CC BY
15
КЛ1Н1ЧН1 дошджЕння ^ . APTEPIAJIbHA* 1
CLINICIAL RESEARCHES t Г1ПЕРТЕН31Я
DOI: 10.22141/2224-1485.13.2-3.2020.205339
Мщенко Л.А., Купчинська О.Г., Матова О.О., СербенюкК.1., Гулкевич О.В., Радченко В.В. ДУ «Нацюнальний науковий центр «1нституткард1олоп1' ¡мен1 акад. М.Д. Стражеска» НАМН Укра'ни, м. Кив, Укра1на
Особливост ураження оргашв-мшеней у пащенпв i3 резистентною артерiальною
гiпертензieю
Резюме. Мета: до^дити особливостi ураження оргатв-мшеней, нейрогуморального та про-запального статусу у nацieнтiв з резистентною артерiальною гiпертензieю (РА1). Матерiали таметоди. Удолдження включет 257пацieнтiв iз попередтм дiагнозом РАГ. Вторинну АГ дiа-гностовано у 8,5 % хворих. На тлi 3-мсячного лжування трикомпонентною фжсованою комб^ нащею антигшертензивних препаратiву максимальних дозах видыено пацieнтiв з ктинною РАГ (п = 103) та хворих iз псевдорезистентною АГ (ПРАГ) (п = 132). Проведено nорiвняльний аналiз клшчних характеристик, ступеня ураження оргатв-мшеней, особливостей нейрогуморального (альдостерон, активний ретн у плазмi, метанефрини в сеч0 та прозапального (С-реактивний протегн (СРП), штерлейкш-6(1Л-6), фактор некрозу пухлини а (ФНП-а) в плазм0 статусу мiж групами. Результати. Пащенти з РАГхарактеризуються вищим рiвнем офкного й амбулаторного артерiального тиску (АТ), наявтстю до 14 % порушень добового ритму АТза типом nigh-реакег, високим ранковим приростом АТ. Пащенти з РАГ мали в 95 % випад^в концентричну гтертрофт лiвого шлуночка та в 80 % — атеросклеротичт бляшки в сонних артерiях, сут-теве зниження розрахунково1 швидкостi клубочковог фыьтраци та збльшення екскреци альбу-мшу з сечею. Вищий умкт СРП на 17,3 % (р = 0,02), 1Л-6 на 21,8 % (р = 0,01), ФНП-а на 13 % (р = 0,003) встановлено в грут РАГ при порiвняннi з групою ПРАГ. Висновки. Пащенти з РАГма-ють вищий рiвень АТ, ураження оргатв-мшеней, быьш виражет ознаки активаци системного запалення низьког градаци та активтсть симпатоадреналовог таретн-альдостерон-ангютен-зиновог систем.
Ключовi слова: резистентна артерiальна гiпертензiя; гiпертрофiя лiвого шлуночка; швидксть клубочковог фыьтраци; атеросклероз сонних артерш; когнтивна функщя
Вступ
Артерiальна гiпертензiя (АГ) протягом тривало-го перюду залишаеться найпоширешшим нешфек-цшним захворюванням i одним i3 найвпливовших факторiв ризику розвитку серцево-судинних за-хворювань (iшемiчна хвороба серця (1ХС), шфаркт мюкарда, серцева недостатшсть, раптова смерть), хрошчноï хвороби нирок (ХХН), цереброваскуляр-них захворювань (шсульт, когштивна дисфункц1я), атеросклеротичного захворювання периферичних артерш [1]. Результати м1жнародних багатоцентро-вих дослщжень свщчать, що особливо несприятли-
вим е прогноз пащенпв iз резистентною АГ (РАГ), що е значно пршим, н1ж у загальнш популяцИ пащ-енпв з АГ [2, 3]. РАГ пов'язана з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень. Ризик роз-витку порушень мозкового кровообяу, шфаркту мь окарда, серцевоï недостатносп, термiнальноï стадИ ХХН та смерт у 2—6 разiв вищий, н1ж у пащенпв без резистентносп до лжування [4, 5].
Вщомо, що РАГ асощюеться з шшими факторами ризику серцево-судинних ускладнень — по-хилим вжом, цукровим дiабетом (ЦД), ожирш-ням, гiпертрофiею лiвого шлуночка (ГЛШ), ХХН,
© «Артерiальна ппертензи» / «Артериальная гапертензия» / «Hypertension» («Arterial'naâ gipertenziâ»), 2020 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky A.Yu., 2020
Для кореспонденци: Мiщенко Л.А., ДУ «ННЦ «1нститут кардiологíí iменi академiка М.Д. Стражеска» НАМН УкраТни», вул. Народного Ополчення, 5, м. КиТв, 02000, Укра'ша; e-mail: [email protected]
For correspondence: L.A. Mishchenko, State Institution "National Scientific Center "M.D. Strazhesko Institute of Cardiology" of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine', Narodnogo Opolcheniya st., 5, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: [email protected]
синдромом обструктивного апное сну [2], проте це питання потребуе подальших дослiджень.
Уперше термiн «резистентна артерiальна ri-пертензiя» запропонував у 1988 рощ R. Gifford [6]. Того ж року E. Fröhlich дав характеристику резистентно! АГ як стану, при якому юнуе нездат-шсть контролювати АТ нижче рiвня 160/100 мм рт.ст., незважаючи на адекватне немедикамен-тозне та медикаментозне втручання. При цьому адекватною вважалась терапiя iз застосуванням трьох антигшертензивних препаратiв, один з яких належить до дiуретикiв [7]. В нашi часи критерп РАГ дещо змшились з огляду на змiни щодо зна-чень АТ як критерш АГ — iз 160/100 мм рт.ст. на 140/90 мм рт.ст. та появу ефективних нових груп антигшертензивних препарата — iнгiбiторiв ре-нш-ангютензиново! системи — в останшх реко-мендацiях.
Вiдповiдно до рекомендацш бвропейського товариства кардiологiв (СТК)/6вропейського то-вариства з гшертензп (6ТГ) 2018 року, резистентною вважаеться АГ, при якш на xni застосування оптимальних доз антигшертензивних препарата, що включають iнгiбiтори анпотензинперетворю-ючого ферменту (1АПФ) або блокатори рецепторiв анпотензину в комбшацп з блокатором кальщевих каналiв та тiазидним/тiазидоподiбним дiуретиком, систолiчний (САТ) та/або дiастолiчний артерiаль-ний тиск (ДАТ) перевищуе цiльовi рiвнi (140/90 мм рт.ст.), та неадекватний контроль АТ тдтверджено результатами добового мошторування (ДМАТ) або домашнього АТ, а також виключено рiзнi причини псевдорезистентно! та вторинно! АГ [1]. Порiвняно з попереднiми рекомендацiями 6ТК/СТГ (2013), в яких було вказано, що, незважаючи на застосування комбшовано! антиппертензивно! терапп, яка складаеться з трьох препаратiв в оптимальних дозах, один з яких дiуретик, у нових уточнено вс три групи рекомендованих до застосування антигшертензивних препарата [8]. В оновлених рекомен-дацiях Американсько! колегп кардiологiв (АСС) та Американсько! асощацп серця (АНА) 2017 року РАГ характеризуеться як шдвищення АТ бшьше вiд цiльових значень (130 мм рт.ст.) у пащента, якi одночасно приймають три препарати, включаючи блокатори кальщевих каналiв тривало! дп, блока-тор системи ренiн-ангiотензину (1АПФ або анта-гонiсти рецепторiв ангiотензину) i дiуретик у мак-симальних або максимально переносимих дозах, або коли цiльовi рiвнi АТ досягаються тшьки на тлi прийому 4 та бшьше антигшертензивних препарата. Причому АГ розщнюють як резистентну тшьки за умови виключення неточност вимiрювання АТ, погано! прихильностi до л^вання, пiдтвердження рiвня АТ за допомогою домашнього та добового мошторування та виключення вторинно! АГ [4]. Отже европейсью та американсью рекомендацп рiзняться лише цiльовим рiвнем АТ. Критерп РАГ, прийнятi в Укра!ш, вщповщають европейським.
Поширенiсть РАГ, за рiзними даними, сутте-во коливаеться залежно вщ характеристики па-цiентiв та обраних критерпв 11 дiагностики. По-ширенiсть РАГ у дорослих сягае 13 % за умови користування европейськими критерiями, при використання нових американських критерпв (рекомендацп АСС/АНА, 2017), збшьшуеться на 4 % [4]. За даними дослщження ALLHAT, 27 % iз 33 000 пащента не досягли цшьового рiвня АТ, незважаючи на прийом трьох i бшьше антигшертензивних препарата [9], тодi як в американ-ському епщемюлопчному дослiдженнi здоров'я населення NHANES поширенiсть РАГ серед пащента, якi приймали вiдповiдну терапiю, стано-вила 12,8 % [10]. За даними низки дослщжень, резистентнiсть до антиппертензивно! терапп асоцiюеться з триразовим тдвищенням ризику розвитку серцево-судинних подш порiвняно з пацiентами, якi на ™ лiкування досягли цшьо-вих рiвнiв АТ [3, 11, 12].
Патогенез АГ, зокрема !! резистентного пере-бiгу, е багатофакторним i у даний час до кшця не визначеним; важливу роль у розвитку РАГ вщ-грають активацiя симпатоадреналово! та ренш-ангютензин-альдостероново! систем (РААС), системного запального процесу та iнтенсифiкацiя оксидативного стресу, порушення метаболiзму та функцп ендотелiю [2, 13—16]. Взаемодiя безлiчi чинникiв призводить до суттевого i стiйкого шд-вищення АТ, розвитку мiкроангiопатiй, значного ураження органiв-мiшеней, серцево-судинних i ниркових ускладнень, включаючи iнфаркт мю-карда, серцеву недостатшсть, iнсульт, термшаль-ну стадш ХХН.
Все це пiдтверджуе важливють проблеми РАГ, обумовлюе необхiднiсть розробки пiдходiв до своечасно! дiагностики та адекватного !! лi-кування.
Мета роботи: дослiдити особливостi ураження органiв-мiшеней, нейрогуморального та прозапаль-ного статусу у пащента з РАГ.
Mатерiали та методи
У дослщження було включено 257 пащента, у яких за даними анамнезу, клтчного статусу та об-стежень було встановлено попереднш дiагноз РАГ. Вс пацiенти надали iнформовану згоду на участь у дослщженш.
Для пiдтвердження дiагнозу РАГ та виключення вторинно! АГ уим пащентам проводили фiзикальне обстеження, лабораторш та шстру-ментальнi дослщження згiдно з настановою та клжчним протоколом надання медично! допо-моги «Артер1альна гiпертензiя», затвердженим наказом МОЗ Укра!ни № 384 вiд 24.05.2012 року. За результатами обстеження у 22 пащента з пщо-зрою на РАГ (8,5 %) виявлено вторинну АГ. Для виключення псевдорезистентно! АГ (ПРАГ) уим пащентам призначали стандартну трикомпонент-
APTEPIAJIbHA' Г1ПЕРТЕН31Я
ну фiксовану комбiнацiю (ФК) антигшертензив-них препарата у максимальних дозах: блокатор РААС/пазидний (тiазидоподiбний) дiуретик/ан-тагонiст кальцiю. Через три мгсящ лiкування у 103 пацieнтiв було шдтверджено РАГ, вони становили основну групу дослщження; у 132 пащента було досягнуто цiльових рiвнiв АТ i вони увiйшли в групу порiвняння з ПРАГ.
Вам пащентам було проведено загальноклшч-не обстеження — аналiз скарг, анамнестичних та об'ективних даних, зокрема вимiрювання офюно-го АТ, частоти серцевих скорочень (ЧСС), зросту, маси тша, окружностi талИ. Розраховано iндекс маси тша та площу поверхнi тша за загальноприйнятими формулами.
Прихильнiсть пацiентiв до лжування ощнюва-ли на пiдставi результатiв, отриманих за допомогою опитувальника Морiскi — Грiна [17].
Уам пацiентам проводили ЕхоКГ у режимах М- i секторального сканування за стандартним протоколом. Розраховували вщносну товщину стшок лiвого шлуночка (ВТС ЛШ) та масу мюкар-да ЛШ (ММЛШ). 1ндекс ММЛШ розраховували як вщношення ММЛШ до площi поверхнi тша (IММЛШs) та до зросту пащента (ШМЛШ^), зважаючи на наявнiсть серед обстежених значно! кiлькостi пацiентiв з ожиршням. ГЛШ дiагносту-вали при значеннях 1ММЛШ понад 115 i 95 г/м2 вiдповiдно у чоловтв i жiнок. Концентричний характер змш ЛШ — при значеннях ВТС > 0,42. Стан дiастолiчноï функцп (ДФ) ЛШ вивчали за кривою трансмггрального кровотоку в iмпуль-сно-хвильовому режимi допплерографИ та методом тканинноï допплерографИ з вивченням швидкост руху фiброзного кiльця мiтрального клапана, iмпульсно-хвильову допплерографiю трансмiтрального та венозного легеневих пото-кiв. Розраховували стввщношення максималь-roï швидкостi раннього дiастолiчного наповне-ння трансмiтрального кровотоку та максимальноï швидкостi дiастолiчноï хвилi руху морального кiльця (Е/Е'). При первинному обстеженш для диференщацИ нормального та псевдонормального титв трансмiтрального кровотоку проводили пробу Вальсальви.
Дуплексне сканування екстра- та шгракраш-альних артерш проводили за стандартною методикою. Потовщенням вважали товщину комплексу iнтима-медiа (ТК1М) > 0,9 мм, наявнiстю атеросклеротичних бляшок — збiльшення ТК1М вщ 1,5 мм. Вимiрювали пiкову систолiчну та мшь мальну дiастолiчну швидюсть кровотоку у серед-нiх мозкових артерiях, розраховували iндекс цере-броваскулярно! резистивностi середнiх мозкових артерiй.
Для дослщження когнiтивноï функцп вико-ристовували опитувальник Монреальськоï шка-ли ощнки когнiтивних функцп (МоСА). Добове мошторування АТ проводили за стандартним
протоколом; розрахунок показнишв — з вико-ристанням програмного забезпечення Medibase 1.38. Характер добового ритму АТ оцшювали вщповщно за значенням добового шдексу сис-толiчного АТ: dipper (11—20 %), non-dipper (0— 10 %), over-dipper (> 20 %), night-peaker (< 0 %).
Функщональний стан нирок оцшювали за розрахунковою швидюстю клубочково! фшь-трацп (ШКФ) за формулою CKD-EPI, а також розраховували ШКФ iз включенням у формулу цистатину С.
Бiохiмiчнi дослiдження кровi проводили за загальноприйнятими методиками. Концентращю в плазмi кровi глюкози, креатинiну, С-реактивного проте!ну (СРП), фiбриногену, добову екскрецiю альбумiну з сечею (ЕАС) визначали iмунотурбiди-метричним методом на бiохiмiчному аналiзаторi BioSystems A25 (Iспанiя) з використанням вщповщ-них тест-систем.
Вмiст у плазмi штерлейкшу-6 (1Л-6), фактора некрозу пухлини а (ФНП-а) (Labsystems iEMS, Фш-лявддя), цистатину С (Elisa, Нiмеччина), активного реншу (IBL, Нiмеччина), альдостерону (концен-трацiя альдостерону плазми) (BDC, Канада), мета-нефринiв у добовiй сечi (IBL, Нiмеччина) визначали iмуноферментним методом з використанням вщпо-вiдних тест-систем.
Аналiз ефективностi четвертого компонента комплексно! антиппертензивно! терапп проведено у 66 пащента з РАГ, яким через 3 мюящ застосування потршно! ФК додавали почергово четвертий компонент терапп — антагошсти мь нералокортико!дних рецепторiв спiронолактон 25—50 мг, еплеренон 25—50 мг, бета-адренобло-катор небiволол 5—10 мг та агошст iмiдазолiнових рецепторiв моксонiдин 0,4—0,6 мг на перюд 3 мь сящ кожний. Контроль калiю та креатиншу кровi, а також титрування дози препарата (в разi необ-хщносп) проводився через 1 мiсяць терапп. Шс-ля закiнчення кожного етапу 3-мюячно! терапп проводили офiсне та амбулаторне вимiрювання АТ, визначали рiвень калiю, натрiю, креатинiну в плазм^ пiсля чого вiдбувалася ротацiя четвертого компонента антиппертензивно! терапп пащента з ютинною РАГ.
Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми SPSS, вер^ 13. Характер роз-подiлення змiнних оцiнювали за допомогою тесту Колмогорова — Смирнова для одше! вибiрки. За-лежно вщ характеру розподiлу змiнних застосову-вали методи параметрично! та непараметрично! статистики. Для визначення наявност та ступеня взаемозв'язку м1ж незалежними змiнними вико-ристовували кореляцiйний та регресiйний ана-лiз. Всi значення наведенi у виглядi (М ± m), де М — середне арифметичне значення показника, m — стандартна помилка середньо! величини. При перевiрцi статистичних гшотез нульову гiпотезу вiдкидали при Р < 0,05.
Результати та обговорення
Основт вихiднi характеристики пацieнтiв подано в табл. 1.
У CTpyKTypi шсулкпв переважали iшемiчнi: у па-цieнтiв з РАГ — 12 випадюв, у хворих i3 ПРАГ — 5 випадюв; два пащенти з РАГ перенесли геморапч-ний шсульт, ще чотири — транзиторну iшемiчнy атаку (Т1А). Персистуючу фiбриляцiю передсердь зафiксовано у 5 хворих групи РАГ. Цукровий дiабет мав мюце у 23,3 % пащентш з РАГ, у грyпi ПРАГ — у 7,6 % (х2 = 12,5; Р = 0,001). На момент первинного обстеження в уск пащентш ЦД був компенсований або субкомпенсований; середнш вмiст глюкози у
венознiй кровi пацiентiв з РАГ i ПРАГ становив 6,09 ± 0,19 ммоль/л i 5,38 ± 0,12 ммоль/л вiдповiдно (Р = 0,004).
Пащенти з РАГ мали вищi (Р < 0,001), шж пащенти з ПРАГ, значення систолiчного АТ не тшь-ки при його офюному вимiрюваннi, але й за дани-ми ДМАТ — в ус перюди доби, а також нижчий добовий шдекс систолiчного (Р < 0,001) та дiасто-лiчного АТ (Р < 0,01) та достовiрно вищий ранко-вий прирiст (РП) САТ (Р < 0,001) i ДАТ (Р < 0,01) (табл. 2).
За даними K. Kario i спiвавт., надмiрний ран-ковий прирiст АТ е незалежним прогностичним
Таблиця 1. Вихдн характеристики пац/енпв з ПРАГ i РАГ
Показники Група ПРАГ (n = 132) Група РАГ (n = 103) Р
BiK, роки 49,8 ± 1,1 52,4 ± 1,2 0,28
Чоловки, % 62,6 60,5 0,16
Тривалють АГ, роки 10,3 ± 0,7 12,8 ± 0,9 0,03
Статус активного курця, % 25,7 24,3 0,19
Високий piBeHb споживання сол^ % 21,2 18,5 0,14
ОжирЫня, % 67,7 79,6 0,07
Цукровий дiабет, % 7,6 23,3 0,001
1ХС, % 7,8 20,3 0,003
1нсульт/Т1А, % 3,8 15,5 0,02
ХХН, % 3,8 22,3 0,001
Низька прихильнють до терапи, % 71,4 57,4 0,04
Показники Група ПРАГ (n = 132) Група РАГ (n = 103)
Офюний САТ, мм рт.ст. 164,6 ± 1,5 173,5 ± 1,7***
Офюний ДАТ, мм рт.ст. 98,3 ± 1,1 95,9 ± 1,4
ЧСС, уд/хв 73,6 ± 0,7 74,4 ± 0,9
Середньодобовий САТ, мм рт.ст. 152,2 ± 1,1 166,7 ± 1,2***
Середньодобовий ДАТ, мм рт.ст. 90,3 ± 0,9 93,9 ± 1,3
Середньоденний САТ, мм рт.ст. 157,9 ± 1,1 171,5 ± 1,2***
Середньоденний ДАТ, мм рт.ст. 94,8 ± 0,9 97,7 ± 1,3
Середньошчний САТ, мм рт.ст. 140,9 ± 1,5 157,4 ± 1,5***
Середньошчний ДАТ, мм рт.ст. 80,9 ± 1,0 85,5 ± 1,3**
Добовий Ыдекс САТ, % 10,9 ± 0,6 8,1 ± 0,6***
Добовий Ыдекс ДАТ, % 14,8 ± 0,7 12,3 ± 0,7**
Bарiабельнiсть САТ/день, мм рт.ст. 15,5 ± 0,3 16,5 ± 0,3*
Bарiабельнiсть ДАТ/день, мм рт.ст. 11,0 ± 0,3 11,4 ± 0,4
Bарiабельнiсть САТ/шч, мм рт.ст. 13,5 ± 0,3 14,7 ± 0,3*
Bарiабельнiсть ДАТ/шч, мм рт.ст. 11,1 ± 0,3 10,4 ± 0,4
Ранковий прирют САТ, мм рт.ст. 42,8 ± 1,2 53,6 ± 1,3**
Ранковий прирют ДАТ, мм рт.ст. 36,1 ± 1,0 43,4 ± 1,0*
Примтки: * — Р < 0,05; ** — Р < 0,01; *** — Р < 0,001.
Таблиця 2. Показники добового ритму АТ у пац'1снт1в з груп РАГ i ПРАГ
APTEPIAJIbHA' Г1ПЕРТЕН31Я
фактором розвитку церебральних ускладнень. Частота «шмих» iнфарктiв головного мозку, за даними МРТ, при спостережент протягом 3,5 року вияви-лась найбiльшою (57 %) в груш пащентш i3 РП САТ > 55 мм рт.ст., дост^рно (Р < 0,001) перевищуючи !х кiлькiсть (33 %) у пащентш з меншим його зна-ченням. Частота розвитку iнсульту за перюд спо-стереження сягала 19 % в груш з високим РП САТ проти 7,2 % в груш порiвняння (Р = 0,004). Кльюсть шсультш, що розвинулись в ранковi години, сягала 60 % серед оаб зi значним РП АТ i 46 % — серед шших обстежених пащентш, а частота розвитку шсулкпв у нiчнi години становила вщповщно 30 i 7,75 %. Автори вважають, що надмiрний РП АТ не-безпечнiше за значне зниження АТ вночi за типом over-dipper [18]. В нашому дослiдженнi у пащенпв з РАГ та наявнютю атеросклеротичних бляшок у сонних артерiях виявлено достовiрно (Р < 0,05) ви-щий ранковий прирiст САТ порiвняно з пащента-ми з РАГ без атеросклеротичних бляшок — вщпо-вщно 55,89 ± 2,35 мм рт.ст. i 47,65 ± 2,10 мм рт.ст. (Р = 0,03), що вказуе на асощащю мiж РП АТ та ате-росклеротичним ураженням сонних артерiй.
Вщсоток пацieнтiв з нормальним двофазним до-бовим ритмом АТ та недостатшм зниженням АТ у перiод сну (non-dipper) в обох групах був порГвнян-ний. У групi РАГ пащенпв з найнесприятливiшим добовим ритмом АТ (nigh-peaker) було значно бшьше (13,9 %), нiж у груш ПРАГ (1,2 %). I, навпаки, над-
мiрне зниження АТ в тчний перiод (over-dipper) за-реестровано у 12 % хворих iз ПРАГ, проте було дуже рщюсним (2,8 %) у пацiентiв з РАГ.
Довготривала АГ призводить до ураження ор-ганiв-мiшеней — серця, судин, нирок, що зумов-люе високий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень. Зокрема, за даними Фремшгемсько-го дослщження [19], збiльшення iндексу ММЛШ понад 116 г/м2 збiльшуе ризик серцево-судинних ускладнень в 3—4 рази порiвняно з особами, в яких 1ММЛШ менший за 75 г/м2 незалежно вiд наявностi АГ. ГЛШ вважаеться потужним предиктором серце-во-судинно! захворюваностi та смертностi, зокрема раптово! смертi.
Ознаки ремоделювання ЛШ були виявлеш в усiх обстежених пащенпв, причому виключно концентричного характеру: концентрична ГЛШ (КГЛШ) була у 95,14 % пащенпв групи РАГ та у 56 % пащен-пв групи ПРАГ, в шших — концентричне ремоделювання (КРЛШ), що може бути обумовлено дов-готривалим перебтом АГ зi значним тдвищенням АТ. Важливо зазначити, що i в групi ПРАГ тривалий час до корекци лiкування (призначення адекватно! антигшертензивно! терапи) АТ був суттево вищим за його цГльовГ значення. Показники структури, систолГчно! та дiастолiчно! функцп ЛШ у групах РАГ i ПРАГ наведенi в табл. 3.
Зпдно з табл. 3, показники, що характеризують ГЛШ, були достовГрно 6Гльшими в груш РАГ: Тзд,
Таблиця 3. Показники структури, систол'чноi та д'астол'чноi функцп л'вого шлуночка
у хворих i3 ПРАГ i РАГ
Показники Група ПРАГ (n = 132) Група РАГ (n = 103) Р
Л^, см2 19,01 ± 0,52 22,11 ± 0,46 < 0,001
КДО, мл 105,22 ± 3,12 121,39 ± 3,67 0,002
КДО, мл/м2 50,79 ± 1,19 57,55 ± 1,52 0,001
КСО, мл 38,06 ± 1,56 45,67 ± 2,17 0,008
Тзд, см 1,22 ± 0,01 1,38 ± 0,02 < 0,001
Тмд, см 1,24 ± 1,01 1,41 ± 0,02 < 0,001
ВТСз, ум.од. 0,521 ± 0,008 0,557 ± 0,010 0,011
ВТСзм, ум.од. 0,527 ± 0,008 0,563 ± 0,009 0,008
1ММЛШ^, г/м2 109,86 ± 2,96 140,18 ± 4,47 < 0,001
1ММЛШШ, г/м2 52,44 ± 1,58 68,37 ± 2,29 < 0,001
ФВ, % 64,14 ± 0,66 63,11 ± 0,69 0,297
Е, см/с 66,06 ± 2,08 73,13 ± 2,69 0,050
А, см/с 65,98 ± 2,46 75,37 ± 3,09 0,025
Е/А, ум.од. 1,040 ± 0,043 1,02 ± 0,48 0,785
ДТ, с 185,48 ± 4,06 191,11 ± 4,15 0,345
IVRT, с 92,79 ± 2,11 102,50 ± 2,87 0,012
Е', см/с 10,09 ± 0,37 9,04 ± 0,29 0,027
А', см/с 10,60 ± 0,42 10,85 ± 0,43 0,688
Е/Е', ум.од. 6,78 ± 0,32 8,37 ± 0,31 0,001
Тмд, IММЛШs, IММЛШh (Р = 0,0001 для вах за-значених показникiв), бiльшою виявилась i порож-нина ЛШ - КДО (Р = 0,002) та ЖДО (Р = 0,001). ВТС ЛШ (при будь-якому и розрахунку — ВТСз i ВТСзм) у пащенпв ше! групи була достовiрно бшь-ша, н1ж у групi ПРАГ (Р = 0,011 i Р = 0,008 вщповщ-но). Незважаючи на виражену ГЛШ i бшьший об'ем порожнини ЛШ в груш РАГ, фракцiя викиду в обох групах була в межах нормальних значень, що свщ-чить про збереження його систолiчно! функцп, i м1ж групами суттево не рiзнилась (Р = 0,297).
Вiдомо, що у пащенпв з АГ, особливо за наяв-ностi ГЛШ, розвитку систолiчно! дисфункцп ЛШ передуе порушення його дiастолiчного наповнення. На бшьш виражену дiастолiчну дисфункцiю (ДД) ЛШ в груш пащенпв з РАГ перш за все вказуе суттево бшьша дилатацiя лiвого передсердя в цiй групi па-щенпв (Р < 0,001). Загалом у пащентш з РАГ порушення ДФ ЛШ були суттевшими, н1ж у групi ПРАГ. У вах пацiентiв з РАГ були виявлеш ознаки ДД ЛШ, причому у бшьшосп з них — за II типом (псевдо-нормалiзацiя). В груш ПРАГ у бшьшосп пащенпв були виявленi ознаки порушення розслаблення ЛШ. М1жгрупове порiвняння показникiв ДФ ЛШ виявило, що швидкiсть наповнення ЛШ в систолу передсердь (А) в груш РАГ достовiрно (Р = 0,03) пе-ревищувала таку в пацiентiв групи ПРАГ, що свщ-чить про бiльший внесок у наповнення ЛШ систоли передсердя. В груш РАГ ткова швидюсть дiасто-лiчно! хвилi раннього наповнення ЛШ (Е') була достовiрно бшьшою (Р = 0,03), час сповшьнення швидкостi раннього дiастолiчного наповнення (ДТ) дещо меншим, тривалiсть перiоду iзоволюмiчного розслаблення (IVRT) ЛШ та сшввщношення Е/Е' — достовiрно (Р = 0,01 i Р = 0,001 вщповщно) бшьши-ми в груш пащенпв з РАГ (табл. 3). Незважаючи на вщсутшсть суттево! рiзницi м1ж групами щодо сповшьнення пасивного розслаблення ЛП, у груш РАГ порiвняно з групою ПРАГ спостерпали уповшьнен-ня енергозалежно! клгтинно! релаксаци, на що вка-зують бiльшi значення IVRT. Це пщтверджуе бiльш суттеве погiршення розслаблення ЛШ у хворих з РАГ, що е наслщком бшьш значного потовщення його стшок, ступеня гшертрофи, наявност бiльш виражених змiн геометрп ЛШ за концентричним типом (а саме концентрично! ГЛШ у всiх пащенпв з РАГ), а також збшьшення порожнини ЛШ та ви-щого рiвня АТ при офiсному та амбулаторному ви-мiрюваннi в ус перiоди доби, i особливо вночь
Пацiенти з РАГ мали i достовiрно бшьш вира-женi прояви гшертензивно! макроангюпатп, н1ж пацiенти групи ПРАГ, про що свщчать бшьш вира-женi структурнi змiни ЗСА: бшьша ТК1М — 1,42 ± ± 0,05 мм проти 1,18 ± 0,04 мм (р = 0,001) та ДЗСА 8,39 ± 0,14 мм проти 7,39 ± 0,11 мм (р = 0,001).
Вщповщно до останнк рекомендацш СТК/СТГ (2018), ТК1М не розглядаеться як маркер ураження сонних артерiй в силу значно! залежностi показ-ника перш за все вщ вжу [1]. Основним критерiем
ураження сонних артерш у хворих на АГ е наявшсть атеросклеротично! бляшки. За нашими даними, у хворих iз РАГ в 1,4 раза частше, н1ж у пацiентiв групи ПРАГ, були виявлеш атеросклеротичш бляшки — вщповщно у 80,0 i 58,3% (х2 = 11,2; Р = 0,02). Виявлеш змши структури сонних артерiй у пашен-пв з РАГ поеднувались з тенденщею до зниження максимально! систолiчно! швидкост кровотоку по-рiвняно з пащентами з ПРАГ — 125,58 ± 5,62 м/с i 146,40 ± 5,98 м/с (Р = 0,05), достовiрним знижен-ням дiастолiчно! швидкосп кровотоку по середнiх мозкових артерiях — 52,5 ± 0,9 м/с i 61,5 ± 0,9 м/с (Р = 0,03), а також тенденшею до пщвищення су-динного опору, який вщображае iндекс церебро-васкулярно! резистивностi — 162,00 ± 9,46 ум.од. i 149,23 ± 9,43 ум.од. (Р = 0,07).
Дослщження когнiтивно! функц!! виявило !! зниження у пацiентiв обох груп: у пацiентiв з РАГ та ПРАГ середнш бал МоСА становив вщповщно 23,55 ± 0,41 i 23,06 ± 0,52 (Р = 0,59). Серед пацiентiв з РАГ найчаспше траплялись порушення таких когш-тивних доменiв, як увага — 41,8 %, вербальна швид-юсть — 50,7 %, в!дкладене повторення — 97 %. Для визначення факторiв, що могли вплинути на стан когштивно! функц!!, пацiенти з РАГ були розподь ленi на двi пiдгрупи: I пiдгрупа (п = 69) — зi зниже-ною когнiтивною функцiею (МоСА < 26), II пщгру-па (п = 34) — зi збереженою когнгтивною функцiею (МоСА > 26). Пашенти зi зниженою когнiтивною функщею мали бiльш вираженi прояви гшертензивно! макроангюпати, про що свщчили бiльшi дiа-метр загальних сонних артерш (ЗСА) 8,53 ± 0,02 мм та ТКШ — 1,16 ± 0,04 мм проти вщповщно 8,33 ± ± 0,03 мм та 1,01 ± 0,06 мм у II груш (р < 0,05 в обох випадках), бшьшу ТКШ в дшянш атеросклеротично! бляшки — вщповщно 2,70 ± 0,17 мм та 1,69 ± ± 0,13 мм (Р < 0,05), що вказуе на бiльшi атеросклеротичш змши сонних артерш. О^м цього нами виявлено достовiрно бiльший дiаметр внутрiшнiх яремних вен — 10,91 ± 0,43 мм проти 9,22 ± 0,97 мм та збшьшення швидкостей кровотоку по венах Ро-зенталя — 24,39 ± 0,21 мм проти 22,14 ± 0,50 мм (Р < 0,05 в уах випадках), що може бути непрямим свщченням пщвищення внутршньочерепного тис-ку у цих пашенпв та справляти додатковий негатив-ний вплив на когнiтивну функцго.
Показники, що характеризують функцiональ-ний стан нирок, м1ж групами РАГ i ПРАГ також рiз-нились. Гiршi показники спостерiгали у пащенпв з РАГ. Так, хоча вмют у кровi креатинiну в обох групах був у межах нормальних значень, але у пащен-тiв з РАГ вiн виявився достовiрно (Р = 0,04) вищим, н1ж у групi ПРАГ (вщповщно 94,5 ± 3,6 мкмоль/л i 85,2 ± 2,0 мкмоль/л), що обумовило меншi значення ШКФ (вщповщно в групах РАГ и ПРАГ — 75,6 ± ± 2,6 мл/хв/1,73 м2 i 83,5 ± 2,1 мл/хв/1,73 м2; Р = 0,02). При ощнщ ШКФ за цистатином С зниження функ-цц нирок у пацiентiв з РАГ було ще бгльш вираже-ним — ШКФ становила 69,6 ± 2,0 мл/хв/1,73 м2,
APTEPIAJIbHA' Г1ПЕРТЕН31Я
тодГ як в групГ ПРАГ показник ШКФ з цистатину С практично не вщрГзнявся вщ розрахункового зна-чення за формулою СКD-EPI на основГ креатиш-ну i становив 82,7 ± 2,3 мл/хв/1,73 м2. Вщповщно концентрацiя цистатину С була вищою у пащенпв з РАГ — 1,45 ± 0,09 мг/л) проти 1,14 ± 0,08 мг/л у пацiентiв з ПРАГ. КрГм того, ще один раннш маркер ниркового ураження — мiкроальбумiнурiя як за частотою, так i за величиною була бшьшою у пащ-ентiв групи РАГ. Добова ЕАС бiльше нГж удвГчГ пе-ревищувала таку у пащенпв з ПРАГ, становивши вщповщно 43,5 ± 3,9 мг/добу i 20,4 ± 3,2 мг/добу (Р = 0,001).
ПорГвняльний аналiз активност показникiв РААС виявив такi особливосп у пацiентiв з гс-тинною РАГ: концентрацГя альдостерону плазми (КАП) була на 20,4 % вищою, нгж в групГ ПРАГ 25,0 ± 1,7 нг/дл проти 19,9 ± 1,3 нг/дл (Р = 0,02). Вмют активного реншу в плазмГ був вищим у па-цГентГв з Гстинною РАГ на 55 %, проте рГзниця не досягла меж достовГрностГ — 19,9 ± 5,1 нг/л проти 8,9 ± 1,5 нг/л (Р = 0,12). РГвень добово! екскрецГ! метанефришв Гз сечею (ЕМС), за яким ощнювали активнГсть симпатоадреналово! системи (САС), був на 21 % вищим у пащенпв з Гстинною РАГ порГвня-но з хворими на ПРАГ — 159,8 ± 9,0 мкг/добу проти 126,8 ± 8,9 мкг/добу (Р = 0,03). За результатами кореляцшного аналГзу, КАП корелювала з показ-никами амбулаторного АТ: середньодобового САТ (r = 0,19; р = 0,03) i ДАТ (r = 0,21; р = 0,002), серед-ньоденного САТ (r = 0,18; р = 0,02) i ДАТ (r = 0,21; р = 0,007), середньошчного САТ (r = 0,23; р = 0,005) i ДАТ (r = 0,24; р = 0,003). Проте не було встановле-но значимого зв'язку мгж умГстом активного реншу i ЕМС, з одного боку, та показниками офюного АТ i ДМАТ — з шшого.
АналГз показникГв запального статусу засвщ-чив вищу активнГсть системного запалення у па-цГентГв з Гстиною РАГ порГвняно з хворими на ПРАГ. На це вказують вищий умГст СРП на 17,3 % (р = 0,02), фГбриногену на 10,6 % (р = 0,03), 1Л-6 на 21,8 % (р = 0,01), ФНП-а на 13 % (р = 0,003) в групГ хворих на ютинну РАГ при порГвнянш з групою ПРАГ. За результатами кореляцшного аналГзу, зростання вмГсту СРП у кровГ прямо асо-цшоване з рГвнем середньодобового (r = 0,382; р = 0,02) i середньоденного (r = 0,394; р = 0,01) САТ, а вмют фГбриногену — з рГвнем середньошчного САТ (r = 0,359; р = 0,02), що сввдчить про можливу роль активацГ! системного запалення у формувант резистентностГ до терапГ!. З шшого боку, в дослвдженш A. Cortez i спГвавт. було вста-новлено зв'язок мГж зростанням СРП та серцево-судинними ускладненнями у пащенпв з Гстинною РАГ: пГдвищення рГвня СРП > 3,8 ммоль/л асощ-ювалось зГ зростанням вГдносного ризику комбь новано! кшцево! точки (фатальш або нефатальнГ серцево-судиннГ поди, смерть вГд усГх причин та серцево-судинна смерть) на 86 % при 9-рГчному
спостереженш. Aвтори дiйшли висновку, що рь вень CРБ e незaлежним предиктором погiршення перебiгy РAГ, незaлежним вiд покaзникiв ДMAT тa нiчного пiдвищення AT [15].
Aнaлiз зв'язку мiж покaзникaми нейрогyморaль-них систем регуляцп AT тa aктивнiстю зaпaлення низько! грaдaцiï дозволив встaновити пряму aœ^-aцiю мiж KAn тa рiвнем IЛ-6 (r = 0,334; p = 0,03); вмютом 8ктивного ренiнy в кровi, з одного боку, тa IЛ-6 (r = 0,416; р = 0,01) i ФНП-а (r = 0,323; р = 0,03) — з шшого.
Висновки
1. na^e^ra з РAГ хaрaктеризyються вищим рiв-нем офюного i aмбyлaторного AT, великою чaсто-тою (до 14 %) порушень добового ритму AT зa типом nigh-peaker тa високим рaнковим приростом AT. Для пaцieнтiв з РAГ хaрaктерною рисою e бшьш високa порiвняно з хворими та ПРAГ aктивнiсть РAAC i CAC, проте рiвень AT (зя дaними офiсних i aмбyлaторних вимiрювaнь) корелюe лише з концен-трaцieю aльдостеронy в кровi.
2. Для пaцieнтiв з РAГ порiвняно з хворими iз псев-дорезистентнiстю хaрaктерним e бiльшa чaстотa тa вирaженiсть гiпертензивного yрaження серця (кон-центричнa ГЛШ в 95 % випaдкiв, бiльший IMM ЛШ тa бшьш знaчнi порушення дiaстолiчно'ï функцИ ЛШ), сонних aртерiй (нaявнiсть aтеросклеротичних бляшок y 80 % тa зниження швидкiсних хaрaктерис-тик кровотоку) i нирок (бшьш сyттeве зниження роз-рaхyнковоï ШКФ, особливо при розрaхyнкy зa цис-тaтином C та бiльшa екскрецiя aльбyмiнy з сечею).
3. na^em^ з iстинною РAГ притaмaннi бiльш ви-рaженi озгаки aктивaцïï системного зaпaлення низь-roï грaдaцïï, нiж при псевдорезистентностi, що зaсвiд-чye вищий вмiст y кровi бiлкiв гостро'ï фaзи зaпaлення (CРП нa 17,3 %, фiбриногенy нa 10,6 %) i прозaпaльних цитокiнiв (Ш-6 нa 21,8 %, ФНП-а m 13 %). Зростання aкгивностi системного зaпaлення низь^ грaдaцïï эсо-цiюeться з вiдносною aктивaцieю РAAC y пaцieнтiв з ю-тинною РAГ, нa що вкaзye кореляцiйний зв'язок кон-центрaцïï aльдостеронy в плaзмi з рiвнем Ш-6, a тaкож вмiстy aкгивного реншу з рiвнем IЛ-6 i ФНП-а.
Конфлжт iHTepeciB. Aвтори зaявляють про вщсут-нiсть конфлiктy iнтересiв та влaсноï фiнaнсовоï зa-цiкaвленостi при шдготовщ дaноï стaттi.
Список лiтepaтypи
1. Willams В., Mancia G. 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension. Eur. Heart. J. 2018. Vol. 39(33). P. 3021-104 doi: 10.1093/eurhearj/ehy339.
2. Calhoun D.A. Resistant hypertension: diagnosis, evaluation, and treatment: a scientific statement from the American Heart Association Professional Education Committee of the Council for High Blood Pressure Research. Circulation. 2008. Vol. 117. P. e510-e526.
3. Pierdomenico S.D. Cardiovascular outcome in treated hypertensive patients with responder, masked, false resistant, and
true resistant hypertension. Am. J. Hypertens. 2005. Vol. 18. P. 1422-1428.
4. Whelton P.K, Carey R.M., Aronow W.S. et al. ACC/AHA/ AAPA/ABC/ACPM/AGS/APhA/ASH/ASPC/NMA/PCNA Guidelinefor the Prevention, Detection, Evaluation, and Management of High Blood Pressure in Adults: A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines. Hypertension. 2018. Vol. 71(6). P. e13-115. doi: 10.1161/HYP.0000000000000065.
5. Vardeny 0. Resistant hypertension is associated with an increased risk for incident heart failure in the Aric Study. JACC. 2014. Vol. 63.
6. Gifford R.W. Resistant hypertension: introduction and definitions. Hypertension. 1988. Vol. 11.
7. Frohlich E.D. Classification of resistant hypertension. Hypertension. 1988. Vol. 11. № 3. Suppl. 2. P. 67-70.
8. Mancia G. 2013 ESH/ESC Guidelines for the management of arterial hypertension: the Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC). J. Hypertens. 2013. Vol. 31(7). P. 1281-1357.
9. Cuspidi C. High prevalence of cardiac and extracardiac target organ damage in refractory hypertension. J. Hypertens. 2001. Vol. 19. № 11. P. 2063-2070.
10. Persell S.D. Prevalence of resistant hypertension in the United States, 2003-2008. Hypertension.. 2011. Vol. 57. P. 1076-1080.
11. Daugherty S.L., Powers J.D., Magid D.J., Tavel H.M., Masoudi F.A., Margolis K.L. et al. Incidence and prognosis of resistant hypertension in hypertensive patients. Circulation. 2012. Vol. 125. P. 1635-1642.
12. Smith S.M. Epidemiology, prognosis, and treatment of resistant hypertension. Pharmacotherapy. 2013. Vol. 33. P. 1071-1086.
13. Duprez D.A. Role of the rennin-angiotensin-aldosterone system in vascular remodeling and inflammation: a clinical review. J. Hypertens. 2006. Vol. 24. P. 983-991.
14. Barbaro N.R., Fontana V., Modolo R., De Faria A.P., Sabbatini A.R., Fonseca F.H., Anhe G.F., Moreno H. Increased arterial stiffness in resistant hypertension is associated with inflammatory biomarkers. Blood Press. 2015. Vol. 24. P. 7-13.
15. Cortez A.F., Muxfeldt E.S., Cardoso C.R., Salles G.F. Prognostic value of C-reactive protein in resistant hypertension. Am. J. Hypertens. 2016. Vol. 29. № 8. P. 9921000.
16. Tsioufis C. Pathophysiology of resistant hypertension: the role of sympathetic nervous system. Int. J. Hypertens. 2011. 642416.
17. Kario K.., Pickering TG., Umeda Y. et al. Morning surge in blood pressure as a predictor of silent and clinical cerebrovascular disease in elderly hypertensive patients. A prospective study. Circulation. 2003. Vol. 107. P. 1401-1406
18. Levy D., Garrison R.J., Savage D.D. et al. Prognostic implications of echocardiographically determined left ventricular mass in the Framingham Heart Study. N. Engl. J. Med. 1990. Vol. 322. P. 1561-1566.
19. Mancia G. 2013 ESH/ESC Guidelines for the management of arterial hypertension: the Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC). J. Hy-pertens. 2013. Vol. 31(7). P. 1281-1357.
20. Williams B., MacDonald T., Morant S, Webb D., Sever P. et al. Spironolactone versus placebo, bisoprolol, and doxazosin to determine the optimal treatment for drug-resistant hypertension (PATHWAY-2): a randomised, double-blind, crossover trial. Lancet. 2015. Vol. 386(10008). P. 2059-2068.
21. Calhoun D., White W. Effectiveness of the selective aldosterone blocker, eplerenone, in patients with resistant hypertension. J. Am. Soc. Hypertens. 2008. Vol. 2(6). P. 462-468.
OTpuMaHo/Received 27.02.2020 Pe^H30BaH0/Revised 04.03.2020 npuiïHaTO go gpyKy/Accepted 20.03.2020 ■
Мищенко Л.А., Купчинская О.Г., Матова О.О., СербенюкК.И., Гулкевич О.В., Радченко В.В. ГУ «Национальный научный центр «Институт кардиологии имени акад. Н.Д. Стражеско» НАМН Украины, г. Киев, Украина
особенности поражения органов-мишеней у пациентов с резистентной артериальной гипертензией
Резюме. Цель: исследовать особенности поражения органов-мишеней, нейрогуморального и противовоспалительного статуса у пациентов с резистентной артериальной гипертензией (РАГ). Материалы и методы. В исследование включены 257 пациентов с предварительным диагнозом РАГ. Вторичная АГ диагностирована у 8,5 % больных. На фоне 3-месячного лечения трехкомпонентной фиксированной комбинацией антигипертензивных препаратов в максимальных дозах выделены пациенты с истинной РАГ (п = 103) и больные с псевдорезистентной АГ (ПРАГ) (п = 132). Проведен сравнительный анализ клинических характеристик, степени поражения органов-мишеней, особенностей нейрогуморального (альдостерон, активный ренин в плазме, метанефрини в моче) и противовоспалительного (С-реактивный протеин (СРП), интерлейкин-6 (ИЛ-6), фактор некроза опухоли а (ФНО-а) в плазме) статуса между группами. Результаты. Пациенты с РАГ характеризуются высоким уровнем офисного и амбулатор-
ного артериального давления (АД), наличием до 14 % нарушений суточного ритма АД по типу nigh-peakeг, высоким утренним приростом АД. Пациенты с РАГ имели в 95 % случаев концентрическую гипертрофию левого желудочка и в 80 % — атеросклеротические бляшки в сонных артериях, существенное снижение расчетной скорости клубочковой фильтрации и увеличение экскреции альбумина с мочой. Более высокое содержание СРП на 17,3 % (р = 0,02), ИЛ-6 на 21,8 % (р = 0,01), ФНО-а на 13 % (р = 0,003) установлено в группе РАГ по сравнению с группой ПРАГ. Выводы. Пациенты с РАГ имеют высокий уровень АД, поражение органов-мишеней, более выражены признаки активации системного воспаления низкой градации и активность симпатоадрена-ловой и ренин-альдостерон-ангиотензиновой систем. Ключевые слова: резистентная артериальная гипертензия; гипертрофия левого желудочка; скорость клубочковой фильтрации; атеросклероз сонных артерий; когнитивная функция
APTEPIAJIbHA' rmEPTEH3IH
L.A. Mishchenko, O.G. Kupchynska, O.O. Matova, K.I. Serbeniuk, O.V. Gulkevych, V.V. Radchenko
State Institution "National Scientific Center "M.D. Strazhesko Institute of Cardiology" of the National Academy
of Medical Sciences of Ukraine", Kyiv, Ukraine
Features of target organ damage in patients with resistant arterial hypertension
Abstract. Background. The purpose of the study was to evaluate the features of the target organs damage, neurohumoral and proinflammatory status in patients with resistant arterial hypertension (RAH). Materials and methods. The study included 257 individuals with apparent RAH. The secondary hypertension was revealed in 8.5 % of patients. After 3 months therapy with triple fixed-dose combination of antihypertensive drugs in maximum tolerated doses, patients were divided into two groups: true (n = 103) and pseudoresistant arterial hypertension (n = 132). The comparative analysis between groups was performed in terms of clinical characteristics, degree of target organ damage, features of neurohumoral (plasma concentration of aldosterone and active renin, 24-hour urinary metanephrine) and proinflammatory status (C-reactive protein, interleukin-6, tumor necrosis factor a in blood plasma). Results. RAH patients were characterized by higher levels of office and ambulatory blood
pressure, frequent (up to 14 %) disturbances ofblood pressure by night-peaker type, blood pressure morning surge. RAH patients had concentric left ventricular hypertrophy in 95 % of cases and in 80 % — carotid atherosclerosis, a significant decrease in estimated glomerular filtration rate and higher level of urinary albumin excretion. RAH patients had higher levels of C-reactive protein — by 17.3 % (p = 0.02), interleukin-6 — by 21.8 % (p = 0.01), tumor necrosis factor a — by 13 % (p = 0.003) compared to individuals with pseudoresistant arterial hypertension. Conclusions. RAH patients were characterized by higher level of blood pressure, target organ damage, more significant signs of low-grade systemic inflammation, and activity of sympathetic and renin-aldosterone-angiotensin systems. Keywords: resistant arterial hypertension; left ventricular hypertrophy; glomerular filtration rate; carotid atherosclerosis; cognitive function
