CC BY
16
ресурсы, цены, налоги, льготы, стимулы, санкции, виды финансового контроля. Эффективность применения элементов финансовых механизмов домохозяйств отслежена с помощью мониторинга.
Ключевые слова: домохозяйства, функционирование домохозяйств, финансовый механизм, финансовое обеспечение, финансовые инструменты.
Prokopenko N.S., Navrotsky N. V., Altukhova N. V. The Theoretical Aspects of the Financial Mechanism of Household Functioning in Ukraine
The essence of a financial mechanism, its aim, tasks and principles are investigated. The arguments prove that the financial mechanism consists of the following elements: regulatory support - the laws of Ukraine, The Supreme Council resolutions, the President's decrees, Government orders, ministries orders and letters, directives, norms, standards and other regulatory documents which regulate household activity; financial support - self-financing, investing in securities, giving credits and financing on the irrevocable base; financial regulation -principles of financing, types of household budgeting, objects of financing, the procedure for granting financial support benefits, subsidies, control over the correct use of the financial means and timely payments to the budget; information provision - statistics; reporting data of households, the Ministry of Agrarian Policy and Finance of Ukraine data; conclusions of committees about finance, banking and on agrarian policy and land relations of The Supreme Council about consequences of the implementation of the financial mechanism elements; legislative and regulatory acts. The introduction of financial mechanisms is implemented with the help of financial instruments like financial plans, investments, loans and other financial resources, prices, taxes, benefits, sanctions and other types of financial control. The effectiveness of implementation of financial mechanisms elements of households is controlled with the help of monitoring.
Keywords: households, household functioning, financial mechanism, financial support, financial instruments.
УДК338.24.01 Доц. В.М. Фомшина, д-р екон. наук -Херсонський НТУ
ОСОБЛИВОСТ1 УПРАВЛ1ННЯ К1НЦЕВИМ СПОЖИВАННЯМ I ЗАОЩАДЖЕННЯМ У СИСТЕМ1 Ц1ЛЕЙ ЕКОНОМ1ЧНО1 ПОЛ1ТИКИ
Конкретизовано особливост управлшня споживанням та заощадженням iз враху-ванням секторально! шституцшно! структури нацюнально! економши, як визначають його прюритети, мехашзми, правовi основи, функцц суб'екпв управлшня. Виявлено, що складовими органiзацiйно-економiчного мехашзму управлшня е суб'екти рiзного ршня, з 1х вщповщним ресурсним та шструментальним забезпеченням. Встановлено, що го-ловним суб'ектом управлшня розвитком сучасних економiчних систем, вщповщальним за забезпечення прогресу i людського розвитку, е уряди краш: саме 1х дiями визначають-ся стратепчш i поточнi завдання економiчного розвитку, вибiр засобгв макроекономiч-но! i мiкроекономiчноl полiтики, управлiння джерелами економiчного розвитку.
Обгрунтовано положення, що роль держави в управлшш споживанням i заощадженням проявляеться подвшно: через державний сектор економiки та через оргашза-цiйнi, адмiнiстративнi i регулятивнi функцГ!, спрямованi на формування наявних дохо-дiв суб'ектгв економши та 1х розподiл. Водночас регуляторш заходи не мають характеру прямого втручання у процеси споживання та заощадження, що ускладнюе механiзм управлшня.
Ключовi слова: споживання, заощадження, цш управлшня, економiчний розви-ток, суб'ект управлшня, об'ект управлшня.
Постановка завдання. Розроблення дieвоí стратегií розвитку сощально-економiчних систем займае чшьне мiсце в реалiзацií цдлей управлшня нащ-ональною економiкою Укра!'ни. Наукове тдфунтя ефективного управлiння ста-
новить теоретичне осмислення складних i суперечливих змш, що вiдбуваються в економiчних системах, i узагальнюються в сучасних концепциях економiчного розвитку, якi вiдрiзняe людино-центристська спрямованiсть. Це потребуе на-укового трактування мiсця i ролi людини у забезпеченнi засобш i ре^зацц мети суспiльного розвитку. За такого шдходу iстотно актуалiзуеться проблема ви-користання наявного доходу на кшцеве споживання i заощадження, оскшьки управлiння економiчним зростанням в межах прогресивного розвитку немож-ливе без забезпечення розширеного сусшльного вiдтворення, основою безпе-рервностi якого е, з одного боку, заощадження та ^естицц в ус рiзновиди капиталу як засiб зростання, з шшого боку, - кiнцеве споживання як зааб забезпечення добробуту та якосп життя населення.
Аналiз лггературних джерел. Проблеми споживання i заощадження за-галом та окремi аспекти 1х впливу на соцiально-економiчний розвиток висвиле-но у сучасних дослвдженнях таких вiтчизняних вчених, як М. Алексеенко, О. Ва-таманюк, А. Вдовиченко, С. Захарiн, В. Карковська, Б. Кваснюк, I. Крючкова, Б. Рамзес, В. Рисiн, I. Тивончук, Л. Шинкарук, С. Шумська та ш. Завдяки пра-цям вчених спостертаеться швидкий прогрес у розробленш теоретичних шдхо-дш до визначення функционально!' спрямованостi споживання та заощадження, можливостей !х практичного застосування у розбудовi економiки краши.
Певною мiрою обсяги та структура кiнцевого споживання i заощадження в економiчнiй системi е наслiдком ринкового саморегулювання, i визнача-ються дiею ринкових механiзмiв. Проте, зважаючи на сощальну орiентацiю розвитку сучасних економiчних систем, особливого значения набувае державне управлшня цими процесами, ефективнiсть якого значною мiрою обумовлюе рь вень соцiально-економiчного розвитку, що потребуе додаткових дослiджень.
Метою роботи е дослвдження особливостей управлiния кiнцевим спо-живанням i заощадженням у системi державного управлшня з метою селективного використання для реалiзацií цiлей соцiально-економiчного розвитку.
Виклад основного матерiалу. Зважаючи на те, що категорп споживання i заощадження е мiсткими, широкими i всеохопними, можна стверджувати, що загалом будь-якi державнi управлшсью заходи безпосередньо чи опосеред-ковано впливають на величину наявного доходу i його розподш на споживання i заощадження. Споживання i заощадження е наслiдком промислово!, сшьсько-господарсько!, iнвестицiйноí, науково-технiчноí, зовнiшньоекономiчноí, анти-корупщйно!, социально! полiтики держави: дiяльнiсть у цих сферах стосуеться обсяпв i структури виробництва, щн споживчих товаров i послуг, оплати працi, загальних доходов [2, с.127]. Водночас, зважаючи на специфiчнiсть споживання i заощадження в розвитку економiчних систем, обумовлену тiею роллю, якi вони виконують у системi чинникiв i мети розвитку, управлiния цими процесами мае низку особливостей, яю визначають його прiоритети, механiзми, правовi основи, функцп економiчних суб'ектiв.
1. Об'ект управлшня - наявний дохщ рiзних ршшв i його розподш на споживання i заощадження - е результатом, похвдним вiд наявносп, використання i розподшу економiчних ресурсов. Дохiд формуеться i розподшжться за-лежно вiд вiдносин економiчноí власностi на ресурси. Окрiм власносп на тра-
дицшш економiчнi ресурси, у сучасних умовах вагомим об'ектом розподшу е шформацшш техиологií та iнформацiйно насичена техшка, якi обумовлюють вектор розвитку нацюнальних економiчних систем i е формою прояву штелек-туального потенцiалу. Виртальну роль серед об'ектiв власностi i розподiлу ни-нi вiдiграють i природнi ресурси, особливо вичерпуванi (кориснi копалини, ро-дючi Грунти, деят види мiнеральноí сировини). Управлiния вщносинами влас-ностi i розподальчими процесами передуе управлiнню доходами, споживанням i заощадженням.
2. Наявнi доходи економiчних суб'ектш е !х приватною власнiстю i вико-ристовуються, насамперед, у власних штересах. 1нтереси iнших суб'ектiв, пов'язаних iз використанням фiнансових i матерiальних ресурсiв домогоспо-дарств i приватного бiзнесу, зокрема держави, носять другорядний характер. Тому управлiння споживанням i заощадженням мае базуватися на принципах врахування iитересiв всiх суб'ектш економiчних системи та !х гармонiзаиií.
3. Кшцеве споживання в управлiннi розвитком економiчних систем займае особливе значення: воно мае самостiйну цiннiсть як зааб забезпечення життедiяльностi та вщтворення людини - мети i людини - найцiннiшого ресурсу розвитку.
4. Заощадження не е самощль, воно не мае окремо! економiчноí щнностц об'ектом управлшня заощадження стае лише як необхвдна передумова ^ести-цiй у фшансовий, людський i природний каштал. Тому управлiния заощаджен-нями пот^бно розглядати як складову цiлiсноí системи управлшня швести-цiйним потенцiалом, ^естищйними процесами [1, с. 227-228].
5. Активна роль держави в управлшш споживанням i заощадженням, яка проявляеться подвiйно: а) через державний сектор економши; б) через оргашза-цшш, адмiнiстративнi i регуляцiйнi функцií, спрямоваш на формування наяв-них доходiв суб'ектiв економiки та !х розподш на споживання i заощадження:
а) Можливкть держави впливати на процеси споживання i заощадження через державний сектор економ^, який у багатьох кранах свiту застосо-вуеться для вирiвнювання економiчноi' кон'юнктури i вiдповiдно, рiвня ви-робництва i споживання. Так, держава, акумулюючи грошовi кошти i нап-равляючи 1х у сфери, вiд розвитку яких залежить стан i структура народного господарства, у багатьох кранах протидiе спаду виробництва, зайнятостi i доходiв у перiоди кризи та депресй через державнi капiталовкладення -розширення i реконструкцiю об'ектiв державно'! шфраструктури (автомо-бiльних i залiзничних шляхiв, аеропортiв, електростанцiй, будiвельних ро-бiт), державнi закупiвлi i замовлення, виконання рiзноманiтних державних економiчних програм, направлених на виршення галузевих, регюнальних, науково-технiчних, екологiчних державних програм. Значною е роль державного сектору в НДДКР, перепiдготовцi кадрiв в державних установах. Державш пiдприемства i установи можуть ставати суб'ектами вивозу каш-талу за кордон, зовшшньо!' торгiвлi. Збiльшення чи зменшення частки ВВП, що виробляються в державному сектор^ дае змогу впливати на загальний рiвень цiн в економщ, тобто сприяе стабiльностi грошового обку. Крiм цього, регулювання частки державного сектору обумовлюе кiлькiсть робгг-ниыв бюджетно'1 сфери, 1х оплату пращ, i вiдповiдно, обсяги та динамшу споживчих витрат та заощаджень.
б) Наявшсть iнструментiв адмiнiстративного впливу через прийняття законiв i законодавчих актiв. Це насамперед дiяльнiсть держави у сферi трудових вiдносин i захисту штерешв наймано1 пращ, якими визначаеться потуж-нiсть головного джерела доходiв - оплати пращ (закони про мШмальну за-робiтну плату, вiдповiдальнiсть за несвоечасну виплату заробгтно!' плати, навмисне заниження оплати працi з метою уникнення оподаткування, про тривалiсть робочого дня, дiяльнiсть профсп1лкових об'еднань, заборона i обмеження дитячо! працi, розмiри оплати за понаднормовi роботи, про ре-гулювання умов працi i ш.; в соцiальнiй сферi (система мШмальних сощ-альних гарантiй, встановлення прожиткового мЫмуму, державне забезпе-чення доходiв i споживання непрацездатних i малозабезпечених груп насе-лення - пенсш, стипендiй, дотацiй i субсидш); в виробничiй сферi (видача дозволiв на здiйснення певних видiв виробничо! дiяльностi, примусова ш-дексацiя щн на товари та послуги i фактори виробництва, як крайнiй випа-док - заборона на !х шдвищення); в торговельнiй сферi - впровадження кiлькiсних обмежень в торпвл^ заходи заборонного характеру для захисту внутршнього ринку; в природоохороннiй сферi - заборона викидiв про-мислових вiдходiв i iн.
Адмiнiстративнi засоби управлiння широко застосовують у сферах, пов'язаних iз споживанням послуг освгги i охорони здоров'я (початкова i серед-ня освiта, професiйна шдготовка i навчання, обов'язковий профiлактичний ме-дичний огляд, щеплення i iн.), соцiальних послуг.
6. Можливiсть держави коригувати загальний обсяг i динамжу споживання i заощадження через сусшльш фонди споживання. Основними видами сусшльних фондав споживання в УкраМ е фонди спшьного задоволення i фонди для непрацездатних. Фонди стльного задоволення - це витрати держави на розвиток загально!' i професiйноí освiти, охорони здоров'я, житлово-комуналь-ного господарства, дитячих дошюльних закладав, дитячих будинкiв та iн. Вони забезпечують процес колективного вiдтворення людського потенцiалу. Витрати з цих фонд1в не пов'язанi з участю в трудовш дiяльностi, величиною заробiтноí плати, стажем роботи тощо. Фонди непрацездатних - це пенсп, допомога з тим-часово! непрацездатностi, стипендií, оплата вщпусток за вагiтнiстю та пологами, допомога диям та ш. 1з суспiльних фонд1в споживання здшснюються також витрати на працевлаштування, сощальне житлове будiвництво, охорону працi жшок та неповнолiтнiх, дотацií на оренду житла, страхування вiд нещасних ви-падкiв та iн. Такi фонди також спрямоваш на пiдготовку висококвалiфiкованоí робочо! сили (стипендií), на виконання демографiчноí функцií сш'1 та ш. (оплата вiдпустки для ваптних). Деякi з цих витрат пов'язаш з величиною заробiтноí плати в минулому i зi стажем роботи. Головна функщя цього виду сусшльного споживання - пiдтримання звичного рiвня життя i вiдтворення людини.
7. Можливкть держави опосередковано впливати на споживання i заощадження шляхом зростання економiчноí активностi домогосподарств i ство-рення умов для шдприемництва - розвиток малого та середнього бiзнесу, ак-тивну полiтику на ринку пращ i гарантування зайнятост! Полiтика сприяння пiдприемництву й усунення перешкод для його розвитку обумовлюе кшька по-зитивних ефектав у споживчо-заощаджувальшй сферi: забезпечуе задоволення
споживчих потреб домогосподарств завдяки формуванню i зростанню доходДв у виглядi змiшаного прибутку, збiльшуе доходи державних i мДсцевих бюджетiв внаслiдок надходження податкiв та водночас зменшуе трансфертнi потоки до-могосподарствам, поеднуе в одному суб'ектД дiяльностi iнтереси заощаджуваль-ника та Нестора. Необхiднiсть державного втручання в ринковi механiзми приватного пiдприемницького сектору грунтуеться на тому, що шдприемщ ма-ють мати вiльний, необмежений доступ до шформацц i ринкДв; до Днфраструк-тури i кредитДв; до служб наукових дослiджень та обмiну досвДдом; пДд-приемцям необхвдш офiцiйнi контрактнi рамки, якi захищають !х майновi права, сприяють операцДям; вони мають мати необхДдну квалiфiкацiю i освiту, знання про вiдповiдний технологiчний вибiр i ш. Уряд повинен створювати умови для тдприемництва, а не пiдривати його.
8. ВДдсутшсть прямого зовнiшнього управлшня. Споживання i заоща-дження домогосподарств, некомерцшних органiзацiй, що обслуговують домаш-нi господарства, та державного сектору економДки знаходяться пiд впливом з боку рiзних органiв та шституцш - податково! служби, органiв державних фон-дiв обов'язкового соцiального страхування, НБУ, Державно! комiсií з цшних па-перiв та фондового ринку i iн. Цд стосунки регламентуються вiдповiдними зако-нодавчими та нормативними актами, проте не мають характеру прямого втру-чання у процеси споживання та заощадження. Немае законов чи актiв, якД б однозначно регламентували доходи та встановлювали пропорцДю розподДлу на споживання та заощадження.
9. Наявнкть внутрДшнього управлiния з боку одного чи групи суб'ектiв у секторах ДГ та НФК. У домашшх господарствах на створення доходу, структуру споживчих витрат, виокремлення частини, що заощаджуеться, великий вплив здшснюють неекономiчнi (геидернi, психолопчш, морально-етичнi, емо-цшт аспекти взаемовДдносин) мДж членами ДГ. Можливий розподш сiмейного бюджету не вДдповДдно до неокласичних принципов максимiзацií корисностД до-могосподарства, а до максимДзацп корисностД найвпливовiших членiв ДГ. Характер прийняття управлiнських рiшень всерединi ДГ впливае на результати макроекономiчного управлшня споживанням Д заощадженням. Важливим об'ектом управлшня споживанням Д заощадженням в ДГ е не тДльки наявний до-хдд, але Д час, що вДдводиться на рДзнД форми споживання, пов'язанД Дз вихован-ням датей, веденням домашнього господарства, доглядом за житлом та одягом, приготуванням !жД, вДдпочинком Д тлн., а також на ефективне управлшня заоща-дженнями. [3, с. 375]. Якщо йдеться про управлшня заощадженнями пДд-приемницького сектору, то об'ектом стае нерозподДлений прибуток Д амортиза-цшш вДдрахування, суб'ектом залежно вДд оргашзацшно! структури - рада директоров, директор, менеджер чи шдивДдуальний шдприемець. РДшення, що приймаються, можуть бути мотивоваш рДзними групами суперечливих колек-тивних й шдивДдуальних ДнтересДв та мати як заощаджувально-швестицшну, так Д споживчу спрямованДсть.
10. ОскДльки джерело споживання Д заощадження едине - наявний дохДд, то полДтика стимулювання споживання одночасно е полДтикою, що впливае на скорочення заощаджень, Д навпаки. Цим обумовлюеться суперечливДсть цДлей Д
множина шструмештв управлiння, а також необхiднiсть постшного корегуван-ня цiлей i шструменпв.
11. Пiд час управлшня споживанням i заощадженням пот^бно врахову-вати не тiльки обсяги наявних доход1в, але i 1х розподал у часi, тобто розрiзняти так званi "короткi грошi" i "довгi грошi" та зважати на ризики, що виникають у разi перенесения споживання у майбутнi перюди. Поточне споживання ввдтво-рюе наявний людський потенщал домогосподарства i фшансуеться iз оплати працi, разових премш, соцiальних надходжень; заощадження - майбутне споживання - використовуються на ^естицшш цiлi (цiннi папери, бантвсьт i не-банкiвськi iнструменти, житлове буд1вництво народження i освiта дией i ш). Завдання управлiния полягае як у стимулюванш формування " довгих грошей", якi е найбшьш дефiцитними в економiцi, так i в забезпеченнi належного управлшня ризиками з метою íх мiшмiзацп.
12. Поза межами державного управлшня залишаються процеси споживання i заощадження, зосередженi в тiньовому секторi економiки. З огляду на масштабшсть останнього, регулювання може виходити з-пiд контролю, проть кати спонтанно i зводити нашвець зусилля i кошти, що спрямовуються на впро-вадження заходiв щодо стимулювання споживання чи заощадження в економiч-нш системi.
13. Пiд час розроблення управлiнських заход1в потрiбно зважати, що потреби у процес кiнцевого споживання задовольняються вiд нижчих до ви-щих; перехiд до вищих потреб може не вщбутися, якщо не задоволеш потреби попереднього рiвия. Управлшня споживанням вщбуваеться завдяки розроблен-ню галузевих прiоритетiв розвитку сустльного виробництва для послiдовного задоволення наростаючих потреб iз врахуванням того, що структура виробництва, рiвень доходiв та обсяги i структура споживання ткно взаемопов'язанi (чим менший дохвд, тим бшьша його частка спрямовуеться на харчування i предмети першо! необхiдностi (Закон Енгеля), i навпаки). Ввдповщно до потреб фор-муеться застарша чи прогресивна структура сусп1льного виробництва. З метою поступального розвитку необхщним е формування потреб вищого ршня за умо-ви обов'язкового попереднього задоволення масових потреб у товарш та послуг першо! необхiдностi.
14. Необидною структурною складовою управлшня споживчо-заоща-джувальними процесами е управлiния шституцшними та iнформацiйними чин-никами; необидна розгалужена iнформацiйна та iнфраструктурна система, яка б надавала всезагальний доступ до об'ективно!', доступно!' i повно!' iнформацií, а також вiдповiднi послуги.
Висновки. Найзагальнiше завдання управлiния споживанням i заощадженням полягае у спонуканш економiчних суб'ектш до прийняття такого рь шення щодо використання сво!'х доходов, яке вважають найдоцшьшшим з точки зору реалiзацií мети поступального руху нацюнально!' економiчноí системи -рiзностороннiй розвиток людини на основi сталого економiчного зростання. Управлiння споживанням i заощадженням е надзвичайно складним i багатог-ранним процесом. Складнiсть обумовлюеться насамперед тим, що економiчнi процеси дуже мiиливi, тому завдання управлiния також можуть бути мiнливи-
ми, школи - дiаметрально протилежними. Елемент примусу, який завжди мк-титься в державному управлшш, стосуеться економiчних штереав bcíx або бiльшостi членiв сусшльства i цим самим ще бшьше ускладнюе завдання управ-лiння споживанням i заощадженням.
Лiтература
1. Тивончук 1.О. Потенцiал заощаджень як основне джерело трансформаци заощаджень в швестнци / 1.О. Тивончук, В.Я. Карковська // Науковий вкннк НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Львш : РВВ НЛТУ Украши. - 2009. - Вип. 19.10. - С. 227-236.
2. Рамзес В.Б. Личное потребление в Японии / В.Б. Рамзес. - М. : Главн. ред. восточной лит-ры изд-ва "Наука", 1985. - 287 с.
3. Фомшина В.М. Доходи та споживання у сферi вшьного часу // Держава та регюни : на-ук.-виробн. журнал. - Сер.: Економжа та тдприемництво. - 2006. - № 4. - С. 375-383.
Фомишина В.Н. Особенности управления потреблением и сбережением в системе целей экономической политики
Конкретизированы особенности управления потреблением и сбережением с учетом секторальной институционной структуры национальной экономики, определяющие его приоритеты, механизмы, правовые основы, принципы, функции субъектов управления. Выявлено, что составляющими организационно-экономического механизма управления являются субъекты разного уровня, с их соответствующим ресурсным и инструментальным обеспечением. Установлено, что главным субъектом управления развитием современных экономических систем, ответственным за обеспечение прогресса и человеческого развития, являются правительства стран: именно их действиями определяются стратегические и текущие задачи экономического развития, выбор средств макроэкономической и микроэкономической политики, управление источниками экономического развития.
Обосновано положение, что роль государства в управлении потреблением и сбережением проявляется двояко: через государственный сектор экономики и через организационные, административные и регулирующие функции, направленные на формирование располагаемых доходов субъектов экономики и их распределение. Вместе с тем регуляторные меры не имеют характера прямого вмешательства в процессы потребления и сбережения, что усложняет механизм управления.
Ключевые слова: потребление, сбережение, цели управления, регуляторные меры, экономическое развитие, субъект управления, объект управления.
Fomishyna V.M. Consumption and Saving Management Peculiarities in the System of Economic Policy Objectives
Consumption and savings management peculiarities are specified taking into account a sectorial institutional structure of the national economy that determine its priorities, mechanisms and legal principles, and also functions of management agents. The organizational-economic mechanism of management is considered to consist of agents on different levels with their appropriate resource and tool support. National governments are proved to be the main managing agent of modern economic systems development; they are responsible for ensuring progress and human development as their actions determine strategic and operative objectives of economic development, the choice of macroeconomic and microeconomic policies tools, managing of economic development sources.The dual role of a state in consumption and savings management is substantiated. It is manifested in two ways: through the public sector and across organizational, administrative and regulatory functions, that aimed at forming disposable incomes of economic agents and their distribution. However, regulatory measures do not have the character of a direct intervention in the processes of consumption and savings that complicates management mechanism.
Keywords: consumption, savings, management objectives, regulatory measures, economic development, agent of management, object of management.
