнi з нагоди вщкриття паломницького центру «Джерела духовностi» при Львiвськiй Архиепархi! УГКЦ Високопреосвященнiший Владика 1гор (Возьняк) Архиепископ Львiвський наголосив [5], що паломництво, яке у нашому краю ще називають прощею, було особливим подвигом для прочан. Паломництво свого роду е богослужшням, духовною прощею, очищенням душi, коли здшснюеться iз благословення Церкви. Проща iз вiдпустом е виявом глибоко! релiгiйно! набожностi нашого народу. Традищя прощi е сьогоднi дуже важливою рушiйною силою, щоб оживити релшйне життя в родинах, влити в серця молодi велику любов до Бога та Пречисто! Дiви Марп.
195
Паломництво - це частина релшйного життя кожно! вiруючоï людини. Воно притягуе сотш тисяч, навт мiльйони людей, адже у святому мющ молитви бiльш сильш. Якщо людина прибувае до святого мюця i3 щирою молитвою та проханням до Господа i Богородищ, яю виходять 3i самоï душi i3 вiрою, то людина отримуе особливу Божу благодать та безмежно велика любов Божа наповнюе розкаяну душу свiтлом, яке протягом усiеï життевоï дороги буде провадити, змщнювати, спасати.
Тому головне, що можна шукати у паломництвi, - це душевна користь i3 вiдповiдною щллю: покаяння у грiхах, прохання небесного заступництва. Якщо подорож переносить нас i3 одного простору в шший, то паломництво - подорож в просир духовний [5].
Цшь паломництва - поклоншня 1сусу Христу, Дiвi Марiï та мощам святих у святих мюцях, отримання благодатi, духовного та фiзичного зцiлення, бажання отримати прозршня через вiру для себе i ближшх. Люди здiйснюють паломництва при невилковних хворобах, перед прийняттям дуже важливого вибору, при виршенш таких життевих проблем, подолання яких самотужки не пiд силу. Для них свят мiсця - це частина вселенной де вiдбуваеться чудо.
З огляду на виклики сьогодення та потреби прочан при Львiвськiй Архиепархп розпочав свою дiяльнiсть паломницький центр «Джерела духовности» Центр був утворений i3 цiллю сприяння розвитку паломницького руху, вiдродження традицiй прочанства Укра1'нсько1' Греко-Католицько1' Церкви. Вимогою часу е поеднання у прощi молитви i покаяння, доброе' проповiдi та навчання для паломниюв. Працiвники центру докладають усiх зусиль, щоб паломники, прибувши до святих мiсць, де е чудотворш iкони 1суса Христа, Пречистоï Дiви Мари, чи святих, або мшце, яке пов'язане iз об'явленням Богородицi, здобували душевне тднесення, любов та розумiння iз боку провщниюв. Вiдтак умiло органiзований прочанський рух сприятиме едност християн i може стати мщним захистом перед поширенням сектантства та розколiв.
Кожний християнин час вщ часу мае обов'язок пригорнутися до великих джерел духовност^ щоб очистити i наситити свш внутрiшнiй храм, отримати сили для життя. Вщвщини святих мшць, умивання у святих джерелах, дотик до нетлшних мощей святих - це пробудження в людинi ютинного розумiння цiнностi та змiсту нашого християнського життя.
Проща е виявом набожностi. Не брати участi в нш може означати для багатьох оаб певну духовну втрату. Тож поспiшiм до Престолу Господнього та Матерi Божоï i просiм у «благословенноï мiж жшками» помочi та розради, вiддаймо ш честь, як вiрнiй i невтомнiй Заступницi. Черпаймо перед Ïï чудотворними iконами силу до життя й очищення душ [5].
У 2009 рощ у видавництвi «Свiчадо» побачив свiт пуивник «Паломницькi святинi» [9]. Путiвник не е всеохопним шформативним збiрником про мкця прощ УГКЦ в Украм. Це, радше, одна з перших спроб тсля виходу нашоï Церкви з пщпшля систематизувати мiсця паломництв, у яких, з огляду на новi свiдчення, тривае молитва й удшяються щедрi дари. У пуивнику вмiщено коротку iсторiю виникнення i формування кожного з прочанських мюць, копiï чудотворних iкон та кон мучениюв, свiдчення,
196
молитви, шсш, адреси й мапи, яю мали б допомогти знайти мюце знаходження святиш. Для зручности мюця прощ розташоваш у путiвнику в алфавiтному порядку за назвою мicцевоcтi, де е святиня.
У Львiвcькому нацiональному ушверситет ветеринарно! медицини та бiотехнологiй iменi С.З.Гжицького вже третiй рiк щомюяця випускаеться iнформативний листок «Прочанин», в якому помщена iнформацiя щодо прощ, головним чином, в Укра1ш, 1х термiни проведення, програми та iнший довiдковий матерiал.
Вважаемо, що для вивчення ютори прочанського руху, паломницьких святинь доцiльно запровадити курс «Основи християнсько! моралi та духовности», що може штегруватися в курс « Основи украшсько! державноcтi, культури та духовности», який впроваджений у нашому унiверcитетi в рамках нацiонального виховання студентсько! молодi.
Л1тература:
1. Шпайхер Т. Дорога до «нашого Срусалиму» //Собор. -2009. -№ 4. -С. 2.
2. Яремак о.Корнилш, ЧСВВ. Намiри Апостольства Молитви на вересень //Мююнар. -2010 . -№ 7-8. -С.8.
3. Бендик о. М., Гнатiв о.1., Огiрко О. Християнська етика: методичний поЫбник. -Львiв: Свiчадо, 1997. -160 с.
4. Рудейко В. Свят та феномен паломництва //Собор. -2010. -№ 7. -С. 12-13.
5. Звернення Високопреосвященшшого Владики 1горя (Возьняка) Архиепископа Львiвcького з нагоди вщкриття паломницького центру «Джерела духовноcтi» при Львiвcькiй Архиепархи УГКЦ //Львiвcькi Архиепархiальнi вicтi. -2008. -№ 1. -С. 3-5.
6. Родич О. 1сторш прощ в Украш /Книжечка прочанина - Львiв-Унiв, 2008. -90 с.
7. Вояковський о.Николай. Шляхами наших прочан.- Львiв: Мсюнер, 1998.-200с.
8.Гринчишин П. Вiд Зарванищ до Гарабандалу, ч.1.- 1вано — Франювськ: Нова Зоря, 2006.-290с.
9. Жаровська О. Паломницью святиш. -Л^в: Свiчадо, 2009. -200 с.
Summary
Krupnyk Ya.G., Ohirko O.V., Lukasevich R.V., Lozova O.Ye., Mychalus M.Ye.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj PILGRIMAGE AS TRAVEL IN SPIRITUAL SPACE
The article deals with the questions of Christian pilgrimage which favour the formation of spirituality in student youth.
Key words: Church, spirituality, Christian Morality, Jesus Christ, Virgin Mary, holies, pilgrimage, Holy Land, Zarvanytsya, Pochaiv, Ukrainian Greek-Catolic Church, education.
Стаття надшшла до редакцИ 1.09.2010
197
