CC BY
12
Науковий тсиик, 2006, вип. 16.1
unicuigue plantae subjectis sumptibus beati Caroli Roberti Darvin ductu et consilio Josephi D. Hooker confecit B. Daydon Jackson. - Oxonii: E prelo Clarendoniano, 1960. - Tomus I. - P. 20-21.
17. Rehder A. Manual of cultivated trees and shrubs, 2nd Ed. - New York: MacMillan Co, 1940. - 996 p.
18. Seneta W. Dendrologia, Czçsc 2. - Warszawa: PWN, 1987. - 392 s.
19. Seneta W., Dolatowski J. Dendrologia. - Warszawa, 2000. - 364 s.
УДК 630*181.28 Acnip. З.М. Юрмв; асист С.В. Жмурко,
канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти
Б1ОМЕТРИЧН1 ПОКАЗНИКИ КОРЕНЕВИХ СИСТЕМ ТА РОЗПОД1Л МАСИ ДЕРЕВ БАРХАТУ АМУРСЬКОГО
Розглянуто результати дослщження надземно'' i тдземно! частин бархату амурського (Phellodendron amurense Rupr.) у люових культурах свiжого сугруду. Вивчення будови тдземно! та надземно'1 частин дерев дае змогу оптимiзувати протя-гом перiоду лiсовирощування густоту та розмщення особин, режими проведення ль сiвничих доглядiв.
Doctorate Z.M. Yurkiv; assist. S.V. Zhmurko - NUFWT of Ukraine
Biometry indices of roots systems and distribution of mass of trees of Pellodendron amurense Rupr
Some results of research of above-ground and underground parts of Pellodendron amurense Rupr. in forest cultures are represented. The study of structure of underground and above-ground parts of trees enables to optimize the density and placing of individuals forest management practices during forest stand growth.
Продуктившсть люових культур значною м1рою визначаеться характером бюлопчного взаемовпливу деревних компоненлв в област кореневих систем. Тому, кр1м вивчення надземно'' складово'' фггоценозу, не менш важ-ливим е дослщження i шдземно! 11 частини. Метою вивчення шдземно! части-ни деревних рослин е встановлення глибини проникнення коренево'' системи рослин, характеру розподшу маси i довжини корешв за горизонтами грунту, плошд живлення деревних рослин, що визначае такий важливий параметр, як густоту люових культур у певному вжовому д1апазош. Продуктившсть дере-восташв та 1х зв'язок з параметрами кореневих систем розглянуто в ряд1 на-укових робгг [3-6].
Поряд 1з вивченням штенсивносп нагромадження ф1томаси надземною частиною породи, важливе значення в люокультурнш практищ мае виявлення певних законом1рностей розвитку шдземно! частини деревних рослин, встановлення зв'язку м1ж ними, визначення плошд та об'ему кореневого живлення по-рщ, шших стереометричних i бюметричних показниюв кореневих систем [2, 4].
Ми дослщжували кореневi системи бархату амурського у 55^чних лiсових культурах складу 5С4Бха1Дзв + Лп, якi зростають на територи Страдчiвського л-ва Страдчiвського НВЛК (кв.40 в.10) в типi люу Св2-г-дС, умови якого е близькими до оптимальних для росту бархату амурського. Тип грунту - дерново-слабошдзолистий сутщаний на карбонатному лесi. Такса-цiйнi характеристики бархату амурського таю: Нс=21,8±0'35 м; Вс=31,4±138 см;
2 3
N=203 шт./га; G=15,72 м /га; М=174 м /га; клас бонiтету - 1а.
1. Лкове та садово-паркове господарство
б7
Нащональний лкотехшчний унiверситет УкраТни
Будова кореневих систем дослiджувалась з використанням базових по-ложень методики М.1. Калшша [5], М.М. Гузя [2]. Вивчення будови коренево! системи бархату амурського проводили методом повно! розкопки трьох моделей. Моделi викопували з кожно! групи росту - вщстаючо! + Р), се-редньо! (ё + Р.. ..ё + 2Р) та сильно! (ё + 2Р.. .Б). Величину ступеня, що обмежуе положення кожно! групи росту, визначали за формулою Р = Б - ё/3, де ё та Б -вдаовдао мiнiмальне та максимальне значення диаметра дерев на пробнш дiлянцi.
Для визначення маси коренево! системи та надземно! частини в абсолютно сухому сташ з кожного бюгеоценотичного горизонту брали вс компо-ненти (деревину, корiння, пробку, гшля, плоди, листя) i в лабораторних умо-вах висушували !х до абсолютно сухого стану за температури 105°С протягом 24 год. З проведених дослщжень видно, що загальна протяжнiсть коренiв максимально! моделi у 5,5 та 1,6 разiв бiльша вiд загально! протяжност коренiв вiдповiдно мiнiмально! та середньо! моделей (див. табл. 1). Середня модель за показником загально! протяжност корешв переважае мiнiмальну у 3,4 раза.
Подiбна тенденцiя спостерiгаеться у дослщжених моделей i за розпо-дiлом корiння горизонтально! орiентацi!^ Кореш вертикально! орiентацi! у середньо! та мшмально! моделях не виявлено. У максимально! моделi коренi вертикально! орiентацi! представленi у виглядi двох невеликих корешв, як вiдростають з нижньо! частини пенька, проникаючи в нижш частини грунту на глибину 1,88 м. Кореш вертикально! орiентацi! мають закiнчення у виглядi невеликого розгалуження, i, переважно, коренево! мички вони не формують.
Група росту дерев Загальна про-тяж-шсть корешв, м У т.ч. корешв, м/% Максимальна гли-бина про-никнення корешв у грунту, м Маса частин дерева, кг
горизонтальных вертикаль-них косовер-тикаль-них пенька над-земно! час-тини тд-земно! час-тини за-галь-на
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Кращ1 6346,58 5841,75/92,0 24,59/0,4 480,24/7,6 1,88 104,20 687,22 67,83 859,25
Середш 3863,89 3467,81/89,8 - 396,08/10,2 1,57 43,78 262,40 17,84 324,02
В1дстаюч1 1148,77 1064,48/92,7 - 84,29/7,3 1,14 18,41 165,24 10,38 194,03
Зактчення таблиц
Абсолютш та вщносш показники маси окремих частин дерева, кг/%
Пенька Коренево! системи Стовбура Пробка Плок Листя Плоди
живих мертвих
11 12 13 14 15 16 17 18
104,20/12,1 67,83/7,9 436,84/50,8 24,97/2,9 181,75/21,2 35,10/4,1 8,56/1,0 -
43,78/13,5 18,84/5,5 195,79/60,4 6,72/2,1 53,04/16,4 1,77/0,6 4,00/1,2 1,08/0,3
18,41/9,5 10,38/5,3 118,88/61,2 5,94/3,1 36,23/18,7 1,31/0,7 2,88/1,5 -
Щодо вiдносного розподiлу коренiв рiзно! орiентацi!, то вона е досить подiбною у всiх дослiджених моделей. Так, горизонтальш коренi за протяж-нiстю домiнують 90-93 %, косовертикальш - 7-10 %, що свщчить про збере-ження загальних тенденцш структури будови кореневих систем бархата у моделей рiзних груп росту.
68
Збiрник науково-технiчних праць
Науковий вкчшк', 2006, вип. 16.1
Найбiльша глибина проникнення коренево1 системи зафшсована у максимально: моделi (1,88 м). Вертикальне проникнення коренiв середньо1 та мтмально1 моделi е дещо меншим (1,57 та 1,14 м). Стрижневого кореня у бархата не виявлено, хоча А.А. Цимек та ш. [1] вказують на можливють по-яви у бархата стрижневого кореня, хоча i слабо розвиненого, проте боковi ко-ренi, якi ростуть у горизонтальному напрямку, можуть досягати довжини 56 м i бшьше (в нашому випадку - 4,4-9 м). Подiбнi результати дослщжень опублiкував також А.Ф. Кучинський [7].
При дослщженш маси пiдземноï та надземно1 частин дерев рiзних груп росту спостер^аемо значну перевагу моделi кращого росту. Так, перевага маси ïï надземноï частини над моделями середнього та вщстаючого росту становить, вщповщно, 2,6 i 4,2, пiдземноï - 3,8 i 6,5 вщ загальноï маси, а включаючи i масу пенька - у 2,6 i 4,4 раза.
Розподш фггомаси за морфолопчними частинами дерев дае уявлення про просторовий розподш оргашчно1" речовини в рiзних частинах (бюгеоце-нотичних горизонтах) лiсового фiтоценозу.
Так, за абсолютними показниками окремих частин дерева перевага максимально:' моделi у мас над середньою та мшмальною становить у се-редньому 2-6 разiв. Необхiдно також вiдзначити, що модель середнього росту, на вщмшу вiд двох iнших моделей, формуе плоди, як за вщносним показ-ником маси становлять 0,3 %.
Аналiз вiдносних показникiв маси окремих частин дерева показуе ix подiбнiсть в усix трьох моделей. 1стотна рiзниця в масi, як за вщносним, так i за абсолютним показником вiдзначаеться тiльки для мертвих гшок. Якщо вщ-носний показник маси мертвих гшок для моделi середнього та вщстаючого росту е приблизно однаковий, то у моделi кращого росту цей показник е бшь-ший у 6-7 разiв.
Необxiдно звернути увагу на такий показник як маса пробки у дослщ-жених дерев, яка може представляти значний практичний штерес. Якщо вщ-носна маса пробки у вЫх трьох моделей практично однакова, то за абсолютним показником значна перевага належить моделi кращого росту (у 3,7-4,2 раза). При цьому абсолютна маса пробки у моделей середнього та вщстаючо-го росту е дуже подiбною, передушм - за рахунок збшьшення товщини пробкового шару саме у вiдстаючоï модель
Маса пенька мiнiмальноï моделi за абсолютними показниками е мен-ша вiд максимальноï у 5,6 разiв, а вщ середньоï - у 2,4 раза. Маса пенька мак-симальноï моделi е у 2,4 раза бшьшою вiд маси пенька середньоï модель За вщносним показником маси пенька перевагу мае модель середнього росту, а найбшьший вщносний показник маси стовбура, пробки та листя виявлений у моделi вщстаючого росту.
1нтенсившсть росту моделей характеризуе також стушнь розвитку асимiляцiйного апарату. За абсолютним показником маси листя ми бачимо ч^ку перевагу моделi кращого росту над моделями середнього та вщстаючо-го росту (у 2,1-3,0 рази), хоча за вщносним показником ми спостер^аемо перевагу моделi вщстаючого росту над моделлю кращого та середнього росту.
1. Лкове та садово-паркове господарство
69
Нащональний лкотехшчний ушверситет УкраТни
Висновки
Бархат амурський в оптимальних або близьких до оптимальних умо-вах зростання формуе потужну кореневу систему.
Для бархату амурського характерною особливютю е перевага корiння горизонтально! орiентацii (90-93 %). Стрижневих коренiв у породи не виявле-но. У вЫх моделей е незначна частка косовертикальних коренiв (до 10 %), а в максимально! моделi е невелик вертикальнi вiдгалуження, як вiд пенька, так i вiд горизонтальних корешв (0,4 %).
У вЫх трьох моделей вiд горизонтальних коренiв вщходять коренi другого порядку, якi проникають у нижнi шари грунту i йдуть косо-вертикально; як звичайно, таю кореш закшчуються потужною мичкою. Коренi, що закiнчуються в горизонтальному та вертикальному напрямках, мички пере-важно не формують.
Горизонтальнi кореш вщ коренево! шийки вiдходять на значну довжи-ну (у моделi кращого росту до 9,0 м, середнього - до 6,0 м та вщстаючого -до 4,4 м), хоча загальна !хня довжина е дещо бiльшою. Це вщбуваеться за ра-хунок того, що кореш можуть повертати в рiзнi сторони та проникати в рiзну товщу грунту (0-20 см) i навiть проходити по частинi периметру плошд жив-лення коренево! системи.
Аналiзуючи бiометричнi показники дерев за групами росту можна зробити висновок, що зi збшьшенням розмiрiв i маси надземно! частини дерева збшьшуеться маса i коренево! системи. Послаблення штенсивност росту надземно! частини супроводжуеться попршенням росту кореневих систем.
Вивчення будови шдземно! та надземно! частин дерев бархату амурського дае змогу оптимiзувати протягом перюду лiсовирошування густоту та розмiшення особин, режими проведення лiсiвничих доглядiв за породою, що необхщно для запровадження системи штенсивного лiсовирошування для до-сягнення максимально! продуктивностi та стшюсть насаджень.
Л1тература
1. Бархат амурский/ Цымек А.А., Соловьева К.П., Любарский Л.В., Трегубова Г.М., Емашова С.Д.и др. - М.-Л.: Гогслесбумиздат, 1952. - 140 с.
2. Гузь М.М. Коренев1 системи деревних порщ Правобережного Люостепу Укра!ни. -К.: Ясмина, 1996. - 145 с.
3. Дебринюк Ю.М., Мякуш И.И. Особенности пространственной структуры корневых систем деревьев// Лесн. журн. - 1988, № 4. - С. 123-125.
4. Дебринюк Ю.М. Особливосп формування кореневих систем Pseudotsuga Menziesii (Mirb.) Franko в люових культурах Укра!нського Розточчя// Наук. вюник УкрДЛТУ: Зб. наук.-техн. праць. - Льв1в: УкрДЛТУ. - 2000, вип. 10.1. - С. 87-98.
5. Калинин М.И. Методика исследования строения и процессов формирования корневых систем деревьев// Лесн. хоз-во, лесн., бум. и деревообраб. Пром-сть. - К.: Будивельник, 1976, вып. 7. - С. 25-29.
6. Калшш М.1., Гузь М.М., Дебринюк Ю.М. Люове коренезнавство: - Льв1в: 1ЗМН. -1998. - 336 с.
7. Кучинський А.Ф. Опыт разведения бархата амурского в БССР: - Минск: Госиздат БССР, 1956. - 13 с. _
70
Збiрник науково-техшчних праць
