CC BY
31
УДК 389.341:683.92:7.05](477)
DOI: 10.30838/J.BPSACEA.2312.231018.85.315
П1Ч - ОПАЛЮВАЛЬНИЙ ПРИСТР1Й НАРОДНОГО ЖИТЛА СЕРЕДНЬОГО ПОДН1ПРОВ'Я (КОНСТРУКТИВНО-ФУНКЦЮНАЛЬНИЙ
ТА СВ1ТОГЛЯДНИЙ АСПЕКТИ)
евсеевл г. п.1, д-р наук держ. управ., проф., ПЕТРЕНКО В. В., студ.
'Кафедра украшознавства, Державний вищий навчальний заклад «Приднгпровська державна академiя будгвництва та архиектури», вул. Чернишевського, 24-а, Днгпро, 49600, Укра!на, тел. +38 (0562) 46-94-98, e-mail: [email protected] ORCID ID: 0000-0001-9207-6333
2Державний вищий навчальний заклад «Приднгпровська державна академiя будшництва та архиектури», вул. Чернишевського, 24-а, Дншро, 49600, Укра1на, e-mail: [email protected], ORCID ID: 0000-0001-9217-2827
Анотащя. У наш час уже неможливо уявити ^6i комфортного iснування в примщенш без опалювальних приладiв. Первиннi «опалювальн системи» з'явилися ще й у кам'яному вiцi. Прадавнi люди розпалювали у сво!х житлах багаття, яш зiгрiвали !х у непогоду (а заодно й служили «плитою» для приготування mi). З розвитком людського суспiльства еволюцiонували й опалювальнi прилади та пристро! для забезпечення його комфортного юнування. Так приблизно за пару столггь до нашо! ери з'явилися першi опалювальнi печi з димарями для вщводу продуктiв горшня. Цi печi використовуються й дониш, спрямовуючи удосконалення на збiльшення !х ефективностi.
Великий внесок в «опалювальну iсторiю» людства внесли iнженери прадавнього Риму. Система, яка мала назву «хюпокаустум (грiюча пiдлога)», була доволi складна але при цьому ефективна. В1д печi, яка розпалювалася за межами будiвлi спалювали паливо, а по мереж1 спецiальних каналiв, що проходили в шдлоговому просторi i в стiнах нагрiте повiтря назвало цi огорожi, а потiм выдавали тепло внутрiшньому повiтрю. У XV-XVIII столiттях були поширенi глинянi й цегельш печi, у багатих будинках, щоправда, можна було зустрiти кахельш, що вважалося великою розк1шшю.
На територи Укра!ни цi види печей повсюдно використовувалися в побутi. Сьогодш ще можна знайти укра!нсьш оселi де активно використовуються печi, але здебшьшого вони стали елементом декору. Шч, у старi часи, завжди була неодмiнним атрибутом кожно! укра!нсько! хати. Виявлення особливостей розвитку укра!нсько! печi як елемента iнтер'eру, побуту та культури укра!нського народу виявляе iнтерес, як для етнографiв так та юторишв, так i для будiвельникiв та iнженерiв, бо питання теплозбереження та опалення примiщення на теренах Укра!ни сьогоднi е вкрай актуальними, оск1льки стосуються дуже вразливих тем для сьогодшшнього соцiуму - газ, вугшля, комунальнi тарифи тощо. В украшськш народнiй традицп народне житло належить до головних дшянок традицшно! культури етносу, а система опалення та теплозбереження становить, своею чергою, одну з його найважливших типолопчних особливостей. У системi народного житла такi специфiчнi особливостi мае укра!нська пiч. Пiч, будучи серце украшсько! хати, мала сво! особливосп конструктивно-функцiональних рiшень. Перш чим дослвдити пiч як опалювальний пристрiй, уточнимо поняття «опалення» — штучний обiгрiв примiщень протягом опалювального перiоду з метою вцднкодування в них теплових втрат i шдтримки на заданому рiвнi температури, що ввдповвдае умовам теплового комфорту та/або вимогам технолопчного процесу. Мета досл^ження полягае у висвилеш маловiдомих аспектiв, зокрема конструктивно-функцюнальних, опалюваних пристро!в укра!нського народного житла, зокрема печ^ Висновки. 1. Основними опалювальними пристроями на теренах Дншропетровщини, зокрема у селах Петрик1вського району, були вариста шч, яка виконувала функцi! опалення та приготування !ж1, груба та лежанка. 2. У сучасних оселях здебшьшого збереглися лише лежанки та груби як опалювальш пристро!, а вариста шч замшена технолопчно новими газовими печами. 3. Конструктивно-функцюнальш особливостi варисто! печi тiсно пов'язанi з особливостями господарства, але мали загальний характер, який породжувався необхiднiстю безпеки експлуатац^! печь 4. Опалювальнi пристро!, прилади для !х обслуговування i в1дведення диму посiдали помiтне мiсце у традицшних свiтоглядних та обрядово-звичаевiй культурi селянина. На сьогодш щ традиц^! помггао втрачаються. 5. Традицiя прикрашання, розмальовування опалювальних пристро!в зберiглася до сьогодш, виконуючи лише естетичну функцiю.
Ключов1 слова: укртнська хата; опалювальш пристроi; тч; конструктивно-функцюнальт особливостi neui; розмальовування m4i; сакральт традицй m4i
ПЕЧЬ - ОТОПИТЕЛЬНОЕ УСТРОЙСТВО НАРОДНОГО ЖИЛЬЯ СРЕДНЕГО ПОДНЕПРОВЬЯ (КОНСТРУКТИВНО-ФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ
И МИРОВОЗЗРЕНЧЕСКИЙ АСПЕКТ)
ЕВСЕЕВА Г. П.1, д-р наук гос. упр., проф., ПЕТРЕНКО В. В.2, студ.
'Кафедра украиноведения, Государственное высшее учебное заведение «Приднепровская государственная академия строительства и архитектуры», ул. Чернышевского, 24-а, Днипро, 49600, Украина, тел. +38 (0562) 46-94-98, e-mail: [email protected], ORCID ID: 0000-0001-9207-6333
Государственное высшее учебное заведение «Приднепровская государственная академия строительства и архитектуры», ул. Чернышевского, 24-а, Днипро, 49600, Украина, e-mail: [email protected], ORCID ID: 0000-0001-9217-2827
Аннотация. В наше время уже невозможно представить себе комфортного существования в помещении без отопительных приборов. Первые «отопительные системы» появились еще в каменном веке. Древние люди разжигали в своих жилищах костры, которые согревали их в непогоду (а заодно и служили «плитой» для приготовления пищи). С развитием человеческого общества эволюционировали и отопительные приборы и устройства для обеспечения его комфортного существования. Так примерно за пару веков до нашей эры появились первые отопительные печи с трубами для отвода продуктов горения. Эти печи используются и по сей день, направляя усовершенствования на увеличение их эффективности.
Большой вклад в «отопительную историю» человечества внесли инженеры древнего Рима. Система, которая называлась «хюпокаустум (греющий пол)», была довольно сложная, но при этом эффективная. В печи, которая разгоралась за пределами здания сжигали топливо, а по сети специальных каналов, проходивших в напольном пространстве, а в стенах нагретый воздух нагревал эти ограждения, а затем отдавали тепло внутреннему пространству. В XV-XVIII веках были распространены глиняные и кирпичные печи, в богатых домах, правда, можно было встретить кафельные, что считалось большой роскошью. На территории Украины эти виды печей повсеместно использовались в быту. Сегодня еще можно найти украинские дома где активно используются печи, но в основном они стали элементом декора. Печь, в старые времена, всегда была непременным атрибутом каждой украинской хаты. Выявление особенностей развития украинской печи как элемента интерьера, быта и культуры украинского народа проявляет интерес, как для этнографов и историков, так и для строителей и инженеров, потому что вопрос тепло сбережения и отопления помещения на территории Украины сегодня является крайне актуальными, поскольку касаются очень уязвимых тем для сегодняшнего социума - газ, уголь, коммунальные тарифы. В украинской народной традиции народное жилье принадлежит к главным аспектам традиционной культуры этноса, а система отопления и теплосбережения составляет, в свою очередь, одну из его важнейших типологических особенностей. В системе народного жилья такие специфические особенности имеет украинский печь. Печь, будучи сердцем украинской хаты, имела свои особенности конструктивно-функциональных решений. Прежде чем исследовать печь как отопительное устройство, уточним понятие «отопление» - искусственный обогрев помещений в течение отопительного периода с целью возмещения в них тепловых потерь и поддержания на заданном уровне температуры, отвечающей условиям теплового комфорта и / или требованиям технологического процесса. Цель исследования заключается в освещении малоизвестных аспектов, в частности конструктивно-функциональных, отапливаемых устройств украинского народного жилья, в том числе печи. Выводы. 1. Основными отопительными устройствами на территории Днепропетровщины, в частности в селах Петриковского района, были «варистая печь», которая выполняла функции отопления и приготовления пищи, груба и лежанка. 2. В современных домах в основном сохранились лишь лежанки и печки как отопительные устройства, а «варистая печь» заменена технологически новыми газовыми печами. 3. Конструктивно-функциональные особенности «варистой печи» тесно связаны с особенностями хозяйства, но имели общий характер, который визван необходимостью безопасности эксплуатации печи. 4. Отопительные устройства, приборы для их обслуживания и отвода дыма занимали заметное место в традиционных мировоззренческих и обрядовых обычаев крестьянина. На сегодня эти традиции заметно теряются. 5. Традиции украшения, раскрашивание отопительных приборов сохранилась до сих пор, выполняя только эстетическую функцию.
Ключевые слова: украинская хата; отопительные устройства; печь; конструктивно-функциональные особенности печи; раскрашивание печи; сакральные традиции печи
A STOVE AS A HEATING DEVICE OF FOLK ACCOMMODATION IN MIDDLE PODNIPROVIA (STRUCTURAL-FUNCTIONAL AND WORLD
VIEW ASPECTS)
YEVSEIEVA G. P.1, Dr. Sc. (Public Management), Prof, PETRENKO V. V.2, student
'Department of the Ukrainian Studies, State Higher Educational Establishment «Prydniprovs'ka State Academy of Civil Engineering and Architecture», 24-а, Chernyshevskoho str., Dnipro, 49600, Ukraine, tel. +38 (0562) 46-94-98, e-mail: [email protected], ORCID ID: 0000-0001-9207-6333
2State Higher Educational Establishment «Prydniprovs'ka State Academy of Civil Engineering and Architecture», 24-а, Chernyshevskoho str., Dnipro, 49600, Ukraine, e-mail: [email protected], ORCID ID: 0000-0001-9217-2827
Annotation. Nowadays it is impossible to imagine a comfortable existence in the room without heating appliances. The primary "heating systems" appeared in the Stone Age. Ancient people made fire in their dwellings to warm themselves in bad weather (and at the same time fire was also served as "a stove" for cooking). With the development of human society, heating appliances have also evolved to ensure people's comfortable existence. Some centuries BC, the first heating stoves with chimneys for the removal of combustion products have appeared. These stoves are used till now guiding the improvements to increase their effectiveness.
A great contribution in "heating history" was made by engineers of an ancient Rome. The system, which was called "hiupokaustum (warming floor), was quite complicated but effective. From the stove that was outside the building fuel was burned and through the network of special channels passing through the floor space and in the walls hot air heated these
partitions, and then gave the heat to the interior air. In the XV-XVIII centuries clay and brick stoves were widespread; in rich houses, indeed, it was possible to see glased tile stove that was considered as a great luxury for that period.
In Ukraine these types of stoves were widely used in everyday life. Today it is still possible to find the Ukrainian houses where stoves are actively used, but for the most part they have become an element of decoration. In ancient times, stoves had always been an indispensable attribute of every Ukrainian house. Identifying the features of the development of the Ukrainian stove as an element of interior design, everyday life and culture of the Ukrainians attracts interest, both for ethnographers and historians, as well as for builders and engineers, because today the issue of heat preservation and heating facilities in Ukraine is extremely relevant, because they relate to intensely vulnerable topics for today's society - gas, coal, utility tariffs, etc. In Ukrainian folk tradition, folk dwelling belongs to the main sections of the traditional ethnic culture and the system of heating and energy efficiency, in turn, is one of its most important typical features. The Ukrainian stove has such specific features in the system of national housing. The stove, being the heart of the Ukrainian house, had its own peculiarities of constructive and functional solutions. Before investigating the stove as a heating appliance, we clarify a concept of "heating" - artificial heating of apartments during the heating period in order to compensate heat losses and support at a given temperature that matches the criteria of thermal comfort and/or requirements of the technological process. The purpose of the research is to highlight unfamiliar aspects, including the constructively-functional heating appliances of Ukrainian folk housing, particularly stoves. Conclusions. 1. The main heating devices in Dnipropetrovshchyna region, particularly in the villages of Petrykivskoho district were a "varysta" stove, which carried out the functions of heating and cooking, stove and pallet. 2. In modern houses, for the most part, only stove-beds and stoves have preserved as heating appliances, while "varysta" stove has been replaced by technologically new gas stoves. 3. Structural and functional features of the "varysta" stove are closely connected with the peculiarities of the economy, but it has a general character, which is generated by the need for safety operation of the stove. 4. Heating appliances, devices for their servicing and removal of fume occupied a prominent place in countryman's traditional worldview and ceremonial-customary culture. Today these traditions are visibly losing. 5. The tradition of decorating and painting heating appliances has preserved till nowadays, performing only an aesthetic function.
Keywords: the Ukrainian house; heating appliances; a stove; structural and functional features of stove; a stove painting; sacral traditions of the stove
Постановка проблеми в загальному ви-глядь У наш час уже неможливо уявити собi комфортного юнування в примщенш без опалювальних приладiв. Первинш «опалювальш системи» з'явилися ще й у кам'яному вь щ. Прадавш люди розпалювали у сво1х жит-лах багаття, яю зiгрiвали !х у непогоду (а заодно й служили «плитою» для приготування 1ж1). З розвитком людського суспшьства ево-люцюнували й опалювальш прилади та при-стро! для забезпечення його комфортного ю-нування. Так приблизно за пару стшть до нашо! ери з'явилися першi опалювальш печi з димарями для вщводу продукпв горшня. Ц печi використовуються й дониш, спрямовую-чи удосконалення на збшьшення 1х ефектив-носп.
Великий внесок в «опалювальну юторш» людства внесли шженери прадавнього Риму. Система, яка мала назву «хюпокаустум (грь юча шдлога)», була доволi складна але при цьому ефективна. Вщ печ^ яка розпалювалася за межами будiвлi спалювали паливо, а по мережi спещальних каналiв, що проходили в шдлоговому просторi i в стшах нагр^е пов^-ря назвало ш огорожу а потсм вщдавали тепло внутршньому поварю.
У XV-XVШ стол^ях були поширеш глиняш й цегельш печ^ у багатих будинках,
щоправда, можна було зустр^и кахельш, що вважалося великою розюшшю.
На територп Украши щ види печей пов-сюдно використовувалися в побуп. Сьогодш ще можна знайти украшсью оселi де активно використовуються печ^ але здебшьшого вони стали елементом декору. Шч, у старi часи, завжди була неодмшним атрибутом кожно! укра1нсько1 хати. Виявлення особливостей розвитку украшсько! печi як елемента ш-тер'еру, побуту та культури украшського народу виявляе штерес, як для етнографiв так та юториюв, так i для будiвельникiв та шжене-рiв, бо питання теплозбереження та опалення примiщення на теренах Украши сьогодш е вкрай актуальними, оскшьки стосуються ду-же вразливих тем для сьогодшшнього сошу-му - газ, вугшля, комунальнi тарифи тощо. В украшськш народнiй традицп народне житло належить до головних дшянок традицшно! культури етносу, а система опалення та теп-лозбереження становить, своею чергою, одну з його найважливших типолопчних особли-востей. У системi народного житла такi спе-цифiчнi особливостi мае украшська шч. Пiч, будучи серце укра1нсько1 хати, мала сво1 осо-бливостi конструктивно-функцiональних рь шень. Перш чим дослiдити пiч як опалюваль-ний пристрiй, уточнимо поняття «опалення» - штучний обiгрiв примiщень протягом
опалювального перюду з метою вщшкоду-вання в них теплових втрат 1 тдтримки на заданому р1вш температури, що вщповщае умовам теплового комфорту та/або вимогам технологичного процесу.
Анал1з публ1кац1й. Масштабы етнограф1чт дослщження накопичили вже досить багато р1зномаштних розвщок, яю стосуються укра!нського народного житла 1 в яких чи поб1жно, чи ретельтше дослщжено важливий об'ект матер1ально! культури укра!нця - тч. Заслуговують на увагу майже вс розвщки, але нашу увагу привернули роботи Е. Берченко [4], Данилюка [6-7], Т. Космшо! [15], В. Самойловича [21], Р. Сшецького [23] та шш1, але у кожнш згаданш робот висв1тлюються бшьшою м1рою св1тоглядт аспекти опалювальних пристро!в народного житла. Що ж до конструктивно-функцюнальних аспекпв уваги придшено недостатньо, окр1м роботи Р. Сшецького [23], який грунтовно описав опалювальн пристро! народного житла середнього Полюся на приклад1 сш Житомирсько! область Свое завдання ми вбачаемо у дослщження конструктивно-функцюнальних аспекпв укра!нсько! печ1 на приклад1 зразюв, як трапляються на Дтпропетровщит.
Мета дослщження полягае у висвгглет маловщомих аспект1в, зокрема
конструктивно-функцюнальних, опалюваних пристро!в укра!нського народного житла, зокрема печ1.
Виклад основного матер1алу статт1. На сьогодшшнш день достов1рно! шформаци хто 1 коли винайшов конструкщю печ1 немае. 1нженерний тдхщ до конструювання печей прослщковуемо вщ кшця Х1Х початку ХХ ст., коли почали з'являтися перш1 обгрунтоваш р1шення з !х облаштування. З'являються перш1 каталоги з р1зновидами конструкцш печей, як могли виконувати роль як системи опалення, груби, плити для приготування !ж1. У багатьох дослщженнях тч розглядають як особливий елемент штер'еру хати.
А. Гошко в навчальному поабнику «Етнограф1я Укра!ни» за редакщею С. Макарчука у роздш присвяченому штер'еру хати зазначае, що «внутр1шне
планування штер'еру визначаеться такими показниками, як розташування печЬ> [12, с. 17]. В укра!нських хатах майже повсюдно по всш територп Укра!ни тч розташовували або в правому, або в л1вому кутку хати, але обов'язково челюстями до повздовжньо! фасадно! стши хати. Найбшьш старовинним типом печ1 на думку багатьох дослщниюв [3; 6; 12; 15; 21; 29] була - курна тч. I! розташовували м1ж задньою 1 сшешньою стшами хати, поряд з1 входом в житлове примщення. Розм1ри тако! печ1 становили 1,60-2,0 м. довжиною та 1,8-2,20 м шириною, висота разом з притчком дор1внювала 1,01,20 м. Таку тч можна побачити на територп музейного комплексу «Культурно-археолопчний центр Пересопниця», що знаходиться в с. Пересопниця, Р1вненського р-ну, Р1вненсько! область
Шзшше на змшу курнш печ1, яка не мала димоходу, з'являеться так звана «вариста тч» з комином та димоходом. У середин ХХ ст. до тако! печ1 добудовували грубу, яка вщдшяла спальне мюце вщ кухш [12].
Шч використовували в укра!нських хатах для двох основних призначень -приготування !ж1 та опалення (нагр1вання) примщення. Але треба сказати, що в л1тнш час, коли опалення примщення непотр1бне, тч все-таки топили з метою приготування !ж1. I лише десь з початком 20-30-х роюв ХХ стшття, почали виносити печ1 на подв1р'я для приготування !ж1 в л1тнш перюд - кабиця (рис. 1).
За визначенням бшьшосп дослщниюв-етнограф1в укра!нська вариста тч за формою димозаб1рного пристрою (комина, ши!, щвки), який розташовувався над притчком, представлена трьома типами: л1вобережним, правобережним 1 лемювським [15]. Сам1 назви засвщчують ареали поширення кожного з титв. Л1вобережна тч мала комин, стшки якого були поставлен! на притчок вр1вень з ним, так що притчок мае вигляд заглиблено! площадки. Правобережна тч мала комин у форм1 зр1зано! трамщи - у вигляд1 нависаючого над притчком або спертого на стовпчик комина (рис. 2). Шч л1вобережного типу мала комин та притчок без вистутв (рис. 3).
Рис. 1. Кабиця - пгч для лгтнього приготування гж1.
Фото зробленев с. Рубан1вське Синельниювського р-нуна територИ хати-музею 1вана Манжури
Лемювська тч, ^м орiентацii '11 отвору на причшкову стiну мала комин, подiбно до правобережного типу - вш нависав над притчком, але мав форму Г-подiбноi труби, коротка частина яко'1 нависала над припiчком, а подовжена з'еднувалася за стшою сiней, у якш був отвiр для виводу диму в сши.
А. Данилюк дослщжуючи пам'ятки народно! архiтектури Захщного Подiлля подае чимало рiзнотипiв укра'нсько! варисто! печi, якi трапляються у житл подiльчан. У бiльшостi поданих прикладiв печi вирiзняються своею масившстю, комин при печi нависае над широким притчком, мае кубiчну форму. Пщ припiчком нiша - «тд припiчок», а ще нижче «тдтччя», яке використовували для дров [6]. Також Архип Данилюк описуючи давне народне житло в Шацькому нацiональному парку, зазначае що «в iнтер'ерах шацьких хат видiляеться велика пiч, що завершуеться грубкою. Остання закривае частину традицшного полу («примостiв») розташованого вздовж затчно! стiни. Пiч мае багато рiзних маленьких нiш -<шчок», а при коминi над плитою шша -«коминок», де ставили каганець, а давшше палили скшки для освiтлення - посвiт» [7, с. 72-73].
На Слобожанщиш у спорудженш народного житла та облаштуванн iнтер'еру майже до середини ХХ столбя використовувалися традицп, що склалися ще за чаав Ки'всько! Руа, зокрема це стосуеться й штер'ерно! частини кожно! хати - печь Це стверджують майже всi дослщники, котрi вивчали народне житло цього регюну.
Так, Т. Добровольська, М. Сумцов та шш^ описуючи штер'ер слобожансько! хати,
Рис. 2. Приклад укратськоХ печг з комином (правобережний тип)
говорить про те, що внутршне облаштування хати було тдпорядковане певним традищям, що практично школи не порушували i було характерне для вае! Схiдноi Укра!ни [10, с. 74; 26, с. 6].
Опис хатньо! печi у Дншропетровськш обл. (Катеринославськiй губернГ!) перiоду кшця Х1Х початку ХХ ст. збер^ся у етнографiчному звiтi народного побуту Катеринославського краю [1].
У передмовi до звiту вщомий харкiвський вчений-краезнавець пояснюе, що
етнографiчну екскурсiю по
Катеринославськш губернй вiн здiйснював зi своею дружиною Е. Р. Иктною-Бабенко влггку 1904 i 1905 рр. на запрошення та кошти Губернського земства з пропозицп Катеринославського «Предварительного совета по устройству ХШ Археологического сьезда» [1, с. 19].
Мета ще! екскурсй полягала в тому, щоб зiбрати матерiали для етнографiчноi виставки. Рiзноманiтнi вщомосп про життя та побут народiв, якi проживають на теренах Катеринославщини. Поруч з зiбраними матерiальними об'ектами, описаними у звт та виставлених на етнографiчнiй виставцi пiд час ХШ Археолопчного з'!зду, у звт краезнавця знаходимо опис та замальовку печi характерно! для Катеринославщини: «Устройство очага или печи бывает весьма различною. У малоросов «пич» делается по-старинному - просто из глины, смешанной иногда с мелкими камнями и по-новому из кирпичей. Печь такая состоит из собственно «печи, нижняя часть ее называется «чирин», свод «челюсти» и «припечка» с «комынем» для отвода дыма в «дымарь». Сбоку печки к
стене устраивается «запичек» для склада кухонних принадлежностей. Из «комына» ведет отверстие в «дымарь» или «бовдур» (дымовая труба)» [1, с. 29]. У звт В. Бабенка
описана технология облаштування димаря -вони плетуться з лози 1 з обох боюв (внутр1шньо! та зовшшньо! обмащуються глиною).
Рис. 3. Тип лiвобережноl печi. Свтлина зроблена у с. Гречене Петриювського р-ну Днтропетровськог обл.
У мюцевостях багатих на камшь (у селах нижче по Дншру вщ Катеринослава) димар1 викладаються з каменю. На даху хати облаштовують «верх димаря», який роблять 1з дошок, оздоблюючи його р1зними карнизами. У сшях тд бовдуром влаштовують невелик! тчки - «кабищ» для готування !ж1 у лггнш час [1, с. 29].
Разом з тим В. Бабенко зауважуе, що у досконалих (бшьш багатих) забудовах варист печ1 облаштовували з плитами для приготування !ж1, а в кого хата мала «чисту юмнату» там облаштовували «грубку». Що стосуеться способу видобутку вогню, то вс користуються арниками. Старий спос1б -кремшь та кресало - використовують лише стар1 козаки для люльки [1, с. 29].
А. Байтурш дослщжуючи житло в обрядах 1 уявленнях схщних слов'ян, доводить, що тч е просторово ор1ентувальною складовою 1нтер'еру хати. Бо яке б планування хати не було, своерщною в1ссю ор1ентац1! житла е д1агональ «покуття -тч», де покут вказуе на схщ (На Божу
сторону, на Св1тло), а п1ч - на захщ (на сторону тьми). Для украшщв ця д1агональ мала високий р1вень ц1нн1сних характеристик, адже ця типограф1я хати була ясною 1 зрозумшою для кожного 1 п1ч - «жшочий прост1р», а на покут1 - почесний прост1р для святого (образ1в, рушник1в тощо) [3, с. 72].
Прийняття ц1е! д1агонал1 за спшьну л1н1ю в1дл1ку у штер'ер1 укра!нських хат дае можлив1сть розглядати р1зномашття внутр1шнього планування, зокрема розташування печ1, яке зводиться лише до р1зноматття розташування вх1дних дверей у юмнату, поворот1 челюстей печ1, форми комина, наявносп штандарт1в, зап1чка тощо, що власне е другорядним у формувант внутр1шнього 1нтер'еру.
Д1агональ «тч-покут» у ц1нн1сн1й топограф^ хати е абсолютно зрозумшим для нас знаком, оскшьки прадавн1 культури котр1 поширювалися на теренах Укра!ни будували сво! житла без в1кон, розм1щуючи вхщш пройоми на п1вдень, використовуючи вхщник як джерело св1тла та тепла, а тч
розташовували у протилежному бощ - подал1 вщ дверей, тобто на твшчнш сторот юмнати, щоб тепло не виходило з примщення, тч не так швидко вихолоджувалася. Цю верс1ю тдтверджують деяю вчеш [1; 3; 6; 13-15; 20-21].
Поява в1кон у житл прадавшх украшщв породжуе видозмши у внутр1шньому плануванш - шч «пересуваеться» ближче до входу. Натомють залишаеться у твшчнш сторот хати протиставляеться св1тлш сторот, тобто твденнш спш на якш тепер були в1кна.
«Диагональ печи - красный угол («оконный», наиболее освещённый) - лишь естественное завершение эволюции противопоставления печь - источник света» -стверджуе А. Байбурин [3, с. 86].
Такий подш внутр1шнього штер'еру став бшьш життевим 1 прижився назавжди в украшськш хат1, бо з'явилася можливють видшити «чисту» половину кмнати. Але не тшьки, як виявилося з часом за умов такого планування в юмнат краще збер1галося тепло. Таким чином, з'являеться можливють говорити про архетип внутр1шнього планування хати.
Дослщжуючи штер'ер хати багато хто з дослщниюв вважають, що хронолопчно першим центром житлово! юмнати е тч. I не лише тому, що це джерело тепла, а й тому, що в печ1 готували !жу (1 взимку 1 вл1тку). Приготування !ж1, окр1м витчки хл1ба для украшщв також е важливим оскшьки забезпечувало життездатшсть та
працездатшсть. Ц традицп збереглися у фольклорних здобутках (тснях, приств'ях, загадках тощо).
Шч була мюцем для сну - на печ1 спали д1ти та люди старшого в1ку (бабус1, дщуа), а також бшя печ1 мились, бо в печ1 грши воду, запарювали траву для миття, тч використовували для лшування р1зних хвороб, також тч використовували для р1зно! календарно! обрядовосп тощо. Отже, тч була потр1бною майже цшодобово та цшор1чно. Саме з ще! причини украшський народ мае особливе сакральне ставлення до печ1 та щодо !! забудови.
Шч пройшла довгий шлях розвитку: з глиняно! перетворилася на цегляну, з курно! на димохщну. «Бша» тч була значно менших
розм1р1в 1 постшно бшилася. Шч як правило забудовувалася господарем хати, але у випадку, коли господар не ум1в набивати тч, тод1 запрошував майстра. До майстр1в яю будували печ1 господар ставився з великою повагою (ця традищя збер1глася аж до сьогодш). Господар1 намагалися задобрити майстра, щоб пч не димша, добре випкала хл1б, була «наваристою», тримала тепло 1 мало «брала» дров. Щоб тч добре виткала хл1б на чершь набивали битого скла та суху глину, школи в стши печ1 закладали грош1. Коли майстер був незадоволений господарями м1г закласти на чершь линовище гадюки (шкуру обл1злу з гадюки при линянш), тод1 тч не виткала хл1ба, не давала шкоринки.
Серед складових елеменпв печ1 вир1зня-ють таю обов'язков1 складов^ челюстг, при-тчок, комин, затчок, штандари, кагла, в 'юшка, димар, лежанка, груба. Пояснимо деяю з них: челюст1 - вихщ кухонно! печ1, отв1р дугасто! форми м1ж притчком 1 внут-р1шньою частиною печь В печг палав огонь г червоним язиком лизав челюстг (Михайло Коцюбинський, I, 1955, с. 13 ); притчок -горизонтальна площина перед челюстями пе-ч1 тд комином, продовженням яко! е чершь печь Зубиха увесь огонь вигромадила на притчок (Квтка-Основ'яненко, II, 1956, 203); Федоська запалила I поставила на притчку, тд комином, тр1скуну скалку (Микола Олт-ник, Леся. 1960, 84). Звершмо увагу, що комин - передня (нижня) частина димоходу ва-ристо! печ1, а також канал з вогнетривкого матер1алу для виходу диму з печ1, груби в по-в1тря та сам димохщ; гор1шня частина димоходу над дахом яко!-небудь буд1вл1, тобто димар. Так трактують поняття «комин» не лише фах1вцьбуд1вельники та мовознавщ [СУМ, т. 4, с. 245], а й народна культура. Серед твор1в художньо! л1тератури безл1ч знахь док: От побачите, мамо, як я комин розма-люю(Карпенко-Карий, I, 1960, 291); Федоська запалила I поставила на притчку, тд комином, тр1скучу скалку (Микола Олшник, Леся, 1960, 84); Каганець чад1в. У комит гуд1в ос1ннт втер (Олесь Донченко, II, 1956, 105); Два височезнг комини стримти до неба (1ван Франко, V, 1951, 383); Господар1 вертаються з роботи.., а нишком поглядають на димок, що в'еться понад комином низеньким (Леся
Укра!нка, I, 1951, 234); У селг дим вставав над коминами (Леошд Первомайський, Материн. хлiб, 1960, 7).
Частина комина, яка знаходиться в сшях, через яку тдпалюють вiхоть соломи для пок-ращення тяги, називали «бовдур» [СУМ, т. 1, с. 206]. Темним стовбом дим тшов з його бовдура (Словник Гршченка).
Затчок - мюце на печ^ вщгороджене комином, або за тччю або рiзноi величини заглибина в бiчнiй, заднiй або переднiй спт печi, де зберiгають предмети домашнього вжитку, продукти [СУМ, т. 3., с. 261]. На притчку та горщик б1жить, У затчку свекруха бурчить (Украшсью народш лiричнi гост, 1958, 99); Нездужае Катерина, Ледве, ледве дише... Вичуняла, та в затчку Дитину колише (Тарас Шевченко, I, 1951, 30); Кому не вистачало мгсця за столом, тг сидгли на лавах, на скрит, на полу I навть на запчку. А д1ти сидши на печ1 I дивилися зв1дти на бен-кет (Олександр Довженко, I, 1958, 154); 2. Там у зашчку хл1б. Та в1зьми цибулин зо дв1 та сол1 (Марко Кропивницький, IV, 1959, 331); [Данило:] Приперся за с1рниками, бо в стайт л1хтар потух. (Узяв у зап1чку Ырники) (1ван Микитенко, I, 1957, 301).
Штандари - шша тд тччю [СУМ, т. 11, с.553], у цш шш^ як правило, складали дрова та знаряддя порання коло печi - рогач^ ко-цюбу, лопату, Безтурботно сюрчав тд шта-ндарами цв1ркун (Арсен 1щук, Вербiвчани, 1961, 47); «Ш, мамо! — думае, плачучи, Настя. — Шчим ви не втримаете мене вдома. Н1 сваркою, ш кужелем». Не допомогло те, що сховала в скриню хустку, що чоботи були закинут1 далеко тд штандари (Валентин Ре-чмедш, Веснян грози, 1961, 80).
Кагла - отвiр у димоходi (до стел^, який затуляють для збереження тепла тощо [СУМ, т. 4, с. 68]. Позакурювали, хто курив, I присши до грубки, в1д1ткавши каглу, аби, знаете, диму на хатг не було (Анатолш Свидницький, Люборацью, 1955, 160); Вона поштурхае ко-цюбою в печ1 та й затикае каглу заткалом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 334); Стговий вихор тоскно завивав на льоду, наче ос1ннт втер у кагл1 (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 356).
В'юшка - засувка, якою перекривають димохщ, щоб тч не вихолоджувалася. — Повгрите — пусткою дихав хата, аж
заходить не хочеться. Вже й напалиш, г в'юшки вчасно закриеш, а воно втер гуляе (Юрш Збанацький, Сеспель, 1961, 397); Розпатлаы зав1рюхи голосили над л1совою хатиною, завивали в коминг, торгали в'юшки (Олесь Донченко, IV, 1957, 86)
Димар - труба для вщведення диму з печi житлового примщення. Зверху на покргвлях не видко н одного вивода чи димаря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 400);
Лежанка - низька тч у виглядi тапчана для лежання. Хата вже старенька г холодна. Хоч як натопи лежанку звечора, а однаково до ранку вихолоне (Василь Кучер, Трудна лю-бов, 1960, 363);
Груба - тч, що служить для опалювання примщення. Стара пан ц1лу зиму топила в грубах полотном, що лишилось ще од панщи-ни... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 18); Тут .. краще годували, а взимку можна було 1нод1 погртися бшя гаряче напаленог груби (Зша!да Тулуб, Людолови, I, 1957, 89).
На думку Т. Космшо!, тч в украшськш ха^ мала високий стутнь сакралiзацii. Народна уява видшяла тч як головну складову хати. У народнш традицп украштв вона слугувала своерщним язичницьким центром, що мав подвшне значення -позитивне й негативне. З одного боку, тч як мюце домашнього вогнища-жертовника i мюце приготування - щея всього
житлового простору, наповненого
благополуччям i добробутом. З другого боку, наявтсть вщкритого доступу до зовтшнього тривожного св^у через димар створювала небезпеку проникнення в житло негативних мiфологiчних ютот i надприродних сил (чорти, вовкулаки, вщьми, душ^ мертв, хвороби, блискавки тощо). Це зумовлювало тдвищену увагу жшки-декоратора до оздоблення !! площин та отворiв обереговими знаками. Для печi в украшськш ха^ завжди вщводили катзоване мюце - внутршнш кут (язичницький центр) [15, с.53]
Як зазначають бшьшють науковтв, котрi дослщжують укра!нське народне житло, з типом опалювального приладу пов'язана обрядовють хати: «Домашне вогнище сприймалося як центр iзоморфного космосу житла, бшя котрого вщбувалися обряди» [17]; «тч була символом материнського першопочатку, непорушносп родини,
неперервносп життя, рщно! хати, батьювщини [13, с. 456]; «тч мала не тшьки суто утил1тарну функщю приготування !ж1 й надання тепла, але мала й духовну функщю, згуртовуючи родину. Звщси метафора: родинне вогнище» [6, с. 112 ].
Про сакральнють та багато-функщональтсть печ1 говорить 1 дослщниця В. Даренська, котра зауважуе, що «тч входила в число найважлив1ших елеменпв, котр1 створювали будь-який житловий штер'ер та визначали статус само! будови (в украшськш культур! цей спектр вар1юеться вщ карпатсько! колиби до хати), саме тч була головним формуючим елементом житла. Шч була символом мщних родинних стосунюв, а також таких етичних категорш як любов, тепло та щирють» [8, с. 22-26.].
Вщ ще! сакральност та незвичайно! обрядовосп залежала 1 особлива технология забудови печь Старожили згадують: «Шсля валькування хати заходжуються бити тч. То тепер так повелося, що з цегли чоловши мурують печ1 та груби. Хоча ця робота не завжди вдала, тч чи груба добре топиться, гарно варить чи пече, бо мурування печ1 чисто бабська робота та й в1кова 1 дешева тч - бита. Коло не! заходжуються сам! стар! баби, остаркуват молодищ. Забиття печ1 - це важке дшо, але й святе. Одна вщ одно! баби знають, яко! саме глини треба роздубувати, як ту глину вимюювать, сюко в не! черепя, камшня, зал1зячча потовченого треба всипати. Це все !х наука, одна од одно! переймана. Муляруванню навчають ся теж одна од одно!. Мулярами бувають ! человши -але це зрщка. Щоб же ця робота не нудна була ! не така вже важка, з не! баби зробили щле весшля. Однаково, що на коровга!, танцюють, в стелю кочергою стукають, ствають жартовливих тсень. А як треба ще дужче замю збить у купу, а вже ось-ось вже сил не хопить, то поберуть ся за руки ! чи танка, чи метелиц! - не розбереш ! яко! - так виб1гають на мющ по глин!, тупцяючи ногами ! нарештГ нагнувшись до замюа руками та лштями його мнучи ще. Не багато тут !х -душ п'ять - коли все знаюч! дуже баби та дуж!, ! через те репету того та вигадок тих спко, що й головою не зведеш. Оце почнуть д1тей ¿з себе вдавать ! в молодих грать. А це кривить одна одну або кого з вщомих у ам
знайомого. Вироблюють диковини багато, але ж на диковину ! п1ч з1б'ють: ск1ко де хат не е розваляних, а печ1 в !х стоять нерухом!. Дощ, лиха година !х не бере, а щоб звезти ту тч з того мюця, то не ¿накше, як усю цшком зваливши на тачку добру. Так бува, що хата третя уже на одтм мющ вистроювалась, а п1ч одна все служила ! ще на вггр! довго гуляла, поки д1ти не побили, як громаюв хот1ли з не! наробити. Печ1 б'ють теж не без замггок: а) до схщ сонця бить починають, щоб хл1б був як сонце; б) кшчають ! сама старша хрестить у челюстях ! каже: «Господи благослови ! Духу святий», це щоб страва всяка була смачна, ! ¿нш! як1сь е, мабуть. Як коли стане димити тч, то, було, призивають попа, щоб помолився (е ! чин у доповненому требников!: „о еже не дим1ть ся пещ1"), а тепер чогось його не звуть, а щось сам! там полагодять ! таки, мабуть, ! приказують щось, бо як без цього бути, коли в хат1 за димом жити не можна ! хати не натопиш. Комини теж б'ють ! вимальовують як коли матею або якою шшою фарбою. Печ1 щ кругл! ! комини теж закруглен!» [5].
Серед багатьох дослщжень, яю стосуються укра!нського народного житла ! мають в1домост1 про тч, опис технолог!! забудови варисто! печ1 знаходимо в розв1дц1 В. Щербаювського «Орнаментац1я хати», яка була написана автором ще у далекому 1941 рощ, але вперше була опублкована 1980 року.
Розбираючи типолопю укра!нсько! хати, автор вказуе на важливу складову кожно! хати укра!нця - вариста тч, яка завжди займала «куточок м1ж дверима ! твтчною ст1ною». Що ж до технологи, то автором описана така послщовтсть роб1т: «Для печ1 роблять тдмостки, на них плятформу, на яку насипають грубий шар земл1; землю цю змочують водою й утрамбовують (вертикальними колодками або довбеньками). Пот1м на утрамбовану землю посередиш !! кладуть, або вщповщно! величини м1шок наповнений землею, або вщповщний куль чи в'язку соломи ! поверх нього насипають глину, або обкладають глиняними вальками вже без соломи, ! знову трамбують глину, поки не нададуть !й бажано! форми печ1. Тод1 розв'язують м1шок ! вигортають з нього полову, тсля чого легко виймаеться м1шок.
Ще перед вийманням полови або соломи дають трохи висохнути печ1, щоб вона лшше держалася. Пот1м !! всередиш вистругують р1вненько з ус1х боюв, вир1внюючи стд, надають бажану форму челюстям 1 на притчку приробляють комин, або з цегли, або плетений з лози 1 грубо обкладений глиною. Вш мае шию 1 вивщ (рис. 4). На те, щоб тч лшше прогр1вала, для цього до глини додають черепки бито! посуди, як у чершь
(стд печ1), так 1 в !! стшки. Шзшше почали робити печ1 з цегли, але форми завжди бшьш-менш однаково!.
Вщ комина до сшно! стшки, в якш була вироблена вщповщна д1рка, йшов горизонтально лежак, себто горизонтальна труба, яка в стшщ закшчувалася каглою, себто круглою д1ркою, з яко! дим виходив на сши тд бовдур 1 комин» [29].
I Ы11 и
Рис.4. Зразок варистою печг з комином (лгвобережний тип). 1люстраця з книги В. Щербаювського [29]
Науков1 джерела та наш1 особист польов1 матер1али дають змогу стверджувати, що на Дншропетровщиш у штер'ер1 хати селянина розташовували традицшно. Якщо вхщ 1з сшей був праворуч, то тч розташовували л1воруч в1д дверей 1 навпаки. За розм1рами вона була чималою, адже на нш могла спати майже вся родина, залежно вщ кшькосп член1в с1м'!. Зазвичай тч мала комин, з якого горизонтальною трубою дим виходив у сши через отв1р («каглу»). У сшях стояв димар («бовдур»), 1нколи вщкритий знизу. В1н був таких розм1р1в, щоби в нього могла вл1зти господиня. Димар найчаст1ше випл1тали з лози, глини та соломи. Рщше вш був дощаний.
Основу печ1 найчаспше робили з глиносоломи, у полюькому та карпатському житл1 поширен1 були отчки з дерева. На Швдт та Закарпатт1 з природного каменю, тзшше з цегли [12, с. 88]. А на Дншропетровщиш основа печ1 була глиносолом'яна або цегляна. Першим кроком у забудов1 печ1 було забивання фундаменту, його набивали з глини. Глина добре тримала тепло. Найзручшше влаштовувати фундамент тд тч на стадИ закладання основного фундаменту тд будинок або вщразу п1сля заливки основного фундаменту. Фундаменти тд п1ч 1 п1д будинок не повинш бути
перев'язан1 м1ж собою. Зумовлено це тим, що з часом буде вщбуватися просщання фундаменту, 1 для кожного фундаменту воно буде р1зною в залежносп в1д навантаження на нього 1 р1зниш температур.
Чер1нь печ1 вимощували битою глиною (насипаючи до глини бите скло або глиняш черепки) вишпаровуючи !! спешальними розчинами - глина, сшь, п1сок. Чер1нь- це не тшьки нижня площина, дно печ1, де горять дрова — мюце для вип1кання хл1ба 1 варшня страв. Також чер1нню називали й площину над склепшням печ1 (м1ж комином 1 ст1ною), на якш сплять, сушать зерно 1 т. ш. [СУМ, т. 11, с. 380]. Перечитуючи укра!нську художню л1тературу, в1днаходимо: Ти краще позашпаровуй та черть добре вир1вняй, бо горшки перевертаються, а малювати не треба, то примха (Карпенко-Карий, I, 1960, 291); — Я чоботи з себе та мерщт на черть. Як зайшли ж мен зашпори — г матгнечко й р1днесенька! — думала I шгт1 поодскакують (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 27); Батько пол1з на тч парити поперек, припав до черен й.. бол1сно застогнав (Степан Чорнобривець, Пот1к.., 1956, 76).
Пот1м тч всередит вистругують р1вне-нько з ус1х боюв, вир1внюючи стд, надають бажану форму челюстям 1 на притчку приро-бляють комин, або з цегли, або плетений з
лози 1 грубо обкладений глиною. Вш мае шию 1 вивщ. На те, щоб тч лшше прогр1вала, для цього до глини додають черепки бито! посуди, як у чершь (стд печ1), так ! в !! стш-ки. Шзтше почали робити печ1 з цегли, але форми завжди бшьш-менш однаково!. Такий споаб забудови печ1 характерний майже для вах регюшв Укра!ни.
Так, журнал «Народна арх1тектура Опшля» описуе под1бний споаб, лише уточнюе «спочатку щшьно вбивалася, втрамбовувалася своерщна платформа для печ1 «пщ» - близько 1 м заввишки ! 1,5 м завширшки». Тут же уточняеться, що цеглу для забудови печ1 почали використовувати лише на початку ХХ ст. [16].
«Вже в XVII ! XVIII вшах у багатших козаюв печ1 ! груби обкладали кахлями на зразок голляндських. Щ кахл1 були розмальован! узорами р1знобарвно! поливи ! часто були оздоблюваш випуклими в1зерунками. Вщ комина до сшно! стши, в якш була вироблена вщповщна д1рка, йшов горизонтально лежак, себто горизонтальна труба, яка ! стшщ закшчувалася каглою, себто круглою д1ркою. З яко! дим виходив на сши пщ бовдур ! комин» [29].
Шч, будучи серце укра!нсько! хати, мала сво! особливост! конструктивно-
функцюнальних р1шень. Так як вщ сердечного ритму залежить життя людини, так вщ правильного функцюнування печ1 залежало життя людини в хать Адже тч могла бути курною (допоки розтопиш то напустиш диму в хату; «на!сися» диму), сирою (вщсирювати, притягувати сирють), чад1ти (видшяти чад, димгги, копоти), текти (сажа в комин! може мокр1ти ! спкати по його стшках, проступаючи зовт стшки, утворюючи жовт плями на стшках), холодною (не натоплювати хати, давати мало тепла), ненаситною («брати» багато дров для здшснення сво! функцюнального
призначення - варення !ж1, виткання хл1ба тощо). Щоб уникнути вах функцюнальних недолшв майстри, яю будували тч передавали сво! знання один вщ одного.
У науковш л1тератур1 окр1м розвщок Р. Сшецького [23] та бесщи шженера М. Крижишталовича [28], описи техшчно-конструктивних р1шень печ1 вщсутт.
Для уникнення перерахованих вище недолшв печ1 ми зробимо спробу описати важлив! конструктивно-функцюнальш
р1шення печ1, яю були записан! нами з1 сл1в старожил1в. У першу чергу, розм1р печ1 залежав вщ величини ам'! господаря хати, чим бшьша ам'я, тим бшьша тч. Разом з тим тч не повинна перевищувати У розм1ру юмнати в якш вона побудована.
Шч може курити (дим1ти), наповнюючи хату димом та чадом чи тимчасово, чи постшно, коли порушен! технолопчш пропорцп у забудов! комина, а саме: коли комин по всш сво! висот! на будь-якш дшянщ у своему об'ем! може бути меншим за 20 пальцгв, що = 4 долоням. Що у сучаснш систем! м1р означае, що комин не повинен бути меншим 37 см (1 палець ± 1,85 см). Але комин ! неповинен бути бшьшим чим 40 пальцгв = 8 долонь, тобто десь ±75 см.
Шч чадггиме, якщо закладаючи тч, буде порушена пропорщя !! висоти, тобто вщ дол1вки хати до черш! - робочо! поверхн! печь Цей показник залежав вщ росту господин!, бо саме вона поралась бшя печ1 ! зручтсть для не! була основним показником. Про такий антропометричний споаб визначення висоти печ1 зазначають дослщники, зокрема Р. Сшецький, який зазначае що показники були досить конкретт - «по пупа», «тчкар м1ряв по грудь», «по пояс». [23] за техтчними вим1рами тч повинна була бути не нижчою 80 см, але й не вищою одного метра. Саме така висота забезпечуе нечадне та оптимальне функцюнування печь
Шч може «брати» дуже багато дров, неправильно варити !жу та не пекти хл1б, погано вщдавати тепло та дуже швидко вихолодитися. Це залежало вщ висоти челюстей. Чим вищ1 челюст!, тим тч швидше вихолоджувалася, прше збер1гала тепло, а вщтак прше пекла та варила. Вимощуючи чершь печ1 необхщно зробити нахил вщ задньо! стшки до челюстей вщ 2 до 5 см. Маючи такий нахил вогонь в печ1 спочатку буде вдарятися в задню стшку, нагр1ваючи !!, а пот1м буде повертатись до передньо!, прогр1ваючи р!вном1рно кожну стшку печь Склепшня печ1 роблять завжди натвколом, так краще тч вщдае тепло !ж!. Склепшня роблять невисоким, бшьш пологим. Так тч
краще 1 ршномфшше прогр1ваеться, а в1дтак 1 виткае.
Якщо тч задньо! стшою прилягала до дв1рно! стши, тод1 м1ж стшою хати та стшою печ1 набивали глину або солому, замазуючи !! зверху, видовжуючи спальне мюце та збер1гаючи бшьше тепла вщ печ1. Для кращого кондитювання пов1тря та збереження тепла в хат у комиш печ1 влаштовували каглу (в'юшка). Спочатку вона була дерев'яна, а з кшця Х1Х ст. металева. Як правило каглу ставили у затчку. Дверцята кагли нагр1валися 1 пщтримували високу температуру в затчку.
На яюсть опалення в хат впливала висота димаря. Вш не повинен високо височгги над покр1влею хати, але й не бути надто низьким. Висота димаря повинна сягати вщ 60 до 70 см. Тод1 хата не буде кур1ти. ГПсля закшчення
мурування печ1 (викладанн печ1), тч мастили. Важливим елементом мастшня печ1 е час мастшня. Господин! не мастять тч (грубу, лежанку) на мюяць-молодик, бо тектиме, тобто кр1зь стшки проступатиме жовтими плямами 1 шод1 потьоками сажа. Тому господин! не зачшали п1ч на молодику.
На рисунку 5 подана одна з конструкцш печ1 з цегли, яю можна зустр1ти в укра!нських оселях. Процес приготування розчину для кладки печ1 мае сво! особливост!. У тдготовлену чисту емн1сть засипаеться глина, велик! шматки розбиваються на бшьш др1бш, величиною не б1льше кулака. Заливаеться все водою так, щоб вода покривала глину, але не була значно вище !! р1вня. Пот1м перем1шують !!, при необхщносп додаючи воду, щоб в результат вийшла сум1ш, схожа на молоко.
Рис. 5. Приклад конструкци украшсъког печ1 кшця 19 початку 20 столття
Дал1 сум1ш процщжують через сито невеликого перер1зу, щоб вщаяти небажан1 частки, як1 можуть бути присутн1ми в глин1. Пот1м додають п1сок та трохи кам'яно! сол1 пропорцИ один до двох, 1 перем1шують все до консистенцп сметани. У дов1днику с1льського буд1вельника у розд1л1 «Димоходи 1 вентиляцшш канали» подаеться таблиця основних матер1ал1в та !х пропорц1й, що використовуються для печ1 та димоход1в [11, с. 203].
Сам процес кладки печ1 вимагае певно! майстерност1. Виробляти кладку печ1 можна за допомогою шпателя, кельми. Але краще працювати голими руками, як робили майстри тчних справ за старих час1в, а кельму використовувати лише за необхщносп. Розчин береться рукою, викладаеться у вигляд1 г1рки на поверхню, пот1м розстеляеться по н1й тонким шаром. Чим тонш1 будуть шви кладки, тим мшшшою вийде тч в ц1лому. Про м1цн1ть таких печей
свщчать численн1 зруйнован1 хати по всш Укра!н1, де посеред зруйнованих стш хати стоять рештки печ1, височ1ючи комином.
Окр1м печ1 в селянських хатах 1 дос1 можна побачити так1 опалювальн1 пристро! як лежанка та груба. Б1ля печ1 ставили грубку, яка могла слугувати притчком. Саме !х з початку ХХ ст. почали прибудовувати до печ1 1 використовувати саме як опалювальш, тобто для нагр1вання примщень [1]. До !х конструктивних особливостей повернемося у наступних розв1дках.
Коли п1ч була готова вона ставала частиною родинного кола укра!нських с1мей 1 коли в печ1 спалахував вогонь лише тод1 буд1вля вважалася житлом. Л1д1я Орел у публшацп «Своя хата - рщна мати», описуе обряд освячення ново! хати: «до того як перейти в нову хату, топили в печ1 дрова, принесен! з1 старо!. Якщо полум'я ясне, у новш хат1 житиметься добро, а як горить тьмяно - будуть сварки». [18, с. 16].
З тччю пов'язаш побутов^ культурш 1 релшйш традицп укра!нщв. Бшя печ1 збиралися порадитися, послухати розповвд, провести обрядов1 дп при вступ в шлюб 1 не тшьки. Шч колупала д1вчина тд час сватання - зверталася за откою до душ померлих предюв, тому що вони шбито живуть саме там - тд тччю. I! сприймали майже як живу.
Отже, тч з1 сво!ми конструктивно-функщональними особливостями ввдгравала дуже важливу роль у житп укра!нця, надаючи !й сакрального значення. Про зв'язок печ1 з народною космолопею засвщчуе традищя розписування печ1 - задобрювання найважлив1шого елемента штер'еру. Саме з ще! причини господин! хати завжди тримали тч в чистота I! щосуботи тдбшювали, тдмальовували, не тримали см1ття тд нею, зав1шували яскравими занавюками тощо. Велике значення мало оздоблення печь У кожному регюш оздоблення мало сво! особливосп. Так жител1 Придншровського рег1ону застосовували лшний орнамент [фото] або настшний розпис [фото].
На думку А. Г. Гошка, з початку XVIII ст. у помешканнях заможних селян Черншвсько!, Харювсько!, Полтавсько! областей тч облицьовували розписними кахлями [12].
Про традищю розписування печ1 зазначае й С. Черепанова описуючи фшософ1ю родознавства украшщв. Авторка в1дносить цю традищю декоративного мистецтва, вщзначаючи найкращих майстр1в початку XX ст.: Тетяну Пату, В1ру та Галину Павленюв, Над1ю Б1лок1нь, Пол1ну Глущенко та ш. [27, с. 166].
Щодо розмальовування печ1 у хатах укра!нських селян на територГ! Дн1пропетровщини, то найповшшу розв1дку маемо початку XX стшття. С. В. Берченко наукова ствроб1тниця Xаркiвськоi секц1! науково-досл1дно! кафедри
мистецтвознавства у 1924-1928 рр. збирала та дослщжувала настшне малювання укра!нсько! хати на Днiпропетровщинi. У передмовi до опублiкованих матерiалiв [4, с. 4] говориться, що це «мала пайка з колекцп, що сама становить дуже невелику частину настшного мальовання Укра!ни», проте ми знайомимося з багатою колекщею св^лин та записiв щодо розмальовування
укра!нсько! хати та !! складових. Зокрема частина IX ще! розвiдки мютить такий опис: «Частина хати, що !! особливо люблять прикрашати мальованням, це, безперечно, пiч. Iз старовинних свщчень знаемо, що так велося здавна, що в давнину на Укршш велию площини печей орнаментовано барвистими рельефними, а так само мальованими кахлями. Тепер поверхню печ^ побiлену, як i опрочi стiни в хатi, не вкривають уже взiрцями кахлями. На змшу !м прийшло малювання фарбами. Цей зв'язок наступности мiж мальованими кахлями та сьогочасним мальованням печi чи не найвиразшше виступае в селi Петрикiвцi.
Печi трапляються двох родiв: комини та груби. На кожшй з цих е бiльше або менше рельефна оздоба. Рельефш роблять або самi тiльки карнiзи, або, ^м карнiзiв, на поверхнi печi е: 1) так званi в «кружалах — один або скшькись—це низка концентричних кш з опуклих валкiв, 2) група рельефних вертикалiв, що вiдокремлюють кружала, 3) «дзеркала», втисненi площини рiзноi форми, 4) колонки, пiвколонки поодиною або групою, 5) образотвiрнi мотиви, як мотив рослинно! гiлки, мотив коня i т. д., а на деяких коминах дають випнут (рельефнi) стовпи. Рельефне оздоблення печi впливае на композицiю !! малярсько! оздоби.
Малярсько орнаментування печей будують за двома принципами: принципом кольорування («пiдведення») i принципом розмальовування — орнаментом. Коли «тдводять», кольоруванням видшяють окремi рельефнi частини, лю от валки карнiзу, общки кругiв, рельефну оздобу на стовпах тощо. Найчаспше цi смуги темночервош або жовто- инамоновi на колiр, глинястi Але трапляються печi, де все тдведення дано самою блакитною або самою но зеленою фарбою. Пщведення такими незвичними барвами треба пояснювати тим, що дана селянка зазнае особливо! втихи, дивлячись на сполучення бшого з блакитним або бiлого з зеленим. А на деяких печах видшяють кольоруванням рельефш частини,
сполучаючи рiзнозабарвленi смути в рш^чному доборi кольорiв на бiлiй поверхнi. Обраний кольоровий ритм повторюеться вже на вах рельефних частинах
те! печк на пасах гор1шнього каршзу, дол1шнього, на кружалах 1 т. д.
Образотв1рш мотиви дютають кольорування близьке до образотв1рного, себто рослинну гшку забарвлюють на зелене, коней — на рудувате тощо Пщведення но каршзах та по деяких шших рельефних частинах часто збер1гаеться й тод1, як поверхню печ1 розмальовують орнаментом.
У сел1 Петриювщ (Дншропетровська округа), як згадувано вже попереду,
розмальовують тепер не самий грунт стш у печ1, але дають мальовання на окремих аркушиках паперу, що ними й облшлюють поверхню печ1, а на самому грунт дають пщведення, що часто збер1гаеться. Цей споаб орнаментувати, що з'явився тзшше за малювання на грунт, не одшею своего стороною нагадуй спос1б облицьовувати печ1 мальованими кахлями [4, с. 26].
Рис.6 Грубка злежанкоюрозписанарослинним малюнком. Свтлина зроблена в с. Галушювка Петриювського
р-ну Дн1пропетровсько1 обл.
Оздоблення печей в укра!нських хатах Дншропетровщини системно описане сучасною дослщницею Ю. Смолш [25, с. 2831]. Ми не будемо зупинятись на описах, лишень зазначимо, що у наших ви!зних експедищях, з'ясувалося, що в сучасних господах Дншропетровщини, зокрема, в хатах сш Шульпвки, Гречене, Сорочине, Галушювка Петрик1вського р-ну та 1 самш Петрик1вц1 здеб1льшого у хатах збережеш печ1 та груби. Як 1 сто роюв тому, так 1 сьогодш господин1 розписують р1зним способом - вщ «карнизування», тобто пщведення кольоровими фарбами карнизу печ1 (рисунок 3), до багатобарвного рослинного малюнку (рисунок 5).
З тччю пов'язаш певн1 пов1р'я, як1 описаш в л1тератур1 [9, с. 60] та нав1ть сьогодн1 побутують серед селян: коли топили дровами в печ1 1 запискотить дровина, то буде якась звютка у дом1; Не можна на печ1 бути взутим, бо помре найближча людина (мати); Як саджають хл1б у тч, то треба
заклямкувати (вгд клямка - пластинка з важгльцем, якою зачиняють г вгдчиняють дверг) двер1, аби шхто не виходив 1 не заходив до хати, бо як зайде 1 вийде з хати на голу тч, то це прикмета, що людина ця буде голодна, будуть злидш 1 нестатки в с1м'!.
Не менш показовим е зв'язок печ1 категор1ею «свое». В украшськш традицИ хто на печ1 переспав, той уже «свш», про щасливу людину чи комфортн1 умови говорять «як на печЬ>, якщо хто чи щось загубиться необх1дно «пщ перший дим покричати в комин» - тод1 1 знайдеться; знаний по всш Укра!н1 звичай «колупання печ1» (коли д1вку сватали - вона колупала тч, демонструючи свою сором'язливють), описаний у багатьох художшх творах. Як результат у в1рування та культурно-етичному ставленн1 укра!нц1в завжди поважали п1ч. Про це свщчить довол1 популярне присл1в'я «сказав би так тч при хатЬ», тобто в присутност1 печ1 не можна злословити.
Рис. 6. Вариста тч (правобережний тип). Фото зроблене с. Гречене, Петриювського р-ну, Днтропетровсъког обл.
У художньо-шформацшному довщнику «Символи Укра!нства» тч вiднесена до одних з найважливших символiв для укра!нського народу, котрий пов'язаний з «материнським началом, непорушностi ам'! та неперервносп традицiй, !! поважають, доглядають, прикрашають, !! славлять i до не! горнуться. Бо вона дае тепло, що е диханням Божим, бо вона дае хлiб, що е тшом Xристовим. I це очищае нас вщ ^ха i скверни. Вона дае !жу щоденну, благословенну Богом для мщносп нашого тiла проти всiляких спокус. Шч - це родинний вiвтар, де перебувають боги домашнього вогнища. Так вважали здавна. Напевно, тому, коли палиться в печi й родина перебувае перед !! вогнем, мiж усiма панують мир, спокш i злагода» [2, с. 367].
Висновки. 1. Основними опалювальними пристроями на теренах Дшпропетровщини,
Рис. 7. Вариста ni4 з грубою та плитою (правобережний тип). Фото зроблене с. Гречене, Петриювського р-ну, Днтропетровсько'1 обл.
зокрема у селах Петриювського району, були вариста тч, яка виконувала функц!! опалення та приготування !ж!, груба та лежанка. 2. У сучасних оселях здеб!льшого збереглися лише лежанки та груби як опалювальн! пристро!, а вариста п!ч замшена технологично новими газовими печами. 3. Конструктивно-функц!ональн! особливост! варисто! печ! т!сно пов'язан! з особливостями господарства, але мали загальний характер, який породжувався необх!дн!стю безпеки експлуатац!! печ!. 4. Опалювальн! пристро!, прилади для !х обслуговування ! в!дведення диму пос!дали пом!тне м!сце у традиц!йних св!тоглядних та обрядово-звичаев!й культур! селянина. На сьогодн! ц! традиц!! пом!тно втрачаються. 5. Традиц!я прикрашання, розмальовування опалювальних пристро!в збер!глася до сьогодн!, виконуючи лише естетичну функц!ю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНО1 Л1ТЕРАТУРИ
1. Бабенко В. А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края, 1905 / В. А. Бабенко ; Днепропетровский нац. истор. музей им. Д. И. Яворницкого. - Харьков : Переиздание Харьковского частного музея городской усадьбы, 2013. - 152 с.
2. Багнюк А. Л. Символи укра!нства. Художньо-шформацшний довщник / А. Л. Багнюк. - Тернотль : Навчальна книга - Богдан, 2010. - 512 с.
3. Байбурин А. К. Жилище в образах и представлениях восточных славян / А. К. Байбурин. - Ленинград : Наука, 1983. - 188 с.
4. Берченко £. Настшне мальовання укра!нських хат та господарських буд!вель при них = Wandmalereien an den ukrainischen bauernhäusern und dazu gehörigen wirtschaftlichen bauten. Зошит 1. Дшпропетровщина / £. Берченко. - Харшв ; Ки!в : Державне вид-во Укра!ни, 1930. - 148 с.
5. Як наш! прад!ди майстрували хату [Грушевський М. З життя селян на Чигиринщиш / М. Грушевський // Укра!нський етнограф!чний зб!рник. - Ки!в, 1914. - Т. 1] // Мамаева слобода. - 2008 р. - 26 черв. - Режим доступу: http://mamaieva-sloboda.ua/publ/vak-nashi-pradidY-maistruvalY-hatu. - Назва з екрана. - Перев!рено: 15.02.2019.
6. Данилюк А. Г. Украшська хата / А. Г. Данилюк. - Киïв : Наукова думка, 1991. - 110 с.
7. Данилюк А. Г. Давне народне житло в Шацькому нацюнальному парку / А. Г. Данилюк // Народна творчИсть та етнографИя. - 1994.- № 2-3. - С. 70-73.
8. Даренська В. М. Сакральтсть простору традицшного укратського житла / В. М. Даренська //Bîchuk Нацю-нального технiчного утверситету «КП1». Фiлософiя. Психологiя. Педагогка : зб. наук. пр. - 2009. - № 1 (25). -С. 22-26.
9. Дмитренко М. К. НароднИ повiр'я / М. К. Дмитренко. - Кшв : Народознавство, 1997. - 68 с.
10. Добровольська Т. А. 1нтер'ер народного житла Слобожанщини / Т. А. Добровольська // Народна творчИсть та етногрaфiя. - 1994.- № 2-3. - С. 73-79.
11. ДовИдник сИльського будiвельникa / тд заг. ред. В. I. МощИля. - Кшв : Держ. вид-во техн. лгг. Украши, 1951. -342 с.
12. Етногрaфiя Украши : навч. посИб. для студ. ют. ф-тИв вищ. навч. закл. / за ред. С. А. Макарчука. - Львiв : СвИт, 1994. - 520 с.
13. Жайворонок В. В. Знаки украшсько! етнокультури : Словник-довiдник / В. В. Жайворонок. - Киïв : Довiрa, 2006. - 703 с.
14. Свсеева Г. П. Iсторiя та традицИ' укратсъкого народного житла Приднтровського регюну / Г. П. Свсеева, М. В. Савицький. - Днтропетровськ : ПДАБА, 2016. - 269 с.
15. КосмИна Т. Народне мистецтво в архитектурному aнсaмблi традицшного житла / Т. КосмИна // Укранське ми-стецтвознавство : мaтерiaли, дослИдження, рецензп : зб. наук. пр. / НАН Украши ; 1н-т мистецтвознавства, фольклористики та етнологп iм. М. Т. Рильського. - Кшв, 2008. - Вип. 8. - С. 52-62.
16. Краезнавство - ОпИлля - 1вано-Франшвська область [ОпИлля : моногрaфiя / Нац заповедник "ДавнИй Галич" ; ред. кол. Я. Клюба, I. О. Береговський, Л. Бойко та ш. - Галич : Давнш Галич, 2010. - 205 с.] // Наукова бИблИотека Украши. - Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/libs/kraeznavstvo/59-opillia/621-narodna-arhitektura-opillia.html. - Назва з екрана. - Перевiрено: 20.02.2019.
17. Мысько Ю. В. Почитание печи у восточных славян (по археологическим данным Днепровского Правобережья) / Ю. В. Мысько // Хлеб в народной культуре. Этнографические очерки. - Москва : Наука, 2004. - С. 83-91.
18. Орел Л. Своя хата - рИдна мати / Л. Орел // Украшська родина: Родинний i громадянський побут. - Кшв : Вид-во Им. О. ТелИги, 2000. - С. 13-69.
19. Довгань СергИй. ОсобливостИ художнього оздоблення в iнтер'ерi традицшного житла Переяславщини напри-шнщ XIX - у серединi ХХ столптя (на основi експедицiйних мaтерiaлiв) / Сергiй Довгань // Народна творчИсть та етногрaфiя. - 2010. -№ 1. - С. 129-131.
20. Раппопорт П. А. Древнерусское жилище / П. А. Раппопорт // Археология СССР : Свод археологических источников / под общ. ред. акад. Б. Л. Рыбакова ; Академия наук СССР ; Ин-т археологии. - Ленинград : Наука, 1975. - Вып. Е1-32. - С. 104-155.
21. Самойлович В. П. Украшське народне житло (кИнець XIX-початок XX сто лить) / В. П. Самойлович. - Кшв : Наукова думка, 1972. - 50 с.
22. Севрук В. ВИдоме i невИдоме про украшську хату / В. Севрук // Жшка-онлайн. - Режим доступу: http://www.zhinka-online.com.ua/39-zhinka-onlain/320-vidome-i-nevidome-pro-ukrainsku-khatu.html. - Назва з екра-на. - Перевiрено: 19.02.2019.
23. СИлецький Р. Опалювальш пристроï народного житла Середнього ПолИсся (конструктивно-функцюнальний та свИтоглядний аспекти) / Р. Сшецький // ВИсник ЛьвИвського унiверситету. Серiя iсторичнa. - ЛьвИв, 2008. -Вип. 43. - С. 134-183.
24. Словник украшсь^' мови : в 11 томах / [ред. кол. : I. К. БИлодИд (гол.) та Ин.] ; АН УРСР, 1н-т мовознавства Им. О. О. ПотебнИ. - Кшв : Наукова думка, 1970-1980.
25. СмолИй Ю. МальованИ печИ Катеринославщини 1910-х рокИв / Ю. СмолИй // Народне мистецтво. - 2005. - № 1/2 -С. 28-31.
26. Сумцов М. Ф. Слобожани. кторично-етнографИчна розвИдка / М. Ф. Сумцов. - ХаркИв : Союз, 1918. - 240 с.
27. Черепанова С. О. ФИлософИя родознавства : навч. посИбник / С. О. Черепанова ; передм. проф. В. Г. Скотного. -Кив : Знання, 2008. - 460 с.
28. Кржишталович Н. И. Русская печь - сердце Русской избы / Н. И. Кржишталович // Школа дешевого огнестойкого сельского и городского строительного искусства. - Год 1. - Вып. 1. - Ч. 1. - Санкт-Петербург : Типография А. А. Пороховщикова, 1900.
29. ЩербакИвський В. ОрнаментацИя украшсь^' хати = L'ornementation de la maison rustique ukrainien. Т. 3 сери «Украшське народне мистецтво» / В. ЩербакИвський. - Рим : [б.в.], 1980. - 104 с. - (Видання "Богослови" ; ч. 53).
REFERENCES
1. Babenko V.A. Etnograficheskiy ocherk narodnogo byta Ekaterinoslavskogo kraya, 1905 [Ethnographie sketch of the national life of Yekaterinoslav region, 1905]. Dnepropetrovskiy nats. istor. muzey im. D.I. Yavornitskoho [Yavornitskiy National Historical Museum of Dnipro]. Khar'kov: Pereizdanie Khar'kovskogo chastnogo muzeya gorodskoy usad'by, 2013, 152 p. (in Russian).
2. Bahniuk A.L. Symvoly ukrainstva. Khudozhno-informatsiinyi dovidnyk [Symbols of Ukrainians. Artistic and information
guide]. Ternopil: Navchalna knyha. Bohdan, 2010, 512 p. (in Ukrainian).
3. Bayburin A.K. Zhilishche v obrazakh i predstavleniyakh vostochnykh slavyan [House in the characters and beliefs of the
East Slavs]. Leningrad: Nauka, 1983, 188 p. (in Russian).
4. Berchenko Ye. Nastinne malovannia ukrainskykh khat ta hospodarskykh budivel pry nykh. Zoshyt 1. Dnipropetrovshchyna [Wall painting of Ukrainian houses and household buildings with them. Exercise book 1. Dnipropetrovshchyna]. Kharkiv; Kyiv: Derzhavne vyd-vo Ukrainy, 1930, 148 p. (in Ukrainian).
5. Yak nashi pradidy maistruvaly khatu [How our great-grandfathers made the house]. Mamaieva sloboda [Mamai settlement]. Available at: http://mamaieva-sloboda.ua/publ/yak-nashi-pradidy-maistruvaly-hatu [Accessed 15 February 2019]. (in Ukrainian).
6. Danyliuk A.H. Ukrainska khata [Ukrainian house]. Kyiv: Naukova Dumka, 1991, 110 p. (in Ukrainian).
7. Danyliuk A.H. Davnie narodne zhytlo v Shatskomu natsionalnomu parku [Ancient folk house in the Shatskyi National
Park]. Narodna tvorchist ta etnohrafiia [Folk art and ethnography], 1994, no. 2-3, pp. 70-73. (in Ukrainian).
8.Darenska V.M. Sacralnist prostoru tradytsiinoho ukrainskoho zhytla [The sacrament of the space of traditional Ukrainian house]. Visnyk Natsionalnoho tekhnichnoho universytetu "KPI". Filosofiia. Psykholohiia. Pedahohika [Bulletin of National Technical University of Ukraine "KPI". Philosophy. Psychology. Pedagogics], 2009, no. 1(25), pp. 22-26. (in Ukrainian).
9. Dmytrenko M.K. Narodnipoviria [Folk beliefs]. Kyiv: Narodoznavstvo, 1997, 68 p. (in Ukrainian).
10. Dobrovolska T.A. Interier narodnoho zhytla Slobozhanshchyny [Interior of folk house in Slobozhanshchyna], 1994, no. 2-3, pp. 73-79. (in Ukrainian).
11. Dovidnyksilskoho budivelnyka [A guide of a rural construction worker]; ch. edit. V.I. Moshchil. Kyiv: Derzh. vyd-vo tekhn. lit. Ukrainy, 1951, 342 p. (in Ukrainian).
12. Etnohrafiia Ukrainy [Ethnography of Ukraine]; ed. S.A. Makarchuk. Lviv: Svit, 1994, 520 p. (in Ukrainian).
13. Zhaivoronok V.V. Znaky ukrainskoi etnokultury [Signs of Ukrainian ethnoculture]. Kyiv: Dovira, 2006, 703 p.
14. Yevsieieva H.P. and Savytskyi M.V. Istoriia ta tradytsii ukrainskoho narodnoho zhytla Prydniprovskoho rehionu [History and traditions of the Ukrainian national house in the Prydniprovskyi region]. Dnipropetrovsk: Prydniprovska derzhavna akademiia budivnytstva ta arkhitektury, 2016, 269 p. (in Ukrainian).
15. Kosmina T. Narodne mystetstvo v arkhitekturnomu ansambli tradytsiinoho zhytla [Popular art in the architectural ensemble of traditional house]. Ukrainske mystetstvoznavstvo: materialy, doslidzhennia, retsenzii [Ukrainian art studies: materials, researches, reviews]. NAN Ukrainy; In-tmystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii im. M.T. Rylskoho [The National Academy of Sciences of Ukraine; The Rylskyi Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology]. Kyiv, 2008, iss. 8, pp. 52-62. (in Ukrainian).
16.Kraieznavstvo - Opillia - Ivano-Frankivska oblast [Local history - Opillia - Ivano-Frankivsk Oblast]. Naukova bibli-oteka Ukrainy [Scientific Library of Ukraine]. Available at: http://www.info-library.com.ua/libs/kraeznavstvo/59-opillja/621-narodna-arhitektura-opillja.html [Accessed 20 February 2019]. (in Ukrainian).
17. Mys'ko Yu.V. Pochitaniye pechi u vostochnykh slavyan (po arkheologicheskim dannym Dneprovskogo Pravoberezh 'ya) [Honoring the stove of the East Slavs (according to the archaeological data of the right bank of the Dnepr)]. Khleb v narodnoy kul'ture. Etnograficheskiye ocherki [Bread in folk culture. Ethnographic essays]. Moscow: Nauka, 2004, pp. 83-91.
18. Orel L. Svoia khata - ridna maty [Own home is native mother]. Ukrainska rodyna: Rodynnyi i hromadianskyipobut [Ukrainian family: Family and civil routine]. Kyiv: Vyd-vo im. O. Telihy, 2000, pp. 13-69.
19. Dovhan Serhii. Osoblyvosti khudozhnoho ozdoblennia v interieri tradytsiinoho zhytla Pereiaslavshchyny naprykintsi XIX- u seredyni XX stolittia (na osnovi ekspedytsiinykh materialiv) [Features of artistic decoration in the interior of the traditional Pereiaslav house in the late nineteenth century - in the middle of the twentieth century (based on expeditionary materials)]. Narodna tvorchist ta etnohrafiia [Popular art and ethnography], 2010, no. 1, pp. 129-131.
20. Rappoport P.A. Drevnerusskoyezhilishche [Old Russian house]; ch. edit. B.L. Rybakov; Akademiya nauk SSSR; In-t arkheologii. Arkheologiya SSSR: Svod arkheologicheskikh istochnikov [Archeology of the USSR: List of archaeological sources]. Leningrad: Nauka, 1975, iss. E1-32, pp. 104-155.
21. Samoilovych V.P. Ukrainske narodne zhytlo (kinets XIX- pochatokXX stolit) [Ukrainian folk house (the end of the nineteenth and the beginning of twentieth centuries)]. Kyiv: Naukova dumka, 1972, 50 p.
22. Sevruk V. Vidome i nevidomepro ukrainsku khatu [Known and unknown about the Ukrainian house]. Zhinka-onlain [Woman online]. Available at: http://www.zhinka-online.com.ua/39-zhinka-onlajn/320-vidome-i-nevidome-pro-ukrainsku-khatu.html [Accessed 19 February 2019]. (in Ukrainian).
23. Siletskyi R. Opaliuvalni prystroi narodnoho zhytla Serednoho Polissia (konstruktyvno-funktsionalnyi ta svitohliadnyi aspekty) [Heating devices of the people's houses of the Middle Polissia (constructive-functional and ideological aspects)]. VisnykLvivskoho universytetu. Seriia istorychna [Visnyk of the Lviv University. Historical Series]. Lviv, 2008, iss. 43, pp. 134-183.
24. Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 tomakh [Ukrainian dictionary: in 11 volumes]; ed. I. K. Bilodid (head) and others. AN URSR, In-t movoznavstva im. O.O. Potebni [Academy of Sciences of the USSR, Potebnia Institute of Linguistics]. Kyiv: Naukova dumka, 1970-1980.
25. Smolii Yu. Malovanipechi Katerynoslavshchyny 1910-kh rokiv [Drawn ovens of the Katerynoslavshchyna 1910s]. Narodne mystetstvo [Popular art], 2005, no. 1-2, pp. 28-31.
26. Sumtsov M.F. Slobozhany. Istorychno-etnohrafichna rozvidka [Slobozhany. Historical and ethnographic intelligence]. Kharkiv: Soiuz, 1918, 240 p.
27. Cherepanova S.O. Filosofiia rodoznavstva [Philosophy of genealogy]; introd. by prof. V.H. Skotnyi. Kyiv: Znannia, 2008, 460 p.
28. Krzhishtalovich N.I. Russkayapech' - serdtse Russkoy izby [The Russian oven is a heart of the Russian house]. Shkola deshevogo ognestoykogo sel'skogo i gorodskogo stroitel'nogo iskusstva [School of cheap fire-proofed rural and urban engineering art]. Year 1, iss. 1, part 1. Saint Petersburg: Tipografiya A.A. Porokhovshchikova, 1900.
29. Shcherbakivskyi V. Ornamentatsiia ukrainskoi khaty= L'ornementation de la maison rustique ukrainien [Ornamentation of Ukrainian house = L'ornementation de la maison rustique ukrainien]. Ukrainske narodne mystetstvo [Ukrainian folk art]. Rym: [s.n.], 1980, vol. 3, 104 p. (Vydannia "Bohoslovii": part 53).
Рецензент: Дерев 'янко В. М., д-р техн. наук, проф. Надшшла до редколегп: 07.07.2018 р.
