ОСОБЛИВОСТІ МОТОРНИХ ФЛУКТУАЦІЙ ПРИ РІЗНИХ ФОРМАХ ХВОРОБИ ПАРКІНСОНА Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

DOI 10.31718/2077-1096.22.2.25 УДК 615.858-008.6-07-08

Таряник К.А., Шкодна А.Д., Литвиненко Н.В. ОСОБЛИВОСТ1 МОТОРНИХ ФЛУКТУАЦ1Й ПРИ Р1ЗНИХ ФОРМАХ ХВОРОБИ ПАРК1НСОНА

Полтавський державний медичний уыверситет

Леводопа е одним з найефективнiших препарат'т для лкування хвороби Парюнсона. На жаль, на сьогодн ще не знайшли леводопи, яка не мае поб'чного впливу на органiзм при тривалому викорис-танн'1. Через деюлька роюв прийому дано)' терапп у б'тьшост'! хворих змнюеться реак^я на препа-рати леводопи - знижуеться тривалсть дп разово)' дози, з'являються р'зю коливання у стан хворого (моторнi флуктуацп) та дисюнезИ Метою нашого досл'дження стало вивчити частоту та характер моторних флуктуа^й при рiзних формах хвороби Парюнсона та о^нити )х вплив та яюсть життя пацiентiв. З цею метою нами було обстежено 80 пацiентiв '¡з хворобою Парюнсона, як знаходились на обстеженнi та стацонарному лкуванн в неврологiчному в 'дд 'тенш КП «Полтав-ська обласна клiнiчна лкарня '¡м. М.В. Скл'фосовського ПОР» та на баз/ Центру для пацiентiв '¡з хворобою Парюнсона та iншими нейродегенеративними захворюваннями на баз/ кафедри нервових хвороб Полтавського держаного медичного унверситету. У пацiентiв оцнювали в/'к, тривалсть захворювання, тривалсть терапп препаратами леводопи, дозу препарат/'в леводопи, частоту / характер моторних флуктуа^й. Д'агноз встановлювався зг/'дно з критерiями Всесвтнього Банку мозку Велико)' БританП. Ступнь клiнiчних прояв/'в визначали по ун'ф 'кованШ рейтинговй шкалi оцн-ки хвороби Парюнсона модиф'ковашй Мiжнародним товариством хвороби Парюнсона та рухових розлад'т та шкалi Хена та Яра. Ступнь о^нки повсякденно)' активност/ проводили за шкалою Шваба та 1нгланда. Для о^нки моторних флуктуа^й та дисюнезЮ застосовували щоденник патента, який патент самостЮно заповнював впродовж 3 дн/'в до в'зиту в клiнiку. По щоденнику визначали тривалсть «off-перюду» на фон лкування. В залежност/ в'д форми захворювання видлили: 1 група - 40 пацiентiв '¡з акiнетико-ригiдною формою; 2 група - 40 пацiентiв '¡з змшаною аюнетико-ригiдно-тремтючою формою. Встановлено, що дебют обох форм хвороби Парюнсона переважно припадае на похилий в/'к, який характеризуеться метабол'чними змнами, що може в'д'гравати роль у сприйнятливост/ до лкування препаратами леводопи. У групах пацiентiв не визначено статис-тично значущих в'дм'нностей за вком патента, вком дебюту захворювання, тривалстю захворювання та тривалстю терапп препаратами леводопи, стад'ею по шкалi Хен та Яр. Зг'дно шкали Шваба та 1нгленда виявлено вищий р'тень залежност/ в'д сторонньо)' допомоги у групi 1 порiвняно з групою 2, що може бути спричинене бльш вираженими моторними розладами / моторними флук-туац^ями. Продемонстровано, що за умови сп'тставност'! за клiнiчною тяжюстю, тривалстю захворювання та вживання препарат'т леводопи па^енти з р1'зними формами хвороби Парюнсона де-монструють в'дм'нност'! у вираженост!' рухових порушень, зокрема у якост/ моторних ускладнень леводопатерапп, що проявляються у форм!' моторних флуктуа^й. При цьому р'зн'! форми хвороби Парюнсона не в1'др1'зняються за частотою поширеностi рiзних типв моторних флуктуа^й / по-требують розробки нових пдходв до корек^й цих станв.

Ключов1 слова: хвороба Паркшсона, моторы флуктуацп, дисшезп, леводопатерагля.

Дана стаття е фрагментом науково-домдно)' роботи кафедри нервових хвороб iз нейрохiрургiею та медичною генетикою УкраТнськоТ медично)' стоматоло^чно)' академп на тему «Клiнiчнi, молекулярно-генетичнi та нейрофiзiологiчнi особливот перебiгу рiзних форм хвороби Парюнсона» (№ держреестрацп 0119и102848), у яюй автор е спiввиконавцем.

Хвороба Паркшсона (БП) - одне з найчастн дшки цього препарату в оргашзмк Так, зокрема, ших невролопчних захворювань похилого вку. кл^чне дослщження пролонгованоТ форми ком-Застосування препара^в леводопи здшснило бшованого препарату леводопа/карбщопа за-прорив у лкуванш таких па^енпв, даруючи Тм безпечуе бтьш постшну терапевтичну концент-полтшення руховоТ активности покращення яко- рацш леводопи в плазмi протягом тривалого част та тривалост життя [1]. Однак, у кожноТ тера- су. Це дослщження продемонструвало вищу пи, е позитивы та негативн ефекти лкування. ефективнють пролонгованоТ форми препарату, На жаль, на сьогодн ще не знайшли леводопи, шж звичайн пероральн препарати леводо-яка не мае побiчного впливу на оргашзм при пи/карбщопи, для лкування рухових ускладнень, тривалому використанш. Через дектька рош особливо з штервалами «вимкнення». Змен-прийому даноТ терапп у бшьшосп хворих змшю- шення частоти прийому препарату за рахунок еться реак^я на препарати леводопи - знижу- його пролонгованоТ дм також може покращити еться тривалють дм разовоТ дози, з'являються комплаенс патента завдяки спрощенш схемi рiзкi коливання у стаж хворого (моторн флукту- прийому препаратв. Однак ц препарати не на-ацп) та дискшези [2,3]. були широкого поширення через недостатню

Леводопа е одним з найефектившших препа- вивченють щодо особливостей застосування у

ратв для лкування хвороби Паркшсона, однак кшычнш практик [4].

через останш дослщницью ^^ативи були спря- Тому, незважаючи на числены дослщження

моваш на оптимiзацiю фармакокшетичноТ' пове- спрямоваы на розробку препара^в, яю б змен-

шили розвиток моторних ускладнень вщ лево-допатерапи, проблема розвитку моторних флуктуацш залишаеться актуальною в усi кражах бвропи. Походження рухових флуктуацiй мае багатофакторну структуру. У мiру прогресування ХП i продовження дегенерацп нiгрострiарних дофамiнергiчних нейронiв пресинаптичнi нейро-ни втрачають здатнiсть зберiгати та вивтьняти леводопу пiсля ферментативного перетворення на дофамш. Як наслiдок вiдповiдь на екзогенну леводопу починае вщдзеркалювати и короткий перiод напiввиведення (90 хвилин). Також вва-жаеться, що швидка циклiчна кiнетика та пуль-суюча стимуляцiя дофамiнових рецепторiв до-фамшом можуть сприяти звуженню терапевтич-ного вкна з часом. Додатковим фактором е те, що всмоктування леводопи в тонкш кишц знач-ною мiрою залежить вiд правильного всмоктування в кишечнику, яке може бути порушено рядом факторiв, включаючи погане спорожнення шлунка, повтьний час проходження через кишечник, конкуруючий харчовий бiлок i надмiрний рiст бактерiй у тонкiй кишц [5].

1снують кiлька типiв немоторних флуктуацш:

1) «Зношування», що характеризуеться повторною появою симптомiв паркшсоызму, оскн льки ефект леводопи зменшуеться ближче до кiнця iнтервалу мiж дозами;

2) Непередбачуванi перiоди «вимкнення» без явного зв'язку мiж часом прийому леводопи та появою епiзодiв «вимкнення»;

3) Застигання пщ час ходи;

4) Недостатне «включення» з вщсутнютю вщ-повiдi «включення» або и вiдсутностi пiсля при-йому дози леводопи;

5) Гостра акiнезiя.

Феномен «виснаження дози» - найбiльш по-ширене ускладнення у па^етчв iз хворобою Паркшсона. На фонi лiкування поступово з'являеться феномен «включення-виключення», а потiм, помiж iнших моторних флуктуацiй, ви-никае феномен вщтермшованого «включення» та «йошг» [6].

Розвиток моторних флуктуацiй та дискшезш, пов'язаний iз низкою факторiв, що включають тривалiсть i дозування леводопи, вк початку захворювання, стрес, сон, прийом Тж1, та iншi по-казники фармакокiнетики та фармакодинамки [7].

Дискшезп представляють собою мимовтьы, безцiльнi, неритмiчнi, хоре'формн рухи, як за-звичай виникають у моменти досягнення максимального ефекту дм леводопи (дискiнезiя пiку дози) або на початку та в кшц дм препарату (двофазна дискiнезiя) [8].

Вважаеться, що найсильшшими прогностич-ними факторами моторних ускладнень е бтьш молодий вк на момент початку захворювання, бтьша тяжкiсть захворювання та бтьш висока

доза перорально' леводопи. Кл^чы спостере-ження та нещодавн дослiдження свiдчать про те, що поширенють дискшезп нинi нижча, шж це було в попереднi епохи, ймовiрно, через тенде-нцiю клшщиспв використовувати нижчi дози леводопи пщ час перебiгу захворювання зараз, шж у минулому [9].

При цьому було показано, що поширенють дискшезш збтьшуеться приблизно на 10% пацн ен^в за кожен рк застосування леводопи, на-ближаючись до 90% через 10 рош [10]. Тому попередження моторних флуктуацш та дискшезш - це один iз основних прюрите^в при виборi лкування пацiентiв з хворобою Паркшсона.

Вщомо, що рiзнi форми хвороби Паркшсона в^зняються не лише за частотою та виражеш-стю рухових порушень, а й немоторними симптомами, серед яких вагому роль посщають по-рушення циркадного ритму [11]. Функцюнування циркадно' системи може також впливати на ри-тмiчнiсть коливань моторних симптомiв та фар-макокiнетику препаратiв, якi використовуються для лкування хвороби Паркiнсона, шляхом ре-гуляцп гормонального гомеостазу органiзму [12]. Однак особливостi моторних та немоторних флуктуацш при рiзних формах хвороби Паркшсона достеменно не вивченк

Мета дослщження

Вивчити частоту та характер моторних флуктуацш при рiзних формах хвороби Паркшсона та оцшити 1'х вплив та якють життя пацiентiв.

Матерiали та методи дослщження

Нами було обстежено 80 пацiентiв iз хворобою Паркшсона, як знаходились на обстеженнi та стацюнарному лiкуваннi в неврологiчному вщдтенн КП «Полтавська обласна клiнiчна ль карня iм. М.В. Склiфосовського ПОР» та на базi Центру для па^ен^в iз хворобою Паркiнсона та шшими нейродегенеративними захворюваннями на базi кафедри нервових хвороб Полтавського держаного медичного ушверситету.

У ходi дослщження ми оцшювали вiк, трива-лють захворювання, тривалiсть терапп препаратами леводопи, дозу препара^в леводопи, частоту i характер моторних флуктуацiй.

Дiагноз встановлювався згiдно з критерiями Всесвiтнього Банку мозку Велико' Британп. Сту-пiнь клiнiчних проявiв визначали по ушфкованш рейтинговiй шкалi оцшки хвороби Паркiнсона модифiкованiй Мiжнародним товариством хвороби Паркшсона та рухових розладiв (MDS-UPDRS) та шкалi Хена та Яра. Ступiнь оцшки повсякденно' активностi проводили за шкалою Шваба та 1нгланда. Для оцшки моторних флуктуацш та дискшезш застосовували щоденник патента, який патент самостшно заповнював впродовж 3 дшв до вiзиту в клiнiку. По щоденни-ку визначали тривалiсть <^-перюду» на фонi лiкування.

Пацieнти, в залежност вiд переважання сим-nTOMiB, були розподiленi на групи:

1 група - 40 па^енпв i3 акiнетико-ригiдною формою (АР);

2 група - 40 па^етчв i3 змшаною акнетико-ригiдно-тремтючою (АРТ) формою.

Критерiями включення в дослiдження були: вставлений дiагноз хвороби Паркiнсона, 27-30 балiв по короткiй шкалi оцiнки когштивних функ-цiй (Mini-Mental State Examination), лкування препаратами леводопи бiльше 3 рокв, наявнiсть моторних флуктуацiй.

Критерп виключення були: вторинний паркн-сошзм, «паркнсошзм-плюс», стадiя ХП за шкалою Хена та Яра бтьше 4, цереброваскулярш захворювання, вiк 90 рокв i бiльше.

Bci па^енти, включенi в дослiдження отриму-вали лкування препаратами леводопи. Оскiльки АР група мае бтьш вираженi симптоми пору-шення моторних функцiй, зокрема вищий стушнь ригiдностi та брадикнези, цi пацiенти отримува-ли бтьш висок дози препара^в.

Статистична обробка отриманих результат проводилася за допомогою програм EZR Statistics 1.34 (Ушверситет Джичi, Японiя) та IBM SPSS Statistics (IBM inc., США). Нормальнють розподту кiлькiсних показникiв визначали за

Клнчна х,

критерiем Шапiро-Уiлка. Результати дослщжен-ня аналiзували за допомогою описових методiв статистики iз визначенням середнiх величин (М) та стандартного вщхилення (а) для ктьксних змiнних та вiдносного (%) i абсолютного (абс.) значення для яксних. При статистичнiй обробцi кльксних ознак у двох групах використовували t-тест для незв'язаних вибiрок. Статистичний аналiз якiсних показникiв частоти мiж двома гру-пами проводили за критерiем Xi-квадрат Пiрсона з поправкою Йейтса. Критичним вважали р-значення 0,05.

Результати до^дження та 1х обговорення

Середнiй вiк хворих склав 63,6±4,9 роки, се-реднiй вк дебюту захворювання 58,1±4,2 роки, середня тривалють хвороби Паркiнсона 70,7±6,9 мюящ середня тривалiсть лiкування препаратами леводопи склала 51,4±10,5 мюяцк

Таким чином спостерiгалося, що дебют АР та АРТ форм хвороби Паркнсона переважно при-падае на похилий вк, який характеризуеться ме-таболiчними змiнами, що може в^фгравати роль у сприйнятливостi до лкування препаратами леводопи.

Характеристика пацiентiв, що були включеш в дослiдження представлена у табл. 1.

Таблиця 1.

перистика na^eHmie i3 pi3HUMU формами хвороби Парюнсона на фон прийому препaрamiв леводопи (М±о)

Показник Пацiенти iз ХП 1 група 2 група p-значення

(n=80) (n=40) (n=40)

Вк (роки) 63,6±4,9 62,3±4,7 64,8±5,1 0,452

Вк початку захворювання (роки) 58,1±4,2 59,8±4,7 56,3±3,6 0,684

Тривалють захворювання (мю) 70,7±6,9 72,7±6,2 68,6±7,6 0,385

Тривалють терапп леводопою (мю.) 51,4±10,5 52,8±9,3 49,9±11,6 0,108

Доза леводопи (мг) 555,7±140,5 580,4±160,7 530,9±120,4 0,041*

Шкала MMSE 27,3±1,9 27,1 ±1,8 26,8±2,0 0,551

Шкала Хен та Яр 3,7±0,8 3,7±0,7 3,6±0,9 0,703

UPDRS-I 2,85±1,1 2,8±1,3 2,9±0,8 0,362

UPDRS-II 12,6±7,3 12,9±6,5 13,2±11,2 0,741

UPDRS-III (off) 35,1±10,2 33,7±11,4 28,4±12,4 0,025*

UPDRS-IV 4,7±1,2 3,2±1,3 2,8±0,8 0,044*

Шкала Шваба та 1нгленда 85,12±5,69 78,29±9,84 88,13±7,51 0,027*

Прим1тка. * - значущсть в1дм1нностей на рвн р<0,05

Таким чином встановлено, що па^енти обох груп не демонстрували статистично значущих вщмшностей за вком патента, вком дебюту захворювання, тривалютю захворювання та тривалютю терапп препаратами леводопи.

Групи па^ен^в були сшвставними за рiвнем когштивних функцш та стадiею захворювання за шкалою Хена та Яра i не демонстрували статистично значущих вщмшностей.

Поряд з цим було статистично пщтверджено, що доза препара^в леводопи у па^ен^в групи 1 була вищою, що обумовлювалося ключною картиною захворювання у данш групi. Не зважаючи на бтьш висок дози препарату леводопи у груш 1 спостер^алися вищi бали за шкалою оцшки

моторних функцш UPDRS-Ш в офф-перiодi та шкалою оцшки ускладнень леводопатерапп UPDRS-IV, яка включае характер i вираженiсть дискнезш, моторних флуктуацiй та розладiв сну i вегетативно! нервовоТ системи.

Ступiнь повсякденноТ активностi за шкалою Шваба та 1нгленда продемонстрував вищий рь вень залежностi вiд сторонньоТ допомоги у груш 1 порiвняно з групою 2, що може бути спричине-не бтьш вираженими моторними розладами i моторними флуктуацiями.

Оцшка частоти та характеру моторних флук-туацiй у пацiентiв з ХП, що були включеш в до-слщження представлено у табл.2.

Таблиця 2.

Оценка моторних флуктуа^й у групах nau,ieHmie i3 pi3HUMU формами хвороби Парюнсона на фонi прийому npenapamie леводопи, абс. (%)

Тип моторних флуктуацш Група

Група 1 (n=40) Група 2 (n=40)

«Зношування» дози 12 (30%) 14 (35%)

Непередбачуваш перюди «вимкнення» 10 (25%) 11 (28%)

Застигання пщ час ходи 13 (33%) 8 (20%)

Недостатне «включення» 5 (12%) 7 (17%)

Гостра акiнезiя 0 (0%) 0 (0%)

Нами встановлено, що найбтьш поширеними типами моторних флуктуацш як у rpyni 1, так i в rpyni 2 були ефект «зношування» дози, засти-гання пiд час ходи та непередбачуван перiоди вимкнення, що безпосередньо пов'язан з лево-допатерапieю.

Найменшу частоту виявлення складали мо-торн флуктуацп за типом недостатнього «вклю-чення». При цьому серед обстежуваних па^ен-тiв не було виявлено випадш гостроТ акшезп, що вказуе на адекватнiсть п^браноТ терапп.

Не було виявлено статистично значущих вщ-мшностей за частотою виявлення окремих титв моторних флуктуацiй у па^етчв з рiзними формами хвороби Паркшсона (х2=1,73, p=0,631).

Висновки

Нами продемонстровано, що за умови сшвс-тавностi за клiнiчною тяжкiстю, тривалютю за-хворювання та вживання препаратв леводопи пацieнти з рiзними формами хвороби Паркшсона демонструють вiдмiнностi у вираженост рухових порушень, зокрема у якост моторних усклад-нень леводопатерапп, що проявляються у формi моторних флуктуацш. При цьому рiзнi форми хвороби Паркшсона не в^^зняються за частотою поширеност рiзних титв моторних флукту-ацiй i потребують розробки нових пiдходiв до ко-рекцiй цих станiв.

Перспективи подальших дослiджень

Подальшi дослiдження мають бути спрямо-

кцп моторних флуктуацiй, виявлення факторiв ризику Тх розвитку та особливостей ключного перебiгу у па^етчв з рiзними формами хвороби Паркшсона.

Лтература

1. [Shkodina A, Tarianyk K, Boiko D. Influence Of Sleep Disturbances On Cognitive Decline In Patients With Parkinson's Disease. Ukr Sci Med Youth J 2020;117:58-67.

2. Agnieszka W, Pawet P, Matgorzata K. How to Optimize the Effectiveness and Safety of Parkinson's Disease Therapy? - A Systematic Review of Drugs Interactions with Food and Dietary Supplements. Curr Neuropharmacol 2022;20:1427-47.

3. Jankovic J. Motor fluctuations and dyskinesias in Parkinson's disease: Clinical manifestations. Mov Disord 2005;20:11-6.

4. Müller T, Möhr J-D. Efficacy of carbidopa-levodopa extended-release capsules (IPX066) in the treatment of Parkinson Disease. Expert Opin Pharmacother 2018;19:2063-71.

5. [Medeiros CAM, Carvalhedo de Bruin PF, Lopes LA, et al. Effect of exogenous melatonin on sleep and motor dysfunction in Parkinson's disease. A randomized, double blind, placebo-controlled study. J Neurol 2007;254:459-64.

6. Pahwa R, Isaacson S, Jimenez-Shaheed J, et al. Impact of dyskinesia on activities of daily living in Parkinson's disease: Results from pooled phase 3 ADS-5102 clinical trials. Parkinsonism Relat Disord 2019;60:118-25.

7. Warren Olanow C, Kieburtz K, Rascol O, et al. Factors predictive of the development of Levodopa-induced dyskinesia and wearing-off in Parkinson's disease. Mov Disord 2013;28:1064-71.

8. Armstrong MJ, Okun MS. Diagnosis and Treatment of Parkinson Disease. JAMA 2020;323:548.

9. Aradi SD, Hauser RA. Medical Management and Prevention of Motor Complications in Parkinson's Disease. Neurotherapeutics 2020;17:1339-65.

10. Nutt JG. Motor fluctuations and dyskinesia in Parkinson's disease. Parkinsonism Relat Disord 2001;8:101-8.

11. Tarianyk K, Shkodina A, Lytvynenko N. Circadian Rhythm Disorders And Non-Motor Symptoms In Different Motor Subtypes Of Parkinson's Disease. Georgian Med News 2021;2:100-6.

12. Tarianyk KA, Lytvynenko N V, Shkodina AD, Kaidashev IP. The Role Of Circadian Regulation Of Ghrelin Levels In Parkinson's Disease (Literature Review). Wiadomosci Lek 2021 ;74:1750-3.

BaHi Ha po3po6Ky Ta iMn^eMeHTa^ro 3axofliB Kope-

Summary

PECULIARITIES OF MOTOR FLUCTUATIONS AT DIFFERENT FORMS OF PARKINSON'S DISEASE Tarianyk K.A., Shkodina A.D., Lytvynenko N.V.

Key words: Parkinson's disease, motor fluctuations, dyskinesia, levodopa therapy

Levodopa is known as one of the most effective drugs for the treatment of Parkinson's disease. Unfortunately, there is no levodopa, which does not have side effects on the body under the long-term use. After several years of receiving this therapy, the response to this medicine changes in most patients: the duration of the single dose action decreases, sharp fluctuations in the patient's condition (motor fluctuations) and dyskinesia appear. The purpose of our study is to investigate the frequency and nature of motor fluctuations in various forms of Parkinson's disease and to evaluate their impact on the quality of life of patients. We examined 80 patients with Parkinson's disease who were undergoing inpatient treatment at the neurological department of the Sklifosovsky Poltava Regional Clinical Hospital and the Center for patients with Parkinson's disease and other neurodegenerative diseases at the Department of Nervous Diseases, Poltava State Medical University. Age, length of the disease, length of levodopa therapy and levodopa dosage, frequency and nature of motor fluctuations were evaluated. The diagnosis was established according to the criteria of the World Brain Bank of Great Britain. The degree of clinical manifestations was assessed according to the unified rating scale for the assessment of Parkinson's disease modified by the International Society of Parkinson's Disease and Movement Disorders and the Hoehn and Yahr scale. The assessment of daily activity was carried out according to the scale of Schwab and England.

To assess motor fluctuations and dyskinesia, we used the patients' diary filled out on their own for 3 days

before the visit to the clinic. According to the diary, the duration of the "off period" was determined over the treatment course. Depending on the form of the disease, the following groups were distinguished: group I including 40 patients with akinetic-rigid form; group II involved 40 patients with a mixed akinetic-rigid-tremor form. It has been found out that the onset of both forms of Parkinson's disease occurs mainly in old age, which is characterized by metabolic changes that may play a role in susceptibility to the therapy with levodopa drugs. These groups of patients demonstrated no statistically significant differences by the age, the age of the diseases onset, the duration of the disease and the duration of therapy with levodopa drugs, and the stage according to the Hen and Yar scale. According to the scale of Schwab and England, a higher level of dependence on assistance was revealed in group I compared to group II that may be caused by more pronounced motor disorders and motor fluctuations.

The study has demonstrated that patients with various forms of Parkinson's disease show differences in the severity of movement disorders, in particular, in the quality of motor complications of levodopa therapy, manifested in the form of motor fluctuations, provided that clinical severity, duration of the disease and the use of levodopa drugs are matched. At the same time, different forms of Parkinson's disease do not differ in the prevalence of different types of motor fluctuations and require the development of new approaches to the correction of these conditions.

DOI 10.31718/2077-1096.22.2.29 UDC 616.613-089.8-005.4 Talibov Talib Ataly oglu

OPEN SURGICAL TREATMENT OF BILATERAL CORALLOID AND MULTIPLE NEPHROLITHIASIS COMPLICATED WITH CHRONIC RENAL FAILURE

Azerbaijan Medical University, Baku, Azerbaijan

This articles describes the improved preoperative techniques for preparing to the surgical operations for bilateral coralloid and multiple nephrolithiasis complicated with chronic renal failure and discusses the treatment outcomes. Materials and methods. During 2000-2020, at the Department of Urology of the Azerbaijan Medical University, more than 3,000 open surgical operations were performed on for kidney and ureter stones. 974 (32.47±0.85%) paitents had the operations for coralloid and multiple nephrolithiasis; 700 (23.33±0.77%) of them were found to have unilateral and 274 (9.13±0.53%) had bilateral coral stones. Results. The results of open surgical operations of 274 patients operated on for bilateral coralloid and multiple nephrolithiasis in the 2000-2020 period were analyzed. 190 (69.3±2.8%) of them, 105 men and 85 women, had renal insufficiency, 162 (59.1±3.0%) patients (82 men, 80 women) had the diagnosis of chronic renal failure, and 28 (10.2±1.8%) patients (19 men, 9 women) had acute chronic renal failure. The implementation of the preoperative preparation techniques, taking into account the stage of chronic renal failure, was presented. Out of 274 operated patients, the intervention was performed in 47 (17.2±2.3%) with nephrostomy (24 right, 23 left), in 28 (10.2±1.8%) with pyelostomy (16 right, 12 left), in 110 (40.1±3.0%) with intrarenal stenting (60 right, 50 left), in 6 (2.2±0.9%) with nephrostomy and intrarenal stenting (2 on the right, 4 on the left). Along with this, 56 (20.4±2.4%) patients had clamping of the renal artery from one side or another. After surgery, 48 (17.5±2.3%) patients experienced the exacerbation of chronic pyelonephritis. In patients with diabetes, the exacerbation of chronic pyelonephritis had a more severe course. 26 (9.5±1.8%) patients experienced the exacerbation of chronic renal failure, of them, 6 (2.2±0.9%) had a creatinine level exceeding 500 mmol/l, that was the reason for haemodialysis. Anaemia was observed in 49 (17.9±2.3%) patients with chronic pyelonephritis and chronic renal failure in the postoperative period. In patients with anaemia, the haemoglobin level was 50-85 g/l (average 71.9 ± 0.4 g/l). 11 (4.0±1.2%) of them received blood transfusions in the postoperative period. In 5 (1.8±0.8%) cases, transfusion was performed during haemodialysis. In general, 270 patients out of 274 with bilateral coralloid and multiple nephrolithiasis had open surgical treatment completed successfully, and 4 (1.5±0.7%) had fatal outcomes. In 254 (92.7±1.6%) cases, an organ-preserving operation was performed on, and in 20 (7.3±1.6%) cases, surgical resections were carried out. The study has shown the preoperative preparation and the choice of the correct surgical tactics during the operation considerably contributes to successful treatment outcomes among the patients with severe chronic renal failure.

Key words: coralloid nephrolithiasis, nephrolithotomy, pyelolithotomy,

Introduction

Urolithiasis, being one of the urgent problems of medicine nowadays, ranks the second position after inflammatory diseases of the urinary tract worldwide. Urolithiasis makes up 30-40% of all urological diseases [1, 2, 3]. Urolithiasis can be detected at any age, but in 60-75% of cases it is diagnosed in

chronic renal failure.

people of working age (35-55 years) [4, 5].

Among the elderly population (60-74 years old), urolithiasis occurs in 8.8% of men and in 5.6% of women, and remains as a serious social and healthcare problem.

It is no coincidence that in the general structure of the causes of primary disability in patients with urological diseases, nephrolithiasis constitutes 6.0-