CC BY
37
УДК 340.1
Р. I. Радейко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету '"nbBiBCbra полггехшка", асист. кафедри адмшстративного та iнформацiйного права
ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМАЛ1ЗАЦП ПРАВА ЯК СТАДИ ПРАВОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
© Радейко Р. I., 2014
Висвгглено поняття та особливосп формалгзащ!" права як одша i3 стадiй правотворення. Проаналiзована правотворчiсть та li стад!'. Розглянуто формашзацто права як закономiрний спосiб впорядкування суспшьних вiдносин. Особливостi розвитку формалгзащ!' права продемонстровано на прикладi законодавчо!" та судово!" правотворчосп.
Ключовi слова: право, правотворчкть, планомiрно-рацiональна правотворчiсть, формалiзацiя права, динамiзм права, стабiльнiсть права, закон, судова правотворчкть.
Р. И. Радейко
ОСОБЕННОСТИ ФОРМАЛИЗАЦИИ ПРАВА КАК СТАДИИ ПРАВОТВОРЧЕСКОГО ПРОЦЕССА
Освещено понятие и особенности формализации права как одной из стадий правотворчества. Проанализировано правотворчество и его стадии. Рассмотрео формализацию права как закономерный способ упорядочения общественных отношений. Особенности развития формализации права продемонстрировано на примере законодательного и судебного правотворчества.
Ключевые слова: право, правотворчество, планомерно-рациональное правотворчество, формализация права, динамизм права, стабильность права, закон, судебное правотворчество.
R. I. Radeyko
FORMALIZATION OF LAW AS A LAW-MAKING STAGE
The article studies the concept and features of the formalization of law as one of lawmaking stages. It analyses the process of law-making and its stages. Formalization of law is considered as a natural way to regulate social relations. Development trends in the formalization of law and its features are demonstrated by the legislative and judicial lawmaking.
Key words: law, law-making, systematically - rational law-making, formalization of law, dynamism of law, stability of law, statute, judicial law-making.
Постановка проблеми. Будь-яка держава, будучи одтею i3 кторичних форм суспшьного буття, немислима без права. Сво! функцй держава здшснюе за допомогою права, яке одночасно е засобом регулювання сустльних ввдносин. Так, на думку угорського правника Ч. Варги, правове регулювання завжди мае на мета передуЫм визначити нечггке та непередбачуване майбутне, щоб в такий споиб надати йому вiчноl дшсноста. Однак внаслвдок кторичного розвитку суспшьства через певний перiод часу правила неввдворотно "будуть оточенi ввдхиленнями вiд них (у формi виняткв), що рано чи пiзно призведе до формування нових, бiльш детальних правил" [2, с. 118]. Саме тому з точки зору позитивного права зв'язок мiж державою та правом полягае у тому, що саме створення
81
права, ввдповщно до сустльно! необхвдноста, е одшею iз найважливiших функцiй кожного iз еташв розвитку держави.
Стан дослщження. Проблема формалiзаци права як стадп правотворення належить до малодослвджених у вiтчизнянiй теоретико-правовiй науцi. Проблемш аспекти формалiзаци права не могли залишитися без уваги теоретикiв права (Л. I. Заморська, М. I. Матузов, Н. М. Онщенко, Н. М. Пархоменко, П. М. Рабiнович, О. Ф. Скакун, Ю. С. Шемшученко та ш.). Однак загальнотеоре-тичний аспект ще! проблеми не е достатньо дослвдженим та розкритим, у зв'язку з чим у цш роботi поставлено за мету: здшснити теоретико-правовий аналiз формалiзацп права як стадп правотворчого процесу i закож^рного способу впорядкування суспiльних ввдносин; розглянути розвиток формалiзацп права на прикладi законодавчо1 та судово1 правотворчоста.
Виклад основних положень. Право - це ушверсальний механiзм державно-владного впливу на суспiльство шляхом регулювання сустльних вiдносин. Поширенiсть права на суспшьт вiдносини та ефективнiсть правового регулювання, тобто його дiя визначаеться рiвнем якостi правових норм, якi функцюнують у державi та суспiльствi, тим самим забезпечуючи правопорядок i законшсть. Функцiонування права та його мкце у системi соцiального регулювання визначаеться рiвнем розвитку суспiльствi та сощальними факторами, якi впливають на розвиток права, особливостями впливу права на суспшьт вiдносини, специфiкою та ефектившстю правового регулювання. Усе це охоплюе сферу кнування та ди права, тобто, де право зароджуеться, виникае, функцюнуе, розвиваеться та вдосконалюеться [4, с. 217].
Правотворчкть е важливою сферою державно-владно1 дiяльностi для створення, змiни, перегляду чи скасування нормативно-правових актiв. М. А. Придворов та В. В. Трофiмов, аналiзуючи плажмрно-ращональний тип правотворення, визначають його структуру у формi п'яти стадiй. Перша стадiя - виникнення соцiальних та державно-правових закономiрностей, друга -формування iнтересiв i усвiдомлення прагнення шдиввдами та 1х групами вирiшити сощальт проблеми за допомогою права, третя стадiя - формування основних правових щей та засад актв правотворчоста, четверта - формалiзацiя правових щей шляхом створення норм позитивного права та 1х формального закршлення i п'ята - соцiалiзацiя формалiзованих норм та 1х адаптацiя до реальних умов социально-правового життя [11, с. 295]. Саме на четвертш стадп ввдбуваеться юридизацiя суспiльних вiдносин, легалiзацiя певних iнститутiв та явищ державно-правово! дiйсностi, вдосконалення законодавства i реальне закршлення у ньому гарантованих Конститущею Укра!ни прав та свобод людини i громадянина. Право як результат правотворення е особливими явищем i йому властиве, як i всякому шшому, свiй змiст та своя форма, а отже, фактично суттсть правотворчостi зводиться до вираження правового змкту у вiдповiднiй формi [1, с. 21]. Як стверджуе Л. I. Заморська, змкт не може бути реалiзований поза конкретною формою, остання е дiевою, коли наповнена вщповщним змiстом [5, с. 238-239].
У правовотворчому процем закрiплення правових норм у джерелах права супроводжуеться !х формалiзацiею. Формалiзацiя, як наголошуе К. С. Щеколов, е природною тенденщею розвитку права, викликана необхвдшсть рацiональним способом врегулювати максимально велику кiлькiсть суспiльних вiдносин [13, с. 17]. Шляхом формалiзацil суспiльнi правила знаходять свое ввдображення у джерелах права (кодекс, закон, указ, постанова тощо) та можуть набути характеру чинних правових норм, критерiями правомiрного та неправомiрного у життi окремих осiб i цiлих соцiальних груп. Суб'екти правотворчого процесу завжди повинш прагнути до максимально реального вщображення тих чи iнших процесiв, явищ, тзнання 1хньо1 сутностi. Чим ясшше та однозначнiше вони це здшснюють, тим впевненiше можна говорити про те, що сформульованi ним норми будуть ефективно функцiонувати, забезпечуючи права i свободи людини та громадянина. Як зазначае Л. I. Заморська, формальна визначешсть права надае певно! чггкоста, однозначноста та зрозумiлостi формально-правовим приписам, якi вираженi у законах, указах, постановах розпорядженнях тощо, а отже, i самому праву [5, с. 109]. У випадку невизначеноста та нечитоста
82
норми права ввдбуваеться неоднозначне 11 розумшня та тлумачення, що в практичнш площинi призводить до неоднакового 11 застосування*.
Практичнi аспекти питання про "належну фжсащю" не зводяться до простого мехашчного закрiплення об'ективних норм. Це, швидше, питання про пошук для кожно1 з норм адекватно! для не1 форми i свого мкця в системi права. Росшсью дослiдники М. I. Матузов та О. В. Малько наголошують, що норми права повинш бути закршленш у вiдповiдних формах, "якi е способом 1х iснування, формами життя" [8, с. 157]. Без зовшшньо! форми норми права не можуть кнувати та виконувати сво! завдання з регулювання суспiльних вiдносин. Не випадково С. А. Калiнiн зазначае, що "...формальна визначешсть вказуе на зовтшт способи вираження нормативностi, тобто право завжди пов'язане з його за^пленням у певному джерел^ Недотримання форми веде до втрати властивостей права" [6, с. 294]. Тому пошук форми правового регулювання не по^бно розглядати як другорядне питання. Саме ввд правильного обрання зовшшньо! форми залежать чинтсть, дiя та ефектившсть нормативно-правового акта, мiсце кожного з них у системi права загалом, сшвввдношення з iншими нормативними актами, що регулюють вiдповiдну сферу ввдносин, вплив нового акта на вже кнукш юридичнi акти. Як справедливо зауважуеться в правовiй лиератур^ проблема адекватного змiстового вiдображення прав i обов'язкiв як об'ективних явищ у нормах права, законах, конституциях "дiйсно iснуе й вона не проста, як i бiльш широка проблема вдосконалювання вск1 юридично! форми сучасних суспiльних вiдносин, 11 оптимальности ефективностi, надшноста..." [9, с. 107-108].
За плажмрно-рацюнального типу правотворення суб'екти правотворчо1 дiяльностi намагаються у належний споЫб усвiдомити, зрозумiти та реально ввдобразити тi моделi правово1 поведшки (взаемоди), якi склалися об'ективно, i 1х необхiдно лише правильно зафжсувати у нормах i текстах нормативних актiв, або прийняти вiдповiднi правовi рiшення, якi розрахованi на моделювання деяких нових, ранiше неiснуючих сустльних вiдносин. Такий тип правотворення забезпечуе стабшьтсть та довгостроковiсть ди закону та шших актiв. Системнiсть, плажмршсть та узгодженiсть правотворчо1 дiяльностi забезпечуе стшккть механiзму правового регулювання. Правильне визначення форми та ретельне опрацювання текстiв нормативно-правових актiв суб'ектами правотворення сприятиме усуненню недолiкiв (дефектш) змкту i технiко-юридичного оформлення акта. Завдяки однозначному формальному визначенню та закршленню правових норм суб'екти правовiдносин мають можливкть реалiзовувати i захищати сво1 права, свободи та iнтереси, вимагати необхiдних дiй вiд iнших суб'екпв, а також бути обiзнаними про обсяг i види вiдповiдальностi за вчинення протиправних дiянь.
Однак, незважаючи на активiзацiю законотворчо1 дiяльностi укра1нського парламенту, можна констатувати про ввдсутшсть балансу мiж соцiальними потребами та 1х нормативно-правовою забезпеченiстю, зокрема правових зв'язюв мiж комплексними рiшеннями державних завдань та прийнятими нормативно-правовими актами, порушення прiоритетiв у правовому регулюванш, створення нових актiв без 1х зв'язку iз системою чинного законодавства, неввдповвдшстю мiж законами та тдзаконними актами. Так, за оцiнкою О. Петришина: "... кiлькiсть законiв зростае (див.
* Так, згщно з довщкою Вищого адмшютративного суду Украши, до вивчення та узагальнення практики застосування адмшютративними судами законодавства шд час розгляду та виршення впродовж 2010-2011 роюв справ стосовно реал1зацп права на мирш з1брання (збори, м1тинги, походи, демонстрацп тощо) "спещального закону, який регулював би сусшльш вщносини у сфер1 мирних з1брань, законодавства Украши, сьогодш не мае. ... Стаття 39 Конституцп Украши хоча 1 передбачае завчасне сповщення оргашв виконавчо'1 влади чи оргашв мюцевого самоврядування про проведення мирного з1брання, однак не встановлюе конкретних термов такого сповщення. Невизначенють цього питання викликае р1зне застосування зазначено'1 норми Конституци та вказуе на необхвднють його законодавчого врегулювання". (Довщка Вищого адмшютративного суду Украши щодо вивчення та узагальнення практики застосування адмшютративними судами законодавства шд час розгляду та виршення впродовж 2010-2011 роюв справ стосовно реал1зацп права на мирш з1брання (збори, м1тинги, походи, демонстрацп' тощо) шдготовлена суддею Вищого адмшютративного суду Украши М. Смоковичем та начальником вщд1лу узагальнення судово'1 практики, судово'1 статистики, надання медично'1 допомоги. Кйтень 2013 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/ua/plenum_vas.html?_m=publications&_t=rec&id=2327&fp=11).
83
таблицю), вони стають все бшьш деталiзованими та суперечливими, що створюе тдгрунтя для виникнення специфiчного для сучасного стану розвитку держави i права феномену "надмiрноl юридифжащ!" [10, с. 88].
Ктьшсть зареестрованих проектiв закошв та прийнятих законiв Верховною Радою Укра'ши (2002-2014 рр.)
Кк Юльгасть зареестрованих проекпв закошв у Верховнш Рад1 Украши Юльюсть прийнятих закошв Верховною Радою Украши
2002 801 232
2003 1178 318
2004 1013 301
2005 1305 286
2006 1190 246
2007 660 108
2008 1269 158
2009 1145 248
2010 1043 271
2011 1195 383
2012 1218 357
2013 2177 153
2014** 586 81
Бiльшiсть iз вiдомих способiв формування права (нормативна, договiрна, судова) задiянi у процеи формалiзацп права. На певних кторичних етапах у рiзних правових системах деяю з них можуть дом^вати та/або доповнюватися (компенсуватися) iншими способами правотворчоста. У кiнцевому результатi для правово! системи важливiше, щоб правова норма не лише набула формалiзованого вигляду, а й органiчно увiйшла до загально! системи правових координат i сприяла 1! прогресивному розвитку. Функцюнування рiзних способiв правотворчостi сприятиме: пiдвищенню ефективностi регулювання суспiльних вщносин; оновленню iснуючого нормативно-правового матерiалу, його деталiзацп (конкретизацп); усуненню (заповненню) прогалин у правц систематизацп нормативно-правового матерiалу [12, с. 350] тощо.
Зокрема, останнiми роками активiзуеться судова правотворчкть, яка направлена не лише на усунення прогалин та колiзiй, а й на формування нових положень у формi правових позицш, що "усувають дисбаланс мiж вимогою часу та нормами права" [3, с. 219]. Головна ввдмшшсть судово! правотворчоста вiд законодавчо! чи шдзаконно! визначаеться тим, що дiяльнiсть суду скерована на захист прав, та свобод людини i громадянина, щнностей права, свободи та справедливостi притаманним лише правовим методам. Судова правотворчкть вiдображае соцiально-правовий досвiд i результати дiяльностi вищих судових органiв, що виражаються в офщшних актах оргашв судово! влади (постановах, рiшеннях та ухвалах) та мiстять актуальнi правовi позицп обов'язкового чи переконливого характеру (судовi прецеденти, судова практика, шформацшт листи, рекомендаци та роз'яснення вищих судових оргашв), а також обов'язковi до виконання приписи нормативного характеру, що мктяться у рiшеннях Конституцшного Суду Укра!ни i судiв загально! юрисдикцп та мають наслiдком втрату чинност нормативно-правових актiв або !х окремих положень у зв'язку з визнанням !х неконституцiйними чи незаконними [7, с. 496].
Висновки. Отже, формалiзацiя права як стадiя правотворчого процесу сприяе не лише стабшьному або динамiчному розвитку права, а закршлюе адекватнi правила взаемоди мiж
** Станом на 1 травня 2014 р. Даш отримаш з офщшного веб-порталу Верховно! Ради Укра'ши (http://www.rada.gov.ua/).
84
суб'ектами права. Лише ввд правильного обрання зовшшньо1 форми залежить юридична сила, ефективтсть та дiя закрiплених у ввдповвднш формi правових норм. Кожен i3 способiв створення правово1 форми ввдображае певнi рiвнi правотворчо1 дiяльностi (законодавча, мунiципальна, судова тощо). Формалiзацiя права дае можливiсть зовнiшньо закршити змiст норми права у джерелах права, формально визначити iнструменти правового характеру, що можуть ефективно застосовуватися у юридичнiй практищ, сприяючи виконанню правових обов'язкiв, забезпеченню та реалiзацil прав i свобод людини i громадянина, гармошзаци iнтересiв особистоста, держави та суспшьства.
1. Атарщикова Е.Н., Некрасов Е.Е. Форма, содержание и язык права / Е. Н. Атарщикова, Е. Е. Некрасов // Общество и право. — 2012. — № 5 (42). — С. 21—26. 2. Варга Ч. Фiлософiя права, теорiя права i майбутне теоретико-правовоЧ думки / Ч. Варга // Фiлософiя права i загальна теорiя права. — 2012. — № 1. — С. 116—130. 3. Гураленко Н. А. Судовий прецедент у системi джерел права: фтософське та теоретичне осмислення: монографiя / Н. А. Гураленко. — Чертвщ: Чертвецький нац. ун-т, 2012. — 256 с. 4. Дiя права: ттегративний аспект: монографiя / кол. авт.; вiдп. ред. Н. М. Онщенко. — К.: Видавництво "Юридична думка", 2010. — 360 с. 5. Заморська Л. I. Правова нормативтсть та ii iнституцiоналiзацiя в Укра1т: монографiя / Л. I. Заморська. — Одеса: Феткс, 2013. — 304 с. 6. Калинин С. А. Проблемы сущности права на современном этапе / С. А. Калинин // Jurisprudencija: Teises socialinis veiksmingumas. — Mokslo darbai 9 (87). — Vilnius: Lietuvos teises universitetas, 2006. — P. 92—99. 7. Мазур М. В. Судова практика як джерело права: проблеми визначення поняття / М. В. Мазур // Форум права. — 2011. — № 3. — С. 493—497. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-3/11mmvpvp.pdf. 8. Матузов Н. И. Правовая система и личность / Н. И. Матузов. — Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. — 293 с
9. Матузов Н. И., Малько А. В. Теория государства и права: учеб. — М.: Юристъ, 2004. — 512 с.
10. Петришин О. Проблеми соцiалiзацii права та соцiологiзацii юриспруденцй / О. Петришин // Право Украши. — 2013. — № 9. — С. 86-102. 11. Придворов Н. А., Трофимов В. В. Правообразование и правообразующие факторы в праве: монография /Н. А. Придворов, В.В. Трофимов. — М.: Норма: ИНФРА-М, 2012. — 400 с. 12. Скакун О. Ф. Теорiя права та держави: тдруч. — 3-те вид. — К.: Алерта, 2012. — 524 с. 13. Щеколов К. С. Бюрократизация права / К. С. Щеколов: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01; Москов. ун-т МВД РФ. — М., 2008. — 153 с.
85
