CC BY
82
вати робочу поверхню кари й стовбура; зниження негативного впливу тд-сочки на життeдiяльшсть дерев.
Лiтература
1. Вороненко Б.Г. Опытная подсочка в Советском Союзе. М. - Л.: Гослесбумиздат, 1961. - 184 с.
2. Высоцкий А.А. К методике отбора плюсовых по смолопродуктивности деревьев сосны// Генетика, селекция, семеноводство и интродукция лесных пород, 1978. - Вып. 5. -С. 26-29.
3. Кулагин В.П., Матыцын С.М., Матыцына В.В. Влияние срока начала подсочки на смолопродуктивность карр// Лесохимия и подсочка, 1987. - № 6. - С. 7-9.
4. Орлов И.И. Опыт длительной подсочки сосны. М., Гослесбумиздат, 1959. - 180 с.
5. Осадчук Л.С. Розподш вологи в стовбур1 запщсоченого дерева. Науковий вюник. Льв1в, Вип. 7, 1997. - С. 9-15.
6. Осадчук Л.С. Залежнють смолопродуктивносп сосни звичайно'1 вщ фактор1в мк-роумов довкшля. Науковий вюник. Вип. 9.12, Льв1в, УкрДЛТУ, 1999. - С. 65-68.
УДК 630*164.3 Ю.М. Дебринюк, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ КОРЕНЕВИХ СИСТЕМ LARIX DECIDUA MILL. В Л1СОВИХ КУЛЬТУРАХ ЗАХ1ДНОГО
Л1СОСТЕПУ УКРА1НИ
Методом повного розкопування дослщжено особливостi будови кореневих систем модрини европейсько'1 в 36^чному насадженнi штучного походження Страд-чiвського НВЛК Львiвськоi областi. Вивчено особливосп накопичення надземно'1 фь томаси рослин. Експериментальним шляхом встановлено коефщент С для визначення маси кореневих систем модрини i3 застосуванням неруйшвних методiв дослiджень.
Doc. Ju. M. Debrinuk - USUFWT
Peculiarities of Larix decidua Mill. root system formation in forest cultures
of Western Forest-Steppe of Ukrainian
It was studied peculiarities of Larix decidua Mill. root part structure at 36-year stand of artificial origin in Stradch NVLK by method of entire digging out it was found some special features at phytomass formation. The index C for determination of Larix decidua root system mass was identified in experimental way with usage of non destructive methods of root system studies.
Продуктившсть люових культур значною м1рою визначаеться характером бюлопчного взаемовпливу деревних компоненпв в област кореневих систем. Тому, кр1м вивчення надземноi структури фггоценозу, не менш важ-ливим е дослщження i пiдземноi ii частини.
Ряд дослщниюв звертали увагу на значну глибину проникнення коре-невоi системи модрини, що особливо добре помггно на прських щебенистих грунтах [27; 26]. Поряд з цим, R. Lang [26], F. Boden [23], В.С. Пешко [14] вщзначили, що кореш модрини вщносно слабо проникають через щшьш гли-нистi прошарки грунту i пiдстильнi породи. M. Schreiber [30] вiдзначав слаб-ке галуження коренiв модрини (в 1,5... 2 рази менше, тж у ялини), що ком-
пенсуеться однак бiльшою поверхнею кореневих волосюв (на 30 % бiльше, шж у ялини) та високим осмотичним тиском (13,8 атм.).
Ряд авторiв [16; 18; 10; 24 та ш.] вiдзначають деяку подiбнiсть коренево! системи модрини европейсько! до тако! у сосни звичайно!. На легких грунтах вона утворюе стрижневий корiнь, але поряд з цим, вщзначаеться добре розвинутою горизонтальною частиною коренево! системи. Якщо за глиби-ною проникнення коренiв перше мюце займае ялиця, то наступне - сосна, а тсля не! - модрина [28].
За юнуючими даними [15, 13] коренева система у модрини потужна, iз стрижневим коренем та багатьма горизонтальними та косовертикальними розгалуженнями. Р.Г. Моюеев [12] вiдзначив в чистих i змiшаних культурах Пiдмосков,я наявнiсть у породи стрижневого кореня, хоча яюрт кореш мали iнодi сильнiший розвиток. За А.1. Савченком [18] за наявност щiльно! мате-ринсько! породи модрина не утворюе стрижневого кореня, а його замшюе система корешв 2-го i 3-го порядкiв вертикально! орiентацi!^ Ряд авторiв [2, 1, 7] вказують на формування у модрини потужно! горизонтально! коренево! системи, яка далеко поширюеться вiд дерева i характеризуеться значною кiлькiстю яюрного корiння, що надае породi високо! вiтростiйкостi.
За даними К.К. Смаглюка [19], коренева система модрини пластична, при пошкодженш або змiнi едафiчних умов легко регенеруеться, забезпечую-чи деревам надшну вiтростiйкiсть. Ф.П. Ледвж [11] повiдомляе, що у модрини, на вщмшу вiд сосни, немае потужного стрижневого кореня, проте боковi кореш у не! розвинут сильшше, а бiльша пластичнiсть коренево! системи за-безпечуе !й перевагу у змшаних сосново-модринових культурах. Здатшсть до максимального розгалуження в рiзних грунтових умовах А. А. Коротаев [10] вщносить до специфiчних особливостей коренево! системи модрини. I. Strohschneider [29] вказуе на мичкуватий тип коренево! системи у модрини.
В.П. Тимофеев [20] вщзначав, що основна маса корешв модрини заля-гае в грунтових горизонтах до глибини 80 см. М.В. Вайчис [4] вказував на рiвномiрний розподш корешв по грунтових горизонтах, хоча найбшьше !х у верхньому 10-сантиметровому шарi грунту.
Нами дослщжувались кореневi системи модрини европейсько! в 36-рiчних люових культурах складу 8Мд1С1Дпн +Лп, Кля од. Г, Бк, як зроста-ють на територi! Страдчiвського л-ва Страдчiвського НВЛК Львiвсько! об-ласт (кв.40, в.9) в типi люу С2-г-дС, умови якого е близькими до оптималь-них для росту модрини. Тип грунту - слабодерново-слаботдзолистий суш-щаний на карбонатному лесЫ. Середнi таксацiйнi характеристики породи та-к1: Нс=25,3±0,39 м; Бс=27,7±1,13; N=400 шт./га; G=24,16 м2/га; М=306 м3/га; клас бонiтету - Id.
Аналiз будови кореневих систем проводився з використанням поло-жень базових методик [9, 6]. Вивчення будови коренево! системи проводили методом повно! розкопки моделей. Викопували по однш моделi з кожно! гру-пи росту - слабко! (d...d +P), середньо! (d+P...d+2P) та сильно! (d+2P...D). Величину ступеш, що обмежуе положення кожно! групи, визначали за фор-
мулою Р = Б - ё/3, де ё та Б - вщповщно мiнiмальне та максимальне значен-ня дiаметру дерев на дiлянцi. У препарованих кореневих систем модельних дерев вивчали !х бiометричну, морфологiчну та стереометричну будову.
Поряд з повною розкопкою, був використаний елементарний метод неруйшвного контролю кореневих систем, суть якого полягае у використаннi рiзно! електропровiдностi рослин та грунту [22]. При цьому розходження мiж масою коренево1 системи, визначено1 даним методом та методом повно1 роз-копки, становить в межах 1...6 % [6].
При визначеннi складових вертикально! структури бiогеоценозу, крiм маси кореневих систем, нами фшсувалась маса деревини стовбура, пенька, мертвих та живих сучюв, асимiляцiйного апарату. Видшення бiогеогоризонтiв проводили згiдно з розподшом вертикально-фракцiйного складу фiтомаси [21].
Для визначення маси коренево! системи та надземно! частини в абсолютно сухому сташ з кожного бюгеоценотичного горизонту брали вс компо-ненти (коршня, деревину, сучки, хвою) i в лабораторних умовах висушували при температурi 105 °С протягом 24 год. ВЫ показники маси частин модельних дерев приведет в абсолютно сухому стат.
Детальне вивчення кореневих систем модрини европейсько! 36^чно-го вжу методом повно! розкопки з використанням базових методик [9; 6] проведено в Укра!ш вперше.
Результати проведених дослщжень полягають в наступному.
Загальна протяжнiсть коренiв моделi кращого росту [А] значно пере-важае аналогiчний показник моделей середнього [Б] та вщстаючого [В] росту
- в 1,6 та 3,5 раза (табл. 1). Приблизно таке ж стввщношення збер^аеться i в протяжност косовертикальних коренiв моделей, тодi як розподiл довжин корешв iншо! орiентацi! суттево вiдрiзняеться. Так, перевага моделi А в про-тяжностi горизонтальних коренiв над моделями Б i В становить 2,2 та 6,9 рази, причому найвищий вщсоток коренiв цiе! орiентацi! спостерiгаемо у моде-лi кращого росту (31 %), а найнижчий - у моделi вiдстаючого росту (15 %).
Щодо коренiв вертикально! орiентацi!, то вiдносна довжина цих корешв найвища у моделi В (52 %), а найнижча - у моделi А (26 %). За абсолют-ним же показником перевага моделi кращого росту над моделями Б i В становить лише 1,3 та 1,7 раза.
Бшьш потужний розвиток вертикально! частини коренево! системи у моделей середнього та вщстаючого росту зумовлений несприятливими умо-вами для цих особин формувати горизонтальну частину коренево! системи внаслщок обмежено! плошд живлення.
За показником загально! маси корешв перевага моделi А особливо суттева над моделлю В - 6,0 разiв, тодi як над моделлю Б вiдносно невелика
- 1,2 раза. Слщ вщзначити, що розподiл типiв коренiв за масою е досить по-дiбним до такого розподiлу за протяжшстю. Якщо вiдносна маса косовертикальних та горизонтальних корешв з попршенням росту особин знижуеться, то вертикальних - зростае. Щодо маси вертикальних та косовертикальних корешв, то слщ вщзначити схожють !х за абсолютними показниками чи нав^ь
перевагу середньо! моделi на моделлю кращого росту. Так, абсолютна маса цих корешв у середньо! моделi на 5-12 % переважае модель кращого росту, однак маса горизонтальних корешв останньо! в 3,3 раза переважае цей показ-ник у дерева середнього росту (табл. 1).
Певним вщображенням показниюв протяжностi та маси коршня моделей е маса пенька, сшввщношення маси якого у дослщжуваних моделей ста-новить як 1:0,67:0,37.
Розподш протяжностi коренiв модрини за порядками галуження мае сво! особливостi (табл. 2). Так, у вЫх типiв коренiв моделi А, а вертикальних i косовертикальних - моделi Б вiдзначено значну юльюсть порядкiв галуження (11). Така висока стушнь галуження була виявлена лише у ясена звичайно-го - 12 порядюв, тодi як у бшьшосл хвойних видiв вона сягае лише 6-7 i тшь-ки у модрини японсько! - 9 порядюв галуження [6, 9]. У моделi В найслабше розгалужена горизонтальна частина коренево! системи (7 порядюв), тодi як галуження вертикальних та косовертикальних корешв значно сильшше (910 порядкiв).
За абсолютним показником протяжностi для всiх тишв коренiв перевагу мае модель А. В ще! ж моделi найкраще розвинена косовертикальна час-тина коренево! системи (43 %), тодi як горизонтальна та вертикальна частини займають лише 30 та 27 %. У моделi Б цей розподш становить вщповщно 46, 22 та 32 %, у моделi В -33, 15 та 52 %. Таким чином, найбшьшою вщносною протяжшстю у моделей характеризуеться косовертикальна та вертикальна частини коренево! системи. Добре виражену вертикальну будову коренево! системи модрини та проникнення окремих корешв на глибину 2-3 м вщзна-чав також М.В. Вайчис [3].
Щодо розподшу протяжност корешв за порядками галуження, то найбшьша довжина горизонтальних коренiв у вЫх моделей припадае на 2-ий i 3-iй порядки галуження (15-28 %). Максимальна протяжшсть у вЫх моделей вертикального корiння припадае на 3-5-ий порядки, косовертикального - на 3-6-ий порядки галуження. На 9-11-ий порядки галуження припадае 0,4-4,9 % довжини корешв вЫх орiентацiй.
Розподiл маси коренiв за порядками галуження е вщмшним вiд такого розподшу за протяжшстю (табл. 3). Сшввщношення загально! маси горизонтальних корешв у моделей А. Б, В можна ощнити як 1: 0,30: 0,08, вертикальних - 1: 1,05: 0,37, косовертикальних - 1: 1,14: 0,13. Як бачимо, у середньо! моделi вертикальна та косовертикальна частини коренево! системи розвинеш навггь сильшше, тж у моделi кращого росту при значному вщставанш за показником абсолютно! маси горизонтальних корешв.
На вiдмiну вщ розподшу протяжност корешв за порядками галуження, найбшьша маса корешв вшх орiентацiй у трьох моделей припадае на перший порядок галуження. З них, найбшьша маса вщзначена для горизонтального коршня (71-77 %), дещо менша - для вертикального та косовертикального (59-63 %). На 9-11-ий порядки галуження припадае лише 0,1-0,5 % маси корешв, що значно менше за вщносш показники розподшу по протяжности у цих порядюв.
Трупа росту дерев Загальна протяж-шсть корешв, м В т.ч. корешв, м / % Загальна маса корешв, кг В т.ч. корешв, кг / % Маса пенька, кг
горизонталь-них вертикаль-них косо-вертикальних горизонтально вертикальных косо-вертикальних
Крагщ 5802,66 1774,36/ 31 1517,52/26 2510,68/43 93,68 34,71 /37 21,62/23 37,35 /40 98,94
Середн \ 3711,37 823,22 /22 1198,20/ 32 1689,95/46 75,60 10,27/14 22,70/ 30 42,63 /56 66,94
Вщстаюч! 1680,67 258,28 / 15 876,36/ 52 546,03 / 33 15,64 2,86/18 7,98/51 4,80/31 36,38
Табл. 2. РотоЫл протяжпоспи коре/ив модрипи свропейсько? за порядками галужешш
Тру] (а росту дерев Горизонтальных корешв
Всього, м за порядками галуженпя, м
1-ий 2-ий З-ш 4-ий 5-ий 6-ий 7-ий 8-ий 9-ий 10-ий 11-ий
1 л 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Крапп 1774,46 49,46 283,14 267,60 204,76 178,28 238,56 191,46 163,41 87,98 65,57 44,24
Середш 823,22 53,92 228,76 157,28 123,68 108,91 99,44 44,53 6,70 — — —
Вщстаюч! 258,28 20,44 72,36 48,88 42,79 36,99 28,47 10,35 - - - -
Вертикальных корешв
Всього, м за порядками галуженпя, м
1-ий 2-ий З-ш 4-ий 5-ий 6-ий 7-ий 8-ий 9-ий 10-ий 11-ий
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26
1517,52 29,66 152,97 256,88 288,36 233,44 193,48 162,82 90,29 59,43 35,94 14,25
1198,20 20,40 100,08 182,62 188,55 215,87 183,99 111,94 105,10 54,50 30,00 5,15
876,36 8,94 97,34 123,70 143,36 145,40 133,70 112,98 66,84 36,60 7,50 -
Косовертикальних корешв
Всього, м за порядками га л у же пнями, м
1-ий 2-ий З-ш 4-ий 5-ий 6-ий 7-ий 8-ий 9-ий 10-ий 11-ий
27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38
2510,68 38,34 240,45 380,68 322,84 428,57 408,15 341,84 191,48 73,02 50,16 35,15
1689,95 29,33 145,80 194,85 288,98 298,89 229,72 206,66 141,65 79,80 50,96 23,31
546,03 14,08 67,76 79,17 85,02 78,62 93,53 68,90 42,35 16,60 - -
Характеризуючи розподiл корешв за фракцiями товщини, слiд вщзна-чити практично однакову вщносну довжину корешв для кожно! фpакцiï у Bcix трьох моделей (табл. 4). За абсолютним показником перевага по Bcix фpакцiях належить мoдeлi кращого росту 3i сшввщношенням 1: 0,54-0,65: 0,28-0,29. Найбiльшoю протяжшстю корешв у вЫх моделей (82-83 %) характеризуемся фpакцiя до 2 мм. Як бачимо, зменшення абсолютного показника протяжност кopeнiв в межах кoжнoï фpакцiï товщини шдпорядковуеться добре виpажeнiй закoнoмipнoстi.
На вщмшу вiд poзпoдiлу за пpoтяжнiстю, найбшьша вщносна та абсолютна маса корешв припадае на фракщю > 10 мм - 82-93 % вщ загальнoï маси корешв (табл. 4). На фракцш коршня товщиною до 2 мм припадае лише 24 % вщ загальнoï маси кopeнiв. S.T. Gower, J.H. Richards [25] встановили, що бюмаса тонкого кopiння у модрини е найнижчою серед хвойних порщ i ста-новить бiля 1,4 т/га.
Якщо вiднoсна маса корешв для моделей А i Б по вшх фракщях товщини е однаковою, то у poзпoдiлi цього показника для мoдeлi В в межах фракцш юну-ють деяк вiдмiннoстi (±2-11 %) пopiвнянo з пoпepeднiми моделями (табл. 4).
Щкавою е характеристика пoказникiв стереометрично!" структури дерев модрини (табл. 5). Дослщження культур piзнoï густоти показуе, що при-piст деревини тюно зв'язаний з poзмipами крони i коренево1' системи, а також з площею живлення. Густе початкове садшня та нepiвнoмipнe poзpiджeння стали причиною формування на дшянщ особин вщстаючо1' групи росту (60 %), Однак, запас стовбурно1' деревини дерев ще1' групи в загальному запа-сi деревостану займають лише 33 %, тoдi як запас дерев груп кращого i сере-днього росту - вщповщно 23 та 44 %. Як бачимо, основний запас модриново1' деревини в насадженш формуеться за рахунок дерев середньо1' групи росту.
За довжиною корешв першого порядку модель А переважае мoдeлi Б i В у 1,1 та 2,7 рази. Перевага за площею живлення та показником середньо-piчнoгo приросту за площею живлення в цшому дещо менший - 1,3 та 2,1 рази. Для пopiвняння, за результатами дослщжень М.М. Гузя [6], ця перевага в особин пoдiбнoгo вшу у дуба звичайного становить 1,5 i 2,1 та 1,4 i 3,2, граба звичайного - 1,5 i 2,4 та 2,1 i 5,5, ясена звичайного - 1,8 i 5,1 та 1,7 i 5,7 рази.
Сума площ кореневого живлення на 1 га найвища у моделей групи В за рахунок бшьшо1' кшькост дерев ще1' групи. Однак, сума oб,емiв Грунтового живлення найбшьшою е у дерев групи Б за рахунок глибокого проникнення кореневих систем особин ще1' групи росту.
Як бачимо, коренева система модрини европейсько1' характеризуеться високою пластичшстю. Це явище також було вщзначено С.В. Зонном [8], який встановив, що кореш модрини в сприятливих Грунтових умовах розви-ваються в глибину, а при несприятливих - в горизонтальному напрямку. В нашому конкретному випадку ми спостершаемо зворотнш процес. 1нтенсив-ний розвиток коренево1' системи середньо1', а особливо - вщстаючо1' мoдeлi в горизонтальному напрямку ускладнений, через що дерева формують бшьш потужну вертикальну частину коренево!' системи.
Група Горизонтальных корешв
росту Всього, за порядками галуження, кг
дерев кг 1-ий 2-ий З-ш 4-ий 5-ий 6-ий 7-ий 8-ий 9-ий 10-ий 11-ий
1 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Крапп 34,712 24,808 5,999 2,653 0,812 0,262 0,076 0,044 0,026 0,014 0,011 0,007
Середш 10,268 7,925 1,890 0,281 0,090 0,044 0,026 0,010 0,002 — —
Вщстакга 2,858 2,060 0,660 0,086 0,029 0,014 0,007 0,002 - - -
Вертикальних корешв
Всього, кг за порядками галуження, кг
1-ий 2-ий З-ш 4-ий 5-ий 6-ий 7-ий 8-ий 9-ий 10-ий 11-ий
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26
21,621 13,353 5,719 1,854 0,446 0,135 0,053 0,030 0,014 0,09 0,006 0,002
22,699 13,554 7,127 1,474 0,315 0,116 0,060 0.034 0,010 0,005 0,004 0,001
7,978 4,758 2,115 0,678 0,220 0,092 0,054 0,033 0,017 0,009 0,002 -
Косовертикальних корешв
Всього, кг за порядками галуженнями, кг
1-ий 2-ий З-ш 4-ий 5-ий 6-ий 7-ий 8-ий 9-ий 10-ий 11-ий
27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38
37,349 23,525 9,608 2,686 1,016 0,281 0,110 0,067 0,030 0,012 0,008 0,006
42,635 26,586 12,314 2,771 0,555 0,197 0,088 0,061 0,034 0,018 0,011 0,005
4,804 2,825 1,378 0,376 0,121 0,042 0.031 0.018 0,009 0,004 - -
Табл. 4. Роз по дм протяжности [моей кореше модрини серопейськог за фракщями тоещини
Трупа росту дерев Загальна протяжшеть корешв, м Розподш протяжно сп ко реп ¡в за фракциями товщини, м / % Загальна мае а корешв (без пенька), кг Розподш маси корешв за фракциями товщини, кг / %
Ддаметр ко реневих с >ракцш, мм Диаметр кореневих фракцш, мм
до 2,0 2,1-4,0 4,1-6,0 6,1-10,0 > 10,0 до 2,0 2,1-4,0 4,1-6,0 6,1-10,0 > 10,0
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Крашд 5802,66 4746,14 /82 512,03 /9 189,29 /3 147,59 /2 207,61 /4 93,682 1,545 /2 1,446 / 1 1,599 /2 2,745 /3 86,347 /92
Середш 3711,37 3087,01 /83 299,82 /8 108,61 /3 80,15 /2 135,78 /4 75,602 1,289 /2 1,132 / 1 1,134 /2 1,733 /2 70,314 /93
ЕНдстаюч! 1680,67 1396,93 /83 144,19 /9 53,91 /3 41,89 /2 43,75 /3 15,640 0,615 /4 0,558 /3 0,597 /4 1,091 /7 12,779 /82
Табл. 5. Стереометрии на структура корен евих систем модрини свропейсыш
Група росту дерев Кшысють дерев на 1 га, шт. Сумарна дов-жина корешв першого порядку, м Площа корене-вого живлеиня одного дерева, м Середньор1чний прирют плоил живлення, м~ Сума площ ко-реневого живлення на 1 га, м2 Об'ем 1'рунтово-го живлення одного дерева, м Середньор1чний прирют об'ему живлення, м
1 2 3 4 5 6 7 8
Крапп 38 117,46 54,89 1,52 2085,82 41,72 1,159
Середш 124 103,65 43,20 1,20 5356,80 30,53 0,848
Вщстаюч! 248 43,46 25,85 0,72 6410,80 11,37 0,316
Сума об'ем! в живлення на 1 га, мJ Площа про-екцп кропи одного дерева, м" Сума площ проекцп крон, м / га Середньо-р1чиий при-рют плогщ проекцн кропи, м" Сшввщношен-ня площ про-екцн корешв \ кропи, раз1в Коефвдент бюлопчноУ паируги, м / м3 Площа по-верхш пенька 5, м" Загальна площа зр1з]в корешв 1-го порядку 3,, м2 Сшввщно-шення площ Б / раз1в
9 10 11 12 13 14 15 16 17
1585,36 33,00 1254,00 0,92 1,66 139,08 0,2267 0,3217 0,70
3785,72 28,40 3521,60 0,79 1,52 121,56 0,1417 0,2248 0,63
2819,76 6,80 1686,40 0,19 3,80 147,82 0,0441 0,0815 0,54
Бiльш помггно проявляеться перевага кращих над середшми та вщста-ючими в росл дерев щодо об'ему Грунтового живлення. За цим показником порiвняно з площею живлення дерево кращого росту мае ще бiльшу перевагу над середшм та вiдстаючим - в 1,4 та 3,7 раза. Така значна перевага над мо-деллю В зумовлена передуЫм рiзницею в глибиш проникнення коренiв дос-лщжуваних особин (табл. 6).
Порiвнюючи об'ем Грунтового живлення модрини з шшими породами слщ вiдзначити, що у насадженнях подiбного вiку дуба звичайного цей по-
3 3
казник становить 761-138 м , граба звичайного - 21-140 м , ясена звичайного - 18-153 та сосни звичайно! - 264 м [6]. В нашому випадку щ показники е значно меншими, що, можливо, пояснюеться деяким заниженням показника плошд живлення модельних дерев при застосуванш методу розкопування через втрати дуже тонкого коршня, яким закшчуються кореш першого порядку. Вiрогiдно також, що приведет дат [6] можуть бути дещо завищеними.
Iнтенсивнiсть росту дерев також характеризуе площа проекцii крони. Якщо цей показник у моделей А i Б вiдрiзняеться вiдносно слабо (на 14 %), то у моделi вщстаючого росту вiн е в 4,2-4,9 раза менший.
Спiввiдношення площ проекцiй кореневоi системи i крони у моделей кращого та середнього росту майже однакове, тодi як у моделi вщстаючого росту це сшввщношення бiльше в 2,3-2,5 рази. Отже, дерева групи В бшьш штенсивно нарощують площу кореневого живлення, шж площу крони. П.Г. Вакулюк [5] вказуе на iснування прямоi залежностi мiж параметрами ко-реневоi системи та надземноi частини.
Коефщент бiологiчноi напруги дерев поеднуе в собi два найважливь ших показники кореневих систем - загальну довжину корешв та об'ем живлення дерева. Цей показник приблизно однаковий для вЫх трьох моделей. Порiвняно з шшими породами подiбного вжу, для дуба звичайного вiн пере-бувае в межах 9,2-13,5, клена польового - 32,4-33,6 граба звичайного - 46,9, ясена звичайного - 206,3-329,1 [6]. Як бачимо, для модрини цей показник е дещо меншим, шж для ясена, але бшьшим, шж в шших листяних.
Цшавим е порiвняння спiввiдношення площд поверхнi пенька з сумою площ зрiзiв коренiв першого порядку. Тут ми спостершаемо чiтку закономiр-шсть - iз погiршенням росту дерев загальна площа зрiзiв коренiв спадае мен-ше, нiж площа пенька, тому i спiввiдношення 8/Б1 е найнижчим у моделi вщ-стаючого росту (табл. 5).
Аналiз вщносних показникiв окремих частин дерева показуе "х подiб-нiсть за певними складовими (табл. 6). Так, при певнш подiбностi вiдносних показникiв маси пенька, стовбура, коренево!" системи, мертвих гшок та хво!', маемо суттеву вiдмiннiсть за вiдносним та абсолютним показниками живих гiлок по вЫх трьох модельних деревах. Особливо сильне зменшення вщнос-но!" маси живих гшок спостершаемо у моделi вщстаючого росту. У цiеi ж мо-делi також спостерiгаемо сильне зменшення абсолютного та вщносного по-казниюв маси кореневоi системи при одночасному збшьшенш вiдносного показника маси стовбура та маси пенька в загальнш мас дерева.
Табл. 6. Бюметричт показчики та posnodii моей дерев модршш свропейськоИ
Група росту дерев см Н,м ПрОТЯЖШС! (скелетных / ь корешв першого порядку, м разом ¡з вЫма розгалуженнями) Максимальна глибина про-никнення корен! в у Грунт, м Maca частин дерева, кг
гор изонтал ьних верти кал ьних косовертикальних пенька надземпо"] частипи шдземно"]' частини загальна
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Крапп 38,25 29,32 49,46 / 1774,46 29,66/ 1517,52 38,34/2510,68 2,28 98,937 897,984 93,682 1090,603
Серед н i 30,75 27,15 53,92 / 823,22 20,40/ 1198,20 29,33/ 1689,95 2,12 66,944 615,318 75,602 757,864
Вщстагоч! 19,35 25,30 20,44/258,28 8,94/ 876,36 14,08/546,03 1,32 36,381 206,499 15,640 258,520
Абсолюта! та вщносш показники маси окремих частин дерева, (кг / %)
11енька Стовбура Коренево"1 системы Плок ХвоУ
живих мертвых
12 13 14 15 16 17
98,397/9 755,996/69 93,682 /8 105,839/ 10 18,208/2 17,941/2
66,944 / 9 540,484/71 75,602/ 10 49,075 / 7 17,576/2 8,183/ 1
36,381 / 14 190,393 /74 15,640/6 6,035 /2 7,510/3 2,561 / 1
Порiвняння загальноi маси дерев рiзноi iнтенсивностi росту показуе знач-ну перевагу моделi кращого росту над середньою та вщстаючою моделями. Ств-вiдношення мас дерев становить як 1:0,69:0,24. Як бачимо, маса моделi А бшьше нiж в чотири рази переважае масу моделi В. Отже, збшьшення частки дерев кра-що!" та середньо! групи росту за рахунок зменшення кiлькостi дерев, вiдстаючих в рост! сприятиме суттевому зростанню продуктивности насадження.
Цiкавим е дослiдження щодо показника вщношення маси пiдземноi частини до надземно!. За даними 1.Н. Рахтеенка, А.Н. Капiтули [17], цей по-казник для модрини у вшх варiантах змiшаних культур менший, шж у чис-тих. Тут менша маса коршня живить значно бшьшу за масою надземну час-тину. У нашому випадку це сшввщношення е найнижчим у моделi середнь-ого (8,2) та найвищим - у моделi вiдстаючого росту (13,2). Тобто, у дерев вщ-стаючого росту маса пiдземноi частини значно менша вщ надземноi, що та е ознакою прогресуючого попршення штенсивност росту таких екземплярiв.
1нтенсившсть росту моделей характеризуе також стушнь розвитку асимiляцiйного апарату. Перевага за даним показником дерева кращого росту над середшм становить 2,2, над вщстаючим - 7,0 рази, хоча за вщносними показниками ця рiзниця виражена слабо (табл. 6).
Проведет дослщження кореневих систем методом повного розкопу-вання е дуже трудомюткими. Тому перспективним е застосування електро-метричного методу Б.1. Якушева [22], який Грунтуеться на використаннi рiз-но!" електропровiдностi рослини та Грунту. Зпдно з отриманими результатами вимiрiв за приладом Якушева, маемо змогу вивести коефщент С, який е ха-рактерним для кожно! конкретно! породи i дае змогу визначати масу корене-во! системи без и розкопування. Коефiцiент С вираховуемо для вЫх трьох
2 А
моделей: С = 1хтхА /12х1 х1,015 хМ. Для максимально! моделi вiн становить 2,561, для середньо! - 2,666 та для мшмально! - 2,460.
Висновки за результатами дослщжень полягають в наступному.
Аналiз бiометричних та морфометричних показникiв дерев за групами росту показуе, що хоча боштет кращих та вщстаючих в росл дерев вiдрiзня-еться слабо (1Не класи), вiдмiнностi в будовi та розвитку пiдземноi та над-земно! частин моделей е суттевими.
На свiжих вiдносно багатих Грунтах легкого мехашчного складу мод-рина европейська розвивае потужну кореневу систему з вщносно значною глибиною проникнення корешв в Грунт.
Вщносш показники протяжносп та маси вертикальних коренiв найви-щими е у моделi вiдстаючого росту, найнижчi - у моделi кращого росту. Се-редня модель займае промiжне положення. Це явище можна пояснити ком-пенсащею слабкого розвитку горизонтально! частини коренево! системи роз-витком корешв вертикально! орiентацii.
Щодо розподiлу протяжносп та маси косовертикальних i горизонталь-них коренiв, то тут спостершаемо обернену залежнiсть: за вiдносними та абсо-лютними показниками перевага належить, в основному, моделi кращого росту.
Коренева система модрини характеризуеться високим показником га-луження - 11 порядюв. Максимальна протяжшсть коренiв всiх орiентацiй у
дослщжених моделей припадае на 3-6-ий порядки, а найбшьша маса - на перший порядок галуження. 9-11-ий порядки включають лише до 5 % довжини та 0,1-0,5 % маси корешв вЫх орiентацiй.
У розподш абсолютно! протяжност коренiв за вЫма фракцiями товщини спостершаеться чiтке зменшення даного показника з попршенням росту дерева. Вщносний же показник довжини коренiв для вЫх груп росту в межах кожно! фракцii товщини практично однаковий.
У розподш абсолютно! маси корешв за фракщями товщини спостерь гаемо зменшення даного показника з попршенням росту дерев. На вщмшу вщ розподшу за показником протяжност^ тут не спостершаемо тако! чггко! закономiрностi, з зв'язку з чим можна зробити висновок про бшьшу варь абельнiсть маси коренiв по фракщях товщини порiвняно з протяжшстю.
Показник спiввiдношення площ проекцii корешв i крони бiльшим е у моделi вiдстаючого росту, тобто у дерев ще! групи площа живлення бшьше нiж в 3,5 раза переважае площу крони. Для моделей кращо! та середньо! груп росту ця перевага становить лише 1,5-1,7 рази.
Показник вщношення плошд поверхш пенька до суми площ зрiзiв ко-ренiв першого порядку (Б/Б^ спадае з погiршенням росту дерев.
Порiвняння вiдносних показникiв маси окремих частин дерева пока-зуе !х подiбнiсть за бiльшiстю складових. Помггш вiдмiнностi мiж модельни-ми деревами спостершаемо лише у показниках вщносно! маси кореневих систем та живих гшок. 1з погiршенням росту абсолютна та вщносна маса живих гшок в кронi дерева рiзко зменшуеться.
У всiх трьох моделей маса стовбура вщ загально! маси дерева е приб-лизно однакова i становить 69-74 %.
Обмежена можливють розвитку горизонтально! частини коренево! системи у середньо! та вщстаючо! моделей компенсуеться сильним розвит-ком косовертикально! та вертикально! частин. У вщстаючо! моделi для забез-печення функцш росту при обмеженiй площд живлення спостерiгаеться поси-лений розвиток коршня вертикально! орiентацii.
У дослщжених моделей, як зростають на свiжих слабодерново-слабо-пiдзолистих супiщаних грунтах в свiжих типах лiсорослинних умов стрижневих коренiв не виявлено. Можна припустити, що вiдсутнiсть стрижневого кореня зумовлена травмами кореневих систем при викопуванш садивного матерiалу в розсадниках, чи саданш на лiсокультурнiй дiлянцi. У вшх моделей е лише кореш вертикально! орiентацii, причому iз попршенням росту особин !х вiдносна участь в загальнш протяжностi та мас корiння зростае. Користуючись класифь кащею П.С. Погребняка, тип коренево! системи модрини европейсько! можна визначити як горизонтально-вертикальний високо! потужностi.
Коренева система модрини характеризуеться високою пластичшстю, що виражаеться перевагою у розвитку вертикально! або горизонтально! частин коренево! системи залежно вщ середовищних чи лiсiвничих умов.
Дерева кращо! групи росту характеризуються найвищими показника-ми площд та об'ему грунтового живлення, середньорiчними приростами за цими показниками, найбшьшою площею проекци крон.
Основну кшьюсть дерев в насадженш (60 %) займають дерева вщста-ючо! групи росту, хоча участь !х в запас стовбурно! деревини становить лише 33 %. Тому проведення лшвничих заход1в повинно бути спрямоване на забез-печення участ в склад1 насадження переважаючо! кшькосп дерев кращо! та середньо! груп росту при мшмальнш участ вщстаючих особин. Цим заходом можна шдвищити запас стовбурно! деревини модрини в 1,2-1,4 раза i бшьше.
Встановлене нами дослщним шляхом значення коефщента С для виз-начення маси коренево! системи без розкопування становить 2,562.
Вивчення будови тдземно! та надземно! частини дерев модрини евро-пейсько! дае змогу оптимiзувати протягом перiоду люовирошування густоту та розмiщення особин, режими проведення лiсiвничих доглядiв за породою, що необхiдно для запровадження системи штенсивного лiсовирошування для до-сягнення максимально! продуктивносп насаджень за вщносно коротк термiни.
Л1тература
1. Альбенский А.В. Селекция древесных пород и семеноводство. - М. - Л.: Гослес-бумиздат, 1959. - 306 с.
2. Букштынов А.Д. Лесоводственные особенности лиственницы и ее народнохозяйственное значение// Сб.науч.тр.: Внедрение лиственницы в лесные насаждения. - М. - Л.: Гослесбумиздат, 1956. - С. 43-77.
3. Вайчис М.В. К вопросу о влиянии лиственницы европейской на изменение дерново-подзолистых почв// Почвоведение. - 1958. - № 5. - С. 12-21.
4. Вайчис М.В. О некоторых особенностях потребления почвенной влаги насаждениями лиственницы и ели на дерново-слабоподзолистых почвах// Труды лаб. Лесоведения. -М.: Изд-во АН СССР, 1960. - Т.1. - С. 202-217.
5. Вакулюк П.Г. Создание лесных культур на Украине// Лесн. хоз-во. - 1980. - № 2.
- С. 25-28.
6. Гузь М.М. Коренев1 системи деревних порщ Правобережного Люостепу Укра!ни.
- К.: Ясмина, 1996. - 145 с.
7. Живицкий З.Н. Лиственница в Украинских Карпатах: Автореф.дис... канд. с. - х. наук: 562/ Москов. с. - х. акад. им. К.А. Тимирязева. - М., 1968. - 17 с.
8. Зонн С.В. Влияние леса на почвы. - М.: Изд-во АН СССР, 1954. - 160 с.
9. Калшш М.1., Гузь М.М., Дебринюк Ю.М. Люове коренезнавство. - Льв1в: УкрДЛТУ, 1998. - 336 с.
10. Коротаев А.А. Формирование корневых систем сосны и лиственницы в различных почвенных условиях// Лесоведение. - 1991. - № 4. - С. 54-63.
11. Ледвик Ф.П. Смешанные культуры лиственницы с сосной// Лесн. хоз-во. - 1954.
- № 1. - С. 29-33.
12. Моисеев Р.Г. Рост лиственницы европейской в культурах Ново-Дугинского лесничества Смоленской области// Сб. аспирант. Работ Брянск. лесохоз. ин-та. - Брянск, 1957. -Вып.1. - С. 5-27.
13. Шктн К.С. Модрина як швидкоростуча i цшна порода на Укра!ш// Наук. пр. УСГА. - К., 1971. - № 47. - С. 54-59.
14. Пешко В.С. Лиственница в культурах западных областей Украинской ССР: Ав-тореф. дис... канд. с. - х. наук/ Харьков. с. - х. ин-т. - Харьков, 1965. - 24 с.
15. Погребняк П.С. Общее лесоводство: Учебное пособие. - М.: Колос, 1968. - 440 с.
16. Рахтеенко И.Н. Влияние смешения древесных и кустарниковых пород на развитие их корневой системы// Лесн. хоз-во. - 1950. - № 4. - С. 33-40.
17. Рахтеенко И.Н., Капитула А.Н. Рост и развитие ели обыкновенной и лиственницы сибирской в чистых и смешанных культурфитоценозах// Тез. докл. Всесоюз. конф. "Формирование эталонных насаждений". - Каунас-Гирионис, 1979. - Ч.2. - С. 159-161.
18. Савченко А.И. Рост лиственницы европейской в лесах Белорусской ССР// Лесн. хоз-во. - 1950. - № 6. - С. 70-72.
19. Смаглюк К.К. 1нтродуковат хвойт люоутворювачг - Ужгород: Карпати, 1976. - 94 с.
20. Тимофеев В.П. Лесные культуры лиственницы. - М.: Лесн. пром-сть, 1977. - 215 с.
21. Уткин А.И. Биологическая продуктивность лесов (методы изучения и результаты)/ Сб.: Итоги науки и техники. Сер. "Лесоведение и лесоводство". М.: ВИНИТИ, 1975. -Т.1. - С. 9-189.
22. Якушев Б.И. Электрометрический способ оценки массы подземных органов растений. - Минск: АН БССР/ Доклады АН БССР. - 1972. - Том XVI. - № 9. - С. 848-850.
23. Boden F. Die Lärche, ihr leichter und sicherer Anbau im Mittel- und Norddeutschland durch die erfolgreiche Bekämpfung des Lärchenkrebs. - Leipzig. 1889.
24. Dengler A., Röhrig E. Waldbau auf ökologischer Grundlage. - Hamburg und Berlin: Verlag Paul Parey, 1980. Bd.1. S. 151-156, 140-150, 174-179.
25. Gower S.T., Richards J.N. Larches: Deciduouns Conifers in an Evergreen World// Bioscience. 1990. № 11. P. 818-826.
26. Lang R. Der Standort der Lärche innerhalb und außerhalb ihres natürlichen Verbreitungsgebietes// Forstwis. Centralblat. Berlin. 1932. S. 15-56.
27. Rubner K. Beitrage zur Verbreitung und waldbaulichen Behandlung der Lärche// Tharandter forstliches Jahrbuch. 1931. S. 153-210.
28. Schoch O. Untersuchungen über die Stockraumbewurzelung verschiedener Baumarten im Gebit der oberschwäbischen Jung- und Altmörene// Standort, Wald und Waldwirtschaft in Oberschwaben. - Stuttgard. 1964. S. 93-148.
29. Strohschneider I. Ein Blick in den "unterirdischen" Wald// Österr. Forstztg. 1991. № 2.
S. 31-34.
УДК630*5 Асист. Ю.Й. Каганяк, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
ЧАСТКА ДЕРЕВНИХ Л1СОРЕСУРС1В, ЗАГОТОВЛЕНИХ 13 BHBPAHOÏ ЧАСТИНИ, У 3АГАЛЬН1Й ВАРТОСТ1 ДЕРЕВОСТАНУ
Розраховано таксову вартють для вибрано'1 та ростучо'1 частин деревостану сосни у свiжому суборг Проаналiзовано питому вагу таксово'1 вартост структурних частин у загальнш вартосп деревостану. Показано динамшу таксово'1 вартосп сорти-менпв структурних частин соснового деревостану.
Ju. Kaganyak - USUFWT
The share of woods forests resources, that are lay in from selected part,
in general cost of foreststand
The taxation cost for selected and growing parts of pine forest stand in the fresh relatively poor conditions was calculated. The specific weight of taxation cost of structure parts in general cost of forest stand was analyses. The dynamics of taxation cost of kind sorts structures parts of pine forest stand was showed.
Розвиток люово! галуз1 та, зокрема, люового господарства потребуе поступового переходу до принципово нових економ1чних шдход1в. Для ефек-тивного функщонування галуз1, кр1м забезпечення спещальною нормативно-довщковою шформащею, необхщно проводити економ1чну ощнку об'екту господарювання.
Облш деревних люоресуршв таксацшними методами дае змогу отри-мати кшьюсну та яюсну характеристики, але не дае тдстав для прийняття правильних об'ективних ршень щодо планування люогосподарських заход1в. На необхщшсть використання економ1чних критерив наголошувалося ще в час зародження люовпорядкування [3].
