CC BY
12
5. The effect of cerebral hypothermia on white and grey matter injury induced by severe hypoxia in preterm fetal sheep / L. Bennet, V. Roelfsema, S. George, [et al] // J. Physiol. - 2007. - № 578, Pt 2.- P. 491-506.
6. Загальна глибока ппотерм1я / [Шутка Б. В., Саган О. В., Дубчак У. М. та ¡н.]; за ред. Б. В. Шутки. -1вано-Франгавськ, 2006. — 298 с.
7. Левицький В. А. Псто-ультраструктура лицевого нерва в HopMi i в умовах експериментальноТ ней-ропати / В. А. Левицький, Н. I. Шовкова // BicHHK морфологи. - 2009. - № 1. - С. 38-43.
8. Ультраструктуры змши гемомкроциркуляторного русла \ паренх1ми яечнигав пюля дм загальноТ гли-бокоТ г1потерм1Г / Б. В. Шутка, Л. А. Шутка, М. Б. Пастух [та ¡н.] // Вюн. пробл. бюл. \ мед. - 2003. - № 3. - С. 80-91.
9. Царев А. А. Топографо-анатомические особенности ветвления нервов задней конечности крыс / А. А. Царев // Морфолопя. - 2008. - Т. 2, № 3. - С. 8183.
Реферат
ГИСТО- И УЛЬТРАСТРУКТУРНЫЕ ИЗМЕНЕНИЯ ПРОВОДНИКОВОГО АППАРАТА СЕДАЛИЩНОГО НЕРВА КРЫСЫ ПОСЛЕ ВЛИЯНИЯ ОБЩЁЙ ГЛУБОКОЙ ГИПОТЕРМИИ Колинко Я.О.
Ключевые слова: седалищный нерв, нервные волокна, общая глубокая гипотермия.
Статья посвящена исследованию количественных и качественных изменений нервных волокон в разные сроки после действия общей глубокой гипотермии. Установлено, что ранние сроки (на высоте влияния охлаждение и 3-7 сутки) характеризуются реактивно-отечно-деструктивными изменениями, на 14 и 30 сутки наблюдается сочетание деструктивных и восстановительных явлений, на 90 сутки восстановительные признаки соединяются с остаточными. Все это проявляется изменениями количества и метрического состава миелиновых нервных волокон.
Summary
HISTO- AND ULTRASTRUCTURAL CHANGES IN CONDUCTIVE APPARATUS OF SCIATIC NERVE IN RAT AFTER DEEP HYPOTHERMIA Kolinko Ya.O.
Keywords: sciatic nerve, nervous fibers, deep hypothermia.
The paper is devoted to the study of quantitative and qualitative changes in nervous fibers in different terms after the effect of deep hypothermia. It has been established the early terms (at the peak of hypothermia and on the 3-7 days) are characterized by the reactive-edematous-destructive changes, and on the 14 and 30 days of the experiment there has been observed the combination of the destructive and restorative phenomena, and on the 90th day the recovery signs have been combined with residual effects. All this is manifested by the changes in amount and in metrical composition of myelin nervous fibers.
УДК 611.36-018.1+612.12.015.11 ) : ( 612.014.46+612.014.484 )
0С0БЛИВ0СТ1 АКТИВН0СТ1 СИСТЕМИ NO/NO СИНТАЗИ, Щ0 РЕАЛВУЮТЬСЯ ДОЗО-ЗАЛЕЖНИМИ М0Р-Ф0Л0Г1ЧНИМИ ЗМ1НАМИ У ПЕЧ1НЦ1 ЩУР1В, ЗА УМ0В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬН0Г0 ДИСГ0МЕ0СТАЗУ ТА У Й0Г0 П0ЕДНАНН1 З1 СТРЕС0М
Кондро М.М.
Льв1вський нацюнальний медичний умверситет ¡мен1 Данила Галицького
Функщонування локальноi стрвс-п'ш'пуючо! системи печ1нки та активност1 системи NO/NO синта-зи в результатi ¡зольовано)" та поеднаноУ д'й ацетату свинцю та стресу реал'!зуеться в морфолог1чних зм1нах, якi були однотипними для стрес-чиннишв рiзного г'енезу i включали ознаки пошкодження гепатоцитiв, стромально-судиннi змiни у виглядi гемодинамiчних розладiв та запальноi iнфiльтрацiУ i проявiв загоення. Ключов1 слова: свинець, стрес, печшка.
Важпиве мюце в сучасних еколого-ф1зюлопчних дослщженнях займають питання визначення реакцп функцюнальних систем ор-гашзму на важю метали в залежност1 вщ дози та тривалосп експозици. Адже адаптац1йн1 реакцп на Bcix р1внях орган1зац|| залежать в1д сили стрес-чинник1в та тривалосп ix дй'. За умов дм стресу функц1ональн1 резерви орган1зму знижу-ються, зменшуеться здатн1сть до адаптацп, i nifl-тримання гомеостазу здшснюеться завдяки зна-чн1й Hanpy3i регуляторних систем (Барабой A.B. и др., 1997). Кшцевий результат реакц1й оргашз-
му залежатиме в1д ¡нтеграцЛ стрес-реал1зуюцих та стрес-л1м1туючих систем, як1 модулюють ви-ражен1сть структурно-функц1ональних 3MiH та обмежують реакц1ю-в1дпов1дь. Встановлено, що велию дози свинцю спричиняють широкий спектр ф1зюлопчних, 6ioxiMi4Hnx та повед1нкових дисфункцш (Gurer H. et al., 2000; Muntner P. et al., 2003; Nash D. et al., 2003; Koller K. et al., 2004) за рахунок ¡ндукци оксидативного стресу (Ercal N. et al., 2001; Cabell L. et al., 2004; Fowler B.A. et al., 2004; Gurer-Orhan H. et al., 2004; Kasperczyk S. et al., 2004; Farmand F. et al.,
2005). Що стосуеться малихдоз свинцю, то його ефекти на оргашзм людини, молекулярш i Kni-тинш мехашзми патогенезу ¡нтоксикаци важкими металами потребують ретельного та систематичного вивчення (Трахтенберг И.М. и др., 1998; Стежка В.А, 2002; Краснокутская Л.М. и др., 2004; Lee D.H. et al., 2006; Teijon С. et al., 2006), так як дослщження проведен! при дм великих доз свинцю механютично переносяться на flia-пазон мал их доз (Navas-Acien A. et al., 2004). Життя сучасноТ людини перенасичене р1знома-штними за модальнютю, сил1 та тривалост1 стре-совими впливами, основою яких е емоцшний стрес (Bailis D.S. et al., 2001; Orpana H.M. et al., 2004; Shields M., 2004; Lantz P.M. et al., 2005; Pearlin L.I. et al., 2005; Hildingh C. et al., 2006). Особливосп адаптацп оргашзму до впливу стрес-чинниш необхщно вивчати не за окреми-ми показниками його життед1яльносп, а за трупами показниш, що характеризують функцюна-льний стан того чи ¡ншого органу (Дранник Г.Н., 1999; Кундиев Ю.И. и др., 2001). Особливо це стосуеться печшки - центрального органу го-меостазу.
В огляд1 л1тератури наведен! даш, як1 перекон-ливо свщчать, що мехашзм пошкоджуючоТ дм ацетату свинцю на печшку реал1зуеться через активацш процеав втьнорадикального окис-нення. Утворення втьних радикал1в та реактив-них метаболтв кисню е важливим мехашзмом пошкодження кл1тин печшки. А саме, надм1рна продукц1я активних форм кисню ¡нщше лавино-под1бне розгалуження процеав втьнорадикаль-ного окиснення. Наявш в наш час даш дозволя-ють вважати, що, як в реакц1ях окислювального стресу, так i в мехашзмах антиоксидантного за-хисту бере участь оксид азоту, утворення якого доведено для гепатоцит1в, кттин Купфера i ен-дотел1альних кттин печшки. Ф1зюлопчний ефект взаемодп активних форм кисню i NO залишаеть-ся предметом активних дебат1в. В ряд1 poöiT in vitro показано, що NO може фактично уповть-нювати пероксидне окиснення ninifliB, дшчи як скавенджер кисневих радикал1в. Цей своерщний «антиоксидантний» ефект NO дозволив деяким дослщникам припустити, що взаемод1я м1ж су-пероксиданюном i NO може бути бюлопчно важливим шляхом детоксикацп потенцшно небез-печних активних форм кисню, що трактуе Laskin J.D. et al., 2001; Серая И.П. и др. И.П. 2002 [234]. В той же час е i протилежш дан1, як1 св1дчать про те, що NO здатний посилювати негативш ефекти супероксидного радикалу i ¡нших активних форм кисню, стверджуе Groves J.T. et al., 1999, роль яких в патогенез! токсичного ураження печшки i розвитку ендотоксем1| може вважатися доведе-ною.
В останнш час з'явилось ряд poöiT GonzalezReimers E. et al., 2003; Lee K.J. et al., 2004 [257], в яких наводяться окрем1 результати вивчення стану процеав пероксидного окиснення ninifliB, антиоксидантноТ системи i ¡нтенсивност1 утво-
рення в opraH¡3m¡ оксиду азоту при токсичному ураженш печ1нки. Проте отриман1 дан1, як правило, мають суперечливий характер, i у автор1в немае едино'Г думки про роль i взаемозв'язок антиоксидантного статусу, як сукупност1 про- i ан-тиоксидантних процеав, i системи оксиду азоту в патогенез! токсичного ураження печшки. Bnpi-шення даних питань необх1дне для розробки i використання нових метод1в, спрямованих на регуляц1ю цих взаемодш в opraH¡3m¡, що може виявитися досить ефективним способом попе-редження i л1кування багатьох захворювань, пов'язаних 3i зм1ною продукц1| NO i порушенням антиоксидантного статусу орган1зму.
Мета дослщження - вивчення динамки активное^ NO/NOS системи, як компонента локально!' стрес-л1м1туючо1 системи (ЛСЛС), що реал1-зуеться дозо-залежними морфолопчними 3mí-нами печ1нки за умов хроычноТ ¡зольованоТ та поеднаноТ дй' ацетату свинцю та соц1ального стресу.
Marepian i методи досл/джень.
Дослщження проведен! в експериментах in vivo на статевозртих бтих щурах-самцях масою 180-200 г у BiflnoBiflHOCTi з дотриманням загаль-них принцип1в бтетики. 3 метою вибору опти-мальних умов моделювання дезадаптац1йних стан1в за тривалоТ flii ацетату свинцю, визначали токсичнють та кумулятивн1 властивост1 ацетату свинцю. Середньо смертельн1 дози ЛД50 АС визначали для бтих щур1в-самц1в та щур1в-самок за умови внутр1шньошлункового введения на-тще його водного розчину ¡з розрахунку 1 мл на 100 г маси тта методом трьох, двох та одшеТ точки (Штабский Б.М., Гжегоцкий М.И., Гжегоц-кий М.Р., 1980). Коефщ1ент кумуляцй' визначали за схемою R.K. Lim (A method, 1961).
Моделювання здшенювали за допомогою що-денного внутр1шньошлункового введения натще через зонд водних розчин1в ацетату свинцю (АС) в дозах 3,45 (1/2000 ЛД50), 34,5 (1/200 ЛД50) i 345 мг/кг (1/20 ЛД50) BiflnoBiflHO. Вивчення ¡зольова-ноТдй'АС проведено на 12 групах тварин, кожнш з яких вводили АС протягом 10, 20 та 30 дшв у вказаних дозах. Схема експеримент1в була на-ступною: щурам 1, 2 та 3 контрольних груп протягом 10, 20 та 30 дшв вводили питну водопро-в1дну дехлоровану воду; щурам 4, 5 та 6 групи протягом 10, 20 та 30 дшв вводили АС в доз1 3,45 мг/кг; щурам 7, 8 та 9 групи протягом 10, 20 та 30 дшв вводили АС в доз1 34,5 мг/кг; щурам 10, 11 та 12 групи протягом 10, 20 та 30 дшв вводили АС в доз1 345 мг/кг. Вивчення ¡зольова-но1 flii соц1ального стресу проведено на групах тварин (стрес-контроль), як1 були пщдаш дй'хро-н1чного ¡ммобт1зацшного стресу в модифкацп Гройсмана i КаревшоТ, так званий „соц1альний стрес" (Гройсман С.Д., Каревина Т.Г., 1979). По-еднану д1ю тривалого введения АС та соц1аль-ного стресу вивчали за наступною схемою: контролем в цих дослщженнях слугували 13, 14, 15
групи щур1в, яким вводили питну водопров1дну дехлоровану воду (вщповщно 10, 20, 30 fli6), а пюля останнього и введения вони були пщдаш дм соц1ального стресу. Щурам 16-24 груп вико-нано ПД соц1ального стресу та АС в дозах 3,45, 34,5 та 345 мг/кг, кожну з яких вводили упродовж 10, 20 та 30 дшв.
Концентрацш кшцевих метаболтв монооксид азоту NO/NO синтази визначали за допомогою реактиву Tpicca. Статистичну обробку даних проводили з використанням програми Statistic-Soft 6.0. Для кожно! з Bn6ipoK перев1ряли чи е нормальним розподт дослщжуваного показника, застосовуючи критерш Шашро-Втка. Для двох нормальних розподт1в перев1ряли piBHicTb гене-ральних дисперсш, застосовуючи критерш Ле-вена. В залежносл вщ нормальносп розподту для пор1вняння виб1рок використовували t-критерш Стьюдента або ранговий критерш груп U-тест Мана-BiTHi для пор1вняння двох незалеж-них виб1рок. Силу зв'язку м1ж змшними визначали за коефщ1ентом кореляцп П1рсона r. Отримаш даш представлен! у вигляд1 M+SD, n - ктькють
Концентрац1я NO2(MKMonb/n) в cupoeamu,i кровi
тварин в груш. Статистично достов1рною вважа-ли р1зницю при Р<0,05.
Результати дослджень та Тх обговорення.
У результат! проведених дослщжень встанов-лено, що м1ж показниками концентрацп штрит-¡ону в кров1 контрольних груп щур1в, яким упродовж 10, 20 та 30 д1б вводили питну водопровщ-ну дехлоровану воду, статистично достов1рноТ р1зниц1 не було, тому показники були об'еднаш в одну групу \ слугували загальним контролем. Встановлено, що щоденне введения ацетату свинцю в доз1 3,45 мг/кг упродовж 10 дшв приводило до зростання концентрацп штрит-юну в кров1 на 43,5% (табл.1). При збшьшенш трива-лосп введения ацетату свинцю до 20 дшв кон-центращя штрит-юну в кров1 збтьшувалась на 50,4%, проте це зростання було статистично не-достов1рним по вщношенню до збтьшення, яке зареестровано через 10 дшв введения ацетату свинцю. Пюля 30 денного введения ацетату свинцю концентрац1я штрит-юну в кров1 зроста-ла на 76,5%.
Таблиця 1
шур'1в пюля 10, 20 та 30 бобового введения ацетату свинцю, М+Бй, п=6
Тривалють введения ацетату свинцю
Дози АС 10 fli6 20 fli6 30 fli6
Контроль 1,15+0,18 1,15+0,18 1,15+0,18
3,45 мг/кг 1,65+0,17* 1,73+0,12* 2,03+0,18***
34,5 мг/кг 1,89+0,22*** 2,06+0,15*** 2,70+0,29***
345 мг/кг 1,99+0,20*** 2,18+0,21*** 2,87+0,31***
*-р<0,05; **- р<0,01,***- р<0,001 - вщносно контролю.
Аналопчний характер змш концентрацп штрит-юну в кров1 щур1в спостер1гався пюля 10, 20 та 30 добового введения ацетату свинцю в дозах 34,5 мг/кг та 345 мг/кг. Пюля 10, 20 та 30 д1б введения ацетату свинцю в доз1 34,5 мг/кг кон-центращя штрит-юну збтьшувалась на 64,3%, 79,1% та 134,7% вщповщно. М1ж значениями концентрацп штрит-юну через 10 та 20 д1б введения ацетату свинцю статистично достов1рноТ р1зниц1 не було.
Пюля 10, 20 та 30 д1б введения ацетату свинцю в доз1 345 мг/кг концентрац1я штрит-юну збн льшувалась на 73,0%, 89,6% та 149,6% вщповн
Концентрац1я М02 (мкмоль/л) в сироватц/ кров!
10, 20 та
дно. М1ж значениями концентрацп штрит-юну через 10 та 20 д1б введения ацетату свинцю в данш доз1 також статистично достов1рноТ р1зниц1 не було. Таким чином, в д1апазош використаних доз ацетату свинцю залежнють м1ж тривалютю введения ацетату свинцю та зростанням концентрацп штрит-юну в кров1 не виявлено.
1зольований хрошчний стрес не спричиняв статистично достов1рних змш в концентрацп шт-рит-юну в кров1 (табл.2), що сшвпадае з даними ЧижанськоТ Н.В. та сшвав. 2005, як1 показали, що 24-х годинна д1я стресу не змшюе концент-рацш кшцевих метаболтв Ы02 в кров1 щур1в [3].
Таблиця2
щур'ю на фон'! поеднаноУ д'УУ соц1ального стресу та Ю добового введения ацетату свинцю, М+Бй, п=6
Тривалють введения ацетату свинцю
Дози AC 10 fli6 20 fli6 30 fli6
Контроль 1,15+0,18 1,15+0,18 1,15+0,18
стрес 1,22+0,21 1,22+0,21 1,22+0,21
стрес + 3,45мг/кг 1,63+0,18**/# 1,82+0,28**/# 2,33+0,30**/##
стрес + 34,5мг/кг 2,18+0,29***/## 2,24+0,19***/## 3,33+0,35***/###
стрес + 345мг/кг 2,72+0,38***/### 3,12+0,42***/### 4,59+0,48***/###
* - p < 0,05, ** - p < 0,01, *** - p < 0,001 у порвняны з контролем; # - p < 0,05 у порвнянш з ¡зольованою дюю сопельного стресу.
На фош поеднаноТ дп стресу та 10, 20 i 30 мг/кг зареестровано зростання концентрацп шт-денного введения ацетату свинцю в доз1 3,45 рит-юну в кров1 щур1в вщповщно на 41,7%,
58,3% та 102,6% по вщношенню до контролю. Пор1вняння одержаних даних з описаними вище (див.табл.1) результатом вщносно ¡зольованоТ дй' такоТ ж дози ацетату показуе, що додавання соц1ального стресу до 10 та 20 денного введения ацетату свинцю не змшюе ефекту останнього на концентрацш штрит-юну в кровк Однак пюля поеднаноТ дй' стресу та 30 денного введения ацетату свинцю в доз1 3,45 мг/кг концентрац1я ш-трит-юну в кров1 зростала на 102,6% по вщношенню до контролю та на 26,1% стосовно ¡зольованоТ дй ацетату свинцю за даних умов.
За умов поеднаноТ' дй соц1ального стресу та 10 денного введения ацетату свинцю в доз1 34,5 мг/кг концентрац1я штрит-юну в кров1 щур1в зростала на 89,6%. При збтьшенш тривалосп введения ацетату свинцю до 20 дшв ефект не змн нювався. I лише через 30 д1б введения ацетату свинцю доповненого стресом концентрац1я шт-рит-юну в кров1 зростала на 189,6% по вщношенню до контролю та на 23,3% щодо ¡зольованоТ дй' ацетату свинцю за даних умов.
За умов поеднаноТ дй соц1ального стресу та 10 \ 20 денного введения ацетату свинцю в доз1 345 мг/кг концентрац1я штрит-юну в кров1 щур1в зростала на 136,5% та 171,3%. М1ж ефектами, що виникали через 10 та 20 д1б, статистично в1роп-дноТ р1зниц1 не було. Проте через 30 д1б щоден-ного введения ацетату свинцю доповненого стресом концентрац1я штрит-юну в кров1 щур1в зростала на 299,1% по вщношенню до контролю та на 59,9% по вщношенню до ¡зольованоТ дй' ацетату свинцю за даних умов. Отже, в д1апазош використаних доз ацетат свинцю у поеднанш з1 соц1альним стресом д1яв аналопчно ¡зольовано-му введенш ацетату свинцю: залежнють м1ж тривалютю введения ацетату свинцю та зрос-танням концентрацй' штрит-юну в кров1 не вияв-лялась. Кр1м того, стрес виражено посилював дш ацетату свинцю на концентрацш штрит-юну в кров1 щур1в лише за умов його 30 денного його введения. Одержан! результати сшвпадають з даними автор1в, за якими токсичне ураження печшки супроводжуеться не лише ¡нтенсиф1кац1ею процесу перекисного окиснення лтщ1в, але \ ¡н-тенсиф1кац1ею утворення кшцевого метабол1ту Ы02 та консолщованою адаптивною реакц1ею антиоксидантноТ системи, що стверджуе Близ-нецова Г.Н., 2004.
При морфолопчному дослщженш печшки щу-р1в, як1 отримували ацетат свинцю в дозах 1/2000, 1/200 та 1/20 ЛД50 протягом 10 дшв знайдеш альтеративш змши, як1 проявлялися дистроф1чними змшами та вогнищевим некрозом гепатоцит1в. Вказаш змши мали дозозалеж-ний характер з максимальним розвитком при за-стосуванш ацетату свинцю в доз1 1/20 ЛД50. При збтьшенш тривалосп введения ацетату свинцю у вказаних дозах до 20 дшв альтеративш змши печшки також проявлялися дистроф1чними змн нами та вогнищевим некрозом гепатоцит1в. Альтеративш змши супроводжувалися розвитком
зм1шанокл1тинного ¡нфтьтрату з наявнютю ней-трофт1в. Вказаш змши, як \ при 10 денному введенш ацетату свинцю, мали дозозалежний характер з максимальним розвитком при його доз1 1/20 ЛД50. Пюля 30 д1б введения ацетату свинцю в дозах 1/2000, 1/200 та 1/20 ЛД50 альтеративш змши печшки проявлялися дистроф1чними змн нами та вогнищевим некрозом гепатоцит1в Вказаш змши мали дозозалежшсть з максимальним розвитком при дй' свинцю в доз1 1/20 ЛД50. Таким чином, в наших експериментах ацетат свинцю незалежно вщ дози (3,45, 34,5 та 345 мг/кг) та тривалосп введения (10, 20 та 30 дшв) не змн нював загальну часточково-балкову будову печшки. Хоча у робот1 Каширина Н.К. и др., 2004 [164] е посилання на те, що введения мишам ацетату свинцю в доз1 10 мг/кг протягом 60 дшв викликало порушення рад1альносл розм1щення печшкових балок в дольках. Очевидно це пов'язано з бтьшою тривалютю введения ацетату свинцю. На користь цього свщчать \ тоталь-ш дистрофчш змши в печшц1, що спостер1гали даш автори, на вщмшу вщ наших експеримешлв, в яких дистроф1чш змши не носили тотального характеру. За ¡ншими морфолопчними ознаками наш1 результати були аналопчними, а саме, для дй свинцю характерним е поява локальних дже-рел некрозу, ¡нфтьтрованих лейкоцитами.
При поеднанш дй 10 денного введения ацетату свинцю в доз1 1/2000 ЛД50 та сощального стресу встановлено, що загальна будова печшки збер1галась. Проте вщм1чалися др1бш вогнища дискомплексацй гепатоцит1в та поодинок1 групи печшкових кл1тин з ознаками вакуольноТ жировоТ дистрофп. В портальних трактах наявш вогни-щев1 зм1шанокл1тинш ¡нфтьтрати, поодинок1 тракти склерозоваш. Таким чином, у дослщженш грут знайдеш поверхнев1 альтеративш змши па-ренх1матозних кштин печшки. Слщ зазначити, що морфолопчш прояви запальноТ реакцЛ роз-винут1 значно менше, шж при ¡зольованш дй' 10 денного введения ацетату свинцю в доз1 1/2000 ЛД50. При збтьшенш тривалост1 ведения даноТ дози ацетату свинцю до 20 дшв за умов комбн нованоТ дм ¡з стресом загальна балково-часточкова будова збер1галася. Однако зустр1-чаються д1лянки дискомплексац1Т гепатоцит1в. У частиш часточок печ1нков1 кп1тини центролобу-лярноТ та перепортальноТ зони мають др1бнова-куольну (жирову) дистроф1ю. У частиш портальних траков наявний незначний зм1шанокл1тин-ний ¡нф1льтрат, присутн1 поодинок1 др1бновогни-щев1 ¡нтрачасточков1 ¡нф1льтрати, що розвину-лися на м1сц1 др1бновогнищевих некроз1в. П1сля поеднаноТ д1Т 30 денного введения ацетату свинцю в доз1 1/2000 ЛД50 та соц1ального стресу г1-столог1чна картина печшки майже не в1др1зняла-ся в1д такоТ п1сля поеднаноТ дй 20 денного введения ацетату свинцю в доз1 1/2000 ЛД50 та со-ц1ального стресу. Загальна часточково-балкова будова була збережена. Гепатоцити однор1дн1 за формою та розм1рами, у центрочасточков1й
зош поодинок1 групи печшкових кл1тин, що мають ознаки др1бновакуольноТ дистрофй'.
Пюля поеднаноТ дй' 10 денного введения ацетату свинцю в доз1 1/200 ЛД50 та соц1ального стресу загальна балково-часточкова будова печшки збережена. Кровопостачання нер1вном1рне, центрочасточков1 зони пперемоваш, гепатоцити центрочасточкових зон мають вакуол1зовану цитоплазму. У частиш кл1тин наявна др1бновакуо-льна дистроф1я, мюцями - вогнищева великова-куольна жирова дистроф1я. Бтя портальних траков розм1щуються поодинок1 кл1тини з вакуо-л1зованою цитоплазмою. Печшков1 кл1тини неод-норщш за будовою та розм1рами, ктькють дво-ядерних гепатоцит1в збтьшена, одночасно при-сутнш зм1шанокл1тинний ¡нфтьтрат - перипор-тальний та у частиш портальних траков. 1нтра-часточков1 ¡нфтьтрати вщсутш. При подовженш тривалосп введения ацетату свинцю в доз1 1/200 ЛД50 до 20 дшв за умов його поеднаноТ дй' ¡з соц1альним стресом загальна балково-часточкова будова печшки збер1гаеться. Гепатоцити перипортальних та ¡нтрачасточкових зон мають ознаки др1бновакуольноТ жировоТ дистрофй'. Одночасно виявлеш др1бш дтяню мак-рофагального ¡нфтьтрату, що розмщеш ¡нтра-часточково (др1бш вогнища некрозу). Частина портальних траков мютить зм1шанокл1тинний ¡нфтьтрат з переважанням л1мфоцит1в та мак-рофапв, склеротичш змши мш1мальш. Через 30 дшв експерименту загальна балково-часточкова будова печшки також збер1галась. Гепатоцити портальних, перипортальних та центрочасточкових зон мають ознаки дифузноТ др1бновакуо-льноТ жировоТ дистрофп. Частина портальних траков мае незначний або пом1рний зм1шанокш-тинний ¡нфтьтрат.
Найбтьш вираженими змши були поеднаноТ дм соц1ального стресу та хрошчнш дй' ацетату свинцю в доз1 1/20 ЛД50. Через 10 дшв поеднаноТ дм ацетату свинцю та сощального стресу загальна балково-часточкова будова збережена. У окремих часточках балки дискомплексоваш, гепатоцити розм1щуються окремо, на всьому про-тяз1 часточок печшков1 кл1тини мають вакуол1зо-вану цитоплазму. Для частини печшкових кл1тин характерною е великовакуольна дистроф1я. Глн коген у кл1тинах вщсутнш або ктькють його мшн мальна, фксуеться значний ашзонуклеоз. 361-льшена ктькють двоядерних л1мфоцилв, пооди-нок1 ф1гури м1тозу. 1нтрачасточково розм1щують-ся др1бновогнищев1 некрози та др1бновогнищев1 зм1шанокл1тинш ¡нфтьтрати. Бтьшють портальних траков мають пом1рний зм1шанокл1тинний ¡нфтьтрат, у якому переважають л1мфоцити та макрофаги, ступшь ф1брозу портальних траков незначний. Через 20 д1б поеднаноТ дй' ацетату свинцю в доз1 1/20 ЛД50 та сощального стресу печшка хоча \ збер1гае загально балково-часточкову будову, у частиш балок в1дм1чаеться дискомплексац1я кл1тин. Значна ктькють гепато-цит1в мае ознаки вакуольноТ жировоТ дистрофй',
поодиною кл1тини мають прояви великовакуоль-ноТ дистрофй', бтьшють др1бно- та пом1рноваку-ольноТ дистрофп. Кр1м того, ¡нтрачасточково на-явш поодиною др1бн1 вогнища некрозу з макро-фагальним ¡нфтьтратом. У окремих портальних трактах розташоваш зм1шанокл1тинш ¡нфтьтра-ти та ознаки значного склерозу. Через 30 д1б експерименту загальна балково-часточкова будова печшки збер1гаеться при дискомплексова-носп значноТ к1лькост1 балок. Бтьшють портальних траков мютить значний ¡нфтьтрат. Наявш множинш др1бновогнищев1 змшаноштинш ¡нфн льтрати, у яких переважають макрофаги - ¡нтрачасточково. Ашзонуклеоз в1дм1чаеться у печшкових кштинах. Частина гепатоцилв центрочасточ-ковоТ зони мае ознаки др1бновогнищевоТ вакуо-льноТ'жировоТ дистрофй'.
Згщно даних л1тератури, кумулятивний вплив свинцю вщм1чаеться у вах структурних елемен-тах печшковоТ тканини. При цьому низка р1зних мехашзм1в (безпосереднш токсичний вплив, розвиток ппоксй' внасл1док ураження м1кроцир-куляторного русла, цитотоксичн1сть, зумовлена ¡мунореактивними кл1тинами) призводить до формування досить стандартного комплексу морфолог1чних змш у паренх1матозних та стро-мально-судинних елементах. Цей комплекс включае як альтеративно-запальш ураження, так \ ознаки загоення.
Для повноти та структурованосп опису, зм1ни, виявлен1 при нашому досл1дженн1, були розд1ле-н1 на дектька груп:
• Ознаки пошкодження гепатоцит1в - жирова, гщрошчна (др1бно- та великовакуольна) дистроф1я, зм1на т1нктор1альних властивостей цитоплазми (р1зний ступ1нь еозиноф1лй', гранулярност1); ацидоф1льн1 ттьця; вогнищев1 некрози.
• Ознаки запалення у ¡нтерстиц1Т та судин-них елементах - набряк простор1в Дюсе (з дискомплексац1ею балок гепатоцит1в) та портальних траков, ¡нф1льтрат (¡нтра-часточковий та портальний), г1перем1я, стаз.
• Ознаки загоення - ашзонуклеоз, двояде-рш гепатоцити, зб1льшення к1лькост1 си-нусоТдних кл1тин, склероз.
Отже, анал1з зм1н показав, що у серп дослн джень з введениям ацетату свинцю, виявлялись ознаки незворотнього пошкодження та загибел1 паренх1матозних елемент1в печшки: множинш вогнищев1 внутр1шньочасточ-ков1 некрози гепа-тоцит1в - ацидоф1льн1 т1льця та ознаки цитол1зу з випад1нням кштин \ наступним скупченням ма-крофапв, а також виражен1 дистроф1чн1 змши -великовакуольна жирова та гщрошчна дистро-ф1я. Ступ1нь запальноТ ¡нфшьтрацй' був вар1абе-льний, але в бтьшосп випадк1в спостер1галась пом1рно виражена зм1шанокл1тинна ¡нф1льтрац1я портальних тракт1в та дтянок некрозу гепатоци-т1в. Ознаки загоення у вигляд1 ядерних змш ге-патоцит1в та синусоТдних кштин \ склерозу були
незначно вираженими. У данш cepii дослщжень теж спостеркалась ч1тка дозозалежнють з мак-симальними змшами у cepii ¡з дозою 1/20 LD50. Корелящя ступеня вираженост1 та спектру морфолопчних 3míh з тривалютю токсичного впливу теж не була виявлена.
Важливо BiflMiTHTH, що KpiM печшки у дослн джуваних групах тварин був проведений мор-фолопчний анал1з ¡нших внутр1шн1х орган1в, а саме - легешв, нирок, серця, селезшки, страво-ходу, шлунку, головного мозку. Одержан! результати показали наявнють альтеративних 3míh у ештелп звитих канальц1в нирок, ступшь яких корелювала з дистроф1чно-некротичними ура-женнями гепатоцит1в. KpiM того у легенях були виявлеш ознаки ¡нтерстицшноТ пневмонп яка була асоцшована з гранульоматозними змшами у селезшцк Даш ураження ми трактували як фо-нове захворювання, загострення та прогресу-вання якого залежало вщ ¡нтенсивносл основного токсичного впливу.
Пстолопчне дослщження, проведене у rpyni тварин, як1 отримували ацетат свинцю, а пот1м пщдавались ¡мобт1зацшному стресу, показало дещо ¡нший комплекс морфолопчних 3míh. Основна BiflMiHHicTb стосувалась ступеня вираже-hoctí альтеративних уражень. У дослщжуваному матер1ал1 були виявлеш ознаки пошкодження гепатоцит1в, серед яких переважали дистроф1чш зм1ни - вакуол1зац1я цитоплазми (apí6hí та велик! оптично nycti вакуоле що ímobípho мютять нейт-ральш лтщи, слабко еозинофтьш, niHHCTi маси - riflpon¡4hí 3míhh); р1зний ctynihb еозинофтп цитоплазми, зумовлений вщмшностями BMiCTy mi-когену; гранулярнють. KpiM того виявлялись ознаки загибел1 гепатоцит1в - ацидофтьш тть-ця та випадшня окремих або невеликих груп ге-патоцит1в внаслщок цитол1зису. Ступшь пошкодження, як правило , корелював ¡з вираженютю запальноТ ¡нфтьтрацп - ¡нтрачасточков1 скуп-чення мононуклеарних кттин (макрофапв та лн мфоцит1в) з з дом1шкою гранулоцит1в, а також шфтьтрац1я портальних траков з/або без поши-рення на перипортальш дтянки. Ознаки загоен-ня були незначними i включали ашзонуклеоз, пооодинок1 двоядерш гепатоцити, та в деяких випадках склероз портальних траков. CnocTepi-галась ч1тка дозозалежнють - максимальш змши виявлялись у cepii ¡з дозою 1/20 LD50. Кореляц1я ступеня вираженосл та спектру морфолопчних 3míh з тривалютю токсичного вплявлялась.
Висновки
1. Динамка вмюту NO, що продукуеться кон-ститутивними та ¡ндуцибильними л1зофор-мами NOS-синтази е вагомим чинником, що забезпечуе морфолопчну та функцюнальну цтютнють печшки. Змша активносл NO/NOS системи за умов ¡зольованоТ та поеднаноТ дм ацетату свинцю i стресу реал1зу-еться в дозо-залежних морфолопчних 3mí-нах, що е однотипними для стрес-чинник1в
р1зного ^енезу i включають ознаки пошкодження гепатоцит1в, стромально-судинш розлади, запальну ¡нфтьтрацш та прояв1в загоення.
2. У групах тварин з ¡зольованою хрошчною ¡нтоксикац1ею ацетатом свинцю в тканиш печшки вираженими були явища некрозу та дистрофп, асоцшоваш 3i значною зм1шано-кл1тинною ¡нфтьтращею. Пюля дм ацетату свинцю та стресу в тканиш печшки зареест-рован1 пом1рно виражеш або незначш дис-троф1чш змши паренх1матозних елемешлв та вогнищев1 мононуклеарш ¡нфтьтрати, що опосередковаш збтьшенням активносп конститутивних форм NOS та обмеженням цитоагресп.
3. Виявлеш змши як у випадку концентрацп оксиду азоту, так i морфолопчноТ' картини печшки мали виражений дозозалежний характер з максимальним проявом при доз1 345 мг/кг.
4. Пор1вняльна характеристика дослщжуваних груп тварин дозволила виявити кшькюш BiflMiHHOCTi - переважання некрозу i вира-женоТ дистрофп, асоцшованих ¡з значною зм1шанокл1тинною шфтьтрац1ею у випадках другоТ групи (ацетат свинцю). Пом1рно виражеш або незначш дистрофчш змши па-ренх1матозних елемешлв та вогнищев1 мононуклеарш ¡нфтьтрати спостеркались у тварин першоТ групи (ттьки ацетат свинцю+ ¡мобт1зацшний стрес).
5. Тривалють токсичного впливу не корелювала Hi з якюними, Hi з ктькюними характеристиками морфолопчних змш.
Ëireparypa:
1. Ванин А.Ф. Оксид азота в биомедицинских исследованиях / А.Ф. Ванин // Вестн. Рос. АМН. - 2000.
- № 4. - С. 3 - 5.
2. Вплив L-apriHiHy на функцюнальну активнють ен-дотел1ю за умов експериментального цукрового дебету / В.Ф. Сагач, О.Д. Присяжна, М.М. Ткачен-ко та ¡н. // ФЫол. журн. - 2005. - Т. 51, № 2. - С. 3
- 7.
3. Гжегоцький М.Р. Стан адаптац1йних реакц1й у про-qeci корекц1Т негативного впливу стрес-факторв xiMiHHOï природи / М.Р. Гжегоцький, Ю.В. Федорен-ко // ФЫол. журн. - 2006. - Т. 52, № 5. - С. 47-54.
4. Горшна О.В. Морфофункцюнальш зм1ни печ1нки при хронмнш н1тратн1й ¡нтоксикац1Т / О.В. Горшна // В1сник проблем б1ол. i мед. - 2002. - Вип. 3. - С. 62- 66.
5. Ивашкин В.Т. Оксид азота в регуляции функциональной активности физиологических систем / В.Т. Ивашкин, О.М. Драпкина // Рос. журн. гастроэнте-рол., гепатол., колопроктол. - 2000. - Т. 4, № 1. -С. 16-21.
6. Коркушко О.В. Деяю мехашзми розвитку ендотел1-альноТ дисфункцЛ' при CTapiHHi / О.В. Коркушко, В.Ф. Сагач, В.Ю. ГЛшневська // Ф1з1ол. журн. -2004. - Т 50, № 2. - С. 43-48.
7. Манухина Е.Б. Стресс-лимитирующая система оксид азота / Е.Б. Манухина, М.Ю. Малышев // Рос.
физиол. журн. - 2000. - Т. 86, № 10. - С. 1283 -1292.
8. Оксид азота как активная форма кислорода (обзор литературы) / Т.В. Звягина, И.Е. Велик, A.A. Кривошей, В.К. Гринь // Укр.мед. альманах. - 2001. -Т. 4, № 6. - С. 203 - 206.
9. Роль оксиду азоту в реалЬаци ефекпв ¡нтрабуль-барно введено! у-амЫомасляноТ кислоти на систему кровооб1гу / Л.М. Шаповал, В.Ф. Сагача, Л.С. Поб1гайло та ¡н. // ФЫол. журн. - 2005. - Т. 51, № 1. - С. 43 - 50.
10. Роль оксиду азоту в розвитку гуморальноТ ¡мунноТ BiflnoBifli у мишей / I.M. Алексеева, Т.М. Бризпна, Л.1. Апексюк та ¡н. // ФЫол. журн. - 2005. - Т. 51, № 4. - С.13 - 19.
11. Nitric oxide regulates immune cell bioenergetic: a mechanism to understand immunomodulatory functions of nitric oxide-releasing anti-inflammatory drugs / S. Fiorucci , A. Mencarelli, E. Distrutti et al. // J. Immunol. - 2004. - Vol. 173. - P. 874 - 882.
12. Nitric oxide synthase in healthy and inflamed human dental pulp / F. Di Maio, Di Nardo, Z. Lohinai et al. // J. Dent. Resear. - 2004. - V. 83, № 4. - P. 312.
Реферат
ОСОБЕННОСТИ АКТИВНОСТИ СИСТЕМЫ NO/NO СИНТАЗЫ, РЕАЛИЗУЕМЫЕ ДОЗОЗАВИСИМЫМИ МОРФОЛОГИЧЕСКИМИ ИЗМЕНЕНИЯМИ ПЕЧЕНИ В УСЛОВИЯХ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДИСГОМЕОСТАЗА И ЕГО СОЧЕТАНИЯ СО СТРЕССОМ. Кондро М.М.
Ключевые слова: свинец, стресс, печень.
Функционирование локальной стресс-лимитирующей системы печени и активности системы NO/NO синтазы при дисгомеостазе, вызванном хроническим введением разных доз ацетата свинца и при его сочетании со стрессом, реализуется в морфологических изменениях, типичных для стрессовых воздействий разной природы и включающих признаки повреждения гепатоцитов, стромально-сосудистые изменения с проявлением гемодинамических расстройств, воспалительной инфильтрации и процессов заживления.
Summary
CHARACTERISTICS OF SYNTHASE NO/NO SYSTEM ACTIVETYBY REALIZED BY DOSE-DEPENDENT MORPHOLOGICA LCHANGES IN LIVER OF RATS UNDER EXPEROMENTAL DYSHOMEOSTASIS ASSOCIATED WITH STRESS Kondro M.M.
Key words: lead, stress, liver.
Dysfunction of the liver stress-limiting system and NO/NOS activety system due to the individual and complex action of the lead acetate and stress is implemented in anatomic changes which are typical for stress factors of the various geneses and include symptoms of the hepatocytes' damaging, stromal-vessel changes in the form of haemodynamic disorder and inflammatory infiltration and healing manifestations.
УДК 616-001. 3-053.2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДУ ТЕН310Г0РМ0Н0СКЛЕР03УЮЧ0Г0 Л1КУВАННЯ ГЕМА-НГ10М У Д1ТЕЙ
Коноплщький Д. В.
Вшницький нацюнальний медичний умверситет ¡м. M.I. Пирогова
Робота присвячена експериментальному об^рунтуванню тенз'югормоносклерозуючого л1кування геманг'юм у дтей. Проведено вивчення впливу тр'!амценолону i бетаметазону та ди тиску на тканину печ1нки як моделi гемангiоми у експериментальних тварин. З'ясовано що комбiнований гормо-нальний вплив мае максимальний руйнiвний тканинний ефект. Ключов1 слова: д1ти, геманпома, гормони, лкування, руйывний ефект.
ВсТуп них та об'емних ГА "критично!" за Born, 1973 р.
^ , локал1заци (голова, лице, шия). Лкування ГА
Серед новоутворень шкюи i м'яких тканин у д|- ■
v^i^ nUDU,iDUHCnD Ш|\1Ни мттил 1\стип у крюхюурпчним методом показали, що дана ма-
теи раннього bikv значне мюце заимають геман- „„..„„„„..S ^^ ^„„..„„LTL™
^ ...... 3 нтуляц1я призводить до радикального руину-
гюми (ГА), як1 скпадають до 80% bcix пухлин ди- j^i-« «i-« n j
тячого вку [1]. На сьогодышнш день не ¡снуе проблем лкування ГА зовышых локал1зацш у д1-тей площею до 2 см2. Консерватизм традицш дозволяе на "закритих" дтянках шмри пюля ко-роткочасноТ х1рурпчноТ агресЛ крютерашею за один або два сеанси досягти задовтьних косме-тичних та безрецидивних результате у 99,8% [2,3]. Зовам ¡нший порядок справ при пошире-
вання судинних новоутворень, однак прорахунок глибини й обсягу крюдеструктивного впливу на тканину не завжди можливий. Зокрема, каверно-3Hi ГА великого po3Mipy часто пщлягають тради-цшному крюгенному лкуванню, в результат! чого вщбуваеться руйнування лише поверхневих fli-лянок пухлини. KpiM цього на тл1 значного на-бряку навколишшх тканин виникае процес rinep-троф1чного рубцювання. Ппошя i порушення Mi-
* Mamepianu даноГ публжацн е фрагментом планово)'науково - öocniöHoiроботи кафедри дитячоУ xipypaif «Удосконалення диагностики, лжування i pea6mimaijii'xipypai4Hux захворювань у dimeü», номер держреестрацп 0105V002712.
