CC BY
11
□CSD*
International Journal of Endocrinology
Орипнальж досл^ження
/Original Researches/
УДК 616.12-005-616.379-008:616.151.5 DOI: 10.22141/2224-0721.14.8.2018.154852
30A0TyXiH0 Ю.О.
Нацональний медичний унверситет ¡мен10.О. Богомольця, м. Кив, Украна
Особливосп 3MiH згортальноТ та фiбринолiтичноТ активностi у пацieнтiв з iшемiчною хворобою серця i3 супутнiм цукровим дiабетом 2-го типу залежно вш наявностi дiабетичних судинних ускладнень
For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2018;14(8):734-739. doi: 10.22141/2224-0721.14.8.2018.154852
Резюме. Мета. Вивчення MapKepiB ендогенноi коагуляцП/ф'бринол'зу у па^енлв з ¡шем'иною хворобою серця (1ХС) '¡з супушм цукровим диабетом (ЦД) 2-го типу та порiвняння цих показниюв стосовно мкросудин-нихускладнень. Матер'али та методи. Обстежено 54 паценти з 1ХС i супушм ЦД2-го типу (розподлено на дв'1 групи: з ускладненнями та без них), яких було госп':тал'1зовано в кардолопчне та ендокринолопчне в¡дд1-лення Ки)'всько)' кл':н'1чноiлкарн на зaлiзничному транспорт. Результати. При оцiнювaннi показни^в у двох групах (1ХС + ЦД 2-го типу та 1ХС + ЦД 2-го типу + дабетичн ускладнення) у згортальнй системi було ви-явлено подовжений протромб':новий час (на 7,64 % у па^енш без мiкросудинних ускладнень i на 7,49 % — з ускладненнями) та значне пдвищення вмсту ф'бриногену (на 36 та 42 % в 'щпов 'щно), але в'ропдних. змiн мж групами не було. П'щ час досл1дження показниюв антикоагулянтноi системи кров'1 встановлено, що ак-тивнсть антитромбну Ill i протешу С у груп па^енш з 1ХС i супушм ЦД 2-го типу та дабетичними ускладненнями була нижчою (на 26 та 19,4 % в'щпов'щно) в'щ значень контрольноi групи. З боку ф'бринол'тичноi системи було виявлено значне пригн'чення фбринолпично/ активност плазми кров '1. Висновки. Отриманi дан вказують на пригн'чення ф'бринол'тичноi та антикоагулянтноi активност плазми кров '1, що найбльше проявлялося у па^енш з IXC i супушм ЦД 2-го типу та мкросудинними ускладненнями. Зв'язок мiж фi-бринол'зом i судинними захворюваннями залежить вд стану судинного русла, що е значним збльшенням ризику розвитку макро- та мкросудинних уражень у па^ен^в з IXC i супушм ЦД 2-го типу. Ключовi слова: тромбоз; гемостаз; iшемiчнa хвороба серця; ф'бринол'тична система; цукровий диабет 2-го типу
Вступ
Початок ХХ1 сторiччя вщзначаеться змшою i переглядом багатьох уявлень про причини, мехашзми розвитку i стратеги лжування серцево-судинних захворювань (ССЗ). Найпоширен^ захворюван-ня — iшемiчна хвороба серця (1ХС), артерiальна ri-пертензiя (АГ), пов'язаш з порушенням серцевого ритму i серцевою недостатшстю, розглядаються у единому взаемозв'язку [1].
Вивчення особливостей розвитку i прогресуван-ня ССЗ, у тому чи^ клшчш дослщження, що ба-зувались на принципах доказово! медицини, спри-
яли створенню теорп серцево-судинного единого взаемозв'язку або безперервного розвитку ССЗ пщ впливом факгорiв ризику смерт [2].
Уперше концепщю серцево-судинного взаемозв'язку сформулювали В. Дзау i Е. Браунвальд (1991), яю першими звернули увагу на наявшсть зв'язку мж АГ та шшими ССЗ.
Справд^ АГ, цукровий дiабет (ЦД) 2-го типу, ожиршня, дислiпiдемiя окремо е самостшними факторами ризику ССЗ, однак частше виникае ix поеднання в одше^ людини, а школи й у найближ-чих родичiв хворого [1].
© «Ммнародний ендокринолопчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Золотухша Ю.О., Нацюнальний медичний ушверситет iменi О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. КиТв, 02000, УкраТна; e-mail: juliazolot@gmail.com For correspondence: Yu. Zolotukhina, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: juliazolot@gmail.com
У свою чергу, ЦД 2-го типу асощюеться з тдви-щеним ризиком розвитку атеросклерозу та 1ХС, що е основною причиною смерт пацiентiв iз ЦД [3, 4]. Тромбоз е основною причиною смерт у 80 % пащ-енпв iз ЦД, серед них 75 % оаб померли внаслщок серцево-судинних ускладнень, а iншi 25 % — через цереброваскулярт поди та периферичнi судиннi ускладнення.
Добре вщомо, що судинний ендотелiй вщграе важливу роль у регуляцп мюцевих гемостатичних процесiв. Вiн е складним органом, основнi функ-цп його — бар'ерна, вазотошчна, секреторна та гемостатична. В ендотелiальнiй клiтинi секрету-ються прокоагулянтнi та антикоагулянтнi фактори (табл. 1).
Саме дисфункц1я клггин ендотелiю, яку деякi до-слщники визначають як початкову ланку виникнен-ня анпопатп, артерiо- та атеросклерозу, може бути самостшною причиною формування захворювань з iшемiчними симптомами (шфаркт мiокарда, сте-нокард1я, порушення мозкового та периферичного кровообiгу). В ix основi лежить дисбаланс тонусу су-дин та розлади ендотелiальноl регуляцп гемостазу, що зумовлюе активацiю тромбоутворення, виник-нення коагулопатп [6], в шших ситуац1ях — штен-сивне видшення факторiв росту та хротчт дегене-ративно-дистрофiчнi процеси у деяких структурах стшки судин у вщповщь на ураження, участь у реак-ц1ях запалення, що, зазвичай, мають прокоагулянт-ну спрямованiсть [7].
Дисфункцiя ендотелiю виникае i у хворих на ЦД 2-го типу. Синдром шсулшорезистентносп може бути одним з основних меxанiзмiв дiабетичноl дис-функцп ендотелiю [2]. У пацiентiв iз ЦД 2-го типу спостерiгаеться прокоагулянтний стан, що, мож-ливо, сприяе розвитку катастрофiчниx подiй ССЗ. При ЦД вщзначають пiдвищення рiвня фiбрино-гену, факторiв VII, IX, XII, калжрешу та фактора Вiллебранда. Цей гшеркоагуляцшний стан може бути викликаний дисбалансом мж гемостатични-ми факторами в плазмi та поверхнею ендотелiаль-них клiтин [8].
На сьогодт внесок змiн у системi гемокоагуляци стосовно розвитку мiкро- та макросудинних усклад-нень при ЦД залишаеться суперечливим. Зокрема, в бiльшостi сучасних дослщжень вiдзначають при-гнiчення фiбринолiзу, що призводить до посилення коагуляцп [9].
Причиною гiпофiбринолiзу може бути як змен-шення експресп активатора тканинного плазмь ногену (ТПА), що е найважлившим активатором плазмiногену, так i пщвищений рiвень iнгiбiтору активатора плазмiногену типу 1 (1АП-1), який вва-жаеться незалежним фактором серцево-судинного ризику при ЦД 2-го типу.
Тому метою досЛдження було вивчення маркерiв ендогенно! коагуляцil/фiбринолiзу у пацiентiв з 1ХС i супутнiм ЦД 2-го типу та порiвняння цих показни-юв стосовно мiкросудинниx ускладнень.
Матерiали та методи
В дослщжент обстежено 54 пащенти з 1ХС i су-путнiм ЦД 2-го типу, яких було розподшено на двi групи: з ускладненнями (n = 35) та без них (n = 19). Хворих з ознаками 1ХС було госпи^зовано в кар-дюлопчне та ендокринологiчне вщдшення Киш-сько! клтчно1 лiкарнi на залiзничному транспорта № 2 фшп «Центр охорони здоров'я» Публiчного акцiонерного товариства «Украшська залiзниця» (клтчно1 бази кафедри пропедевтики внутршшх хвороб № 1 Нащонального медичного ушверсите-ту iм. О.О. Богомольця). До контрольно1 групи увь йшли 25 вiдносно здорових оаб, порiвнянниx за вi-ком i статтю (табл. 2).
Дiагноз 1ХС було встановлено на основi шдтвер-джуючих даних перенесеного iнфаркту мюкарда (1М) або внаслiдок серцево1 недостатносп, встанов-лено1 при ЕхоКГ та за допомогою стандартних опи-тувальниюв. До критерпв виключення вiдносили вщсутшсть згоди пацiента на участь у дослщженш, призначення лiкування антитромботичними засо-бами (окрiм ацетилсалщилово1 кислоти) впродовж попереднк кiлькоx мiсяцiв. Пацiентiв iз супутньою патологiею у стадп декомпенсацп (пщозра на гостре порушення мозкового кровооб^, тяжка печiнкова та ниркова недостатнють, онкологiчнi захворюван-ня, дiагностованi ранiше захворювання системи гемостазу) у дослщження не залучали. В уах обстежу-ваних хворих була АГ II стадп.
Аналiз даних проводили за допомогою контроль-них карт, в якi вносили паспортш, антропометрич-нi данi, фактори ризику, особливосп розвитку та перебiгу захворювання, в тому чи^ ускладнення, результати лабораторних та шструментальних об-стежень, програми лiкування й реабштацп. Вс данi з карт обстеження хворих заносили до бази даних,
Таблиця 1. Основн функци ендотелю [5]
Функщя ендотел^ Основж механiзми
Атромбогеннють судинних стЫок Оксид азоту (NO), активатор тканинного плазмшогену (ТПА), тромбомодулiн та ш.
TpoM6oreHHicTb судинноТ стЫки Фактор Вiллебранда, iнгiбiтор активатора плазмЫогену типу 1 (1АП-1), 1АП-2 та iн.
Регуляцiя адгезií лейкоцитiв Р-селектин, Е-селектин, 1САМ-1, VCAM-1 та iншi молекули адгезп
Регуляцiя тонусу судин Ендотелiн, NO, PGI та Ышл фактори
Регуляфя росту судин VEGF, FGFb та Ышл фактори
створено! у програмi Statistica 13.0. В дослщженш були використанi данi, отримаш в рамках клшь ко-iнструментального обстеження пацiентiв (ЕКГ у 12 вщведеннях; функцiональний стан мiокарда, ступiнь гшертрофп лiвого шлуночка, а також по-казники внутршньосерцево! та центрально! гемо-динамiки — за даними ЕхоКГ на апарат Aloka-2000 (Японiя)).
З метою виявлення особливостей змiн гемоко-агуляцп дослiджувалась венозна кров, взята з лж-тьово! вени при надходженш хворого у вщдшення до початку л^вання. Забiр кровi здшснювали з дотриманням усix вимог, що висувають для коагу-лологiчниx дослщжень, тобто проводили полюти-роловим шприцом у полiстироловi центрифужнi градуйованi пробiрки з пробкою, що мiстили один об'ем стабЫзатора (3,8% розчин натрш цитрату) i 9 об'емiв кровь Дослщження, згiдно iз загально-прийнятими методиками, проводили у бiднiй на тромбоцити плазмь Для отримання безтромбо-цитно! плазми цитратну кров центрифугували при швидкосп 3000 обертiв/xвилину (1500 g) протягом 20 хвилин [10].
Стан згортально1 ланки гемостазу вивчали за до-помогою визначення тромбшового часу (ТЧ), про-тромбiнового часу (ПТЧ) й активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), яке проводили за стандартними коагулолопчними методиками [16], що Грунтуються на визначеннi часу утворення згустка в разi штучного внесення в плазму факторiв згортання кровь Для ТЧ таким чинником був тром-бш (кiнцева концентрацiя 10 Од), для ПТЧ — тром-бопластин та кальцiю хлорид (0,025 моль/л), для АЧТЧ — еритрофосфатидил-коалшовий реактив та кальщю хлорид (0,025 моль/л). Використовували реактиви фiрми Human (Шмеччина).
Рiвень фiбриногену визначали за допомогою хронометричного методу, заснованого на визна-ченш часу згортання розведено1 цитратно1 плазми надлишком високоактивного тромбшу (реактиви фiрми Human (Нiмеччина)).
Антикоагулянтний потенцiал кровi оцiнювали за допомогою визначення вмюту природних антикоа-гулянпв — АТ III та протешу С (ПС). Методики визначення природних антикоагулянпв проводили iз застосуванням бiоxiмiчного аналiзатора Humalyser
Junior (Human, Шмеччина). Використовувались реагенти фiрми «Ренам» та «Технолопя-Стандарт» (Росiя).
Фiбринолiтичну (плазмшову) систему KpoBi вивчали шляхом визначення часткового еуглобуль нового лiзису (ЧЕЛ), Х11а-залежного фiбринолiзу (Хагеман-залежний фiбринолiз (ХЗФ)), акгивностi проферменту плазмiну — плазмшогену (ПГ), вмiсту 1АП-1.
ЧЕЛ визначали шляхом вимiру часу спонтанного лiзису згустка (в умовах виключення шпбуючо! дл антиплазмiнiв), що отримуеться з еуглобулшово! фракцп плазми при додаванш до не! розчину хлориду кальщю.
Для вивчення потенцшно! здатностi ПГ до ак-тивацп застосовували метод визначення ХЗФ, який Грунтуеться на тому фактi, що лiзис еуглобулiнiв, отриманих з оброблено! каолiном плазми, приско-рюеться. За допомогою каолшу активуеться так званий мюток: фактор XII — калжре!н — плазмiноген, пiсля чого визначають ЧЕЛ за тако! активацп.
Активнiсть ПГ визначали оптичним амщоль тичним методом iз застосуванням хромогенно-го субстрату. Принцип методу полягае у тому, що при додаванш стрептокшази до розведеного зразка дослщжувано! плазми утворюеться плазмшоген-стрептокiназний комплекс, який мае властивють розщеплювати хромогенний субстрат. Швидкiсть гiдролiзу нiтроанiлiнового зв'язку хромогенного субстрату залежить вiд концентраций у зразку плазмшогену. Змши оптично! щiльностi на спектрофо-тометрi реестрували при довжиш хвилi 405 нм пiсля додавання оцтово! кислоти [16].
Вмiст 1АП-1 визначали iз застосуванням iммобi-лiзованих моноклональних антитш проти 1АП-1 за допомогою iмуноферментного аналiзу, дотримую-чись принципу подвшного антитiла, подiбного до ELISA, описаного Declerc та ствавт. iз використан-ням покритого антитша (МА-7D4B7). Визначення активностi 1АП-1 проводили за допомогою приладу для проведення iмуноферментних аналiзiв Sunrise-RC (Tekan, Австр1я) iз використанням реагентiв фiрми Biopool TintElize (США).
Всi методики, засноваш на визначеннi часу згортання, проводили з використанням кулькового коа-гулометра Amelung KC 1A.
Таблиця 2. Характеристика обстежуваних хворих
Групи Показники^^^^^^^ 1ХС + АГ + ЦД 2-го типу без ускладнень 1ХС + АГ + ЦД 2-го типу з ускладненнями Контроль Р
Кшькють, n 19 35 25 P1 > 0,05
BiK, роки 58,05 ± 9,97* 59,20 ± 7,49* 48,6 ± 15,1 P1 > 0,05
1ндекс маси Tina, кг/м2 29,28 ± 4,81* 28,80 ± 4,22* 24,2 ± 7,3 P1 > 0,05
Глюкоза натще, ммоль/л 8,65 ± 2,65* 8,63 ± 2,40* 5,18 ± 0,40 P1 > 0,05
Гшкований гемогпобЫ,% 7,13 ± 1,96 7,030 ± 1,005 4,96 ± 0,49 P1 > 0,05
Примтки: * — Б1ропдн '1сть в 'щносно групи контролю при р < 0,05; Р1 — пор'1вняння показник'в м'ж групами 1ХС + ЦД 2-го типу без дiабетичних ускладнень та 1ХС + ЦД 2-го типу з ускладненнями.
З метою аналiзу стану антикоагулянтно! та фь бринолггично! системи KpoBi ощнювали TaKi по-казники: aктивнiсть проферменту плазмшу — ПГ, вмiсту 1АП-1, ЧЕЛ, ХЗФ, АЧТЧ, АТ III, ТЧ, ПС. Для виведення нормативних показниюв коaгуляцïï KpoBi нами було обстежено 25 практично здорових оаб (контрольна група), пopiвнянних за вжом та статтю i3 дослщжуваними хворими.
Для отримання pезультaтiв статистичного ана-лiзу використовували стaндapтнi методики ощнки вipoгiднoстi вiдмiннoстей у пopiвнювaних обсте-жуваних групах. Пopiвняння пoкaзникiв мш гру-пами проводили за допомогою непараметричного U-тесту Манна — Уйш та точного кpитеpiю Фiшеpa. Рiзницю м1ж показниками вважали вipoгiднoю при значенш p < 0,05. Математична обробка результапв проведена на персональному кoмп'ютеpi IBM/PC iз використанням електронних таблиць Microsoft Excel 2010 та пакета програм статистично! обробки Statistica for Windows v.13.0 (StatSoft, США).
Результати
У пpoцесi дoслiдження було вивчено стан згор-тально'!, антикоагулянтно! та фiбpинoлiтичнoï ак-тивнoстi кpoвi у пaцieнтiв з IXC i супутнiм ЦД 2-го типу залежно вiд нaявнoстi дiaбетичних ускладнень.
Так, при ощнюванш пoкaзникiв згортаючо! системи було виявлено подовжений ПЧ у двох групах хворих (на 7,64 % у пащенлв без мжросу-динних ускладнень та на 7,49 % — з ускладнення-ми) та значне тдвищення фiбpинoгену (на 36 та 42 % ввдповвдно), але вipoгiдних змiн мiж групами не було.
Дослщженням пoкaзникiв антикоагулянтно! системи кpoвi встановлено, що aктивнiсть АТ III i ПС у груш хворих на IXC iз супутшм ЦД 2-го типу з дiaбетичними ускладненнями була значно нижчою
(на 26 та 19,4 % вщповщно) за значення контрольно! групи.
З боку фiбринолiтичноl системи було виявлено пригшчення фiбринолiтичноI активностi плазми кровi (табл. 3).
Рiвень 1АП-1 у плазмi пацiентiв iз 1ХС i ЦД 2-го типу з дiабетичними мжросудинними ускладненнями був значно вищим (на 20,3 %), а у таких самих пащенпв без дiабетичних мiкросудинних ускладнень пiдвищення вщбулось дещо менше (на 16,9 %). Показник фiбринолiзу ЧЕЛ був значно подовжений у пащенпв з 1ХС i ЦД 2-го типу (на 46,8 та 58,3 % вщповщно), нж у здорових людей. ХЗФ у 2,4 раза був довший у хворих iз ускладненнями проти контролю (табл. 3).
Обговорення
Посилена активац1я системи згортання може ви-никати у пащенпв з 1ХС та ЦД 2-го типу. Напевно, ця активацiя згортання кровi е важливим чинником виникнення судинних ускладнень при ЦД. У великих епщемюлопчних дослщженнях прокоагулянтнi фактори (фiбриноген та фактор VII) описаш як не-залежш предиктори подiй серцево-судинно! системи в дiабетичних та недiабетичних хворих. У на-шому дослiдженнi було встановлено, що рiвень фiбриногену в плазмi у хворих на ЦД був вищий (на 36 % у пащенпв без ускладнень та 42 % — з ускладненнями), н1ж у контроль Аналопчно iншi автори [11] продемонстрували, що рiвень фiбриногену був значно вищий у хворих на ЦД 2-го типу з ретино-папею або нефропапею, н1ж у пацiентiв без цих ускладнень.
Патогенетичний мехашзм активацп згортання кровi при ЦД не цшком зрозумiлий. У сучаснiй ме-дичнш лiтературi описують, що пщвищення рiвнiв компонентiв антикоагулянтно! системи, пов'язане з
Таблиця 3. Змни ф 'бринол'тичного та антикоагулянтного потен^алу кров'1 пащентш з 1ХС i супутшм ЦД 2-го типу з ускладненнями та без них
^^^^^^^^ Групи 1ХС + АГ + ЦД 2-го типу без ускладнень 1ХС + АГ + ЦД 2-го типу з ускладненнями Контроль Р
АЧТЧ,с 24,58 ± 3,13 22,20 ± 2,21 24,620 ± 2,099 P1 > 0,05
ПротромбЫовий час, с 12,60 ± 1,46* 12,60 ± 1,26* 13,62 ± 3,34 P1 > 0,05
ТромбЫовий час, с 10,05 ± 0,91 8,16 ± 0,18 10,62 ± 0,94 P1 > 0,05
Фiбриноген, г/л 3,850 ± 0,996** 4,01 ± 1,10** 2,83 ± 0,36 P1 > 0,05
Антитромбш Ill, % 84,12 ± 0,92 71,96 ± 1,73* 97,46 ± 6,29 P1 > 0,05
Протеш С, мг/л 0,86 ± 0,02 0,83 ± 0,04* 1,03 ± 0,16 P1 > 0,05
ЧЕЛ,хв 289,32 ± 2,54** 311,83 ± 1,85** 197,00 ± 8,41 P1 > 0,05
Час XIIA-залежного фiбринолiзу, хв 15,32 ± 0,99** 21,74 ± 1,04** 8,92 ± 2,23 P1 > 0,05
ПлазмЫоген, % 85,68 ± 13,42 76,57 ± 0,99 94,08 ± 8,69 P1 > 0,05
1АП, нг/мл 28,22 ± 2,97* 29,05 ± 1,59 24,15 ± 1,47* P1 > 0,05
Примтки: * — в '1ропдн '1сть в'щносно групи контролю: * — р < 0,05; ** — р < 0,001; Р1 — порiвняння показниюв mîm групами 1ХС + ЦД 2-го типу без дiабетичних ускладнень та 1ХС + ЦД 2-го типу з ускладненнями.
гiперглiкемiею, викликае депресивну бiологiчну ак-тивнiсть антикоагулянтного бiлка АТ III у дiабетич-них i недiабетичних об'ектiв [12]. У нашому досль дженнi продемонстровано знижений рiвень АТ III та ПС (на 26 та 19,4 % вщповщно) у пащенпв з IXC i супутнiм ЦД 2-го типу та мжросудинними усклад-неннями щодо контролю.
Вище зазначалось, що ендотелiальна дисфунк-ц1я е початковою ланкою виникнення анпопатп, артерiо- та атеросклерозу i може бути самостшною причиною формування захворювань з iшемiчними симптомами (IM, стенокардiя, порушення мозково-го та периферичного кровообiгу). В ЗСх основi лежить дисбаланс тонусу судин та розлади ендотелiальноI регулящ! гомеостазу, що зумовлюе активацiю тром-боутворення, виникнення коагулопати, в шших ситуацiях — iнтенсивне видiлення факторiв росту та хронiчнi дегенеративно-дистрофiчнi процеси в деяких структурах стшки судин у вщповщь на ура-ження, участь у реакцiях запалення, що, зазвичай, мають прокоагулянтну спрямованiсть [13]. 1АП-1 е найважливiшим серед ендотелiальних бiлкiв. Хоча золотого стандарту для ендотелiальноI дисфункцй немае, але наявний високий рiвень у плазмi 1АП-1 широко розглядаеться як маркер загально! ендоте-лiальноI дисфункцп при IXC, АГ та ЦД 2-го типу, що асощюеться з шдвищеним рiвнем макросудин-но! смертностi.
Фiбринолiтична активнiсть кровi переважно ви-значаеться вмiстом ПГ, його шпбгторним та акти-ваторним потенщалом. Показник ЧЕЛ фактично е вщображенням вщношення активностi ПГ й 1АП-1. Серед iнгiбiторiв 1АП-1 вважаеться найбшьш по-тужним, i тому був обраний для визначення.
Попередш дослiдження фiбринолiтичноI систе-ми при ЦД показують суперечливi результати, що часто при ЦД 2-го типу пов'язаш з глибокою де-преаею фiбринолiзу та високим рiвнем 1АП-1 [11, 15]. Iншi автори [15] повщомляють, що i коагуляцiя, i фiбринолiз одночасно пщсилюються у пащенпв, хворих на ЦД 2-го типу.
У пащенпв з IXC у поеднанш з ЦД 2-го типу нами було виявлено вiрогiдне зростання вмюту 1АП-1 на 16,9 % — без ускладнень та на 20,5 % — з мжросудинними ускладненнями щодо контролю.
При збереженому баланс мж ланками гемоко-агуляцшного гомеостазу активацiя згортання при-зводить одночасно до посилення фiбринолiзу, що пщтримуе рiдкий агрегатний стан кров^ запобiгае тромбоутворенню та вщбуваеться внаслщок ХЗФ. Серед обстежених хворих спостерлалось подовжен-ня часу ХЗФ порiвняно з контролем на 71 % у хворих без ускладнень та в 2,4 раза — у пащенпв з мь кросудинними ускладненнями. Така спрямованють пщтверджувалась i показниками ЧЕЛ, що був подо-вжений на 46,8 та 58,3 % вщповщно. Отже, отриманi нами даш вказують на пригнiчення фiбринолiтич-но! та антикоагулянтно! активностi плазми кров^ що найбiльше проявлялось у пащенпв з 1ХС у поеднанш з ЦД 2-го типу та мжросудинними усклад-неннями.
Висновки
При виявленнi рiзноспрямованих 3mîh показни-юв плазмiновоï системи можемо констатувати, що у пащентш з 1ХС у поeднаннi з ЦД 2-го типу i мжросудинними ускладненнями та без них спостерпа-еться значне посилення коагуляцИ, пригшчення фь бринолiтичноï та антикоагулянтноï активносп, що, в свою чергу, сприяе збiльшенню ризику судинних захворювань. Крiм того, це дослгдження за своею структурою е першим, де ощнюються групи пацiен-тiв з 1ХС i супутнiм ЦД 2-го типу без мжросудинних ускладнень та з такими. При ощнюванш цих груп виявлено, що у хворих iз дiабетичними ускладненнями дослiджуванi показники були змiненi дещо бгльше вщносно контролю, але вiрог^дних змiн мiж групами не знайдено.
Нашi результати демонструють гiперкоагуляцiй-ний i гiпофiбринолiтичний стан у пацiентiв з 1ХС i супутнiм ЦД 2-го го типу. Зв'язок мiж фiбринолiзом i судинними захворюваннями залежить вiд стану судинного русла, що сприяе значному збшьшенню розвитку макро- та мжросудинних уражень.
Конфлжт ÏHTepecÏB. Автор заявляе про вщсут-нiсть конфлiкту штереив при пiдготовцi даноï статтi.
References
1. Tousoulis D, Kampoli AM, Stefanadis C. Diabetes mellitus and vascular endothelial dysfunction: current perspectives. Curr Vasc Pharmacol. 2012 Jan;10(1):19-32.
2. Erem C, Hacihasanoglu A, Celik S, et al. Coagulation and fibrinolysis parameters in type 2 diabetic patients with and without diabetic vascular complications. Med Princ Pract. 2005 Jan-Feb;14(1):22-30. doi:10.1159/000081919.
3. Fox CS, Golden SH, Anderson C, et al. Update on Prevention of Cardiovascular Disease in Adults With Type 2 Diabetes Mellitus in Light of Recent Evidence: A Scientific Statement From the American Heart Association and the American Diabetes Association. Diabetes Care. 2015 Sep;38(9):1777-803. doi: 10.2337/ dci15-0012.
4. Kampoli AM, Tousoulis D, Briasoulis A, Latsios G, Pa-pageorgiou N, Stefanadis C. Potential pathogenic inflammatory mechanisms of endothelial dysfunction induced by type 2 diabetes mellitus. Curr Pharm Des. 2011;17(37):4147-4158.
5. Derosa G, D'Angelo A, Salvadeo SA, et al. Modification of vascular and inflammation biomarkers after OGTT in overweight healthy and diabetic subjects. Microvasc Res. 2010 Mar;79(2):144-9. doi: 10.1016/j.mvr.2010.01.002.
6. Derosa G, D'Angelo A, Salvadeo SA, et al. Oral glucose tolerance test effects on endothelial inflammation markers in healthy subjects and diabetic patients. Horm Metab Res. 2010 Jan;42(1):8-13. doi: 10.1055/s-0029-1237728.
7. Stehouwer CD, Smulders YM. Microalbuminuria and risk for cardiovascular disease: analysis of potential mechanisms. J Am Soc Nephrol. 2006;17(8):2106-2111. doi: 10.1681/ ASN.2005121288.
8. Grant PJ. Diabetes mellitus as a prothrombotic condition. J Intern Med. 2007;262(2):157-172. doi:10.1111/j.1365-2796.2007.01824.x.
9. Kearney K, Tomlinson D, Smith K, Ajjan R. Hypofibrinoly-sis in diabetes: a therapeutic target for the reduction of cardiovascular risk. Cardiovasc Diabetol. 2017;16(1):34. doi:10.1186/ s12933-017-0515-9.
10. Hameed I, Masoodi SR, Mir SA, Nabi M, Ghazanfar K, Ganai BA. Type 2 diabetes mellitus: from a metabolic disorder to an inflammatory condition. World J Diabetes. 2015 May 15;6(4):598-612. doi: 10.4239/wjd.v6.i4.598.
11. Asakawa H, Tokunaga K, Kawakami F. Elevation of fibrinogen and thrombin-antithrombin III complex levels of type 2 diabetes mellitus patients with retinopathy and nephropathy. J Diabetes Complications. 2018;14(3):121-126.
12. Donath MY, Dalmas E, Sauter NS, Boni-Schnetzler M. Inflammation in obesity and diabetes: islet dysfunction and therapeutic opportunity. Cell Metab. 2013 Jun 4;17(6):860-72. doi: 10.1016/j.cmet.2013.05.001.
13. Navarro-González JF, Mora-Fernández C. The role of inflammatory cytokines in diabetic nephropathy. J Am Soc Nephrol. 2008Mar;19(3):433-42. doi: 10.1681/ASN.2007091048.
14. McBane RD, Hardison RM, Sobel BE; BARI 2D Study Group. Comparison of plasminogen activator inhibitor-1, tissue type plasminogen activator antigen, fibrinogen, and D-dimer levels in various age decades in patients with type 2 diabetes mellitus and stable coronary artery disease (from the BARI 2D trial). Am J Cardiol. 2010 Jan 1;105(1):17-24. doi: 10.1016/j. amjcard.2009.08.643.
15. Hafer-Macko CE, Ivey FM, Gyure KA, Sorkin JD, Macko RF. Thrombomodulin deficiency in human diabetic nerve micro-vasculature. Diabetes. 2002 Jun;51(6):1957-63. doi: 10.2337/ DIABETES.51.6.1957.
OTpuMaHO 06.12.2018 ■
Золотухина Ю.А.
Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Особенности изменений свертывающей и фибринолитической активности у пациентов с ишемической болезнью сердца и сопутствующим сахарным диабетом 2-го типа в зависимости от наличия диабетических сосудистых осложнений
Резюме. Цель. Изучение маркеров эндогенной коагуля-ции/фибринолиза у пациентов с ишемической болезнью сердца (ИБС) и сопутствующим сахарным диабетом (СД) 2-го типа и сопоставление этих показателей относительно микрососудистых осложнений. Материалы и методы. Обследованы 54 пациента с ИБС и сопутствующим СД 2-го типа (распределены на две группы: с сосудистыми осложнениями и без них), которые были госпитализированы в кардиологическое и эндокринологическое отделения Киевской клинической больницы на железнодорожном транспорте. Результаты. При оценивании показателей в двух группах больных (ИБС + СД 2-го типа и ИБС + СД 2-го типа + диабетические осложнения) в свертывающей системе обнаружено удлиненное про-тромбиновое время (на 7,64 % у пациентов без микрососудистых осложнений и на 7,49 % — с осложнениями) и значительное повышение содержания фибриногена (на 36 и 42 % соответственно), однако достоверных изменений между группами не выявлено. Исследование показа-
телей антикоагулянтной системы крови позволило установить, что активность антитромбина III и протеина С в группе больных с диабетическими осложнениями была ниже (на 26 и 19,4 % соответственно) значений контрольной группы. Со стороны фибринолитической системы выявлено значительное угнетение фибринолитической активности плазмы крови. Выводы. Полученные данные указывают на подавление фибринолитической и антикоагулянтной активности плазмы крови, что наиболее проявлялось у пациентов с ИБС и сопутствующим СД 2-го типа и микрососудистыми осложнениями. Связь между фибринолизом и сосудистыми заболеваниями зависит от состояния сосудистого русла, что является значительным увеличением риска развития макро- и микрососудистых повреждений у пациентов с ИБС и сопутствующим СД 2-го типа.
Ключевые слова: тромбоз; гемостаз; ишемическая болезнь сердца; фибринолитическая система; сахарный диабет 2-го типа
Yu.A. Zolotukhina
Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Peculiarities of changes in the coagulation and fibrinolytic activity in patients with coronary heart disease and concomitant type 2 diabetes mellitus, depending on the presence of diabetic vascular complications
Abstract. Background. The purpose of this work was to study endogenous coagulation/fibrinolysis markers in patients with coronary heart disease (CHD) and concomitant type 2 diabetes mellitus (DM) and to compare these indices with respect to microvascular complications. Materials and methods. We have examined fifty four patients with CHD and concomitant type 2 DM (divided into 2 groups, with and without complications), who were hospitalized in the cardiology and endocrinology unit of the Kyiv Clinical Railway Hospital. Results. Prolonged pro-thrombin time in the coagulation system was detected in two groups (CHD + type 2 DM and CHD + type 2 DM + diabetic complications): by 7.64 % — in patients without microvascular complications and by 7.49 % — with complications, as well as and a significant increase in fibrinogen (by 36 and 42 %, respectively), but no significant changes were observed between the groups.
The study of the anticoagulant blood system indexes revealed that the activity of antithrombin III and protein C in patients with CHD and concomitant type 2 DM with diabetic complications was lower (by 26 and 19.4 %, respectively) compared to the control group. A significant inhibition of the fibrinolytic activity of the blood plasma was detected. Conclusions. The obtained data indicate an inhibition of fibrinolytic and anticoagulant plasma activity, which was most pronounced in patients with CHD and concomitant type 2 DM with microvascular complications. The correlation between fibrinolysis and vascular diseases may depend on the condition of the vascular bed, which significantly increases with the development of macro- and microvascular lesions in patients with CHD and concomitant type 2 DM. Keywords: thrombosis; hemostasis; coronary heart disease; fibrinolytic system; type 2 diabetes mellitus
