CC BY
66
навчаеться на бакалавра) з урахуванням !хтх iндивiдуальних графiкiв навчання. Для громадян кра!ни, мова яко! вивчаеться, стажування скорочуеться до чотирьох тижнiв з обов'язковим подальшим науковим дослщженням. G можливiсть почати навчання з метою отримання сертифiката (5 модулiв) чи диплому (14 модулiв) i продовжити на рiвнi бакалавра чи спещалiзащ! бакалавра, на що видiлено 18 i 21 модуль вiдповiдно. Студент-заочник використовуе по п'ять модулiв щороку з виконанням шдив^ального графiку (вибiр модулiв) [4].
Проаналiзувавши навчальнi плани i програми двох унiверситетiв Велико! Британи, ввдзначимо, що вивчення iноземних мов у системi заочно! освiти цiе! кра!ни характеризуеться певними особливостями:
1. Широке застосування модульних курсiв, головною метою яких е орiентацiя на самостшшсть i спонукання студента до вивчення предмепв, як1 дають змогу виявити його нахили та вiдкрити новi можливостi пiзнання.
2. Розширення спектру шоземних мов, комбiнацiю яких кожен студент-заочник обирае самостiйно.
3. Можливють вивчати мову Ab initio (ввд початку).
4. Особлива увага прид^еться вивченню суспiльного життя, державного устрою, культури, полiтики та економiки кра!н, мова яких вивчаеться пiд час перебування в цих кра!нах ввд 12 до 18 тижнiв, що входить у загальний курс навчання на здобуття ступеня бакалавра шляхом виконання проектiв, написання дисертацiй i виконання iнших письмових завдань, що може бути зроблено тд час перебування за кордоном.
5. Подш навчальних дисциплш на обов'язковi, вибiрковi за перелiком програми та за вшьним вибором студентiв. Призначення перших — надання певних фахових навичок i поглиблення знань з майбутньо! спецiалiзацi! студента, iнших — тдвищення культурного розвитку, задоволення власних потреб i нахилiв студента.
Окремi з них можна використати в перспективi в укра!нських ВНЗ iз належною адаптащею. Ми пропонуемо так! рекомендаций
- комбiнування спецiальностi "1ноземна мова" ¡з суспшьними дисциплiнами та вшьний !х ви6!р студентами-заочниками в будь-якому навчальному семестрi; при цьому слад придмти особливу увагу суспшьному i державному устрою, культур!, полиищ, економщ кра!н, мови яких вивчаються, з подальшим перебуванням-стажуванням у них;
- юнування под!лу навчальних дисциплш на обов'язков^ ви6!рков! за перелiком програми та за вшьним вибором студента. Можливють обирати дисциплши дасть змогу тим, хто навчаеться, визначитися самостшно щодо майбутнього фаху, розвиватись як самодостатня особиспсть.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бщюк Н. Змкт i структура навчальних плашв для тдготовки бакалаврiв шженерп в унiверситетах
Велико! Британи // Педагопка i психолопя професшно! освгги. — 1999. — №3. — С. 317-322.
2. Василенко О. Вища заочна освгга в Украш: етапи розвитку // Неперервна професшна освiта:
теорiя i практика. — 2002. — Вип. 3-4. — С. 165-173.
3. Коваленко О. М. Тенденщ! розвитку сучасно! системи навчання iноземних мов як немовно! спещальносп
в ушверситетах Великобритани // Педагопка i психолопя. — 2002. — №1-2. — С. 170-175.
4. http // www. stile. Coventry. ac. uk.
5. www. humanities. bham. ac. uk.
Тетяна ПАНИЧОК
ОСОБЛИВОСТ1 СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ЯК НЕВ1Д'6МНО1 ЧАСТИНИ ДОШЛЮБНОГО ВИХОВАННЯ У ФРН
Виховання, як процес залучення людини до вторичного досввду, завжди визначаеться основними потребами суспшьства. Змша основних соцiальних цiнностей неминуче призводить до перегляду й переоцiнки завдань, шпрям!в i форм органiзацi! виховно! роботи. Кожен юторичний етап вносить сво! корективи у розумшня окремих галузей педагогiчно! системи. В сучасних умовах суспшьного розвитку гостро постае проблема соцiалiзацi! людини, залучення
И до загальнолюдських цшностей, вагомих у всi вiки й закршлених у культурно-iсторичному досвiдi поколшь.
У ракурсi цих проблем важливим напрямком роботи е дошлюбне виховання учшвсько1 молодi в школi, яке повинно сприяти гармонiйному розвитку тдростаючого поколiння, моральним мiжстатевим взаеминам i змiцненню здоров'я, в тому чи^ й репродуктивного, та здатнiсть бути повноцшними батьками. На жаль, сьогодш ставлення до проблеми сексуально! освии суперечливе, i це пiдтверджуеться прикрими прикладами. Можливо ранiше вважалося, що "коли" прийде час, дiти самi розберуться, що 1м необхiдно робити. Сьогодш ж питания формулюеться по-шшому: статеве виховання: "коли", "ким", "де" [1, 5]. Така проблема юнуе не лише в нашiй кра1ш. На Заходi, а саме у ФРН вже намагалися 11 виршити, розробляючи i впроваджуючи у шшльт курси спецiальнi програми, в яких робився акцент, здебiльшого лише на статеве виховання, як на складову частину дошлюбного виховання.
Система педагопчно! освiти Нiмеччини мае багатовiковi традици у цiй галузi, i тому вивчення цього досвiду вiдкривае можливосп для наукового прогнозування ймовiрних напрямюв розвитку педагопчно1 освiти в Укра1ш, в умовах 11 адаптацi1' до вимог загальноевропейського освiтнього простору. Тому мета статтi полягае у розкритп особливостей дошлюбного виховання учнiвсько1 молодi у ФРН i перспектив використання прогресивних iдей досвiду ще1 кра1ни для вдосконалення педагопчно1 освiти в Укра1ш.
Вже в 20-х роках минулого столiття статеве виховання в школах Шмеччини стало причиною для суперечок. 1снували й iснують досить виправдаш аргументи цьому: всi нади, що бiльшiсть батьк1в доросли до вимог суттево i правильно ввдповюти на питання про мiжстатевi стосунки, насамперед через 1х недостатню пошформовашсть i часом через надмiрну сором'язливють, виявилися марними. Тому е доцшьним, необхiдним i правильним увести тему мiжстатевих взаемин на заняттях бюлоги та релш1, щоб донести до молодi крiм шформаци, ще й орiентацiю свое1 поведiнки [4, 33].
Тому в середиш 60-х рошв минулого столiття у школах Захвдно1 Нiмеччини був уведений предмет статевого виховання, який, за винятком Гамбурга, Захiдного Берлiна i Гессена, мав не зовам задовшьний характер. А саме тодi виникае у цш сферi фундаментальна iдеологiзацiя, уведена повстанням 1968 року, яке пропагувало "звшьнення сексуальностi". Лiберально-iдеологiчна тенденцiя пропагувала й iдеалiзувала секс, пiднiмала його до такого рiвня, що людина повинна служити йому все життя. Секс з дитинства став девiзом i вiв до досить небезпечно1 тенденци — сексуалiзацil дiтей. Вже в початкових класах уводився предмет статевого виховання, схвалювався не лише секс у шдликовому вiцi, а й гомосексуальнють, що псувало суть роз'яснювальних занять зi статевого виховання. Це привело до того, що статеве виховання стало джерелом конфлшт1в. Багато педагопв з вiдповiдальнiстю постав илися до сво1х завдань, але були i так1, як1 переходили межi та, за допомогою порнографiчних матерiалiв i сво1х власних iдеологiчних вдей, стимулювали дiтей до раннього сексу [4, 34]. Тому протягом багатьох рошв виникало все бшьше конфлшпв мiж батьками та керiвництвом шшл.
Вже пiд к1нець 60-х рошв став очевидним негативний вплив полиики "звiльнения сексуальностi". Скоротився, особливо внаслвдок зростаючо1 кiлькостi абортiв, ршень народжуваносп, збiльшилася кiлькiсть жiночих захворювань, причиною виникнення яких були раннi статевi вiдносини, зросла шльшсть згвалтувань, насилля i вбивств сексуального характеру, а також високий рiвень гомосексуальностi [4, 36].
Так у 1968 рощ Постшна рада Мшстерства з питань освии та релт1 видала рекомендаций на основi яких були розроблеш "Директиви статево1 педагогiки". Рекомендацil характеризувалися високими дидактичними взаемозв'язками та впорядковували завдання батьк1в i школи щодо статевого виховання [2, 33]. Статеве виховання визнавалося як одне iз завдань загального виховання у школг За наказом Конституцiйного суду ФРН, ввд 28 травня 1993 р., школи вах федеративних земель зобов'язувалися покращити статеве виховання, посилити акцент не лише на статеве, але й на дошлюбне виховання взагалi [3, 46].
На сучасному етат предмет статевого та амейного виховання у школi ознайомлюе учнiв з бюлопчними, етичними, культурними та сощальними фактами сiмейного i статевого життя, сприяе та розвивае усвiдомления власно1 iнтимностi, вiдповiдальнiсть i взаемну довiру у стосунках, а особливо им'1 та шлюбу. Органiзацiя заняття вимагае ввд учителя тактовност1 й
умшня уникати будь-яко! форми шдокринаци, стримане обговорення тем, зважати на особиспсш аспекти сексуальностi, на штимну сферу школярiв, уникати рекомендацш i порад щодо статево! поведшки школярiв. Досить часто питания статевого i сiмейного виховання включеш у робочi плани таких предмелв як бюлопя, етика, суспiльствознавство, релiгiя.
Так, наприклад, такi землi як Баварiя i Гамбург представляють особливо широкий спектр можливостей, якi охоплюе сьогодш шк1льне статеве виховання у ФРН. Як наголошуе нiмецький педагог Андреа Гiльгерс, статеве виховання мае за мету виробити у школярiв певний споиб дiй у цiй сфер^ iнтегрувати пiдлiткiв у суспiльство [3, 23].
У Бавари статеве виховання направлене в основному на сприяння шлюбу та с1м'!. Уявлення про амейну сексуальнiсть досить часто тддаються впливу християнських догм. Змiст навчання у основнш школi звучить як: "моральш норми й обов'язки статей за принципом християнського усвадомлення", а у гiмназiях: "значення моральних i релiгiйних основ для мiжстатевих взаемин". Сексуальнiсть молодi розглядаеться як проблемна поведшка.
Заняття статевого виховання у школах Бавари готуе школярiв до сексуального життя у шлюбг Проте недостатньо береться до уваги аспект прагнення до сексу, спшкування й особистосп [3, 46].
На вiдмiну вiд Бавари у школах Гамбурга сексуальшсть розумiеться як життева необхвдшсть у будь-якому вiцi. Тут сексуальшсть молодi не е проблемою. Завданням заняття не е розподiл ролей мiж статями, чи пiдготовка до християнського шлюбу, а допомога молодi у самовизначенш в життi, виховання ввдповвдальносп за сво! вчинки. Велика увага придшяеться науковiй сторонi цього питання [3, 67].
Розглядаючи статеве виховання як регулярне заняття у школ1, професор, доктор Герхард Глюк, кафедри педагогiки унiверситету Кьольну, вважае, що воно не може бути устшним. Вш виступае проти того, щоб цей предмет вводився як примусовий i пропонуе зовсiм нову вдею. Статеве виховання, на думку професора, повинно проходити у самостшно вибраних групах, у яких учш працюватимуть лише з близькими друзями й однокласниками, i заняття проводитимуться лише фахiвцями. Професор пропонуе створити гурток, наприклад "Вiдносини i кохання", "Кохання i нiжнiсть", який повинен вщмежовуватися вiд обов'язкових предмелв i учнi повиннi обирати його добровшьно [2, 77].
Нiмецький педагог Ренате-Берешке Шмiдт стверджуе, що якщо не проводити органiзованого статевого виховання, то дитина отримае iншим шляхом неоргашзоване виховання, буде шукати "учителiв" поза школою. На И думку статеве виховання дией повинно ввдбуватися у школi, починаючи у 9-10-лгшьому вiцi, проводитися не факультативно, а бути обов'язковим предметом, на якому будуть на максимально повно висвгглюватися основнi питання i проблеми, пов'язаш з сексом, що можуть виникнути у життi кожно! людини [4, 32] .
Ренате-Берешке Шмвдт i ряд iнших нiмецьких педагогiв, таких як А. Гшьгерс, Г. Вольтман, Р. Мундшг, М. Фрiдрiх, К. Веллер, завданням статевого виховання вважають сприяння гармоншному розвитку пiдростаючого поколшня i моральним мiжстатевим взаеминам, змщненню шлюбу та ам'1 [6, 198]. Не по^бно забувати, що дошлюбне виховання готуе молоде поколiния не лише до пращ та сустльно! дiяльностi, але й до особистого життя. Разом з тим "статеве питання" — це i сощально-ппешчна проблема, яка пов'язана зi здоров'ям, працездатшстю, настроем людей, оздоровленням !х сiмейного буту.
На думку Г. Вольтмана завдання школи — закласти основи, розставити деяш загальнозначущi орiентири, уникаючи безтактовност1 та нав'язливостi, врахувати вiковi особливостi, характер фiзiологiчних зрушень в органiзмi учнiв [6, 199].
Погоджуючись iз вище сказаним, ми дотримуемося думки, що в статевому розвитку пiдростаючого поколiния iснують суттевi протирiччя, як1 визначають складнiсть статевого виховання. Це великий розрив у чаи мiж статевим i громадським дозрiваниям, i ще бiльший — мiж статевою зрiлiстю й економiчною самостiйнiстю людини. Дiвчата в статевому ввдношенш дозрiвають у 14-15 рокш, бiльшiсть хлопцiв у 16-17 рокш. Проте, статева зрiлiсть у цьому вiцi знаходиться у дисгармонil з фiзичним i психiчним розвитком. Цей розрив становить п'ять i бшьше рок1в. Одне iз завдань статевого виховання, на нашу думку, — сформувати у молодi розумiния суп ще! дисгармонИ, виховати волю, умшня керувати сво!ми почуттями.
Назваш вище нiмецькi педагоги вважають, що при здiйсненнi статевого вихования необхвдно дотримуватися наступних принципiв:
Статеве виховання повинно здiйсиюватися у взаемозв'язку зi всiма iншими напрямками навчально-виховно1 роботи школи.
Необх1дно, щоб змiст, форми i методи статевого виховання ввдповвдали вiковим особливостям учшв (у тому числi й етапам статевого розвитку), а також рiвню 1х знань по конкретнiй темг Вони мають право отримати вичерпт вiдповiдi на питаиня, як1 в них виникають.
Учнi, як1 щкавляться бiльш глибокими i специфiчними питаннями, повиннi отримувати таку iнформацiю шдив^ально або в невеликий групi у бесвд зi спецiалiстом [6, 205].
Як вважае професор, доктор педагопчних наук Макс Фрiдрiх завдания дошлюбного виховання повинш бути сформульованi наступним чином:
- прищепити учиям обох статей основш навички спiлкувания i взаеморозумiния, а також здатнiсть приймати усвiдомленнi рiшения;
- сформувати в учшв позитивне ставления до здорового способу життя, планувания ам'1 i вiдповiдального батьк1вства;
- захист (методами виховання) фiзичного i репродуктивного здоров'я учшв;
- забезпечення учнiв грамотною i систематичною iнформацiею, яка дасть 1м можливють зрозумiти, що з ними ввдбуваеться, а також допоможе адаптуватися до змш, як1 ввдбуваються у перiод статево1 зрiлостi, пройти з найменшими психолопчними втратами цей непростий етап дозрiвания.
Професор видме й наступнi органiзацiйнi форми:
- фрагменти урошв i окремi уроки в рамках таких навчальних предмепв як бiологiя, лiтература, суспiльствознавство, iсторiя;
- факультативнi заняття;
- семшари для батькiв;
- консультаций як органiзовуються для учнiв i батьшв у спецiальних центрах [6, 176].
Проте юнуе ряд вчених, яш вважають, що програма статевого виховання у школi приведе
до того, що тдитки почнуть ранiше жити статевим життям. Адже данi Федерального управлшня статистики свiдчать, що у Шмеччиш все бiльше вагiтнiють дiвчата досить юного вiку, так у 1996 рощ заваптншо 9490 неповнолггшх пiдлiткiв, а у 2002 рощ таких дiвчат було вже 12845. Серед 10-14^чних число абортiв з 1996 року збшьшилося бiльш шж у два рази — з 365 до 761 випадшв. Лише за 2002 рш цей показник вирю приблизно на 9% [7, 25].
Проте проаналiзувавши всi позитивш й негативнi сторони статевого виховання, нам важко не погодитися iз результатами до^джень „Про вплив осв^тх програм статевого вихования школярiв на 1х сексуальну поведiнку", якi провела група вчених унiверситету Кьольну на замовлення Всесв^ньо1 оргашзаци охорони здоров'я. Доведено, що так програми аж шяк не сприяють прискоренню початку статевого життя учшв, що шшльш заняття або ввдтягують початок статевого життя, або роблять його бшьш впорядкованим. Шляхом спецiального тестувания було встановлено, що учш, якi прослухали курс, поступають менш ризиковано, шж 1х "неосвiченi" однолiтки [7, 26].
На даний момент у ФРН даяльшсть школи в сферi статевого та дошлюбного виховання здшснюеться у зв'язку з роботою певних центрш, як1 носять характер консультативно1 i соцiально1 допомоги пiдлiткам (наприклад, у випадку ранньо1 ваптносл). Учнi ознайомлеш з под1бними центрами, характером 1х роботи i готовi у випадку необхвдносп скористатися 1х допомогою.
Аналiз вище сказаного дозволяе зробити висновок, що дуже важливим е застосування в Украlнi досвiду Нiмеччини у галузi дошлюбного вихования. На нашу думку, при виршенш питань дошлюбного вихования потрiбно рахуватися також з особливостями европейсько1 цивiлiзацil, яка вiдрiзняеться специфiчним ставлениям до питань стап, враховувати нацiонально-релiгiйну специфiку. Адже у час сощокультурних змiн придiляеться дуже мало уваги партнерським вiдносинам, имейному вихованню i спiвiснуванню у шлюб^ Партнерство та шлюб розглядаються як таш жишеи сфери, на шдготовку i вихования яких придiляеться досить мало часу й уваги.
Перспективи дослiдження з ц!е1' проблеми полягають у використанш прогресивних iдей досв^ ФРН для вдосконаления педагогiчноl осв^и в Украlнi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Борман Р., Шилле Г.-Йохим. Родителям о половом воспитании: о полготовке полростков к браку и формированию семьи. —М., 1979. — C. 140.
2. Glück, Gerhard/ Hilgers, Andrea Richtlinien und Lehrpläne zur Sexualerziehung. Eine Analyse der Ziele, Inhalte, Methoden sowie Normen zur Sexualerziehung. — Köln, 1994. — S.110.
3. Hilgers, Andrea. Richtlinien und Lehrpläne zur Sexualerziehung. — Köln, 1995. — S. 112.
4. Meves, Christa. Sexualerziehung: eine Totalrevision ist überfällig // Fels. — 2002. — № 3. — S. 33-37.
5. Schmidt, Renate-Benerike/ Schetscher, Michael. Jugendsexualität und Schulalltag. — Leske und Budrich Verlag, 1998. — S.220.
6. Zimmermann, Susanne. Sexualpädagogik in der BRD und in der DDR im Vergleich. — Gießen: Psychsozial-Verl., 1999. — S.240.
7. Zipris, Anna. Sexualerziehung — modern oder schon zu spät // Partner. — 2003. — № 7. — S. 22-27.
Тетяна Л1ХНЕВСЬКА
ДШЛЬШСТЬ ОРГАН1ЗАЦ1Й ТА ЦЕНТР1В МОДЕЛЮВАННЯ ПРОГРАМ З ГРОМАДЯНОЗНАВСТВА У США
На boix етапах розвитку людсько! цившзащ! загальним завданням освии була тдготовка громадян до життя в суспшьств^ формування особистосп, яка здатна устшно дгяти в межах характерно! для певного сустльного укладу культури.
Завдання освии як сощального шституту — прищепити молодi щнносп i навички, що характерш для певного сустльства. Крiм щнностей, школа покликана формувати у пiдростаючого поколiння здатнiсть вдосконалювати, розвивати, трансформувати культурну спадщину, створювати культурш програми майбутнього. Вона е единим iнститутом, за допомогою якого сустльство мае змогу здiйснювати соцiалiзацiю молодi, готувати сво!х молодих громадян до виршення стратегiчниx проблем сощального розвитку.
Громадянська освiта, вивчення сустльного та державного устрою, формування громадянських якостей особистосп традицiйно розглядаються як неввд'емна складова загально! освiти. В1д часу свого виникнення школа завжди суттево впливала на соцiалiзацiю молодого поколшня.
Мета cmammi полягае у висвиленш досвiду дiяльнiсть основних цеш^в та органiзацiй, як займаються проектуванням програм з громадянознавства для шил США.
Одним iз прикладгв устшного практичного вирiшення завдань виховання "сввдомого громадянина" е соцiально-педагогiчний фонд США, де особливе значення мае практика залучення громадськосп до виховання та управлшня шк1льним процесом [4, 154].
Дослвдники в галузi освiти — педагоги, психологи, фшософи, соцiологи (Ш. Амонашвш, А. Асмолов, Б. Бiм-Бад, В. Бочарова, О. Газман, В. Караковський, I. Лернер, А. Мудрик, Ф. Кусiк, Дж. Футс, Г. Юршенбаум, Л. Кольберг, Т. Лшона, К. Рiана та iн.) вважають, що роль школи у вихованш учнiв, прищепленнi !м моделей поведшки сввдомого громадянина е надзвичайно важливою.
"Ми люди ... Громадяни та конститущя" (We the People... The Citizen and the Constitution) — одна з найбiльш популярних програм у США й шших кра!нах. Вона присвячена вивченню американського основного закону, що дае вiд 1787 р. Першi слова програми: "Ми, народ США ..."; саме так починаеться i конституцiя. Вона вмiщуе 40 уроков, як1 об'еднанi в 5 основних роздшв: фiлософськi основи, iсторiя створення Конститущ! США, права людини, устрш американсько! держави, роль громадянина. Дослвдники служби перевiрки осв^нього процесу та професор Р. Бродi iз Стенфордського унiверситету виявили, що школьна молодь, котра навчалась за щею програмою, досягла високого рiвня знань з предметiв, як1 вивчаються.
"Проект громадяни" (Project Citizen) — це програма з громадянознавства для учшв середньо! школи. Вона розроблена для розвитку в молодi штересу до полiтики, навчання навичкам компетентно! та ввдповвдально! участi в робот! урядових структур штату Техас. Проект юнуе за тдтримки Нацiонально! ради законодавщв штату, професорiв К. Толо та Л. Джонсона (Lyndon B. Johnson), дiячiв школи суспшьних взаемоввдносин при Техаському унiверситетi в Оустш.
