CC BY
47
втраченого часу» [Електроний ресурс] / Д. Десятирик // День. - 2005.- 13 трав. - Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/charivne-kolo.
4. Логвшова О. О. Концепщя театралiзащi як прояв видовищно'1 культури / О. О. Логвшова // Культура i Сучасшсть : альманах. -2014. - № 2. - С.49-53.
5. Михайлова А. А. Сценография: теория и опыт: очерки/ А. А. Михайлова. -Москва : Советский художник, 1990. - 336 с.
6. Про гурт [Електроний ресурс]. - Режим доступу : http://bozhychi .com.ua/svit/pro-nas.
7. Ритуальне коло вщ «Божичiв» [Електроний ресурс]. - Режим доступу : http://bozhychi.com.ua/svit/publikacii/ritualne-kolo-vid-bozhichiv.
8. Станиславский К. С. Моя жизнь в искусстве // Станиславский К. С. Собрание сочинений: в 9-ти т. / К. С. Станиславский. - Москва : Искусство, 1988. - Т. 1. - 622 с.
Стаття надшшла до редакцп 15.04.2015
A. B. Pistunova
SCENOGRAPHY UKRAINIAN MUSICAL THEATER PRODUCTIONS FOR EXAMPLE, "... IN SEARCH OF LOST TIME .. CIRCLE OF LIFE ..." GROUP
"BOZHYCHI"
The article analyzes the characteristics of Ukrainian musical theater scenography for example Folklore "... In Search of Lost Time ... The circle of life ..." group "Bozhychi" in theater "Dah" V.Troitskogo. There became the basis for formulating ritual folklore, combined with rituals inherent in Ukrainian folk culture. The destruction of the border between the auditorium and the stage, attracting viewers to participate in the play, the use of authentic clothing and elements of the national cuisine helped create the aesthetic impact on the perception of the audience performances.
It is stressed that the performance of the group "Bozhichi" became an interesting event in the art space of Ukraine. Great events were predetermined by the appeal to authentic folklore and formation of syncretic action, which due to the stage director's godsends and peculiarities of theatre set design favoured the realization of strong effect of aesthetic influence onto the audience. It is undoubtedly that this staging became a landmark of development as theater art as well as musical one.
Key words: "Bozhychi", "Dah", folklore, theatre set design.
УДК 7.071.2 А.Б.Попова
ОСОБЛИВОСТ1 ВОКАЛЬНО! МАНЕРИ ТА СЦЕН1ЧНОГО ОБРАЗУ
ЕД1Т П1АФ
В роботi розкриваються особливостi вокальног манери та сцетчного образу видатног естрадног ствачки XX ст. - Едт Шаф. Висуваючи висок вимоги до поетичного компонента тсень, як входили до гг репертуару, ствачка прагнула виконувати композици, в яких був би яскравий музичний мотив. Кожну тсню Едт Шаф перетворювала на цшсну картину чи мШ-спектакль. Цей ефект виникав завдяки влучному оперуванш жестами, що тдсилювали естетичне враження, яке вона справляла на слухацьку аудиторж.
Клю^о^^ слова: тсня, ствачка, сцетчний образ, Едт Шаф.
В юторп естрадно'' музики XX столiття велике значення займае постать Едiт Пiаф. Велика популяршсть та творчий внесок ще'' видатно'' спiвачки стали основою для появи велико'' кiлькостi лiтературних, кiнематографiчних творiв. Íí творчiсть стала прикладом для наслщування велико'' кiлькостi виконавщв. Аналiз особливостей ii сценiчного образу, особливостей вокально'' манери, репертуару зможуть дати уявлення щодо основ ii популярность Для музичного вокального естрадного виконавства подiбне дослщження набувае велико'' актуальности, адже може стати своерщною формулу для вдосконалення та розвитку сучасних спiвакiв.
Метою cmammi е аналiз особливостей вокально'' манери, сцешчного образу та специфiки репертуару видатно'' естрадно'' спiвачки - Едiт Шаф.
В роботi задiяна широка джерельна база, що включае в себе дослщження вокального мистецтва таких авторiв, як В. Юшманов, Н. Дрожжина. Залучаються працi, присвяченi творчостi Е. Шаф, серед яких е пращ Н. Кончаловсько'', спогади Ж. Кокто, М. Блютена та само'' Ед^ Пiаф.
В. Юшманов - автор книги, присвячено'' дослiдженню вокально'' техшки, зазначае: «шту'тивне припущення, що секрети вокально'' технiки видатних оперних стваюв укладенi не тiльки (i не стшьки) в природнiх особливостях ''х органiзму i спостережуваних з боку особливостей роботи 'х iнструменту, виникло у дослщниюв спiвочого мистецтва досить давно» [7, с. 46]. Так, майже сто роюв тому, в журналi «Il Mondo Artistiko «(Мшан) вiд 1 червня 1913 лондонський кореспондент газети «Corriere Дельта» повщомляв про результати обстеження англшським вченим д-ром Ллойдом (LiOD) Енрiко Карузо, який перебував тодi в зент слави. Вiдзначаючи унiкальнi рк. акт ких х ми н даш ствака (незвичайний обсяг легенiв, поеднання бшьшо' довжини i потужностi голосових зв'язок з дивовижною швидкiстю 'х вiбрацiй, iнтенсивне резонування кiстяка i т.д.) Ллойд тим не менш змушений був визнати, що таемниця вокального мистецтва Карузо не може бути повшстю пояснена особливостями його оргашзму i великий ствак «^м цих особливостей зобов'язаний ще чимось шшим, що дае йому можливiсть досягати дивовижно'' заокругленостi i широти в нижшх звуках, блиску i сили на високих нотах» i дозволяе «досягати вищо'' досконалост в його неповторному, прославленому ствЬ> [6, с.15-16]. Це невловиме «щось», на думку Юшманова, потрiбно шукати в област психологи - особливостi вольового i пщсвщомого управлiння спiваками роботи свого шструменту.
Ймовiрно саме у сферi внутрiшнiх психологiчних аспектiв творчостi приховувались таeмницi майстерностi Едiт Пiаф. Все те, що стосувалось суто фiзичних даних (маленька худорлява жшка), вщсутшсть спещально'' музично'' освiти скорiше мали свщчити проти видатних вокальних даних Шаф, але вона спiвала i робила це дуже майстерно.
Свропейське кабаре початку XX столбя справило визначальний вплив на формування артистичного образу Ед^ Шаф. Протягом творчого шляху ствачки вiн зазнав значних змш, зумовлених як формуванням ii особистосп, так i соцiокультурними та юторичними змiнами, що вiдбувалися в свт. Починаючи зi спiву на вулицях та площах вона змогла дютатись до найвищих висот, яких може досягнути естрадна ствачка - ствала у мюзик-холах, концертних залах, зшмалась у кiно та грала у театра
Н. Кончаловська у сво'й книзi наводить спогади Аннет Вщаль, яка чула виступ Едiт Шаф: «Ах, який голос був у Ед^ Пiаф! Яка експресiя ... I найщкавше було те, що з першими звуками оркестру обличчя ii перетворювалося ... Це - чудо, коли вже не бачиш ш ф^ури, нi сутулостi, ш втоми ... Вся ваша увага зосереджувалася на тому, що вона ствае, чим хоче вас здивувати, чим хоче подшитися з вами. I ви вiрите 'й i разом з
нею журитесь, шкодуете, радieте ... Дивна була актриса!» [4, с.40].
Едiт Пiаф тд час cniBy начебто перероджувалась. Ii голос був надзвичайно сильним, у не'' був великий вокальний дiапазон, який вражав однаковою щiльнiстю вах регiстрiв. Особливо виразним був нижнш регiстр, який охоплював малу октаву. Тембр можна було охарактеризувати як поеднання пронизливого та м'якого одночасно. Горлова вiбрацiя створювала приемний тембр ii контральто. Ушкальний, тремтячий, що варшеться вщ найвищо'' до найнижчо'' ноти, голос Едiт Пiаф неможливо сплутати ш з чим.
Вокальна манера Шаф справляла сильне враження на слухачiв. Навiть дуже прост мотиви у ii виконаннi звучали яскраво. Застви часто будувались на двох-трьох звуках, але кожну фразу вона штонувала по-шшому. На початку кар'ери вона завчала тсш по слуху, бо тодi ще не вмша читати й не знала музично'' грамоти. При вивченнi, кожний елемент тсш вона пропускала ^зь себе, тому навт куплети одше'' композицп звучали по-рiзному.
Початковi фрази заству, якi виконувались як мелодекламащя, мали начебто приворожити слухача, часто першi фрази виконувалися неголосно, але все одно були чутш. Кожна ii тсня - це окрема iсторiя, окремий свiт з смутком i стражданнями. Звертаючись до глядача, Ед^ Пiаф говорила про невдачi в любовi, про нероздiленi почуття, про драму самотностi. I завдяки голосу, ii бшь ставали болем тих, хто ii слухав. Коли ствала Ед^ Пiаф перед глядачами виступала чудова трагiчна актриса.
Потм у приспiвi посилювалась гучнiсть ii ству i змiнювалась емоцiйна подача виконання. Вщбувався ефект наближення слухача до ствачки, яка вiдкривала наче друговi йому сво'' душевнi переживання. У фiльмi «Безiменна зiрка» Марселя Блютена Едiт Пiаф виконувала тсню «Весшля». Спочатку глядач не повинен був ii бачити, вш чув лише ii голос. Але згодом продюсер виршив, що глядачi повинш побачити Пiаф на екранi, тому, що насамперед вона знаменита естрадна ствачка. Ед^ попросила дати 'й кiлька днiв, щоб порадитися з Маргер^ Монно i Анрi Конте. Запросивши продюсера та Блютена до себе у госп, Едiт Шаф почала спiвати. Маргерiт Монно сша за рояль, а Анрi Конте став поруч. Коли вона скшчила i подивилася на гостей, то вс плакали. «Весшля» була одшею з кращих пiсень Едiт Шаф. «Виконуючи ii, Едiт у все бшьш прискореному ритмi несамовито хитала головою вправо i влiво, в такт лунали в оркес^ дзвони. I удари дзвошв у поеднанш з цим дивно точно знайденим рухом передавали таку глибину горя, такий розпач, що це межувало з божевшлям» [1, с.126].
Атмосфера концертв Едiт Пiаф була надзвичайною. На прем'ери Пiаф приходили ва, навiть тi, хто зазвичай шде не бувае; всi знали; концерт Шаф не можна пропускати. У першу половину вечора, навт якщо виконавцi були дуже хорошi, ва поглядали на годинник i очшували Едiт. Згодом, починала звучати музика i публiка прокидалась. Про один з концер^в оповiдае Блiстен: «Отже, грае оркестр . Це попурi з багатьох ii пiсень, ix наспiвували всi, вони увiйшли в життя . Але ось з'являеться Едт вона йде своею незграбною ходою, впустивши руки, ii сукня надто довга, на ногах стар^ розношеш туфлi (так ii мучив ревматизм). Вона як увi сш, нiкого не помiчае, i ти майже запитуеш себе: що вона тут робить, така маленька на цш великш сценi . I раптом ... шквал в^ань, шаленство морського прибою: це ii публша святкуе зустрiч з нею, дякуе ii i пишаеться своею Шаф, яка рознесла славу французькоi тсш далеко за моря й океани»
[1, с. 134].
Ед^ Шаф спiвала пiсню на слова Анрi Конте, в основi яко'' була iсторiя бiдноi дiвчини, що багато страждала i любила i перед смертю зверталася до апостола Петра. Вона не вмша молитися, але просила апостола пустити ii в рай, «де, кажуть, так добре», вона ж шкому не робила зла. I вона благально складала руки. Ця тсня не була
найкращою з п пiсень, проста пiсенька, але настшьки красива, що ви були впевнет: апостол Петро пустить 11 в рай. Ё основна, звична поза - руки, притиснул до стегон, майже до живота, що видшяються на чорному платп: здавалося, вони одночасно пестять i просять прощення.
Досить яскраво охарактеризував Едiт Шаф Жан Кокто. Вiн зазначав багато разiв, що все, що мае вщношення до Едiт Пiаф, щкавить публiку. «Бо хвилi несуть в найпотаeмнiшi куточки кiмнат болiсний голос нашо1 спiвачки, i цей голос змшуеться з життям натовпу» [3]. 1вонн де Бре, розповiдаючи про Ед^ Пiаф Жановi Кокто, охарактеризувала 11 як актрису: це спiвачка яка грае, спiвачка яка говорить i не задовольняеться тiльки ритмом. Абсолютно неповторно, в свою чергу, описав Шаф Жан Кокто: «Коли я почув Ед^ Шаф, я був ошелешений силою, яка вириваеться з цього крих^ного тша. Вона входить. Вона розчавлена. Рудi пасма безладно обрамляють лоб молодого Вштора Гюго. Мщш ноги погано тримають горб ангела або бести. I незабутн очi: очi чудодiйного слшця, очi Лурдес, очi «ясновидищ». I переможена схрещуе на животi маленью восковi руки. Вiск! Воскова статуетка, статуетка юпансько! мадонни або чаклунки - ось що виникае в уяв^ але не забудемо про кинджали, шпильки, щось жорстоке, що поширюеться i звiдки тече крапля за краплею кров. I переможена ствае. I голови роззяв висовуються з усiх вiкон свiту i сльози капають на безрадiсну вулицю. Це звучить орган, шарманка, варварський орган недшьних дшв нашого дитинства» [3].
На думку Кокто, популяршсть, зрозумiлiсть публiцi Пiаф полягае саме у тому, що романси, шансони, тсш вiдповiдають таемним запитам натовпу i що натовп, який 1х повторюе, уявляе, що вона 1х сама вигадуе. Коли Едiт Шаф ствала, то у не'1 начебто розкривались крила i «вс iншi робляться жалюгiдними - тi, хто слухають - тому що вона концентруе бшь 1'хшх душ i його висловлюе. Вона стае жахливим вщлунням похмуро'1 тишi цього неуважного натовпу, який вона змушуе дивитися i слухати. Вона вселяе повагу завдяки свош музицi тротуарiв, сво!м «тсенькам», якi кожен наспiвуе i якi здаються породженням тернистих шляхiв» [3].
Аналiз сценiчного образу, репертуару, проблематики творчосп Едiт Пiаф розривають т особливостi, якi зробили 11 знаковою артисткою для свое! епохи. Це, насамперед, сильне, яскраво виражене особистюне начало, артистизм, гранична щирють, спiв про себе i для себе. Яскраво виражена харизма не дозволяе природi повторити щ ушкальш особистостi, а штучнi спроби створити дублерiв приводили в кращому випадку до появи 11 блiдих копiй.
Варто зауважити, що Едiт Шаф дуже вщповщально ставилась до ствацько'1 професп. Для не1 спiв був найпрекрастшим заняттям на свiтi, що безумовно дае радють та наснагу виконавцю, якщо вш зможе передати слухачу настрш пiснi: «Не знаю, чи е ще бшьша радють, нiж радiсть артиста, який зумiв в декiлькох рядках пiснi передати слухачам трохи свого особистого багатства» [5, с. 46]. Як виконавиця, Шаф не просто ствала тсш, вона намагалася вкласти частину само'1 себе, що безперечно i викликало такий штерес публши. «У сво'1 пiснi я вкладаю все найпотаемшше, найдорожче, всю себе, свою душу i серце. Я намагаюся вама силами домогтися контакту з залом, щоб у мене було спшкування з тими, хто мене слухае» [5, с. 45].
Творча дiяльнiсть Ед^ Пiаф включала в себе також написання текстiв пiсень для тих виконавщв, чиею долею вона переймалась. Так було, наприклад, з !вом Монтаном. Ед^ Пiаф сама написала тексти тсень «11 очЬ> i «Чому я так люблю», тсля виконання яких вiн прокинувся вщомим.
В репертуарi Едiт Шаф була велика кшьюсть пiсень, проте, ствачка висувала серйозш вимоги як до л^ературного тексту, так i до музичного складника. Те, що
стосувалось поетичного тексту, передбачало обрання в якост теми проблематики, важливо'1' для спiвачки. Часом це могли бути твори автобiографiчного характеру, або пов'язаш з картинами життя - дитинства та юност виконавицi. Так пiсня «Потрiбен клоун» перегукуеться 3i спогадами про виступи ïï батька, який будучи акробатом не уявляв ^6î життя без сцени, хоча сценою його була вулиця. Портовi кафе та кабаре, ïx вiдвiдувачi вiдображенi у композищях «Мшорд», «Акордеошст». Автобiографiчними е твори «Hi, я ш про що не жалкую», «Мш легюнер», «Мш Бог». Ми роздiляемо думку Н.Дрожжино'1', яка вказуе, що практично у вах пiсняx присутнiй мотив кохання [2] -«Пмн кохання», «Мш Бог», «Hавiщо потрiбне кохання», «Життя в рожевому св^лЬ>. G композицп, присвячеш власне самiй музицi, що звеличують цей вид мистецтва та музикашив - «Акордеонiст», «Падам.. Падам».
Для Едiт Пiаф основою для обрання твору була наявшсть у ньому яскравого мотиву, який би добре запам'ятовувався. А отже тсня мала бути не дуже складною, принаймш вокальна партя, щоб слухач м^ долучатися до виконання. Для музичного складника тсень, в створент якого Шаф також приймала велику участь, була характерна як проста куплетна форма, так i композицп з бшьш складною формою. Навт у тснях з куплетною формою виникала своерщна дуалютичшсть свiтiв. Зазвичай у заспiвi переважала декламацiйнiсть, мовне начало, речитатившсть, а у приспiвi часто використовувалось бiльш пiсенне начало, розствнють. Використання базових жанрових витоюв, таких, як вальс i марш надають композищям бiльш демократичного начала. Мотиви тсень досить часто побудоваш на невеликому дiапазонi, який може обмежуватись штервалом терцп, проте у подальшому - загальний дiапазон виявляеться досить великим. Наприклад, у тсш «Три дзвони» дiапазон пiснi виявляеться у межах октави, у «Мш Бог» - нони, у «Акордеошсп» - терцдецими. Розвиток мелодичного матерiалу здiйснюеться шляхом повторень, секвенцiй.
Ïï творчим кредо було прагнення створювати цшсну картину, сцену або мшь спектакль з пiснi. Для виконавського iмiджу спiвачки, вiзуальне модне оформлення було не суттевим чинником. Виступала вона найчаспше у короткiй чорнш сукнi, ледь коли прикрашенiй бшьше нiж золотим хрестиком. Ця простота зовшшня пiдкреслювалась помiрною жестикуляцiею, коли кожний маленький рух руки, чи навт пальця привертав до себе велику увагу. Кожний жест мав тдкреслювати драматурпчш моменти композицп та особливо виразш точки змюту.
Ед^ Пiаф у свош книзi дшиться секретами виконавсько'1 та акторсько'1 майстерносп. Коли ïï запитували як вона втшюе пiснi, то вона вщповщала, що довiряе своему iнстинкту. Слова i музику вона вчила за роялем одночасно, i тд час ща роботи в голову приходили рiзнi думки. 1де'1' щодо якихось жеспв виникали мимоволi пiд час якоьнебудь фрази, якi можна було при повторенш закрiпити. Вона досить мало жестикулювала, бо вважала, що жест корисний тшьки тод^ коли вш щось додае до виконувано'1' пiснi. «Наприклад, наприкiнцi «Загралися платвки», чудовою пiснi Мiшеля Емера, я роблю жест, який нагадуе глядачевi про голку, що потрапляе на одну i ту ж борозенку, в результат! чого весь час повторюеться одна i та ж, немов розбита на двi частини фраза про надп: «G над ... е над ... е над ...»» [5, С.105].
Ïï роль у становленш молодих виконавщв була надзвичайною. Ршучють та вольове начало, що були ш притаманш, могли часом викликати негативну реакщю тих, на кого була спрямована ïï критика, але з часом це давало сво'1' позитивш результати. 1в Монтан, «Компаньйон де ля Шансон», Шарль Азнавур, Тео Сарапо - 1'х спiвпраця з Ед^ Пiаф була досить рiзнорiдною - комусь вона рекомендувала новий репертуар, шшим прагнула змiнити зовшшшсть, хтось вiдпрацьовував з нею дикщю. Але в будь -якому випадку спшкування з нею ставало гарною школою, яка допомагала у творчш
реалiзацii та загартовувала характер виконавщв.
Аналiз сценiчного образу, репертуару, проблематики творчосп Едiт Пiаф дозволяють зробити висновки про особливостi, яю зробили ii знаковою артисткою для свое'1' епохи. У великому виконавському репертуарi Едiт Пiаф левова доля выводилась пiсням про кохання. Як зазначала сама ствачка, юнуе лише одна щкава тема - це любов. Найрiзноманiтнiшi юторп розкриваються у ii тснях, але всi вони пов'язат з особистими переживаннями ствачки. Це картини з ii дитинства, спогади про першу закохашсть, велике i едине кохання, вiру, музику та музикантсв. Проте досить багато композицш були драматичних - юторп про людей з найнижчих верств суспшьства, ix непроста долi. Обираючи чи створюючи пiсню, Едiт Шаф керувалась у своему виборi тими мелодiями, що могли зачiпати слухача не лише проникливим текстом, але i яскравим мотивом, який би добре запам'ятовувався.
Ед^ Пiаф залишила пом^ний слiд у свiтовiй естрадi друго'1' половини XX столiття, ii вплив опосередковано проявляеться у творчосп ii послщовниюв.
Список використано1 л1тератури:
1. Блистен М. До свиданья, Эдит... (Воспоминания) / М. Блистен // Пиаф Э. Моя жизнь / Э. Пиаф. - М. : Искусство, 1965. - С.113-146.
2. Дрожжина Н. В. Феномен личности на эстраде: к методике анализа исполнительского имиджа (на примере творчества Эдит Пиаф) / Н. В. Дрожжина // Традици та новацп у вищш архггектурно-художнш освт: зб. наук. пр. — 2008. — Вип. 1/3. — С. 15-20.
3. Кокто Ж. Я работаю с Эдит Пиаф [Электронный ресурс] / Ж. Кокто; пер. с фр. О. Шкарпеткиной. — Режим доступу : http://edith-piaf.narod.ru/Jean_Cocteau.html.
4. Кончаловская Н. Песня, собранная в кулак/ Н. Кончаловская. - Москва : Московский рабочий, 1965. — 57 с.
5. Пиаф Э. На балу удачи / Э. Пиаф. - Москва : Искусство, 1965. - 148 с.
6. Сеффери О. Ф. Отчего у нас падает искусство пения? / О. Ф. Сеффери. - Санкт Петербург, 1914.
7. Юшманов В. И. Вокальная техника и ее парадоксы : моногр. / В. И. Юшманов. - Санкт-Петербург : ДЕАН, 2001. - 128 с.
Стаття надшшла до редакцп 1.03.2015
A. B. Popova
FEATURES VOCAL MANNERISMS AND OUTSTANDING SCENIC IMAGE
POP SINGER EDITH PIAF
The paper describes the peculiarities of vocal mannerisms and outstanding scenic image pop singer of XX century - Edith Piaf. Demanding much to poetic component of the songs that were included in its repertoire, the singer wanted to perform compositions in which would be a bright musical motif. Every song of Edith Piaf turns into a complete picture or a mini-play. This effect is due to the use of precise gestures that reinforce the aesthetic impression made on listenership.
Key words: song, singer, scenic image, Edith Piaf.
