CC BY
286ПЛАВАННЯ, ЯК ЗАСІБ РЕАБІЛІТАЦІЇ СТУДЕНТІВ З ПОРУШЕННЯМ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ У СПЕЦІАЛЬНИХ МЕДИЧНИХ ГРУПАХ
Блавт О.З., Цьовх Л.П.
Національний Університет “Львівська політехніка”
Анотація. У статті запропонований методичний проект введення плавання до курсу фізичного виховання студентів з порушенням опорно-рухового апарату, які займаються у спеціальних медичних групах. В проекті основна увага приділена методиці організації занять з плавання під час курсового навчання у ВУЗі з метою фізичної реабілітації студентів, які мають порушення у стані опорно-рухового апарату, і таким чином сприяти досягненню основної мети занять у спеціальних медичних групах -переведення студента в загальну групу фізичного виховання. Ключові слова: реабілітація, плавання, студент, сколіоз,
плоскостопість.
© Блавт О.З., Цьовх Л.П. , 2009
Аннотация. Блавт О.З., Цьовх Л.П. Плавание как средство реабилитации студентов с нарушением опорно-двигательного аппарата, которые занимаются в специальных медицинских группах. В статье предложен методический проект введения плавания в курс физического воспитания студентов с нарушением опорно-двигательного аппарата, занимающихся в специальных медицинских группах. В проекте основное внимание уделено методике организации занятий по плаванию во время учебы в Вузе с целью физической реабилитации студентов, имеющих нарушения в состоянии опорно-двигательного аппарата, для достижения основной цели занятий в специальных медицинских группах - перевода студента в общую группу физического воспитания.
Ключевые слова: реабилитация, плавание, студент, сколиоз, плоскостопие.
Annotation. Blavt O.Z., Tz’ovh L.P. Swimming, as a rehabilitation method of students' with violation of musculoskeletal system, which are engages in special medical groups. This article is carried out of the methodical project of introduction of the swimming in to the physical education course of students’ with violation of musculoskeletal system, which are engages in special medical groups. The basic aim of this article is the descriptions of the methods of organization of swimming educations at the studying in High Education Schools with the aim of physical rehabilitation, which have the infraction of musculoskeletal system. Such project permits achieve the basic aim in special medical groups - to transfer the students in to general groups of physical education.
Keywords: aftertreatment, float, student, scoliosis, platypodia.
Вступ.
За даними досліджень, які були проведені у спеціальних медичних групах НУ «ЛП», близько 20 % студентів мають проблеми в стані опорно-рухового апарату. За останні роки значно зросла їх кількість у зв’язку з екологічною та економічною ситуацією. Найчастіше зустрічаються такі захворювання, як артрит, артроз, остеопороз, плоскостопість, сколіоз. Статистика численних досліджень свідчить що одне з найбільш частих захворювань опорно-рухового апарату, яке має тенденцію до прогресу, є сколіоз, який вважають одним з найбільш складних вад. Згідно з сучасними даними сколіоз спостерігається майже в 50 % всіх студентів із захворюванням опорно-рухового апарату.
Сколіозом називається бічне викривлення хребетного стовпа. Він може бути як симптомом (проявом якогось захворювання, наприклад супутнім захворюванням нервової системи, хвороб легень, тощо) так і самостійним захворюванням сколіотичною хворобою і цілком нормальним станом хребта, яке супроводжується деформацією таза та грудної клітки. Отже, сколіоз - це не локальне викривлення хребта, а загальне важке захворювання, що залучає в патологічний процес усі важливі системи організму [1].
40% студентів з порушенням опорно - рухового апарату мають деформацію у вигляді плоскої стопи, яка, в свою чергу, дуже негативно впливає на організм загалом, оскільки це захворювання порушує ресорну та амортизаційну функції склепіння стопи. Струси та вібрації під час ходьби, бігу та інших рухів передаються внутрішнім органам, що призводить до порушення їхньої функції. Струси хребта і головного мозку спричиняють мікротравми і головний біль, підвищену втомлюваність, загальне нездужання, що звичайно знижує працездатність, або призводить до її втрати. Заслуговує на увагу і
той факт , що між плоскою стопою і правильною поставою існує певний зв’язок. Неправильне положення тіла, ніг і стоп може спричинити розвиток деформацій і захворювання всього хребта. Най-хактернішими ознаками плоскостопості є швидка втомлюваність і виникнення больових відчуттів у ногах під час ходіння [2,3].
Ще одним проявом порушень опорно - рухового апарату є артрити, артрози, остеопорози та їхні наслідки - радикуліт, подагра. Особливістю цих порушень є наявність больового синдрому, що посилюється під час руху та обмежена рухливість хребта, що призводить до різних нервово-м’язових порушень з вегето-судинними розладами, змінами у сухожиллях та зв’язках [4].
Отже, проблема, на думку багатьох авторитетних науковців, практиків, даних літературних джерел [5-14] полягає насамперед у багатофакторності розуміння причин виникнення порушень опорно-рухового апарату та вибору найбільш ефективних засобів і форм реабілітації в умовах ВУЗУ. Пильна увага до таких порушень пояснюється тим, що ці захворювання є прогресуючими, а зміни і порушення в найважливіших системах організму призводять до зменшення тривалості життя, працездатності і до інвалідності.
Так, існують різні точки зору і зазначається необхідність переглянути застарілі погляди на причини розвитку порушень опорно-рухового апарату та теорії їх виникнення. Процес розвитку порушень в опорно-руховому апараті є багатофак-торним процесом і результатом багатьох впливів, які порушують вертикальне положення хребта і пристосувальні реакції, спрямовані на підтримання опорно-рухового апарату. Вміння кваліфіковано коригувати хід цих реакцій є основною ціллю консервативного лікування засобами фізичної культури, доступними в умовах ВУЗу.
Лікарі вважають [15], що причина цих хвороб криється в самому хребті, а саме, в його пошкодженні, а також недостатній руховій активності (гіподинамії) та великій кількості шкідливих для хребта видів праці, завдяки яким відбувається тривале знаходження у незручних позах (сидіння за комп’ютером, піаніно, досить тривалий час). Крім цього артрозам (дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів) сприяють великі фізичні навантаження та пов’язані з ними травми у спортсменів чи танцівників. Отже, на основі вищесказаного видно, що здоров’я нашого хребта визначає стан здоров’я в загальному. Хребет виконує головну опорну та ресорсну функції в організмі людини. Струси, які виникають під час ходьби, бігу, стрибків амортизуються за рахунок вигинів хребта. В результаті такої амортизації не пошкоджується головний мозок, серце, печінка та інші органи, розташовані в грудній та інших порожнинах. Отже, хребетний стовп являє собою складну та життєво важливу систему, яка виконує опорну, ресорну та рухливу функції людського організму.
Одним із важливих шляхів збереження та
зміцнення здоров’я студента є відновлювальна корекція порушень опорно-рухового апарату. Реабілітаційні заходи в системі консервативного лікування мають низку істотних переваг і головне, будучи профілактичними, дають змогу уникнути оперативного втручання. Однією з актуальних проблем є пошук дійових факторів реакреаційно-відновлювальної спрямованості на зміцнення здоров’я студентів, які у зв’язку із перенесеними захворюваннями не спроможні повною мірою використовувати засоби загальноприйнятої системи фізичного виховання і за станом здоров’ я належать до спеціальних медичних груп. Тривожні тенденції збільшення контингенту у спеціальних медичних групах свідчать не тільки на проблематичність їхнього подальшого всебічного розвитку, а й про можливі перспективи зростання кількості молодих спеціалістів із зниженою працездатністю та ранньою інвалідністю [16].
Тенденція до погіршення здоров’я студентів має чітко виражений прогресуючий характер. Так, якщо 2007-2008н.р. кількість студентів з порушенням опорно-рухового апарату, що займаються в спеціальній медичній групі становила 7 % (дівчат)
і 10,5 % (хлопців), то у 2008-2009 н.р. вже 12,5 % (дівчат) та 11,2 % (хлопців), тобто спостерігається тенденція до збільшення кількості студентів.
В зв’язку з поширенням вище вказаних порушень виникає необхідність постійного вдосконалення засобів, форм, методів та методик процесу реабілітації, що й обумовило вибір даної теми дослідження.
РоботавиконаназапланомНДРнаціонального університету “Львівська політехніка”.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - розробити методичний проект введення плавання до курсу фізичного виховання студентів з порушенням опорно-рухового апарату, які займаються у спеціальних медичних групах.
Результати досліджень.
У сучасній теорії та практиці фізичної реабілітації студентів із порушенням опорно-рухового апарату існує достатньо велика кількість думок і підходів щодо визначення і добору найбільш ефективних засобів. На основі аналізу та узагальненні даних літературних джерел та практичного досвіду, представляється можливим подальше вивчення і обґрунтування використання плавання, як інноваційної методики в режимі курсового навчання у ВУЗі.
В доступній спеціальній літературі [16-20] ми не зустрічали наукові даних про створення програми з фізичної реабілітації з порушенням опорно-рухового апарату із використанням занять з плавання як засобу реабілітації студентів в умовах ВУЗу. Завдання цієї роботи - пошук шляхів розробки та оптимізації методики фізичної реабілітації студентів ВУЗу, які мають порушення опорно-рухового апарату і займаються у спеціальних медичних групах
- визначає актуальність і необхідність даної роботи. Саме в ході фізичної реабілітації студентів, що ма-
ють порушення опорно-рухового апарату важливе значення надається плаванню, яке розглядається як природний метод лікування та зміцнення здоров’ я загалом.
Останнім часом все більше стверджується реабілітаційний напрям занять фізичного виховання, як процесу відновлення здоров’я і працездатності. Так, у Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту від 28.09.2004 року №1148/2004 наголошується на необхідності розвитку оздоровчих заходів із використанням методів фізичної реабілітації. Ефект впливу плавання як засобу реабілітації студентів із вадами опорно-рухового апарату багатобічний і потужний.
Плавання виявляє своєрідний, притаманний тільки цьому виду спорту, вплив на організм людини. Плавання є одним з найбільш ефективних в оздоровчому відношенні видів фізичної активності ,потужнім засобом корекції порушень опорно-рухового апарату. Особи, які займаються регулярно плаванням зберігають високу рухомість в суглобах, хороше самопочуття, нормалізацію сну та апетиту, значне підвищення працездатності та покращення емоційного стану, що сприяє процесу реабілітації. Заняття плаванням сприяє розвитку всіх м’ язових груп, таким чином створює м’ язовий корсет, який дозволяє підтримувати хребет в природному прямому положенні. М’язова система стає сильною, що є умовою оптимального, гармонійного формування пропорцій тіла та засобом корекції його порушень. Велика динамічна робота ніг у безопор-ному положенні під час плавання, в свою чергу, тренує м’язи та зв’язки гомілкостопного суглобу, забезпечуючи тим самим усунення деформації стопи та плоскостопості. Перебування тіла у воді «виключає» силу притягання і викликає стан невагомості, зменшує тиск на опорний апарат скелета (особливо хребет), що веде до розслаблення м’язів спини, і численні порушення постави у студентів в умовах водного середовища, у разі правильно організованого процесу реабілітації проходять значно ефективніше.
Всі вище названі фактори, які впливають на організм під час плавання зумовлюють потужній коригуючий вплив. Дані різноманітних досліджень свідчать про те, що саме заняття з плавання найуспішніше використовуються для корекції опорно-рухового апарату. Систематичні заняття плаванням, завдяки симетричним рухам та горизонтальному положенню, які розвантажують хребет від тиску на нього ваги тіла, допомагають позбутися порушень в опорно-руховому апараті [21-23].
Спрямованість, зміст і методика проведення занять з плавання у студентів з порушенням опорно-рухового апарату, які займаються у спеціальних медичних виражене в підвищенні ефективності використовуваних засобів і в максимальному наближенні до вирішення завдань фізичного виховання студентів, які за станом опорно-рухового апарату належать до спеціальної медичної групи.
Особливістю фізичного виховання при по-
рушеннях в опорно-руховому апараті є створення та підтримка компенсацій анатомічних порушень із використанням вправ, спрямованих на розвиток і зміцнення м’язів живота та спини, і які не пов’язані з перевантаженням нижніх кінцівок, що ведуть до стабілізації процесу деформації, зняття болей у м’язах і суглобах та підвищення можливостей всього опорно-рухового апарату. Побутує думка, що саме плавання найбільше відповідає цим особливостям фізичного виховання. Головна мета курсу плавання для усунення вад в опорно-руховому апараті - всіма формами, методами, засобами навчання привчати студентів до здорового способу життя, навчити їх пошуку індивідуальних шляхів самовдосконалення. Для реалізації цієї мети в рамках курсу плавання вирішують чотири групи завдань, які спрямовані па досягнення основного завдання реабілітаційного курсу з плавання - досягнення гіперкорекції, необхідної для зворотної реструктуризації проявів вад опорно-рухового апарату.
1-ша група - лікувальна (розвантаження хребта):
- створення найкращих фізіологічних умов для всього опорно-рухового апарату;
- створення та зміцнення м’язового корсету;
- корекція порушень ступні;
- розвиток рухової активності.
2-га група - корекційно-розвиваюча:
- сприяння процесам загального фізичного розвитку;
- напрацювання рухових навичок та вдосконалення фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості, спритності).
3-тя група - освітня (знання та вміння):
- оволодіння технічними прийомами;
- навчання плаванню різними способами;
- оволодіння навичками поведінки у водному середовищі.
4-та група - оздоровча:
- позитивна зміна психо-емоційного стану;
- зниження психологічної напруженості та створення оптимістичного настрою під час занять;
- напрацювання навичок здорового способу
життя.
Всі ці завдання є взаємозв’язаними і сприяють досягненню мети курсу фізичного виховання у спеціальних медичних групах.
Програма курсу плавання для усунення вад в опорно-руховому апараті в рамках занять із фізичного виховання в умовах ВУЗу повинна складатися з:
1. Теоретичного розділу:
• Інформація про басейн, де проводяться заняття;
• Правила поведінки та безпеки на заняттях ко -ригуючим плаванням з метою попередження простудних захворювань, травмувань і нещасних випадків;
• Гігієнічні правила та вимоги до занять у басейні;
• Правила та методика допомоги потопаючому;
• Лікувально-оздоровче та спортивне плавання і їхнє значення для людини;
• Вплив плавання на корекцію постави, захворювань хребта, плоскостопості, артритів, артрозів, остеопорозів.
2. З розділу практичних навичок техніки стосовно специфіки патології:
• Загальна характеристика імітаційно-підготовчих та підготовчих вправ, техніка їх виконання;
• Основні групи вправ звикання до води;
• Особливості методики початкового навчання плаванню та вивчення спортивних стилів з урахуванням специфіки порушень опорно-рухового апарату.
3. З розділу спеціальних коригуючих вправ, призначаючи які необхідно враховувати рівень порушень в опорно-руховому апараті.
4. Ігрові вправи та розваги у воді.
Курс занять з плавання для студентів спеціальних медичних груп проводиться протягом дев’ яти місяців курсового навчання і ділиться на два періоди:
Перший період (протягом першого семестру навчання): спрямований на підвищення рівня фізичної підготовленості, набуття та закріплення раніше засвоєних навичок плавання та спеціальних вправ, формування правильної статури, покращення функціональної підготовленості; зміцнення м’язового корсету та ліквідації м’язового дисбалансу, стабілізацію деформації хребта та грудної клітки, вдосконалення техніки плавання рекомендованого відповідно до тяжкості ураження опорно-рухового апарату, загального рівня фізичної підготовленості, засвоєння та вдосконалення індивідуально рекомендованих спеціальних вправ;
Другий період (протягом другого семестру навчання): спрямований на стійке
закріплення результатів лікування, підтримання функціонального рівня та фізичної підготовленості, набутих впродовж основного періоду, самоаналіз ефективності лікування, об’єктивний аналіз змін рівня функціональної підготовленості та параметрів позитивних зрушень у перебігу деформацій опорно-рухового апарату.
По закінченню кожного з періодів ми пропонуємо проводити оцінку функціонального стану організму студента та рівня позитивних зрушень в ході усунення вад в опорно-руховому апараті. На основі цієї оцінки проводиться подальша корекція змісту занять. Також під час занять дуже важливим є самоконтроль та оцінка викладача, що дозволяє здійснювати індивідуалізацію навантажень. В продовж кожного заняття необхідно також здійснювати експрес-контроль для оцінки впливу фізичного навантаження на організм студента. Це здійснюється шляхом вимірювання ЧСС (не повинно перевершувати 132 уд .на хв. по закінченню заняття), та артеріального тиску до заняття, після, та впродовж. Якщо заняття сплановано правильно, то у заключній частині показники повинні на-
ближатись до вихідних. У кінці навчального року рекомендуємо провести етапний контроль для оцінки ефективності всього курсу занять плаванням та його впливу на процес реабілітації.
Основною формою організації занять з плавання в спеціальних медичних групах є заняття з фізичного виховання, яке рекомендуємо проводити два рази в тиждень, тривалістю 45 хвилин (безпосередньо у воді) та 15 хвилин на суші. Заняття складається з трьох частин : підготовчої, основної та заключної. Підготовча частина заняття проводиться на суші. Рекомендуємо використовувати вправи на гнучкість, оскільки саме ці вправи збільшують рухливість хребта та суглобів. Для підвищення інтересу до плавання та ефективного впливу на організм тих, хто займається, вправи
з плавання пропонуємо поєднувати з рухливими іграми на воді, які поєднуються з вільним купанням у заключній частині заняття, з метою приведення організму у порівняно спокійний стан. В основній частині необхідно основну увагу приділяти вирішенню основного завдання занять, вправи з елементами техніки плавання у воді з виконанням індивідуальних занять.
Варто підкреслити, що під час комплектації груп для заняття плаванням обов’язковою умовою є визначення рівня плавальної підготовки, загальної фізичної підготовки та характеру порушень в опорно-руховому апараті. Чисельність групи має становити 7-10 студентів на одного викладача.
Методика занять визначається поставленими завданнями та засобами і формами занять з плавання, що добираються для їх вирішення в ході реабілітації. Під час проведення занять з плавання в спеціальних медичних групах необхідно дотримуватись таких методичних принципів:
• Фізіологічне навантаження та дозування мають відповідати загальному стану студентів та мірі їх натренованості.
• У занятті необхідно застосовувати загальні плавальні вправи та спеціальні, вправи для впливу на опорно-руховий апарат.
• В плані занять чітко дотримуватись принципів поступовості та послідовності в підвищенні і зниженні фізичного навантаження.
• У реабілітаційному курсі занять плаванням що заняття частково змінювати та ускладнювати вправи.
• Обсяг заняття, інтенсивність та складність мають відповідати загальному стану студента та рівню його плавальної підготовки.
Величина, складність та міра плавальних навантажень, інтенсивність заняття, емоційний рівень
- усе це підбирається індивідуально. Під час плавання розрізняють такі темпи: повільний, середній та швидкий. Відповідність його функціональним можливостям студента можна оцінювати за зовнішніми ознаками втоми та реакції серцево-судинної (пульс, АТ) і дихальної систем (частота дихання).
Поступово збільшувати навантаження,
не перевантажуючи організм, а навпаки даючи йому можливість адаптуватися, справлятися з усе більшим і складнішим завданням, можна такими методами :
• Збільшення щільності занять. На перших заняттях щільність складає приблизно 45-50%, в міру адаптації організму до фізичних навантажень вона може досягнути 70-75% загального часу заняття.
• Збільшення інтенсивності занять, темпу, в якому пропливаються певні дистанції.
• Ускладнення завдань.
У разі низької початкової тренованості добавки повинні складати 3-5% в заняття щодо досягнутого рівня, а після освоєння певного набору плавальних навичок - менше.
Важливим моментом у заняттях плаванням студентів з порушенням опорно-рухового апарату є формування навички правильного утримання тіла. Для цього дуже важливо навчити студентів виконувати правильно вдих, оскільки під час плавання обличчя занурене у воду, а при порушеннях опорно-рухового апарату необхідно звертати увагу на зберігання стійкого горизонтального положення, що досягається тільки у разі виконання правильного вдиху під час короткочасного повороту голови в бік. Також сприяють постановці рівноваги та стійкого горизонтального положення тіла вправи на ковзання, під час яких м’язові зусилля є оптимальними. Водночас, необхідно врахувати що у віці 17-18 років продовжується ріст м’язової маси та збільшення м’язової сили, що є позитивним фактором утворення м’язового корсету, необхідного для утримання правильного положення хребта.
Дійовими засобами, які дають змогу досягти найбільшого реабілітаційного ефекту у разі порушень опорно-рухового апарату є плавання брасом та батерфляєм, а також асиметричне плавання з навантаженням на відстаючі у своєму розвитку м’язові групи. Підбираючи індивідуальні спеціальні плавальні вправи, слід враховувати рівень деформації хребта, порушення постави в сагітальній площині (лордоз, кіфоз):
• При пласкій спині не рекомендується плавання на спині, а при кіфозі необхідно, навпаки, більше плавати на спині;
• При вираженому лордозі поперекового відділу під живіт підкладається підтримуючий на воді засіб;
• На різних стадіях деформації хребта лікування та методика диференційовані. На 1-шій та 2-гій стадіях сколіозу варто намагатися стабілізувати процес та коригувати викривлення, а в разі вираженого фіксованого сколіозу (3-тій та 4-тий рівень) основним завданням є підтримання загального рівня фізичного стану та стабілізації патологічного процесу.
• На початкових стадіях сколіозу використовуються вправи для витягувальної дії на хребет ковзання та зміцнення м’язів живота.
• При викривленнях у поперековому відділі
використовують плавання «зірочкою», яке передбачає відведення ніг у бік випуклості .
• При прогресуючому сколіозі рекомендуємо плавання на витривалість для підвищення силової витривалості м’язів, що підтримують хребет.
Кожну вправу спочатку добре пояснюють і показують, лише після цього студенти її виконують.
Під час підготовки студентів до виконання вправ у воді необхідно імітувати ці вправи (чи їхні основні елементи на суші).
Окрім вищезазначених вправ та процесу навчання плавання різними стилями ми пропонуємо включати у заняття зі студентами спеціальних медичних груп з порушенням у опорно-руховому апараті аква-аеробіку (комплекс вправ тривалістю до 20 хвилин) долаючи опір води досягається найбільша ефективність вправ; вправи з водної йоги на розслаблення (вода - найкраще середовище для релаксації); водний шейпінг, вправи біля бортика на розтягування (дозволяють уникнути больових відчуттів) [24].
Успішність процесу реабілітації значною мірою залежить від переконання студента в необхідності та користі систематичних занять з плавання для усунення вад у стані опорно-рухового апарату. Важливо проводити заняття так, щоб у студентів існувала віра у свої можливості, наочно демонструючи ріст майстерності у плаванні. Ознайомлення студентів з даними лікарського контролю також розширює знання студентів та укріплює їхню впевненість у необхідності занять з плавання. Курс занять з плавання повинен проводитися так, щоб поряд із засвоєнням спеціальних знань, умінь і навичок, вони давали знання і навички, які студенти могли б використати у своєму подальшому житті.
Висновки.
Раціонально використовуючи запропонований методичний проект введення плавання до курсу фізичного виховання студентів, які займаються у спеціальних медичних групах, можна не лише реабілітувати недоліки фізичного розвитку та рухової сфери студентів з порушенням в опорно-руховому апараті, але й покращити рухові функції цих студентів і загальний стан здоров’я. Позитивними особливостями використання плавання в процесі фізичної реабілітації студентів є: їхня глибока біологічність і адекватність; відсутність негативної побічної дії при використанні оптимальних навантажень; можливість довготривалого використання.
Науково обґрунтована методика фізичної реабілітації студентів з вадами опорно-рухового апарату з використанням плавання дозволяє: ввести зміни і доповнення до програми фізичного виховання студентів спеціальних медичних груп ВУЗу; проводити ефективну корекцію порушень опорно-рухового апарату і сприяючи цим переведенню студента у групи загальної фізкультури. Отримані дані дозволяють використовувати їх у навчальному процесі для вдосконалення курсу «Фізична реабілітація студентів з вадами опорно-рухового
апарату» у галузі вищих учбових закладав та визначити подальші перспективи дослідження у цій області знань.
В перспективі пропонується розробка методичного проекту занять з плавання для студентів з порушенням опорно-рухового апарату в поєднанні урочних планових занять з позаурочними у вигляді «груп за інтересами» у вечірній час та у вихідні дні, занять під час канікул та заліково-екзаменаційних сесій. Також розглядається розробка та використання тренажерів у воді з метою фізичної реабілітації студентів, які мають вади опорно-рухового апарату.
Література:
1. Большая медицинская энциклопедия. - Т. 23. - С. 386 - 389.
2. Каптелин А. С. Реабілітаційне лікування при травмах та деформаціях опорно-рухового апарату. - М.: - Медицина, 2001 - С. 141.
3. Крамаренко Г.И., Илларионов В.П., Плоскостопие (БМЭ) / Гл. ред. Б. В. Петровский. - Изд. з.-с. - Т. 19. - С. 481.
4. Кашуба В.О. Біомеханіка осанки. - Київ.: - Олімпійська література. 2003. - 279 с.
5. Ишал В. Физиология, ассиметрии, фронтальные нарушения осанки, сколиоз и сколиотическая болезнь // Ортопедия, травматология и протезирование. №5, - 2000. - С. 33 - 37.
6. Зінов’єв О. Роль теорії функціональних систем у фізичній реабілітації // Молода спортивна наука України. Зб. наук. пр. з галузі фізичної культури і спорту. Вип. 7 : У 3-х т. -Львів: нВф « Українські технології », 2003, - Т. 1. — С. 338
- 342.
7. Присяжнюк С.І. (Станіслав Іванович) Фізичне виховання // Київ.: «Центр учбової літератури», - 2008. - С. 190 - 191, 357 - 368.
8. Башкиров В. Ф. Комплексная реабилитация спортсменов после травм опорно-двигательного апарата. - М.: Фізкультура і спорт. 1984. - 240 с.
9. Дубровский В.И. Реабилитация в спорте. - М.: Фізкультура і спорт, 2004. - 202 с.
10. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - К.: Олімпійська література, 2005. - 200 с.
11. Мурза В.П. Фізична реабілітація: навч. Посібник. - К.: Орлан, 2004. - 559 с.
12. Чаклин В.Д., Абальмасова Е.А. Сколиоз и кифозы. - М.: Медицина, 1973. - 75 с.
13. Нікішина Л. Т., Байбуза І.В. Методи фізичної корекції дітей з обмеженими можливостями. Теоретичні та методичні проблеми фізичної реабілітації. -Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. - С. 50-59.
14. Allington N.J., Bowen J.R., Adolescent idiopathic scoliosis: Treatment with Wilmington brace // I.Bone Joint Surg. - Vol. 78.
- A. - P. 1059 - 1061.
15. Курпан Ю.И., Таламбум Е.А., Силин Л. Л. Движения против остеохондроза позвоночника. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 160 с.
16. Ріпа М., Велитченко В. Заняття фізичною культурою зі школярами віднесеними до спеціальної медичної групи. Київ: Освіта, 2002. - 180 с.
17. Євсєєв С.П. (ред). Теорія та організація адаптативної фізичної культури. -М.: Радянський спорт, 2002. - 448 с.
18. Глазирін І.Д. Основи диференційованого фізичного виховання: Посібник. -Черкаси: Відлуння Плюс, 2003. - 322 с.
19. Штеренгерц О.Ю. Реабілітація хворих сколіозом (Реабілітація: Мат. міжн. наук. конф. - Одеса, 1997. - С. 42
- 47.
20. Физическая реабилитация: Учебник для студентов высших учебных заведений (Под. ред. проф. С.Н. Попова). - Ростов н\Д: 2005. - 608 с.
21. Булатова М.М., Сахновский К.П. Плавание для здоровья. -К.: Здоров’я, 1988. - С. 11-15.
22. Мухин В.Н., Радыгин Ю.И. Плаванье - здоровье детей. - К.: Здоров’я, 1988. - 60 с.
23. Макаренко Л.П. Плавайте на здоровье. - М. : Физкультура и спорт, 1988. - 80 с.
24. Мосунов Д.Ф., Кубасов А.В., Ковальова Л.Я. Педагогічна гідрореабілітація. Нове в плаванні: Спорт, реабілітація, здоров’я. Сб. наук. і практ. робіт. Вип. 1. -СПб.: ООЇ Плавін. 1999, С. 34 - 38.
Надійшла до редакції 26.03.2009р. [email protected]
