CC BY
10
ПРЕЗЕНТАЦП Ф1ЛОСОФСЬКО-ОСВ1ТН1Х ВИДАНЬ
Ольга ГОМ1ЛКО
ОСВ1ТА В УКРА1Н1: ДУХ ТА Т1ЛО1
Стаття присвячена огляду книги «Покликання ун— верситету»2, що вийшла друком у 2005рощ. 1нтерес до книги зумовлений тим, що вона унаочнюе динамку nоглядiв на проблеми освти в УкраХт, узагальнюе пев-ний ттелектуальний досвiд у цш царит та спонукае до подальшо! рефлексИ над питаниями освти. Подаш в даному науковому видант матерiали були написат в рiзнi часи пострадянськоХ ктори Украни. 1х порiвняль-ний анализ дае можливкть про^дкувати процеси ста-новлення дискурсу освти в Украж. Важливим завдан-ням статтi е з'ясування саморефлекси в освiтi, яка виявляе и дух, що намагаеться змнити тыо освти (И наявний стан). Звернення у статтi до образiв тыа та духу в освтi не стыьки посилюе 1'х бнартсть, скыьки слугуе методологiчним iнструментом виявлення того, як тыо обумовлюе дух: говорячи про дух освти в Украж маемо пам 'ята-ти про и тыо, яке не е пасивним об'ектом машпулювання духом, а впливае на нього, породжуючи його носив. Украйський науковець, викладач, освтянин е плот-тю все системи, що визначае стан освти в Украж. А тому те, що вн чи вона каже iяк, не в останню чергу обумовлене Ихмсцем у конкретнш сощальнш дшс-ностi. Анал1з матерiалiв збiрки «Покликання утверситету» надае можливкть побачити цей вплив та його трансформацт в чаа.
Проблема освгги в Укрш'ш — це одна з найболючших та найбшьш обго-ворюваних на сьогодшшнш день проблем. Конференций «крут столи», семь нари, численш статп, комеш^ як iз боку учасниюв осв^янського процесу, так i з боку споживачiв його продукцп створюють у суспшьста певний дискурс щодо дано! проблеми, тобто представляють не просто сукупнють думок,
1 Див. 3-тю стор. обкладинки.
2 Видання здшснене за фшансово! та експертно! шдтримки Программ академ1чних обмгтв ¡мет Фулбрайта.
пiдходiв, оцiнок, а 1х взаeмодiю, розвиток та споаб здiйснення. Образно кажучи, виражають дух освпи, тобто 11 iдейнi засади та культурш передумо-ви. Вихщ друком у 2005 р. книги «Покликанняутверситету» можна без пере-бiльшення вiднести до феноменiв даного дискурсу. Вона унаочнюе динамь ку поглядiв на проблеми освiти в нашш кра1'ш, узагальнюе певний штелек-туальний досвiд у данiй цариш та спонукае до подальшо'1 рефлексий
Але перш нiж перейти до презентацп цього наукового видання звернемо-ся до контексту його створення. Поданi в ньому матерiали були написаш в рiзнi часи пострадянсько1 юторп Укра1ни. 1х порiвняльний аналiз дае змогу про-слiдкувати змши само! думки та 11 предмету. Багатовекторне представлення рiзних точок зору з рiзних кутiв та чаав у книзi свiдчить про те, яким чином здшснюеться вказаний дискурс. Можна багато наржати на недостатню увагу держави до проблем освгги, 11 все ще залишкову позищю в бюджетi, низький професiйний рiвень освiтянського чиновництва. Але не менш важливим е з'ясування саморефлексп в освт, яка втшюе 11 дух. Змшити тшо освiти (11 наяв-ний стан), зробити його приваблившим та мiцнiшим прагне дух. Книга «Покликання утверситету» також це ставить собi за мету.
Звернувшись до таких метафор, як тшо та дух в освiтi, не можу не дати щодо них коротенький коментар. Так, зазвичай, вважаеться, що дух визначае тшо, скеровуе його та пщпорядковуе власнш воль Але, як свщчить сучасна теоретична думка, проблема духу та тша е вельми складною та не вкладаеться в проси параметри 11 дуалiстичного вирiшення. Тшо, як i дух, е сутнютю буття, а тому його не можна редукувати до мехашчно'1 маси. Спроможнють тша визна-чати сенси та виражати сутнють буття стають його характерними властивос-тями. Ось чому, говорячи про дух освпи в УкраМ, маемо пам'ятати про 11 тшо, яке не е пасивним об'ектом маншулювання духом, а саме впливае на нього, породжуючи його носив. Укра1нський науковець, викладач, освiтянин не знаходиться в башт зi слоново'1 кiстки. Вiн е плоттю тiеi системи, що визначае стан освпи в Укра'1ш. А тому те, що вш каже i як, не в останню чергу обу-мовлене його мюцем у конкретнiй соцiальнiй дшсност! Представлена збiр-ка надае можливють побачити цей вплив та його трансформащю в часi.
Подана в книзi широка хронологiчна рамка матерiалiв на початку робо-ти не планувалася. Фулбрайтiвськi заходи спрямовувалися на проблеми трансформаци науки та освпи в Укра1ш, що дозволило накопити значний обсяг наукових доробок щодо 1х осмислення. Виникла потреба 1х оприлюднення у виглядi наукового видання. Проте його випуск вщбувся з певним зашзнен-ням. Роботу перервали поди, що 1х свiт знае як Помаранчеву революцш.
Для переважно1 бiльшостi людей ця подiя перетворилась у випробуван-ня 1х совюп, гiдностi та мужностi. Поставленi у ситуащю вибору, коли кри-терiем доцiльностi став не власний зиск, а доля народу, люди несподiвано для себе виявляли або свою велич, або свою нищсть. У глибинах 1х душ вщбува-лася боротьба мiж страхом та ршучютю, мiж байдуж1стю та турботою, мiж справжнiм та показним початком 1х сутност1. Для багатьох людей спротив влада обернувся боротьбою iз власною недолупстю, меншоварт1стю та приниженiс-тю. Люди виступили не тiльки на захист сво1х виборчих прав, вони сказали
рiшуче «нi» фальшуванню життя взагалi. 1х дух вимагав, як навчав Григорш Сковорода, «в1чного» та «нового»3 тiла життя.
Зараз юнуе багато iнтерпретацiй згаданих подш. Час та iсторiя визначать 1х достеменну суть. Але попри вс1 суперечностi можна стверджувати, що волю до змш значною мiрою визначало прагнення до цiнностей та норм европейсько1 цившзацп. Воно стало основним рушiем та гаслом боротьби. Вихщ книги «Покликання утверситету» також виражае прагнення украшських вчених та освгтян до вз1рц1в европейсько1 культури. Адже ввропа не е анi гео-графiчним, анi пол1тичним, анi економ1чним явищем. Вона е поняттям духовного порядку. ввропа, за словами видатного мислителя ХХ ст. Е. Гуссерля, — це «прорив i початок розвитку людсько'1 епохи, доби людства, яке вщниш просто хоче жити й може жити, вшьно творячи свое буття, свое юторичне життя зг1дно з щеями розуму, з безконечними завданнями»4. А тому настанова су-спiльства щодо европейськостi не повинна виражатися в слшому кошюван-н1 вироблених европейськими суспшьствами конкретних форм життя. 1деться про ви61р шляху, що веде до облаштування життя в1дпов1дно до природного права кожно1 людини на щастя, добробут та безпеку. А тут географ1я н1 до чого. 1дея ввропи, насамперед, виявляе волю народу творити власне життя на засадах власного розуму, для якого вироблеш европейським людством ще'1 та щнносп складають нарiжний камiнь.
Освгта та наука в даному процеа вiдiграють ключову роль. Заснування Болонського ушверситету в 1158 роц1 в середньов1чнш вврош в1дкрило нову сторшку в здiйсненнi розумом свое1 грандюзно'1 м1сп перетворення людсько-го життя. Ушверситет як феномен европейсько'1 культури став могутшм зна-ряддям людсько'1 юторп. Зв1дси випливае й назва книги — «Покликання утверситету». Критичний анал1з ушверситету як потужного осередку зростання та зм1цнення людського мислення, завдяки якому народ Укра1ни може вибуду-вати г1дне сво1й 1сторичн1й дол1 життя, становить основний зм1ст книги.
«Покликання утверситету» показуе, як справа розуму стае справою життя украшських людей. Висновком, що випливае з поданих у книз1 текст1в, е твердження про те, що лише тод1, коли в Укра1ш буде визнано право розуму на творення життя у вим1р1 його ушверсального значення, укра1нський народ зможе вважати себе повноправною европейською нащею. Без забезпечення в укра1нському суспшьств1 автономИ розуму ан1 входження до високоповаж-них та престижних св1тових та европейських структур, аш чисельних зм1н до власного законодавства, аш багаторазових повтор1в про нам1ри Укра1ни до вступу в 6С недостатньо для того, щоб нашою дом1вкою стала ввропа. Навчити та навчитися мислити у вщповщносп до вимог та стандарт1в евро-пейсько1 рац1ональност1 — головне покликання будь-якого ушверситету, хоч би де вш був розташований — чи то в вврош, чи в Америщ, чи навгть у Японй.
3 Сковорода Г. В1рш. П1сн1. Байки. Д1алоги. Трактати. Притч1. Прозов1 переклади. Листи. — К.: Наукова думка, 1983. — С. 130.
4 Гуссерль Е. Криза европейського людства / Сучасна заруб1жна фглософш. — К., 1996. — С. 67.
Як уже зазначалося, европейське не е регiональним. Так, з огляду на саму щею унiверситету, сьогоднi американськi унiверситети е найбшьш европейськи-ми за сво!м духом. У багатьох випадках функцп унiверситету вони здшсню-ють успiшнiше, нiж тi, що розташованi в вврош.
Проте слiд пам'ятати, що сучасний унiверситет, як i вся сучасна цивш-зацiя, сто!ть перед викликами враженого багатьма недугами сьогодення. Криза породженого епохою Просвiтництва рацiоналiзму (за Е. Гуссерлем так званого хибного рацюнализму, котрий у сво!й самовпевненостi iгноруе не лише достовiрнiсть iнших форм духовного досвiду, але й свiй власний попереднiй досвщ, абсолютизуючи власну силу) не могла не торкнутися ушверситету. Унiверситет пад загрозою — це не просто метафора, це реальна загроза спра-вi людського мислення. Перед ушверситетом як феноменом европейсько! рацiональностi сто!ть дуже вiдповiдальна задача — зберегти або навiть у дея-ких випадках вщродити власнi засади штелектуально! свободи, повернути мис-ленню яысть буттевого чинника, запобiгаючи зведенню його до статусу шструмента задоволення сьогочасних потреб людства.
Тема ушверситету в Укра!ш мае сво! особливостi. Адже тоталiтарна та посттоталiтарна укра!нська дшснють маргiналiзувала европейський дух укра-!нсько! культури, вихолостивши його в порожш форми гасел. Як суспшь-ство, так i унiверситет виявилися поза европейськими засадами культури. Розум втратив свою буттеву чиннiсть. Як повернути йому втрачене значен-ня? I яку роль у цьому процес мае вщграти укра!нський унiверситет? Ц питання е стрижневими в книзi «Покликанняушверситету». Як видно зi ска-заного, унiверситет — це тема, що мае глобальний, локальний та мiжкультур-ний вимiри. А тому погляд на нього вимагае особливо! оптики.
Невипадково бшьшють авторiв, що взяли участь у написанш цiеi' збiрки, е випускниками Програми академiчних обмiнiв iменi Фулбрайта, тобто це та укра!нсьы вченi та викладач^ як1 мали можливiсть оцшити досвiд роботи в американських ушверситетах, а отже — здатнi порiвнювати. Перебування в аме-риканських ушверситетах для бшьшосп з них стало не лише важливим про-фесшним здобутком, а й загострило бажання змш у стiнах власних ушверси-тетiв. Ось чому дiяльнiсть Фулбрайтавського товариства, громадського об'ед-нання, що згуртувало випускникiв згадано! програми, головним чином зосереджуеться на проблемах освгти та iнтелектуального життя в Укра!ш. А тому основний обсяг опублжованих в книзi статей е доробком численних фулбрайпвських конференцiй, присвячених обговоренню проблеми ушвер-ситету.
Також до збiрки входять матерiали iнших наукових заходiв. Так як вони були написаш в рiзний час та iз нагоди рiзних наукових заходiв, то i !х змiст охоплюе широкий спектр проблем та думок. I хоча деяы з них можуть вигля-дати як такi, що втратили iз часом актуальнiсть, але в сукупносп вони скла-дають загальну картину укра!нсько! iнтелектуальноi' саморефлексп. Варто зазначити, що коло учасниыв фулбрайтiвських заходiв нiколи не обмежуеть-ся лише випускниками програми. Провщш фахiвцi з рiзних галузей — !хш бажа-
н1 гост1. Адже Фулбрайт1вське товариство зосереджуе сво1 зусилля на вщтво-ренн1 втраченого (значною м1рою ще не сформованого) публiчного вимiру укра1нського 1нтелектуального життя, в якому справа розуму набувае сенсу громадсько1 вщповщальносп та соц1ально значимого вчинку.
Ось чому важливою метою книги «Покликання утверситету» постае роз-гортання широко1 публ1чно1 дискуси щодо дол1 та статусу ун1верситету в Укршш та в сучасному свт взагал1. Книга покликана не лише спробувати в1д-пов1сти на поставлен! питання, а, насамперед, скоординувати зусилля вс1х тих укра1нських вчених та викладач1в, як1 хочуть, щоб 1хня праця не залишалась незатребуваною, щоб 11 побачило та прийняло укра1нське сусп1льство як життево важливу.
Структура книги законом1рно в1дображае зм1ст фулбрайт1вських конфе-ренц1й, присвячених вивченню проблем ушверситету. Так, у першому розд1-л1 «Про суттсть утверситету» здебшьшого представлено матер1али VI щор1ч-но1 конференцп випускник1в програми 1мен1 Фулбрайта 1дея утверситету (2003 р1к, м. Ки1в) та Могилянського диспуту (2003 р1к, м. Ки1в), що також був присвячений проблем! ушверситету. У роздш анал1зуеться 1дея ушверси-тету, зд1йснюеться 11 теоретична демаркац1я та з 'ясувуеться 1сторична доля ще"1 ще". Серед автор1в розд1лу багато вщомих 1мен. Започатковуе дискус1ю директор 1нституту фшософп НАН Укра1ни, академ1к М. Попович м1ркуваннями про модель сучасного ун1верситету. Професор М. Богачевська, директор програми 1мен1 Фулбрайта з 1998 по 2006 рр. дшиться сво1ми враженнями про особливост1 американсько1 осв1ти. Професор В. Горський говорить про 1дею ушверситету та «ушверситетську осв1ту». Вагомий внесок у написання пер-шого роздшу зробили М. Култаева, А. Ермоленко, С. Пролеев, М. М1наков, О. Гомшко, А. Кулаков, М. Симчич.
Другий роздш мае назву «Етика в утверситету обмеження чи посилення розуму?» Його сформовано на баз1 матер1ал1в м1жнародно1 конференцп «Етика восвтЬ (2004 р., м. Микола1в), проведено1 в межах програми 1мен1 Фулбрайта за участю Микола1вського державного гумаштарного ун1верситету 1мен1 Петра Могили. У цьому роздш розглядаються проблеми, що стосуються етичного вим1ру освгти, моральних засад ращонального мислення. Неоднозначш за сво1м теоретичним р1внем матер1али розд1лу еднае сп1льна тривога та небайдушсть автор1в до процес1в, що псують навчання в ун1вер-ситет1, стають на завад1 справ1 справжнього мислення. Його авторами е М. Богачевська-Хомяк, М. Култаева, О. Мещаншов, Л. Швнева, О. Прон-кевич, Гр. Адамс, А. Науменко, Т. Мироненко, О. Денисенко, Г. Баран, В. Ро-макш.
Трет1й роздш «Бiблiотека — серце утверситету» заторкуе реали укра1нських б1бл1отек як осередыв накопичення та поширення знань. Жалюгщне становище багатьох укра1нських б1блютек, спричинене нехтуванням 1х 1нтересами з боку держави, стае центром уваги бшьшосп автор1в розд1лу. Проведена в сшв-прац1 1з Центральною науковою б1блютекою Харк1вського нац1онального ун1верситету 1мен1 В.Караз1на конференц1я Бiблiотеки та доступтсть Шфор-
мацй в сучасному унiверситетi (2004 р., м. Харыв) стала джерелом численних мiркувань та критичних розвщок про долю ушверситетсько! бiблiотеки. До складу цього роздшу входять науковi доробки таких авторiв, як В. Мали-новська, I. Шевченко, Г. Шемаева, Н. Петрина, Т. Горбаченко, С. Барабаш, В. Пашкова, Н. Стршенець, Т. Ярошенко.
В наступному роздiлi «Ушверситетсьш студи: в горизонтi сьогодення чи в завбачент майбутнього?» аналiзуеться виникнення нових дисциплш в систе-мi ушверситетсько! освгти з погляду !х вщповщноси вимогам сучасного сус-пiльства. Чи несуть вони в собi той продуктивний потенцiал, що його завжди привносили в унiверситетську освiту новi дисциплiни? Чи не е !х втручання в усталенi програми руйнащею духу унiверситету? На цi та багато шших питань автори роздшу, серед яких О. Габрiелян, Т. Купе, Т. Семигша, I. Грига, Г. Фостер, С. Квгт, Р. Хомяк, намагаються знайти вщповщ.
Останнш роздiл, присвячений проблемам укра!нських студш, презентуе роботу VII щорiчно!' фулбрайпвсько! конференцГ! «Визначення та змст украй-нознавства та украйтстики. УкрсИнсьш студи як зразок регональних наук» (2004 рж, м. Ки!в). Роздш називаеться «Утверситет в УкрайМ — Украйна вуш-верситетЬ. Презентують роздш таю автори, як С. Кульчицький, М. Кирсенко, М. Зубрицька, М. Мшаков, Т. Гундорова, Я. !саевич, Т. Горбаченко, Н. Висоцька, О. Пронкевич, М. Вакуленко.
Щоб вщповюти на питання про ушверситет в Укра!ш та Укра!ну в ушвер-ситетi, слiд усвiдомити призначення укра!нських студiй у сучасному укра!н-ському ушверситеть Цiлком очевидно, що зведення !х лише до культуроло-пчних дослiджень не е продуктивним. Хоча тематична пов'язашсть з укра!н-ською культурою провокуе на таке бачення. Важливо поставити перед укра!нськими студiями завдання свiтоглядного порядку, тобто вони мають вис-тупити формою загальнокультурно! рефлексГ! над життям наци, його мину-лим, теперiшнiм та майбутшм у рiзноманiтних модусах його юнування. Виконання укра!нськими студiями функцп власного дзеркала нацГ!, у якому народ розглядае себе, вивчае себе, прозрiвае свое майбутне, може спрямува-ти украшсьы студГ! в загальне мiжнародне iнтелектуальне русло.
Вiдмова вщ обмеження культурологiчними та iсторичними сюжетами, яы тривалий час переважали в украшознавств^ вимагае певно! метапозицГ!. Адже традицiйно укра!нознавство виступало засобом формування самосв!до-мост1 пригнiчено! нацГ!, яка прагнула свободи. А тому примат щеологи тут вияв-лявся з уаею очевиднiстю. Ця функцГя укра!нознавства вже вiдiйшла в мину-ле й може стати окремою темою дослщження. Нащя, що стала незалежною, потребуе не iдеологiзованого (г навггь певною мГрою мiфологiзованого) укра!-нознавства, а укра!нських студГй, орГентованих на критерГ! рацГональностГ, европейсько! культури. Дещеолопзац!я укра!нознавства, що передбачае звГль-нення вщ псевдопатрГотичних гасел, уможливить трансформащю укра!н-ських студГй у зразок регюнальних наук, де Укра!на мае бути представлена як певний регюн свгтово! ГсторГ!, культури, географГ!, фшософп, права, мови тощо.
Саме украшсьы студи, Грунтован! на критер1ях рац1ональност1, а не 1део-логи, спроможн1 стати не просто загальнонацюнальним дзеркалом, що пока-же як приваблив1 риси укра1нства, так 1 його болячки, дефекти та хиби, яких треба щонайшвидше позбутися; вони мають дати правдивий портрет наци, що на ньому зображено народ у його минулому та юторичнш перспектив!.
Роздшом, присвяченим укра1нським студ1ям, закшчуеться ця зб1рка, але не припиняеться устремлшня укра1нських науковц1в до осмислення шлях1в набуття нашим сусп1льством ознак спшьноти, де людський розум слугуе удосконаленню життя людей, сприяе 1х щастю та добробуту, де ун1верситет виступае гарантом свободи думки та незалежност1 вчених, де держава турбу-еться про свш народ, а 11 правител1 виявляються г1дними власного народу.
Видання ще"1 книги вимагало зусиль багатьох людей. Серед них слщ ще раз назвати М. Богачевську-Хомяк, якш належала 1дея 11 створення. II пост1йна та виняткова небайдушсть до укра1нського 1нтелектуального життя протягом перебування на посад1 директора програми 1мен1 Фулбрайта заслуговують на особливу подяку. Також багато прац1 та часу присвятили зб1рщ члени 11 редак-цшно1 колеги — Н. Висоцька, М. К1рсенко, А. Колодш, В. Моренець та С. Пролеев. Ус1, хто причетний до виходу книги «Покликанняутверситету», спод1ваються, що ознайомлення з нею спонукатиме до роздушв над тим, щоб дух та тшо укра1нсько1 осв1ти вщповщали одне одному та становили продуктивний синтез.
Ольга Гомилко. Образование в Украине: дух и тело
Статья посвящена обзору книги «Призвание университета» (2005 г., издание осуществлено при финансовой и экспертной поддержке Программы академических обменов имени Фулбрайта). Интерес к этой книге обусловлен тем, что она делает наглядной динамику взглядов на проблемы образования в Украине, обобщает определенный интеллектуальный опыт в этой сфере и побуждает к дальнейшей рефлексии над вопросами образования. Представленные в анализируемой книге материалы были написаны в разные время постсоветской истории Украины. Их сравнительный анализ предает возможность проследить процессы становления дискурса образования в Украине, для которого состояние саморефлексии есть выражение его продуктивности. Важной задачей статьи становится именно анализ саморефлексии, которую также можно считать духом образования. Преобразить имеющееся тело украинского образования составляет его стремление. Обращение в статье к образам тела и духа служит не столько усилению их бинарности, сколько методологическим инструментом выявления того, как тело образования в Украине обусловливает его дух. Поэтому, говоря о духе образования в Украине, необходимо помнить о его теле, которое не является пассивным объектом манипулирования духом, а непосредственно влияет на него, порождая его носителей. Украинский ученый или преподаватель являются плотью той системы, которая определяет состояние образования в Украине. А потому то, что они
говорят и как, не в последнюю очередь обусловлено их местом в конкретной социальной действительности. Анализ материалов сборника «Призвания университета» предоставляет возможность увидеть это влияние и его трансформацию во времени.
Olga Gomilko. Education in Ukraine: spirit and body
The article is devoted to the reviewing of the book 'Vocation of the University' (2005, the edition is carried out at financial and expert support of Fulbright Exchange Program). The choice of the article subject is caused by the significance of the book that consists in revealing of the dynamics of the points of view on the problems of education in Ukraine, generalizing an intellectual experience in that field and inducing public discussion above mentioned problems. The materials contained in the book were written in the different periods of a post-soviet history of Ukraine. Their comparative analysis gives us an opportunity to trace the development of the discourse on education in Ukraine. The state of self-reflection is showing the productivity of the discourse. For the important task of the article is to consider that phenomenon, which could be said bears the spirit of education. To transform the current body of education defines its intention. Addressing in the article serves not so much to emphasize their binary content, but as methodological tool of revealing how the body of education causes its spirit. Therefore speaking about the spirit of education in Ukraine it is necessary to remember about its body, that is not passive object of a manipulation by spirit. Otherwise, it influences and moulds the body, generating its carriers. Ukrainian researcher or teacher is flesh of the entire social system, which defines conditions for education in Ukraine. That is why, what he/she speaks and in what way they do not in the last instance is caused by his/or her place in the concrete social reality. The suggested analysis of the book 'Vocation of the University' renders the chance to see this influence and its transformation in time.
