CC BY
30
РАЗВИТИЕ САМООБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ В ЭПОХУ СРЕДНЕВЕКОВЬЯ
Бурлука Е. В.
Исследована самообразовательная активность в эпоху Средневековья. Реконструкция образа и духа культуры Средневековья позволяет детерминировать становление и развитие самообразования личности в этом типе культуры, его влияние на развитие личности и ее творческой деятельности.
Ключевые слова: самообразование личности, самообразовательная активность, стратегии самообразования, модели самообразования.
DEVELOPMENT OF SELF-EDUCATIONAL ACTIVITY DURING AN EPOCH OF THE MIDDLE AGES
Burluka E. V.
In clause self-educational activity during an epoch of the Middle Ages is investigated. Reconstruction of an image and spirit of culture of the Middle Ages allows to make determination of becoming and development of self-education of the person in the given type of culture and its influence on development of the person and its creative activity.
Key words: self-education of the person, self-educational activity, strategy of self-education, model of self-education.
УДК 14:391.96
Ю. Ю. Калиновський, доктор фшософських наук, доцент; Е. А. Кальницький, кандидат фшософських наук, доцент
ПОЛ1ТИЧНИЙ ТЕРОРИЗМ ЯК 1НДИКАТОР ДЕФОРМОВАНО1 ПРАВОСВ1ДОМОСТ1
Розглянуто полтичний тероризм як тдикатор деформаци правосвiдомостi. Увагу акцентовано на особливостях способу мислення та мотивацтних мехашзмах носив такого типу свтосприйняття. Доведено, що деформащя правосвiдомостi ви-никае не тыьки на основi iндивiдуальних психологiчних настанов, а й тоталтарних iдеологiй, релгйних культiв, де у рiзних формах закладено ксенофобсью iде'í, на Грун-тi яких виникаютьрелШйш й полтичш деструктивт культи як деформоват систе-ми свтогляду та свтосприйняття.
Ключовi слова: полтичний тероризм, деформащя правосвiдомостi.
Актуальтсть проблеми. Серед найбшьш вагомих глобальних проблем сучасносп, яка турбуе сьогодш науковщв бшьшосп кран свпу, е полггичний
34 © Калиновський Ю. Ю., Кальницький Е. А., 2010
тероризм. Ця проблема багатогранна, потребуе докладного вивчення як сусшльно-полгшчне, психолопчне та антиправове явище.
Аналiз наукових джерел i публтацш сввдчить про те, що дослвдженням проблем политичного тероризму присвячено працi вiтчизняних та зарубiжних учених, серед яких В. Антипенко, О. Бардш, I. Бщнер, Й. Боданськи, Б. Гоф -ман, Д. ^ер, В. Грубов, В. Емельянов, К. Жарiнов, У Кларк, У Лакьор, В. Леонов, Л. Моджорян, Б. Нетаньяху, Д. Рубен, О. Рудницький, М. Требш, Я. Шрайбер, П. Уiлкiнсон.
Метою статп е дослiдження полiтичного тероризму як шдикатора де-формовано! правосввдомосп. На нашу думку, правосвiдомiсть терориста (або групи терористiв) е деформованою, осшльки вони визнають тiльки сво! права та вимоги, чим позбавляють основних природних прав тих людей, проти яких вчиняеться терористичний акт: право на життя, право на власний свгго-гляд, право на безпечнють. Терористи справляють сво!ми дiями руйнуючий вплив на суспшьну та iндивiдуальну правосвiдомiсть, бо шдривають вiру людини у справедливий правопорядок, надшшсть правоохоронно! системи.
Для терористично! оргашзацп не завжди обов'язкове негайне виконання !х вимог (як1 можуть i не одразу декларуватися) шд час захоплення заручник1в чи шсля будь-якого вибуху. Вони цього i не очiкують. Для них важливше створити атмосферу страху, напруженостi, пригшченосп, незахищеностi, деморалiзувати населення, пiдiрвати почуття безпечностi i довiри до влади, що сприятиме виконанню !х вимог.
Терористичнi методи передбачають залякування невизначеного кола людей, яке досягаеться, по-перше, надзвичайною жорстошстю, а по-друге, вчиненням цих дш вiдносно випадкових, нi в чому не винних людей. Психо-логiчний аспект цього злодiяння спрямовано на те, аби кожна людина усвщо-мила, що вона теж е потенцшною жертвою. Чим б№ше терористичних акцiй, тяжких насладив, тим б№ший страх у громадян, як1, як правило, розчарову-ються у спроможностi влади протистояти тероризму, захищати !х життя та законш iнтереси. Що ж до насильства, то тд час вчинення терористичних аклв, на думку багатьох дослвднишв, воно характеризуеться не тшьки жор-сток1стю, а й найвищим ступенем аморальностi, тобто у суспшьсга пiдрива-ються основнi регулятори поведшки людей, а саме морал1 i права, оск1льки терористичний акт сам по собi е актом зневаги до морально-правових норм. Разом з тим правосвщомють будь-якого суспiльства мае низку запоб1жник1в проти негативних впливiв, спричинених терористичною дiяльнiстю.
Ефективнiсть психолопчного впливу на суспiльство, його залякування залежать в1д двох груп чиннишв: масштабностi, видiв збро!, частоти, якосп та iнших складових теракту, яш здатнi налякати громадян; орiентацi! на ЗМ1, розiгрування з !х допомогою спектаклю. ЗМ1, поширюючи iнформацiю про тероризм i теракти, збiльшують число об'екпв залякування. За словами ан-
глшського фшософа, що працюе у кримшолопчному цен^ Гарварда Я. Шрайбера, сила тероризму, який став невщ'емною частиною сучасного полiтичного життя, не в кшькосп та вмiннях терориспв, а в громадськiй думцi. Я. Шрайбер стверджуе, що тероризм викликае складний комплекс — ненавистi, захоплення, ввдчаю, надй' та страху. Це криве дзеркало, але з по-тужним посилювачем — мас-медiа. Газети та телебачення зробили iз тероризму та злочинносп дiйсний «ушверситет мшьйошв» — всесвiтне шоу. А головне для терориспв, як i для бiльшостi злочинцiв, — це жадоба аудито-рiï, глядачiв. Без телебачення, особливо показу теракпв у прямому ефiрi, у терористiв не було б шанав сподiватися на здатнють сво1х жертв, ïx родичiв та частини населення висувати влащ вимоги, як1 збiгаються з вимогами самих терориспв. Отже, транслящя терористичних акпв з усiма подробицями i ввд-поввдними коментарями — це своерщна форма полiтичного послання, ультиматум. На конференци «Свроатлантичне товариство — товариство цшностей» у Салониках (грудень, 2002 р. ) шдкреслювалося, що дiяльнiсть терористiв — це дiяльнiсть недержавного актора, який завдае шкоди недержавним оргаш-зацiям з метою заподiяння шкоди державi. Терористи воюють iз державою через вшну з населениям без шансу стати державним актором.
Таким чином, тероризм мае публчний характер. Велика аудито^я, широкий розголос, максимальний резонанс для терориспв iнодi важливiшi, шж убивство лидера держави чи взагалi наявшсть людських жертв. Для терористiв е дуже важливим поширення деструктивного способу мислення у громадськ1й та ш-дивiдуальнiй правосвiдомостi. Через це вони посилюють свiй вплив на сощум, який у свою чергу може справляти тиск на органи державного упрамння.
Щоб грунтовно проаналiзувати природу i сутшсть деформованно1 право-свщомосп, на наш погляд, слад звернутися до причин, що породжують тероризм. Попри всю умовнють будь-яко класифiкацiï видiв тероризму видiляють об'ективш i суб'ективнi причини, якi породжують це сощально-полггичне явище, що надае бiльшi можливостi для аналiзу тероризму i пошуку шляxiв боротьби з ним [1-2]. Серед об'ективних причин називають так1: нерозв'язаиiсть соцiальниx, у тому числ територiальниx, нацiональниx та релшйних, проблем, що мають для конкретноï соцiальноï, нацюнально1', релтйно1' чи шшо1" групи суттеве значення, що пов'язано з ïï самоощнюванням i самосприйнят-тям, традицiями i звичаями; вiйна чи вiйськовий конфлжт, у рамках якого терористичнi акти стають частиною военних дiй (чеченська вшна в Росiï); наявнiсть краш чи соцiальниx, нацiональниx релiгiйниx та шших груп, що вiдрiзияються ввд сво1'х близьких i далеких сусщв високим рiвнем матерiаль-ного добробуту та культури внаслiдок свое1' политично].', економiчноï та вш-ськово1' могутносп або iншиx можливостей нав'язують власну волю iншим крашам i сощальним групам (вiдносини США з деякими крашами свiту, на-приклад, з 1раком); iснувания таемних i нашвтаемних органiзацiй, зокрема
релтйних i сектантських (наприклад, секта в Японп «АУМ Сшрше»), яш надiляють себе магiчними i меаанськими здiбностями, розробляють едино вiрне вчення порятунку людства чи корiнного полшшення його життя, або створення ладу загального добра, справедливостi й добробуту, або вiчного порятунку душi тощо; невирiшенiсть економiчних i фiнансових питань, па-дiння життевого рiвня, стан психолопчного дискомфорту, тривоги i безви-ходi, загострене почуття сощально! невпорядкованосп, незахищеностi; слаб-к1сть державно! влади, 11 установ та iнститутiв, нездатшсть правоохоронних органiв вчасно виявляти i знешкоджувати терористiв i тих, хто готуе терорис-тичнi акти; порушення прав особистостi представникiв деяко! сощально!, нацюнально! релшйно! групи, принизливе, зневажливе ставлення до них, невжиття необхщних заходiв щодо економiчного i духовного розвитку; ввд-носна доступнiсть бойового потенщалу та iн.
Серед суб'ективних причин, що породжують тероризм, виокремлюють: наявнiсть визнаних (можливо, частково виправданих i обгрунтованих) владних намагань у окремих оаб (наприклад, Усама Бен Ладена), груп чи органiзацiй (прибiчники радикального iсламського фундаменталiзму), соцiальних стль-нот, коли цi намагання вступають у конфлiкт iз соцiальною, релтйною, на-цiональною чи iншою групою та нормами моралi i права, що перешкоджають реaлiзaцi! вiдповiдних намагань; сввдоме обрання терористичного насильства для масово! пропаганди сво!х намагань i як найбiльш ефективно! збро! в бо-ротьбi за владу з опонентом (политика бшьшовицько! влади за чаав встанов-лення соцiалiстичного ладу тсля Жовтнево! революци 1917 р. або дiяльнiсть еврейських екстремiстських груп «Штерн» та «1рну» у визвольнш боротьбi з протекторатом Велико! Британп у Палестинi та завоювання политично! не-залежностi i визнання держави 1зра!ль); пiдтримуюче, позитивне ставлення до терорислв !х соцiального оточення, населення, окремих груп; посилення впливу неформальних норм, що кримiналiзують суспiльнi вщносини, за яких закон перестае забезпечувати необхiдний рiвень соцiального захисту значно! частини населення; змiна понять про порядок i справедливiсть, утвердження принцишв поведiнки, у рамках яких насильство стае «законним» засобом досягнення полгтичних та iнших цiлей (так званий судовий терор, опричнина за чаав правлшня 1вана Грозного на Русц судовi процеси 1934-1954 рр. у СРСР над «ворогами народу»; диктатура чорних полковников у Грецп, за чаав дп яко! було страчено близько 60 тис. осiб у середиш 60-х рок1в ХХ ст.; у 70-п роки минулого столптя пiд час керiвництва КНР Мао Цзедуном було знищено бiльше 50 млн оаб; у 80-п роки ХХ ст. у Чилi при Пшочеп — близько 30 тис. оаб i у п сaмi роки в Камбоджа при Пол Поп — 7 млн оаб та ш.); звернення до духовно! спадщини полiтичних, релiгiйних та шших оргaнiзaцiй екстремiстсько! спрямовaностi, в яких культ сили i збро! е обов'язковим еле-ментом побуту i способу життя (як це ввдбувалося у фашистськ1й Нiмеччинi
пвд час правлшня Птлера); усввдомлення деякими нацiональними i релшй-ними стльнотами себе як пригноблених, позбавлених прав i свобод, ввдчуття ними необхвдносп захисту будь-якими засобами; створення образу ворога, що стае об'еднуючим пвдгрунтям для осiб, схильних до екстремютських дiй; бажання продемонструвати шшш соцiальнiй, нацiональнiй, релiгiйнiй групi свою перевагу й одночасно залякати !!; руйнування iсторичних, культурних, моральних, гумашстичних цiнностей та iн.
Отже, у терориста або групи терористiв виникае «особливий» тип право-свiдомостi, який передбачае визнання тшьки власних прав та нехтування правами шших людей. Правосввдомють терориста сконцентровано не на правових, а на деструктивних методах розв'язання iснуючих суперечностей. В. Остроухов зазначав, що тероризм як специфiчний рiзновид сощально! ди насильства одшею з передумов свого iснування мае суттеву трансформацш морально-свiтоглядних чинникiв суспшьно! та шдивщуально! свiдомостi. Сутнiсть ще! трансформацп виявляеться у необгрунтованому розширеному уявленнi щодо застосування насильства з боку влади, перетвореннi свггогля-ду, який мiстить подiл людей на «сво!х» та «чужих» та обгрунтуванш фiзич-ного знищення супротивникiв, примiтивiзацп суспiльних вiдносин, можли-востi порушення правових норм та занедбання загальнолюдсько! моралi, месiанських претензiях лiдерiв окремих суспшьних груп [3, c. 20]. Деформо-вана правосвiдомiсть терориста мютить певний алгоритм формування, який у кожному конкретному випадку мае свою специф^. Механiзм терору за-кладено у людинi дуже глибоко, замасковано шарами мовних обгрунтувань. Частiше за все терористичним дiям дають поштовх почуття безвиходi iз ситуаций, в яку потрапила деяка меншють, психологiчний дискомфорт, що п1д-штовхуе !! оцiнювати свiй стан як драматичний. Це може бути нацюнальна меншiсть, як наприклад, баски, корсиканщ, бретонцi, iрландцi, чи меншiсть, об'еднана за вдеолопчними переконаннями чи релшйними мотивами. В усiх випадках мотива^ е схожою: наш народ, наша культура, наша мова, наша вiра на меж1 зникнення, а осшльки нашi аргументи нiхто не бере до уваги, залишаеться лише мова насильства. Але i тут треба в^^зняти реальнiсть в1д !! сприйняття. Близько тридцяти рок1в тому в Англп виникла таемна «Бригада гшву», яка на зразок гталшських «Красних бригад» оголосила вiйну ю-нуючому устрою та вчинила два десятки вибухiв у публiчних мюцях, а через рiк полiцiя Скотланд-Ярду заарештувала весь !! склад — чотирьох терорис-тiв. Однак вщ цього тероризм не стае менш небезпечним. Досить пригадати дiяльнiсть секти «АУМ Сiнрiке»: якщо б !! перша атака у токiйському метро вдалася повною мiрою, загинули б 40 тис. людей. Таким чином, за сучасних технологш впливу на громадську правосввдомшть невелика за кшьшстю терористична група здатна дестабiлiзувати життя вае! кра!ни або цiлого регюну. 38
В умовах постшних полiтико-економiчних труднощiв, конфл^но! соць ально! ситуaцi!, вщсутносп обмеження пропаганди кримiнaльних форм по-ведiнки у ЗМ1, кiно- та вiдеострiчкaх ромaнтизaцiя кримiнaльного способу життя, численнi сцени насильства, жорстокостi, лайки у фшьмах та телепередачах, як, наприклад, у кiнофiльмi «Бригада» або телешоу <Жкна» та ш., потурання i байдуж1сть з боку бшъшосп людей до виявiв протиправних дiй, якщо це не стосуеться !х особисто, зростання кiлькостi безпритульних, шд-вищення цiн на продукта харчування тощо, з одного боку, породжують масо-вий депресивний стан населення, а з другого — призводять до викривленого уявлення про припустимють агресивно! та кримiнaльно! поведiнки, особливо у шдлптав та молодi. Фактично на сьогоднi ЗМ1 прямо чи опосередковано впливають на формування деформацш прaвосвiдомостi, що у майбутньому може стати тдгрунтям для кримiнaльних або терористичних дiй. Так, тд-литам 14-16 рокiв притaмaннi два види кримшально! мотивацп: корислива та насильницько-его!стична, а для доросло! людини — корисливо-его!стичш мотиви поведiнки. Причини злочинно! поведiнки рiзнi, але три чверп зло-чинiв мають ситуaтивно-iмпульсивний характер. Отже, злочиншсть як одна з ланок тероризму — це, по-перше, форма пристосування до соцiaльних та психолопчних реaлiй середовища, в якому вчиняеться злочин (хоча вона i за-суджуеться суспiльством за свш екстремiзм); по-друге, реакщя на сощально-економiчнi та полiтичнi чинники.
Психолопчним пiдгрунтям для деформовано! прaвосвiдомостi на шдивь дуальному рiвнi е те, що особi терориста притаманне негативне свгтосприй-няття, яке виникае пвд впливом низки чинникiв. У першу чергу до них вщ-носять неввдповщшсть м1ж образами iдеaльно! моделi свiту та самого себе у реальнш дiйсностi за вiдсутнiстю конкретних можливостей для сaмореaлiзa-цi!. Ця суперечнiсть з идеалом трансформуеться у суб'ективне сприйняття особисто! i соцiaльно! неaдеквaтностi. Тому для особи терориста характерна по-зиц1я: «Я гарний, а свгт поганий», яка стае засобом морального самозахисту, що дае змогу виправдовувати будь-як1 деструктивт дi!. Таким чином, дiяльнiсть терориспв набувае характеру деструктивно! сaмореaлiзaцi!. При цьому через заперечення свiту зароджуеться нова концепц1я впевненост1 у сво!й прaвотi, яка зводить до мшмуму можливостi позитивного психологiчного впливу на теро-ристичну групу i окремого терориста. Як правило, деформована правосввдомкть виникае не тiльки на основi iндивiдуaльних психологiчних настанов, а й на грунп тотaлiтaрних iдеологiй, релшйних культiв, в яких закладено у рiзних формах ксенофобськ1 ^де!. У шнцевому результaтi виникають релiгiйнi i полi-тичнi деструктивнi культи як система свггогляду та свiтосприйняття. В основi !х детермiнaцi! лежать етнопсихолопчш, релiгiйнi та клaсовi суперечностi, пов'язат з конфлiктaми рiзних етносiв, клаав та конфесiй. Ядро деструктивних кулклв складають, як правило, щирi фанатики, готовi йти на смерть заради
сво!х переконань. Отже, !х участь у терористичнiй дiяльностi е засобом парадоксально! адаптаци до реально! сощально! дшсносп.
Можна з великою часткою впевненост стверджувати, що терористи мають доступ до багатьох досягнень сучасно! науково-технiчно! революцi! i можуть використовувати !х у сво!х злочинних дiях. Вони застосовують шформацшш технологi! та можливостi розгалужено! баншвсько! системи. Залишаеться загроза використання ними збро! масового ураження, насам-перед хiмiчно!' та бактерюлопчно!'. Терористи розроблюють (або викорис-товують вже шнукт у комунiкацiйному простор^ сценарi! застосування вiдносно доступних i дешевих технологiчних розробок, наслiдки застосування яких з руйшвною метою можна порiвняти з наслiдками вшни. Вони здатнi вплинути на загальнонацюнальний рiвень свiдомостi i «перепрогра-мувати» нацiю на неадекватну поведiнку, наприклад, викликати ненависть до деяких сощальних груп або цiлих народiв. Так, тшьки за три дш шсля вибуху в квiтнi 1995 р. федерального будинку в Оклахома-Сiтi у США було вчинено 222 напади на мусульман [4, с. 16]. Тобто, деформацп правосвщо-мосп можуть поширюватися серед переачних громадян шд впливом тра-гiчних подiй, що у свою чергу призводить до антисощально! поведшки окремих осiб або цших громадських груп. Природа тероризму е дивною сумiшшю конспiрацi! i прагнення до широкого висвiтлення сво!х дiй у ЗМ1, щоб вони одержали якомога бшьший резонанс, вплинули на значну частину населення i за допомогою залякування сприяли б впливу на уряди. У цю систему вписуються i таш ди, як оприлюднення рiзного роду машфеспв, декларацiй, комюнiке, листiвок через ЗМ1. Усе це стае невiд'емною складо-вою терористичних операцiй.
На сучасному етапi чiтко визначилася кiнцева мета терористичних сил: дестабшзащя становища у свт, докорiннi змiни глобального характеру мiж-народних зв'язк1в i вщносин, утвердження полiтичного панування реакцiйно-расистських !дей. Можна констатувати, що терористи ведуть боротьбу у багатьох напрямах, одним з яких е намагання змiнити свiдомiсть людей, впев-нити !х у тому, що нехтування мораллю, правами та свободами шших оаб е нормальним явищем.
Як показуе аналiз терористичних акцiй, вони здебiльшого вчинялися з ви-користанням прикриття легального характеру. Сюди сл1д в1днести дипломатич-нi зв'язки, рiзного роду контакта з пол1тичними iнститутами держав, полггач-ними партiями i громадськими оргашзащями. Значну п1дтримку терористичнi органiзацi!' одержують в1д реакцiйних релiгiйно-полiтичних сил i рух1в, а також мафiозно-кримiнальних клашв i груп, що мають мiжнародний характер.
База сучасного тероризму, на жаль, мае тенденцш до постшного розши-рення. Однiею з причин цього явища е суспшьш суперечносл i конфлiкти,
викликаш майновим i соцiальним розшаруванням. Так, Р. Дарендорф писав, що нерiвнiсть та влада продовжують бути могутшми чинниками зiткнення iнтересiв i боротьби [5, с. 47]. У свою чергу, Пак Хан Хун на матерiалах 62 кра!н свпу зробив висновок про те, що нерiвнiсть у прибутках — найважли-вiша причина полiтичного насильства [6, с. 8].
Висновки. Ноаями деформовано! правосвiдомостi частiше за все стають люди, невдоволенi сво!м соцiально-економiчним становищем i е бiльш схиль-ними до протиправно! поведiнки.
У той же час найважливший висновок щодо аналiзу деформовано! право-свiдомостi як пщгрунтя сучасного полiтичного тероризму зводиться до того, що цей феномен аж шяк не е продуктом певно! етшчно! чи релiгiйно! культури, вiн мае унiверсальне значення. Тероризм — явище iнтернацiональне, що не мае громадянства i релiгiйно!' щентичносп. Разом з тим вiн може приймати рiзнi форми: священно! вшни, класово! боротьби, нацiонального вщродження. Однак, як1 б зовнiшнi атрибути не використовував тероризм, його сутнiсть залишаеть-ся антигуманною. Стратегi!' тероризму дискредитують будь-яку щею, руйнують будь-як1 шляхетш цiлi, шлях терору — це завжди шлях деградацi!. На нашу думку, аби запобпти поширенню деструктивно! правосвшомосп у будь-як1й кра!нi, зокрема в Укра!нi, необхщно активнiше боротися зi злочиннiстю, забез-печити правову i соцiальну захищенiсть населення, надати рiвнi можливостi в одержаннi освгга, медичному обслуговуваннi усiм верствам населення неза-лежно вiд соцiального становища та етшчного походження. Держава через систему освгга та виховання повинна формувати певнi цiнностi i настанови щодо запобiгання появу злочинних мотивГв у спосо6Г життя та поведшщ гро-мадян (особливо молода), обмежити пропаганду i романтизацш злочинних форм поведшки у ЗМ1, теле- та вщеопродукци.
Л1ТЕРАТУРА
1. Лiпкан В. А. Тероризм: юридична дефшщя та змют / В. А. Лшкан // Тероризм i боротьба з ним. Аналгшчш розробки, ироиозици наукових та практичиих прац1в-иик1в / тд ред. А. I. Комарово!, Ю. В. Земляиського, В. О. Свдоюмова та ги. — К., 2000. — Т. 19. — С. 50—86.
2. Глоба^^я i безпека розвитку : [моиограф1я] / О. Г. Бшорус, Д. Г. Лук'яненко та iH. ; кер. авт. кол. i наук. ред. О. Г. Бшорус. — К. : КНЕУ, 2001. — 733 с.
3. Остроухов В. В. Фшософсью проблеми дослiджеиия насильства i терору / В. В. Остроухов, В. В. Блищеико. — К. : Укр. Центр духов. культури, 2000. — 248 с.
4. Waxman Dov. Terrorizing Democracies / Dov. Waxman // The Washington Quarterly. — 2000. — Vol. 23. — № 1. — 128 р.
5. Darhrendorf R. The Modern Social Conflict: an Essay on the Politics of Liberty / R. Darhrendorf. — L., 1988. — 247 р.
6. Midlarsky M. Inequality and Contemporary Revolutions / M. Midlarsky — Denver, 1986. — 388 р.
ПОЛИТИЧЕСКИЙ ТЕРРОРИЗМ КАК ИНДИКАТОР ДЕФОРМИРОВАННОГО ПРАВОСОЗНАНИЯ
Калиновский Ю. Ю., Кальницкий Е. А.
Рассматривается политический терроризм как индикатор деформации правосознания, акцентируется внимание на особенностях способа мышления и мотивационныхмеханизмах носителей такого типа мировосприятия. Доказывается, что деформация правосознания возникает на основе не только индивидуальных психологических установок, но и тоталитарных идеологий, религиозных культов, где в разных формах заложены ксенофобские идеи, на почве которых возникают религиозные и политические деструктивные культы как деформированные системы мировоззрения и мировосприятия.
Ключевые слова: политический терроризм, деформация правосознания.
POLITICAL TERRORISM AS INDICATOR OF THE DEFORMED SENSE OF JUSTICE
Kalinovskiy Y. Y., Kal'nitskiy E. А.
Political terrorism as indicator of deformation of sense of justice is examined, attention on the features of way of thinking is accented and motivational mechanisms of transmitters of such type of perception of the world. It will be that deformation of sense of justice arises up not only on the basis of the individual psychological settings but also on soil of totalitarian ideologies, religious cults, which the ксенофобсьт ideas on soil of which there are religious and political destructive cults as deformed systems of world view and perception of the world stopped up in different forms are in.
Key words: political terrorism, deformation of sense ofjustice.
УДК 130. 2:128:141. 32
О. М. Городиська, кандидат фшософських наук, доцент
ПРОБЛЕМА ФШОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ 1НДИВ1ДУАЛЬНОГО БУТТЯ У СУЧАСН1Й КУЛЬТУР1
Розглянуто можливiсть фтософського осмислення проблеми iндивiдуального буття людини на сучасному еташ розвитку культури. Виявлено деяш варiанти розу-мтня людськоI екзистенци, а також визначено та порiвняно певт стратеги побудо-ви людиною свого буття, його осмислення та перспектив. Особливу увагу звернено на екзистенцю «ненормального» та можливостi и розумтня.
КлючовI слова: екзистенщя, план iманенцu, мiф, сучасна культура, приватне фыософування.
42
© Городиська О. М., 2010
