CC BY
12
1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
1рина СКОМОРОСЬКА
ОСОБЛИВОСТ1 РОБОТИ Б1БЛ1ОТЕК УКРАШСЬКИХ ШК1Л У ГАЛИЧИН1
(1919-1939 РР.)
У статтi розглядаються особливостi роботи з учтвською молоддю шюльних бiблiотек у Галичиш в 1919—1939 рр. Проаналiзовано використання найбыьш поширеноЧ форми роботи з учнями — «години прац в шюльнш бiблiотецi». Подано деяю методичт поради щодо вдосконалення роботи сучасних шюльних бiблiотек.
1нформацшний розвиток i науково-техшчний прогрес ХХ-ХХ1 ст. спричинили змши, пов'язаш з переосмисленням ролi бiблiотек. На жаль, у житп сучасно! молодi книга посвдае далеко не перше мiсце, що зумовлено передусiм високим iнтересом учшв до 1нтернету та комп'ютерних ^ор. Ця проблема е нинi дуже актуальною, адже к1льк1сть школярiв, як захоплюються читанням i вiдвiдують бiблiотеки, дедалi зменшуеться. В зв'язку з цим важливо пiднести вище статус книги та залучити молодь до читання книжок, оск1льки «це не тшьки велика насолода, це також широк! обрп, що ми !х так дуже потребуемо, це наша освгга! Це наше розумiння людей i життя! Книжки — незмiрнi скарби i кожний може взяти з них на дорогу життя те, що йому потрiбне, щоб стати лiпшою i шляхетнiшою людиною» [5, 3].
Покращення стану читальництва сучасно! молодi потребуе активiзацi! роботи шкшьних бiблiотек, завданням яких е «всебiчно сприяти процесу навчання i виховання школярiв, допомагати 1м в засвоенш основ наук, а також навчати самостшно працювати з книгою» [6, 227]. Значну роль вони ввдграють «в самоосвiтi молод^ а отже, i в розширенш 11 свiтогляду, розвитку iндивiдуальних здiбностей i талантiв кожно! дитини» [6, 228].
У виршенш ще! проблеми, на нашу думку, доцшьно звернутися до досвiду укра!нських галицьких педагогiв у справi влаштування i роботи шк1льних бiблiотек у 20-30^ роки ХХ ст. Враховуючи те, що тд 1х керiвництвом дiяльнiсть цих культурно-освiтнiх осередк1в спрямовувалася на «розвинення в дiтей вiд найранших лiт любовi до книжки, як найпевшшого джерела знань й освии та духовних розкошш людини» [11, 88], то знання, накопиченi ними, е цшними у справi покращення роботи бiблiотек у сучаснiй загальноосвинш школi Укра!ни.
Метою статт е здшснення аналiзу дальноси шк1льних бiблiотек у Галичинi в 1919-1939 рр. Галицью педагоги, усвiдомлюючи значущiсть виховного впливу шк1льних бiблiотек на розвиток особистосп учня, вважали заснування цих закладав одним з прiоритетних напрямкш свое! роботи. Пiдтвердженням цього е, зокрема, той факт, що на осв^ьому конгресi у Львовi в 1929 р. справi заснування бiблiотек було надано першочергового значення. На цьому форумi вирiшено «поставити в освинш робот бiблiотечну справу на першому мiсцi i узнати за найважшше свое завдання розбудову читальняних бiблiотек, вишколення бiблiотекарiв, виховання читачш, щоб цi бiблiотеки могли сповнити свою мiсiю» [2, 274]. У зв'язку з цим у педагопчних журналах «Учительське слово», «Рiдна школа», «Шлях виховання й навчання» та iнших все частше з'являлися заклики до вчител1в i громадськост1 щодо закладання шк1льних бiблiотек i проведения серед молодi пропаганди книжок. В однш статт1 говорилось: «Вже в молоденьких серцях дiтвори, яку маете виховати на пожиточних член1в суспшьности для будучности, розпалюйте святий вогонь любови до книжки i послщовно плекайте культ читання пiд сшьськими стрiхами, а тодi сповните свое тсланництво, як справдiшнi апостоли Просвии i Правди» [3, 18].
Взiрцевим тодi був рiвень розвитку бiблiотечно1' справи в державнiй гiмназi! з укра!нською мовою навчання в Станiславовi (нинi 1вано-Франк1вськ). Згiдно зi звггом за 19281929 навчальний рш, у цьому навчальному закладi дiяли бiблiотека для вчителiв i бiблiотека для учнiв, при цьому остання мала укра!нський (351 книга), польський (204 книги) i нiмецький
(287 книг) вiддiли. Для дией, що навчалися в пмназп, працювали «Науковий гурток» i релшйно-моральний осередок «Маршсько! дружини», при яких теж були органiзованi бiблiотеки. Крiм того, в пмназп дiяла читальня [4, 15].
Однак у справi влаштування шкiльних бiблiотек виникали труднощ^ пов'язанi переважно з вiдсутнiстю необхвдного фiнансування. В зв'язку з цим окремi педагоги на сторiнках перюдичних видань дiлилися власним досвiдом стосовно виршення ще! проблеми. Так, I. Бшоус наголошував, що перед заснуванням бiблiотеки вчителю необхiдно визначити напрямки 11 дiяльностi i встановити, як книжки потрiбно придбати насамперед. Йому пропонувалось звернутися в цьому разi до колег, як1 вже мають досввд оргашзацп бiблiотек [1, 27]. Значною мiрою результативнiсть улаштування шкшьно! книгозбiрнi залежить вiд того, чи зможе вчитель залучити до ще! справи учнiв. З цieю метою доцшьно заохочувати школяр1в до читання книжок та журналiв для дией i молодi. Захопившись читанням творш, дiти будуть прагнути до заснування бiблiотеки i стануть вiдданими помiчниками вчителя у цiй справi. «Фондiв не було. Тодi ученики дали в школi к1лька вистав i з невеличких приходiв я закупив кшьканайцять книжечок, а через два роки докуповую ще iз т. зв. Вписового», — розповiдав про власний досввд заснування бiблiотеки один iз вчителiв народно! школи [9, 14]. Отже, шщативтсть педагога була головною у справi закладання шкшьно! книгозбiрнi.
Вiдомий галицький педагог I. Ющишин, спираючись на досвiд роботи деяких шк1льних бiблiотек i власш мiркування, визначив певнi вимоги, дотримання яких було вагомою умовою забезпечення дiяльностi бiблiотек на належному рiвнi:
- бiблiотекою повинен завiдувати постшний бiблiотекар, на допомогу якому доцшьно щомюяця призначати двох учшв, що мають найкращi показники у навчаннц
- абонемент i читальний зал бiблiотеки варто розмiстити в окремих шмнатах;
- примiщення бiблiотеки мае ввдповвдати санiтарно-гiгiенiчним вимогам;
- потрiбно визначити днi та години для читання книжок у бiблiотецi;
- вс книжки, що мiстить бiблiотека, мають бути апробованi шк1льною владою;
- необхвдним е наявнiсть рiзножанрових книг;
- доречним е подш лiтератури за класами навчання [11, 89-90].
Таким чином, особливу увагу педагог звертав на наявнiсть ввдповвдних саштарно-гiгiенiчних умов, що сприяють комфортному перебуванню учнiв у книгозбiрнi. Окреме розмiщення абонемента i читального залу забезпечить диям, котрi працюють з книгою у бiблiотецi, необхвдш тишу i спок1й. Корисною, на нашу думку, е порада I. Ющишина стосовно залучення учнiв, яш мають найкращi показники в навчанш, на допомогу бiблiотекаревi. Оск1льки дпи, працюючи в бiблiотецi, пiзнають особливосп !! органiзацi!, знайомляться з основами бiблiотечного дiловодства, то досвiд, отриманий ними у бiблiотечнiй роботi, може бути використаний в !хнш майбутньо! професi!.
Також особливi вимоги висувалися для книг шюльно! бiблiотеки: ва вони повиннi бути апробованi шкшьною владою, тобто мати спещальний дозвш на включення !х до будь-яко! шкшьно! бiблiотеки. При цьому твори повинт бути рiзножанровими i задовольняти духовнi потреби читач1в.
Перелiченi вимоги щодо ефективно! органiзацi! роботи шкшьних бiблiотек е в нашi дш традицiйними. Однак у першiй третиш ХХ ст., коли справа влаштування бiблiотек тшьки починала розвиватися, визначення цих вимог було актуальним i важливим кроком. Характерним для того перюду було й те, що функщю працiвника бiблiотеки виконував учитель. Це було обумовлено нестачею фахiвцiв з вадповвдними навичками. Разом iз тим робота бiблiотекаря надавала педагоговi можливiсть результативно здiйснювати позашк1льне виховання учнiв, встановлювати «мiсток» мiж шкшьним i позашкiльним життям дiтей.
Одшею з основних форм роботи учшв в бiблiотеках була «година пращ в шкшьнш бiблiотецi» або «година лиератури», мета яко! полягала в залученш дiтей до читання книжок, тзнанш учнями навколишнього свiту, розширенш !х кругозору. «Позашк1льна лектура знаменито розвивае розум, почування, розбуджуе защкавлення, пiдносить iнтелiгенцiю молодi та приспорюе !й легким способом багато нових ввдомостей, як1 не все можна добути в школЬ>, — писав М. Таранько [8, 21]. Особливосп проведения «години лиератури» з учнями в бiблiотецi детально описанi I. Бшоусом у спецiальнiй статтi. Вш наголошував на особливiй ролi
вчителя в ефективнiй оргашзаци роботи учнiв у бiблiотецi, а також давав калька методичних порад. За переконанням педагога, до початку заняття з диьми вчителевi необхвдно детально ознайомитися з наявною у бiблiотецi лiтературою, що дасть йому змогу правильно пiдiбрати книжку для кожного учня, адже «не знаючи змюту книжки, анi тенденцiй !! автора — не потрафить учитель роздшити книжок вiдповiдно до уподобань, та штелектуальних потреб дитини» [3, 14-15]. Крiм того, працiвникам бiблiотек доцшьно записувати короткий змiст прочитаних книжок у зошит, до якого можна було би звернутися при пошуку книг для учнiв.
Важливим етапом пiдготовки «години працi в шкшьнш бiблiотецi» було складання плану роботи зi школярами. В ньому педагог визначав книжки для читання i питання для обговорення. Варто зазначити, що пiдбiр книжок був довшьним. Так, учням для прочитання пропонувалися не лише художиi твори, а й книги, що сприяли поглибленню знань з того чи iншого предмета, а також були основою для пояснення датям нового матерiалу. Для бiльш глибокого розумiння школярами прочитаного необхiдним було здшснення Грунтовного аналiзу книжок, який давав можливють «навчити датей вiдрiзняти в книжщ важне вiд маловартного, головне ввд побiчного, навчити !х довшi подi! оповiдати коротенько, але зрозумшо» [1, 29]. Отже, педагог тд час роботи в бiблiотецi з учнями поступово формував у них загальнонавчальш умiния та навички, тобто вмiння аналiзувати прочитаний матерiал, порiвнювати певнi якосл чи характеристики, визначати найбшьш важливе у творi, вмшня не лише прочитати книгу i переказати И змiст, а й висловити власне оцшне судження щодо окремих питань.
Проведення аналiзу книжок було корисним учням i вчителям — пращвникам шк1льних бiблiотек. Педагоги мали нагоду визначити, чи виникають у школярiв труднощi при читанш того чи iншого твору, чи потребують дiти попередньо! пiдготовки до читання певно! книги, чи е щкавою для учнiв проблема, яку автор шдшмае у своему твор^ й iн. Вiдповiдi на щ запитання давали змогу бiблiотекарю вивчити читацьк1 потреби й iнтереси школярiв, що створювало можливiсть реалiзацil шдив^ального пiдходу в пiдборi книги для кожно! дитини. Показовим е приклад з досвщу I. Бiлоуса, котрий не мiг зрозумiти, чому диям не сподобалася запропонована для читання новела «Чайчиш яйця». Однак, аналiзуючи зi школярами твiр на «годиш працi в шкiльнiй бiблiотецi», педагог збагнув, що складнiсть у засвоенш змiсту новели зумовлена великою кшькютю в нiй складних назв i незнайомих слiв для учнiв. «С в тш новельцi так багато незнаних диям сл1в, так багато трудних назв, що учитель мусить дати наперед багато пояснень i аж тодi щойно книжка найде симпатш в дiтей», — писав I. Бшоус [1, 29]. Тож щоб учш зрозумiли книгу, педагоговi доцiльно було наперед пояснити значення слiв i назв, як1 при читанш могли спричинити в них труднощг Проведення тако! роботи не лише полегшувало читання твору, а й збагачувало словниковий запас школярiв.
Доречною вважаемо думку I. Бшоуса щодо використання пiд час «години лгератури» матерiалу з дитячих часописш. Необх1дним е, зокрема, вивчення вiршiв, пiсень, присл1в'!в i загадок, яю розвивають пам'ять дiтей та !х ерудищю. Вони «сприяють легкому запам'ятовуванню навчального матерiалу, розвитку самос^йного мислення i мовлення, уваги до художнього слова, застерiгають дитину вiд таких серйозних моральних вад, як тдступтсть, нещирiсть» [7, 93].
Незважаючи на те, що «година пращ в шкшьнш бiблiотецi» мала насамперед за мету штелектуальний i духовний розвиток школярiв, корисним було !х залучення до вiдновлення та ремонту книжок i журнал1в. У зв'язку з цим I. Бiлоус стверджував: «Мусимо пам'ятати про зверхшй вигляд книжки, а також i про Г! тривалють. Тому на годинах ручних робiт повиннi ми посвятити калька хвилин нашiй бiблiотецi. А як радо дли оправляють сво!' книжечки не тшьки на годинах робщ але й далеко поза ними, i не щадять труду, а часом i кошту, щоби лише якнайскорше дютати книжку для читання» [1, 29-30]. Доцшьним е використання ще! поради в робой сучасних шк1льних бiблiотек, адже тщо так позитивно не впливае на дитину, як усвiдомлення значущост1 i вагомост1 сво!х д1й. Залучення учнш на допомогу працiвниковi бiблiотеки сприятиме вихованню у них таких рис, як вщповщальтсть, акуратнiсть, бережливiсть, самостштсть.
Ще одним вагомим чинником результативно! сшвпращ педагога та учн1в в умовах шкшьно! бiблiотеки е гуманшсть i толерантнiсть вчителя. Для датей завжди було потрiбним розумiння i схвалення з боку дорослих, передуам у тих випадках, коли вони зустрiчалися з певними труднощами. Тому бiблiотекарю пiд час занять важливо завоювати в учнiв повагу i довiр'я. «Тактовний учитель, — ввдзначав I. Бiлоус, — нiколи не застидае учня, котрий не
зрозумiв книжки або прочитав Г! недбало. Навпаки, вiн шдбиратиме для нього все бiльше вiдповiдну лектуру та заохочуватиме до тривалого i уважного читання. Годину пращ в бiблiотецi провадимо так, щоби дiти пiзнали, що ми !х приятелi, дорадники, а тодi нашi учнi будуть з нами щирими; вони пiдуть з нами на свобвдт розмови, розкриваючи перед нами душЪ» [1, 28]. Iдея ршноправного спiвробiтництва вчителя та учня представлена i в сучаснiй педагогiчнiй практищ. Вона репрезентуеться, зокрема, в технолопях розвиваючого та особистiсно-орiентованого навчання, широке використання яких пiдтверджуе !! дiевiсть i продуктивнiсть.
Проблема влаштування шкшьних бiблiотек була одтею з першочергових в освiтнiй галузi в Галичит у 1919-1939 рр., оск1льки книгозбiрнi сприяли поширенню освiти i популяризаци книги серед школяр1в, а також забезпечували дiтям змiстовне проведення вшьного часу.
Основною формою роботи бiблiотек шк1л i гiмназiй з учшвською молоддю була «година пращ в шкшьнш бiблiотецi», яка передбачала читання книг, журналiв, часописiв, здiйснення аналiзу творiв, проведення дискусш i бесед. На нашу думку, впровадження тако! форми спiвпрацi з учнями у роботу сучасних бiблiотек дасть позитивт результати, оск1льки сприятиме !х рiзнобiчному розвитку, духовному зростанню та формуванню непримиримого ставлення до всього потворного та ницого, а також «заповнить тi прогалини, що полишила шкшьна наука, а що найважнiше, утворить помют помежи школою i дальшим життем дитини» [10, 11].
Загалом використання досв^ роботи шк1льних бiблiотек, органiзованих укра1нськими галицькими педагогами в 1920-1930^ роки, сприятиме вдосконаленню функщонування книгозбiрень у сучасних загальноосвiтнiх навчальних закладах.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бiлоус I. Година пращ в шкшьнш бiблiотецi // Шлях виховання й навчання. — 1932. — IV рiчник.
— С. 27-30.
2. Дорошенко Н. Як оживити бiблiотеку // Життя i знання. — 1931. — Ч. 9. — С. 274-276.
3. Закладайте шкшьш бiблiотеки // Учительське слово. — 1925. — Ч. 10. — С. 12-18.
4. Звгг державно! гшназй з руською мовою навчання в Станiславовi (1928-1929 рр.). — Станiславiв,
1929. — 29 с.
5. Копач О. Через книжки до життя // Наша мета. — 1960. — 22 жовтня.
6. Педагогическая энциклопедия / Гл. ред. А. И. Каиров. Т. 1. — М.: Советская энциклопедия, 1964.
7. Стельмахович М. Народна педагопка. — К., 1986. — 303 с.
8. Таранько М. Шкшьш бiблiотеки // Шлях виховання й навчання. — 1932. — IV рiчник. — С. 19-24.
9. Учитель. Ще про шкшьш бiблiотеки // Учительське слово. — 1926. — Ч. 14. — С. 14-15.
10. Шеремета П. Учитель - i дггсш бiблiотеки // Учительське слово. — 1925. — Ч. 5. — С. 10-12.
11. Ющишин I. Методика бiблiотечноl пращ // Учительське слово. — 1938. — Ч. 17. — С. 88-91.
Олена БОЛГАР
ПРОБЛЕМА СПЕЦ1АЛЬНО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 П1ДГОТОВКИ ВЧИТЕЛ1В ДЛЯ НАРОДНИХ ШК1Л РОСЫ В ДРУГ1Й ПОЛОВИН1 XIX - НА ПОЧАТКУ XX СТОЛ1ТТЯ
У статтi показано аналiз змiсту спе^ально! педагогiчноi тдготовки вчительських кадрiв для народних шюл Рот в другiй половит XIX — на початку XX ст. провiдними педагогами цього перiоду. Розкрито також деяю аспекти тдготовки майбуттх вчителiв у педагогiчних навчальних закладах.
У середиш XIX ст. педагопка в Росп не була достатньо розроблена як навчальна дисциплша. I! не сприймали i як науку, а розумши як мистецтво виховання. Це загалом негативно впливало на повнощнну шдготовку вчителiв для народних шкш.
Метою статп е показати, як провщш росшсью педагоги розглядали стан спещально! педагопчно! тдготовки вчительських кадав для народних шкш у другш половит XIX- на початку XX ст.
Переворот у трактуванш педагопки як науки зробив К. Ушинський, поеднавши !! з психолопею й антрополопчними науками. Великого значення вш надавав педагопчнш i методичнш шдготовщ вчителя, тому що «не кожний, хто знае предмет, здатний бути вчителем» [11, 231]. Видатний педагог пiдкреслював: «Вивчення педагопки пропонуе вже деяке попередне
