CC BY
31
КЯ1Н1ЧИ1Д0СЛ1ДЖЕННЯ
1
УДК 616.12-008.331.1-008.46
DOI: 10.22141/2224-1485.3-4.64-65.2019.177849
Рековець O.A., Оренко Ю.М., Торбас О.О., Кушнiр С.М., ПримакГ.Ф.
ДУ «ННЦ «1нституткардюлогИ¡мен1 академ1ка М.Д. Стражеска» НАМН Укра'ни, м. Ки1в, Укра'на
Вшкрите одноцентрове дослшження ефективност зниження артерiального тиску в ранковi години в пащенпв i3 м'якою i помiрною артерiальною гiпертензieю з контрольованим офгсним тиском i неконтрольованими пiками артерiального тиску в ранковi години при переведены на терапiю телмгсартаном (Телсартаном) у комбiнацií з гiдрохлортiазидом i/або амлодипiном або без
нем результати дослiдження РАНОК (контРоль Артерiального тиску в раНковi години у пацieнтiв iз неконтрОльованими пiКами)
Резюме. Метою нашого долдження було ощнити ефективтсть зниження артерiального тиску (АТ) протягом остантх 6 годин iз 24 тсля прийому останньог дози препарату за результатами добового монторування артерiального тиску через 12 тижтв лкування в пацieнтiв iз м'якою i помiрною артерiальною гiпертензieю (АГ), ят контролювали офсний тиск i мали неконтрольоват тки АТ протягом остантх 6 годин тсля прийому останньог дози антигшертензивного препарату. Матерiали таметоди. У до^дження було включено 67пацieнтiв 1зм'якою i помiрною АГ. Патентам виконували загальний аналiз кровi, бiохiмiчне дослiдження кровi, вимiрювання офсного АТ, амбулаторне 24-годинне монторування АТз визначенням циркадностi АТ, ранкового тдйому АТ, визначення центрального АТ, швидкостi поширення пульсовог хвилi. Уранковi (1-ша тдгрупа) або вечiрнi (2-га тдгрупа) години призначали телмкартан у дозi 40 або 80 мг один раз на день (Телсар-тан, «Др. Реддi'с Лабораторiз Лiмiтед») або фксовану комбшащю телмсартану 40 або 80 мг 1з гiдрохлортiазидом 12,5мг (Телсартан-Н, «Др. Реддi'с Лабораторiз Лiмiтед»); при недосягнент ц-льовогорiвня офкного АТменше вiд 140/90ммрт.ст. через 4тижт додавали амлодитн 5 або 10мг один раз на добу (Стамло, «Др. Реддi'с Лабораторiз Лiмiтед»). Пащенти проходили первинне об-стеження й обстеження через 12 тижтв (3 мкящ) терапи. Результати. Зменшення офкного сис-толiчного АТ(САТ)/дiастолiчного АТ (ДАТ) у середньому становило через 8 тижтв 16,92/9,56мм рт.ст. (р < 0,05), а через 12 тижтв лжування — 21,26/12,12 ммрт.ст. (р < 0,05). Офкна частота серцевих скорочень (ЧСС) достовiрно не змшилася. Урезультатi проведеног терапи Телсартаном i Телсартаном-Нвiдбувалося достовiрнезменшення середньодобового САТ(з 134,45± 1,39ммрт.ст. до 122,01 ± 1,16 мм рт.ст., р < 0,05) i ДАТ (з 81,51 ± 1,15мм рт.ст. до 71,62 ± 1,01 мм рт.ст., р < 0,05), що в середньому становило 12,44/9,89 мм рт.ст. Шдзначено також достовiрне зменшення середньоденних показни^в САТi ДАТз 138,92 ± 1,38мм рт.ст. i 85,22 ± 1,20 мм рт.ст. до
© «Артерiальна ппертензи» / «Артериальная гапертензия» / «Hypertension» («Arterial'naä gipertenzia»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky A.Yu., 2019
Для кореспонденци: Рековець Оксана Леондана, ДУ «ННЦ «1нститут кардюлогп iменi академк М.Д. Стражеска» НАМН УкраТни, вул. Народного Ополчення, 5, м. КиТв, 02000, УкраТна; e-mail: [email protected]
For correspondence: O. Rekovets, State Institution "National Scientific Center "M.D. Strazhesko Institute of Cardiology" of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Narodnogo Opolcheniya st., 5, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: [email protected]
126,35 ± 1,20 мм рт.ст. i 75,70 ± 1,11 мм рт.ст. (р < 0,05) eidnoeidm, що в середньому становило 12,57 i 9,52 мм рт.ст., i середньотчних показнитв САТ iMAT — з 126,13 ± 1,18мм рт.ст. i 74,28 ± ± 1,46 мм рт.ст. до 113,37 ± 1,40 мм рт.ст. i 63,73 ± 1,09 мм рт.ст. (р < 0,05) eidmeidm (12,76 i 11,05 мм рт.ст.). Достовiрних змт добово1 ЧСС не було. Частка досягнення щльового AT на фот прийому Телсартану або Телсартану-Н самосттно або в комбтаци з амлодитном при офсному вимiрюваннi становила 80,6%, а при добовому мотторувант — 75,61 %. Отже, у хворих з м 'якою i помiрною артерiальною гiпертензieю з контрольованим офсним тиском i неконтрольованими тками AT протягом остантх 6 годин тсля прийому останньог дози антигтертензивного препарату до^джуват препарати Телсартан i Телсартан-Нпродемонстрували досить високий анти-гтертензивний ефект як при використант без амлодипту, так i в комбшаци з ним. Телмсартан бтьш ефективно знижував середньоденний i тчний САТ i ДАТ при ранковому прийомi порiвняно з вечiрнiм. Вiдзначено достовiрне зниження середнього САТ, ДАТуранковi години з 140,14 ± 1,51 мм рт.ст. i 87,19 ± 1,56 мм рт.ст. до 124,77 ± 1,40 мм рт.ст. i 73,23 ± 1,31 мм рт.ст. (р < 0,05), на 15,37 i 13,96 мм рт.ст. вiдповiдно. Також вiдбувалося зниження швидкостi тдвищення САТ у ранковi години на 3,67мм рт.ст/год на фот терапИ Телсартаном i Телсартаном-Н. Вiдбулося зменшення величини ранкового тдйому САТ на 11,34 мм рт.ст. (р < 0,05). Висновки. Тератя Телсартаном i Телсартаном-Н як без комбшаци з препаратом Стамло, так i в комбшаци з ним у па-цieнтiв iз мякою i помiрною АТз контрольованим офсним тиском i неконтрольованими тками АТ протягом остантх 6 годин тсля прийому останньог дози антигтертензивного препарату досто-вiрно знижувала як офкний АТ, так i АТ при добовому мотторувант й сприяла зниженню величини АТ у ранковi години, зменшенню швидкостi тдвищення АТ у ранковi години. Ключовi слова: артерiальна гiпертензiя;ранковий тдйом артерiального тиску; центральний ар-терiальний тиск; хронотератя; вечiрнш прийом; ранковий прийом; телмсартан; амлодитн; гiдро-хлортiазид
Вступ
Основною метою л^вання хворих на apTepianb-ну гшертензш (АГ) залишаеться зниження piBra apтepiaльного тиску (АТ). Результати остантх великих багатоцентрових дослщжень (HOT, CAPPP, STOP-2, ISIGHT, NORDIL, ALLHAT, INVEST) ще раз переконливо довели, що найпростшим пояснениям ефекту антигшертензивно! терапи е саме зниження початково пщвищеного apтepiaльного тиску [11, 13, 14, 22, 23]. Ефективний контроль ар-тepiaльного тиску протягом доби без нaдмipноI ri-потензн i додаткових його пiдйомiв забезпечуе най-кpaщi результати терапи [4, 21].
Загальновщомо, що серцево-судинт ускладнен-ня АГ найбшьш часто виникають у paнковi години [28]. Ранковий пщйом apтepiaльного тиску е неза-лежним чинником, що впливае на розвиток ура-ження оргатв-мшеней, а також на виникнення серйозних ускладнень [7, 15]. Так, частота мозкових судинних катастроф вище в пащенпв iз ранковим пщйомом apтepiaльного тиску. Встановлено, що ранкове тдвищення САТ на 10 мм рт.ст. збшьшуе ризик шсульту на 25 % [13, 14]. Загальне визнання й включення в м1жнародш рекомендаций сучасно! концепци л^вання АГ «одна таблетка; один раз на день» стимулювало використання препарапв iз тривалютю антигшертензивного ефекту 24 години i бшьше [16, 18, 26, 29]. Така схема лжування «один раз на день» значно збшьшуе прихильтсть хворих до тривало! терапи, що позитивно вщбиваеться на кшцевому результат л^вання.
Зпдно з рекомендащями бвропейського то-вариства кapдiологiв, першою лiнiею терапи не-
ускладнено! АГ, що також тдходить бiльшостi пацieнтiв з ураженнями оргатв-мшеней, е комбiнацiя антагонiста ретн-ангютензиново! системи (iнгiбiтору ангютензинперетворюваль-ного фермента або блокатора рецепторiв анп-отензину) з блокатором кальщевих каналiв або пазидним чи тiазидоподiбним дiуретиком. Бло-катор рецепторiв ангiотензину II телмюартан i блокатор кальцiевих каналiв амлодитн порiв-няно з iншими представниками сво!х фармако-терапевтичних груп мають бiльшi перiоди натв-виведення (до 24 i 40 годин ввдповщно) i, таким чином, здатнi забезпечити рiвномiрний контроль АТ протягом доби, включаючи вранiшнiй перiод найвищого ризику розвитку серцево-су-динних ускладнень.
Використання комбшацт телмiсартану з амло-дипiном або дiуретиком гiдрохлортiазидом е поши-реною тактикою фармакотерапн АГ, однак !х вплив на згладжування ранкових птв АТ у пацiентiв, якi не контролюють офiсний тиск i мають неконт-рольованi пiки АТ у ранковi години, в украшськш популяцн не був дослiджений [30].
Мета. Первинною метою дослiдження РАНОК було ощнити ефективнiсть зниження АТ протягом остантх 6 годин iз 24 тсля прийому останньо! дози препарату за результатами добового мот-торування артерiального тиску (ДМАТ) через 12 тижтв лiкування в пащенпв iз м'якою i помiрною АГ, яю не контролювали офiсний тиск та мали не-контрольованi тки АТ протягом остантх 6 годин тсля прийому останньо! дози антигшертензивно-го препарату.
Вторинними ц1лями дослщження РАНОК були: оц1нка впливу ранкового або веч1рнього прийому препарату на динам1ку контролю АТ; оц1нка зм1н АТ при ДМАТ як за весь перюд, так 1 за денний 1 шчний перюд.
Матерiали та методи
Критери включения: у дослщження були вклю-чен1 пац1енти (як чоловжи, так 1 ж1нки) вжом понад 18 рок1в з м'якою 1 пом1рною артер1альною гшер-тенз1ею зг1дно з класиф1кац1ею ВООЗ (1999) за таких умов: у кшщ семиденного перюду вщмши вс1х антиг1пертензивних препарат1в середне значення офюного артер1ального тиску, вим1ряного в пер-ш1й половин1 дня в положенш сидячи, було понад 140/90 мм.рт. (офюний АТ у межах 141—179/95— 109 мм рт.ст.); середнш добовий ДАТ при добовому мошторуванш понад 85 мм рт.ст.; попередне л1ку-вання шпбггором ренш-ангютензиново! системи (рам1прилом або валсартаном у монотерапи або в комбшаци з г1дрохлорт1азидом); вщсутнють скарг на якють н1чного сну; згода пащента на участь у до-слщженш й вщсутнють критерпв невключення [1].
Критер1ями невключення в дослщження були: вж молодше вщ 18 1 старше за 80 роюв; д1агностова-на симптоматична АГ; серцева недостатнють вище в1д II фуикцiонального класу (за Нью-Йоркською класиф1кац1ею), перенесений упродовж останнк 6 м1сяц1в 1нфаркт мюкарда або гостре порушення моз-кового кровообяу, декомпенсована АГ, шсулшоза-лежний цукровий д1абет (ЦД) або декомпенсований ЦД 2-го типу; гшеркал1ем1я, стани тсля х1рурпчних втручань; прийом корикостерощних препарат1в; по-ст1йна або персистуюча форма ф1бриляцп передсердь (пщ час пароксизму); ураження нирок з1 швидкютю клубочково'1 фшьтраци < 30 мл/хв; псих1чн1 розлади, залежносп, ваг1тн1сть або планування ваг1тност1, го-дування груддю, робота в н1чний час.
Пащентам на початку досл1дження й через 12 тижшв (3 м1сяц1) л1кування проводили так1 обсте-ження: офюне вим1рювання АТ, ДМАТ 1з визначен-ням ранкового пщйому АТ, визначення жорсткост1 артер1й, визначення центрального АТ, визначення швидкосп поширення пульсово'1 хвил1 (ШППХ) по артер1ях еластичного (ШППХе) 1 м'язового (ШППХм) тип1в, бюх1м1чне дослщження кров1, ехокард1ограф1ю (ЕхоКГ), проводили реестращю поб1чних явищ. Пром1жне офюне вим1рювання АТ, ДМАТ проводили також через 8 тижшв (2 мюящ) л1кування.
12-тижневе (3-м1сячне) вщкрите спостереження включало 3 пер1оди: скрин1нгу, вщмши вс1х анти-г1пертензивних препарат1в, прийому телмюартану (Телсартан, Телсартан-Н, «Доктор Редад'с Лабо-ратор1з Л1мггед», 1нд1я) з поступовим збшьшенням дози 1/або додаванням препарату Стамло (амлоди-п1н) залежно в1д р1вня досягнутого оф1сного АТ [29]. У перший перюд проводилося визначення вщпо-вщност1 пац1ента критер1ям включення за даними
анамнезу, результатами об'ективного обстеження, даними ДМАТ.
У другий перюд вщ^няли Bei антигшертензив-нi препарати й у кшщ проводили повторний аналiз вiдповiдностi хворого критерiям включення, ви-конували загальний аналiз кровi, сечi, бiохiмiчне дослщження кров^ вимiрювання офiсного АТ, ам-булаторне 24-годинне монiторування АТ з визна-ченням циркадностi АТ, ранкового пщйому АТ, визначення центрального АТ, ШППХ. У третьому перiодi в ранковi (1-ша пiдгрупа) або вечiрнi (2-га пiдгрупа) години призначали телмюартан у дозi 40 або 80 мг один раз на день (Телсартан, «Др. Редад'с Лабораторiз Лiмiтед») або фiксовану комбша-цiю телмюартану 40 або 80 мг iз гщрохлорпазидом 12,5 мг (Телсартан-Н, «Др. Редад'с Лабораторiз Ль мiтед»); при недосягненш цшьового рiвня офiсного АТ менше вщ 140/90 мм рт.ст. через 4 тижш додавали амлодитн 5 або 10 мг один раз на добу (Стамло, «Др. Редад'с Лабораторiз Лiмiтед»).
Протягом усього перюду л^вання здшснював-ся контроль офюного АТ i частоти серцевих скоро-чень (ЧСС), ощнювалося спiвробiтництво хворого з лiкарем, ефективнють проведено! терапи, реестру-валися випадки розвитку побiчних реакцiй.
Вимiрювання систолiчного АТ (САТ) i дiастолiч-ного АТ (ДАТ) проводили на початку дослщження, тсля семиденно! (у разi необхщносп) вiдмiни всiх антигiпертензивних препарапв i в кiнцi лiкування. Вимiрювали АТ у положеннi сидячи тричi з штер-валом 1—2 хвилини. Визначали середне з трьох ви-мiрiв. ЧСС визначали пiсля другого вимiрювання.
1ндекс маси тiла (1МТ) визначали за формулою: 1МТ = маса mma/(picm)2, кг/м2.
Методика добового мотторування apmepimhm-го тиску. ДМАТ виконували за допомогою апара-пв BPLab (BPLab GmbH) або АВРМ-04М ^рма «Медiтек», Угорщина). Обробку даних проводили за допомогою програмного забезпечення апарату на ПК. Мошторування проводили в такому режи-мi: у денний час — кожш 15 хвилин, вночi (з 22:00 до 6:00) — кожш 30 хвилин. Хворi вели звичайний спосiб життя, з побутовими фiзичними й психоемо-цiйними навантаженнями. При цьому вивчали таю показники: середньодобовий, денний, шчний сис-толiчний АТ (24САТ, САТ день, САТ шч), середньодобовий, денний, шчний дiастолiчний АТ (24ДАТ, ДАТ день, ДАТ шч), середньодобову, денну, нч-ну ЧСС (24ЧСС, ЧСС день, ЧСС шч). При аналiзi ДМАТ для САТ i ДАТ розраховували iндекс часу, що характеризуе часове перевантаження тиском протягом доби й визначаеться як вщсоток вимiрiв АТ, що перевищуе 140/90 мм рт.ст. вдень i 120/80 мм рт.ст. вночi. Також визначали шдекс навантаження тис-ком, що е площею мiж кривою пщвищеного АТ i ль шею границi норми, а також шдекс варiабельностi, який обчислювали як стандартне вщхилення (СВ) величини АТ. Крiм того, за допомогою програмного забезпечення вираховували добовий iндекс (Д1) —
вщсоток зниження н1чного АТ пор1вняно з денним. За норму прийняли значення артер1ального тиску, рекомендован! у 2018 рощ АНА/АСС: для серед-нього денного САТ — 135 мм рт.ст., для середнього денного ДАТ — 85 мм рт.ст., для середнього добо-вого САТ — 130 мм рт.ст., для середнього добового ДАТ — 80 мм рт.ст. [24].
При ощнщ добового ритму АТ нормальним вва-жаеться зменшення АТ вноч1 пщ час сну на 10—20 % пор1вняно з денним перюдом. Стутнь шчного зниження САТ i ДАТ, або добовий шдекс, розраховува-ли за формулою (окремо для САТ та ДАТ):
Д1 = (серАТд — серАТн) х 100 %/серАТд,
де серАТд — середньоденний АТ (САТ або ДАТ), серАТн — середньошчний АТ (САТ або ДАТ).
Нормальне зниження АТ вночi (dipper) — 10— 20 %; недостатне зниження (non-dipper) — 0—10 %; пщвищений стутнь шчного зниження (hyper-dipper) — понад 20 %; стшке тдвищення АТ вночi (night-peaker) — шчний АТ бтьший за денний.
Крiм даних за 24 години, активний i пасивний перюд, розраховували середнi показники за спещ-альний перiод (6:00—12:00), а також показники рГв-ня пiдвищення САТ у ранковi години i швидкост максимального пiдвищення САТ у ранковi години за такою методикою: max САТ уpaHKoei години — min САТ у тчний час; (max САТ у paHKoei години — min САТ у тчний 4ac)/(t max САТ — t min САТ), де t — час, у який рееструвався САТ. Визначали рiвень максимального пщвищення САТ у ранковi години. Нормальною вважаеться величина рiзницi м1ж макси-мальним ранковим САТ i мтмальним шчним САТ 34 ± 18 мм рт.ст. Показники ранкового пщйому АТ визначаються тшьки для САТ [5, 15, 29, 127].
Бiохiмiчне дослiдження кровi виконували на автоматичному бiохiмiчному аналiзаторi А25 (BioSystems, 1спан1я) в лабораторИ ДУ «ННЦ «1н-ститут кардюлогИ ¡м. акад. М.Д. Стражеска» НАМН Украши. За рiвнем креатинiну розраховували ШКФ з використанням формули CKD-EPI, затвердженоï рекомендацiями Kidney Disease Improving Global Outcomes (KDIGO) 2012 [17]:
ШКФ = 141 х мш(креатитн/k, 1)a х х макфреатитн/k, 1)-1,209 х 0,993BiK [х 1,018 для жшок] [х 1,159 для негро1дно1 раси],
де ШКФ — швидюсть клубочковоï фшьтрацИ, креа-титн — концентрацiя креатинiну в сироватцi кров1 в мг/дл, k = 0,7 для жшок i 0,9 для чоловтв, a = —0,329 для жшок i —0,411 для чоловтв; мт — мiнiмальне значення показника креатинш/k або 1; макс — мак-симальне значення показника креатинш/k або 1.
Визначали рiвень креатиншу, калiю i натрiю, глюкози, загального холестерину (ХС), триглще-рвддв (ТГ), ХС лшопротещв висо^ щшьносп (ХС-ЛПВЩ), ХС лшопротещв низь^ щшьносп
(ХС-ЛПНЩ), ХС лшопротещв дуже низько! щшь-hoctí (ХС-ЛПДНЩ) сироватки KpoBi. PiBeHb реш-ну, альдостерону KpoBi, ренш-альдостеронове ств-вiднoшення й метанефрини в добовш cечi, piвень гopмoнiв щитoпoдiбнo! залози (Т3, Т4, тиреотроп-ний гормон) визначали в лаборатори «Д1ЛА». Вмicт загального ХС, ТГ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ визначали в ммоль, шдекс атерогенносп (1А) — в умовних одиницях. Фракцп ХС-ЛПНЩ, ХС-ЛПДНЩ та 1А розраховували за формулами W. Friedwald:
ХС-ЛПНЩ = ЗХ - (ХС-ЛПВЩ + ТГ/2,2), ммоль/л;
ХС-ЛПДНЩ= ТГ/2,2, ммоль/л;
1А = (ЗХ - ХС-ЛПВЩ)/ХС-ЛПВЩ, ум.од.
ШППХ i центральний АТ визначалися на апара-тi Sphygmocor-PVx (AtCor Medical Pty Ltd, Австра-лiя), з'еднаному iз персональним комп'ютером, що дозволяе проводити аналiз форми пульсово! хвилi й визначати ШППХ по аpтеpiях еластичного i м'язового типу. П'езодатчики встановлювали на загальнiй правш артерп, на cтегнoвiй артерп i радь альнiй артерп правого пеpедплiччя пiд вiзуальним (на мoнiтopi) й автоматичним контролем якocтi, що здшснювався за допомогою вщповщно! програми приладу. Час запiзнювання i швидкicть поширення пульсово! хвилi, центральний АТ визначалися автоматично за допомогою програмного забезпечення приладу пicля введення величини вщсташ мж датчиками, що вимipювалаcя сантиметровою смуж-кою. Для оцшки пружно-еластичних властивостей аpтеpiй еластичного типу ШППХ визначали на сег-менп «сонна аpтеpiя — стегнова аpтеpiя», для oцiнки пружно-еластичних властивостей артерш м'язового типу — на сегменп «сонна аpтеpiя — pадiальна арте-р1я». Окpiм ШППХ, визначали також центральний АТ за допомогою програмного забезпечення прила-ду на ocнoвi аpтеpiальнoгo тиску на плечoвiй арте-pii та форми отримано! пульсово! хвилi у виcхiднiй аopтi (формула визначена виробником, проведена cтандаpтизацiя при штрааортальному вимipюваннi аpтеpiальнoгo тиску).
У робот приладу Sphygmocor-PVx застосовуеть-ся методика апланцшно! тонометрп, що дозволяе отримувати криву периферично! пульсово! хвиль Записана крива змiни тиску на а.radialis i а.carotis автоматично калiбpувалаcя до АТ, що вимipюеть-ся на a.brachialis. При аналiзi cиcтoлiчнo! частини криво! наряду з центральним САТ визначали такий показник, як iндекc приросту (А1х) i час вигнання (Ejection duration). 1ндекс приросту — це вщношен-ня piзницi мiж другим i першим cиcтoлiчним пiкoм криво! пульсово! хвилi до пульсового АТ, подане у вщсотках. Вiн може мати негативне значення ^з знаком мшус), чаcтiше в дуже молодих людей з елас -тичними судинами. AIx залежить вiд штенсивносп вiдбивання пульсово! хвилi, тpивалocтi перюду вигнання кpoвi зi шлуночюв серця, часу в!дбивання пульсово! mani (час поширення пульсово! хвилi
вщ серця на перифер1ю i в зворотному напрямку). Останнш фактор tîcho пов'язаний i3 ШППХ. Чим бшьша швидкiсть, тим рашше зустрiчаeться вщби-та пульсова хвиля i3 прямою, тим ранiше виникае перший систолiчний niK i тим бшьша рiзниця м1ж другим i першим систолiчним пiком. Iнтенсивнiсть вщбивання залежить вiд дiаметра й еластичност ма-лих артерiй i артерюл.
Окрiм того, AIx збшьшуеться при збшьшенн се-реднього АТ, адже при пiдвищеннi АТ збiльшуеться тиск розтягування артерiй, зменшуеться амплiтуда коливання ïx стiнок i пiдвищуеться швидкють по-ширення пульсовоï xвилi по них. AIx зменшуеться при збшьшенш частоти серцевих скорочень, негативно корелюе з ростом людини: чим бшьший зрiст, тим менша величина шдексу приросту. Останнiм фактом пояснюеться бiльше значення показника в оаб жiночоï статi в популяцïï. Показано, що AIx, ви-значений за допомогою SphygmoCor, корелюе з вь ком, зростом, ЧСС, САТ i ДАТ, середшм АТ, пуль-совим тиском, а також масою тша та статтю [12]. Дослщження з близнюками виявили, що величина шдексу приросту частково успадковуеться. Час ви-гнання визначався у вiдсоткаx як сшввщношення м1ж тривалiстю систоли i загальним перюдом серце-вого циклу (систола + дiастола).
Зареестрована форма контуру пульсовоï хви-лi надалi калiбруеться вiдповiдно до САТ i ДАТ на плечовш артерïï з визначенням форми й розрахун-ком показниюв центральноï пульсовоï xвилi. При-лад перетворюе контур периферичноï пульсовоï xвилi в центральний, використовуючи спещальний алгоритм — трансферну функцiю. Усереднений контур формуеться при накладанш кош^в к1ль-кох посл1довних пульсових хвиль, i результуючий контур виводиться на моштор комп'ютера, до якого пщ'еднаний прилад.
Тривалiсть викиду — це тривалють часу в1д початку пульсовоï хвил1 до закриття аортального клапана, що на кривш контуру пульсово! хвил1 позна-чаеться дикротичною вшмкою. Знижена тривалiсть вигнання може бути показником систол1чно'1 дис-функцИ в пацiентiв 1з серцевою недостатнiстю.
Субендокардiальний iндекс життездатностi (SEVR) вiдображае вiдношення перфузИ мiокарда до потреби в його постачанш Цей показник визна-чае здатнiсть артер!ально'1 системи забезпечувати постачання серця енерпею. Використовуючи показник тривалостi вигнання периферично'1 пуль-сово'1 кривой розраховують площу п1д систол1чною й д!астол!чною частинами аортально'1 пульсово'1 криво! Ощнюють 2 показники: iндекс часу напру-ження (TTI), який вiдповiдае систол!чнш частинi пульсово'1 кривой та шдекс часу д!астол!чного тиску (DPTI), що вщповщае дiастолiчнiй частинi пульсо-во'1 криво! Зниження SEVR вказуе на зменшення мюкард!ально'1 перфузИ.
ШППХ е вищою при 61льш1й жорсткост1 стшки артерiй, 61льш1й ïx товщин1, меншш густин1 кров1 й
меншому рад!уа артерiй. Для визначення ШППХ пульсова хвиля рееструеться на проксимальнiй (спшьна сонна) i дистальнiй (стегнова й променева) артериях. За допомогою сантиметрово'1 стр1чки через поверхню тiла вим!рюють вiдстань м1ж м1сцями ре-естрацИ пульсово'1 хвил1 (d), а прилад визначае час стзнення (t) появи пульсово'1 хвил1 в дистальнiй точщ. Час спiзнення визначаеться при синхрошза-цГх з електрокардiограмою. ШППХ розраховуеться за формулою: ШППХ = Ad/At.
ШППХ на сегмент! «стльна сонна — стегнова артерия» вщображае швидкють поширення пульсо-во'1 хвил1 по артериях еластичного типу, на сегмента «спiльна сонна — променева артерiя» — по артериях м'язового типу.
Отже, використання методики апланацiйноï то-нометрИ дозволяе оц1нити ураження судин та шших органiв-мiшеней як в ос16 1з загально'1 популяцИ, так i, зокрема, у хворих з АГ.
За даними лггератури, проведення аналiзу пуль-сово'1 хвил1 в пащенпв 1з р1зними факторами ризи-ку виявило, що незалежно в1д р1вня АТ iндекс приросту пдвищуеться з в1ком, у пащенпв 1з цукровим дiабетом першого типу i гiперxолестеринемiею. У багатьох клшчних проспективних дослiдженняx (ASCOT, SEARCH, FIELD та im) вивчалося про-гностичне значення А1х. Виявилося, що прирют ве-личини iндексу на 10 % супроводжуеться збшьшен-ням ризику виникнення серцево-судинних под1й у 1,28 раза незалежно вщ 1нших факторiв. При цьому в пацiентiв 1з кiнцевою стадiею нирково'1 недостат-ност1 вплив iндексу приросту на прогноз не залежав в1д величини ШППХ [16, 17].
ЕхоКГ виконували за допомогою ультразвукового дiагностичного апарату Imagic Agile (Kontron Medical, Францiя) у М- i в^жим! за стандарт-ним протоколом. Визначались: розм1р аорти, л1вого передсердя (ЛП), кiнцево-дiастолiчний (КДР) i кiнцево-систолiчний розм1р (КСР) л1во-го шлуночка (ЛШ), кiнцево-систолiчний (КСО) i кiнцево-дiастолiчний (КДО) об'еми ЛШ i фрак-ц1я викиду ЛШ. Маса мюкарда л1вого шлуночка (ММЛШ) розраховувалась за формулою Амери-канського товариства еxокардiографiï (American Society of Echocardiography), використання яко'1 рекомендовано бвропейським товариством гшер-тензИ (European Society of Hypertension) i бвропей-ським товариством кардюлопв (European Society of Cardiology):
ММЛШ (г) = 0,8 (1,04 [(КДР + ТЗСЛШ + + ТМШП)3 - (КДР)3]) + 0,6 г,
де ММЛШ (г) — маса мюкарда л1вого шлуночка, КДР — кiнцево-дiастолiчний розм1р ЛШ, см; ТЗСЛШ — товщина задньо'1 стшки л1вого шлуночка в дiастолу, см; ТМШП — товщина м1жшлуночково'1 перегородки в дiастолу, см; 1,04 — розрахунковий коефвдент; 0,8 — розрахунковий коефщент.
1ндекс маси мiокарда лГвого шлуночка (1ММЛШ) вираховувався за формулою: 1ММЛШ (г/м2) = ММЛШ/площа поверхт тта.
Ехокардiографiчними критерiями гшертрофИ лГвого шлуночка були: 1ММЛШ для чоловтв — > 115 г/м2, для жшок — > 95 г/м2.
Статистичний анализ результат'¡в дос^дження
На основ! отриманих показниюв було створено базу даних у системi програми IBM SPSS Statistics 21. Статистичну обробку результатiв здiйснюва-ли за допомогою програмного забезпечення IBM Statistics SPSS 21. ОскГльки вибiрка пщлягала нормальному розподглу, для аналiзу даних викорис-товувались стандартнi методи описово! статистики з розрахунком таких показниюв: М — середня арифметична величина, m — похибка стандартного вщхилення вГд середньоï арифметичноï величини, мода, медiана, розмах вибГрки, максимальне та мь нiмальне значення величини, р — коефщент досто-вГрносп. ДостовГрною вважали вщмшшсть р < 0,05. ДостовГрнють результапв визначали за допомогою парного двовибГркового тесту з використанням t-критерГю Стьюдента для середшх величин, коре-ляцшний аналГз для незалежних варГант, парний факторний кореляцшний аналГз з розрахунком r — коефщента кореляцИ за Сшрменом i багатофак-торний регресшний аналГз, критерш х2 (хьквадрат). ДостовГрною вважали корелящю мГж двома варГан-тами при значенш р < 0,05.
Результати
У дослщження було включено 67 пащенпв ¡з м'якою i помГрною артерГальною гшертензГею (28 чоловшв i 39 жшок), яю отримували в ранковГ (1-ша пщгрупа) або вечГрш (2-га пщгрупа) години телмюартан у дозГ 40—80 мг/добу (Телсартан, вироб-ництво «Др. РеддГ'с ЛабораторГз ЛГмггед», 1ндя) у мо-нотерапц, або у виглядГ фiксованоï комбiнацïï з гщро-хлорпазидом 12,5 мг (Телсартан-Н), або у комбшацИ з амлодитном, середнш вж пащенпв становив 52,31 ± ± 1,67 року. Термш спостереження становив 12 тижшв (3 мюящ). Загальна вихщна характеристика пащенпв, включених в дослщження, подана в табл. 1, 2.
На початку терапИ 40 % пащенпв отримали мо-нотерашю телмюартаном у дозГ 40—80 мг один раз на добу (Телсартан), а 60 % — комбшовану тера-тю у виглядГ фiксованоï комбшацИ — Телсартан-Н (телмюартан 40 або 80 мг плюс 12,5 мг гщрохлорть азиду) або Телсартан-Н у комбшацИ з амлодишном 5—10 мг (Стамло). Через 12 тижшв лжування вже 72 % пащенпв приймали комбшовану тератю i тгльки 28 % залишились на монотерапïï телмюартаном. Даш подаш на рис. 1.
У 3 пащенпв на фош лГкування виникли побГчш реакцИ, що потребували вщмши препарату:
— 1 пащент — головний бГль через 1 мюяць те-рапИ потршною комбшащею «телмюартан 80 мг +
+ гщрохлорпазиду 12,5 мг + 10 мг амлодитну», що був пов'язаний з неадекватним контролем АТ;
— 1 пащент — запаморочення через piзкe зниження АТ;
— 1 пащент — кашель.
Динамжа офюного АТ подана на рис. 2. Як ба-чимо, вихщний piвeнь офiсного САТ/ДАТ становив 152,04/94,82 ± 1,45/0,85 мм рт.ст., ЧСС — 72,28 ± ± 1,22 уд/хв, що вщповщае помipному ступеню тяж-костi цих хворих. На xni проведено! терапи Телсарт-аном i Телсартаном-Н вщбувалося достовipнe змен-шення САТ (з 152,04 ± 1,45 мм рт.ст. до 135,12 ± ± 1,17 мм рт.ст. (р < 0,05) через 8 тижшв i до 130,78 ± ± 1,01 мм рт.ст. (р < 0,05) через 12 тижшв лжування) i ДАТ (з 94,82 ± 0,85 мм рт.ст. до 85,26 ± 0,92 мм рт.ст. (р < 0,05) через 8 тижшв лжування й до 82,70 ±
Таблиця 1. Загальна характеристика пац'1снт1в, включених у досл'1дження (n = 67)
Показники Значення показника
BiK, роки (M ± m) 52,31 ± 1,67
Стать (ж/ч), n (%) 39 (58,21)/28 (41,79)
1МТ, кг/м2 (M ± m) 28,38 ± 0,49
ПТГ, n (%) 23 (34,33)
ОжирЫня 1-го ступеня, n (%) 19 (28,36)
Ожирiння 2-го ступеня, n (%) 3 (4,48)
Ожирiння 3-го ступеня, n (%) 1 (1,49)
Тривалiсть АГ, роки (M ± m) 5,95 ± 0,56
Офiсний САТ, мм рт.ст. (M ± m) 152,04 ± 1,45
Офiсний ДАТ, мм рт.ст. (M ± m) 94,82 ± 0,85
Офюна ЧСС, уд/хв (M ± m) 72,28 ± 1,22
24САТ, мм рт.ст. (M ± m) 134,45 ± 1,39
24ДАТ, мм рт.ст. (M ± m) 81,51 ± 1,15
24ЧСС, уд/хв (M ± m) 72,87 ± 1,24
Таблиця 2. Вихщш показники ехокард'юграфп (M ± m) (n = 67)
Показники Значення показника
Дiаметр аорти, см 3,18 ± 0,07
Дiаметр ЛП, см 3,82 ± 0,13
КСР, см 3,17 ± 0,13
КСО, мл 43,89 ± 3,12
КДР, см 4,70 ± 0,20
КДО, мл 122,18 ± 4,92
Товщина мiжшлуночковоï перегородки, см 1,11 ± 0,03
Товщина задньо)' стiнки, см 1,06 ± 0,04
Фракия викиду, % 63,53 ± 1,40
1ММЛШ, г/м2 103,62 ± 11,15
■ 40 мг моно
□ 80 мг моно
■ 40 + 12,5 мг
□ 40 + 12,5 + 5 мг
■ 80 + 12,5 мг
□ 80 + 12,5 + 5 мг
■ 80 + 12,5 + 10 мг
а
Початок
12 тижшв
G Монотератя Телсартаном ■ Комбшацл б
Рисунок 1. Структура призначеня препаралв у до^дженн
Офюний CAT, мм рт.ст.
155 150 145 140 135 130 125
ьТелсартан/Телсартан-Н
И 52,04
-16,92
135,12 -21,26 «130,78
99 95 91 87 83 79
75
Початок 8тижыв 12тижыв
Офюний ДАТ, мм рт.ст. -о-ТелсарганЛепсарган-Н
94,82
-9,56 -12,12
85,26
82,7
Початок
8 тижтв
12 тижшв
Рисунок 2. Змни офюного АТ на фон лкування Телсартаном/Телсартаном-Н
± 0,79 мм рт.ст. (р < 0,05) через 12 тижшв лжування), що в середньому становило через 8 тижшв 16,92/9,56 мм рт.ст., а через 12 тижшв лжування — 21,26/12,12 мм рт.ст. Офюна ЧСС достов1рно не змшилася.
Динамжа дослщжуваних показниюв за 24 години, активний i пасивний перюди подана в табл. 3. Як видно з табл. 3, вихщний середньодобовий рь вень САТ становив 134,45 ± 1,39 мм рт.ст., ДАТ — 81,51 ± 1,15 мм рт.ст., ЧСС — 72,87 ± 1,24 уд/хв, що вщповщае ступеню тяжкост цих хворих. На тл1 про-ведено'1 терапИ Телсартаном i Телсартаном-Н вщ-бувалося достовiрне зменшення середньодобового САТ (з 134,45 ± 1,39 мм рт.ст. до 122,01 ± 1,16 мм рт.ст., р < 0,05) i ДАТ (з 81,51 ± 1,15 мм рт.ст. до 71,62 ± 1,01 мм рт.ст., р < 0,05), що в середньому становило 12,44 i 9,89 мм рт.ст. вщповщно.
Вщзначено також достовiрне зменшення се-редньоденних показниюв САТ i ДАТ: з 138,92 ± ± 1,38 мм рт.ст. i 85,22 ± 1,20 мм рт.ст. до 126,35 ± ± 1,20 мм рт.ст. i 75,70 ± 1,11 мм рт.ст. (р < 0,05) вщповщно, що в середньому становило 12,57 i 9,52 мм рт.ст., i середньончних показниюв САТ i ДАТ: з 126,13 ± 1,18 мм рт.ст. i 74,28 ± 1,46 мм рт.ст. до 113,37 ± 1,40 мм рт.ст. i 63,73 ± 1,09 мм рт.ст. (р < 0,05) вщповщно (12,76 i 11,05 мм рт.ст.).
достов1рних змш ЧСС не було.
Досягнення щльового АТ на фон прийому Телсартану або Телсартану-Н самостшно або в комбшацИ з амлодишном (Стамло) при офюно-му вимiрюваннi становило 80,6 %, а при добовому мошторуванш — 75,61 %.
Отже, у хворих 1з м'якою i пом1рною артерiаль-ною гiпертензiею дослiджуванi препарати Телсартан i Телсартан-Н продемонстрували досить висо-кий антигiпертензивний ефект як при використанш у вигляд1 монотерапИ, так i в комбiнацïï з амлодишном (Стамло).
Були проан^зоваш показники динам^ ар-терiального тиску протягом спещального перiоду з 6:00 до 12:00. Даш подан в табл. 4. Вщзначено до-стовiрне зниження середнix САТ, ДАТ у ранковi години з 140,14 ± 1,51 мм рт.ст. i 87,19 ± 1,56 мм рт.ст. до 124,77 ± 1,40 мм рт.ст. i 73,23 ± 1,31 мм рт.ст. (р < 0,05), на 15,37 i 13,96 мм рт.ст. вщповщно. Також вщбувалося зниження швидкосп пщвищення САТ у ранковi години на 3,67 мм рт.ст/год на фош терапИ Телсартаном i Телсартаном-Н. Даш подаш на рис. 3. Вщбулося зменшення величини ранкового пщйому САТ на 11,34 мм рт.ст. (р < 0,05). Динамжа показника р1вня пщвищення САТ в ранковi години подана на рис. 4.
Отже, можна сказати, що терапiя Телсартаном i Телсартаном-Н у комбшацИ з препаратом Стамло або без нього сприяла зменшенню величини АТ у ранковi години, зниженню швидкосп пщвищення АТ у ранковi години, що може сприяти зменшенню серцево-судинних подш, як1 частiше трапляються саме в ранковi години.
Оцiнюючи вплив Телсартану й Телсартану-Н на змiни центрального тиску й пружно-еластич-Hi властивостi артерш, можна сказати, що терап1я була ефективною. Так, зменшення центрального САТ через 3 мгсящ терапп становило 15,0 мм рт.ст. (р < 0,05), також спостериалась тенденцiя до зменшення шдексу аугментацп. Даш подаш на рис. 5.
Незважаючи на вiдносно короткий термiн спо-стереження — 3 мiсяцi, на фош лiкування Телсар-таном i Телсартаном-Н спостерiгалось зменшен-
ня жорсткост судин, що проявилось у зменшенш швидкостi поширення пульсово! хвилi по артер1ях еластичного й м'язового тишв з 11,45 до 10,12 м/с (р < 0,05) i з 9,79 до 9,09 м/с (р > 0,05) вщповщно. Даш подаш на рис. 6.
Ми ощнили, як змшювався АТ при добово-му мошторуванш на фонi прийому телмюартану залежно вiд вечiрнього чи ранкового прийому. Даш подаш в табл. 5. Зниження 24САТ/24ДАТ на фош прийому телмюартану було достовiрно
Таблиця 3. Динамiка показниюв добового монторування АТ на фон прийому телмсартану
Показники До лшування Через 12 тижшв
24САТ, мм рт.ст. 134,45 ± 1,39 122,01 ± 1,16*
24ДАТ, мм рт.ст. 81,51 ± 1,15 71,62 ± 1,01*
24ЧСС, уд/хв 72,87 ± 1,24 69,21 ± 1,07
Д1 САТ 9,64 ± 0,94 10,20 ± 0,66
Д1 ДАТ 14,26 ± 1,02 16,27 ± 0,90
САТ день, мм рт.ст. 138,92 ± 1,38 126,35 ± 1,20*
ДАТ день, мм рт.ст. 85,22 ± 1,20 75,70 ± 1,11*
ЧСС день, уд/хв 77,16 ± 1,38 73,01 ± 1,33
САТ шч, мм рт.ст. 126,13 ± 1,18 113,37 ± 1,40*
ДАТ ыч, мм рт.ст. 74,28 ± 1,46 63,73 ± 1,09*
ЧСС шч, уд/хв 66,06 ± 1,26 62,58 ± 1,05
Примтка: * — p < 0,05 м'ж показниками на початку i через 12 тижшв.
Таблиця 4. Динамка показникв добового монторування АТ за спещальний перод (6:00-12:00), М ± m
Показники спецперюду (6:00-12:00) До початку лкування Через 12 тижшв
САТ, мм рт.ст. 140,14 ± 1,51 124,77 ± 1,40*
ДАТ, мм рт.ст. 87,19 ± 1,56 73,23 ± 1,31*
Макс. САТ, мм рт.ст. 159,32 ± 2,32 142,26 ± 2,28*
MiH. САТ мм рт.ст. 98,60 ± 2,42 92,86 ± 2,03
ЧСС, уд/хв 77,52 ± 2,70 71,39 ± 2,01
Примтка: * — достовiрнiсть рiзницi показникв на початку i через 12 тижшв лкування, р < 0,05.
□ Початок ■ Через 12 тижнщ
60,7
49,4
Величина ранкового пщйому CAT
Рисунок 3. Динамiка швидкост ранкового п'щйому Рисунок 4. Динамiка величини ранкового
САТ на фон прийому Телсартану i Телсартану-Н п'щйому САТ на фон терапП' Телсартаном
за результатами ДМАТ i Телсартаном-Н
61льш виражене при ранковому прийом1 пор1в-няно з вечiрнiм прийомом: 16,48 ± 2,86/12,56 ± ± 2,80 мм рт.ст. проти 4,93 ± 1,53/5,40 ± 1,89 мм рт.ст., р < 0,01. Отже, ранковий прийом телмь сартану бшьш виражено знижував середньо-добовий АТ.
Оцшюючи зниження середньоденного САТ/ ДАТ, ми вщмггили, що достовiрна р1зниця у вечiр-н1 й ранковi години була при прийом1 телмюарта-ну 16,55 ± 2,72/12,17 ± 2,01 мм рт.ст. проти 6,15 ± ± 2,10/5,55 ± 2,09 мм рт.ст., р < 0,05, тобто ранковий прийом телмюартану краще знижував середньо-денний САТ/ДАТ пор1вняно з вечiрнiм прийомом. За впливом на середньотчний САТ/ДАТ ми вщмггили 61льш виражене зниження АТ при прийом^ телмiсартану в ранковi години пор1вняно з вечiрнiм прийомом: 16,08 ± 3,13/14,00 ± 3,64 мм рт.ст. проти 5,06 ± 2,74/5,25 ± 2,27 мм рт.ст., р < 0,05. Тобто при застосуванш телмюартану була р1зниця мгж ранко-вим i вечiрнiм прийомом за впливом на середньо-денний САТ/ДАТ.
Телмюартан 61льш ефективно знижував як середньотчний САТ, так i середньотчний ДАТ при ранковому прийом1 пор1вняно з вечiрнiм. Данi подаш в табл. 6.
Нами не вщ^чено достов1рно1 р1зниц1 в змшг лабораторних показникiв на фот лiкування. Дан поданi в табл. 7.
Таблиця 5. Динамiка ДМАТ на фон прийому телмюартану в ранковi або вечiрнi години
Показник Be4ip Ранок
До Пюля р До Пiсля р
1 2 3 4 5 6 7
24САТ, мм рт.ст. 131,96 ± 1,12 127,03 ± 1,11 0,05 135,61 ± 2,80 119,12 ± 1,95 < 0,001
24ДАТ, мм рт.ст. 80,61 ± 1,45 75,21 ± 1,89 0,009 83,15 ± 2,65 70,59 ± 2,07 < 0,001
24ПАТ, мм рт.ст. 52,04 ± 1,29 51,57 ± 1,35 НД 52,41 ± 2,27 48,48 ± 1,27 НД
Макс. 24САТ, мм рт.ст. 174,77 ± 4,22 175,50 ± 5,81 НД 178,89 ± 4,97 161,58 ± 3,83 0,006
Макс. 24ДАТ, мм рт.ст. 115,64 ± 4,35 108,14 ± 4,49 НД 111,00 ± 2,50 103,47 ± 4,56 НД
MiH. 24САТ, мм рт.ст. 95,50 ± 2,42 90,50 ± 2,39 НД 100,11 ± 3,02 89,16 ± 2,77 0,010
MiH. 24ДАТ, мм рт.ст. 49,95 ± 1,74 47,00 ± 1,53 НД 52,53 ± 2,67 47,58 ± 2,29 НД
24ЧСС, уд/хв 72,47 ± 2,34 69,24 ± 2,16 НД 72,73 ± 2,71 67,74 ± 1,87 НД
Макс. 24ЧСС, уд/хв 113,41 ± 7,75 118,09 ± 7,85 НД 108,58 ± 5,83 120,95 ± 10,57 НД
MiH. 24ЧСС, уд/хв 54,45 ± 1,46 50,95 ± 1,67 НД 55,32 ± 2,05 53,11 ± 1,18 НД
СВ САТ 16,04 ± 1,14 15,48 ± 0,64 НД 17,03 ± 1,11 14,96 ± 0,70 НД
СВ ДАТ 11,38 ± 0,79 10,63 ± 0,75 НД 13,03 ± 1,08 12,37 ± 0,67 НД
СВ ПАТ 10,45 ± 0,86 9,67 ± 0,65 НД 10,59 ± 0,77 9,67 ± 0,49 НД
Д1 САТ 11,47 ± 1,39 10,84 ± 1,86 НД 11,16 ± 1,64 10,83 ± 0,83 НД
Д1 ДАТ 15,95 ± 2,32 15,59 ± 2,62 НД 14,81 ± 1,40 14,31 ± 1,51 НД
САТ день, мм рт.ст. 133,06 ± 2,23 126,91 ± 2,11 0,008 139,90 ± 2,45 123,35 ± 1,90 < 0,001
ДАТ день, мм рт.ст. 80,29 ± 1,67 74,74 ± 2,22 0,015 86,55 ± 2,63 74,38 ± 2,13 < 0,001
ПАТ день, мм рт.ст. 52,82 ± 1,57 52,26 ± 1,55 НД 53,40 ± 2,13 48,97 ± 1,39 НД
Макс. САТ день, мм рт.ст. 175,05 ± 4,42 172,9 ± 6,31 НД 177,74 ± 4,97 161,53 ± 3,85 0,009
13Î 130 1ÎS 12D 115
m
wpitl.
is,?
-
11?.J
ЦЕМТртЬКМ» CtT
Ii Да fliiyiSiurt ■ 4tîM 12 TmmiS 25
20
IS
ML1
п.»
Ali
Рисунок 5. Динамiка центрального САТ на фон терапи
12 11 10 9
и.'з В
' Ли П1ЦЩК4
I Ч1рЫ 1! nm> l
IV« с®
1S.1Ï «,79
ш <ж> \ 5.3t
ШПЛКо
ШПГКи
Рисунок 6. Динамка швидкост поширення пульсовоУхвил'1 на фон терапи Телсартаном iТелсартаном-Н
Заюнчення табл. 5
1 2 3 4 5 6 7
Макс. ДАТ день, мм рт.ст. 116,05 ± 4,56 107,29 ± 4,78 НД 110,53 ± 2,50 103,11 ± 4,61 НД
MiH. САТ день, мм рт.ст. 102,76 ± 2,80 97,05 ± 2,52 НД 107,26 ± 3,39 100,95 ± 5,09 НД
MiH. ДАТ день, мм рт.ст. 56,43 ± 2,24 54,14 ± 1,83 НД 60,53 ± 3,06 57,32 ± 5,19 НД
ЧСС день, уд/хв 77,64 ± 2,79 72,81 ± 2,67 НД 76,90 ± 3,00 72,28 ± 2,74 НД
Макс. ЧСС день, уд/хв 114,48 ± 8,02 119,62 ± 8,18 НД 108,53 ± 5,85 117,89 ± 1,28 НД
МЫ. ЧСС день, уд/хв 58,43 ± 1,97 55,24 ± 1,98 НД 60,21 ± 2,96 53,84 ± 2,56 НД
СВ САТ день 15,04 ± 1,17 14,48 ± 0,69 НД 16,03 ± 1,15 14,03 ± 0,94 НД
СВ ДАТ день 10,38 ± 0,76 9,63 ± 0,65 НД 12,03 ± 1,23 11,37 ± 0,64 НД
СВ ПАТ день 9,42 ± 0,89 8,63 ± 0,78 НД 9,53 ± 0,84 8,62 ± 0,79 НД
САТ шч, мм рт.ст. 123,37 ± 2,70 118,31 ± 2,47 0,05 127,60 ± 3,93 111,51 ± 3,10 0,001
ДАТ шч, мм рт.ст. 70,86 ± 2,19 65,61 ± 2,05 0,031 77,74 ± 3,30 63,74 ± 2,39 0,001
ПАТ шч, мм рт.ст. 52,46 ± 1,43 50,80 ± 1,60 НД 49,91 ± 2,60 47,67 ± 1,55 НД
Макс. САТ шч, мм рт.ст. 142,81 ± 3,49 138,43 ± 3,78 НД 154,53 ± 4,54 132,00 ± 4,08 < 0,001
Макс. ДАТ шч, мм рт.ст. 85,10 ± 3,31 85,33 ± 3,43 НД 98,26 ± 3,65 79,58 ± 3,96 0,001
МЫ. САТ шч, мм рт.ст. 98,86 ± 3,37 94,48 ± 2,98 НД 104,21 ± 3,93 93,42 ± 3,66 0,041
МЫ. ДАТ шч, мм рт.ст. 53,29 ± 2,21 49,10 ± 2,34 НД 57,95 ± 3,58 50,95 ± 2,74 НД
ЧСС шч, уд/хв 64,00 ± 2,17 60,81 ± 1,73 НД 67,18 ± 2,71 60,93 ± 1,56 0,028
Макс. ЧСС шч, уд/хв 77,81 ± 3,64 75,05 ± 2,24 НД 82,84 ± 4,26 75,74 ± 5,81 НД
МЫ. ЧСС шч, уд/хв 55,00 ± 1,47 52,24 ± 1,42 НД 57,37 ± 1,99 53,68 ± 1,18 НД
СВ САТ шч 13,03 ± 1,18 12,24 ± 0,89 НД 15,07 ± 3,55 11,44 ± 0,90 НД
СВ ДАТ шч 11,05 ± 1,21 10,01 ± 0,93 НД 11,61 ± 1,63 10,21 ± 0,68 НД
СВ ПАТ нм 8,84 ± 0,99 8,41 ± 0,63 НД 9,67 ± 1,37 8,76 ± 0,68 НД
Таблиця 6. Змни АТ при добовому мошторуванн! при прийомi телмсартану залежно Biß часу прийому
Пщгрупа 24САТ, мм рт.ст., дельта 24ДАТ, мм рт.ст., дельта САТ день, мм рт.ст., дельта ДАТ день, мм рт.ст., дельта САТ HÏ4, мм рт.ст., дельта ДАТ HÏ4, мм рт.ст., дельта
2-га пщгрупа, Телмюартан; вечiрнiй прийом (n = 36) 4,93 ± 1,53* 5,40 ± 1,89* 6,15 ± 2,10* 5,55 ± 2,09* 5,06 ± 2,74* 5,25 ± 2,27*
1-ша пщгрупа, Телмюартан; ранковий прийом (n = 31) 16,48 ± 2,86 * 12,56 ± 2,80* 16,55 ± 2,72* 12,17 ± 2,01* 16,08 ± 3,13* 14,00 ± 3,64*
Примтка: * — p < 0,05, рiзниця мiж ранковим та вечiрнiм прийомом.
Таблиця 7. Динамка лабораторних показниюв
Лабораторнi показники До лшування Через 3 мюяц р
Загальний холестерин, ммоль/л 5,28 ± 0,25 0,5 ± 0,2 0,74
Триглщериди, ммоль/л 1,29 ± 0,12 1,33 ± 0,10 0,77
ЛПВЩ, ммоль/л 1,31 ± 0,06 1,36 ± 0,05 0,32
ЛПНЩ, ммоль/л 3,31 ± 0,23 3,21 ± 0,20 0,60
Б^рубЫ, мкмоль/л 17,06 ± 1,17 16,60 ± 1,11 0,67
Глюкоза, ммоль/л 5,50 ± 0,21 5,48 ± 0,33 0,63
К+, ммоль/л 4,60 ± 0,11 4,58 ± 0,16 0,56
КреатинЫ, мкмоль/л 83,85 ± 3,18 81,00 ± 2,85 0,57
ШКФ, мг/хв 74,38 ± 3,12 75,50 ± 2,63 0,58
Обговорення
Вiдомо, що контроль АТ у ранковi години може дати додатковi переваги в лжувант хворих на АГ: знизити додатковий ризик розвитку серцево-судин-них ускладнень [8—10, 22]. Важливо пщкреслити, що чим довша тривалiсть д1! антигшертензивного препарату, тим краще буде контролюватися рiвень артерiального тиску в ранковi години. Одним з механiзмiв, вщповщальних за ранкове шдвищен-ня артерiального тиску, е пiдвищення активностi симпатично! нервово! системи, тому використання препарапв тривало! ди для цього е патогенетично обГрунтованим [6].
Вiдомо, що не вс антигiпертензивнi препара-ти для одноразового прийому на добу забезпечу-ють оптимальний контроль артерiального тиску в ранковi години. Отримаш нами данi переконливо показують, що використання дослщжуваних пре-паратiв Телсартан i Телсартан-Н у комбiнацГi зi Стамло 1 раз на добу або без нього дозволило знизити рiвень артерiального тиску в перюд з 6-! до 12-1 години (через добу пiсля прийому препарату) навиъ бiльшою мiрою — на 15,37/13,96 мм рт.ст., шж у се-редньому протягом доби (12,44/9,89 мм рт.ст.) або ж в активний (12,57/9,52 мм рт.ст.) i пасивний перюд (12,76/11,05 мм рт.ст.). Таким чином тдтверд-жуеться контроль артерiального тиску телмюарта-ном протягом доби, у тому чи^ в ранковi години.
Крiм того, важливим, на наш погляд, е знижен-ня рiвня пщвищення САТ у ранковi години бшьше н1ж на 10 мм рт.ст., що так само свщчить про досто-вiрний вплив дослiджуваного препарату на можливi патогенетичнi механiзми цього процесу — актива-цiю симпатоадреналово! системи [2, 3].
Отже, використання телмюартану — препарату з наближеним до тривалостi доби перiодом натвви-ведення (близько 24 годин) у хворих з м'якою i по-мiрною АГ 1 раз на добу за даними ДМАТ дозволило ефективно знизити рiвень АТ протягом доби як у денний i тчний час, так i в ранковi години. При використанш зазначеного режиму терапи спостерь галося достовiрне зниження ступеня шдвищен-ня САТ у ранковi години й зменшення швидкостi пщвищення САТ у ранковi години.
Висновки
1. Використання Телсартану i Телсартану-Н у дозi 40—80 мг 1 раз на добу у хворих з м'якою i помiр-ною артерiальною гiпертензiею з контрольованим офiсним тиском i неконтрольованими пiками АТ у ранковi години забезпечуе достовiрне рiвномiрне зниження систолiчного й дiастолiчного артерiаль-ного тиску протягом уае! доби, включаючи ранковi години
2. У хворих з м'якою i помiрною артерiальною гiпертензiею з контрольованим офiсним тиском i неконтрольованими пiками АТ у ранковi години прийом Телсартану й Телсартану-Н у дозi 40—80 мг 1 раз на добу сприяв достовiрному зниженню ступе-
ня пщвищення систол1чного артер1ального тиску й зменшенню швидкост1 п1двищення його в ранков1 години.
3. Телмюартан бшьш виражено знижував се-редньодобовий артер1альний тиск при прийом1 в ранков1 години пор1вняно з веч1рн1м прийомом.
4. Телмюартан бшьш ефективно знижував се-редньошчний САТ i ДАТ при ранковому прийом1 пор1вняно з вечiрнiм.
5. Телмюартан як у моно-, так i в комбшованш терапп був ефективним i добре переносився хво-рими.
6. Переключення на телмюартан як в моно-, так i в комбшованш терапИ можна рекомендувати пащентам з контрольованим офiсним тиском i неконтрольованими тками АТ у ранковi години.
Конфлiкт ÍHTepecÍB. Не заявлений.
Список лператури
I.1999 WHO — ISH guidelines for the management of hypertension. J. Hypertension. 1999. Vol. 11. P. 905-916.
2. Bartter F.C., Delea C.S., Baker W. Chronobiology in the diagnosis and treatment of hypertension. Chronobiologia. 1976. Vol. 3(3). 199-213.
3. Bowles N.P, Thosar S.S., Herzig MX, Shea S.A. Chro-notherapy for Hypertension. Current Hypertension Reports. 2018. Vol. 20. Р. 97. URL: https://doi.org/10.1007/s11906-018-0897-4.
4. Elliott H.L. 24-hour control of cardiovascular disease. Science Press: London, 1995. P. 48.
5. Formes K.J., Wray D.W, O-Yurvati AH, Weiss M.S., Shi X. Sympathetic cardiac influence and arterial blood pressure instability. Auton. Neurosci. 2005. Vol. 1—2. P. 116-124.
6. Genova G., Rabbia F., Milan A. et al. Autonomic nervous pattern influence before treatment, on the response to antihypertensive therapy in never treated mild hypertensive patients. J. Hy-pertens. 2001. Vol. 19. P. 128S.
7. Hansson L., Hedner T. Hypertension Manual 2000. Layout Bohlin Production AB, 2000. 128p.
8. Hermida R.C., Ayala D.E., Mojón A., Fernández J R. Effects of time of antihypertensive treatment on ambulatory blood pressure and clinical characteristics of subjects with resistant hypertension. Am. J. Hypertens. 2010. Vol. 23. Р. 432-439.
9. Hong S.J., Choi S.C., Ahn C.M, Park J.H, Kim J.S, Lim D.S. Telmisartan reduces neointima volume and pulse wave velocity 8 months after zotarolimus-eluting stent implantation in hypertensive type 2 diabetic patients. Heart. 2011. Vol. 97. Р. 1425-1432.
10. Hypertension Primer. The essentials of high blood pressure. From the council on high blood pressure research American Heart Association, 1999. P. 471.
II. Ishikawa J., Kario K., Hoshide S. et al. Determinants of exaggerated difference in morning and evening blood pressure measured by self-measured blood pressure monitoring in medicated hypertensive patients: Jichi Morning Hypertension Research (J-MORE) Study. Am. J. Hypertens. 2005. Vol. 7. P. 958-965.
12. Jatoi N.A. Azra Mahmud, Kathleen Bennett, John Feely. Assessment of arterial stiffness in hypertension: comparison of os-
cillometric (Arteriograph), piezoelectronic (Complior) and tono-metric (SphygmoCor) techniques. J. Hypertens. 2009. Vol. 27. № 11. P. 2186-2191.
13. Johannesson M, Dahlof B., Lindholm L.H. et al. The cost-effectiveness of treating hypertension in elderly people — an analysis of the Swedish Trial in Old Patients with Hypertension (STOP-Hypertension). J. Intern. Med. 1993. Vol. 234. P. 317-323.
14. Jonsson B., Hansson L., Stalhammar N.O. Health economics in the Hypertension Optimal Treatment (HOT) study: costs and cost-effectiveness of intensive blood pressure lowering and low-dose aspirin in patients with hypertension. J. Intern. Med. 2003. Vol. 253. P. 472-480.
15. Kario K. Early morning risk management in hypertension. London: Science press, 2004. P. 3-11.
16. Kasim N.A., Whitehouse M., Ramachandran C. et al. Molecular properties of WHO essential drugs and provisional biophar-maceutical classification. Mol. Pharm. 2004. Vol. 1. P. 85-96.
17. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) CKD Work Group. KDIGO 2012 clinical practice guideline for the evaluation and management of chronic kidney disease. Kidney Int. Suppl. 2013. Vol. 3. P. 100-150.
18. Marfella R., Siniscalchi M., Nappo F. et al. Regression of carotid atherosclerosis by control of morning blood pressure peak in newly diagnosed hypertensive patients. Am. J. Hypertens. 2005. Vol. 3. P. 308-318.
19. Mitchell G.F., Hwang Shih-Jen, Vasan R.S. Arterial stiffness and cardiovascular events: the Framingham heart study. Circulation. 2010. Vol. 121. № 4. P. 505-511.
20. Sakima A., Takishita S. Therapeutic strategy for morning blood pressure elevation in elderly hypertensives. Nippon. Rinsho. 2005. Vol. 6. P. 1086-1090.
21. Shimamoto K, Ando K., Fujita T. et al. Japanese Society of Hypertension Committee for Guidelines for the Management of Hypertension. The Japanese Society of Hypertension Guidelines for the Management of Hypertension (JSH 2014). Hypertens. Res. 2014. 37. P. 253-390.
22. Sleight P. The HOPE Study (Heart Outcomes Prevention Evaluation). J. Renin Angiotensin Aldosterone Syst. 2000. Vol. 1(1). P. 18-20.
23. Staessen J., Fagard R., Thijs L., O'Brien. Randomised double-blind comparison of placebo and active treatment for older patients with isolated systolic hypertension. The Systolic Hypertension in Europe (Syst-Eur) Trial Investigators. Lancet. 1997. 350(9080). P. 757-764.
24. van der Steen M.S., Lenders J.W., Thien T. Side effects of ambulatory blood pressure monitoring. Blood Press. Monit. 2005. Vol. 3. P. 151-155.
25. Verdecchia P., Angeli F. How can we use the results of ambulatory blood pressure monitoring in clinical practice? Hypertension. 2005. Vol. 1. P. 25-26.
26. White W. Blood pressure monitoring in cardiovascular medicine and therapeutics. New Jersey: Humana Press, 2001. P. 308.
27. White W.B., Davidai G., Schumacher H. Impact of angiotensin receptor blockade in combination with hydrochlorothiazide 25 mg in 2121 patients with stage 1—2 hypertension. J. Hum. Hypertens. 2009. Vol. 23. P. 817-825.
28. White W.B., Lacourciere Y., Davidai G. Effects of the angiotensin II receptor blockers telmisartan versus valsartan on the circadian variation of blood pressure: impact on the early morning period. Am. J. Hypertens. 2004. Vol. 17. P. 347-353.
29. The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Cardiology (ESC) and the European Society of Hypertension (ESH). 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension. European Heart Journal. 2018. Vol. 39. P. 3021-3104.
30. Gosse P. A review of telmisartan in the treatment of hypertension: blood pressure control in the early morning hours. Vascular Health and Risk Management. 2006. 2(3). P. 195-201.
OTpuMaHO 16.08.2019
Рековец О.Л., Сиренко Ю.Н., Торбас Е.А., Кушнир С.Н., ПримакГ.Ф.
ГУ «ННЦ «Институт кардиологии имени академика Н.Д. Стражеско» НАМН Украины, г. Киев, Украина
Открытое одноцентровое исследования эффективности снижения артериального давления в утренние часы у пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертензией с контролируемым офисным давлением и неконтролируемыми пиками артериального давления в утренние часы при переводе на терапию телмисартаном (Телсартаном) в комбинации с гидрохлортиазидом
и/или амлодипином или без нее: результаты исследования РАНОК (контРоль Артериального давления в утреНние часы у пациентов с неконтролируемым пиКами)
Резюме. Целью нашего исследования было оценить эф- ности АД, утреннего подъема АД, определение централь-
фективность снижения артериального давления (АД) в течение последних 6 часов из 24 после приема последней дозы препарата по результатам суточного мониториро-вания артериального давления через 12 недель лечения у пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертен-зией (АГ), которые контролировали офисное давление и имели неконтролируемые пики АД в течение последних 6 часов после приема последней дозы антигипертензивно-го препарата. Материалы и методы. В исследование было включено 67 пациентов с мягкой и умеренной АГ. Пациентам выполняли общий анализ крови, биохимическое исследование крови, измерение офисного АД, амбулаторное 24-часовое мониторирование АД с определением циркад-
ного АД, скорости распространения пульсовой волны. В утренние (1-я подгруппа) или вечерние (2-я подгруппа) часы назначали телмисартан в дозе 40 или 80 мг один раз в день (Телсартан, «Др. Редди'с Лабораториз Лимитед») или фиксированную комбинацию телмисартана 40 или 80 мг с гидрохлортиазидом 12,5 мг (Телсартан-Н, «Др. Редди'с Лабораториз Лимитед»); при недостижении целевого уровня офисного АД меньше 140/90 мм рт.ст. через 4 недели добавляли амлодипин 5 или 10 мг один раз в сутки (Стамло, «Др. Редди'с Лабораториз Лимитед»). Пациенты проходили первичное обследование и обследование через 12 недель (3 месяца) терапии. Результаты. Уменьшение офисного систолического АД (САД)/диастолического АД (ДАД) в сред-
нем составило за 8 недель 16,92/9,56 мм рт.ст. (р < 0,05), а через 12 недель лечения — 21,26/12,12 мм рт.ст. (р < 0,05). Офисная частота сердечных сокращений (ЧСС) достоверно не изменилась. В результате проведенной терапии Телсартаном и Телсартаном-Н происходило достоверное уменьшение среднесуточного САД (с 134,45 ± 1,39 мм рт.ст. до 122,01 ± 1,16 мм рт.ст., р < 0,05) и ДАД (с 81,51 ± 1,15 мм рт.ст. до 71,62 ± 1,01, р < 0,05), что в среднем составило 12,44/9,89 мм рт.ст. Отмечено также достоверное уменьшение среднедневных показателей САД и ДАД с 138,92 ± ± 1,38 мм рт.ст. и 85,22 ± 1,20 мм рт.ст. до 126,35 ± 1,20 мм рт.ст. и 75,70 ± 1,11 мм рт.ст. (р < 0,05) соответственно, что в среднем составило 12,57 и 9,52 мм рт.ст., и середненочных показателей САД и ДАД с 126,13 ± 1,18 мм рт.ст. и 74,28 ± ± 1,46 мм рт.ст. до 113,37 ± 1,40 мм рт.ст. и 63,73 ± 1,09 мм рт.ст. (р < 0,05) соответственно (12,76 и 11,05 мм рт.ст.). Достоверных изменений суточной ЧСС не было. Доля достижения целевого АД на фоне приема Телсартана или Телсар-тана-Н самостоятельно или в комбинации с амлодипином при офисном измерении составила 80,6 %, а при суточном мониторировании — 75,61 %. Следовательно, у больных с мягкой и умеренной артериальной гипертензией с контролируемым офисным давлением и неконтролируемыми пиками АД в течение последних 6 часов после приема последней дозы антигипертензивного препарата исследуемые препараты Телсартан и Телсартан-Н продемонстрировали
достаточно высокий антигипертензивный эффект как при использовании без амлодипина, так и в комбинации с ним. Телмисартан более эффективно снижал среднедневное и ночное САД и ДАД при утреннем приеме по сравнению с вечерним. Отмечено достоверное снижение средних САД, ДАД в утренние часы с 140,14 ± 1,51 мм рт.ст. и 87,19 ± ± 1,56 мм рт.ст. до 124,77 ± 1,40 мм рт.ст. и 73,23 ± ± 1,31 мм рт.ст. (р < 0,05), на 15,37 и 13,96 мм рт.ст. соответственно. Также происходило снижение скорости повышения САД в утренние часы на 3,67 мм рт.ст/ч на фоне терапии Телсартаном и Телсартаном-Н. Произошло уменьшение величины утреннего подъема САД на 11,34 мм рт.ст. (р < 0,05). Выводы. Терапия Телсартаном и Телсартаном-Н как без комбинации с препаратом Стамло, так и в сочетании с ним у пациентов с мягкой и умеренной АГ с контролируемым офисным давлением и неконтролируемыми пиками АД в течение последних 6 часов после приема последней дозы антигипертензивного препарата достоверно снижала как офисное АД, так и АД при суточном мониторирова-нии и способствовала снижению величины АД в утренние часы, уменьшению скорости повышения АД в утренние часы.
Ключевые слова: артериальная гипертензия; утренний подъем артериального давления; центральное артериальное давление; хронотерапия; вечерний прием; утренний прием; телмисартан; амлодипин; гидрохлортиазид
O.L. Rekovets, Yu.M. Sirenko, O.O. Torbas, S.M. Kushnir, G.F. Primak
State Institution "National Scientific Center "M.D. Strazhesko Institute of Cardiology" of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
Open-label single center clinical trial of early-morning blood pressure reduction in patients with mild to moderate hypertension with controlled office blood pressure and uncontrolled morning blood pressure surge by telmisartan (Telsartan) therapy with or without combination with hydrochlorothiazide and/or amlodipine: RANOK study results (Control of Morning Blood Pressure in Patients with Uncontrolled Surge)
Abstract. Background. The purpose of our study was to evaluate the effectiveness of reduction of morning blood pressure (BP) by ambulatory blood pressure monitoring (ABPM) after 12 weeks of treatment in patients with mild to moderate arterial hypertension, who had controlled office BP and uncontrolled morning BP surge. Materials and methods. The study involved 67 patients with mild to moderate hypertension who had controlled office BP and uncontrolled morning BP surge. General blood test, biochemical blood test, measurement of office blood pressure, outpatient 24-hour blood pressure monitoring, blood pressure measurement, morning blood pressure rise, determination of central blood pressure, PWV, were performed. Patients were switched to telmisartan 40 or 80 mg tablets (Telsartan, Dr. Reddy's Laboratories Ltd), or to combined tablets of telmisartan 40 or 80 mg with hydrochlorothiazide 12.5 mg (Telsartan-H, Dr. Reddy's Laboratories Ltd), for morning once daily intake (Subgroup 1) or evening once daily intake (Subgroup 2). If after 4 weeks of treatment BP was not controlled at the level less than 140/90 mm Hg, amlodipine 5 or 10 mg once daily was prescribed on top. Primary and final examination after 3 months of therapy was performed. Results. The office SBP/DBP at 8 weeks reduced at the average by 16.92/9.56 mm Hg (p < 0.05), and after 12 weeks of treatment — 21.26/12.12 mm Hg (p < 0.05). Office heart rate (HR) did not significantly change. The therapy with Telsartan and Telsartan-H was associated with a significant decrease in average daily SBP (from 134.45 ± 1.39 to 122.01 ± 1.16 mm Hg; p < 0.05) and DBP (from 81.51 ± 1.15 to 71.62 ± 1.01 mm Hg; p < 0.05), which averaged 12.44/9.89 mm Hg. The average daily SBP and DBP indicators significantly decreased from 138.92 ± 1.38 and 85.22 ± 1.20 to 126.35 ± 1.20 and 75.70 ± 1.11 mm Hg (p < 0.05),
respectively, which averaged 12.57 and 9.52 mm Hg; and average nocturnal SBP and DBP lowered from 126.13 ± 1.18 and 74.28 ± ± 1.46 to 113.37 ± 1.40 and 63.73 ± 1.09 mm Hg (p < 0.05), respectively (12.76 and 11.05 mm Hg). There were no significant changes in 24-hour HR. The target blood pressure level by a switch to Telsartan or Telsartan-H alone or in combination with amlodipine at office measurement was achieved in 80.6 % of cases and at daily monitoring in 75.61 %. Thus, in patients with mild to moderate hypertension who had controlled office BP and uncontrolled morning BP surge, the treatment with studied drugs Telsartan and Telsartan-H showed high antihypertensive efficacy both in single-use and in combination with amlodipine. Telmisartan more effectively reduced both the daytime and nighttime SBP and DBP at morning intake compared to the evening. There was a significant decrease in the average SBP, DBP in the morning hours from 140.14 ± ± 1.51 and 87.19 ± 1.56 to 124.77 ± 1.40 and 73.23 ± 1.31 mm Hg (p < 0.05) by 15.37 and 13.96 mm Hg, respectively. There was also a reduction in the rate of increase of SBP in the morning by 3.67 mm Hg/h after therapy with Telsartan and Telsartan-H. There was a decrease in the value ofthe morning rise of SBP by 11.34 mm Hg (p < 0.05). Conclusions. Telsartan and Telsartan-H single-use or use in combination with Stamlo (amlodipine) in patients with mild to moderate hypertension who had controlled office BP and uncontrolled morning BP surge significantly reduced both office BP and BP at ABPM and contributed to the reduction of BP morning surge and a decrease of the rate of morning BP surge. Keywords: arterial hypertension; morning blood pressure surge; central blood pressure; chronotherapy; evening drug intake; morning drug intake; telmisartan; amlodipine; hydrochlorothiazide
