CC BY
62
УДК [616.314.17:616.33.-002.44] - 092.9 С.В. Давиденко, К.С.Непорада
ПАТОЛОГ1ЧН1 ЗМ1НИ В К1СТКОВ1Й ТКАНИН1 ПАРОДОНТА ЩУР1В 13 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЮ ВИРАЗКОЮ ШЛУНКА ТА ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ
ВДНЗУ "Украшська медична стоматологiчна академiя"
Загальновiдомо, що хронiчний генералiзований пародонтит е донинi не розв'язаною медико-сощальною проблемою. Вiдомо багато теорiй щодо причин та механiзмiв виникнення захворювання, але це тiльки пiдтверджуе вщсутшсть остаточно!' констатацii взаемозв'язку всiх етюлопчних факторiв iз ланками патогенезу хрошчного генералiзованого пародонтиту. Також вiдомо, що захворювання внутршшх органiв обтяжуе переб^ генералiзованого пародонтиту та iнколи шщше його розвиток [10]. Тодi е можливють розглядати пародонтит як прояв захворювання внутршшх органiв, тобто синдром, i компенсацiя основного захворювання призведе до нормашзацп порушень в органах, охоплених синдромом, якщо дистрофiчнi змши були оборотними та е можливють регенерацii в мiсцях альтеративних змш.
Основний клiнiчний прояв генералiзованого пародонтиту - це рухомють зубiв через появу зубоясенно!' кишенi та деструкцш зубоясенного десмосомального з'еднання. Цей етап можна розглядати центральним у подальшому розвитку оклюзiйних та метаболiчних компоненлв порушень функцiонування зубощелепного апарату.
Вщомо також, що у хворих на виразкову хворобу дванадцятипало!' кишки частота уражень тканин пародонта коливаеться вщ 84,6 до 97,3 %, при цьому в пащенлв iз ускладненими формами виразково!' хвороби вони зустрiчаються частiше i характеризуються тяжчим переб^ом [8], [15].
Цукровий дiабет (ЦД) - актуальна медико-сощальна проблема, що обумовлено значною поширешстю, тенденцieю до зростання рiвня захворюваност та хронiчного перебiгу, що визначае кумулятивний характер захворювання [3]. За даними Мжнародно'' дiабетичноi асоцiацii (2003), у свт на ЦД страждають 171 млн. осiб, не враховуючи пацiентiв до 20 рок1в. В Укра'ш зареестровано понад 1 млн. хворих на ЦД, при цьому справжня захворювашсть у 2-3 рази вища. Зпдно з дослiдженнями фахiвцiв - ендокринологiв прирiст захворюваностi на дiабет щороку складае 4-5% [7]. При ЦД вщбуваеться хронiчний мультигормональний розлад усiх видiв метаболiзму, який характеризуеться наростаючою гiперглiкемiею, глюкозурiею, розвитком ускладнень, в основi яких лежать ушкодження судин, а також нейропатп [9].
Поширенiсть захворювань пародонта у хворих на ЦД становить 80,5 - 89,1% i знаходиться в прямш залежностi вiд тривалост захворювання, а також вiд вжу хворих [4].
Поеднання цукрового дiабету та виразково'' хвороби шлунка спостер^аеться в 1-6 % випадк1в [18].
Метою нашого дослiдження було вивчення патолопчних змiн у кiстковiй тканиш пародонта щурiв за умов поеднаного переб^у експериментально'' виразки шлунка i цукровго дiабету та пошук можливих шляхiв корекцп.
Об'ектом дослiдження були нижш щелепи самцiв-щурiв лiнii «Ш1в1аг» масою 170 - 220 г. Дослщження проводили з дотриманням рекомендацш щодо проведення медико-бiологiчних дослiджень зпдно з Свропейською конвенцiею. Евтаназiю тварин здшснювали пiд тiопенталовим наркозом шляхом кровопускання.
Пептичну виразку шлунка в поеднанш з цукровим дiабетом моделювали таким чином: пероральне введення 10% розчину консервовано'' бичачо'' жовчi (1 мл/кг) на фош дозованого голодування
(зменшення стандартного добового ращону на одну третину), вiдтворення хрошчного iммобiлiзацiйного стресу за K. Kurijama et al. (1984) з наростаючою експозицieю (1 день - 15 хв., 2 день - 30 хв., 3 день - 45 хв., з 4 по 12 день - 60 хв.) та внутршньочеревне введення алоксану дозою 100 мг/кг одноразово на шосту добу (патент на корисну модель № 37739, 2008 р. ).
Групи тварин, в яких проводили експериментальну корекцш, отримували 4% розчин глутаргшу внутрiшньочеревно дозою 1,5 мл одноразово впродовж 5 дiб та комбшацш 4% розчину глутаргiну з внутршшм уведенням через зонд фосамаксу дозою 0,03 мг/добу у виглядi водного розчину.
Резорбцш альвеолярного вщростка оцiнювали методом обчислення коефiцieнта оголення корешв молярiв [12]. У юстковш тканинi пародонта щурiв визначали вмют оксипролiну [16], гексуронових кислот [1] та фукози [19].
Ми встановили достовiрне зростання в 3,5 разу ступеня резорбцп юстково1 тканини пародонта в щурiв iз поеднаним перебшом експеримнтально!' виразки шлунка та цукрового дiабету в порiвняннi з контрольними тваринами, про що свщчить коефщент оголення коренiв молярiв (табл.1).
Загальновщомо, що 95% органiчного матриксу юстково!' тканини складае колаген, структурна оргашзащя якого суттево впливае на процеси мiнералiзацiï, тому дослiдження вмiсту вшьного оксипролiну, який вiдображае ступiнь колагенолiзу, мае велике значення. Ми встановили вiрогiдне пiдвищення в 5 разiв умiсту вiльного оксипролiну в юстковш тканиш пародонта щурiв, яким моделювали експериментальну виразку шлунка та цукровий дiабет, в порiвняннi з контролем, що свщчить про пiдвищення катаболiзму колагенових бiлкiв (табл.2).
Потеоглжани та глжопроте'ди органiчноi фази юстково!' тканини вiдiграють важливу роль у процесах мшерашзацп. В умовах моделювання експериментально!' виразки шлунка та абсолютно!' шсулшово!' недостатностi ми встановили вiрогiдне зростання вмiсту мономерiв - у 1,5 разу гексуронових кислот та в 1,2 разу фукози в нижньощелепних юстках в порiвняннi з контрольними тваринами (табл.2).
Зютавлення змш оргашчно!' речовини кiстковоi тканини i ступеня резорбцп переконуе в тому, що шщшючим механiзмом порушення метаболiзму кiстковоi тканини альвеолярного вiдростка та оголення корешв молярiв е шдсилення катаболiзму протеоглiканiв i глiкопротеiнiв.
Отже, вагомими факторами ризику демiнералiзацii щелепних юсток е експериментальна виразка шлунка та цукровий дiабет, як1 призводять до деполiмеризацii компонентiв органiчного матриксу, наслiдком яко!' е пiдвищення резорбцп юстково!' тканини й оголення корешв молярiв.
Глутаргiн - це сшь аргiнiну та глутамату. Препарат мае антитоксичш властивостi, як1 реалiзуються за рахунок стимуляцп L-аргiнiном у перипортальних гепатоцитах карбомо'лфосфатсинтази, а в перивенозних гепатоцитах, астроцитах, мiоцитах - глутамшсинтази [2]. L-аргiнiн стимулюе активнiсть №+,К+-АТФ-ази - ферменту, який забезпечуе висок внутрiшньоклiтиннi концентрацii iонiв калiю i тим самим створюе необхiднi умови для синтезу бшка [20]. С даш щодо позитивного впливу на енергетичний обмiн через первинне накопичення кштинно!' енергii у виглядi креатинфосфату, корекцш кислотно - лужного стану за рахунок нормалiзацii лужного запасу кров^ антиоксидантно!' дii та антиiшемiчного ефекту завдяки оптимiзацii транспорту кисню i його засвоення тканинами [2]. Установлено, що L-аргiнiн е стимулятором КО-синтази, донатором оксиду азоту (II), що покращуе мжроциркулящю, сприяе усуненню венозного стазу, зменшуе гiпоксiю, шдвищуе резистентнiсть клiтин [5, 6, 17].
Фосамакс належить до групи препаратiв бюфосфанапв, якi е синтетичними аналогами шрофосфапв. Дiюча речовина фосамаксу -алендронат натрiю. Провiдна терапевтична дiя бюфосфонапв -гальмування остеокластичноï резорбцiï [14]. Використання фосамаксу в комплексному лшувант захворювань пародонта зменшуе остеокластичну резорбцш, шдвишуе мiнеральну щiльнiсть кiстковоï тканини на 8-12% [11, 13].
Застосування з лжувальною метою глутаргшу та фосамаксу впродовж 5 дшв шсля вщтворення експериментальноï виразки шлунка i цукрового дiабету сприяло достовiрному зниженню в 1,4 разу ступеня резорбцп юстково!' тканини пародонта порiвняно з тваринами, яким моделювали виразку шлунка та цукровий дiабет без корекцiï (табл.1).
Отже, експериментальна корекцiя глутаргiном та фосамаксом сприяе зменшенню демiнералiзацiï нижньощелепних кiсток у тварин з експериментальною виразкою шлунка та цукровим дiабетом, про що свiдчить достовiрне зменшення коефiцiента оголення молярiв.
Важливим мехашзмом захисного впливу глутаргiну та фосамаксу на юсткову тканину пародонта е гальмування розпаду бiополiмерiв органiчного матриксу. Про це свiдчить достовiрне зниження вмюту вiльного оксипролiну в 3,7 разу, гексуронових кислот - у 2,8 разу та фукози - в 5,4 разу в юстковш тканиш пародонта порiвняно з тваринами без корекцп (табл.2).
Отже, глутаргш та фосамакс вщтворюють протективний ефект на юсткову тканину пародонта щурiв з експериментальною виразкою шлунка та цукровим дiабетом, зменшуючи катаболiзм оргашчного матриксу i резорбцш щелеп.
Таблиця 1
Стушнь резорбцiï альвеолярного вiдростка в щурiв з експериментальною виразкою шлунка та цукровим дiабетом (M±m)
Групи тварин Стушнь резорбцii альвеолярного вiдростка, %
1. Контрольна група (п=6) 15,61±0,10
2. Експериментальна виразка шлунка на тлi цукрового дiабету (п=15) 55,03±1,68*
3. Експериментальна виразка шлунка на тлi цукрового дiабету + глутаргш (п= 6) 46,16±2,83**
4. Експериментальна виразка шлунка на тлi цукрового дiабету + глутаргiн i фосамакс (п= 6) 38,83±1,31***
Примака: п - к1льк1сть тварин;
* - Р1-2<0,001, ** - Р2-3<0,02, *** - Р2-4<0,001.
Таблиця 2
Вмют вiльного оксипролiну, гексуронових кислот та фукози в юстковш тканиш пародонта за поеднаним переб^ом ульцерогенезу та цукрового дiабету (М±т)
Групи тварин Умiст вiльного оксипролiну, мкмоль/г Умют гексуронових кислот, мкмоль/г Умiст фукози, мкмоль/г
1. Контрольна група (п=7) 3,01±0,58 1,31±0,15 1,33±0,09
2. Експериментальна виразка шлунка на тлi цукрового дiабету (п=8) 15,12±0,27* 1,95±0,15* 1,73±0,19*
3. Експериментальна виразка шлунка на тлi цукрового дiабету + глутаргш (п= 6) 5,19±0,72** 1,10±0,35** 0,78±0,59
4. Експериментальна виразка шлунка на тлi цукрового дiабету + глутаргш i фосамакс (п= 6) 4,12±0,62*** 0,70±0,20*** 0,32±0,22***
* - Р1-2<0,001 * - Р1-2<0,02 * - Р1-2<0,05; ** - Р2-з<0,001 ** - Р2-3<0,05 *** -Р2-4<0,001; *** - Р2-4<0,001 *** - Р2-4<0,001.
Примiтка:
п - кiлькiсть тварин.
Л^ература
1. Архипова О.Г. Методы исследования в профпатологии / О.Г. Архипова.- М.:Медицина, 1988.- 208 с.
2. Бабак О.Я. Применение нового отечественного препарата глутаргин в гастроэнтерологии / О.Я. Бабак // Сучасна гастроентеролопя. -2003. - № 2. - С. 85-88.
3. Балаболкин М.И. Диабетология / М.И. Балаболкин. - М.: Медицина, 2000.-315 с.
4. Бумбар О.1. Особливост кшшчного перебшу та комплексне лжування захворювань пародонту в осiб з порушеною толерантнiстю до глюкози : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук / О.1. Бумбар. - Львiв, 1999. - 19 с.
5. Влияние оксида азота на антитоксические свойства аргинина глутамата при гипераммониемии / Ю.В. Меркулова, Л. А. Чайка, О.Н. Гомон [ и др.] // Человек и лекарство : VII Рос. национ. конгр.: тезисы докл. - М., 2000. - С. 522-523.
6. Гепатопротекторы-антиоксиданты в терапии больных с хроническими диффузными заболеваниями печени / И.И. Дегтярева, И.Н. Скрыпник, А.В. Невойт [ и др.] // Новые медицинские технологии. - 2002. - № 6. - С. 18-24.
7. Инсулинотерапия больных сахарным диабетом / А.С. Ефимов, Н.А. Скробонская, С.Н. Ткач [ и др.]. - К.: Здоров'я. - 319 с.
8. Костиленко Ю.П. Характер альтернативных изменений тканевых структур краевой зоны язвы пилорического отдела желудка / Ю.П. Костиленко, О.А. Шерстюк // Вестник морфологии. - 2001. - №1. -С.34-37.
9. Зайчик А.Ш. Основы общей патологии. Ч. 2. Основы патохимии : [учеб. пособ. для студентов мед. вузов] / А.Ш. Зайчик, Л.П. Чурилов. - СПб.: ЭЛБИ, 2000. - 688 с., илл.
10. Комплексное изучение механизмов развития хронического воспаления при пародонтите / Т.П. Иванюшко, Л.В. Ганковская, Л.В. Ковальчук [ и др.] // Стоматология. - 2000. - №4. - С.13-16.
11.Мазур 1.П. Клiнiко-патологiчнi особливостi nepe6iry захворювань пародонта при порyшеннi системного юсткового метаболiзмy та i'x корекцiя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора мед. наук : спец. 14.01.22 - стоматолопя / 1.П. Мазур. - Одеса, 2006. - 32 с.
12.Николаева А.В. Экспериментальная дистрофия тканей пародонта / А.В. Николаева, Е.С. Розовская // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 1965. - Т. 60, № 7. - С. 46-49.
13.Особливост застосування остеотропних засобiв у комплексному лжуванш генералiзованого пародонтиту / М.Ю. Принда, Л.В. Голод, О.В. Голод [та ш. ] // Медицина транспорту Украши. - 2008. - №4. -С.43-47.
14.Поворознюк В.В. Костная система и заболевания пародонта / В.В. Поворознюк, И.П. Мазур. - К., 2005. - 445 с.
15.Робакидзе Н.С. Состояние рта у Helicobacter pylori -инфицированных больных при различных вариантах течения язвенной болезни : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. мед. наук / Н.С. Робакидзе. - Ст.-Петербург: Спб. МАПО, 2000. - 20 с.
16.Тетянец С.С. Метод определения свободного оксипролина в сыворотке крови / С.С. Тетянец // Лабораторное дело.-1985.-№1.-С.61-62.
17.Фролов В.М. Новый отечественный гепатопротектор глутаргин: клиническая эффективность и перспективность лечебного применения / В.М. Фролов // Новости медицины и фармации. - 2003. - №8. - С. 5-6.
18.Щербак О.В. Дiабетичнi ураження травного тракту / О.В. Щербак // Украшський медичний часопис. - 2002. - Т.29, №3. - С.26-30.
19.Dishe Z. Specific color reaction of methylpentoses and aspectrofotometric
micromethod for their determination / Z. Dishe, H. Shettles // J. Biol.
Chem. - 1948. - Vol. 175, № 7. - P.595.
20.Lubec G. 2nd International congress on amino acids and analogues /G.
Lubec // Biochem. Med. and Metab. Biol. - 1991. - Vol. 45, №2. - P.
270.
Стаття надшшла 5.03.2009 р.
Резюме
На основании моделирования сочетанной экспериментальной язвы желудка и сахарного диабета доказано развитие патологических изменений в костных тканях пародонта крыс: повышенного коллагенолиза, деструкции гликопротеинов и протеогликанов. Доказано протективное влияние на костную ткань пародонта крыс комбинации глутаргина с фосамаксом.
Ключевые слова: генерализованный пародонтит, модель сочетанного течения экспериментальной язвы желудка и сахарного диабета, глутаргин, фосамакс.
Summary
The development of pathological changes of rats' parodentium hard tissues, namely heightened collagenolysis, glycoprotein and proteoglycan destruction is proved on the basis of modelling combined experimental stomach ulcer and diabetes mellitus. Protective effect of glutargyn and fosamax on rats' parodentium hard tissues is shown.
Key words: generalized periodontitis, model of combined experimental stomach ulcer and diabetes mellitus, glutargyn, fosamax.
