CC BY
17
Науковий вкник, 2005, вип. 15.4
2. Анучин Н.П. Лесная таксация. 5-е изд., перер. и доп. - М.: Лесн. пром-сть, 1982. - 512 с.
3. Бойчук 1.1., Гайдукевич МЛ., Парпан В.1., Петрова Л.М., Третяк П.Р. Iсторiя Осмолодсько'1 пущi. - Львiв: Наук. тов. iм. Шевченка, 1998. - 146 с.
4. Державний люовий кадастр за станом на 1 ачня 1996 р. 1вано-Франювська область. Держком лiсового госп-ва Украши. 1рпшь, 2002. - 84 с.
5. Державний люовий кадастр за станом на 1 ачня 1996 р. Львiвськa область. Держком люового госп-ва Украши. 1рпшь, 2002. - 103 с.
6. Европейская стратегия сохранения растений. Совет Европы и "Планта Европа". -М.: Изд-во Представительства Всемирного Союза Охраны Природы (.ШСК) для стран СНГ, 2003. - 39 с.
7. Закон УкраТни "Про Загальнодержавну програму формування нащонально!' еко-лопчно!' мереж Украши на 2000-2015 роки". 21 вересня 2000 року № 1989-Ш// Урядовий кур'ер "Орieнтир", № 207. - 8 листоп., 2000 р. - С. 3-16.
8. Захаров В.К. Лесная таксация. Изд. 2-е, испр. и доп. - М.: Лесн. пром-сть, 1967. - 406 с.
9. Милкина Л.И. Растительный покров центральной части Украинских Карпат и некоторые вопросы его восстановления и охраны: Автореф. дисс. ... канд. биол. наук. - К.: 1972. - 23 с.
10. Нацюнальна доповщь Украши про гармошзащю життадяльносп суспшьства у навколишньому природному середовищь - К.: 2003. - 125 с.
11. Пацура 1.М. Малопоширеш лiсовi природш комплекси карпатсько'1 частини ба-сейну Днiстрa: Дис.... канд. с.-г. наук. 06.03.03. - Львiв, 2003. - 311 с.
12. Попович С.Ю., Устименко П.М. Ф^оценофонд заповщниюв Украши// Роль охоронюваних природних територш у збереженнi бiорiзномaнiття: Матер конф. м. Кашв, 8-10 верес. 1998 р. - Кашв, 1998. - С. 97-99.
13. Программа действий. Повестка дня на 21 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении. - Женева: Центр "За наше общее будущее", 1993. - 70 с.
14. Стойко С.М., Гадач Е., Шимон П., Михалик С. Заповщш екосистеми Карпат. -Львiв: Свгт, 1991. - 248 с.
15. Стойко С.М., Мшкша Л.1., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Рари-тетнi фiтоценози зaхiдних регюшв Украши (Регiонaльнa "Зелена книга"). - Львiв: Поллi, 1997. - 190 с.
УДК 630*181.28 Доц. Т.Б. Скробач, канд. с.-г. наук;
доц. Т.В. Юськевич, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти
ОСОБЛИВОСТ1 БУДОВИ КОРЕНЕВО1 СИСТЕМИ СОСНИ ЧОРНО1 АВСТР1ЙСЬКО1 (PINUS NIGRA ARN.) В УМОВАХ
МАЛОГО ПОЛ1ССЯ
Дослiджено особливостi будови коренево'1 системи сосни чорно1 австршсько! (Pinus nigra Arn.). Встановлено 3aKOHOMipHOCTi поширення корешв у грунт та особ-ливoстi poзпoдiлy фiтoмаси тдсистем кopeнiв.
Doc. T.B. Skrobach, doc. T.V. Yus'kevych - NUFWT of Ukraine
Features of structure of the root system of pine-tree of black austrian (Pinus nigra Arn.) in the conditions of small Polissya
It was investigated features of the root system of a Austrian black pine (Pinus nigra Arn.). Established the regularities of the spreading roots in the soil and features of distribution the fitomass of the root systems.
Вивчення особливостей будови кореневих систем е важливою складо-вою ощнки продуктивност деревних порщ у насадженнях. Таю дослщження, попри основш бюметричш показники кореневих систем, дають уявлення про взаемовплив кореневих систем у насадженнях, 1х просторову ор1ентащю то-
що. Кореневi системи сосни чорно!, як штродукованого виду на теренах за-хщного регiону Укра!ни за бiльш як 150^чну iсторiю штродукци досi не вивчались. Однак ряд лiсiвничо-господарських якостей сосни чорно!, таких як стшюсть до вивалювання, здатнiсть зростати на мшких та сухих вапняко-вих грунтах значною мiрою зумовлюеться особливостями 11 коренево! системи i заслуговуе окремого вивчення.
Об'ектом наших дослiджень були кореневi системи сосни чорно! в умовах Бшокамшського люництва Золочiвського ДЛГ (кв. 1 вид. 17), в тиш лiсорослинних умов - С2. Особливiстю чорнососнового насадження, де проводились дослщження, було те, що воно зростало на дерново-карбонатних грунтах, у верхшх горизонтах якого багато крупнощебенистих уламкiв, а тд-стилаючою породою виступали крейдовi мергелi. Сосна чорна формувала тут перший, а бук люовий та клен гостролистий - другий ярус. Вш сосни чорно! 92 роки. Дослщна дiлянка розмiщена на вершит пагорба.
Дослщження коренево! системи сосни чорно! проводились методом скелета [1], який полягав у поетапному препаруванш корешв як горизонтально!, так i вертикально! орiентацi!, усiх !х порядкiв, середнього дерева насадження. У результат проведених дослiджень встановлено, що у дослщжува-них еколопчних умовах коренева система сосни чорно! представлена шдсис-темами коренiв горизонтально!, вертикально! та косовертикально! орiентацi! з певними особливостями.
Кореш горизонтально! орiентацi! (рис. 1) у даних грунтових умовах з'являються починаючи з глибини 3-5 см вщ поверхнi грунту (приповерхневi коренi). Основна !х маса зосереджена на глибиш 5-30 см, тобто вони не вис-тупають частково з грунту як у сосни звичайно! [2]. Вертикальш вщгалужен-ня вiд горизонтальних коренiв проникають до глибини 50-55 см, де набува-ють горизонтально! орiентацi! i заглиблюються не далi як на 30-50 см. Поши-рення поверхневих горизонтальних коренiв у верхшх горизонтах грунту спостер^аеться на вщстань до 7,65 м у радiальних напрямках вiд пенька ("шнуроподiбш" коренi). У бiльшостi коренiв горизонтально! орiентацi! нара-ховуеться до 6 порядюв галуження. Поперечний перерiз корешв першого порядку галуження вщ пенька до периферi! змiнюеться вщ овального до круглого. Крiм приповерхневих коренiв горизонтально! орiентацi!, для сосни чорно! властивi також горизонтальш вiдгалуження вiд вертикальних та косовер-тикальних коренiв. Такi вщгалуження проникають не далi як на 2,1 м вщ пенька та не бшьше нiж на 1,2 м вщ основного вертикального чи косоверти-кального кореня. Коренi горизонтально! орiентацi! утворюють три рiвнi: перший на глибиш 5-30 см, другий 40-55 см та третш на глибиш 120-145 см вщ поверхш грунту. Така особливють будови коренево! системи забезпечуе не-обхщну стiйкiсть дерева навiть на мшких грунтах. Основною функщею корешв горизонтально! орiентацi!, попри механiчну, е забезпечення дерева мше-ральним живленням та водою. Бшьша частина поверхневих корешв розмще-на на щебенистих вапнякових уламках, мiцно "зв'язуючи" останш. Здатнiсть коренiв сосни чорно! проникати помiж камiння та укрiплювати його мае ве-лике значення для люомелюративно! практики.
Науковий вкчшк, 2005, вип. 15.4
Рис. 1. Горизонталью кореш сосни чорноХта Их вертикалью вiдгалуженняу
процеЫ препарування
Шдсистема корешв вертикально! орiентацi! представлена вщгалужен-нями вщ приповерхневих горизонтальних корешв та вертикальними кореня-ми, що ростуть вщ пенька. Площа поперечного перерiзу таких корешв мае овальну форму, середш дiаметри не перевищують 6,3 см. Вертикальш кореш, як i косо-вертикальнi, що ростуть вiд пенька, значно масившшь Вони нарахо-вують до 5 порядюв i виконують основну опорну функщю, завдяки якiй стов-бури дерев утримуються у вертикальному положенш. Бiльшiсть масивних вертикальних та косо-вертикальних коренiв зрослi мiж собою горизонтальни-ми вiдростками (рис. 2).
Рис. 2. Вертикалью та горизонталью корею сосни чорноХзро^ мiж собою
Коренева система сосни чорно! у вiцi 92 р. займае об'ем грунту, що за конф^уращею нагадуе неправильну зрiзану перевернуту пiрамiду. Основу тако! трашди становить проекцiя горизонтальних коренiв на поверхню грунту, а висота рiвна глибинi проникнення вертикальних корешв у грунт. Площа проекци найглибшого проникнення коренiв вертикально! орiентаци (нижня основа трашди) становить 2,8 м2. Об'ем грунтового простору, що займае коренева система сосни чорно!, становить 39 м3, при плошд кореневого живлен-ня 65,8 м . Необхщно зазначити, що кореш вертикально!' орiентаци на вапня-кових грунтах не здатш проникати в глибину бшьше як на 1,45 м. На цш гли-биш вони набувають горизонтально! орiентацi! або рiзко закiнчуються.
Особливостi розподiлу фггомаси коренево! системи сосни чорно! за шдсистемами коренiв, iлюструють данi таблищ.
Табл. Розподт фптомаси кореневоХ системи сосни чорноХ
Пвдсистеми коретв Маса коретв
кг %
Горизонтальш кореш 43,05 22,5
Косовертикальш кореш 22,20 11,6
Вертикальш кореш 49,95 26,1
Пень 76,25 39,8
Разом маса тдземно! частини 191,45 100,0
Як видно з цифрових даних наведено! таблищ, найбшьша частка в ма-с коренево! системи припадае на пень та кореш вертикально! орiентацi!. Горизонталью кореш за рахунок !х велико! чисельност та протяжностi станов-лять бшьше шж 22 % маси вЫе! коренево! системи. Коренева система дослщ-жувано! породи становить 18,1 % вщ загально! фiтомаси дослщжуваного дерева. Такий розподiл фггомаси сосни чорно! вiдрiзняеться вiд даного показ-ника сосни звичайно!, для яко! у вiцi 90 роюв вiн становить 13,4 % [2].
Узагальнюючи будову коренево! системи сосни чорно! можна вщзна-чити таке:
• сосна чорна на малопотужних вапнякових грунтах формуе потужну кореневу систему, що включае тдсистему горизонтальних, вертикальних та косовер-тикальних коретв;
• мехатчну функцию виконують ус тдсистеми коренево! системи дослщжу-вано! породи;
• корет горизонтально! ор1ентацй розвиваються як у верхтх шарах грунту (на глибит 5-30 см), так 1 в найглибших горизонтах проникнення (120-145 см);
• площа кореневого живлення середнього дерева сосни чорно! при абсолютнш повнот насадження 39 м становить 65,8 м ;
• закшчення вертикальних та косовертикальних кореневих вщгалужень набувають горизонтального напрямку 1 проникають у вапнякову породу не дал! як на 30-50 см;
• бшьшшть вертикальних та косовертикальних коретв, що ростуть вщ пенька, зросл1 мiж собою, мають плоско-овальну форму перер1зу, забезпечуючи цим високу спйшсть дерева до повалювання;
• частка коренево! системи у загальнш ф1томас1 дерева становить 18,1 %.
Лггература
1. Гузь М.М. Коренев1 системи деревних порщ Правобережного люостепу Укра-!ни. - К.: ВК "Ясмина", 1996. - 145 с.
2. Калшш М.1., Гузь М.М., Дебринюк Ю.М. Люове коренезнавство. - Льв1в: 1ЗМН. -1998. - 336 с.
