CC BY
19
УДК 1:316.3+340.12
Ю. Ю. Калиновський, доктор фшософських наук, доцент
СОЩАЛЬШ САНКЦП ЯК ЗАС1Б ВИХОВАННЯ ПРАВОСВ1ДОМОСТ1 У ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОМУ КОШТИШУУМ1
Здшснено фыософсъко-правовий ан^з сощалъних санкщй як засобу виховання правосвiдомостi. Проаналiзованорiзновиди сощалъних санкщй та гх можливий вплив на сустлъну nравосвiдомiстъ. Доведено, що через санкцп сустлъство вимагае вiд т-дивiда певног поведтки (певног правосвiдомостi), загрожуючи йому вразi невиконан-ня встановлених правил вiдторгненням з унормованого сощалъного простору i часу та вiдмови у комуткацп.
Ключовi слова: сустлъна правосвiдомiстъ, соцiалънi санкцп, сощалъний простiр, сощалъний час.
Актуальтсть проблеми. Сощальне структурування простору i часу передбачае сприйняття або вщгоргнення певного типу поведшки людини як на шституцшному (встановлеш державою норми), так i на нешституцшному рiвнi (традици, звича! сустльно! правосвщомосп). Виходячи з цього, у будь-якому соцiумi е певнi способи поведшки, як е прийнятними для нього i саме вони дають нам можливiсть зробити висновки про рiвень, характер та особ-ливосп правосвiдомостi конкретно! спiльноти. Для укра!нського суспiльства у зв'язку зi становлениям демократично!, правово! держави визначення со-цiальних норм з правово! та морально! точок зору залишаеться надактуальним. Таке становище пов'язане з тим, що у перехщний перiод правосвщомють укра!нського суспiльства деформувалася пiд впливом економiчних та соцiально-полiтичних чинникiв.
Анал1з останнiх публiкацiй показуе, що проблема застосування соцiальних санкцiй як засобу виховання правосвщомосп у просторово-часовому вимiрi в науковiй лiтературi практично не розглядалася.
Джерельною базою для проблематики, що аналзуеться, е пращ А. Редктффа-Брауна, З. Баумана, Н. Крюп, М. Кастельса, В. Речицького, С. Максимова та iн.
Визначаючись термiнологiчно, зазначимо, що соцiальний простр — це екстенсивна структура, що фжсуе вщносини координацi!, спiвiснувания ком -понентш (iндивiдiв, соцiальних стльнот, груп, етносiв, нацiй та ш.) сощаль-но! системи [1, с. 279]. У широкому розумшш поняття «сощальний простр», «сощальна реальшсть», «сощальне поле» можна вважати синонiмiчними. В свою чергу соцiальний час (чи час людського буття) — це колективний пер-цептуальний час, ушверсал1я культури, змiст яко! мiститься в основi концептуального часу, що конституюеться у феноменi iсторi! як усвщомлене про-цесуальне соцiальне життя [2, с. 1022]. Отже, сощальний час — це iнтенсивна структура, що пов'язуе воедино три становища окремих сощальних компо-78 © Калиновський Ю. Ю., 2010
ненпв i вiдносин — минуле, сучасне та майбутне [1, с. 279]. Сощальний час 1 сощальний простiр не iснують окремо один вщ одного, а утворюють сощаль-ний просторово-часовий континуум, що фiксуе соцiальну позицiю того чи шшого соцiального компонента сощально! системи.
Одним з важливих феноменiв, що структуруе соцiальне буття е право-свiдомiсть. Тому будь-яку соцiальну практику, як правило, пщкршлено авторитетом сусшльства (вiдповiдае настановам морально! та правово! свщомос-тi), але деяк з них санкцiоновано, а деяк — нi. Санкцiя — це реакщя певно! частини суспiльства або значного числа його представниюв на той або шший спосiб поведшки: реакщя схвалення (позитивна санкцiя) чи несхвалення (негативна санкцiя). Характер санкцш з якими погоджуеться суспшьство, е лакмусовим папiрцем щодо пануючого типу правосвiдомостi у соцiумi. У свою чергу самi санкци, що застосовуються в суспiльствi, справляють без-посереднiй вплив на правосвiдомiсть умх суб'ектiв правовiдносин, виховую-чи 11 у необхiдному для соцiуму та держави напрям^ Характер такого впливу може бути негативним чи позитивним для правосвщомосп, що зумовлено перш за все типом полггико-правово! системи (наприклад, виховання тоталь тарно! або демократично! правосвщомосп).
На думку А. Редктффа-Брауна, санкцi! можна класифiкувати на дифузш та органiзованi: першi — це спонтанний вираз схвалення або осуду певно! поведшки з боку члешв конкретного сусшльства, а друп — сусшльш акцi!, що здшснюються вiдповiдно до деяко! традицiйно! та визнано! суспiльством процедури [3, с. 237-238].
Принциповим е той факт, що у будь-якому людському сусшльстга нега-тивнi санкцi! визначено та забезпечено краще, нiж позитивнi. Сусшльш обов'язки можуть бути визначенi правилами поведшки, невиконання яких спричиняе т чи iншi санкцi!. 1х слщ вiдрiзняти вiд необов'язкових соцiальних практик, таких, як, наприклад, повсякденш техшчш процедури.
Iснуючi у спiльнотi санкци формують у iндивiда мотивацiю для корегу-вання власно! поведiнки вщповщно до прийнятих стандартiв. Санкцi! ефек-тивнi, по-перше, тому, що iндивiд хоче одержати схвалення або уникнути несхвалення з боку спiвгромадян, передбачену суспiльством винагороду або уникнути покарання, яким суспiльство загрожуе. По-друге, вони е ефектив-ними тому, що iндивiд звикае реагувати на рiзнi типи поведiнки, висловлюю-чи схвальш або осуднi судження, точно так, як i його спiвгромадяни. Така реакщя е демонстращею емоцiйно-оцiнних стереотишв правосвiдомостi, зумовлених правовою культурою певного сусшльства. Тобто, особа ощнюе власш дi!, як у перспективi, так i в ретроспективi, за стандартами, що пре-валюють у сшвтоваристта, до якого вона належить.
Таким чином, через санкци суспшьство вимагае вщ iндивiда певно! по-ведшки (певно! правосвiдомостi), загрожуючи йому в разi невиконання вста-новлених правил вщторгненням з унормованого соцiального простору i часу
та вщмовою у комушкацп: в рiзних типах сустльства, починаючи зi старо-давнiх часiв, заборонялося стлкуватися з певними категорiями населения (наприклад, пари в Iндi!) або люди переставали вггатися (контактувати) з тими особами, як! порушили моральнi та правовi норми. Цi соцiальнi ритуали по-казували порушнику норм, що вш вийшов за меж структурованого культурою певного народу простору i становить загрозу для шших: його правосвщомють не вписуеться у загальш стандарти. Звичайно, це не означае, що сустльний осуд завжди справедливий, оскшьки сам процес вiдторгнення базуеться на правових та моральних нормах, що сприймаються пересiчними громадянами як дашсть (некритично). Ми пам'ятаемо, що саме бшьшють розп'яла 1суса Христа або засуджувала дисидентiв у радянсью часи. Тому т1 громадяни, що уявляють свгт по-шшому, шж бшьшють, сприймаються як загроза, як поруш-ники психолопчно «комфортно!» структури життевих правил.
Розгляд р1зних титв санкцш почнемо з дифузних негативних санкцш, яю включають реакцi! осуду, викликаш конкретною формою або загальним типом поведшки члена спiвтовариства. Так реакцп розр1зняються не тшьки за своею силою (зрозумшо, що несхвалення можна вщчувати i виражати з бшьшою чи меншою iнтенсивнiстю), а й за якютю. под16ш роз6!жносп важко чгтко визначити, що ускладнюе класифiкацiю. У багатьох мовах е вербальш форми, що виражають несхвалення того або шшого типу шдивщуально! поведiнки, починаючи з таких характеристик, як «невихована», «нечемна», «непристойна», «неввiчлива», «неналежна», «ганебна», «безчесна», «дискредитуючи», i заюнчуючи такими оцiнками, як «нелюдська» та «пщла».
Означенi мовленневi форми е зм1стовною складовою морально! свщомос-т1, яка тюно переплетена з правосвiдомiстю. У свою чергу дифузш санкцп правового характеру можуть виражатися, демонструючи розвиненiсть право-свщомосп суспiльства та особи, у таких характеристиках учинюв 1ндив1д1в, як «неправовий», «незаконний», «нелегальний», «неконституцiйний», «зло-чинний», «кримiнальний». Разом з тим, у будь-якому сустльстга або культу-р1 е сво! усталенi неписанi норми ощнювання поведiнки, як! передбачають, наприклад, презумпщю невинуватостi i недопущення оцшних суджень, наприклад, у засобiв масово! iнформацi!, без рiшения суду або, навпаки, наяв-шсть дифузних санкцш як вщображення сустльно! думки (правосвщомост суспiльства), незважаючи на судов1 рiшення.
Через те створення систематично! класифжаци дифузних негативних санкцiй не буде можливим без пор1вняльного вивчення сустльств р1зного типу. Попередньо ми можемо визначити негативну моральну чи правову санкцию як реакщю вiдторгнения сустльством особи, поведiнка яко! не схва-люеться. Пвд моральними зобов'язаннями можна, таким чином, розумгш правила поведiнки, недодержання яких викликае ждабного роду реакцию. Можна також видшити санкцию, при якш поведiнка людини висмiюеться !! ствгрома-дянами. Така санкцiя одержала назву сатирично!. Численнi позитивш дифузш-80
т санкцп набагато складнше класифiкувати, тому що вони прше визначенi, нiж негативнi. Отже, дифузш санкцп такого роду демонструють вербальний вияв морально-правово! свiдомостi певного сощуму в сприйнятгi чи непри-йнятп дiй, висловлювань, публчних намiрiв суб'екпв правовщносин.
Вiд описаних дифузних санкцш треба вiдрiзияти тi, якi можна назвати релiгiйними. 1х також iменують надприродними чи мiстичними, але обидв1 характеристики мають небажанi конотацi!. Релшйт санкцi! в кожному сус-пiльствi мають у сво!й основi певш вiрування, якi самi по собi не е обов'язковими. Тому санкцп цього типу д1ють тiльки у межах релтйного спiвтовариства. Вiдбуваеться це у такий спосiб: здiйсненi iндивiдом вчинки змiнюють його релiгiйний статус на бажаний (праведний) або небажаний (^ховний) бж. Деяк дп вважаються бажаними для бопв або духiв, що вста-новлюють з ними вщносини, грiховнi ж вчинки руйнують гармонiйнi, бажаш вщносини з надприродними силами. У таких випадках релтйний статус ш-дивiда визначаеться його стосунками з персошфжованими iстотами-духами. Грiхом може бути названа будь-яка поведшка, що пiдпадае пiд негативну релтйну санкцию.
Релiгiйнi санкцi! включають вiру в те, що найбiльш неприйнятш з точки зору релт! i ритуалiв вияви людського буття (нечистота, ^ховшсть) можуть бути нейтралiзованi за допомогою прийнятих у суспшьстга процедур — очи-щення, жертвоприношення, спокути, сповiдi та покаяння. Фактично ми сти-каемося зi своерiдними комушкативними практиками, але у цьому контекст вони мають сакральний характер i здшснюються як мiж соцiальними суб'ектами, так i мгж особами та надприродним свiтом. Необхiдно зазначити, що комушкативш коди релтйно! свiдомостi е тдгрунтям для функцюнуван-ня морально! та правово! свiдомостi, оскiльки права i обов'язки людини в процес розвитку соцiальних систем, вщ арха!чних до сучасних, визначалися саме релтйними догмами. Багато релiгiйних норм з часом було оформлено у виглядi свгтських законiв, наприклад, деякi з десяти християнських заповедей — не вбий, не вкради [4, с. 203].
Ключовим смисловим аспектом структурування соцiального простору i часу в контекст розгляду релiгiйно!' свщомост е розумшня грiха. У сучасно-му сусшльств1 гр1х розумiеться як свщомий вчинок або задум, а у стародавшх суспiльствах багато неумисних дш могли пщпадати тд поняття грiха. Хвороба, наприклад, проказа у древшх евре!в, нередко розглядалася як ^ховтсть, що вимагае спокути або ритуального очищення. У деяких вiруваниях релтй-на санкщя виявляеться в тому, що 1ндив1д, який гршив у цьому житп, одержите вщплату (покарання) в загробному житп. У багатьох випадках на !нди-вща, нечистого з ритуально! точки зору, дивляться як на джерело небезпеки не тшьки для його самого, а й для вмх, з ким вш контактуе, а то й для всього сусшльства Тому вш може бути виключений на деякий час, а то й назавжди з громадського життя. Таким чином, з точки зору релтйно! свщомосп людиш
необхщно пройти процедуру очищення для повернення до нормального сус-тльного життя — набуття втрачених прав i поваги у сощум!
Отже, решпйт санкцп вiдрiзияються в!д шших вид1в дифузшних санкцiй наявнiстю вiрувань i переконань, позначених вище. Вони не тддаються простому визначенню або опису. В деякому вщношенш под!бними е вiрувания, що м!стяться в основ! магiчних практик i процедур, покликаних забезпечити удачу. Однак, якщо релiгiйнi приписи i пов'язаш з ними вiрувания обов'язков! для вшх членiв даного релiгiйного сшвтовариства, то магiчнi практики i пов'язаш з ними пов!р'я, под!бно техшчним процедурам, е загальноприйия-тими, але не обов'язковими.
Наступний р!зновид санкцiй, як! суттево впливають на формування пра-восвщомосп, — це оргашзоваш санкцi!. 1х слщ розглядати як особливим образом трансформоваш дифузш санкцi!. Органiзованi позитивш санкци — це ушановувания, присвоения звань та шш1 способи нагороджения за заслуги, включаючи грошову винагороду, наприклад, призначення спещально! пенси, р!зш форми заохочення iндивiда стльнотою.
Органiзованi негативш санкцi!, важливе мiсце серед яких посщають ка-ральнi санкцi! карного законодавства, — це певш, добре визначеш процедури, спрямованi проти омб, чия поведiнка викликае соцiальний осуд. Людство виробило багато р!зновид!в под!бних процедур. Найбiльш ютотними е таш санкцi!: винного пщдають загальнiй наруз! та осм!янню, виключають з гро-мадського життя, вщбирають привше!, позбавляють специфiчного статусу або рангу, знижують ранг (протилежиiсть позитивно! санкцi! у вигляд! заохочен-ня), позбавляють майна (шляхом накладення штрафу, насильницького вилу-чення або знищення), заподдають тiлесного болю, саджають у в'язницю, страчують. Такi санкцi! е легальними, якщо вони застосовуються офщшною владою, — у р!зш епохи цившьною, вшськовою або церковною.
Найбшьш жорсткою органiзованою негативною санкцiею, яка максимально звужуе соцiальний проспр i «вiдбирае» час суб'екта правовщносин та практично виключае його з комушкативних взаемодiй, е тюремне ув'язнення. Вщомий британський учений З. Бауман шдкреслюе, що тюремне ув'язнення — найрадикальшша форма просторового обмеження, яка перебувае в центр! уваги управлшських структур, сформованих политичною елiтою, що знахо-диться на передньому кра! нишшнього процесу «стискання простору/часу». просторов! обмеження, !золящя р!зного ступеня суворост i жорстокост за вмх чамв були головним методом, що застосовувалися до тих категорш населения, як! не пщдавалися асимiляцi!, контролю ! взагал! були потенцшно неблагонадшними. Раб!в селили окремо. Це ж стосувалося й прокажених, божевшьних, представниюв «чужих» етшчних та релтйних груп. Якщо !м ! дозволялося залишати спещально вщведеш мюця, то вони зобов'язаш були носити символи свое! просторово! належиосп, аби кожний м1г бачити: вони — з шшого простору. Просторове вщокремления, що веде до насильницько!
!золяцп, протягом багатьох стор1ч являло собою майже тдсвщому, шстинк-тивну реакцию на будь-яю вщмшносп, особливо вщмшносп тих, чие вклю-чення в систему звичних сощальних вщносин було неможливим або небажа-ним. Глибинний сенс просторового вщокремлення полягае в заборонi або недопущенш контактiв з шшими, а отже — в насильницькому вiдчуженнi. Вщчуження — головна функщя просторового вщокремлення. Воно призводить до обмеження, знебарвлення та звуження «образу шших»: шдивщуальш якост i обставини, як! при щоденному контактi стають яскравою i зримою складовою накопиченого досвщу, р!дко виходять на перший план, якщо щ контакти зведено до мшмуму або взагал1 заборонено, тод1 особисте знайом-ство замшюеться титзащею, а юридичш категорп, що обмежують розматсть, зводять нашвець ушкальшсть конкретних людей ! випадюв [5, с. 150-151].
Описан! санкцп, з одного боку, корегують сусшльну правосвщомють, стандартизуючи !! шд сощальш потреби, а з другого — деформують, якщо санкци необгрунтовано жорстю. Будь-яка санкц1я супроводжуеться певними комушкативно-дискурсивними практиками, завдання яких — вплинути на сусшльну правосв!дом1сть, шдтримати або засуди певний тип поведшки через символи мови.
Як зазначае Н. Кр1сп, в сучасному сустльстга простежуеться чгтка тенден-ц1я вважати злочинними усе бшьше й бшьше дш, як1 представляються нам небажаними чи просто сумтвними, ! карати тюремним ув'язненням все бшьшу кшькють под1бних злочишв. Можна сказати, що тенденщя до обмеження роз-ма!тост тлумачень за допомогою юридичних категорш ! як наслвдок просторо-ва сегрегащя вщмшностей найчастше перетворюеться на необхщшсть або, принаймш, набирае оберт!в, тому що в сучасних умовах реальна щiлънiсть на-селення набагато перевершуе його «моральну щ1льтсть», явно переростаючи меж1 можливостей людини до гадтримання близьких контакпв ! масштаб1в системи мгжособистюних вщносин. Але можна тдшти до цього явища з шшо-го к!нця ! зробити висновок про те, що просторовий подш, який шдсилюе по-д1бне обмеження, сам по соб1 е важливим засобом продовження ! фжсацп вза-емного вщчуження, в умовах якого обмежувальт до, як ! обмежувальний вплив, усе бшьше набувають характеру протилежних ценностей [6, с. 86-87].
У сучасних умовах вщбуваеться конкуренщя нацiоналъних та глобальних цшностей, правових зокрема, що зм1нюе просторово-часовий вим1р право-свщомосп. Якщо в шдустр1альному та частково постшдустр1альному сус-пшьствах бшьшють людей позицюнували себе т1льки в межах нацюнального сощального простору, то в шформацшному суспшьств1 тд впливом глобал1-зацшних процемв вщбуваеться «розширення свщомостг» за рахунок сприй-няття планетарних та шонацюнальних цшностей. У свою чергу правосвщо-м1сть суспшьства в результат! комушкативних практик штернацюнального характеру вбирае в себе нов1 уявлення про свободу, справедлив1сть, р1вноправ'я, вiдповiдалънiсть та ш. У самш правосвщомост тд впливом глобальних чин-ник!в може зм1нюватися 1ерарх1я цшностей та правових фобш.
На думку З. Баумана, люди, говорячи про те, чого вони хочуть домогтися в житп, найчастше згадують про мобшьшсть, вiльне обрання мiсця прожи-вання, подороже, можливосп побачити свiт. А !хш страхи пов'язаш з обме-женiстю пересування, вiдсутнiстю змiн, недоступнiстю мiсць, куди iншi по-трапляють без найменших зусиль, задовольняючи свiй iнтерес i одержуючи задоволення. Цей дослiдник робить висновок про те, що добре жити означае перебувати в рус!, а точнiше, вщчувати приемну впевнешсть, що ви можете з легюстю покинути будь-яке мiсце, де вам не хочеться бшьше залишатися. Свобода означае насамперед свободу обрання, а обрання явно набуло про-сторового вимiру [5, с. 170].
Висновки. Отже, тдводячи тдсумки щодо санкцш як засобу «виховання» прийнятно! для сустльства та держави правосвiдомостi, слщ зазначити, що у кожному конкретному сусшльств! вони утворюють бiльш-менш системати-зоване цiле, що являе собою мехашзм соцiального контролю. 1снуе тюний зв'язок мiж правовими, релiгiйними та моральними санкцiями, але характер цього зв'язку специфiчний у кожнiй суспшьнш системi. Первиннi легальнi санкцп кримшального права в усiх суспiльствах, за винятком високосекуля-ризованих сучасних держав, переплетет з релтйними вiруваннями. Крiм цих первинних санкцiй, iснують санкцп, як! можна назвати вторинними. У сучас-ному цив!льному прав!, наприклад, якщо !ндивщ зобов'язуеться судом вщ-шкодувати збиток, але вщмовляеться зробити це, то вторинною санкщею буде примусове вилучення його власност!, тюремне ув'язнення чи якесь шше по-карання. Таким чином, вторинш санкцп складаються з процедур, здшснюва-них сустльством: як правило, уповноваженими особами або окремими !нди-вщами, з! схваленням ствтовариства у тому раз!, коли зневажаються загаль-новизнаш права.
Л1ТЕРАТУРА
1 . Сощальна фшософ!я [Текст] : тдруч. для вищ. шк. — Х. : Прапор, 2007. — 688 с.
2. История философии [Текст] : энцикл. — М. : Интерпрессервис : Кн. дом, 2002. — 1376 с.
3. Рэдклифф-Браун, А. Р. Структура и функция в примитивном обществе : очерки и лекции [Текст] : пер. с англ. / А. Р. Рэдклифф-Браун. — М. : Вост. лит., 2001. — 304 с.
4. Библия : Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета [Текст]. — К. : ПРИНТКОРП, 2003. — 1230 с.
5. Бауман, З. Глобализация. Последствия для человека и общества [Текст] : пер. с англ. / З. Батман. — М. : Весь мир, 2004. — 188 с.
6. Christie, N. Crime Control as Industry : towards Gulag, Western Style? [Text] / N. Christie. — London : Routledge, 1993. — 209 р.
СОЦИАЛЬНЫЕ САНКЦИИ КАК СПОСОБ ВОСПИТАНИЯ ПРАВОСОЗНАНИЯ В ПРОСТРАНСТВЕННО-ЧАСОВОМ КОНТИНУУМЕ
Калиновский Ю. Ю.
Осуществлен философско-правовой анализ социальных санкций как способа воспитания правосознания. Проанализированы разновидности социальных санкций, а также их возможное влияние на общественное правосознание. Доказано, что через санкции общество требует от индивида определенного поведения (определенного правосознания.), угрожая ему в случае невыполнения установленных правил отторжением из упорядоченного социального пространства и времени, а также отказывает ему в коммуникации.
Ключевые слова: общественное правосознание, социальные санкции, социальное пространство, социальное время.
SOCIAL SANCTION AS A METHOD OF LEGAL CONSCIOUSNESS EDUCATION ORDER IN THE CONTINIUM OF TIME AND SPACE
Kalinovski J. J
The article deals with social and philosophic analysis of social sanction as a method of legal consciousness aducation. Analysed types of social sanction and there interference on legal consciousness. Is proved, that society demands from individual person the particular legal socialization in order to sanction. There were also proved that in case of individual ignore the society rules person will be excluded from social environment, time and communication.
Key words: legal consciousness, social sanction, social environment, social time.
УДК 340. 12+316. 3
1.1. Коваленко, кандидат фшософських наук, доцент
ПРО ДЕЯК1 КОНЦЕПТУАЛЬН1 ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ Ф1ЛОСОФП ПРАВА У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Присвяченорозгляду новихметодологiчних асnектiв викладання фтософп права у вищих навчальних закладах (ВНЗ). Показано варiанти скептичного ставлення до фтософсько-правовог рефлексп у професшному та студентському середовищах. За-пропоноване нове бачення ролi фтософп права як суnровiдника сучасного правового проекту, зокрема, у демократичному сусniльствi.
Ключовi слова: фiлософiя права, методика викладання, сучасна правова система, демократичний розвиток.
© Коваленко I. I., 2010
85
