CC BY
15
Ключевые слова: гражданское общество, государство, развитая демократия, квази-демократия, общественная трансформация, "государство-минимум", минар-хизм.
Borodiy O.V. The development of the theory of civil society and its relationship with the state at the philosophical
The problem of relationship of civil society with the state within its theoretical, historical, social and political aspects was analyzed. The attention was paid on the institutional preconditions of both civil and political societies differentiation as well as on features of democratic governance in the terms of social and state transformation. It is set that modern conceptual approaches in relation to nature of civil society are solidarnimi in confession of him ge-nesic kreativnosti in relation to state power and acknowledge his priority in providing of human rights, and consequently is conditioning for democratic political development.
Keywords: civil society, state, developed democracy, quasi democracy, social transformation, "state-minimum ", minarchism._
УДК 330.821 Acnip. О.А. Кривицька - Львiвський НУ iM. 1вана Франка
ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ Л1БЕРАЛЬНИХ ЕКОНОМ1ЧНИХ ТЕОР1Й У еВРОПЕЙСЬКИХ КРА1НАХ У XIX СТ.
Висвгглено розвиток eK0H0Mi4H0r0 лiбералiзму в европейських крашах у Х1Х ст. Наведено провщних вчених цього перюду, що зробили найбшьш вагомий внесок у еволющю й поширення економiчного лiбералiзму, розкрито ix роль у формуванш лiберальниx наукових шкш та шституцшних осередюв лiберальноi науково'1 думки та економiчноi полггики. Встановлено, що економiчний лiбералiзм, заявляючи про д^ ушверсальних економiчниx закошв, машфестував себе як екумешчне вчення, а-дже свобода - це сутшсна властивють людини, яка не витшае, а отже, не може обме-жуватися, простором под1тично'1, редтйно'1 чи расово'1 щентичносп.
Вступ. Хоча економ1чний л1берад1зм було закладено ще у XVIII ст., проте в наступному перюд1 вш, з одного боку, проходить етап штенсивного розвитку й збагачення новими науковими концепщями, а, з шшого - вистоюе в полем1чнш боротьби з марксистськими щеями, що заперечували як приват-ну власн1сть, так i ринкове саморегулювання - тобто засаднич1 принципи економ1чного лiбералiзму. Вщтак, з огляду на сучаснi процеси ринкових трансформацш, дослiдження лiберальниx теорш та ix розвитку в зазначених умовах набувае особливоi актуальностi.
Аналiз лiтературних джерел iз зазначено!" тематики виявляе, що пев-нi питання вказаного перюду розглядаються в рамках куршв ютори економiч-них вчень, але цей розгляд е неповним i недостатньою мiрою спiввiднесений iз загальним напрямком розвитку економiчного лiбералiзму, з iншого боку у спецiалiзованиx iз лiбералiзму працях [1-2], цей етап його розвитку зали-шаеться недостатньо висвiтленим, а доробок багатьох вчених цього перюду не враховано i потребуе аналiзу ixнix першоджерел й особливого акценту на 1'хньому внеску в економiчнi лiберальнi теори.
Постановка завдання. У зв'язку з викладеним, метою цiеi роботи е комплексний аналiз розвитку лiберальниx економiчниx теорiй европейськими вченими в Х1Х ст. з аналiзом ix первинних творiв та акцентом на ролi вiльно-го ринкового меxанiзму й обгрунтуванням обмеження державного втручання в економжу.
Виклад основного матерiалу. Визначальний внесок у розвиток евро-пейського лiбералiзму належить Франци, зокрема, Ш.Л. Монтеск'е, Ж.Ж. Руссо, Б. Константу, А. Токвшю та ш. Найвидатнiшими теоретиками власне економiчного лiбералiзму були: Ж.Б. Сей та Ф. Бас^а. Часовi межi французько1 лiберальноl економжо-теоретично1 традици сучаснi вчеш [3, с. 40] формально визначають доволi чiтко - вона починаеться iз 1803 р., коли Ж.Б. Сей опублшував свiй "Трактат полггично! економи", а завершення зб^аеться зi смертю Густава де Молшарь Але фактичнi межi значно ширш^ бо Ж.Б. Сей опирався на попередниюв XVIII ст.: Р. Кантильона, абата Кон-диль'яка, Летрона, Тюрго та iн. У серединi 1880-х роюв вченi констатують згортання впливу представниюв французько! лiберальноl економiчноl думки порiвняно з попереднiм перiодом.
Попри це, не шдлягае сумнiву факт домшування ще1 школи у Франци протягом бшьшо1 половини XIX ст. Поруч iз осередком лiбералiзму у виглядi кафедри пол^ично1 економи в Колеж де Франс, очолювано1 Ж.Б. Сеем, П. РосЫ, М. Шеваль'е, П.П. Леруа-Боль'е та iн., значний влив мали ще1 Д. ТрасЫ, Ш. Дюнуай'е, Ф. Бастiа, А.Е. Шербуль'е, Ж.Г. Курсель-Сееля, А.Ж. Бланю, Ж. Гарнь'е, Л. Сея, Е.Ж. Сея, I. Гюйо, М. Блока, П. Левассьора, Г. Молiнарi та ш. Ця група концентрувалась довкола Колеж де Франс: визна-чала редакцiйну полiтику "Журналу економю™", працювала над виданням енциклопедичних словникiв з економжи i т.п.
На думку С. Булгакова [4, с. 345], твори Ж.Б. Сея не становлять самос-тшного штересу для науки (хоча сучасники волши його бачити французьким А. См^ом), крiм одше1 теори, яка, за словами М. Блауга, "викликала фурор, який не вщух i досi" [5, с. 149], - це теорiя ринюв.
Перiодичнi кризи, якi тривали в Англи на початку XIX ст., висунули перед економiчною думкою того часу завдання !х пояснення. Англiканський пастор Т.Р. Малтус доводив, що криз можна уникнути, тдвищивши спожи-вання предметiв розкошi "третiми особами", насамперед - землевласниками. Проти такого формулювання виступив Ж.Б. Сей, стверджуючи, що засобом проти перевиробництва е подальше виробництво товарiв, тому треба не роз-ширювати невиробниче споживання, а розвивати продуктившсть економiки. Ви^в Ж.Б. Сея "товари оплачуються товарами" М. Блауг вважае "початком здорового макроекономiчного мислення" [5, с. 148]. Французький економют звернув увагу на недоречшсть застосування до макроекономiчних змшних величин тверджень, виведених з мiкроекономiчного аналiзу: крива попиту в окремш галузi визначаеться доходами, створеними вЫма iншими галузями, а тому не залежить вiд криво1 пропозици, а сукупний попит i сукупна пропози-цiя залежать одне вiд одного. Попит на товари одше1 галузi неодмiнно зрос-татиме в реальному вимiрi, коли пропозицiя всiх шших галузей зростае, ос-кiльки саме вона його породжуе. Xоча певний товар можна виробити у над-мiрнiй кiлькостi вiдносно всiх шших товарiв, але неможливо виробити вс товари з вiдносним надлишком, а тому загальне перевиробництво - неможливе. Таким чином, саморегульована ринкова система автоматично встановлюе макроекономiчну рiвновагу, вирiвнюючи стан в уЫх галузях, оскiльки пара-доксальним чином реалiзацiя продукци забезпечуеться самим виробництвом.
"Закон Сея" за принципами eK0H0Mi4H0r0 лiбералiзму унеможливлюе будь-яке державне втручання в економжу.
"Закон Сея" економiсти вважали iдеальною теоретичною конструк-щею, хоча вш, за М. Благуом, "у жодному разi не тривiальний" [5, с. 149]. "Одностороншсть i неповнота вчення Сея полягае в тому, - пише росiйський дослiдник ютори економiчноl думки С. Булгаков, - що вш бере кашталютич-не виробництво тшьки як товарне виробництво i розглядае окремi галузi ви-робництва як рiзновиди виробництва товарiв. Але у капiталiстичному вироб-нищв цi товари не просто суть товари, а товарна форма продуктивного каш-талу. У цих товарах вщтворюються тi елементи цiнностi, як загалом мають мiсце в кашталютичному виробництвi, тобто, вiдтворюеться затратна частина постшного капiталу, зарплата i прибуток. Отже, теорiя ринкiв повинна пока-зати, як на товарному ринку розмежовуються цi окремi елементи кашталу. Але так питання Сей не ставить i не мiг ставити внаслщок того, що сам аналiз капiталiстичного виробництва вiдзначаеться у нього неповнотою. Хоча в ос-новi свое! ще! Сей мае бшьшу рацiю, мiж Малтус" [4, с. 346].
Суспшьним i полiтичним дiячем, економiстом i публiцистом, безком-промюним прихильником лiбералiзму (який заперечував "привше! для обра-них i вимагав свободи для вЫх") першо! половини Х1Х ст. був Ф. Бас^а. Свропейською знаменитiстю Ф. Бастiа став шд кiнець свого життя, за чотири роки до смерт^ однак, ошсля його iм,я стало, за висловом С. Булгакова, "найбшьш зганьбленим у широких колах в юторп полггично! економи" [4, с. 346]. Шсля виходу в свiт його "Економiчних софiзмiв" [6], вiн стае член-ко-респондентом французько! Академи наук, оргашзовуе французьке товари-ство вшьного обмiну, яке вiдiграло вирiшальну роль в остаточнш лiбералiза-ци нащонально! торгiвлi. Аналогiчнi товариства пiзнiше виникнуть у Бельгп, 1тали та тодашшх державах роздрiбненоl Нiмеччини. Пiсля виступу на евро-пейському Конгресi економю^в у 1847 р., Ф. Басла стали називати "апостолом доктрини свободи".
Ставши членом школи лiберальних економiстiв-теоретикiв у Колеж де Франс, Ф. Басиа змiг дати новаторськ формулювання вже вiдомим положен -ням, та збагатити !х новацiями. Вш надав економiчнiй теори моральний ви-мiр. Його участь сприяла новому тдйому французько!' лiберальноl економiч-но! школи та забезпечила перемогу над першою хвилею французького сощ-алiзму як доктрини (внаслiдок критики Ф. Бас^а iдей П.Ж. Прудона).
Предмет економiчноl теори Ф. Бастiа бачив дещо по-iншому, нiж його вчитель Ж.Б. Сей. На формування поглядiв Ф. Бас^а вплинув росiйський економют А.К. Шторх, який вiдстоював принципи свободи торгiвлi i розви-нув, полемiзуючи iз А. Смiтом, оригшальну суб'ективну теорiю цiнностi, спи-раючись на концепцiю обмiну Кондиль'яка. Ф. Бас^а розумiв економiчну те-орда як науку про людину, яка здшснюе судження про цiнностi тих чи шших благ, обмшюючи одш послуги на iншi. "По сут^ кожен iз нас - пише вш в "Економiчних гармонiях", - несе у нашому свiтi вщповщальшсть за задово-лення власних потреб, докладаючи до цього власних зусиль. Та чи шша лю-дина вившьняе нашу працю, i ми повинш вивiльнити його працю; вона дае нам задоволення, затрачаючи сво! зусилля, ми повиннi зробити те ж саме для
нього" [3, с. 245]. Тим фактором, що встановлюе справедливу рiвновагу мiж зусиллями, працею та послугами, що шдлягають обмiну, Ф. Бастiа вважае конкуренщю, "яку можна йменувати свободою, яка е демократичний закон. I закон цей - найпрогресившший, такий, що урiвнюе людей у !х правах, найлшший для укрiплення !х спшьноти iз всiх законiв, якi Провидшня надало людському суспiльству для його усшшного розвитку. Конкуренцiя неухиль-но робить суспшьним надбанням тi блага, яю природа надала людям безкош-товно, але не скрiзь щедро" [3, с. 245-246]. "Але полггична економiя i грун-туеться саме на тому принциш, що сусшльство е не що iнше як асощащя, асоцiацiя вiд початку недосконала, бо недосконалою е сама людина; але така, що вдосконалюеться разом iз ним, тобто, прогресивна.... Хiба полiтична еко-номiя як наука не займаеться вивченням рiзних форм, в яких люди об'едну-ються, щоб розподiлити мiж собою заняття заради бiльшого добробуту та найлшшого розподшу?... Хiба полiтична економiя осуджуе таю спроби людей - отримати найбшьшу вигоду iз сво!х сил?... Але якi б надп не покладали на майбутне, яю б уявлення не складали про т форми, в яких людство могло б досягнути найбшьшого благоустрою у сво!х вiдносинах, загального поши-рення благодатi, знань i моральности а все-таки треба визнати, що сусшльство являе собою таку оргашзащю, основою яко! служить розумна моральна ютота, надiлена свободою, волею i здатнiстю до вдосконалення. Якщо ви заберете у не! свободу, то сусшльство перетвориться у сумний i грубий меха-тзм.... Я стверджую: хто заперечуе свободу, той не вiрить у людство.... У сюльки раз бiльше шдстав маемо ми, щоб схилитися перед Вiчною Мудрю-тю, споглядаючи сощальний механiзм, у якому також живе вiчна iдея "розум править матерiею", яка розкривае нам, що цей мехашзм являе собою надзви-чайне явище, тому, що кожен атом його е жива ютота, мисляча, надшена ^ею дивовижною енергiею, тим принципом моральности особисто! гiдностi i прогресу, якi складають виключну властивють людини, - Свободою!", - на-голошуе Ф. Бастiа [3, с. 70-72].
Поруч iз представниками англшсько! класично! пол^ично! економи та французько! лiберально! економiчно! традици, певний внесок у розвиток европейського лiбералiзму здшснили i представники маржиналiзму. Маржи-налюти дослiджували рацiональну економiчну поведiнку атомiзовано-iзольо-ваного господарського суб'екта на мiкроекономiчному рiвнi, а тому принцип свободи у !х дослiдженнях був вихiдний.
Так, засновник Вщенсько! школи К. Менгер у сво!х "Основах полггич-но! економи", зокрема, у шостш главi, де йдеться про формування щн i роз-подiл благ при двостороннш конкуренци, говорить, що монополiя передуе конкуренци, передусiм як фактичний стан, а не як суспшьне обмеження вшь-но! конкуренци. Вiн викладае особливостi явищ мшового обороту при пану-ваннi конкуренци, порiвнюючи !х з явищами монопольно! торпвль "Спосiб розвитку конкуренцi! iз стану монополi!, - пише австршський професор, -перебувае у тюному зв'язку iз прогресом всiе! господарсько! культури" [7, с. 222]. К. Менгер вважае, що конкуренщя усувае таке властиве монополп явище економiчного життя як "послщовну експлуатацiю верств суспiльства, якi володшть рiзною купiвельною силою" [7, с. 227]. Вплив конкуренци у про-
позицп товару на постачання на ринок кшькост товару, його розподш i приз-начення цши - усе це К. Менгер визначае як предмет дослщження даного роздiлу монографiï. На його думку, поява конкуренци кшьюсно збiльшуе товари, що шдлягають розпорядженню мiж економiчними суб'ектами: "... звич-ний результат монополiï - це те, що лише частина наявного у монополюта товару потрапляе на ринок, тшьки частина засобiв на його виробництво за-ддаеться у справу; всяка дшсна конкуренцiя вiдразу ж усувае таке незручне для суспшьства явище. Але ïï успiхи тим не обмежуються: вона веде загалом до збшьшення призначеного для розпорядження людьми товару, котрий до сих шр був монопольним. Загалом, досить рщко можна спостер^ати, щоб за-соби для виробництва, якими сукупно володдать два чи декшька конкурентiв у пропозици, були такi ж обмеженi, як i засоби, якими розпоряджаеться мо-нополют, i тому, кiлькiсть товару, наявна у розпорядженш кiлькох конкурен-тiв сукупно, у бiльшостi випадюв значно вагомiше того, що може поставити на ринок монополют. Поява уся^ дiйсноï конкуренцiï призводить, вщповщ-но, не тiльки до того, що уся кшьюсть товару дшсно пропонуеться на ринку, але, що значно важливше, i до того, що ця кшьюсть постшно зростае, що споживання даного блага, якщо ми не маемо перед собою природного обме-ження засобiв виробництва, поширюеться разом iз пониженням цш на вер-стви суспiльства з меншою купiвельною силою, що постачання суспшьства цим товаром стае загалом бшьш повним" [7, с. 228]. К. Менгер резюмуе, що саме конкуренщя спричинюе крупне виробництво з його тенденщею, спрямо-ваною на отримання чималих незначних вигод з його високим ступенем гос-подарювання, тому, чим менший дохiд вiд продажу окремого блага, тим не-безпечнiшi неекономiчнi традицiйнi способи, i чим бшьше розвинута конку-ренцiя, тим менш можливим стае нерацiональне ведення виробництва за колись усталеними методами [7, с. 229].
Розвиток лiбералiзму в 1тали у Х1Х ст. мав своï особливостi, що про-являлися у прагненнi до об'еднання iталiйських земель i створення загально-нацiонального простору полiтичного суверенитету. На засадах полiтичного лiбералiзму iз республiканкою формою правлiння засадничо стояла "Молода Иашя", очолювана Дж. Мадзш та Дж. Гарiбальдi. У часи юнування Римськоï республiки в середиш Х1Х ст., трiумвiрат, як керiвний орган у складi Дж. Мадзт, К. Армеллiнi та А. Сафф^ видав манiфест, що мiстив у ^6î ряд принципових положень лiберально-економiчноï доктрини, зокрема говорило-ся, що завдання уряду - забезпечити едшсть суспшьства: "Hi вшна класiв, ш ненависть до набутого багатства, ш раптове i несправедливе насильство проти власност^ а неухильне прагнення до полшшення матерiального становища тих, до кого доля менш прихильна; прагнення вщновити довiр,я до держави; покласти край будь-якому его1зму, що спричинюе монополш, ошуканство i пасивний спротив" [8, с. 56]. Ршенням трiумвiрату монополiсти обкладалися прогресивним податком, а тютюнову монополiю взагалi було скасовано, i все це - в умовах военних дш. Дж.Мадзт був одним iз найдошкульнiших крити-кiв марксизму. Вченi припускають, що "Машфест комунiстичноï партiï" К. Маркс i Ф. Енгельс написали у вщповщь на послщовну критику комушс-тичноï iдеологiï у "Роздумах про демократш в Gвропi" Дж. Мадзшь Гталшсь-
кий республжанець заперечував iде! усуспiльнення власностi, вш писав: "Я не схвалюю i полiтичнi привiле!, що майже повсюдно пов'язаш виключно iз земельною власшстю або капiталом, немов би грошi е синонiмом гiдностi i розуму. Але я вiрю у власшсть як ознаку й результат плщно! i корисною пра-цi. Я вбачаю в нш вияв людсько! iндивiдуальностi в матерiальному свiтi. Я вважаю !! не тiльки стимулом до пращ, а й гаранпею вдосконалення само! працi" [8, с. 129]. Комушстичний "стрибок у царство свободи" Дж. Мадзiнi порiвнював iз життям безбожникiв у монастирi, коли будуть втраченi стиму-ли до поступу i буде встановлено примус над масами людей. Замiсть свободи запануе режим "тирани, який знизу догори пронизуе комушзм. Як у холод-нiй, сухiй i недосконалш теорi! економiстiв, людина тут - не бшьш як машина для виробництва. I! свобода вол^ !! особистi заслуги, !! неугавне прагнення до оновлення життя i прогресу зводяться нашвець. У цьому суспшьств^ скам,янiлому за своею формою, зарегульованому в кожнш дрiбницi, особис-тостi немае мiсця. Це життя в монастирi без релiгiйно! в1ри.... Це середньо-вiчне крiпацтво" [8, с. 130].
Пiд впливом щей Ф. Бас^а у 1846 р. в Ггали, однiею з перших у Свро-пi, було оргашзовано асоцiацiю вiльно! торгiвлi, яку очолив професор поль тично! економi! в ушверситетах Турина i Пiзи, депутат, сенатор, а з 1867 р. -мшстр фшанЫв Iталi!, Ф. Феррара. У 50-70-х роках XIX ст. його вплив на ггалшську економiчну думку був визначальним. У 1891 р. вийшло друком його двохтомне видання з ютори економiчно! думки, де майже сто сторшок було присвячено теоретичнiй спадщинi Ф. Бас^а. Саме Ф. Феррара з шшими послiдовниками економiчного лiбералiзму оргашзував у Флоренцi! iталiйське Товариство Адама Смга у вiдповiдь на створення послщовниками шмецько! iсторично! школи та прихильниками державного регулювання економжи на базi унiверситету у Паду! "Асощаци розвитку економiчних дослiджень".
Iталiйським прихильником теори економiчного лiбералiзму (не в ос-танню чергу пiд впливом щей Ф. Бас^а) був один iз лiдерiв Лозаннсько! школи маржиналiзму В. Парето. Його батьки емшрували з Гену! до Парижа через полггичш переслiдування за зв'язок з "Молодою Iталiею" Дж. Мадзшь Першi публiкацi! В. Парето просякнут духом свободи торгiвлi та протесту проти уЫх форм втручання держави в господарську дiяльнiсть. Вiн пщдае критицi урядовi субсидi! та привше!, а також полемiзуе з авторами сощалютично! орiентацi!. В. Парето, разом iз Ф. Феррарою, був одним iз засновникiв вищез-гадуваного Товариства Адама Смга. Першi роботи В. Парето написаш пiд вiдчутним впливом Молшар^ з послiдовниками вчення якого вш поз-найомився в Париж^ зокрема, з I. Гюйо. Пщ впливом Панталеонi В. Парето стае послщовником iдей Л. Вальраса та займае посаду професора полггично! економи у Лозаннському ушверсите^ пiсля смер^ Л. Вальраса. З часом В. Парето переходить на позици неокласично! теорi! з !! концепцiею еконо-мiчно! рiвноваги, яка була йому близька, оскшьки, ще навчаючись у Туринсь-кому полiтехнiчному iнститутi, захистив дипломну роботу у сферi досль дження рiвноваги твердих тiл. У таких сво!х творах як "Соцiалiзм i свобода", "Курс полiтично! економи" та ш., В. Парето розмежовуе вшьне функцiону-вання ринково! економжи та усi форми державного втручання. Цшковито в
дус Ф. Баспа, вш називае митний тариф системою узаконеного грабунку. Розвиваючи концепщю правлячого класу, вперше висунуту в роботах Дю-нуай'е i Ш. Конта, В. Парето, на вщмшу вiд марксистiв, правлячим класом вважав не тих, хто працюе в умовах ринково! конкуренцiï, а державну бюрок-ратiю, корумповану представниками так званого великого бiзнесу. Вiн назвав сучасне йому суспшьство плутодемократiею, вщзначаючи, що на рубежi сто-лггь iдея вiльноï торгiвлi, яка домшувала протягом бiльшоï половини Х1Х ст., перестала бути щеолопею мас, яю проявили симпатiю до лiдерiв соцiалiзму. Для В. Парето, як i для багатьох представниюв класичного лiбералiзму, був характерний глибокий песимiзм вщносно перспектив у ХХ ст. На вщмшу вiд таких лiбералiв як Г. Спенсер, яю до юнця вiдстоювали правомiрнiсть та нез-воротшсть полiтики "laissez fair", В. Парето зробив висновок про фатальне "пошкодження" людини, яка на початку ХХ ст. стала бранцем '4рращональ-них сил". Методолопя В. Парето з часом стала цшковито позитивiстською. Вш вважав, що економiчна теорiя повинна будуватися за взiрцем фiзики, а економiчнi закони повиннi мати кшьюсно визначену форму. Вш полемiзував у цьому питанш з представниками шмецько1* iсторичноï школи, якi взагалi за-перечували наявнiсть унiверсальних економiчних закошв.
Полiтика економiчного лiбералiзму домiнувала у Швецп майже до початку ХХ ст. завдяки дiяльностi мшютра фiнансiв Ю.А. Грипенштедта, який, перебуваючи у 1849 р. у Франци, потрапив шд свiтоглядний вплив Ф. Бас^а i почав розумiти лопчш наслiдки звiльнення торгiвлi вiд обмежень. Ю.А. Гри-пенштедт реорганiзував систему державних фшаншв, позбувся впливу про-текцiонiзму та забезпечив перехiд до вiльноï торгiвлi. Пiд його керiвництвом були вiдмiненi експортнi мита, знижеш мита на ввiз промислових товарiв, лiквiдованi усi нетарифнi обмеження зовшшньо1" торгiвлi, встановлено режим вiльного ввозу i вивозу продукцп сiльського господарства. В результат цих засобiв шведська економiка i торгiвля у другш половинi Х1Х ст. отримали по-тужний iмпульс розвитку, а створеш в цей перiод капiтальнi блага майже сто-лiття забезпечували ефектившсть шведсько1' економiки. У 1877 р. шведсью лiберали на чолi iз Ю.А. Грипенштедтом органiзували Шведське економiчне товариство, дiячами якого були: Ю.В. Арнберг, керiвник Центрального банку Швеци, А.Г. Беннiк, директор митно1' служби, а по^м - мiнiстр фшанЫв, про-вiднi банкiри та економюти краши, зокрема, А.О. Валленберг, Ю.Х. Пальме, дiячi закладiв науки та осв^и.
Наприкiнцi Х1Х ст. "адвокатом пол^ики "laissez fair", за словами М. Олсона, виступав "старомодний" лiберал, представник шведського маржи-налiзму К. Вшсель, який вважав, що "примус сам по ^6î е зло" [9, с. 120]. На думку М. Блауга, К. Вшсель не був оригшальним економютом, але його заслуга полягае в тому, що вш "вишкав булки з тюта, замiшеного iншими" [5, с. 504]. У К. Вжселя "сплгаються до купи всi нитки неокласично1' традицiï": те-орiя корисностi та "обтяжливостГ Джевонса, теорема про максимiзацiю при-бутку Курно, теорiя гранично1' продуктивностi Кларка, концепцiя виробничо1' функци Вiкстида, закони вiддачi Маршалла, теорiя капiталу Бьом-Баверка i концепцiя рiвноваги на багатьох ринках Вальраса. "Старомодний" за М. Ол-соном, лiбералiзм К. Вiкселя виявлявся у його ставленш до держави. З одного
боку, вш визнавав, що держава не може шдтримувати ютотш суспiльнi пос-луги завдяки ринковiй системi, бо громадянин може отримувати вигоди вiд цих послуг незалежно вiд того, сплачував вш за них чи ш; з iншого боку -держава школи не повинна стягувати податки з громадянина без його згоди. К. Вжсель наполегливо шукав таку полггичну модель, щоб у держав^ як i у вiльнiй ринковш економiцi, нixто не був присилуваний витрачати грошi на програми, яких шхто з громадян не тдтримуе.
Висновки. Сформований пiд впливом французького Просвггництва та британського меxанiстицизму та утилггаризму, лiбералiзм Х1Х ст. поширю-вався по Gвропi, маючи в свош основi парадигмальну iдею емансипаци лю-дини. Економiчний лiбералiзм цю щею подавав у формi мехашзму "невидимо!' руки" вiльного конкурентного ринку, використовуючи як штелектуаль-ний базис теоретичш здобутки А. Смгга. Економiчний лiбералiзм, заявляючи про дда унiверсальниx економiчниx законiв, манiфестував себе як екумешчне вчення, адже свобода - це сутшсна властивiсть людини, яка не витжае, а от-же, не може обмежуватися, простором политично", релiгiйноi чи расовоi щен-тичностi. Свобода творить простiр власноi iдентичностi у якому зденацюна-лiзований приватний iнтерес е двигуном сусшльно' системи. Перспективним полем для подальших дослiджень може виступити переxiд вщ юторико-хро-нологiчного до функцiонального дослщження економiчного лiбералiзму, зок-рема висвгглення його взаемозв'язку iз науково-теxнологiчним прогресом.
Лггература
1. Довгаль О.А. Протекцюшзм i л1берашзм у процес глобашзаци свггово' економши: (Питания теори i методологи) / О.А. Довгаль. - Харюв : Изд-во "НУА", 2004. - 320 с.
2. Мовсесян А.Г. Либерализм и экономика / Александр Григорьевич Мовсесян. - М. : Изд-во "Логос", 2003. - 240 с.
3. Бастиа Ф. Экономические гармонии. Избранное / Фредерик Бастиа : предисл. Гр.Г. Сапова : пер. с франц. Ю.А. Школенко. - М. : Изд-во "Эксмо", 2007. - 1200 с. - (Антология экономической мысли).
4. Булгаков С.Н. История экономических и социальных учений / Сергей Николаевич Булгаков; вступ. статья, сост. и примеч. В.В. Сапова. - М. : Изд-во "Астрель", 2007. - 988 с.
5. Блауг М. Економ1чна теор1я в ретроспектив! / Марк Блауг. - К. : Изд-во "Основи",
2001. - 680 с.
6. Бастиа Ф. Экономические софизмы или хитрые уловки, разоблаченные сторонником свободной торговки / Фредерик Бастиа. - М. : ООО "Социум", ЗАО Изд-во "Экономика",
2002. - 304 с.
7. Менгер К. Избранные работы / К. Менгер. - М. : Изд. дом "Территория будущего", 2005. - 496 с.
8. Варварцев М.М. Джузеппе Мадзш, мадзшзм i Украша : монограф1я / М.М. Варвар-цев. - К. : Утв. вид-во Пульсари, 2005. - 304 с.
9. Олсон М. Влада i процв1тання. Подолання комунютичних i катташстичних диктатур / М. Олсон. - К. : Вид. д1м "Киево-Могилянська академ1я", 2007. - 174 с.
Кривицкая О.А. Особенности развития либеральных экономических теорий в европейских странах в XIX в.
Отражено развитие экономического либерализма в европейских странах в Х1Х в. Приведены ведущие ученые этого периода, которые внесли наиболее весомый взнос в эволюцию и распространение экономического либерализма, раскрыта их роль в формировании либеральных научных школ и институционных ячеек либеральной научной мысли и экономической политики. Установлено, что экономический либерализм, заявляя о действии универсальных экономических законов, мани-
фестировал себя как экуменическое учение, ведь свобода - это сущностное свойство человека, который не вытекает, а следовательно, не может ограничиваться, пространством политической, религиозной или расовой идентичности.
Kryvycka O.A. Peculiarities of liberal economic theories development in European countries in XIX century
Development of economic liberalism in European counties in XIX century is covered. Key scientists of this period are defined, whose contribution in development and spreading of economic liberalism was most essential. Their role in formation of liberal economic schools and other institutional centers of liberal economic thought is revealed. It is set that economic liberalism, declaring about the action of universal economic laws, demonstrated itself as экуменическое studies, in fact freedom is essence property of man which does not flow out, and consequently, can not be limited, by space of political, religious or racial identity. _
