CC BY
16
УДК 340.134
Р. I. Радейко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", асистент кафедри адмтстративного та iнформацiйного права
ДЕСТРУКТИВН1 ПРОЦЕСИ ФОРМАЛ1ЗАЦП ПРАВА
© Радейко Р. I., 2015
Розглянуто деструктивш процеси формалпацп права як результат аномального впливу держави на максимальне врегулювання сусшльних вщносин. Проанал1зовано так види деструктивних ироцеав формалпацп права: надмiрнiсть правового регулювання та бюрократизащя права, що проявляеться у зловживанш доку-ментальнiстю, адмiнiстративнiй пасивносп, iмiтацil ефективно! дiяльностi в системi державного управлшня.
Ключов1 слова: формалiзацiя права, деструктивш процеси, надмiрнiсть правового регулювання, бюрократизацш права.
Р. И. Радейко
ДЕСТРУКТИВНЫЕ ПРОЦЕССЫ ФОРМАЛИЗАЦИИ ПРАВА
Рассмотрены деструктивные процессы формализации права как результат аномального воздействия государства на максимальное урегулирования общественных отношений. Проанализированы следующие виды деструктивных процессов формализации права: избыточность правового регулирования та бюрократизация права, проявляется в злоупотреблении документальностью, административной пассивности, имитации эффективной деятельности в системе государственного управления.
Ключевые слова: формализация права, деструктивные процессы, избыточность правового регулирования, бюрократизация права.
R. I. Radeyko
DESTRUCTIVE PROCESSES OF LAW FORMALIZATION
This article considers destructive processes of law formalization as a result of abnormal impact that the state has on the maximum settlement of social relations. It focuses on the following destructive processes of law formalization: redundancy of legal regulation and bureaucratization of law, which is manifested in abusing documentary, administrative passivity, imitation of efficient operation in public administration.
Key words: law formalization, destructive processes, excessive legal regulation, bureaucratization of law.
Постановка проблеми. Природне прагнення держави перетворити право на ефективний мехашзм державного управлшня трансформуе право. Ця трансформацм виражаеться в рiзноманiттi проявiв права. Застосовуючи системний пвдхвд до аналiзу правового регулювання, В. Денисенко та М. Капустина вважають, що роль людського чинника в правовому регулюванш впродовж останшх двадцяти роюв майже не змшилася. Суб'екти сустльних ввдносин, по суп, розушються як об'екти правового регулювання, на як впливае публiчна влада, використовуючи стимули й обмеження. Такий неращональний пвдхщ, на 1хню думку, призводить до вилучення людини з процесу ухвалення правових ршень, формалiзащi, бюрократизацй сощального регулювання, а також до
ввдчуження громадян ввд права, кризи легтимност влади, зростання нацiоналiзму й релтйного фундаменталiзму, тому що в процеш застосування права громадянин не ввдкрае самостiйноi ролi. Такi негативнi явища, як вiдчуження людини вiд влади, надлишок права, пов'язанi з експаншею позитивного права у сфери традицшного регулювання iншими соцiальними нормами [6, с. 21].
Мета статт полягае у розкритп змiсту та видiв деструктивних проце^ формалiзацii права.
Стан дослщження. Питання деструктивних процесiв формалiзацii (надмiрнiсть правового регулювання; поширення правового регулювання у сфери, де воно не природне; бюрократизацм права) розглядали у наукових доробках таю вггчизняш i закордоннi дослiдники, як В. Денисенко, С. Денисов, А. Кравченко, В. Лубовський, С. Макеева, Г. Мальцев, В. Скоробагатов, З. Соломко, Ю. Тихомиров, К. Щеколов та ш.
Виклад основних положень. Властиво, що формалiзацiя права - це ввдповвдь права на бюрократичний вплив держави. В умовах впливу державного апарату на право, використання його як засобу впорядкування ввдносин у суспшьства зумовлюе видозмiну i трансформацiю ушх правових процесiв. Формалiзацiя права, внаслвдок активного впливу механiзмiв державноi правотворчосл, iз природного процесу, що адекватно ввдображае потреби суспшьства й покликаний лише оформляти змiст соцiальних ввдносин, перетворюеться на самодостатнiй та ускладнюе правовiдносини. У пiдсумку вiдбуваеться надмiрне розширення сфери правового регулювання та ускладнюеться й внутрiшня структура.
Ця модель являе собою сукупшсть деструктивних процесiв формалiзацii права, таких як бюрократизацм права, надмiрнiсть правового регулювання, процесуалiзацiя, консерватизм права, збшьшення кшькосп органiв державноi влади, що забезпечують формування й функцiонування права, поширення правового регулювання у и сфери, де правове регулювання неприродне, використання адмтстративних методiв правового регулювання в тих сферах i в тому обсяз^ у яких це не виправдано тощо. Детальнiше розглянемо деяю з наведених деструктивних процесiв формалiзацii права, зокрема: надмiрнiсть правового регулювання та бюрократизацм права.
Надмiрнiсть правового регулювання. Сучасне суспшьство характеризуеться послабленням функщонування релiгiйних, етичних та моральних регуляторiв суспшьних вiдносин, посиленням ролi позитивного права внаслiдок диференцiацii щншсних сфер. Право стае основним засобом iнституалiзацii суспшьства, а правове регулювання так чи шакше торкаеться вшх сфер суспшьства.
Варто зазначити, що саме собою збшьшення правового масиву - природний процес, викликаний розвитком суспшьних вiдносин, появою нових сфер ^ як наслiдок, необхiднiстю 1'х урегулювання. Формалiзацiя права починаеться тод^ коли цей процес перестае ввдповвдати природному порядку, обумовленому потребами суспшьства. Тобто йдеться про те, що сукупний обсяг правового масиву починае перевищувати природнi межi та перетворюеться на негативний фактор, що гальмуе розвиток суспшьства. Щ межi специфiчнi для кожного суспшьства й держави. Описати 1'х, як i будь-яке явище, можна кiлькiсно i яюсно.
Виконання державою економiчноi, фiнансовоi, сощально!, екологiчноi, гуманiтарноi функцiй, а також функцш забезпечення нацiональноi безпеки та миру е необхвдною умовою для виршення суспшьних суперечностей, але при цьому неминуче розширюеться правове регулювання суспшьних ввдносин.
У контексп роширення правового регулювання, формалiзацiя права мае i позитивнi, i негативнi наслвдки. По-перше, позитивний аспект пов'язаний з виконанням державою соцiальноi функцii, що е необхвдною умовою для зняття суспшьних суперечностей. Неминучим при цьому регулювання бшьшосп суспшьних ввдносин правом, а не шшими регуляторами, е засобом подолання конфлжпв. По-друге, позитивне значення мае розширення сфери дй права, пов'язане з бшьшим забезпеченням гарантш прав людини в сучасний перюд, збшьшенням свободи особи. Наприклад, Закон Украши "Про свободу совюп та релiгiйнi оргашзацй" [25] встановлюе свободу вiросповiдання, визнае рiвнiсть ушх релiгiй, свiтський характер держави, органiзацiйно-правовi
форми функщонування релтйних об'еднань тощо. Або ж Закон Украши "Про полггичт парти в УкрашГ' [24], який регламентуе суспiльнi вiдносини у сферi реалiзацiï права громадян на об'еднання в полiтичнi партiï та особливосл створення, дiяльностi та припинення дмльносп полiтичних партiй. У ст.15 Конституци Украïни передбачено, що суспшьне життя в Украïнi грунтуеться на засадах полпично].', економiчноï та iдеологiчноï багатоматтносп. Держава гарантуе свободу полiтичноï дмльносп, не забороненоï Конституцiею i законами Украши [15]. Цей конституцшний принцип передбачае рiвнiсть полiтичних партiй незалежно ввд викладених у ïхнiх статусних та програмних документах вдеологи, мети та завдань дмльносп. При цьому варто враховувати, що ще 25 роюв тому в СРСР та УРСР керiвною i спрямовувальною силою радянського суспшьства, ядром його полiтичноï системи, державних i громадських оргашзацш була Комушстична партя (ч 1 ст. 6 Конституци Украись^ РСР) [14]. У такому випадку природно й необхвдно, щоб врегульовували щ сфери та встановлювали загальнi правила - принципи. Це сприяе пвдвищенню стабшьносл та ефективностi суспшьних ввдносин.
Однак розширення предмета правового регулювання й детальна юридична регламентацк поведшки громадян призводять i до негативних наслвдюв. Негативнi наслiдки розширення права В. Денисенко [5, с. 124] пояснюе з позици комунiкативноï ращональносп. Приватна сфера суспшьного життя регулювалася до формування соцiальноï держави через консенсуальт механiзми узгодження дш, засноваш переважно на моральних правилах. При замт позитивним правом суспшьних регуляторiв, заснованих на вiдтвореннi культури, неминуче виникають суспiльнi патологи. Суб'екти ввдносин перестають орiентуватися на взаеморозумiння, юридичт правила вимагають подальшоï деталiзацiï, що пов'язане з бюрократизащею суспшьного життя. Окремий шдиввд сприймае регламентацiю як втрату свободи. При цьому суб'ект, що не володiе спещальною юридичною квалiфiкацiею, не розумiе змiсту юридичних процедур i ршень.
Також зменшуеться ефективнiсть права, незважаючи на його кшьюсне збшьшення i спостерiгаеться надлишок правового регулювання, вiдчуження людини ввд права, експанс]я позитивного права у сфери традицшного регулювання шшими сощальними нормами тощо [5, с. 123-124]. Те саме можна сказати й про мораль. Дотримання моральних норм - особиста справа кожноï людини. Однак, коли виникае процес конкретизаци поглядiв на добро, честь, совють через регламентащю в позитивному прав^ це призводить до того, що ввдносини у цш сферi стають надто складними i формальними. Зокрема, незважаючи на те, що проф. Дiрк Вооргофом на прохання Секретарiату Ради Свропи проаналiзував Закон Украши "Про захист суспiльноï моралГ' [23] та висунув зауваження, що "попри наявшсть деяких правомiрних, обгрунтованих намiрiв та законних вимог та обмежень, передбачае непропорцшне втручання органiв державноï влади у право на свободу вираження поглядiв, гарантоване статтею 10 €вропейськоï конвенцiï з прав людини" [20], закон дiе.
Негативнi наслвдки дiï цього Закону можна пояснити з позици комунiкативноï рацiональностi, яку сформував Ю. Хабермас [33] i яка заснована на штерсуб'ективному розумшш права. Приватна сфера сусп1льного життя регулювалася до формування соцiальноï держави через диспозитивш механiзми узгодження дш, заснованих суто на моральних правилах. При замт позитивним правом суспшьних регуляторiв, заснованих на вiдтвореннi культури, неминуче виникають суспшьш патологй. Суб'екти ввдносин перестають орiентуватися на взаеморозумшня, законодавчi норми потребують подальшоï деталiзацiï, що пов'язано з бюрократизацiею суспшьного життя та подальшим "розростанням" права. Окремий шдиввд сприймае навпъ мтмальну регламентацiю втручання держави у право на свободу вираження поглядiв як втрату свободи.
Правотворча дмльшсть, як зазначае В. Скоробогатова, може викликати нестшюсть правовоï системи, якщо вона орiентована не на результат. Якщо втшеш в законодавствi норми, орiентованi на результат, не сприяють досягненню поставленоï мети або викликають непередбачет побiчнi ефекти, правотворча дiяльнiсть сама для себе стае джерелом нових ввдхилень. Це ввдбуваеться за простою схемою: визначаеться мета ^ цшь не досягаеться ^ виникае розумшня, що ц]ль не досягнута (справд^ адже влада роздавала обiцянки, були витрачет ресурси) ^ законодавець прагне
тими ж засобами вплинути на ситуащю, i вiдсугнiсть потрiбного результату виливаеться в новий потiк законiв та шструкцш. Складаеться ситуацм, що законодавство саме продукуе себе [27, с. 102].
Отже, для правово'' системи змша стае життевим орiентиром. Поведшка системи визначаеться й результатами. Якщо ранiше джерелом соцiальноi напруги були позови, конфлшти, зiткнення iнтересiв, то тепер джерело сощально'' напруженостi ввдображаеться в самому механiзмi функцiонування правово'' системи. Формалiзацiя права може стати причиною таких змш у правовш системi, що потребують регулювального впливу i впорядкування. У цьому змкт формалiзацiя права являе собою патолопчну тенденцiю, оскшьки правове регулювання здшснюеться не заради забезпечення цiлiсностi сощально'' системи, а заради самого регулювання.
У правовш системi Укра'ни, яка себе вдентифшуе з континентальним правом, формалiзацiя права проявляеться в надмiрному правому регулюваннi, яке полягае у прагненш держави в особi й органiв забезпечити формування i функщонування позитивного права, тим самим реагуючи на глобальнi змiни, що ввдбуваються в суспiльствi. Проте в сучасних умовах ця реакцiя е лшшною й одноманiтною. Через надмiрне збшьшення нормативного масиву зростають прояви посилення правового шгшзму в суспiльствi, заплуташсть, двозначнiсть, колiзii та прогалини правових норм. Чимало дослвдниюв наголошують про необхвдшсть провести "швентаризащю" правових масивiв, що регулюють окремi види суспшьних вiдносин, грунтуючись при цьому на презумпцй недоцiльностi правового регулювання як такого в певних сферах [18, с. 42].
Для вгтчизняно'' правово'' системи було б корисним запозичити практику правового регулювання суспшьних ввдносин в Японй У цш кра'ш правове регулювання охоплюе лише мтмальну частину суспшьних ввдносин. Владш повноваження державних оргашв реалiзуються досить обмежено, водночас ефективно функщонують такi засоби неформального сощального контролю, як громадська згода, звича'' i традицii. Вони грунтуються на консенсусi щодо необхвдносл пiдтримувати порядок у поеднаннi зi значним ступенем автономii iндивiдiв, громадськосл i пiдприемств [10, с. 279].
Бюрократизащя права. Аналiзуючи право як шфраструктуру, М. Бабич-Трофименко звертае увагу, що законодавчi акти, норми оргашв виконавчо'' влади та судовi ршення можуть забезпечувати засоби i мехашзми вирiшення конфлiктiв, якi виникають у повсякденному житп людських суспшьств та можуть пвдлягати частим змiнам. Багато з них втшюються державними чиновниками, що отримали збiрну назву "бюрократя" [1, с. 133].
У наущ державного управлшня бюрократ™ визначають як пвдмшу сутносп дiяльностi ''' формою, що ввдкривае широкий простiр для iмiтацii справи; надмiрну турботу про формальностi, процедурш умовностi [17, с. 130]. Для правознавщв спiввiдношення мiж бюрократiею та правом не настшьки очевидне, як для политолога або соцiологiв. Однак бюрократизацш права як самостшна проблема в межах теорй права ще не мае повноцiнного висвiтлення. Проте зв'язок мiж бюрократiею i правом стае для дослвдниюв щораз бшьш очевидним [8-9; 16]. Так, згвдно iз соцiологiчним пiдходом, бюрократ1я е неввд'емним компонентом правово'' системи, "чи'ми зусиллями безупинно в^дтворюеться й функщонуе право" [19, с. 24].
Бюрократа в сучасному суспiльствi е обов'язковою умовою функцiонування правово'' системи, оскшьки тим самим забезпечуеться реалiзацiя прийнятих нормативно-правових акпв. Бюрократизац1я права, як зазначае К. Щеколов, - це тенденцм розвитку держави, права i сусп]льства та викликана i сутшсними характеристиками держави, i логiкою розвитку права в сучасному свт [31, с. 24].
Слвд погодитися iз В. Скоробагатовим у тому, що бюрократа i право розвиваються взаемопов'язано: право конституюе бюрократ1ю. При цьому, за нормального режиму право пануе над бюрокраиею, коли реалiзуеться принципи "верховенства права" i "правово'' держави", то в складних системах може ввдбуватися зворотне - бюрократ1я встановлюе панування над правом, використовуючи його як ресурс для розумно'' життед1яльносп [27, с. 152].
Питання бюрократизацй права варто розглянути крiзь призму ефективносл внутрiшньоi органiзацii дiяльностi оргашв державно'' влади та оргашв мюцевого самоврядування. Г. Яковенко, дослiджуючи питання державного бюрократизму i шляхiв його рацiоналiзацii, констатуе, що
дмльшсть державного апарату ввддалилася вiд реальних iнтересiв суспшьства. Державна бюрократа набувае щораз бшьшо'' розбалансованостi, монополiзуючи право на ютину, та в дмльносп оперуеться iнструкцiями. Формалiзацiя призвела до втрати ефективносл державного управлiння, замшивши справи видимютю [32].
Система державного управлшня як бюрократична структура потенцшно створюе вш умови для бюрократизацй права, що являють собою змши, викривлення правореалiзуючоi та правозасто-совно'' практики, засновано'' на навмисному створенш чиновниками адмiнiстративних бар'ерiв, перешкод, ускладнення в процесi управлiння, iмiтацi'' дмльносл, недотримання посадових обов'язкiв заради особистих iнтересiв.
У системi державного управлшня через ускладнення процедур виникають перешкоди для своечасного реагування на звернення, заяви i скарги громадян, оргашзацй ефективного дшоводства, спрощення процедур узгодження докуменпв, контролю над процесом виконання завдань.
Бюрократизм, як зазначае Г. Яковенко, мае багато проявiв, постшно трансформуеться та пристосовуеться до будь-яких змш Дослвдник видшяе серед рiзноманiтностi бюрократичних проявiв такi групи:
1) перетворення дiяльностi окремих органiв державного управлшня на самоцшь. Це породжуе формалiзм, паперотворчiсть, вiдомчiсть, байдужiсть до людей та кшцевих результатiв роботи. Державний службовець як бюрократ повсякчас демонструе формальне як суттеве, а суттеве як щось формальне;
2) адмтстративний волюнтаризм та суб'ективiзм. Це проявляеться вiд прийняття теоретичних та практичних необгрунтованих ршень до зневажливого ставлення до норм i принцiв права;
3) консерватизм, догматизм, рiзнi форми адмiнiстративних обмежень учасп громадськостi в управлiннi, недовiра до суспшьно'' iнiцiативи;
4) використання економiчних, полiтичних iдеологiчних, наявних у посадов ому розпорядженш, з корисливою метою (кар'еризм, протекщотзм, корупцм) [32].
До форм прояву бюрократизацй права належать:
1. Зловживання документальтстю. Поширеним явищем у практищ державного управлшня е бюрократичш шновацй, пов'язанi з процесом документообйу - це, як правило, збшьшення кшькосл службово'' документацi'' з обов'язковими процедурами погоджень, вiзувань тощо. Необхвдшсть значно'' кiлькостi погоджень, вiзувань спричиняе негативш соцiальнi й органiзацiйнi наслвдки, серед яких рутиннiсть у робот державних службовцiв, зниження активностi й тщативносп чиновникiв, збшьшення строкiв виконання тих або шших завдань. Наприклад, перший заступник мiнiстра освiти та науки Укра'ни I. Совсун звертае увагу на те, що "бюрократа мислить категормми пiдготовки пiдзаконних акттв, пiдготовки нормативiв, розробки законопроектiв тощо. Вона вкрай рвдко спроможна чгтко сформувати великi стратегiчнi цiлi i побачити в тому, що вона робить, людину, на яку спрямовуе сво'' дй" [28].
Серед факторiв, що ускладнюють процес погоджень, можна видшити такi: велика кiлькiсть документа, що пiдлягають узгодженню та вiзуванню в багатьох iнстанцiях, нерацiональний порядок розгляду та пвдпису документiв, штучне створення ускладнень та узгодження докуменпв, вiдсутнiсть персонально'' вiдповiдальностi за прийнят рiшення.
2. Адм1н1стративна пасивтсть - ввдмова вiд прийняття самостiйних ршень, очiкування вказiвок "зверху". У системi державно'' служби часто iдеi та ентузiазм молодих фахiвцiв пiдкоряе собi "бюрократична машина", i працiвники дтоть, дотримуючись принципу формалiзму. Пiд час представлення у Верховнш Радi Укра'ни Щорiчноi доповiдi про стан дотримання та захисту прав i свобод людини в Укра'ш 14 шчня 2011 р. Уповноважений Верховно'' Ради Укра'ни з прав людини Н. Карпачова звернула увагу, що "люди страждають не тшьки через недосконалють закотв та брак фшансових ресурсiв. Дуже часто розв'язанню життево важливих проблем шкодять формалiзм та бездушшсть чиновникiв" [3]. Також звертаеться увага на необхвдшсть пвд час розгляду звернень громадян не допускати формалiзму в робоп [21] та неприпустимють з боку керiвника проявляти формалiзм, чванство, зарозумiлiсть, грубiсть, застосовувати рукоприкладство щодо пвдлеглих [22].
3. 1мтаця ефективног дiяльностi в cucmeMi державного управлтня. Така практика являе собою систему дш, у процеш яких ввдбуваеться пвдмша реальних значень формальними процедурами. В. Бабинцев звертае увагу на поширешсть фактично на вш стадiï управлiнського процесу iмiтацiï. Зокрема, зростання активностi органiв державноï влади (в перiод 1998-2004 рр.) спрямовувалась не на вирiшення суспшьно важливих справ, а на "шггащю дiяльностi влади з метою самозбереження" [4, с. 81]. Iмiтацiï в практищ державного управлiння, переважно, системно вибудуваш, припускають виконання дш за певним зразком з можливютю винаходу нових алгоршадв залежно вiд ситуаци.
Правовий розсуд заведено розумiти як мотивований вибiр для прийняття правомiрних рiшень та здiйснення дш уповноваженими суб'ектами в межах "х компетенци для виконання управлiнських та шших завдань [30, с. 155]. Управлшський розсуд виражаеться через людський фактор. В органах державноï влади процес ухвалення рiшення та вчинення дш чiтко формалiзований.
Однак, як свiдчить правозастосовна практика, досить стiйкi й поширет такi прояви цiеï соцiальноï хвороби державних службовц]в, як втручання в "чужу" компетенцiю, неповне або неправильне здшснення сво1х повноважень, прийняття помилкових ршень та вчинення вiдповiдноï ди, посадова бездiяльнiсть тощо.
На думку Ю. Тихомирова, причинами цього е: по-перше, власнi пiзнавальнi помилки й невмшня правильно оцiнити ситуащю та вирiшити конкретне завдання; по-друге, корисливi iнтереси, що руйнують цштсть публiчних iнтересiв; по-трете, невмiння правильно вибрати засоби реалiзацiï свогх повноважень. Здатшсть вибрати найкраще з них у комбшаци з iншими засввдчуе високий клас керування. 1накше виникае безглузда ситуацм, коли "нагромадження" акпв лише створюе iлюзiю розв'язання проблеми [30, с. 156-158].
Вважаемо, що змгстовий аспект бюрократизаци права пов'язаний iз забезпеченням прав людини. Вггчизняна правова доктрина передбачае три напрями дмльносл держави щодо здiйснення прав i свобод людини: 1) реалiзацiя прав людини; 2) охорона прав людини; 3) захист прав людини [26, с. 97]. З позици природно-правового пвдходу, право мае регулювати суспшьш ввдносини так, щоб людина в процесi дiяльностi не стикалася з бюрократичними бар'ерами в реалiзацiï свогх прав. Право набувае формалiзованого характеру для людини тодi, коли вона "зус^чаеться" з правовими нормами в повсякденному житп, вiдчувае всю складшсть, пов'язану з "х виконанням, та розумiе, що право не ввдповвдае ïï уявленням про справедливють, розумнiсть та рiвнiсть.
Невiдповiднiсть позитивного права об'ективним сощальним реалмм, стан, коли реалiзацiя правових норм приносить бшьше шкоди, нiж заплановано корисл, передбачае "вiдчуження норм позитивного права ввд реальносп" [29, с. 14]. Таке ввдчуження полягае в тому, що основним принципом позитивного права е законшсть, а в природному правi - принцип справедливости Адже, як зазначае В. Бачинiн, "...пвд природним правом звичайно розумiють сукупшсть унiверсальних норм i принципiв, що знаходяться в ^CT^i всiх правових систем", а позитивне право мютить "ri норми, якi оформленi як система законодавства, яю пiдтримуються силою певноï держави в даний iсторичний перiод" [2, с. 122].
Через неввдповвдшсть позитивного права реальносп також ввдбуваеться "старiння" певних норм права, що не ввдповвдають рiвню сусп1льного розвитку, але е чинними (наприклад, норми Житлового кодексу Украюсь^ РСР [11], Кодексу Украши про адмтстративш правопорушення [13], Кодексу законiв про працю Украши [12] тощо). Виконання таких норм за своïм змктом створюе певш перешкоди i труднощi. Адже при зверненш до уповноваженого органу за роз'ясненнями особа з'ясовуе, що для прийняття, змши чи скасування певноï правовоï норми потрiбне виконання встановлених процедур, яю в бшьшосп випадкiв займають тривалий час. Зввдси виникае ставлення особи до права як до консервативноï субстанцй.
Зокрема, у правозастосовнш дiяльностi це спричиняе негативш наслiдки: зб1льшення строкiв для прийняття ршення, несвоечасне надходження потрiбноï iнформацiï та документiв, домiнування ускладненого порядку (форми) ухвалення рiшень над ïхнiм змiстом, неможливiсть державного мехашзму адекватно i вчасно реагувати на нетиповi загрози та неврахованi й
непередбачеш регламентами ситуаци. Система державного управлшня через надмiрну формалiзацiю процесу прийняття ршення набувае iнертного та ригвдного стану, а з деякого моменту стае некерованою, осюльки в ситуаци "проблема-виршення" реакцм мае тривалий промiжок часу. Виникае деякою мiрою парадокс. Процесуально-процедурт норми, що первинно були спрямоват на ухвалення ефективних управлшських рiшень, набувають характеру перепони та уповшьнюють ïх прийняття.
Чинне законодавство мктить декларативнi норми, що мають загальний характер i не забезпечеш мехашзмом реалiзацiï. Так, у Конституци Украши на декларатившсть натрапляемо вже в першш и статтi "Украша... соцiальна, правова держава". Часто таю "попушстсью" правовi норми приймаються напередодш чи в перiод передвиборчих кампанш (як приклад, про збшьшення сощальних виплат, про побудову доступного житла тощо). Якщо особа звертаеться до уповноважених оргашв для реалiзацiï та захисту своïх прав, передбачених Конституцию, то з'ясовуе, що хоча щ норми i е декларативними, для них також мае бути чггкий процесуальний порядок реалiзацiï в нормативно-правових актах. Таю форми неввдповвдносл прийнятих норм об'ективнш реальностi створюють видимкть дотримання iнтересiв держави та законности коли уповноваженi органи та 1х особи починають активно втручатися в нормотворення задля створення належних умов своеï "роботи". У такому випадку право "перетворюеться на шструмент закршлення" [7, с. 43], збагачення та використання у власних штересах, часто далеких ввд iнтересiв суспшьства i держави.
Загалом ращональна бюрократа е необхвдним складником суспшьного життя. Бюрократа i право функцiонують як взаемозалежш iнститути: право впливае на формування бюрократа. У такому випадку право пануе над бюрократею, шляхом втшення i ïï дiяльностi принципiв "правовоï' держави", "громадянського суспшьства" та "верховенства права". Натомють внаслiдок некон-трольованого розширення ïï повноважень та сфери дмльносл ввдбуваеться зворотний процес -бюрократа пануе над правом, використовуючи його як ресурс для власноï життедмльносп.
Висновки. Отже, деструктивнi процеси можна розглядати як результат аномального впливу держави на максимальне врегулювання суспшьних ввдносин, що проявляеться в таких аспектах: надмiрнicmь правового регулювання що, по суп, е одним з найбшьш виражених прикладiв формалiзацiï права i являе собою ускладнення правовоï форми в контекст збшьшення ïï обсягу, розширення предмета правового регулювання i детальна регламентацм поведшки громадян; бюрократизащя права, що проявляеться у зловживанш документальшстю, адмiнiстративнiй пасивносп, iмiтацiï ефективноï дiяльностi в ^^wi державного управлiння.
1. Бабич-Трофименко М. Право як тфраструктура: подолання перешкод у розвитку демократичноï держави / М. Бабич-Трофименко // Укралнське сусптьство на шляху перетворень: захiдна ттерпретащя / за ред. В. 1са1ва ; пер.з англ. А. 1щенка. - К. : КМ Акадeмiя, 2004. -С. 132-148. 2. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачинин. - Харьков : Фолио, 1999. - 607 с. 3. Виступ Уповноваженого Верховноï Ради Укрспни з прав людини Нти Карпачово'г тд час представлення у Верховнш Радi Украти Щорiчноï доповiдi про стан дотримання та захисту прав i свобод людини в УкраШ 14 счня 2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0001715-11. 4. Громадська участь у творент та здшснент державноï полтики. - К. : Центр сприяння iнcmumуцiйному розвитку державноï служби, 2006. -160 с. 5. Денисенко В. В. Легитимность как характеристика сущности права. Введение в теорию: моногр. / В. В. Денисенко. - М. : Юрлитинформ, 2014. - 184 с. 6. Денисенко В. В. Правовое регулирование: системный подход / В. В. Денисенко, А. А. Капустина // Вестник Воронежского государственного университета. Сер. "Право". - 2014. - № 1 (16). - С. 15-24. 7. Денисов С. А. Бюрократизация правовой системы / С. А. Денисов // Правоведение. - 2006. - № 5. - С. 41-52. 8. Денисов С. А. Бюрократические черты российского права на современном этапе / С. А. Денисов // Актуальные проблеми юриспруденции. - 1998. - Вып. 2. - С. 64-67. 9. Денисов С. А. Бюрократия и позитивное право / С. А. Денисов // Российский юридический журнал. - 2000. - № 2. - С. 131-143.
10. Еремин В. Н. История правовой системы Японии / В. Н. Еремин; отв. ред. А. А. Кириченко -М. : Рос. полит. энцикл. (РОССПЭН), 2010. - 294 с. 11. Житловий кодекс Укралнсько! РСР eid 30 червня 1983р. № 5464-Х // Вiдомостi Верховно! Ради УРСР. - 1983. - № 28. - Ст. 573. 12. Кодекс закотв про працю Укрални вiд 10 грудня 1971 р. № 322-VII//Вiдомостi Верховно'! Ради РСР. - 1971. - Додаток № 50. 13. Кодекс Укрални про адмтстративт правопорушення вiд 7 грудня 1984р. № 8073-Х // Вiдомостi Верховно! Ради УРСР. - 1984. - № 51. - Ст. 1122. 14. Констит^я (Основний Закон) Укралнсько! Радянсько! Сощалктично! Республти вiд 20 квтня 1978 р. № 888-Х1 //Вiдомостi Верховно! Ради Укра!ни. - 1978. - № 18. - Ст. 268. 15. Констит^я Укрални вiд 28 червня 1996р. № 254к/96-ВР //Вiдомостi Верховно! Ради Укра!ни. - 1996. - № 30. -Ст. 141. 16. Кравченко А. Г. Феномен бюрократизации права: постановка проблемы / А. Г. Кравченко, А. Ю. Мамычев // Власть. - 2010. - № 3. - С. 102-104. 17. Лубовский В. Е. Бюрократия, коррупция и эффективность государственного управления / В. Е. Лубовский // Проблемы управления. - 2011. - № 4(41). - С. 126-130. 18. Макеева Е. М. О правовых основах государственного регулирования предпринимательской деятельности на примере России и Австралии / Е. М. Макеева // Административное право и процесс. - 2010. - № 1. - С. 41-43. 19. Мальцев Г. В. Бюрократия как правовая и моральная проблема / Г. В. Мальцев ; Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. - М. : Изд-во РАГС, 2009. - 98 с. 20. Огляд та аналiз Закону Укрални "Про захист сустльно! моралi", проф. Дiрк Вооргоф, Утверситет м. Гент, Бельгiя [Електроннийресурс]. - Режим доступу : http://www.telekritika.ua. 21. Про затвердження Кодексу поведтки пращвниюв, до функцюнальних обов'язтв яких належить здшснення управлтня кордонами : Наказ МШстерства внутрштх справ Укрални, МШстерства закордонних справ, МШстерства фтанс1в Украни, Адмтстраци прикордонно! служби Украти, Головного управлтня Державно! служби Укрални вiд 5 липня 2011 р. № 330/151/809/434/146 // Офщшний вкник Украти. -2011. - № 61. - Ст. 2458. 22. Про затвердження Правил поведтки та професшно! етики оЫб рядового та начальницького складу оргатв внутрштх справ Украти : Наказ МШстерства внутрштх справ Украти вiд 22 лютого 2012 р. № 155 // Офщшний вкник Укрални. - 2012. - № 36. -Ст. 342. 23. Про захист сустльно! моралi : закон Укрални вiд 20 листопада 2003 р. № 1296-IV // Вiдомостi верховно! Ради Украти. - 2004. - № 14. - Ст. 192. 24. Про полтичт парти в УкраШ : Закон Укрални вiд 5 квтня 2001 р. № 2365-Ш // Вiдомостi Верховно! Ради Укра!ни. - 2001. - № 23. -Ст. 118. 25. Про свободу совiстi та рел^тю оргатзаци : закон Укрални вiд 23 квтня 1991 р. № 987-Х11 // Вiдомостi Верховно! Ради УРСР. - 1991. - № 25. - Ст. 283. 26. Рабнович П. М., Хавронюк М. I. Права людини i громадянина : навч. поЫб. / П. М. Рабтович, М. I. Хавронюк. - К., 2004. - 464 с. 27. Скоробогатов В. Ю. Саморегулирование как свойство правовой системы : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 "Теория та история государства и права; история учений о праве и государстве " / В. Ю. Скоробогатов ; НИУ ВШЭ. - М., 2013. -186 с. 28. Совсун I. Коли приходит в мтстерство, враження, що тобi дали велосипед [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://reinvent.platfor.ma/inna-sovsun. 29. Соломко З. В. Теоретические проблемы правового отчуждения : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 "Теория та история государства и права; история учений о праве и государстве" / З. В. Соломко ; МГСУ. - М., 2005. - 26 с. 30. Тихомиров Ю. А. Правовое регулирование: теория и практика / Ю. А. Тихомиров. - М. : Формула права, 2008. - 400 с. 31. Щеколов К. С. Бюрократизация права / К. С. Щелоков // История государства и права. - 2010. - № 13. - С. 23-25. 32. Яковенко Г. Державний бюрократизм i тляхи його рацiоналiзацi! [Електронний ресурс] / Г. Яковенко // Державне управлтня та мюцеве самоврядування : зб. наук. пр. - 2010. - Вип. 1 (4). - Режим доступу : http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2010/2010_01(4)/10ygbdsr.pdf. 33. Habermas J. Theory of Communicative Action. Cambridge: Polity Press, 1995. - Vol. 1. - 465 p. [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.pmvo. unizg. hr/_download/repository/Juergen_Habermas_The_theory_of_communicative_ action.pdf.
