CC BY
16
- вимагати вiд дiтей повно!, виразно! вiдповiдi;
- зробити урок захоплюючим, цiкавим;
- продумати самостiйну роботу учнiв.
"Така робота вносить в урок власну творчють учшв, будить дух i шдтримуе !хню енерпю" [3, 151].
Ц вимоги дають можливiсть визначити, що було потрiбно вiд уроку, що цiнувалося в учителевi, на що спрямовувалася професiйна пiдготовка майбутнього вчителя.
З шшого боку, виявлялася необхщнють загальних знань, тому що урок i пiдготовка до нього вимагали наявнiсть загальноосвiтнiх знань iз предмету. Зв'язок теори з практикою в робот педагогiчних курсiв здiйснювався шляхом поступового переходу вщ загальних спостережень за дтми i роботою вчителя, вивчення основ педагопки з використанням психолопчних знань, вивчення методiв роботи вчителя, виконання чергувань у початковому училищi i виконання всiх обов'язюв учителя початково! школи.
Отже, у процес проведення педагопчно! практики можна було спостерiгати велику роль загальноосв^ньо!, загальнопедагопчно! i практично! пiдготовки майбутшх учителiв до !хньо! майбутньо! дiяльностi.
У перiод педагопчно! практики курсисти застосовували в едносп теоретичнi, психолого-педагогiчнi i загальноосвiтнi знання. Без цього неможливо було не тшьки спостер^ати урок, але й аналiзувати його з науково-практично! позицп. При аналiзi занять курсистiв у школi !'хш загальноосвiтнi умiння (порiвняння, аналiз, синтез) поступово наповнювалися педагогiчним змютом, здобували професiйну спрямованiсть. У результат цього деякi загальноосвiтнi умiння ставали компонентами професшно! пiдготовки. Саме тут загальш знання поступово переходили у професшш. Перехiд загальноосвiтнього знання в професшне здiйснювався через педагогiчну практику.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ветошкин М. Министерские проекты подготовки народных учителей //Русская школа. — 1909. — №12. —29 с.
2. Ганелин Ш. И. Очерки по истории среднего образования в России во второй половине XIX века. — Л., 1947. — 252 с.
3. Демков М. И. Начальная народная школа, ее история, дидактика и методика. — М., 1911. — 149 с.
4. Демков М. И. Уроки в народной школе. Краткое методическое руководство с рядом примерных уроков для народных учителей и учительниц. — М., Пг.: изд. А. С. Панафидиной, 1915. — 155 с.
5. Доклад Саратовской земской управы о двухлетних женских педагогических курсах в Саратове.-Саратов, 1911. — 40 с.
6. Оренбургские педагогические курсы. Для приготовления учителей и учительниц народных училищ. 2-ое изд. Уфа, 1913. — 43 с.
7. Пирогов Н. И. О подготовке учителя для уездных и приходских учи-лищ / Пирогов Н. И. Избранные педагогические сочинения. — М, 1985. — 166 с.
8. Положение о начальных народных училищах // Журнал министерства народного просвещения. — 1864. — Ч. СХХШ. — С. 39-47.
9. Ушинский К. Д. Собрание сочинений: В 2-х т.т. — Т. 2. — М-Л., 1948. — 513 с.
10. Ушинский К. Д. Избранные педагогические сочинения: В 2-х т.т. — Т.1. — М.: Педагогика, 1974. — 135 с.
1нна СТРАЖН1КОВА
ОСОБЛИВОСТ1 ВИХОВАННЯ ШК1ЛЬНО1 МОЛОД1 У ПОГЛЯДАХ ГАЛИЦЬКИХ ПЕДАГОГ1В (1920-1960 РР.)
Стаття присвячена розкриттю особливостей виховання шкшьно'1 молоЫ у поглядах галицьких педагогiв мiжвоeнного та тслявоенного перiодiв. Це завдання вважалося тодшньою укра'тською спшьнотою найважлившим i найважчим.
В Укра!ш, як i в шших кра!нах свггу, юторично склалася своя система виховання, що враховуе нащональш риси i самобутшсть укра!нського народу. Тривалий час, у радянський перюд, вона нехтувалася, заборонялася. Спираючись на нащонально-виховш традици, народна
система виховання нинi поступово вiдроджуeться. Сучасна школа мае виховати активних, корисних i свiдомих громадян. Вона повинна пiдготовити молоду людину, котра могла би в майбутньому вести незалежне життя i працювати з користю не лише для себе i ближньо1 родини, а й для широко! стльноти, суспшьства.
Велике значення вихованню шкшьно1 молодi придiляли галицькi педагоги I. Брик, Н. Дорошенко, I. Петрiв, М. Пушкар, Я. Титомир, I. Ющишин та iн. Ця проблема пронизувала червоною ниткою всi органiзацiйнi системи i навчально-виховнi програми в мiжвоенний перiод. Значну увагу педагоги придшяли передшкiллю (дитячi садки, "оселГ' — цшодобове перебування в таборi; "швоселГ' — перебування тiльки вдень), де, будучи шд наглядом вчителя, дитина в оточенш сво1х однолiткiв "переводить веселi i милi хвилини та вчиться гарного життя" [4, 232].
Влаштовувалися далек прогулянки за мюто, рiзнi забави у мiстi, купання тощо. Важлива роль придiлялася шдивщуальнш роботi з членами "твосель", коли кожний, проявляючи сво1 здiбностi, штереси, бажання, приймав участь при шдготовщ до звiту перед батьками та вихователями. "Д^и готовилися показати сво1м родичам чи опiкунам, як сходив 1м час на пiвоселях i який хосен iз них осягнули" П2, 231 □.
Однак на першому мiсцi було домашне виховання. Стосовно цього О. Горицвгг писав, що все, що дитина чула i навчилася вдома, мае вплив на все життя: "коли она з дому винесла добре виховання, тодi ще i в виховних установах богато скористае, а коли в дома не мае шякого виховання, тодi й виховш установи не зроблять на не! великого впливу" [4, 232].
Розвиваючи цю справу, галицью педагоги продовжували 11 в тслявоенний час для укра1нських дггей-ем^рашгв у мiсцях нових поселень на Захода Виховна робота чимало значила не лише для оргашзацп дозвшля, а й була покликана виховати дтей в патрiотичному дусi. "ИвоселГ' були спочатку експериментом, але експериментом дуже вдалим. Не так просто виявилося переконати громадсьюсть, насамперед батьюв, у доцiльностi 1х заснування i функцiонування. Досвiдчений органiзатор "пiвосель" 1ванна Петрiв у зв'язку з цим писала: "Кожних десятеро дiтей мало свою виховницю й помiчницю... В поблизьких двох школах дгги користали безплатно з критих водних басейшв, де дiставали кожного дня швгодинш лекцi1' плавання. Харч приносили з дому". Дуже важливо, що мовою спшкування в "пiвоселях була рщна укра1нська. I хоча серед дггей були й такi, якi не знали 11, "по двох тижнях вони вже розумши приказу виховниць i спiвали пiсоньки разом з ушми" ^7, 3 □.
В 1952 р. у Бельги I. Петрiв зiнiцiювала заснування виховно1 комюи при Укра1нському науково-освiтньому товариствi. Ця комюя мала займатися вихованням дiтей, надавати допомогу матерям шляхом 1х залучення до участi в курсах, прослуховування доповiдей, пiдготовки рефератiв з використанням вщповщно1 лiтератури. Вона повинна була також координувати роботу жшочих укра1нських органiзацiй у сферi культурно-освггньо1 дiяльностi та суспшьно1 опiки. Це свщчить, що питання пiдготовки батькiв, особливо матерiв, до виховання дiтей (виконання найважлившо1 свое1 функцп) постiйно турбували галицьку вчительку. За 11 твердженням, "нашi матерi мають багато вродженого педагопчного хисту, але не можемо залишитися тiльки при вродженому хисп, треба його збагачувати досвiдом других i науковими здобутками" [6, 6].
При виховнш комюи Св™во1' федераци укра1нських жшочих органiзацiй (СФУЖО)1 на початку 1960-х рр. у Канадi була створена "Виховна порадня". 11 матерiали, що друкувались у газети "Вшьне слово", були спрямованi на допомогу не лише батькам, а й вихователям дитячих садюв i "свггличок" для дiтей дошкiльного вшу. Рубрика, якою керувала I. Петрiв, висвiтлювала рiзноманiтнi питання органiзацil навчання й виховання укра1нських дiтей в ем^раци.
На сторiнках газети часто порушувалося питання доцшьносп використання рiзноманiтних методiв виховання дiтей, наприклад, таких, як стимулювання, нагорода й покарання, розпорядження (вимоги) тощо. Обстоюючи думку, що вимога е важливим методом виховання свщомосп дитини, автор рубрики рекомендувала використовувати його розважливо:
1 СФУЖ О була створена на Жшочому конгреа укра1нок у Фшадельфи (США) в 1948 р., де мала свш пост1йний осередок -"централю".
"вимога мае бути розумною i пiд силу дитинi. Надат необхiдно стежити за виконанням розпорядження: якщо ж дитина його не виконала, то це е !! "провина", а в наслiдку приходить кара" [3, 8]. Однак покарання, застершалося в "порадш", треба використовувати тактовно й обережно, не дуже часто.
Аналiз матерiалiв, вмiщених у "Вшьному словi" у 1962-1963 рр., дае змогу виокремити проблеми, яю найбiльше турбували укра!нцiв-емiгрантiв (табл. 1).
Ус поради публiкувалися без тдпису, але редактор I. Петрiв не оминала жодно! з них i без !! "благословення" в номер вони не потрапляли. Лише з 1965 р. у "Виховнш порадш" стали вказуватися прiзвища "порадниюв", щоби защкавлеш батьки могли зробити зауваження чи висловити пропозици з того чи шшого питання вiдповiдному авторов^ Аналiз газети "Вiльне слово" шдтверджуе, що багато рекомендацiй батькам дала I. Петрiв. Це були вщповщ на рiзнi запитання щодо читання укра!нських або англомовних книжок дитиною, пiдготовки до нового шкiльного року, iз психологiчних основ виховання та ш.
У публiкацiях рубрики в зазначеш роки основну увагу було придшено проблемам нацiонального та родинного виховання, особливостям психiчного розвитку дитини з урахуванням !! iндивiдуальних особливостей у навчально-виховному процесi, а також освт молодi й охоронi здоров'я.
Таблиця1
Тематика порад для батьюв i вихователiв, надрукованиху "Виховтй порадт" в 1961-1963рр.
Укра!нознавство Осв1та молод1 Проблеми Особливосп Родинне Охорона
виховання розвитку дитини виховання здоров'я
Шст 1 наш1 Як переконати Як Як поступити з Родинне Килим 1
релшйш дитину, щоб нагороджувати нервовою господарство охорона
почування (1962, ск1нчила чи карати дитиною (1961). 1 побут здоров'я
ч. 42). середню дитину (1962, Психжа народу й (1963). (1963).
Про необхщшсть школу 1 ч. 50). музика (1962, Общнш стш 1
закладати школи навчалася ч. 44). родинн1
крашознавства якогось фаху? Перш1 шк1льн1 традици
(1962, ч. 49). (1963, ч. 41). роки (1961). (1963).
Як заохочувати Про видання Про медичш Роль батьшв у
дитину до шкшьних поради в виховних
читання п!дручник1в вихованн1 хлопц1в завданнях
украшсько!' (1962, ч. 38). (1963, ч. 30-31). родини (1963,
книжки 1 яш з них Чи доцшьно, щоб ч. 51-52).
для цього учень 12 рошв
шдбирати? (1963, опановував за 2
ч. 41). роки матер1ал 2-9
Матуранти курав клас1в, ходив на
украшознавства курси
1м. Григор1я укра!нознавства,
Сковороди (1962, музику 1 до Пласту
17.III). (1962, ч. 38).
Виховання в школi мае дати дитиш таю вщомосп й умiння, щоб пристосувати !! до тяжких обставин життя, щоб вона у майбутньому могла долати перешкоди й труднощ^ як готувало життя. Школа мае рiзнi способи, котрi можна використати для реалiзацi! цих цiлей. Кожний предмет мiстить у собi особливi виховнi цiнностi, а на допомогу вчителю можуть прийти ще приклади з реального життя та переживань дiтей, що дасть вчителю "багато матерiалу до розбудження у дггей альтру!стичних почувань, пориву до того, що гарне, i заохоти до творчо! працi в суспiльнiм життю" [9, 8]. Однак не лише шкшьш дисциплiни можна використовувати для виховання, адже в школi е також перерви. Коли вчитель шд час перерви проходить помiж учшв, необхщно вiльно, без примусу поговорити (з одним учнем або групою), "подати яюсь принагiднi вказiвки i ради, сказати дещо веселого та щкавого, похвалити, ...зганити зле". Можна оргашзувати гру, яку знають вс дiти класу. Насамперед гра дасть
y4rn^eBi нагоду зблизитися з дитиною, знайти любов до себе, прив'язь i довiру — "се дуже важна pi4, бо наколи дтора полюбить учителя, то вш матиме вiдвертy дорогу до !! серця" [9, 9]. KpiM того, в кожнш rpi е естетика, виражена гарними рухами, пiснями та подiями, i це виробляе почуття едностi, рiвностi i сyспiльностi. Дитина починае вщчувати себе одним малим "звеном", що як одиниця в широкому свт не значить шчого.
У виховному процесi важливе значення педагоги надавали позаyрочнiй роботi. Для посилення виховного впливу шкiльних дисциплш I. Брик, Н. Дорошенко, Д. Петрiв, I. Петрiв та iншi популяризували та розвивали iдею використання у навчальному процесi народно! школи прогулянок (екскyрсiй), якi тодi поширилися в багатьох школах захiдноевропейських кра!н, зокрема Великобритании Нiмеччини, Iталi!, Бельги, Чехословаччини, Польщу Галицькi вчителi були добре обiзнанi iз системою !х органiзацi!, вважали такi "прогульки" ефективною формою виховання у дiтей любовi до природи, рiдного краю. Висв^люючи методику органiзацi! i проведення тако! форми навчання, I. Петрiв звертала увагу переважно на !! теоретичний аспект, тодi як Д. Петрiв розробляв методику проведення "прогульок" для конкретних предметiв, насамперед природничого циклу D5, 195-200 □.
I. Петрiв закликала школи не забувати про головну мету виховання i навчання в галицьких школах — необхiднiсть тдготовки для майбутньо! Укра!ни здорових громадян. Гасло "Винешм школу на двiр", на !! думку, повинно стати "найновшем кличем у шкiльномy житп. Простiр, повiтря, сонце — це найкраще окруження для дитини, а вш з'явища природи й переживання серед цiе! природи, — це найкращий конкрет i вчитель" [8, 46]. Можна сказати, це переконання збтаеться iз твердженням В. Сухомлинського про ефектившсть проведення в початковш школi yрокiв "пiд вiдкритим небом", що було одним iз постулата еколопчного виховання.
Говорячи про необхiднiсть прогулянок не тшьки на природу, а й, наприклад, на пошту, в громадсью органiзацi! або читальнi, вчителька попереджае: учшв треба не лише знайомити з тими чи шшими видами пращ, а також вчити ощнювати !! результати, робити висновки, що повинно вплинути на переконання учасниюв екскyрсi!, формування !х громадянсько! позицi!. За переконанням галицьких педагопв, мандрiвки вiдiграють велике значення не тшьки для шкшьно! молодi, а й для вшх людей незалежно вiд вiкy, занять i рiвня освiти.
"Прогульки" мають рiзнi освггньо-виховш цiлi, тому i розрiзняються сво!м характером. I. Брик класифiкyвав !х так:
Прогулянки-оглядини. Iдемо в музе!, на виставки, взiрцевi господарства, читальш, кооперативи, бiблiотеки, рiзнi промисловi шституци тощо. Там безпосередньо знайомимося iз творами людського духу i рiзноманiтними сyспiльними проявами життя. Такi екскурси е доповненням освiти, для заспокоення защкавленосп в будь-якому напрямку, i тодi iнiцiатива може перейти до учшв.
Прогулянки краезнавчi й природничi мають бiльше науковий характер. Обов'язкова присутшсть провiдника, який спочатку розпочинае розмову на конкретну тему залежно вiд мети прогулянки. У цьому видi екскyрсiй учасники самостiйно оглядають, обмiрковyють i роблять висновки, однак iндивiдyальнi питання краще вирiшyвати колективно. Бшьшу користь принесе "прогулька", якщо учасники роздiляться на групи i бiльш детально обгрунтують дане !м завдання.
3) Довшi прогулянки, метою яких е шзнати красу й юторда рiдно! землi та життя народу. Вони повинш мати вщповщного провiдника, а учасники — бути належно пiдготовленими. Вiдтак мандрiвки здшснюються до iсторичних мiсць, пам'яток старовини, в гори (Гуцульщину, Бойкiвщинy), на Лемювщину або Подiлля. Отриманi "знання рiдно! кра!ни й народу розпалюе тривку любов, яка загрiвае до пращ й творчости".
4) Табори й "оселГ', де молодь оздоровлюеться фiзично i духовно. На лош чудово! природи пробуджуються не лише естетичш, а й iнтелектyальнi та громадсью почуття, "се не тшьки одна iз форм сyспiльно! отки, але й найкращий грунт на дуже штенсивний виховний вплив".
5) Прогулянки члешв читалень "Просвiти" до сусадв-читалень. Там можна органiзyвати ^ри, спiви, декламування лiтератyрних творiв, коротенью вистави та похвалитися тим, що навчилися; "це добрий спошб викликати шляхетне суперництво й спонукати до пращ" [1, 236].
Таким чином, виховання шкшьно! молодi займало одне з провщних мiсць у поглядах галицьких педагопв. Вони вiдзначали, що виховання дггей у школi кожний учитель повинен тдняти на найвищий рiвень свое! педагопчно-виховно! працi. Найбiльш важливим й одночасно найважчим завданням виховання вони вважали творення сильних i добрих характерiв, а це е провщною опорою в побудовi кращого майбутнього украшського народу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Брик I. Освггньо-виховне значiння прогульок // Життя i знання. — 1933. — Ч. 7-8.
2. Вакацшш пiвоселi // Свiт дитини. — Львiв. — 1920. — 15 вересня.
3. Виховна порадня // В1льне слово. — 1963. — 2 березня.
4. Горицвгт О. За домашне виховання // Рщна школа. — 1939. — Ч. 15-16. — С. 232-234.
5. Науковий доробок укранських галицьких педагопв у галузi дидактики: Хрестомапя / Упорядник Т. К. Завгородня. — 1вано-Франшвськ: Плай, 2002. — 232 с.
6. Петр1в I. Важливi завдання напередоднi нового навчального року // В1сп. (Бельгiя) — 1952. — 15 вересня.
7. Петрiв I. Швоселя "Зелений гай" в Торонп // Наша мета. (Канада) — 1965. — 11 вересня.
8. Петрiв I. Прогульки в народнш школi // Шлях виховання й навчання. — 1933. — Кн. 1. — С. 46-52.
9. Шеремета П. Як використати павзу в школi для велико! цши виховання дгтий // Учительське слово. — 1925. — Ч. 7. — С. 8-10.
Оксана Л1СОВЕЦЬ, ÄiArn ПРОЦ1В
ПОСТАТЬ Ж1НКИ В КУЛЬТУРНО-ОСВ1ТНЬОМУ ЖИТТ1 ГАЛИЧИНИ К1НЦЯ Х1Х — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
У cmammi здшснюеться гендерний анал1з соцюкультурного середовища Галичини юнця Х1Х — початку ХХ столiття, простежуеться роль жтки в громадському та культурно-мистецькому життi краю. Через призму гендерного пiдходу розглядаються творчi бюграфи, простежуеться шлях профестного та особисткного становлення перших в Галичинi жiнок-митцiв.
Свггов1 штеграцшш процеси, як вщбуваються в полпищ, економщ, шформацшному середовищ^ в значнш м1р1 вплинули також i на духовну сферу д1яльност1 людини, насамперед освпу, яка в нових гумаштарних умовах набувае шших форм та змюту.
Сучасна укра!нська жшка на р1вн1 з чоловшом мае вшьний доступ до вищо! професшно! освпи, до занять наукою, мистецтвом. Саме в галуз1 мистецько! освпи основу педагопчного контингенту складають жшки. Це явище формувалось протягом тривалого часу i мае глибинш юторичш коренi. Проте соцiальна роль жшки, повнощнна реалiзацiя ïï знань, досвщу, особистiсного духовного потенцiалу е далекими вщ задекларованих державою положень. Тому особливо актуальним у гумаштарних дослщженнях, зокрема, в роботах з ютори мистецько1' педагогiки, е застосування гендерноï методологiï, що розширить i поглибить знання про предмет дослщження, сприятиме формуванню цiлiсноï науковоï картини свпу.
Сутнiсть гендерного пiдходу в ютори впчизняно1' музично1' педагогiки полягае у врахуванш впливу фактора статi на предмет дослщження, що зумовлюе формування бшьш об'ективно1' та повно1' картини становлення та розвитку музично-педагопчно1' думки та музично-освгтньо1' практики в Украш. У нашому дослiдженнi гендерний шдхщ спрямований, перш за все, на з'ясування соцiальноï ролi жiнки в культурно-освпньому середовищi Галичини кiнця XIX — початку ХХ столотя, причин обмеження ще1" ролi тим чи шшим видом суспiльно корисно1' дiяльностi.
Окреслений перiод в iсторiï вгтчизняно1' освiти тривалий час вважався найменш вивченим. Однак протягом останнього десятилгття активiзувались та поглибились дослiдження ютори украшсько1' педагогiки, зокрема з позици сучасного розвитку педагогiчноï науки розвиток освгти i шкiльництва на захщноукрашських землях за часiв Австро-Угорщини дослщжували Г. Бiлавич, С. Вдович, Д. Герцюк, Ф. Грицюк, I. Курляк, С. Лаба, З. Нагачевська, Б. Ступарик, I. Цепенда та шшь
