CC BY
9Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe (East European Scientific Journal) #3(31), 2018 tisaS 63
УДК 343.22.63
Tishchenko Evgen Ivanovich
post-graduate student correspondence course of doctoral and post-graduate study Odessa State University of Internal Affairs
Тщенко €вген 1ванович
астрант заочноi форми навчання докторантури та астрантури Одеського державного ymiверситету внутрштх справ
PLANNING WHEN DETECTING AND INVESTIGATING OFFENSES RELATED TO THE OBTAINING OF UNLAWFUL BENEFITS
ПЛАНУВАННЯ П1Д ЧАС ВИЯВЛЕННЯ ТА РО3СЛ1ДУВАННЯ 3ЛОЧИН1В, ПОВ'ЯЗАНИХ 13
ОДЕРЖАННЯМ НЕПРАВОМ1РНО1 ВИГОДИ
Анотащя: стаття присвячена деяким аспектам планування пщ час виявлення та розслвдування злочишв, пов'язаних i3 одержанням неправом1рно! вигоди. Дослвджено загальнонауков1 теоретичн думки щодо процесу планування пщ час розслвдування злочинiв. Встановлено, що версеювання е одним з найважливь ших умов процесу планування. Грунтовно дослвджено вiдокремленi науковцями функци, що притаманш верси, а саме: пiзнавальна, прогностична та органiзацiйна. Проаналiзовано типовi ситуаци учинення зло-чингв, пов'язаних з одержанням неправомiрноi вигоди та вивчено принципи планування. Запропоновано авторське визначення стосовно планування виявлення та розслвдування злочинш, пов'язаних iз одержанням неправомiрноl вигоди.
Аннотация: статья посвящена некоторым аспектам планирования при выявлении и расследовании преступлений, связанных с получением неправомерной выгоды. Исследованы общенаучные теоретические учения о процессе планирования при расследовании преступлений. Установлено, что версия является одним из важнейших элементов процесса планирования. Основательно исследованы функции, присущие версии, а именно: познавательная, прогностическая и организационная. Проанализированы типичные ситуации совершения преступлений, связанных с получением неправомерной выгоды и изучены принципы планирования. Предложено авторское определение относительно планирования во время выявления и расследования преступлений, связанных с получением неправомерной выгоды.
Abstract:. The article is devoted to some aspects of planning when detecting and investigating offenses related to the obtaining of illegal benefits. General scientific theoretical thoughts on the planning process during the investigation of crimes were investigated. It has been established that the replication is one of the most important conditions for the planning process. The functions, inherent in the version, separated by scientists, are thoroughly investigated, namely: cognitive, prognostic and organizational. The typical situations of committing crimes connected with the obtaining of unlawful benefits and the principles of planning have been analyzed. The author's definition of planning for the detection and investigation of crimes related to the obtaining of unlawful benefits is proposed.
Ключевi слова:, злочини, одержання неправомiрноi вигоди, планування, розслвдування.
Ключевые слова: преступления, получения неправомерной выгоды, планирование, расследование.
Key words: crime, obtaining unlawful benefits, planning, investigation.
Постановка проблеми. Одшею з надважли-вих умов успешного проведення дш щодо виявлення та розслвдування злочишв пов'язаних iз одержанням неправомiрноi вигоди, е яшсне та своеча-сне 1х планування, спрямоване на виргшення конкретних завдань. Така, позищя пояснюеться тим, що проведення планування визначае ефектив-тсть дш з виявлення та розслвдування злочингв, його певну цшеспрямоватсть та наступальтсть, забезпечуючи, з шшого боку, вщповщну економш сил та засобiв правоохоронного апарату без втрати ефективносп таких дш.
Необхвдшсть розроблення плану проведення дш з виявлення та розслвдування злочингв пов'язаних iз одержанням неправомiрноi вигоди, пов'язана зi складнiстю та вщповвдальшстю заходiв, спрямо-ваних на виргшення поставлених завдань, та вима-
гае вiд практичного працiвника вiдповiдного правоохоронного шдроздшу та його керiвника здшс-нення вiдповiдних органiзаторських функцш, якi полягають у визначеннi та вишукувант необхвдних заходiв та залучент сил, проведеннi iндивiдуалiза-цii дш кожного з учасниюв цих заходiв за умови пов'язування iх здшснення послiдовнiстю за часом. У такому план необхiдно врахувати всi особливо-стi органiзацii' i тактики виявлення та розслвдування злочинiв наведеноi' категори.
Аналiз останнiх досл1джень i публжацш. Вже на самих початкових етапах становлення та ро-звитку науки кримшалютики плануванню розслвду-вання злочишв придшялась значна увага, оскiльки планування та побудова слщчих версiй визначалися науковцями тих рокiв, як найбшьш ефективний ор-ганiзацii' розслiдування. Першi висновки про те, що планування е теоретичною основою розслвдування
з'являються вже у роботах В. I. Громова [1],С. А. Голунського [2], О. Н. Колкниченко[3] та шших. У подальшому теоретичнi розробки щодо ролi та мiсця версш у судочинствi проводяться у роботах О. М. Васильева [4], В. Е. Коновалово! [5], О. М. Ларша [6], I. М. Лузина [7], А. Р. Ратинова [8] та багатьох шших науковщв та дослвдникш.
Видшення не виршених рашше частин за-гальноТ проблеми. Здшснений нами грунтовний аналiз джерел, дозволяе дшти висновку, що недо-статньо дослвдженою залишаеться низка проблем щодо питань планування шд час виявлення та розс-лвдування злочинш, пов'язаних iз одержанням не-правомiрноl вигоди.
Мета статть В основу дослвдження покладено необхiднiсть бшьш детального дослвдження деяких аспект планування пщ час виявлення та розслвду-вання злочинiв, пов'язаних iз одержанням неправо-мiрноl вигоди.
Виклад основного мaтepiaлу. У новому тлу-мачному словнику украшсько! мови термш «план» визначаеться, як «задум, проект, що передбачае хщ, розвиток чого-небудь; текст, документ з викла-дом такого задуму, проекту» [9, с. 687]. Безпосере-дньо термш «план» походить ввд латинського слова «planum», що означае «площина, рiвне мкце». Спо-чатку означений термш використовували лише для позначення певного креслення (малюнку мкцево-стi), яке б характеризувало певну й! дiлянку у пев-ному масштабi площини. У подальшому у цього те-рмшу з'явилась нова площина використання, обу-мовлена застосуванням щодо визначення та опису певних проект, умовою реалiзацil яких е визначення системи взаемозв'язаних показникш, розра-хункiв чи завдань. Планувати - це означае думати про майбутне, а планування — це певш ди, описанi для того, щоб !х було здшснено [10]. Як зазначае проввдний американский экономист, основатель статистического исследования экономического роста и его источников Едвард Дешсон «Майже будь-яку роботу, щоб li взагалi зробити, треба сплану-вати, принаймнi неформально, на кшька хвилин наперед» [11]. На думку французького теоретика та засновника адмшктративно! (класичной) школи уп-равлшня Анрi Файоль поняття «управляти» означае «дивитися вперед», що дае певне уявлення про те, яко! ваги надають плануванню у свiтi бiзнесу. У свойх роботах науковець зазначае, що навггь якщо передбачення i не е всш менеджментом, воно скла-дае його важливу частину, а планування в оргатза-ци — процес визначення цтей оргатзацп та прий-няття ршень щодо шлях1в !х досягнення [12].
За загально-науковою теоретичною думкою, змкт та сутнiсть процесу планування полягае у по-шуку ввдповвдей на три основних питання: 1) де ор-ганiзацiя знаходиться у даний момент (и теперш-нш стан); 2) чого оргатзац1я прагне досягти (куди вона прямуе); 3) як оргатзацп потрапити звщти, де вона е, туди, куди вона прагне. Планування е первь сною функщею управлшня, оскшьки ршення, прийнятi в процесi и реалiзацil, визначають подаль-ший характер здшснення шших функцш управлшня. Сутшсть планування, як функцп, полягае в
обгрунтуванш певних цшей та шлях1в 1х досягнення на основi визначення комплексу завдань та робгг, а також визначення ефективних метод1в, ре-сурсiв та способ1в, необхщних для виконання пос-тавлених завдань, а також встановлення взаемозв'я-зку м1ж ними. За своею суттю, планування е основною ланкою та оргашзацшним початком всього процесу реалiзацii поставлених цшей [13].
Подальший розвиток теори планування розсль дування простежуеться у роботах С. А. Голунського, а саме у пщручнику «Кримшалктика» 1938 року видання, у якому вперше було запропоновано принципи планування, загальнi позицii яких й дос вважаються актуальними, а процес розслвдування автор окреслюе у виглядi чотирьох взаемозалежних стадш: а) висунення тих фактично обгрунтованих версш, якими може бути пояснено даний злочин; б) визначення по кожнш iз намiчених версш кола тих питань, яш треба з'ясувати, щоб цю версш перевь рити; в) визначення кола слвдчих дш, необхвдних для уточнення цих питань; г) визначення строив виконання кожно1 з нашчених слщчих дш [2, с. 334]. У подальшому, взаемозв'язок м1ж плануван-ням та слщчими версиями визначають та дослвджу-ють багато науковц1в у бiльш пiзнiх роботах, на-приклад, Б. М. Шавер та А.1. Вшберг у подручнику «Кримiналiстика», виданому в 1940 р. вказують на нерозривний зв'язок м1ж плануванням та слщчими версиями [14, с. 76]; О. Н. Колсниченко у власному дослiдженнi, проведеному у 1975 рощ стверджуе, що едшсть процесу мислення у висловлюваних припущеннях та 1х перевiрка - це единий процес, який не можна подшити на двi частини [3, с. 165], Р. С. Белюн, у 1977 рощ аргументуе положення про взаемозалежшсть планування та верси, зазнае, що розробка версш не виступае як самоцшь, а е необ-хщною передумовою для оргашзаци дiяльностi щодо встановлення iстини. У своему дослвдженш, автор визначае, що невизнання взаемозв'язку м1ж теориями планування та версиями призведе до того, що планування буде позбавлено свого пщгрунтя, а верси будуть перетвореш на сукупнiсть прагматич-них положень, а значить версия служить лопчним обгрунтуванням змiсту планування розслвдування [15].
Узагальнюючи здобутки наведених вище науковщв, можливо стверджувати, що верси визнача-ються як iдеально-розумовi моделi процесу ш-знання конкретних злочин1в та видiляються 1х функцш, кожна з яких мае власну мету: аналiтична, пiзнавальна, прогностична i органiзацiйна. Як пщс-тава для формування версiй визначаеться аналiз до-казового вихщного матерiалу, який, у свою чергу, подляеться на декшька р1вшв: обгрунтованого при-пущення (верси) та тшькн якого-небудь окремого припущення.
Пщкреслюючи мiсце та роль окремих версш у розслвдуванш злочин1в Р. С. Белюн наголошуе, що «сукупнiсть вихщних даних не мае абсолютного значення, незалежно вiд того, для побудови якого припущення вони е вихвдними. Меж1 сукупностi визначаються р1внем побудованого на цих вихвд-
них даних припущення. Якщо сукупнiсть усiх уза-галi даних, вiдомих до моменту висунення версй, назвати генеральною сукупшстю, то в рамках останньоi' можна висунути сукупностi, якi об'едну-ють менше число даних. Побудованi на iх основi версй будуть належати до версii, яка охоплюе генеральш сукупнiсть, як частини до цшого» [15].
Поглиблюючи дослвдження версiй, науков-цями видiляються так функцп, притаманнi iм: п-знавальна, прогностична та органiзацiйна.
Шзнавалъна функщя. Шзнавальна функцiя версй полягае у тому, що визначаючи певний напря-мок розслiдування, версiя дае змогу обрати сукуп-нiсть оперативно-пошукових та слiдчих дiй, доста-тшх для перевiрки висунутих у версй припущень. На даному етапi важливою передумовою ефектив-ностi пiзнавальноi дiяльностi працiвникiв право-охоронних органiв е використання комплексiв ре-комендацiй, визначених методикою розслвдування найбiльш оптимальними у ситуаци, що склалась. Специфiка тзнання у правоохороннiй дiяльностi значно звужуе обсяги довiльностi у процесi висунення версш, оскiльки напрацьованою роками нау-ковою методикою розслiдування певних категорш злочинiв, окреслено найбiльш вiроriднi шляхи про-сунення у розслвдуванш та оптимальнi комплекси дiй, щодо його проведення. Звернувшись до окре-мих оперативно-розшукових та слiдчих дш, спря-мованих на виявлення та розслвдування отримання неправомiрноi вигоди, можливо чiтко простежити тзнавальну роль у кожнш з них, тому що щ дii, ма-ють бути узгоджеш з висунутою версiею, пщпоряд-ковуватись 1й, що, у свою чергу, забезпечить ефек-тивнiсть використання вщповвдних тактичних при-йомiв та забезпечить одержання оперативно-розшуково! та доказово! iнформацii, достатньог' для виршення поставлених перед правоохоронними органами завдань на вiдповiдному етапi виявлення та розслвдування злочинiв означено! категорii. [5].
Прогностична функцiя версИ. Суттсть про-гностично! функцii версii полягае не тшьки у перед-баченнi комплексу слвдчих дiй, що можуть сприяти виявленню доказiв, а й передбаченш !х можливо1 доказово! цiнностi. Таким чином, прогностична фу-нкцiя версй сприяе визначенню можливостi юну-вання тих чи iнших об'ектiв, слiдiв, документiв, якi можуть бути пов'язаш з дослiджуваною подiею зло-чину [16, с. 28]. Наприклад, пщ час розслiдування фактiв отримання неправомiрноi вигоди за прива-тизацiю будь-якого крупного майнового комплексу, слвдчий заздалегiдь мае спрогнозувати у яких саме документах означений факт мае знайти ввдо-браження, у яких документах буде вщображено занижения вартосп об'екту приватизацii, неввдповщ-нсть його реально!' та встановлено! цши, наявнiсть суперечливих даних про проведення оцшки майна, встановлення вартостi вщновлення, будь-якi вщ-мови вiд визначено! ранiш вартостi та iн. Ввдпо-вiдно до характеру конкретного злочину, на пвдс-тавi попереднього аналiзу наявно! доказово! та опе-ративно-розшуково! шформаци, можливо оцiиити та обрати т його ознаки, якi або повинш бути, або
можуть бути викрип, визначити можливi мiсця пе-ребування певних слвдв, документ чи об'екпв, як1 можливо використати у процеа виявлення та розк-риття злочину означено! категори.
Органiзацiйна функщя версИ. Ще одною важливою функщею версй', тiсно пов'язаною з плану-ванням дiяльностi з виявлення та розслвдування злочинв, е оргашзацшна функцiя, сутнiсть яко! полягае у визначент певного напрямку тако! д1яльно-стi, а значить й його подальшого планування. Як ви-значае Р.С. Белкш «Слвдча версия становить основу планування», а «Версй визначають напрямок розс-лвдування, е його органзуючим началом i ядром планування дш слщчого». Тобто верс1я, яка не може охопити у повному обсязi усi аспекти оргаш-зацй' розслвдування, надае змогу зосередити увагу на певному напрямку розслвдування та окреслити певне коло обставин, що необхвдно буде встано-вити, а значить ця сторона версй' i е ii' головною ор-ганiзуючою функцiею, оскшьки вона дозволяе реа-лiзувати те, що було сформульовано у припущеннi [15, с. 366].
Виходячи з точки зору, яку визначае оргашзацшна функц1я версй', можливо подшити на два етапи: перший, на якому визначаються та форму-люються обставини, що шдлягають встановленню, та другий, який полягае у визначеннi певно! посль довностi оперативно-розшукових та слщчих захо-д1в, послiдовнiсть яких може згодом змшюватись у залежностi вiд ситуаци та певних обставин, а також вщ промiжних результат тих чи шших проведе-них дш та заход1в, як позитивних, так i негативних
[17].
Оскiльки висунення версш за конкретними видами злочинв, у тому чи^ i вщносно злочин1в, пов'язаних iз одержанням неправомiрноi вигоди, зумовлено певними ситуацiями, яш мають мiсце
[18], слад бшь детально визначити що саме розумь еться пвд термшом ситуац1я у юридичнш науцi.
У теорй' кримшалютики пщ ситуацiею, здебь льшого, розумшть комплекс даних про подш зло-чину [19, с. 24]. Вчеш кримшалюти поняття «ситу-ац1я» завжди пов'язують з певним який, зокрема, передуе порушенню кримшального провадження та перюдом проведення розслвдування. Перiод, що передуе порушенню кримшального провадження за умови наявносп ознак, як1 б сввдчили про наявнiсть злочину, визначаеться як кримшальна ситуац1я, яка являе собою певний комплекс даних, що вказують на наяв^сте злочинного характеру поди. У свою чергу, комплекс доказ1в, яш характеризують стан проведення розслвдування вже пиля порушення кримшального провадження, у кримшалютичш ль тературi визначаеться як слвдча ситуац1я [20, с. 86].
У теорй' кримшалютики та ОРД розробки з ти-полопзацп ситуацш у правоохороннш дiяльностi проводились неодноразово, а результата досль джень у зазначених галузях вже сьогодш активно використовують для проведення розробок рекоме-ндацш щодо визначення типових ситуацш та окре-слення загальних орiентирiв проведення виявлення та розслвдування злочин1в певних категорш Термш «типовий» у бiльшостi словникiв iнтерпретуеться,
як «...той, що е зразком, взiрцем, стандартом для низки явищ, випадкв або вщповщае певному зра-зку» та «.. .характерний або властивий певному типу явищ» [21]. В. М. Неживий сутшсть термшу «типовий» в ОРД визначае, як поширешсть (розпо-всюдженiсть) якогось явища, що в практищ вико-нання оперативно-розшукових знань часто трапля-еться (повторюеться), деякою мiрою щддаеться фо-рмалiзацil та передбачае можливiсть прийняття типового ршення [22, с. 532-539], а Белк Л.С. ти-повi ситуацп пропонуе розумiти, як обставини, що найбшьш часто зустрiчаються i як передбачають особливостi методики 1х виршення. Поглиблюючи розробку наведено1 тематики з точки зору досль дження злочин1в, пов'язаних з отриманням непра-вомiрноi вигоди, на базi дослвдження оперативно-розшукових справ Белш Л.С. пропонуе визначити типовi ситуацп учинення злочин1в, пов'язаних з одержанням неправомiрноl вигоди:
- Ситуация №1. Затримання злочинця пщ час одержання або надання неправомiрноl вигоди;
- Ситуация №2. Вчинення злочину за участю посереднишв;
- Ситуацiя №3. Вчинення злочину кшькома учасниками з розподiлом ролей.
Наведет ситуаци стають джерелами версш, причому кримiнальнi ситуацп, на ввдмшу ввд слвд-чих, не забезпечують достатнш р1вень обгрунтова-ностi висунутих версш. У свою чергу, слвдча ситуация, яка е певним комплексом доказ1в на визначе-ному етапi розсл^дування, забезпечуе створення передумови для висунення бiльш обгрунтованих версш.
Дослвдження теоретичних проблем плану-вання виявлення та розслвдування злочинв надало змогу науковцям визначити теоретичну концепцш принцип1в планування. Вперше, ще у 1938 рот ми-нулого столптя, принципи планування сформулю-вав С.А. Голунський, який окреслив планування, як комплекс взаемозалежних стадш та заборонував таку 1х структуру: перша стада - висунення слвд-чих версш; друга - визначення по кожнш iз висунутих версш кола тих питань, як треба з'ясувати з метою перевiрки версш; третя - перелш кола слвдчих дш, необхщних для з'ясування нашчених питань; четверта - визначення строив виконання кожно! з передбачуваних слвдчих дiй. Безпосередньо до принцип1в планування розслвдування науковець вщносить:
1) при плануванш завжди варто виходити з ощ-нки полiтичного значения злочину й аналiзу тiеi со-цiально-полiтичноi обстановки, у як1й вш був учи-нений;
2) план варто будувати так, щоб забезпечити швидшсть збирання основного для дано1 справи до-казового матерiалу;
3) план повинен передбачити збирання матерь алу, який давав би вщповщь на запитання семи-членно1 римсько! формули;
4) усе розслвдування може бути подшене на двi основнi частини, яш можна умовно назвати загаль-
ним i спецiальним розсл^дуванням (до i пiсля пред'-явлення конкретнш особi обвинувачення) [2, с. 330332].
З подальшим розвитком теори кримшалютики та ОРД принципи планування були дослвджеш та сформульованi у рiзних видозмшених напрямках, проте головна 1х щея була збережена. Так, Л.А. Сергеев до принцишв планування вщносить шдивь дуальнiсть, конкретнiсть, повноту, обгрунтова-нiсть, системнiсть, реальнiсть, оптимальнiсть, свое-часнiсть, динамiчнiсть, вiдповiднiсть форми й змь сту [23, с. 6]; 1.М. Лузгш - принципи законносл, науковостi, конкретностi [24, с. 5] ; А.1. Вшберг до числа таких принцитв вадносить iндивiдуальнiсть, своечасшсть, динамiчнiсть, найсуворше дотри-мання законносл ¿з забезпеченням об'ективностi, всебiчностi, швидкосп, iиiцiативностi й активностi розслвдування [25, с. 22-25]; О. Н. Колкниченко у свош каидидатськiй дисертаци 1952 року, присвя-ченш дослвдженню проблем планування розслвду-вання до принцип1в планування ввдносить шдиввду-альнiсть, обгрунтованють, динамiчнiсть [26].
Пщ принципом шдиввдуальносл планування розумiеться своервдшсть та шдиввдуальшсть особ-ливостей документування злочинних дш осiб в кон-кретних умовах мкця i часу, з використанням ная-вних можливостей конкретних щдроздшв вщповь дного правоохоронного органу. Пвд принципом своечасностi та безперервносп планування, розумь ють попередне планування початкових оперативно-розшукових, слвдчих та шших заход1в. Пщ динамь чшстю планування розумшть його мобiльнiсть та ефектившсть з огляду на весь етап плаиуваиия. Пщ конкретнiстю планування розушеться проведення конкретного аналiзi ситуацп, що виникла, та про-гнозування на основi цього конкретних висновшв щодо застосування обраних заход1в та 1х ймовiр-ного результату. Пвд реальнiстю планування розумшть своечасну та грамотну постановку операти-вно-тактичних та слвдчих завдань, а також дове-дення 1х до виконання [27, с. 75].
Планування е особливо важливим у практищ виявлення та розслвдування складних та багатоеш-зодних злочинв, злочинв, якi вчиняються оргаш-зованими злочинними групами, яш ретельно маску-ються та приховуються, яш вчиняються за участю високопосадовц1в рiзних ланок державного управ-лшня та шших державних орган1в, до яких у бшь-шостi випадкв, i ввдносяться злочини, пов'язаиi з одержанням неправомiрноl вигоди. [28] Планування таких злочитв часто поеднуеться з укладан-ням графiчних схем, на яких послвдовно та наочно вщображаються усi вiдомi зв'язки злочинц1в, мiсця та умови вчинення злочин1в, засоби 1х прихову-вання, схеми вщмивання та легалiзацil отриманох неправомiрноi вигоди тощо. Укладаиия таких гра-фiчних схем дае змогу визначити та оцшити всю картину злочинно! дiяльностi, визначити наявнi про-галини та окреслити подальшi необхвдш шаги здо-буття iнформацil та доказ1в. За даними, отриманими за результатами опитування практич-них прац1вник1в правоохоронних орган1в, в обов'язки яких входить виконання дш з виявлення
та розслвдування злочинiв, пов'язаних з отриман-ням неправомiрноi вигоди, майже завжди вияв-лення та розслiдування злочинiв означено! категорий супроводжуеться вiдповiдним плануванням дiй правоохоронцiв.
Виявлення та розслвдування злочинiв, пов'язаних з отриманням неправомiрноi вигоди ускладню-еться тим, що зазвичай у правоохоронцiв у розпо-рядженнi знаходиться невеликих обсяг доказово! шформацп, а велика кшьшсть наявно!' шформацп мае певний припустимий характер, оскiльки злочи-нцi у бвдь-який час можуть змшювати час та мкце передачi неправомiрноi вигоди, зааб та склад учас-никш тако! передачi, та iишим чином намагатись максимально приховати та замаскувати власнi зло-чиннi дii. Оскшьки такi обставини можуть зруйну-вати ретельно сплановану операцii щодо докумен-тування фактiв отримання неправомiрноi вигоди та затримання злочинцiв, пiд час складання плаиiв суб'екту планування слад прогнозувати такi змини, враховувати можливкть !х вчинення та бути готовим до реагування на них. Планування та прогноз можливого розвитку ситуацii щодо документу-ваиия злочинних дiй та затримаиия осiб, якi отри-мують, надають неправомiриу вигоду, чи е посере-дниками у цьому, мае передбачати не тшьки вiрогi-дну тактику дш злочинцiв, але й ймовiрнi вiдхиления та змiии у не!, а також передбачати вщ-поввдш можливостi перебудови дii правоохоронцiв щодо недопущення втрати доказiв, потрапляння працiвникiв правоохоронних органiв у безвихщн та тактично скрутш чи не визначеш становища, у яких злочинцi зможуть знищити чи приховати слiди власно! злочинно! дiяльностi, зникнути з мь сця скоення злочину, попередити спiвучасникiв та iншим чином негативно вплинути на кiицевий результат дш щодо документування !х злочинно! дiя-льностi.
Означена специфiка злочинiв, пов'язаних з отриманням неправомiрноi вигоди, обумовлюе ва-жливiсть зберiгаиия у таемниц всiх оргаиiзацiйних заходiв пiд час планування розслiдуваиня та особливо викриття злочинiв означено! категорii, осш-льки будь-яке просочення подiбно!' шформацп може звести наиiвець всi дп правоохоронцiв та на-дати можливкть злочинцям вжити вiдповiдних за-ходiв щодо зруйнування усiх запланованих дш з !х викриття та притягнення до вiдповiдальностi. За-значене вщноситься не лише до можливостi, у такому випадку, злочинцю уникнути затримання на мiсцi вчинення злочину та приховати предмет отри-мано! неправомiрно!' вигоди, але й дасть йому час та можливiсть приховати та знищити iишi можливi слвди власно! злочинно! дiяльностi, наприклад вщ-повiднi документи, записи, речi, комп'ютерну шфо-рмацiю тощо.
Окрiм збереження i таемницi iнформацii, од-шею з важливих умов успiшностi та результативно-стi пла^вання виявлення та розслiдуваиия злочи-нiв, пов'язаних з отриманням неправомiрноi' вигоди, е забезпечення раптовосп проведення оперативно-розшукових та слвдчих дiй, оскiльки це
дае змогу певним чином паралiзувати отр злочин-цiв пiд час !х затримання та, вiдповiдно, забезпечуе можливкть правоохоронцiв бiльш ефективно та у бшьш повному обсязi провести фшсацш та збiр до-казово! бази, здшснити якiсно та у повному обсязi заплаиованi оперативно-розшуковi та слiдчi дi!'. Ра-птовiсть вчинення оперативно-розшукових та слiд-чих дiй дае змогу правоохоронним органам вчи-нити значний психолопчний вплив на злочиицiв, забезпечити певну дезорганiзацiю !х штелектуаль-но! дiяльностi, в частинi тих !х дiй та вчинкiв, щодо яких й провадяться означенi оперативно-розшуковi та слiдчi дii, тобто значно падвищить кiицеву ефек-тивнiсть за^атованих дiй правоохоронцiв [29, с. 116].
Злочини, пов'язаиi з отриманням неправомiр-но! вигоди, у сучасних умовах, як правило, предста-вляють собою складш, багатоепiзоднi злочини, тому врахувати та якiсно розмiстити усi епзоди в одному конкретному планi бувае досить складно, а iнодi й недоцшьно, оскiльки такий план стае за-надто громiздким та незручним. У цьому випадку слiд складати плани по епiзодах, що наддасть змогу бiльш ретельно та детально передбачити та врахувати уа можливi варiаити розвитку подiй та ввдпо-вiдних дiй правоохоронцiв. Таке складаиия плаиiв по епiзодам варто використовувати й у випадках, коли проводиться процес викриття чи розслвду-вання злочинв, пов'язаних з одержанням неправо-мiрно!' вигоди, в декшькох пов'язаних мiж собою пiдприемствах та установах, за участю велико! ш-лькостi пiдозрюваиих осiб, посередникiв, поабни-кiв тощо. Такi окремi епзодш плани слiд координу-вати за загальним напрямком виявлення та розсль дування злочинiв, означено! категорii, що мае забезпечити максимальну ефективнiсть проведення оперативно-розшукових та слiдчих дiй, необхвдних для якiсного та повного !х документуваиия та притягнення винних оаб до вiдповiдальностi.
Пiд час пвдготовки пла^ щодо проведення конкретних оперативно-розшукових та слщчих дiй при виявленш та розслiдуваннi злочинiв, пов'язаних з одержанням неправомiрно!' вигоди, особ^ що його складае варто чггко уявляти собi мехаиiзм скоення окремого конкретного злочину. Це наддасть йому змогу точно визначити ва обставини скоюва-ного злочину та забезпечить оптимальне викорис-таиия наявних сил та засобiв у вщповщш часовi лi-мiти.
Правильне та своечасне використаиия можли-востей негласного апарату та оперативно-техиiч-них засобiв дозволить не тiльки виявити ознаки злочинiв, пов'язаних з одержанням неправомiрноi вигоди та встановити усiх причетних до них оаб, а й яшсно задокументувати !х злочинну дiяльнiсть, забезпечити ефективнiсть та швидкiсть процесу ро-зслiдуваиня таких злочинiв.
Висновки i пропозицil. План виявлення та ро-зслiдуваиня злочинiв, пов'язаних iз одержанням не-правомiрноi вигоди - це структуроване керiвне рi-шення, яке визначае конкретнi поетапнi заходи, спрямоваш вирiшения вiдповiдних завдань, поста-влених перед правоохоронними органами щодо
протиди злочинам означено1 категори в частиш !х виявлення та розслвдування, якi мають проводитись за умови додержання вимог дшчого чинного зако-нодавства та за свойм змктом вщповвдати конкрет-нш обстановцi, що склалася;
Планування виявлення та розслвдування зло-чин1в, пов'язаних iз одержанням неправомiрноl вигоди - це процес визначення на основi тактичного моделювання в1дповщно1 структуровано1 системи оперативно-розшукових заходш та слщчих дш, яш мають що забезпечити оптимiзацiю процесу прове-дення таких дш з виявлення та розслвдування зло-чинш, пов'язаних iз одержанням неправомiрноl вигоди, забезпечити ефективне та яшсне застосування наявних сил та засобш.
Список лiтepaтуpи
1. Громов В.И. Дознание и предварительное следствие (теория и техника расследования преступлений). - М., 1925. - 163 с.;
2. Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений. - М., 1938. - С. 334.
3. Колесниченко А.Н. Роль следственных версий и построение их при расследовании преступлений // Учен. зап. Харьк. юрид. ин-та. - Харьков, 1975. - Вып. IX. - С. 165.
4. Васильев А.Н. Следственная тактика. - М., 1976. - 56 с.;
5. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. - Харьков: Косум, 2000. - 175 с.;
6. Ларин А.М. От следственной версии - к истине. - М., 1976. - 280 с.;
7. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания. - М., 1969. - 167 с.;
8. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. - М., 1967. - 290 с.
9. Новий тлумачний словник украшсько1 мови том 2 К-П 200 000 слв, видання друге виправлене [ Текст ] / [уклад. : В. Яременко, О. Слшущко.]. -К. : Акотт, 2008. - 926 с.
10. Планування д1яльносп пвдприемства: Навч. поаб. / За ред. Москалюка В. £. — К.: КНЕУ,
2002. — 252с.
11. Денисон Э.Ф. Оценка источников экономического роста как база долгосрочных прогнозов// Долгосрочное планирование и прогнозирование. — М.: Прогресс, 1975;
12. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Щдручник. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998. - 268 с.
13. Тарасюк Г. М., Шваб Л. I. Планування д1я-льносп шдприемства. Навч. Поаб. — К.: Каравела,
2003. — 432с.
14. Шавер Б.М., Винберг А.И. Криминалистика. - М., 1940. - С. 76.
15. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3-х т. - М., 1977. - Т. 2. - С. 352.
16. Журавель В.А. Роль гипотез в криминалистическом прогнозировании // Актуальные проблемы гос-ва и права. - Одесса, 1998. - Вып. 5.
17. Специализированный курс криминалистики: Учебник / Отв. ред. М.В.Салтевский. - К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1987. - 360 с.
18. Драпкин Л.Я. Ситуационный подход в криминалистике и программирование расследования // Проблемы программирования, организации и информационного обеспечения предварительного следствия: Межвуз. межведом. сб. науч. раб. - Уфа: Башкирский ун-т, 1989. - С. 167;
19. Танасевич В.Г. Понятие и криминалистическое значение следственной ситуации // Сов. государство и право, 1979. - №8. - С. 24-27.
20. Гавло В.К. О следственной ситуации и методике расследования хищений, совершаемых с участием должностных лиц // Вопр. криминалистической методологии, тактики, методики расследования. - М.: Юридат, 1973. - С. 86-92;
21. Словник шоземних сл1в: 23000 сл1в та термшолопчних словосполучень [Текст] / [уклад. Л. О. Пустовгг та ш.]. - К. : Дов1ра, 2000. - С. 892.
22. Неживий В. М. Типов1 ситуацп учинення злочин1в у сфер1 земельних вщносин з проявами ха-барництва [ Текст ] / В. М. Неживий // Вюник Луга-нського держ. ун-ту внутр. справ 1м. Е. О. Двдоре-нка // Спещальний випуск. - 2011. - № 8. - С. 532539.
23. Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А., Якубович Н.А. Планирование расследования. - М., 1975. - С. 6.
24. Дубровицкая Л.П., Лузгин И.М. Планирование расследования. - М.: Юрид. лит., 1972. - С. 5.
25. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.И.Винберга. - М., 1952. - Ч. 2. - С. 22-25.
26. Колесниченко А.Н. Планирования расследования: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - Харьков, 1952. - 21 с.
27. Михайличенко О. А. Тактика застосування оперативних комбшацш при затриманш злочинц1в [Текст]: монограф1я / О. А Михайличенко, I. В Сер-вецький; [за заг. ред. Е. О. Ддоренка.]. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. - 198 с.
28.
Noonan, John Thomas. 1984. Bribes. New York: Mac millan.
29. Мышков Я.Е. Организация расследования взяточничества // Луган. акад. внутр. справ МВС // Наук.-теорет. журн., 2003. - Вип. 3. - С. 116-124.
