CC BY
25
О. Г. Данильян, доктор фшософських наук, професор
ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ В ТРАНЗИТИВНОМУ СУСП1ЛЬСТВ1
Розвиток культури в транзитивному суспiльствi е достатньо складним i суперечливим завданням. З одного боку, створення демократично!, сощаль-но!, правово! держави припускае достатньо високий рiвень культури населен-ня; з другого боку, в транзитивному суспшьсга, як правило, ввдсутш необхщ-нi умови для формування культури населення. Тому не випадково проблема розвитку культури в транзитивному суспшьсга е сьогодш особливо актуальною.
Вщомо, що культура будь-якого суспшьства, у тому числi i транзитивного, е складною системою, елементами (тдсистемами) яко! е традицiйнi й шно-вацiйнi культурнi форми, субкультури рiзних соцiальних прошаркiв, груп, етноав, релiгiйних конфесiй. У цiй системi розрiзняють також певнi рiвнi: ел^ну культуру, народну культуру, масову культуру [1].
Вс соцiокультурнi елементи об'еднуються в едину систему на основi за-гальнозначущих для даного суспшьства щнностей, якi е певним фундаментом, на якому базуеться культурна рiзноманiтнiсть. Найважлившими консолщу-ючими засадами суспшьства, «полем тяжшня», що об'еднуе його суб'екпв в единий соцiокультурний оргашзм, е: спiльнiсть юторп, економiчного життя, психiчних якостей, мови, релiгiйних i етичних цiнностей тощо. Загальнозна-чущi цiнностi е i в рiзних соцiокультурних системах. Ця множина загальних рис, властивостей культур рiзних народiв, етносiв, що дозволяе зробити ви-сновок про глобалiзацiю культури людства, одержала назву культурних унь версалш (Дж. Мердок) [2, с. 45-46].
О^м певних рис едностi, мiж елементами сощокультурно! системи, а також мiж культурами в цшому, iснують певнi вiдмiнностi, якi в процес взаемо-дп суб'ектiв суспшьства можуть перебувати в рiзних станах: вщ гармони до конфлiкту. Найтиповшими видами конфлiкту у сферi культури е: колiзiя мiж традицiйними й шновацшними формами в !! розвитку, аномiя, культурне вщ-ставання (культурний розрив), зiткнення сощокультурно!' системи i субкультури, мiжцивiлiзацiйнi (мiжсоцiокультурнi) конфл^и тощо.
Розвиток культури е складним, суперечливим процесом. У ньому мають мюце як традицiйнi форми, зв'язок з рашше досягнутими цiнностями культури, так i iнновацiйнi форми, що сприяють розвитку. Традицiйнi та шнова-цiйнi форми в культурi - дiалектично взаемозв'язанi явища, як багато в чому визначають процес п розвитку [3]. С всi пiдстави стверджувати, що рухома,
шновацшна сторона в культурi пов'язана з проблемами та конфл^ними си-туащями в 11 розвитку i визначаеться реальними суперечностями суспшьного життя.
При змш сощально-економiчноi основи життя суспiльства або виникнен-нi нових потреб в житп соцiальних систем старi культурш традицп вже не в змозi виконувати свою регулятивну функцiю, що приводить до появи куль-турних шновацш. Iнновацiйнi i традицiйнi культурш щнносп, як правило, спiвiснують разом якийсь час, у ходi якого старi культурнi форми поступово витюняються або трансформуються. Конфлiкт, що виникае мiж культурними цiнностями, яю протистоять мiж собою, гостро переживаеться людьми, оскшь-ки змiна старо! традицп на нову пов'язана з ломкою культурного стереотипу.
В умовах сощально-пол^ичних, економiчних криз суспiльства, у пере-хiднi перiоди його розвитку, коли руйнащя старо!, традицшно! культури на-багато випереджае процес генерацп шновацшних культурних форм, виникае культурна аномiя. Пiд аномiею розумiеться порушення едност культурного процесу, стан цiннiсно-нормативного вакууму в суспшьст (Е. Дюркгейм), внаслщок чого традицiйнi культурнi норми i цiнностi вже не працюють, а ш-новацiйнi вiдсутнi або ще не повнiстю встановилися [4, с. 34]. Культурна аномiя в транзитивних сощальних системах призводить до етично! деградаци суспiльства, настання бездуховностi, речовизму, поширення шаблонно! псев-докультури.
Важливим компонентом культури е духовна культура, яка виконуе особ-ливу роль у процес трансформацп суспiльства. Якщо суспiльства тотал^ар-ного й авторитарного титв для пiдтримки гомогенностi сощально! системи, пiдвищення !! стiйкостi i керованостi використовують метод придушення небажаних цiнностей та iнтересiв, ушфшацл основних компонент духовно!' культури, то перехщш соцiальнi системи втрачають штучний мошзм щннос-тей та iнтересiв, мюце якого починае займати плюралiзм нових орiентацiй. Проте такий псевдоплюралiзм, не заснований на консенсус з приводу базових, життево важливих для суспшьства цiнностей та iнтересiв, призводить не до вдосконалення соцiуму i його консолщацп, а до розвитку його за найдрама-тичнiшим сценарiем. Одна частина суспшьства прагне повернутися до колиш-ньо! едностi, гомогенностi, шша бажае ще бшьшо! плюралiзацii сфери духовно!' культури, щнностей та штереав, заперечуючи моральний контроль i ощн-ки, вважаючи вищим благом ^нування самий плюралiзм. Тому, крiм соцiальних, економiчних, полiтичних протирiч, у таких системах закономiрно загострюються i суперечностi у сферi духовно!' культури [5, с. 27-43].
Особливють формування духовно! культури в перехщних сощальних системах полягае також i у тому, що в даний перюд у нш вiдтворюються i всту-
пають у гостру боротьбу форми свщомосп, кожна з яких у розвиненому ви-глядi характеризуе певний юторичний етап. Це - авторитарна i лiберально-демократична, комушстична i антикомунiстична, релiгiйна i ате"стична, етатистська i анархiстська форми свщомосп. Це призводить до небезпечно" поляризащ" духовно" культури суспiльства, виникнення в нш екстремiстських рухiв рiзноманiтного гатунку, що актуалiзуе суперечностi в шших сферах життя суспiльства та ускладнюе розв'язання "х.
1ншим, неусувним у сучасних умовах конфлiктом у розвитку культури е кон-флiкт мiж "" основними формами, частинами, тобто мiж матерiальною i духовною культурою. Цей конфл^ носить назву культурного вщставання (культурного розриву). Найвидатн^ представники концепщ" «сощокультурного вщставання» О. Огберн, Л. Уайт, А. Фiркандт зазначали, що накопичення шноващйних форм культури вщбуваеться в постшно зростаючому темпi; рiзнi сфери сучасно" культури розвиваються з неоднаковою швидкютю. Наприклад, матерiальна культура розвиваеться вщносно швидко, а духовна («адаптивна») -повшьшше. Звiдси виникають значш культурнi вiдставання в духовному житп суспiльства, тобто конфлiкт у сферi культури. Необхiдно також зазначити, що у рядi випадкiв фiксуеться i зворотний феномен, коли на певному тимчасовому iнтервалi духовна культура випереджае матерiальну [6, с. 45-52].
У будь-якому суспшьсга разом з елементами загальнолюдсько" культури i домiнуючою сощокультурною системою (суперкультурою) можна видiлити i субкультури (пiдкультури) - культурнi зразки, що "х використовують суб'екти суспшьства як антипод пануючим цiнностям. Iнодi такi моделi культури, що формуються пiд впливом етнiчного походження, релш", способу життя тощо, знаходяться в сташ конфлiкту з суперкультурою, тобто е контркультурою.
Автором термша «контркультура» е американський сощолог Теодор Роз-зак, який пiд час студентсько" револющ" 60-х рр. ХХ ст. у США так назвав культуру, створену молодими i протилежну культурi батьюв. Для класично" контркультури характерна вщмова вiд сталих соцiальних щнностей, мораль-них норм i iдеалiв, стандартiв та стереотипiв масово" культури, а також способу життя, в основi якого лежить установка на респектабельшсть, сощальний престиж, матерiальне благополуччя. Вiдмова, як правило, виражаеться в не-гативiзмi по вщношенню до культурних досягнень людства та екстравагантнш манерi мислення, вiдчуття, спшкування. Культ розуму i науки замшюеться культом несвiдомого вияву природних пристрастей i мiстичного екстазу душi; пуританська мораль - вщвертютю iнтимних зв'язюв; праця - масовими оргi-ями, наркомашею тощо. Протест проти «масового суспiльства» i масово" культури одержав практичне завершення в органiзацii рiзних комун, у яких мав здшснюватися вияв iстинно гуманного вiдношення людини до св^, iнших людей i до самого себе [8, с. 265-266].
Сьогодш тд контркультурою, ^м розумшня !! як форми виразу духовного протесту проти культури шдус^ально розвинених кра!н, що набула поширен-ня серед частини молодi Заходу в 60-70-х рр. ХХ ст., стали вважати будь-яю протиставлення фундаментальним цiнностям пануючо! культури. Контркультура - це така субкультура, яка не просто вiдрiзняеться вщ домiнуючоi культури, але протисто!ть, перебувае в конфлiктi з пашвними цiнностями.
Як висновок можна констатувати, що соцiальнi трансформацп закономiр-но викликають загострення протирiч у вах сферах життя суспiльства, у тому чист i у сферi культури. Тому складнi соцiальнi процеси в сучасному свт неможливо ращонально пояснити, а тим бiльше ефективно ними управляти без розумiння ролi в !хшй динамiцi соцiальних протирiч у всьому !х рiзно-маштп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Пелипенко А. Культура как система / А. Пелипенко, И. Яковенко. - М. : Языки рус. культуры, 1998. - 376 с.
2. Смелзер Н. Социология / Н. Смелзер ; пер. с англ. З. П. Вольская ; ред. В. А. Ядов. -М. : Феникс, 1994. - С. 45-46.
3. Гуревич П. Фундаментализм и модернизм как культурные ориентации / П. Гуре-вич // Обществ. науки и современность. - 1995. - № 4. - С. 154-162.
4. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Э. Дюрк-гейм ; пер. с фр. А. Б. Гофмана. - М. : Наука, 1991. - 431 с.
5. Данильян О. Г. Сощальш протир1ччя у посттотаттарних системах: методолопя дослщження та розв'язання / О. Г. Данильян. - Х. : Основа, 1998. - 253 с.
6. Ерасов Б. С. Социальная культурология / Б. С. Ерасов. - М. : Аспект-Пресс, 1997. - 341 с.
7. Тараненко В. М. Культурология : [учеб. для вузов] / В. М. Тараненко, В. Н. Ти-щенко ; под ред. О. Г. Данильяна. - Харьков : Коллегиум, 2008. - 500 с.
8. Сучасний словник ¡з суспшьних наук / за ред. О. Г. Данильяна, М. I. Панова. - Х. : Прапор, 2006. - 432 с.
О. В. Зтченко, доктор юторичних наук, доцент
ОСОБЛИВОСТ1 1СТОРИЧНИХ ВПЛИВ1В НА ФОРМУ ТА ЗМ1СТ КОНСТИТУЦ1Й АФРИКАНСЬКИХ КРА1Н
Право кожного народу формуеться тд впливами зовшшшх i внутршшх, тобто чисто нащональних чинниюв, яю складаються у процеа юторичного
