CC BY
98
years from UNESCO and other international financial sources which were involved in the realization of programmes, Ukraine got direct subsidy sum nearly 4 million US dollars.
Considering multifaceted cultural and natural resources of Ukraine, there had been provided an active job as for increasing of presented of outstanding works in the List of World Heritage. There had been put onto the List of World Heritage from Ukraine 7 objects for today. Certainly, such modest representation of national historical and cultural acquisition of Ukraine in the List of World Heritage doesn't reflect the contribution of Ukrainian people in the world culture. It is stressed that Ukraine has to work more active and persistently onto the expansion of this list.
Key words: UNESCO, world cultural heritage, Convention concerning the Protection of the World Cultural and Natural Heritage, World Heritage Committee, World Heritage List, Tentative List.
УДК 784(477) Ю. В. Маслова
ЕВОЛЮЦ1Я ВОКАЛЬНИХ ШК1Л УКРА1НИ
В статт1 просл1дковуються взаемозв'язки Тенези та еволюци вокальних шкш Украгни. Надаються дефШцп понять «вокальна культура», «вокальна школа», «вокальн1 школи». Характеристика культурно-генетичних ознак 1нституал1зацгг украгнськог вокальног школи як тсенно-фольклорног спадщини, сакрально спрямованого вокального простору музикування, контексту оперних, салонних, ансамблевих форм вокалу.
Визначаеться, принципи формування вокальних шк1л Украгни на тдставах культурно-генетичного та дидактичних принцитв насл1дування вокальног традицгг. Сднання множинност1 та мотзму модальностей вокальног культури Украгни створюе той образ вокальног культури, який можна позначити як пол1фон1чний.
Клю^о^^ слова: Тенеза, еволюц1я, вокальна школа, вокальна культура, вокальна модальтсть.
Укра'нська вокальна школа - це культурна реальтсть, яка юнуе з тих чаав, як юнуе Укра'на. Проте принципи шституалiзацп i здшснення можливостей успадкування навчання, дидактики, всього того, що зветься «школа», змшювалося на протязi еволюци вокально'1 школи. Адже культурно-юторична цшстсть вокально'1 школи не юнуе як самодостатнш комплекс культури. Так, можна констатувати певне розмш'ття шкш, як за своею формою та жанровими i стильовими ознаками розподшяються на школи академiчного ству, школи, пов'язат з народним, фольклорним виконавством, школи салонного, «домашнього» ству, школи камерних гуртюв, що тяж^ть до то'1 чи шшо'1 персонала, хоровi школи, хоровi самодiяльнi, аматорсью школи.
Мета статп - визначити принципи формування вокальних шкш Украши на тдставах культурно-генетичного та дидактичних принцитв наслщування вокально'1 традицп.
Завдання статп: реконструювати принципи генези та еволюци вокальних шкш в музичнш культурi Украши; надати характеристику культурно-генетичних ознак iнституалiзацii украшсько! вокально'1' школи як тсенно-фольклорно! спадщини, сакрально спрямованого вокального простору музикування, контексту оперних, салонних, ансамблевих форм вокалу; охарактеризувати культурно-репональт
детермшанти шституалiзащi вокальних шкiл Укра'ни кобзарського спiву, що набувае особливих ознак у кшвськш, харкiвськiй, полтавськiй губернiях; надати характеристику шкш академiчного вокального спiву в консерваторських осередках Киева, Харкова, Одеси, Львова, а також близьких до них шкш Миколаева, Полтави, Рiвного, Донецьку; визначити в контекст диспозицп «Схщ-Захщ» чинники та регулятивн мехатзми, що спонукають до створення ансамблiв, шоу-груп, естрадних угруповувань.
Аналiз лiтератури з проблеми, починаючи з фiлософських, загально-естетичних, культуролопчних розвiдок до конкретних мистецтвознавчих розробок обрано'' проблематики, свiдчить про розмшття пiдходiв та iнтерпретацiй щодо музично', вокально'' культури та вокально'' школи.
Зокрема авторка зверталася до праць Т. В. Адорно, Е. С. Алексеева, В. Г. Антонюк, Б. В. Асафьева, М. М. Бахтша, С. Д. Безклубенка, Т. П. Булат, Н. О. Герасимово'1-Персидсько'1', Б. В. Дименка, А. I. 1ваницького, Л. О. Кияновсько', О. В. Козаренка, Ф. М. Колесси, I. А. Котляревського, О. Ф. Лосева,
В. В. Медушевського, О. I. Мурзто!, С. К. Орлово'', М.В.Поповича, О. Потебш та ш.
Так, виникае проблема щентифшацп поняття «школа». Укра'нська вокальна школа в п регiональних ознак, що пов'язат з консерваторською дiяльнiстю, а також шших iнституцiй школи як феномена культури свщчить про полiструктурнiсть цього поняття. Отже проблема визначення вокально'1' школи пов'язана з проблемою визначення музично'1 культури Укра'ни. Упм, визначення поняття «музична культура Укра'ни» продукуе ще одну номiнацiю - «вокальна культура Укршни». Зазначимо, що феномен вокально'' школи вписуеться в проспр вокально'' та музично'1' культури, стае одним iз принцитв iнституалiзацii саме вокально'' культури, а також музично' культури Укра'ни.
Вокалiзм (фоноцентризм, за Ф. де Соссюром) е одною iз висхiдних ознак музично' культури [6, 18 ]. При вах змшах, якi вiдбулися в музичному просторi ХХ столiття, зокрема в просторi укра'нсько'' культури, саме вокальна школа i вокальнi модальностi музично' культури залишаються найбiльш усталеними. Вони менш всього потерпають вiд тих трансформацш, що обумовленi культурою постмодерну. Звичайно, що змшюеться артикуляцiя, модальносп звукових артефактiв. З набуттям цифрових технологий голос може легко трансформуватися, але все це здшснюеться до певно' межi. Так, говорять про «живий звук», або про справжню щентичшсть звуку, яка вiдповiдае тому чи шшому вимiру вокального ству.
Проблема вокально'' школи або вокальних шкш Укра'ни як розмшття вокальних модальностей ству пов'язана з генезою, походженням i формуванням самих принцитв iнституалiзацii школи. Передуам, потрiбно зазначити, що поняття «школа» походить вщ того, що це е зааб навчання. Це певна шститущя, яка здшснюе навчання вокальному спiву. Тут саме вщбуваеться педагогiчна дiяльнiсть. Це можуть бути гуртки, училища, консерватора або будь-яю iншi iнституцii, але - це певт учбовi заклади. Проте можна говорити про поняття «школа» в бшьш широкому розумшш як iнституцiю культури, що утворюеться на нерегламентованих засадах реалiзацii педагогично" дiяльностi.
Так, навчання вiдбуваеться не шляхом передачи шформацп вiд тих, хто навчае, до тих, хто навчаеться, а шляхом приеднання до кола виконавщв, де фактично юнуе ще первинний синкретизм, неподшьна цшсшсть виконавщв i слухачiв. Це та тсенно-мiфологiчна традицiя, пiсенно-мiфологiчне коло, яке зараз юнуе на тдставах аматорсько'' дiяльностi. Ця традицiя згодом трансформуеться в проспр аматорських, салонних, гуртових (хорових) i iнших шституцш, якi позбавленi формальних ознак
учбового закладу, але в просторi культури набувають визначення вокальних шкiл, бо несуть в собi певний культурний комплекс, який не засвщчуеться дипломами, адже надае можливють мати освiту. Освiта вщбуваеться в контекстi синкретично-гуртових засобiв навчання.
Виконання для себе, виконання для шших, виконання для того, хто визначаеться як абсолют (це може бути Бог, шша людина) е певна мiстерiя, л^урпя, засiб причащання до абсолюту, певна цiлiснiсть профанного i сакрального простору, яка поеднуе людину з сакральним вимiром культури. Так, школа визначаеться як шститущя культури, як заклад, як формашзована структура. Ц два великих обшири автентично описують поняття «школа».
Якщо йдеться про вокальну школу Укра'ни як культурно-iсторичну цшсшсть, то не варто всi щ аспекти розводити, скорiше, е сенс говорити, що вони завжди доповнювали один одного. Так, тяжiння до консерваторсько'' освiти iз аматорських гуртюв, шкiл, як i зворотне тяжшня консерваторсько'' школи до теплоти, душевносп салонних вечорiв, е та загальна культурна настанова, що характеризуе поняття «школа». Здаеться, що у вокальнш школi Укра'ни був домiнантним саме рух з академiчних кiл до теплоти домашньо' оселi.
Якщо йдеться про культурно-генетичн принципи iнституалiзацii укра'нсько' вокально'' школи, то можна зазначити декшька рiвнiв й формування. Це, передуам, пiсенно-фольклорний рiвень iснування вокальних модальностей в музичнш культурi Укра'ни, коли виникають певнi шституцй культури. Це той гуртовий, синкретичний споаб побутування вокалу, який здшснюеться на пiдставi нерозподшьно!' цiлiсностi виконавцiв i слухачiв. Можна вважати, що цей рiвень е протошколою вокалу, за В. Г. Антонюк [1, 25]. Можна говорити, що це «колиска» навчання вокального ству, як вважае А. I. 1ваницький [2, 36]. Проте «фольклоризм» згодом починае конкурувати з академiчним спiвом.
Якщо говорити про народний ств i про модальносп народного спiву, то вш е протилежний академiчному спiву. Так, дуже важко перевчити людину, яка сформувалася в просторi народного ству, на професшно зазначений (академiчний) ств. Проте в рамках культури не варто загострювати щ протирiччя. Вони юнують, але саме в контекст шкшьно!' традицп.
Поруч з простором тсенно-фольклорно! вокально'' школи створюеться сакральне спрямування вокальних шкш Укра'ни, яке почалося ще з вокалiзацii л^ургшного простору, формування церковних вокальних традицш. Так, багато iнституцiй, якi виникли на Укра'т, зокрема, в м. Глуховi стають осередками церковного «вченого» спiву. Глухiвська музична школа (академiя) була заснована 24 серпня 1730 р., Перша вшськова музична академiя, що iснувала упродовж 1786-1792 р., була заснована у м. Кременчущ. Сакральний ств надав духовний подих формуванню вокалiзму, який завжди юнував в Украiнi як соборна цшстсть, еднiсть християнського зразка, що утворюе образ еднання людини i абсолюту.
Варто говорити про бшьш специфшоват форми вокального спiву - оперт, салонт, ансамблевi синтези, що виникають на Укра'т як в просторi приватного музикування, так i державних установ. Оперний спiвiв демонструе широю зв'язки оперних виконавцiв з провщними европейськими школами - римською, празькою, вщенською тощо. Вiдбувалося також навчання укра'нських спiвакiв у европейських школах, як i зворотний вплив 1х дiяльностi на сво'х вчителiв.
Салонний тип вокального ству юнуе в рiзних контекстах. Це камерний проспр домашнього музикування, де вiдтворюеться нов^нш синкретизм еднання виконавцiв та слухачiв. Салонний тип вокалiзму бiльше характерний для дворянських вокальних
шкiл, здшснювався переважно крiпосними селянами, якi також складали акторсью театральнi трупи. Кршосш театри, вокальнi ансамблi виникали неформально як традищя салонного музикування та театру.
Однак утворювалися угруповування салонного типу в урбашзованому середовищi, що виникали на громадських засадах. Все одно - це був певний салонний, камерний проспр. Згодом виникають ансамбл^ що вшьно пересуваються вщ мiста до мiста, ведуть концертну дiяльнiсть. Це бiльш iнституалiзованi гурти, яю починають свое самочинне життя. Отже, цi шституцп, з одного боку, ще близью до етнокультури, а, з шшого, - вписуються в урбашзований мюький фольклор. Ансамблi переутворюються в «асамбляжи» (складнi уруповування, що поеднували виконавську, менеджерську та продюсерську дiяльнiсть), яю вже мають свою статуру, образ, iмiдж. Так, зараз ми вже не сплутаемо групу «ВВ» i «Брати Блюзу», бо це зовам рiзнi особистосп, хоча 'х поеднуе те, що вони е т1 ж самi асамбляжи, що юнують як «вториннi моделюючи системи», за Ю. М. Лотманом [5, 13]. Виникають неформальн вокальнi школи, 'м вже багато наслiдують, вони мають «неформальних» учнiв. 1снуе певна трансформащя досвiду вокально'' дiяльностi. Так, продукщя, що виходить в св^ у виглядi дискiв, спонукае до наслщування. Вже багато iнших гуртв спiвають «пiд» «ВВ».
Идеться про той неформальний шлях наслщування, якш можна визначити як своерщну вокальну школу. Важливо зазначити, що культурно-генетичнi принципи iнституалiзацii вокально'' школи пов'язанi з протошкшьним, пiсенно-мiфологiчним засобом гуртового (хорового) вокалiзму. Згодом iнституалiзацiя вокального ству мае сакрально-лiтургiйну домiнанту, а потм трансформуеться в опернi, салоннi, ансамблевi форми вокального спiву.
Можна також позначити i iншi чинники iнституалiзацii вокальних шкiл Укра'ни. Це культурно-регюнальш детермiнанти. Так, зокрема, можна вважати, що Укра'на теж е певним регюном в свiтовому просторi, визначае свою вокальну школу на вщмшу вщ росшсько", угорсько'', вщенсько'' та ш. В укра'нськш вокальнiй школi iснують сво'' регiональнi центри, яю утворюються згiдно того чи шшого вокально означенного чиннику. Так, наприклад, кобзарська вокальна школа юторично склалася на територи кшвсько!, полтавсько'' та полтавсько'' губернiй. Цi школи вiдрiзняються як за манерою гри, так i манерою спiву [4,75]. Вокальна культура Укра'ни буде не повною без розумшня ознак кобзарських осередюв (кошив), "х репертуару. Це переважно думи, яю спiвали слiпi кобзарь
Кобзарський ств - це вже цехова шститущя, яка утворюе феномен украшсько'' вокально'' школи як геро'чний епос, мелос укра'нського народу. Тобто етно-культурологiчнi вимiри вокально'' школи Укра'ни несуть в собi величезний досвщ кобзарського мистецтва. Кобзарськi вокальш школи формуються в козацькi часи i вiдбивають епiку виборювання незалежносп укра'нського духу. Саме в думi вiдбиваеться душа i дух народу.
Важливо також зазначити, що формування шкш оперного ству в консерваторських центрах Укра'ни (Ки'в, Харкiв, Одеса, Львiв) було зазначено згори -створенням консерваторш, якi виникають приблизно в один час - в 1913 р., хоча i не завжди мають назву консерватор^'. Саме консерватор^' дають можливють перманентно'' музично'' освiти, яка вiдбуваеться на пщставах залучення всього культурного потенцiалу вокального навчання.
Консерваторсью школи завершують процес структурування вокальних шкш на пщставах професшно удосконаленого досвщу. Проте це досвщ академiчного спiву, що е протилежним тсенно-фольклорному. Це досвiд виховання саме оперних спiвакiв.
Поруч з консерваторiями юнували навчальнi центри, якi не мали статусу консерватора, але тяжили до професшних шкш академiчного ству, бо мали сво'' театри. Це м. Микола'в, Полтава, Рiвне, Донецьк. Тут були створеш вокальнi школи, яю не визначалися як консерватора, адже фактично виконували 'х функщю. Тому виключати 'х за межi академiчного спiву немае нiяких пщстав.
Таким чином, регiональний принцип iнституалiзацii вокальних шкiл Укра'ни е ситуативно-функцюнальним. Знов-таки, феномен школи визначаеться не формально, а тими персоналiями, яю здiйснювали навчання вокальному спiву. Звичайно, е сенс говорити про диспозищю «Схщ-Захщ» в вокально-естрадному просторi постмодерного типу. Проте поняття «естрада» вже не охоплюе цей проспр. Естрада як масове виконання тсень для широкого загалу - це реальтсть 60-70 р. ХХ ст. Жанр тсш трансформуеться в шоу. Групи виконавщв перетворюються в потужнi агломерацп, що асоцiюються з зовсiм не камерним простором. Це величезш стадюни, площi, «розсiяний натовп» перед телеекраном. Масовi шоу-вокалiзми iснують як певн бренди, iмiджi, що створюють образ масово'' вокально'' культури.
Можна тдсумувати, що актуальнiсть розумiння укра'нсько'' вокально'' школи як культурно-юторично'' цiлiсностi несе в собi культурно-генетичнi та культурно-регiональнi принципи iнституалiзацii, якi корелюють з педагопчно-дидактичними аспектами вокально'' дiяльностi. Саме дидактичнi аспекти свiдчать про певний тип штонування, правдивiсть штонаци та музикування в цiлому. На протязi останнього столiття вiдбувалися надзвичайн мiграцiйнi трансформацп вокальних форм, що пов'язано з тотал^арною культурою та ушфшащю вокально'' культури, як i музично'' культури взагалi.
Згодом сформувався проспр конкуруючих вокальних практик, яю визначаються дiяльнiстю регiональних шкiл, ансамблiв, зрештою, - модою. Практики вокально' культури орiентованi на пiсенно-фольклорну обрядовють (найвiдомiшим е гурт Нiни Матвiенко). Не менш поширеною е практика сакрального хорового ству в нов^тх модифшащях свiтського виконання (назвемо лише iм'я Л. Дичко та В. Степурка). Також стають надзвичайно диференцшованими практики академiчного спiву (Л. Забшяста, С. Мiршнiченко, С. Колесник, С. Кисла, В. Антонюк та ш).
Вс цi конотацп вокальних модальностей музично'' культури потрiбно осмислити в межах певного штегративного пiдходу. Таким тдходом е, за визначенням багатьох теоретикiв вокально'' культури, саме семютичний засiб iнтерпретацii. Цей пiдхiд плщно розробляють вiдносно музично'' культури С. Шип, О. Козаренко, В. Антонюк та ш [7,12;3,43;1,22]. Цi автори намагаються штерпретувати музичну i вокальну культуру в контексп вторинних моделюючих систем. Так, повернення «народних виконавщв» к проспр академiчного спiву - це нова (вторинна) хвиля музикування, яка мае вже свш досвщ адаптацп пiсенноi фольклорностi до професшно зазначених норм вокалу. Так, в КНУЮМ i iнших iнститутах надаеться фахова осв^а «народного виконавця».
Можна стверджувати, що професшну, аматорську та етнокультурну реальносп вокальних шкiл не можна розводити i вiдокремлювати одну вщ одно''. Так, вiдомий гурт «ВВ» - це переважно аматори, яю не мають професiйноi освоим, адже вони впливають на вокальт школи професiйних виконавцiв. Багато людей, що закшчили консерваторiю, професiйно виконують народт пiснi, а 'х професiоналiзм не визначаеться саме як академiчний спiв. Бо вони вписуються в контекст фольклорного вокалiзму Укра'ни.
Можна зазначити, що саме вторинна моделююча система стае засобом штерпретацп того симбюзу, що вщбуваеться в сучаснш вокальнiй культурi Укра'ни. Сучасна вокальна культура Укра'ни, вокальна школа, або вокальт школи - це певна
«вторинна моделююча система», де е первинна мова (мова тсенно-фольклорного синкретизму, сакрально-л^ургшно'' поди, салонного музикування тощо) та вторинна мова, що е штерпретащею протовокального синкретизму. Головне зрозум^и, що сучасна вокальна школа мае ознаки постмодерно'' культури, де штерпретацп пщдаеться вже навт досвiд тоташтарно' музично'' культури (С. Прокоф'ев, Д. Шостакович та ш), якш, незважаючи на щеолопчш догми, був високоестетичним та шдивщуальним за типом виконання.
В чому полягае особливють украшсько' вокально'' культури та вокально'' школи на вщмшу вiд вах iнших? Здаеться, що для Укра'ни завжди був характерним камерний ств. Сама камернiсть вокально'' модальностi несе в собi межовiсть, близький проспр еднання з свiтом навпомацькi, на дотик, як в дум^ несе еднання в близькому осередку, i разом - великий проспр степу, неба, велию обри свiту, як традицiйно пов'язуються з укра'нським бароко.
Це загальш констатаци, адже вони дають достатньо багато, щоб зрозум^и, що укра'нська вокальна школа е певний оксюморон - «камерний монумешашзм», що характеризуе вс образи слова у музичному простора Слово, яке звучить як музика, i е вокал. Слово несе в собi первинну креатившсть християнського свiту. Ця глибинна шту'щя ще середньовiчного зразка школи не покидала вокальну культуру Укра'ни. Ця шту'щя була зазначена як сакральна модальшсть вокально'' культури православного зразка, що досягла верхiвки в школах сакрального ству Укра'ни. Розма'ття вокальних шкш лише свщчить про культурно-iсторичну цiлiснiсть вокально'' школи Укра'ни.
Вокальний проспр музикування е нескшченним, адже в рамках певно'' школи вш мае сво'' ознаки. Ц ознаки ми намагаемося експшкувати саме в контекстi iнституалiзацii вокальних шкш. Так, в наше завдання не входить аналiз дидактичних систем, систем специфiчноi музично'' рефлексп то' чи шшо! вокально'' школи, або мехашзмами самоздiйснення форм та жанрiв вокальних шкiл. Наше завдання -визначити мехашзми формування культурно'' цшсносп укра^нсько'' вокально'' школи в просторi культурно-генетичних детермiнант та певного розма'ття регюнальних шкiл.
Отже, комплексне дослщження феномена укра^нсько'' вокально'' школи в п синхронному вимiрi (як певне розма'ття регюнальних шкш або синкретизмiв культурно-генетичного простору, починаючи з тсенно^фолопчно'' традицп до постмодерних форм симультанного мас-медшного простору) та дiахронному аспекп (як культурно-генетична типологiя iнституалiзацii модальностей вокально'' культури Укра'ни) свщчить про ушверсальнють цього поняття. Укра'нська вокальна школа е загальнокультурним явищем св^ового масштабу.
Генеза та еволюцiя вокальних шкш Укра'ни утворюють одну велику вокальну школу Укра'ни. Сднання множинносп та мошзму вокальних модальностей вокально'' культури Укра'ни продукуе той образ вокально'' культури, якш можна позначити як полiфонiчний. Важливо, що тсенно-фольклорш реалп вокально'' культури впливають на дидактичний та професшно-репрезентативний образ школи. Укра'нська вокальна школа е найбшьш традицюналютською в европейському просторi музикування.
Важливим е сакральне спрямування вокальних штерпретацш виконавського матерiалу. Величезний розкв^ хорiв, починаючи вiд камерних до репрезентативно-академiчних, зокрема сакральний досвщ хорового спiву, який здiйснюеться в св^ському просторi, е прикметою нашого часу. Адже вщбуваеться i трансформащя сакральних архетипiв церковного спiву, що неоднозначно сприймаеться православною церквою.
Оперш, салонш, ансамблевi синтези, якi здiйснюються як чинники iнституалiзацii вокальних шкiл Укра'ни, дають можливють пiдживлювання вокального простору як
цшсносп вокально! культури Украши. Величезний доробок репональних вокальних шкiл Украши генеруеться в контекстi глобалiзащi культури як мiжжанровий та полiсистемний синтез.
^исок використаноУ л1тератури:
1. Антонюк В. Г. Украшська вокальна школа / В. Г. Антонюк. - Кшв: Украшська iдея, 2001.
2. 1ваницький А. I. Украшська народна музична творчють / А. I. 1ваницький. - К.: Музична Украша, 1990.
3. Козаренко О. В. Феномен украшсько! нащонально! музично! мови / О. В. Козаренко. - Львiв: Наукове товариство iм.Т. Г. Шевченка у Львовi, 2000.
4. Колесса Ф. М. Мелодп украшських народних дум/ Ф. М. Колесса. - Кшв: Наукова думка, 1969.
5. Лотман Ю. М. Структура художественного текста/ Ю. М. Лотман. - Москва: Искусство, 1970.
6. Соссюр Ф. де Труды по языкознанию/ Ф. де Соссюр. - Москва: Прогресс, 1977.
7. Шип С. В. Знакова функщя та мовна оргашзащя музичного мовлення: автореф. дис. докт. мистецтвознавства: спец. 17.00.03 / Сергш Васильович Шип; Нащональна музична академiя Украши iм. П.1.Чайковського, 2002. - 42 с.
Стаття надшшла до редакцп 5.04.2015
J. V. Maslova
EVOLUTION OF VOCAL SCHOOLS OF UKRAINE
Copulas of genesis and evolution of vocal schools of Ukraine are defined in the article. Definitions of such notions as «vocal culture», «vocal school», «vocal schools» are analyzed.
It is determined that the genesis and evolution of vocal schools in Ukraine create one of the greatest vocal schools in Ukraine. Unity of multiplicity and monism of descriptions of vocal culture of Ukraine is created by that appearance of vocal culture, which can be designated as polyphonic. Research work-up is devoted to the issues of the day of Forming of vocal schools of Ukraine in the context of folk-song tradition, musical salon, opera synthesis, stage, and pop-culture.
It is noted that Ukraine is a certain region in the world which qualifies its vocal school in contrast to Russian, Hungarian and Viennese etc. In Ukrainian vocal school there are regional centers which are formed according to this or that factor. For example, kobza vocal school which historically was formulated on the territory of Kyiv and Poltava provinces. These schools differ in manner of playing as well as in manner of singing.
It is stated that formation of opera singing in conservatoire centers of Ukraine (Kyiv, Kharkiv, Odessa, Lviv) will be organized from above - organization of conservatoires, which appear approximately at one time (1913), though not always have the name conservatoire. Namely conservatoires give the possibility of permanent musical education which is based on the grounds of involvement of all cultural potential of vocal education.
Opera, salon, ensemble synthesis, which are implemented as factors of institutionalization of vocal schools of Ukraine, gives the possibility of nourishment of vocal space as an integral part of vocal culture. A great groundwork of regional vocal schools of Ukraine generates in the context of culture globalization as inner genre and polysystemic synthesis.
Key words: genesis, evolution, vocal school, vocal culture, vocal modality
