CC BY
25
Д.К. Воронков
ОСОБЛИВОСТ1 ВПЛИВУ ЗМ1Н ПЩПРИеМСТВА НА ЙОГО ВАРТ1СТЬ
Перехiд нацюнально'1 економiки на iнновацiйний шлях розвитку та входження у свповий економiчний проспр icTOTHO змiнило умови дiяльностi пiдприeмcтв. Для виживання i життедiяльноcri пiдприeмcтв у сформованих умовах ринку, що характеризуються динамiчнicтю та загостренням конкуренцп, глобалiзацieю бiзнеcу, розвитком шформацшних та комунiкацiйних технологiй, необхiдно впроваджувати змши у дiяльнicть пiдприeмcтв. Саме змши мають забезпечувати конкурентоcпроможнicть пщприемства на оcновi його своечасно'1 адаптацп до динамiки зовнiшнього середовища, оновлення виробничих процеciв, структури, оргашзацшно!.' культури, шформацшно!.' бази.
Особливютю ново!.' парадигми управ-лiння пщприемствами в поcтiйно змiнних умовах ïx функцiонування е орieнтацiя на збiльшення вартоcтi пiдприемcтва, яка е единим критерiем оцiнки його фiнанcового благополуччя, що дае комплексне уявлення про ефективнють управлшня бiзнеcом [6, 5]. Незнання вартосп пiдприемcтва зараз тотожне нерозумшню свого мicця на ринку i стратепчних прiоритетiв розвитку [7, 113]. Найбшьш
конкурентноспроможними пiдприемcтвами i компашями, як правило, е тi, у яких головним критерiем оцiнки якосп прийнятого управлiнcького рiшення служить тдвищення вартоcтi бiзнеcу [6, 5].
Вищевикладене визначае об'ектив-не icнування актуально!.' проблеми -необxiднicть змiн на пщприемсга з
метою максимГзацп його вартосп.
Проблема 3mïh пiдприeмства дослщжуеться в роботах зарубiжних та вичизняних учених, таких як Й. Хентце
[26], А. Каммель [26], Е. Камерон [9], Дж. Харршгтон [25], К. Фрайлшгер [24 ], I. Фшер [24], Г.О. Коваленко [1о], С.В. Ковалевський [10], Г.В. Широкова
[27], В.О. Мосейко [12], Т.В. Баулша [1] та шших.
Незважаючи на велику кiлькiсть наукових праць та значш досягнення у сферi обгрунтування теоретичних основ змiн пщприемства, особливосп впливу змiн на вартють пiдприемства дослiдженi недостатньо.
Мета статтi - дослщження сутностi змiн пiдприемства та особливосп ïx впливу на вартють пщприемства.
Змша - це категорiя, що входить до складу сукупносп понять, якi характеризують рух i розвиток. В античнш i середньовiчнiй фiлософГï об'екти змГни трактувалися в основному за образом i подГбнютю речей, включених у повсякденну практику людини. У цьому аспект змГни спГВВГДНОСИЛИСЯ Гз стГйкГстю,
збереженням, постшнютю форми i складу речей. Якщо стГйкГсть характеризувала тотожнГсть речГ самГй собГ, то змГни фшсували вГдмГнностГ речГ вГдносно себе, становлення ïï чимось Гншим. У даному сенсГ змГни тлумачилися як потенщя речей до Гншого буття, до перевтшення i перетворення [16, 265]. Прихильник антично!.' фiлософГï ГераклГт вважав, що все знаходиться в постшнш змшГ для елеатГв змГна - тшьки чиста видимГсть, бо буття нерухоме.
© Воронков Денис Костянтинович - кандидат економГчних наук. Сх1дноукрашський нацюнальний ушверситет Гмеш Володимира Даля, Луганськ.
ISSN 1562-109X
Анаксагор, Емпедокл, Демокргт, Еткур зводили змшу до з'еднання i роз'еднання незмшних елементарних частинок (атомiв). Згiдно з Платоном, реч^ що вiдчуваються, перебувають у постiйнiй змiнi, тодi як 1х прообрази, ще1 залишаються нерухомими. Арiстотель, перший iз фiлософiв, який розглядав проблему змши як наукову, нараховував чотири види змш: змша мiсця, якостi, кiлькостi, субстанци [21, 171; 23, 172].
У фшософи i науцi Нового часу змша речей почала визначатися тд сильним впливом уявлень класично1 динамжи як перемiщення тiл, зведене, по суп, до рухiв матерiальних точок. У зв'язку з цим початковi характеристики змши стали пов'язаш з аналiзом i описом зовнiшнiх i кiлькiсних змiн. Розвиток наук про життя, суспiльство i людину приводить до встановлення тюного зв'язку мiж змiною i збереженням, стшкютю, способом iснування бiологiчних i сощальних систем. Вiдмiнностi речi, системи, цшсносп вiд само1 себе тепер можуть тлумачитися i все частiше розумшться як вирази 11 стiйкого буття, як збереження 11 життево1 визначеносп. Об'ект як система або система об'екпв виглядають у цьому план структурами узгоджених, взаемопов'язаних змiн, таких, що забезпечують стiйкiсть динамiчноi форми об'екта або взаемоди мiж об'ектами. Це зрушення в розумiннi змши було продиктоване в основному розвитком новптах сфер тзнання, нацiлених уже не на реч^ а на «некласичт» об'екти фiзики, бюлоги i суспiльствознання, що фiксуються через змши, яю постiйно вiдбуваються в них (перемщення частинок, еволюцiйнi зрушення, змши у сферi
народонаселення, виробництва,
економiчних структур, шформаци). Змiна стае початковим пунктом тзнання об'екта: фшсащя об'екта через змши тзнавально! ситуацп створюе
передумови до змши самого тзнання, до його руху шляхом опису стшких форм об'екта. Якщо у класищ тотожнють об'екта самому собi була умовою опису змiн, що з ним вщбуваються, то тепер змiни стають умовою проникнення в стiйкi форми буття об'екта [16, 265-266].
Сучасний фшософський словник тлумачить змши як виникнення або знищення властивостей об'екта, збшьшення або зменшення його параметрiв, його перемiщення або перетворення, перехщ в iншу форму [16, 265]. Фшософський енциклопедичний словник визначае змши як перетворення на шше, перехщ з одного якюно визначеного буття в шше, з одного певного стану буття - в шший. Змша визначаеться обсягом i напрямом, тривалютю i швидкютю [23, 772]. ^е'1 точки зору дотримуються у фiлософському словнику за редакщею В.А. Малiнiна [21, 777].
Енциклопедичний словник за редакщею А.А. 1вша визначае, що змша характеризуеться напрямом,
штенсивнютю, швидкютю i тривалiстю [20, 303].
Фшософський словник за редакщею 1.Т. Фролова трактуе змшу як найбшьш загальну форму буття вах об'ектiв i явищ, що представляе якийсь рух i взаемодiю, перехiд з одного стану в шший. Змша включае будь-яю просторовi перемiщення тiл, внутрiшнi перетворення форм руху, вс процеси розвитку, а також виникнення нових явищ у свiтi. Змiна охоплюе як кшькюне збiльшення або зменшення
характеристик тш, так i 1х якюш трансформацГ! [22, 202].
Слiд погодитися з Т.В. Баулшою, яка визначае змши як замiщення одного стану оргашзацп, робочо1 групи, людини, ситуацп або Гнших явищ новим станом, який вiдрiзняеться вГд попереднього внаслщок впливу рГзних
факторiв зовшшиього та внутрiшнього середовища [1, 5].
До основних вид1в змш вщносять [3]: змшу стратепчного курсу оргашзаци; злиття декшькох оргашзацш в одну; перехщ на нову систему планування; змшу принцитв i ринюв збуту; впровадження ново'1 технологи; впровадження нового стилю управлшня; реструктурування оргашзаци. I. Сокирник стверджуе, що змши в оргашзаци стосуються будь-якого аспекту дГяльносп та складово'1 бГзнес-системи. До них належать змши [17, 46]:
форми власносп, оргашзацшно!' структури; форми мГжфГрмово! коопераций; змГна позицш на рику, асортименту продукци та послуг;
технолопчних та ГнформацГйних процесГв, матерГалГв, управлГння бГзнес-процесами;
органГзацГйно'1 культури -щнностей, стилю керГвництва, рГвня компетенци, мотиваци, поведГнки та ставлення до роботи;
сощальних аспеклв дГяльностГ оргашзаци - ставлення до клГентГв, спГльноти, дГлових кш.
Сучасний фГлософський словник за загальною редакцГею д.ф.н., проф. B.C. Кемерова визначае, що змши вщносно певного об'екта можуть класифшуватися на внутрГшш i зовнГшнГ, кГлькГснГ
i якюш, частковГ i системнГ [16, 265]. Т.В. Баулша запропонувала розподГляти змши на [1, 5]:
плановi - своечасш та упорядкованi органiзацiйнi змши, при реалiзацiï яких прогнозуеться та враховуеться вплив факторiв зовнГшнього та внутрГшнього середовища пiдприемства, потребують ютотних витрат;
реактивнi - органiзацiйнi змши, яю пов'язанi з негайним виршенням виниклих проблем при мiнiмальних витратах.
Першi спроби уявити собi мехашзми органiзацiйних змiн були здiйсненi з використанням метафори силового поля. К. Льовш вважае, що оргашзащя знаходиться тд впливом «рушiйних сил»: зовтшшх i внутрiшнiх чинникiв змiн, яю проходять через свiдомiсть iндивiдiв, ввдграючи роль стимулiв i мотивiв поведшки [5, 283]. В.Л. Доблаев до зовтшшх джерел змш вщносить рiзнi чинники загального i специфiчного середовища оргашзаци: стан економжи; стан ринку робочо1 сили; технологiчнi шноваци i вдосконалення технологiй; соцiальнi тенденци в суспшьствц поди локально!' i свгшво! полiтики; конкуренцiю. Внутрiшнiми джерелами змш виступають:
рацiоналiзацiя; професiоналiзацiя;
соцiалiзацiя [5, 284-285].
Стосовно шшого пiдходу причини, що обумовлюють змiни, подiляють на три групи [15, 263-264]:
1. Пов'язаш з подiями у зовшшньому середовищг
2. Обумовленi новими щлями дiяльностi пiдприемства.
3. Необхiднiсть змш викликае лопка розвитку пiдприемства.
Н. Том передумовами змш вважае основш компоненти навколишньо1 системи, у зв'язку з цим пщприемство мае постшно стежити за ними i робити висновки щодо сво1х потреб у змшах. Зазвичай серед цих компонент видiляють економiчнi, технологiчнi, полiтико-правовi, сощально-культурш i фiзико-екологiчнi. На пiдприемство, що постае перед необхщнютю змiн, значно впливають виробничi i кадровi параметри. Як правило, поштовхом до змш е кризовi ситуацп [18].
Ухвалення ршення про
необхiднiсть здiйснення змш на пщприемсга з метою збшьшення вартост пiдприемства викликае
необхщнють вибору методу змш пiдприeмства.
Метод змш пщприемства розглядаеться як систематизована сукупнють крокiв, якi необхiдно використовувати для здшснення переходу пiдприемства з одного стану в шший з метою адаптаци пiдприемства до умов зовнiшнього середовища. На пiдставi джерел [11; 14; 18; 19] серед сучасних методiв змш пщприемства, яю впливають на збiльшення його вартосп, е: органiзацiйний розвиток,
реструктуризацiя, решжишринг,
бiореiнжинiринг тощо.
Заклав основи науки про оргашзацшний розвиток К. Аржирю. Активний iнтерес науковцiв щодо оргашзацшного розвитку викликав рiзноманiтнi ще'1' щодо виршення дано'1 проблеми. Е. Шейн ураховуе провiдну роль оргашзацшно'1' культури в управлшш змiнами. Н. Маргулю, А. Райн звертають увагу на цшносп в органiзацiйному розвитку, iх роль у пiдприемницькiй дiяльностi. У. Бенню розглядае органiзацiйний розвиток двояко: як вщповщь на змiни i як освiтню стратегiю для змши сподiвань, вiдносин, цiнностей i оргашзацшно'1' структури. Р. Бекхард, У. Френч i С. Белл пiдкреслюють центральне мюце команд у виконаннi роботи в оргашзаци. Вони вважають, що команди i робочi групи е основним будiвельним блоком органiзацiй [4, 322-324]. Н. Том оргашзацшний розвиток визначае як довгостроковий, ретельний, всеосяжний процес змши i розвитку оргашзаци i людей, яю працюють у нiй, тобто акцентуе увагу на структурному та кадровому аспекп. У рамках структурного пщходу здiйснено спробу за допомогою змш в оргашзацшному регулюваннi створити сприятливi рамковi умови для досягнення цшей органiзацiйного розвитку. Кадровий
пiдхiд полягае у вживаннi заходiв щодо пщвищення квалiфiкащi спiвробiтникiв (розвитку персоналу) i стимулювання ix готовносп до прийняття i здiйснення змш [18].
1ншим методом 3MiH е реструктуризацiя пщприемства. Для вггчизняно'1' науки реструктуризацiя -новий об'ект дослщження. Останнiм часом багато укра'шських i росiйський науковщв займаються дослiдженням реструктуризацп та пропонують свое розумiння сутностi цього поняття. Як комплекс заxодiв, спрямованих на «виживання» пiдприемств в умовах кризи або викликаних потребою реалiзацii ix ново'1' стратеги незалежно вiд того, породжена вона загальною макроекономiчною ситуацiею, змiною загально'1 кон'юнктури чи дiею внутрiшнix для пiдприемств чинниюв, реструктуризацiю розглядають
В.1. Тоцький i В.В. Лаврененко. Реструктуризацiя означае пристосування структури ресурав, що використовуе пщприемство, до нових цiн i умов, а також змшу параметрiв виробництва вщповщно до iснуючиx на ринку вимог. Реструктуризащя, як правило, включае органiзацiйнi змiни на пiдприемстваx, що часто виражаються у ix розподш на бiльш дрiбнi суб'екти пщприемницько'1' дiяльностi. У процесi реструктуризацп також змшюються цiлi пiдприемства, здiйснюеться оргашзацшна перебудова, вiдбуваеться розподiл активiв, переглядаються ринки та оптимiзуються ресурси [19, 63]. В.М. Заболотний, А.М. Кошик визначають реструктуризацiю як адаптацiю пщприемств до роботи в умовах ринку, що зумовлюе кардинальну трансформацiю ix оргашзацшно-технолопчно'1' структури, системи менеджменту та взаемоди з контрагентами i державою [8, 4]. Заслуговуе на увагу позищя, викладена у
роботГ щодо оцшки бiзнесу, згГдно з якою реструктуризацiя визначаеться як забезпечення ефективного використання виробничих ресурав, що приводять до збшьшення вартостГ бГзнесу [13].
У сучасному свГтГ особливоï популярностГ наобувае реiнжинiринг, який народився у середиш 90-х рокГв минулого столггтя. Його авторами вважаються Дж. Чамт, Т. Давенпорт, М. Хаммер. Решжишринг бГзнес-процесiв застосовуеться за необхщносп радикальних змГн, що передбачае створення цГлком нових, ефективних бiзнес-процесiв на пiдприемствi без урахування ïx староï органiзацГï [19, 5152]. М. Хаммер визначае решжишринг як фундаментальне переосмислення i радикальне перепроектування бГзнес-процеав з метою досягнення Гстотного полшшення якостГ функцiонування оргашзаци. Реiжинiринг бiзнес-процесiв - це сукупнГсть методiв i засобiв, що призначенi для кардинального полшшення основних показниюв дГяльностГ тдприемства шляхом моделювання, аналiзу i перепроектування юнуючих процесiв [19, 51-52]. ЗгГдно з даною концепцГею мова йде про глибинну реоргашзащю пГдприемства за вам ланцюжком створення вартостГ [18].
Новим методом змш пГдприемства, що з'явився порГвняно недавно, е бюре-шжишринг, в основу якого покладено синтез двох методГв перетворення пГдприемства - оргашзацшного розвитку, зосередженого на сощальнш пГдсистемГ оргашзаци, i решжишрингу, що робить основний акцент на технолопчнш компонентГ виробництва [14, 83]. Передумова, що становить основу перетворення бГзнесу на основГ бГореГнжинГрингу, полягае в тому, що корпоращя подГбна до живого органГзму i е бюлопчною корпорацГею, для я^ секрет вГчного життя - у здатносп
управляти одночасно перетворенням усГх сво1х систем у единому прагненнГ до досягнення загальних цГлей,
пГдтримуючи ïx взаемозв'язки пГд час перетворення. Перетворення бГзнесу методом бГореГнжинГрингу - це оргашзацшне перепроектування
генетичноï архГтектури корпораци одночасно за 4 ключовими напрямами (елементами): перетворення свГдомостГ, реструктуризацГя, оживлення та оновлення [2].
На тдставГ результатГв дослГдження можна узагальнити особливосп методГв змГн пГдприемства як напрямГв збГльшення його вартостГ (див. таблицю).
Таблиця. Характеристика методгв змгн тдприемства як напрямгв збшьшення вартост1 тдприемства
Метод змш тдприемства Мета методу Сутнють змш на пщприемсга
Оргашзацшний розвиток Довгострокова, всеосяжна змша i розвиток оргашзаци i и члешв з урахуванням пщвищення вартосп пщприемства Кадровий i структурний аспект
Реструктуризащя Адаптащя структури ресурав, що використовуе пщприемство, до нових цш i умов, а також змша параметрiв виробництва вщповщно до юнуючих на ринку вимог з метою збшьшення вартосп пщприемства Оргстратепя, структура, система управлшня, структура власносп, оргашзацшно-правова форма
Решжишринг Радикальне перепроектування бiзнес-процеав для досягнення збшьшення вартосп пщприемства Радикальне перепроектування бiзнес-процеав
Бюрешжишринг Змша пщприемства як живого оргашзму на засадах перетворення вах сво'1'х систем у единому прагненш до досягнення збшьшення вартосп пщприемства Соцiальна та техноло-пчна пiдсистема
Висновки. У сформованих умовах функцюнування тдприемства, яю характеризуются динамiчнiстю та загостренням конкуренции, глобалiзацiею бiзнесу, розвитком шформацшних та комунiкацiйних технологiй, необхiдно вносити змши до дiяльностi пiдприемства з метою збшьшення його вартосп. У сучасних умовах життедiяльностi пiдприемства максимiзацiя вартостi пiдприемства - найважливiший показник ефективносп функцiонування та життедiяльностi тдприемства в конкурентному середовищi на внутршньому та зовнiшнiх ринках, який мютить повну iнформацiю та дозволяе приймати бшьш обгрунтоване рiшення щодо управлшня пiдприемством. Дослiдження методiв здiйснення змш тдприемства надае можливють зробити висновок: кожен iз зазначених методiв змш дозволяе збшьшувати вартiсть пiдприемства. Вибiр того чи iншого методу змш тдприемства потребуе вщповщного обгрунтування, аналiзу умов та передумов застосування, що забезпечуе 1'х дiевiсть.
Л1тература
1. Баулша Т.В. Управлiння процесом оргашзацшних змiн пiдприемств в умовах перехщно'1' економiки: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.01 / Мiжнародний науково-технiчний ун-т. - К., 2004. - 20 с.
2. Гуияр Франсис Ж., Келли Джеймс Н. Преобразование организации: Пер. с англ. - М.: Дело, 2000. - 376 с.
3. Глумаков В.Н. Организационное поведение: Учеб. пособие / ВЗФЭИ. - М.: ЗАО «Финстатинформ», 2002. - 256 с.
4. Герасимчук В.Г. Стратепчне управлшня тдприемством. Графiчне моделювання: Навч. поабник. - К.: КНЕУ, 2000. - 360 с.
5. Доблаев В.Л. Организационное поведение. - М.: ИКФ «ЭКМОС», 2002. - 320 с.
6. Егерев И.А. Стоимость бизнеса. Искусство управления: Учеб. пособие. - М.: Дело, 2003. - 480 с.
7. Еленева Ю. Стоимостной подход как основа современного управления бизнесом // Проблемы теории и практики управления. - 2002. - №3. - С. 110-115.
8. Зуева Л.С., Архипчик E.I. ЕкономГчний мехашзм реструктуризаци пГдприемств // Економка, фГнанси, право. - 2004. - № 10. - С. 3-8.
9. Камерон Э., Грин М. Управление изменениями: Модели, инструменты и технологии организационных изменений. - М.: Добрая книга, 2006. - 360 с.
10. Коваленко Г.А., Ковалевский С.В. Корпоративное управление. Управление изменениями и развитием, формирование будущего фирмы: Учеб. пособие для студентов вузов. - Краматорск: ДГМА, 2004. - 120 с.
11. Масленикова Н.П. Управление развитием организации. - М. : Центр экономики и маркетинга, 2002. - 304 с.
12. Мосейко В.О. Управление по изменениям. Концепция внутрифирменного управления в структурах среднего и малого бизнеса. - Волгоград: Изд-во Волгоградского гос. ун-та, 2001. - 462 с.
13. Оценка бизнеса: Учебник / Под ред. А.Г. Грязновой и др. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 512 с.
14. Панков В.А. Управление стоимостью наукоемкого машиностроительного предприятия: теория и практика. - К.: Наук. думка, 2003. - 424 с.
15. Сергеев А.М. Организационное поведение: тем, кто избрал профессию менеджера. - М.: Академия, 2005. - 282 с.
16. Современный философский словарь / Под общ. ред. д.ф.н., проф. В.Е. Кемерова. -3-е изд., испр. и доп. - М.: Академический проект, 2004. - 864 с.
17. Сокирник I. Управлшня знаннями в контекст стратепчних змш в оргашзаци // Вюник Кшвського нац. торговельно-економГчного ун-ту. - 2006. - №1. - С. 43-50.
18. Том Н. Управление изменениями // Проблемы теории и практики управления. -1998. - №1. - http://www.uptp.ru.
19. Тоцький B.I., Лаврененко В.В. Оргашзацшний розвиток пГдприемства: Навч. посГбник. - К.: КНЕУ, 2005. - 247 с.
20. Философия: энциклопедический словарь / Под ред. А.А. Ивина. - М.: Гардарики, 2006. - 1072 с.
21. Философский словарь: основан Г. Шмидтом. - 22-е изд., новое, перераб., изд. под ред. Г. Шишкоффа: Пер. с нем. / Общ. ред. В.А. Малинина. - М.: Республика, 2003. - 575 с.
22. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. - 7-е изд., перераб. и доп. - М.: Республика, 2001. - 719 с.
23. Философский энциклопедический словарь / Е.Ф. Губский (ред.-сост.). - М. : ИНФРА-М, 2000. - 576 с.
24. Фрайлингер К., Фишер И. Управление изменениями в организации. Как успешно провести преобразования. - М.: Книжная палата, 2002. - 260 с.
25. Харрингтон Дж. Совершенство управления изменениями: Пер. с англ. / Дж. Харрингтон; ред. В.В. Брагин. - М.: Стандарты и качество, 2008. - 192 с.
26. Хентце Й., Каммель А. Как преодолеть противодействие организационным изменениям // Проблемы теории и практики управления. - 1997. - № 3. -С. 26-32.
27. Широкова Г.В. Управление организационными изменениями. - СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2005. - 432 с.
