CC BY
107період навчання у вищих учбових закладах.
Література
1. Афанасьєв В.В., Заєздний О.Є. Комп’ютерна програма “Память на числа” // Офіційний бюлетень. Держкомін-форм. - 2005. - №8. - С.255.
2. Бальсевич В.К., Запорожанов В. А. Физическая активность человека. - К.: Здоров’я, 1987. - 226 с.
3. Беляев А.И. Физическая культура как фактор стабилиза-
ции умственной работоспособности студентов // Республиканская научно-практ. Конф. « Физическая
культура - производству». - Ровно, 1985. - С. 97-98.
4. Блинов С.И. Влияние аэробных упражнений на умственную работоспособность студентов // Физическое воспитание в вузах железнодорожного транспорта: Межвуз.сб.-научн.тр. - Харьков, 1993. - С. 28-30.
5. Войнов В.Н., Войнова ГП. Физическое воспитание как средство повышения умственной работоспособности студентов // Міжнародна науково-практична конф. Фізична культура, спорт та здоров’я нації. - Вінниця, 1994. - Ч.1. -С. 128-129.
6. Дулевич А.М. Повышение умственной работоспособности студентов средствами физической культуры и спорта в период экзаменационной сессии // Республиканская науч. конф. “Научные проблемы физического развития студентов и повышение их работоспособности”. - Донецк, 1984.
- С. 84-85.
7. Корбут Е. Настольный теннис и бадминтон (Советы спортсмена). - М.: Воениздат, 1966. - 96 с.
8. Коробейников Г.В. Психофизиологические механизмы умственной деятельности человека. - К., 2002. - 124 с.
9. Лотарев А.Н., Михайлов И.Д. Пути повышения оздоровительной эффективности физического воспитания студентов вуза // Вуз. Здоровье. Интеллект: биоинформационные оздоровительные технологии: Материалы І Междунар. научно-практ. конф. - Волгоград, 2001. - С. 222-224.
10. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. - М.: Медгиз, 1962. - 219 с.
11. Шевченко А. А., Перевощиков Ю.А. Основы физического воспитания: Учебн. пособие для студентов высших учебн. заведений. - К.: Вища школа, 1984. - 182 с.
Надійшла до редакції 26.05.2007р.
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСІБ ІЗ ВАДАМИ ІНТЕЛЕКТУ
Бабич Н.Л.
Полтавський інститут економіки і права ВНЗ ВМУРоЛ „Україна”
Анотація. В статті охарактеризовано особливості психічного та соціального розвитку дітей і підлітків із вадами розумового та фізичного розвитку, визначено характер порушень їхньої пізнавальної та емоційної сфери, встановлено спільність патогенетичних розладів дрібної моторики рук і мовленнєвих функцій, доведено можливість психосоціального розвитку осіб з вадами розумового та фізичного розвитку під впливом занять фізичною культурою та спортом корекційної спрямованості. Ключові слова: олігофренія, психічні функції, пізнавальна діяльність, розумова відсталість, динаміка психічного розвитку.
Аннотация. Бабич Н.Л. Особенности психического и социального развития лиц с нарушениями интеллекта. В статье раскрыты особенности психического развития умственно отсталых детей, проанализированы основные нарушения познавательной и эмоциональной сферы, определена общность патогенетических нарушений мелкой моторики рук и речевых функций лиц с разными формами умственной отсталости, доказана возможность их психосоциального развития под воздействием
занятий физической культуры и спортом коррекционной направленности.
Ключевые слова: олигофрения, психические функции, познавательная деятельность, умственная отсталость, динамика психического развития.
Annotation. Babich N.L. Features of psychical and social development of persons with the lacks of intellect. In the article the dynamics of psychical development is described mentally backward, basic violations of cognitive and emotional sphere are definite, community of pat genetic disorders of shallow is set motion hands and speaking functions of persons with different forms of mental backwardness, possibility of psychosocial development of persons is led to with the lacks of mental and physical development under act of employments by a physical culture and sport of correction orientation.
Keywords: psychical functions, cognitive activity, mental backwardness, dynamics of psychical development.
Вступ.
Розбудова української державності позначена гуманістичною сутністю, що проявляється в поступовому створенні умов для отримання якісних оздоровчих і реабілітаційно-спортивних послуг людьми, які мають стійкі відхилення у стані здоров’я, зокрема порушення розумового та фізичного розвитку [3, 4, 6, 9,12].
Передбачені міжнародними програмами INAS-FID та „Special Olympic International” у життя впроваджуються оздоровчі, реабілітаційні, ко-рекційні та навчально-тренувальні програми, основна мета яких - виявити і повною мірою розкрити здібності кожного інваліда, забезпечити їхню соціальну адаптацію та інтеграцію в суспільство. Розвиток спорту інвалідів зумовлює постійний науковий пошук ефективних шляхів організації та проведення занять із атлетами різних нозологічних груп, зокрема спортсменами з вадами інтелекту (Г. М. Бойко, Ю.А. Бріскін, Т.П. Вісковата, С.П. Євсєєв, М.О. Козленко т. ін.).
Актуальність теоретичного аналізу особливостей психофізичного та соціального розвитку осіб із вадами інтелекту обумовлена поширеністю випадків розумової відсталості серед дітей та підлітків в Україні, недостатньою розробленістю проблеми корекції порушень психофізичного та соціального розвитку дітей з вадами інтелекту з використанням засобів фізичної культури та спорту, необхідністю виконання постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження державної програми вдосконалення системи підготовки спортсменів до Олімпійських та Паралімпійських ігор” від 26.09.02 за №1451, основних положень Національної Доктрини розвитку фізичної культури і спорту, планів Українського центру “Інваспорт” і регіональних центрів з фізичної культури і спорту інвалідів, Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр., тема 2.5.2.: „Теоретико-методологічні основи психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп”, номер державної реєстрації 0106U012125.
Біогенетичними дослідженнями олігоф-
ренії, проблемами корекції порушень психічної, фізичної та соціальної сфери дітей із вадами розумового та фізичного розвитку, вивченням окремих психічних функцій, розробкою методик формування рухових навичок займаються такі вітчизняні та зарубіжні фахівці, як Є.З. Безрукова, Л.С. Вавіна, Т.П. Вісковатова, О.Ф. Давіденкова, Н.П. Кравець, Р.І Лалаєва, ГС. Маринчева, О.Р. Маллер, ГВ. Ци-кото, А. Шинкарюк т. ін. В останнє десятиріччя, у зв’язку з потужним розвитком спорту інвалідів, увагу вчених привертають проблеми забезпечення оп-тимізації процесу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп. Зокрема, Г. М. Бойко доведено необхідність розробки навчально-тренувальних програм атлетів із вадами розумового та фізичного розвитку з урахуванням результатів психологічної класифікації [2,3], додаткових психо-діагностичних обстежень, актуального рівня їхнього фізичного розвитку, фізичної підготовленості, психомоторного розвитку, а також даних психоло-го-педагогічних спостережень, що забезпечують раціональну побудову навчально-тренувального процесу, формування найвищого (можливого) рівня підготовленості спортсменів із вадами інтелекту, їхніх успішних виступів у змаганнях [4].
Однак, проблеми корекційного впливу на психофізичний розвиток дітей з вадами інтелекту в процесі занять фізичною культурою і спортом, вивчення особливостей емоційно-вольової сфери атлетів із порушеннями розумового та фізичного розвитку з метою подальшого формування достатнього, для успішної спортивної діяльності, рівня психічного та особистісного розвитку в науково- методичній літературі майже не порушуються. Указане спонукало нас до всебічного теоретичного аналізу особливостей психофізичного та соціального розвитку осіб із вадами інтелекту в контексті подальшого вирішення завдань із оптимізації процесу підготовки спортсменів-інвалідів до участі у змаганнях різних рівнів.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягає в узагальненні та систематизації даних наукових джерел щодо особливостей психічного та соціального розвитку осіб із вадами інтелекту.
Методи дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, узагальнення та систематизація даних спеціальної науково-методичної літератури.
Результати дослідження та їх обговорення.
Під розумовою відсталістю (відхиленням психофізичного розвитку) науковці розуміють стійкі порушення пізнавальної діяльності людини, що зумовлені органічним ушкодженням головного мозку в період пренатального розвитку або дитячому віці (до 18 років). Найбільш типовою моделлю психічного недорозвитку вважається олігофренія. Термін «олігофренія» об’єднує групу хворобливих станів, різних за етіологією, патогенезом і клінічними проявами. Вони характеризуються загальним психічним
недорозвитком із домінуючим інтелектуальним дефектом і відсутністю прогредієнтності [2, 4, 10 т. ін.].
На сучасному етапі розвитку біологічних наук учені все більше схиляються до генетичних причин етіології захворювання на олігофренію. До цих факторів відносять патологію хромосомного набору, що зумовлює більше 50% випадків виникнення розумової відсталості різного ступеня тяжкості. Поряд із генетичними (ендогенними) існують й екзогенні фактори ризику розвитку олігофренії, що пов’язані з ураженням головного мозку у період пренатального розвитку, в грудному віці, а також у ранньому дитинстві (до 2 - З років). Клініко-психологічна структура олігофренії зумовлена незворотнім недорозвитком мозкових структур, зокрема кори великих півкуль.
У 1965 Г.О.Сухарєвою сформульовано два основних клініко-психологічних закони олігофренії: закон тотальності нервово-психічного недорозвитку; закон ієрархічності недорозвитку психічної сфери. Під “тотальністю” автор розуміє недорозвиненість усіх нервово-психічних і, певною мірою, соматичних функцій, починаючи від недорозвитку внутрішніх органів, опорно-рухового апарату, сенсорної, моторної, емоційної сфер, вищих психічних функцій, особливо мислення, мови, особистості в цілому. Ієрархічність недорозвитку психічної сфери проявляється в більш тяжкому ураженні філогенетично новітніх новоутворень. Зокрема, моторика та емоційно-вольова сфера виявляються більш збереженими ніж увага, мислення та інтелект. З іншого боку, психічні функції, розвиток яких пов’язаний, здебільшого, з соціальним впливом, є більш пластичними і формованими (Л.Ф. Бурлачук, С.Я. Рубі-нштейн, Н.М. Стадненко т. ін).
У міжнародній практиці оцінка ступеня інтелектуального дефекту здійснюється за кількісними показниками Ір, що забезпечує визначення актуального рівня знань і умінь досліджуваних. Однак, використання інтелектуальних тестів не дозволяє здійснити якісний аналіз дефекту, ускладнює прогнозування подальшого інтелектуального розвитку досліджуваних. За допомогою Ір не завжди можна диференціювати легку розумову відсталість та соціально-педагогічну занедбаність, особливо у випадках недіагностованих сенсорних дефектів (слабозо-рістю, туговухістю). Доведено, що розумова відсталість ускладнюється недорозвитком однієї або декількох сенсорних систем. Ігнорування зорових і слухових аномалій ускладнює формування психічних функцій осіб з розумовою відсталістю, поглиблюючи психічний та соціальний недорозвиток (Л.А. Булахова, Ковальов В.В., І.Родименко т. ін.).
Спостереження за динамікою психічного розвитку дітей з розумовою відсталістю показують, що ознаки недорозвитку проявляються на всіх етапах онтогенезу, а ступінь виразності пропорційна глибині органічного ураження мозку, інтенсивності та екстенсивності коркової недостатності. Зокрема, перший рік життя характеризується затримкою
формування перцептивних функцій, розвитку моторики, що проявляється в уповільненні статичних і локомоторних навичок. У 2-3 річному віці розумово відсталі діти характеризуються затримкою у формуванні навичок самообслуговування, недорозвитком мовленнєвих функцій, ігрової діяльності. У дошкільному віці чітко прослідковується недостатність інтелектуальної діяльності, також спостерігається значні труднощі в оволодінні початковими елементами сюжетно-рольової гри, читання та лічби. Саме ігрова діяльність дітей-олігофренів демонструє динаміку порушень психічного розвитку (Д.Н. Ісаєв, В.І. Лубовський, М. С.Певзнер т.ін.)
Серед науковців і фахівців практиків у галузі корекційної педагогіки та психології існують два погляди на можливості розвитку дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку, що дозволяє визначити ставлення до потенційних можливостей психосоці-ального розвитку дітей і підлітків із вадами інтелекту. Зокрема, деякі вчені вважають, що діти із вадами розумового та фізичного розвитку достатньо успішно засвоюють просте, елементарне, однак не можуть досягти вищих рівнів узагальнення та абстракції, а також вершин моральної культури. Однак переважна більшість сучасних науковців поділяють концепцію розвитку психіки розумово відсталих дітей Л.С. Ви-готського [10]. Розглядаючи розвиток як єдиний процес, де наступний етап залежить від досягнутого раніше, автор указує на необхідність виокремлення первинного дефекту та вторинних ускладнень у дітей із вадами розумового та фізичного розвитку. Він наголошує на помилковості виділення симптомів та особливостей розвитку психіки дітей з вадами інтелекту із головної причини їх відсталості “ факту органічного ураження мозку. Одним із характерних ускладнень розумової відсталості є проблема соціального розвитку дітей, що зумовлена недорозвитком форм пам’яті, мислення, характеру, особистості в цілому. Результати наукових досліджень у галузі фізичної культури та спорту інвалідів, зокрема, адаптивної фізичної культури указують на здатність осіб із вадами інтелекту до культурного розвитку, розвитку вищих психічних функцій за умови запровадження спеціально розроблених програм корекційного навчання та тренування [1, 4, 9 т. ін.]
У практиці спеціальної психології та педагогіки існують позитивні приклади задовільного розвитку мовленнєвих функцій в осіб із вадами розумового та фізичного розвитку, випадки прояву зацікавленості шкільними заняттями, читанням книжок. Такі діти, як правило, виховуються в сім’ях батьків-педагогів, які, в свою чергу, приділяють значну увагу розвитку та вихованню дитини [10]. Р.І. Ла-лаєва вказує на те, що аналізуючи структуру мовленнєвого дефекту дітей з вадами інтелекту необхідно враховувати рівні загального недорозвитку мови, на які наголошують Р.Є. Левіна та Т.Б. Філічева. Звертаючи увагу на значення мови у здійсненні інтеграції розумово відсталих осіб в соціальне середовище Л.С. Вавіна зазначає, що мова -
є одним із інструментів суспільної інтеграції [7].
Один із можливих шляхів розвитку мови дітей і підлітків з вадами розумового та фізичного розвитку є стимулювання та корекція дрібної моторики Зокрема, М.П. Вайзман доводить, що розумова відсталість завжди сполучається з недостатністю дрібної моторики [8]. Він наголошує на необхідності врахування теорії організації рухів М.О. Бернштейна. З розумово відсталими дітьми недоцільно, а часом і неможливо спиратися на вищий, значущий рівень організації рухів, недостатність якого є специфічною при олігофренії. М.П. Вайзман зазначає, що методологічно правильно будувати корекцію рухових порушень у дітей з вадами інтелекту, спираючись на більш збережені нижчі церебральні рівні.
Ряд науковців розглядають питання щодо можливих шляхів і засобів соціальної реабілітації та адаптації осіб з відхиленнями розумового та фізичного розвитку [1, 4, 5, 8, 10-13]. Так, в літературі містяться позитивні приклади реалізації програм соціального напрямку для дітей і підлітків з особливими потребами, у тому числі й з важкою розумовою відсталістю. Один із таких прикладів -використання лікувальної верхової їзди (ЛВЇ) - програми екосистемної реабілітації в літніх інтегрованих таборах, де поряд із верховою їздою здійснюється комплекс соціально-педагогічних заходів (Л.К. Грачов, І.Ю. Козаченко, Н.С. Роберт).
Висновки.
Встановлено, що найбільш типовою моделлю психічного недорозвитку науковці вважають олігофренію, яка характеризується загальним психічним недорозвитком, домінуванням інтелектуального дефекту та відсутністю прогредієнтності. Серед причин виникнення захворювання виділяють ендогенні (генетичні) та екзогенні фактори ризику розвитку олігофренії. Клініко-психологічна структура олігофренії зумовлена незворотнім недорозвитком мозкових структур, зокрема, кори великих півкуль. У структурі олігофренії вчені виділяють легку, помірну, тяжку та глибоку розумову відсталість. Найбільш поширеними є легка та помірна розумова відсталість. Розумова відсталість часто ускладнюється недорозвитком однієї або декількох сенсорних систем.
Аналіз наукової літератури щодо дослідження динаміки психічного розвитку дітей з вадами розумового та фізичного розвитку дає підстави для висновку, що ознаки недорозвитку проявляються на кожному етапі онтогенезу, а ступінь їх прояву пропорційний глибині органічного ураження мозку, інтенсивності та екстенсивності коркової недостатності. Одним із характерних ускладнень розумової відсталості є проблеми соціального розвитку дітей. Дієвим інструментом інтеграції розумово відсталих осіб в соціальне середовище є мова, корекцію розвитку якої науковці пов’язують із стимулюванням дрібної моторики таких осіб.
Результати наукових досліджень у галузі фізичної культури та спорту інвалідів указують на здатність спортсменів із вадами інтелекту до культур -
ного розвитку, розвитку вищих психічних функцій за умови запровадження спеціально розроблених програм корекційного навчання та тренування.
Проблематику подальших досліджень вбачаємо у вивченні особливостей емоційно-вольової сфери спортсменів із вадами інтелекту з метою забезпечення корекційної спрямованості навчання та виховання, підвищення ефективності навчально-тренувальної та змагальної діяльності.
Література
1. Адаптивная физическая культура и функциональное состояние инвалидов / Под ред. С.П. Евсеева, А.С. Солдатова. - СПб.: Питер, 1999. - 96 с.
2. Бойко Г.М. Психологічна класифікація спортсменів з вадами розумового та фізичного розвитку // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 5. -С. 8-13.
3. Бойко Г.М., Максимова О.М. Медико-психологічна класифікація спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп // Світ медицини та біології. - 2005. - № 9. - С. 34 - 39.
4. Бойко Г. М. Теоретичні засади і структура організації психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп // Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Науково-теоретичний журнал. - Київ: Національний університет фізичного виховання і спорту України, 2006. - № 4. - С. 81-84.
5. Бондар В.І. Спеціальне навчання дітей з вадами розумового та сенсорного розвитку // Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин. - К., 1994.
- С. 13-18.
6. Бріскін Ю.А. Загальна періодизація розвитку пара-лімпійських ігор // Педагогіка, психологія та медико-біо-логічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2005. - № 24. - С. 34 - 37.
7. Вавіна Л.С. Концепція мовної освіти розумово відсталих школярів // Матеріали Всеукр. конф. “Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин”. - К., 1994. - С.42-44.
8. Вайзман Н.П. Психомоторика детей-олигофренов. - М.: Педагогика, 1976. - 365с.
9. Висковатова Т.П. Умственная отсталость и паралимпийский спорт // Наука в олимпийском спорте. - К., 2002. - №
2. - С.30-35.
10. Выготский Л.С. Проблема умственной отсталости. - М.: Просвещение, 1983. - Т.5. - 180 с.
11. Закрепина А.В. Особенности социального развития детей дошкольного возраста с умеренной формой умственной отсталости, воспитывающихся в семье // Дефектология, 2003. - №1. - С.60 - 66.
12. Родименко І. Сучасна модель супроводу дітей з особливими потребами // Дефектологія, 2003. - № 2. - С. 20-24.
13. Шинкарюк А. Корекція психомоторних можливостей учнів допоміжної школи // Дефектологія, 2003. - №4. - С.12 - 15.
Надійшла до редакції 09.03.2007р.
ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ХЛОПЦІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З РІЗНИМ РІВНЕМ ПСИХОМОТОРНОГО РОЗВИТКУ
Безкопильний О.О., Коваленко С. О., Лизогуб В. С.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Анотація. Проведені вимірювання варіабельності серцевого ритму у спокої та після Гарвардського степ-тесту на 58 хлопцях віком 8-10 років. Показано, що ця ха-
рактеристика діяльності серцевосудинної системи залежить від рівня психомоторного розвитку. У хлопців молодшого шкільного віку з низьким рівнем психомоторного розвитку у спокої спостерігається більш високий тонус симпатичного відділу вегетативної нервової системи у порівнянні з однолітками високого рівня цієї оцінки.
Ключові слова: варіабельність серцевого ритму, фізичне навантаження.
Аннотация. Бескопыльный А.А., Коваленко С.А., Лизогуб В.С. Вариабельность сердечного ритма у мальчиков 8-10 лет с различным уровнем психомоторного состояния. Проведены исследования вариабельности сердечного ритма в покое и после Гарвардского степ-теста на 58 мальчиках возраста 8-10 лет. Показано, что эта характеристика деятельности сердечнососудистой системы зависит от уровня психомоторного развития. У младших школьников с низким уровнем психомоторного развития в покое наблюдается более высокий тонус симпатичного отдела вегетативной нервной системы в сравнении с ровесниками высокого уровня этой оценки.
Ключевые слова: вариабельность сердечного ритма, физическая нагрузка.
Annotation. Beskopulny A.A., Kovalenko S.O., Luzogub V.S. Heart rate variability at the boys of 8-10 old with a different level of psychomotor state. The heart rate variability was measured at the state of rest and after Harvard step-test among 58 boys aged 8-10. This characteristic of cardiovascular system activity was shown to depend on the level of the psychomotor development. At younger schoolboys with a low level of psychomotor development in rest higher tone of a nice department of vegetative nervous system in comparison with coevals of a high level of this estimation is observed.
Key words: heart rate variability, physical loading.
Вступ.
Численними дослідженнями показано, що варіабельність серцевого ритму (ВСР) як у дорослих так і у дітей коливається у широких межах та обумовлена генетично [1, 12]. Індивідуальні особливості ВСР знаходяться в залежності від стану здоров’я, рівня фізичної працездатності [2, 9, 11]. Втім у більшості публікацій оцінюються коливання RR-інтервалів у осіб поділених на групи за одним чи невеликою кількістю показників працездатності. Разом з тим прийнято оцінювати фізичну працездатність за багатьма показниками розвитку різних рухових якостей. В.С. Міщенком [6] показано, що найбільш надійною є інтегральна оцінка функціональної підготовленості. Значний вклад в реалізацію рухових здібностей вносять індивідуальні ней-родинамічні особливості людини [4].
Робота виконана у відповідності до зведених планів науково-дослідної роботи Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, а також у межах держбюджетної теми 0102U007102 Міністерства освіти і науки України “Психофізіологічні закономірності розумової діяльності людей в онтогенезі”.
Формулювання мети роботи.
Метою даної роботи було вивчення хвильової структури серцевого ритму у спокої та після виконання Гарвардського степ-тесту у молодшого шкільного віку з різним рівнем психомоторного
