CC BY
96
УДК 340.158
ОСНОВН1 НАПРЯМКИ КУРСУ РЕФОРМ У КНР У 70-90 РОКАХ ХХ СТОЛ1ТТЯ
доцент кафедри icmopii' держави i права Украгни
та зарубiжних крагн,
Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого,
Украгна, м. Хартв e-mail: lizosub.74@mail.ru
ORCID 0000-0002-7168-9859
Стаття присвячена комплексному аналгзу процесу реформування в КНР наприюнщ ХХ ст., зокрема, основних напрямгв, цтей, завдань, особливостей полтики модертзацИ й в1дкритост1. Досл1джено головт аспекти «сощал1зму з китайською специфтою», полтико-правову 1деолог1ю реформ I вплив традицтних конфущанських щнностей. Завдяки детальному вивченню значног к1лькост1 монограф1чно'г лтератури встановлено методи, характер та особливост1 перетворень у КНР.
Ключов1 слова: КНР; Ден Сяотн; Чжоу Еньлай; «курс реформ i вщкригосп»; «чотири модершзацп»; конфущанство; спещальш економiчнi зони.
Постановка проблеми. Сучасна суверенна укра!нська держава переживае складш часи. Ниш, як школи, гостро сто!ть питання вибору оптимально!' модел1 розвитку, а завданням влади, фах1вщв е розробка стратеги и модершзацп. Передушм це ускладнюеться переходом (який тривае вже не один р1к) вщ планово!, командно! системи управлшня до вщкрито! ринково!. До реч1, саме останне е спшьним для Укра!ни 1 деяких кра!н Схщно! Ази, тобто таю процеси мали мюце 1 в Ази, 1 в нашш держава У той же час реал1зашя багатьох проеклв внутршньоконтинентально! зовшшньоеконом1чно! сшвпраш вщкривае широю можливост1. Досвщ реформ у КНР 70-90 рр. ХХ ст., незважаючи на те, що вони були розпочал «зверху», е, безумовно, цшним для
Актуальшсть теми. За даними МВФ, ВВП (ПКС) Китаю у жовтш
Укра!ни.
© Лизогуб В. А., 2016
1
2014 р. перевищив ВВП (ПКС) США. Уперше з чашв президентства У. Гранта (1869-1877 рр.) економжа США за показником ВВП перестала посщати перше мюце у свт. На сьогоднi в КНР вщбуваеться перехiд на iнновацiйну модель розвитку, що супроводжуеться, на жаль, зниженням темшв рiчного приросту ВВП (у 2014 р. - з 10 до 7 %). Початок нового тисячолптя ознаменувався кризою в економщ як пострадянських держав, так i кра!н Центрально!' Азп. На rai цього продовжуе зростати вплив КНР. Багато пострадянських кра!н починають звертатися до Китаю за допомогою у кризовш ситуацп. З огляду на це, на наш погляд, дуже актуальним е проведення юторико-правового дослщження процесу реформування в КНР наприкшщ ХХ ст.
Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй. Окремим аспектам проблеми основних напрямiв курсу реформ у КНР наприкшщ ХХ ст. присвячено пращ А. А Дельнова, В. В. Малявша, А. В. Мелжсетова, О. Ю. Непомнiна, Е. П. Пивоварова, О. Шенкара, Т. Фшмена та iн. Однак комплексний ii аналiз у вiтчизнянiй науковiй лiтературi вiдсутнiй.
Мета статп - проанаизувати основнi напрями курсу реформ, цш, завдання, особливостi полiтики модернiзацii в КНР у 70-90 рр. ХХ ст. (на жаль, обсяг статл дозволить це зробити лише в загальних рисах).
Виклад основного матерiалу. Два останшх десятилiття ХХ ст. та першi
десять рокiв ХХ1 ст. стали для КНР роками глибокого переосмислення всього
багажу знань про закономiрностi соцiально-економiчного розвитку. На думку
фаивщв, у найближчi двадцять рокiв, а можливо й рашше, Китай
перетвориться на крашу з найбшьш розвиненою економiкою [1], що,
безумовно, вплине на розвиток основних регюшв i кра!н свiту. «Шднебесна»
намагаеться вiдновити свiй iмперський статус одного з головних гравщв у
свгговш полiтичнiй системi шляхом штеграцп сучасних технологiй, ринково!
економiки до недемократично! системи, що контролюеться комушстичною
партiею i бюрократичним апаратом. У цьому полягае феномен практики
модершзацп в КНР. Завдання тако! штеграцп вперше були поставленi
керiвництвом КНР наприкшщ 70-х рр. ХХ ст.: «Поеднати загальну iстину © Лизогуб В. А., 2016 2
марксизму з конкретною практикою нашо! краши, йти власним шляхом i будувати сощашзм зi специфшою Китаю - такий головний висновок зроблено нами на основi узагальнення тривалого iсторичного досвiду» [2]. У цих словах Ден Сяотна, сказаних у вступнш промовi на XII Всекитайському з'!зд КПК у вересш 1982 р., мiститься й ретроспективний погляд на вже пройдений КНР шлях сощалютичного будiвництва, i осмислення принципово шшо! економiчноi полiтики, що проводиться й буде проводитися в кра!ш.
Однак не все складалося просто. Створення ново! парадигми розвитку вимагало вщ керiвникiв держави залучення потужних наукових сил для формування довгостроково! економiчноi полiтики, засновано! на координацп дiй у рiзних сферах народного господарства. Це могло мати мюце лише у разi розробки середньо- i довгострокових плашв i загальногосподарських програм розвитку, доповнених системою фшансових i кредитних стимулiв. Як правило, плани та програми ставали обов'язковими й необхщними [3].
Особливост розвитку, багатоукладнiсть економiки, географiчне
розташування - все це слiд було враховувати при виробленш стратеги як
окремого тдприемства, так i держави в цшому. Економiчна полiтика краши, як
наслщок, стала орiентуватися на тдтримку рiзноманiтних форм
господарювання. При цьому мало вщбуватися поеднання «плану та ринку», а
отже, був обраний курс на поступове перетворення приватно! власност на
засоби виробництва на державну (суспшьну), що багатьма сприймалося як
«правильна» настанова, що тдтверджувала висунут ще Мао Цзедуном ще!':
«нехай розцвiтають сто квтв, нехай змагаються сто шкiл». Таким чином,
керiвництво Китаю спиралося на принцип единого планування з урахуванням
штерешв вшх станiв мiського та сшьського населення, державних, колективних
i особистих iнтересiв; «особливу» увагу придшяло сiльському господарству та
легкiй промисловосп. Це пояснюеться тим, що воно бачило «специфiчний
шлях» iндустрiалiзацii Китаю; саме тому слщ було «йти на двох ногах»
(стратепя гармошчного розвитку галузей виробництва, регiонiв, села i мiста);
керуватися принципом учасп кадрових працiвникiв у продуктивнiй пращ, а © Лизогуб В. А., 2016 3
робггниюв в управлшш, скасувати неращональш правила i порядки; поеднати гасло «розрахунку на власнi сили» i3 творчим запозиченням чужого досвщу [3].
Таким чином, можемо констатувати, що в основу побудови моделi «сощатзму з китайською специфшою» були покладеш iдеi про реалiстичний тдхщ до справи. Це пов'язано, в першу чергу, з позначеною в 1980-т рр. орiентацiею полiтики КНР на:
а) вщповщний реальним можливостям повiльний поступальний темп економiчного прогресу в крашц
б) неминуче використання у специфiчних умовах аграрноi краши знижених (у порiвняннi зi свгговими) критерпв, спрощених форм i методiв модернiзацii бiльшоi частини економiки;
в) вироблення «власного шляху» економiчного будiвництва (саме в цьому ключi стала трактуватися «незалежшсть, самостiйнiсть, розрахунок на власш сили») [4, с. 33].
Особливютю, що цiлком вписуеться в китайську традицш спадковостi державно-правових форм, було те, що створення «цiлiсноi системи правильних теоретичних положень i полмчних настанов» пов'язуеться в КНР з iм'ям Мао Цзедуна, а 1'х конкретизацiя i творчий розвиток вщносно «практики китайсько1' революцп», засноваш на вiдновленнi «правильного i цшсного розумiння iдей Мао», цiлком належать Ден Сяотну. Таким чином, урахування теоретично!' спадщини та «тривалого юторичного досвiду» в КНР продовжуе вважатися обов'язковою умовою поступального розвитку суспшьства, однак значна увага при цьому придшяеться проблемам стратеги модернiзацii i сощально-економiчного розвитку[5].
Цiкаво, що серед фах^вщв суперечки про те, що таке «сощашзм iз
китайською специфшою», тривають упродовж усього процесу реформ. Деяк
автори вважають, що вщповщь на це питання залежить вiд того, що вкладаеться
в поняття «сощаизм». Якщо соцiалiзм - це суспшьство загального
благоденства, що приходить на змшу капiталiзму, то Китай перебувае вщ
такого сощаизму на дуже великiй вiдстанi, дат, нiж Захiдна Свропа i США. © Лизогуб В. А., 2016 4
Якщо розумгги тд сощаизмом сустльство без приватно! власностi або суспшьство в колишньому СРСР, то КНР перебувае на початковш стадп його побудови, коли приватна власнють може вiдiгравати важливу роль у розвитку продуктивних сил [6].
З огляду на це суть поняття «соцiалiзм iз китайською специфжою» можна звести до розходжень у питаннях приватно! власносп, якi «визначають нествпадшня в економiчнiй ефектностi двох моделей: «ринок плюс влада компартп» («соцiалiзм iз китайською специфiкою») i «ринок плюс вшськово-бюрократичнi режими» (сусщш КНДР i Тайвань до початку 90-х рр.)» [3].
Також у цьому контекст можна додати, що самобутшсть китайського соцiалiзму тiсно пов'язана з прихильшстю китайцiв до традицш конфуцiанства, причому поза залежнiстю вщ !х матерiального та соцiального статусу. Протягом багатьох столт конфуцiанство впливало на всi сфери життя китайця як прямо, так i опосередковано. Гармошя в суспiльних взаеминах, колективiзм i взаемодопомога в питаннях людських зв'язюв, повага до знання вплинули на уявлення про державу i право, поведiнковi моделi, заснованi, на противагу захщним, не на «суспшьному договорi», а на «прихильностi до справедливости), яка розумiеться в межах «шанобливост сина» i «батьювсько! вщповщальностЬ». Система конфуцiанських цiнностей залишилася багато в чому домшуючою завдяки ушверсальносп, гнучкостi та практичностi принципiв. Так, найважлившою умовою успiху в суспiльствi е праця в цiлому i праця моральна над самим собою як важлива й незмiнна ланка в загальнокитайськш етицi. Китайська працьовитють стала приказкою та е найважлившою складовою китайського менталiтету [7].
Примггно, що в 80-тi рр. (за офщшного схвалення влади) в Кита!
почалася «реабiлiтацiя Конфуцiя». На думку представниюв вищо! полiтичноi
елiти кра!ни, конфуцiанство може стати гарантом устху проведених
економiчних реформ i полггики «вiдкритостi». При цьому особлива увага
придшяеться гуманiзму конфуцiанства, його принципу «бшся не бiдностi, а
нерiвностi», що в умовах ринку може вщграти позитивну роль, обмежуючи © Лизогуб В. А., 2016 5
мaйнoве poзшapyвaння сyспiльствa. Деяк ж зaxiднi фaxiвцi (нaпpиклaд, У. Теодор де Бер^ poзглядaють «кoнфyцiaнський pенесaнс» y сyчaснoмy Китaï як спро6у пpoтистaвити тpaдицiйнi цiннoстi китaйськoï цивiлiзaцiï зaxiднiй дyxoвнiй експaнсiï, «створити культурний зaслiн нaвкoлo кpaïн Cx^oi' Aзiï, щоб протистояти декaдaнсy Зaxoдy» [12, с. 77].
Усi таведеш чинники (плюс безлiч iншиx, тастшьки ж знaчyщиx) лягли в основу фopмyвaння особливого типу трудово!' етики, тдприемницько!' пoведiнки, що iнoдi йменуеться зaxiдними фaxiвцями «китaйським кaпiтaлiзмoм», a кеpiвники КНР нaзивaють «сoцiaлiзмoм з кш^йською специфiкoю» [4, с. 10].
Розумшня неoбxiднoстi в мaсштaбниx екoнoмiчниx пеpетвopенняx прийшло до китaйськoгo кеpiвництвa ще в сеpединi 70-x pp., коли Чжоу Енктай, який беззмшно oчoлювaв уряд з моменту утворення КНР, виступив з щеею «чoтиpьox мoдеpнiзaцiй» (промислово1', сiльськoгoспoдapськoï, тауково-теxнiчнoï, вiйськoвoï) i дoмiгся ïï офщшного сxвaлення Mao Цзедуном. Незвaжaючи та це, пiсля смеpтi Чжоу Еньлaя в сiчнi 1976 р., вщ ще1' «мoдеpнiзaцiй» не вiдмoвилися, aле вoнa стaлa тpaктyвaтися китaйськими пол^и^ми пo-piзнoмy (зaлежнo вiд ïx свiтoглядниx пpиxильнoстей). Нa пoчaткy 1978 р. свш плaн «чoтиpьox мoдеpнiзaцiй» зaпpoпoнyвaв i Xya Гофен. Проте, по суп, цей плaн був новим вapiaнтoм «великого стpибкa» (щoпpaвдa, його, та вщмшу вiд «стpибкa» 50-x pp., пеpедбaчaлoся pеaлiзyвaти не шляxoм «poзpaxyнкy нa влaснi сили», тобто тoтaльнoï мoбiлiзaцiï внyтpiшнix pесypсiв ^aïto, a зaвдяки широкому зaлyченню шоземного кaпiтaлy тa iнтенсивнoгo тopгoвo-екoнoмiчнoгo спiвpoбiтництвa iз кpaïнaми Зaxoдy). Пpaгнyчи до швидкого досягнення pезyльтaтiв, Xya Гофен пoстaвив низку гpaндioзниx, aле неpеaльниx зaвдaнь, спроби викoнaння якиx не тшьки не прискорили темпiв екoнoмiчнoгo розвитку кpaïни, a нaвпaки, привели до збшьшення дисбaлaнсy в нaцioнaльнiй екoнoмiцi тa вимaгaли до того ж нoвиx великoмaсштaбниx перетворень у тародному гoспoдapствi [2, с. 20].
Слщ нaгoлoсити, що процес системно1' сoцiaльнo-екoнoмiчнoï мoдеpнiзaцiï © Лuзoгуб В. А., 2016 б
почався з реформи в галузi сшьського господарства. На рубежi 80-х, долаючи вс трудношд, Щднебесна ступала на новий шлях. На нього наштовхнула подiя навiть не районного масштабу, а масштабу одного села, точшше - одше! народно! комуни в повт Феньян провшцп Аньхой. Селянам-членам комуни набридло жити на межi бiдностi та голоду i вони вирiшили подiлити землю та швентар мiж окремими шм'ями, що жодним чином не означало !х привласнення, вони немовби отримали !х в оренду вiд держави [8, с. 538].
На цей час китайськ керiвники, в тому чи^ й Ден Сяопiн, як вiдповiдно до усталених поглядiв дещо шакше уявляли соцiалiстичнi реалii, враховуючи цю подш, змушенi були дещо змшити свое ставлення. Так, вийшла постанова, в якш йшлося про вщновлення присадибних дiлянок i тдсобних промислiв, але основну роботу пропонувалося виконувати, як i ранiше, колективно, щонайменше побригадно. Однак, коли влггку 1979 р. партшне керiвництво провшцп Аньхой вщвщало крамольне село, побачене !х дуже вразило. Досвiд ще! громади став швидко поширюватися спочатку на повгговому, а потiм на провшцшному рiвнях [8, с. 539].
Розкршачення селянсько! працi швидко принесло сво! плоди. Зокрема, уже до початку 1983 р. виробництво продукцп сшьського господарства зросло майже у два рази, що дозволило виршити продовольчу проблему, яка гостро стояла в ту пору: китайщ стали добре харчуватися, !х !жа стала рiзноманiтнiшою. Одночасно з реформою сшьського господарства був дозволений i почав розвиватися малий бiзнес. У торпвл^ громадському харчуваннi та сферi послуг виникли численнi дрiбнi й середш приватнi пiдприемства, що наповнили споживчий ринок кра!ни товарами, прийнятними за цшою i якiстю. Зростання реальних доходiв населення забезпечило курсу реформ значну суспшьну пiдтримку [9, с. 46].
Разом iз цим почало змшюватися й життя в мютах: розширилася
господарська самостiйнiсть пiдприемств, скоротилася сфера директивного
планування, ютотному реформуванню тддалася система цiн i зароб^но! плати,
активно впроваджувалися досягнення науково-техшчного прогресу, держава © Лизогуб В. А., 2016 7
дозволила оптову торпвлю засобами виробництва, були офщшно визнаш pi3Hi форми власносп, що поклало початок процесу роздержавлення китайсько! економiки. Однак, незважаючи на комплекс заходiв з розвитку приватного бiзнесу, китайський уряд все ж таки надавав прюритет суспшьним формам власностi. У цьому контекст зауважимо, що масована приватизащя держвласностi в Кита! фактично не проводилася. Так, з одного боку, частка державного сектора у ВВП неухильно зменшуеться (з 1997 р. вона стала становити менш 50 %), з шшого - на державних шдприемствах працювала переважна бшьшють робiтникiв (125 млн iз 170 млн ошб), зайнятих в iндустрiальному виробництвi [9, с. 50].
1з ще бiльш складними проблемами реформаторське керiвництво КНР зiткнулося при виршенш питань подальшого розвитку державного сектора економши. Пiсля декiлькох рокiв економiчних експериментiв у жовтнi 1984 р. на черговому пленумi ЦК КПК було прийнято ршення провести масштабну реформу i в державному сектор^ Суть реформи зводилася до скорочення сфери безпосереднього державного управлшня тдприемствами i, як наслiдок, директивного планування. Мета цього курсу полягала в досягненш максимально повного господарського розрахунку в дiяльностi пiдприемств при збереженш державно! власностi.
Пiдприемства отримали значну економiчну свободу, що передбачало право (при недоторканност основних фондiв) розпоряджатися наявними фондами, визначати чисельшсть зайнятих, розмiри оплати працi та матерiального стимулювання, навiть встановлювати цiни на вироблену продукцш. Це супроводжувалося переходом управлшських функцiй вiд парткомiв, в яких головну роль вщгравав секретар, до рук директорського корпусу. Поступово розпочався i процес акцюнування держшдприемств [13, с. 713].
Отже, ринковi методи господарювання впроваджувалися i на державних
шдприемствах. Проте виникали й трудношд, пов'язанi з тим, що !х працiвники
звикли користуватися пшьгами, невiд'емними вiд !х уявлення про сошаизм: © Лизогуб В. А., 2016 8
безкоштовним або дешевим медичним обслуговуванням, додатковими вщпустками, путвками та ш Ц люди завжди були найбшьш надшною соцiальною опорою КПК, i з цим не можна було не рахуватися. Вдащ вщ жорсткого директивного планування вщбувався поступово, але шдприемства отримували ще бшьше свободи в питаннях ведення господарсько! дiяльностi i виходу на ринок, однак при цьому менше могли розраховувати на державну пiдтримку. Важливим наслщком таких змiн стало те, що управлшня тдприемствами все бiльшою мiрою стало переходити до по-сучасному освiчених i мислячих технократiв [8, с. 541-542].
Звичайно, поява прошарку «буржу1в» i тих, хто волiв працювати на них, не заради спшьно1 справи i побудови соцiалiзму, не могло не викликати напруження в суспшьств^ Однак за десятил^я, що минули з початку реформ, середня зарплата мюьких пращвниюв пiдвищилася на 70 %, темпи зростання промислового виробництва склали 10 % [8, с. 542].
Ц змiни мали й певнi наслiдки. Реформа значно прискорила темпи економiчного зростання: якщо в 1953-1978 рр. середньорiчний прирют валово! продукцiï промисловостi склав 6,1 %, то в 1979-1998 рр. - 9,7 % (у 1999 р. - 7, 2000 - 8,2 %). За темпами економiчного зростання у 80-90-х рр. Китай став свгговим лидером. Завдання першого етапу реформи вдалося виконати на п'ять роюв ранiше намiченого строку - вже до 1995 р. Наприкшщ 90-х рр. обсяг ВВП досяг 1 трлн дол. i склав 3 % свггового ВВП. Пщвищилися доходи та життевий рiвень значноï частини населення. Майже в 5 разiв зменшилася кiлькiсть малозабезпечених: якщо на початку реформи заповггною мрiею для бiльшостi китайцiв були «три скарби» - наручнi годинники, велосипед i швейна машина, то в 90-х рр. штереси споживачiв змiнилися, як i прiоритети, тепер ï^ стали потрiбнi кольоровi телевiзори, кондицiонери, вiдеотехнiка й навiть комп'ютери [11, с. 157].
Невiд'емною частиною новоï економiчноï стратегiï була щея
«вiдкритостi» Китаю для всього шшого свiту. Причому мова йшла не тшьки
про розвиток економiчних вщносин, а й про розширення культурних i наукових © Лизогуб В. А., 2016 9
зв'язюв, вщкритють кордошв для зарубiжних бiзнесменiв i журналiстiв, можливють для громадянина КНР побачити великий св^ сво!ми очима. «Нишшнш свгг - свiт широких зносин, - говорив Ден Сяотн у 1984 р., - Китай у минулому був вщсталим саме через свою замкнешсть. Пюля утворення КНР нас блокували, але певною мiрою ми i самi трималися замкнуто ... Досвщ, накопичений бiльш нiж за 30 роюв, свiдчить про те, що вести будiвництво за замкненими дверима не можна - не доб'ешся розвитку». Разом з розвитком через ринковi вiдносини, «вщкритють» е найважлившою складовою ново! економiчно! (i ширше - соцiально!) полiтики керiвникiв КПК. I розумiння мiцного зв'язку можливостей модернiзацi! Китаю з його «вщкриттям», з його включенням у глобальш процеси матерiального i духовного розвитку всього свпу - величезна заслуга нового керiвництва КПК i особисто Ден Сяопiна, якi виступили проти одше! з найбiльш стшких китайських (i ширше -тоталггарних) традицiй [13, с. 710].
Входження комунiстичного Китаю у свiтове господарство дозволило помггно збiльшити масштаби зовшшньо! торгiвлi. Стало можливим успiшно виршувати завдання замiщення iмпорту, зрiс обсяг експорту. Завдяки тому, що власш товари були дешев^ кра!на зайняла важливi позицi! на ринках Швденно-Схiдно! Азп, Свропи i особливо США. Настшьки масштабна зовнiшньоторговельна експаншя стала потужним локомотивом зростання промислового i всiх iнших секторiв народного господарства Китаю. Одночасно йшов зустрiчний потш - збiльшення iмпорту передових технологш. Китайський ринок ставав привабливою сферою вкладання капiталу для зарубiжних iнвесторiв, особливо для китайських ем^анпв - хуацяо. Бурхливий розвиток економiчних зв'язкiв iз закордоном супроводжувався процесом вестершзацп внутрiшнього життя кра!ни [14, с. 603].
В умовах стрiмкого зростання виробництва, яке «архггектори»
китайських реформ намагалися поеднати з ривком техшчно! модернiзацi!
господарства, важливу роль вщграв потiк iноземних iнвестицiй i технологiй. З
метою стимулювання цих процешв керiвництво КНР стало на шлях створення © Лизогуб В. А., 2016 10
«спещальних економiчних зон» (СЕЗ), де були створеш пiльговi умови для шоземного катталу. По сут^ СЕЗ стали «острiвцями» капiталiзму в економщ краïни, яка все ще продовжувала залишатися соцiалiстичною. Найбiльшою з них стала зона Шеньчжень понад бшьше 300 км , поряд з англшською колошею Гонконг [13, с. 712]. Згодом майже все узбережжя КНР перетворилось на «вщкритий прибережний пояс» - своерщний комплекс по виробництву експортно!' продукцп та джерело одержання валюти i нових технологш. У результатi Китай вийшов на друге мiсце у свт (пiсля США) за обсягом шоземних iнвестицiй. У 1979-1997 рр. сума заявлених iноземних вкладень перевищила 650 млрд дол., у 1998-1999 р. прямi iноземнi iнвестицiï в економшу Китаю склали приблизно 90 млрд дол. Усе це дае можливють, за висловом самих китайщв, «будувати соцiалiзм сво1'ми руками, але за чужi грiшi» [10, с. 87].
На основi вищезазначеного можна зробити таю висновки:
1) КНР не витрачала багато сил на руйнування та критику минулого, а доклала 1'х до створення нового;
2) китайська реформа вщразу повернулася обличчям до потреб населення. Головними стали завдання забезпечення продовольством i товарами широкого вжитку. Це забезпечило загальнонародну пiдтримку реформи вже на перших ïï етапах;
3) керiвництво краши не стало здшснювати реформу за якими-небудь чужими рецептами, зробило висновок, що необхщно виходити з особливостей i можливостей свое!' краши, а ршуче обрало шлях «будiвництва сощаизму з китайською специфiкою»;
4) головним методом модершзацп стало поетапне, апробоване експериментом просування до ринку, переход вщ малого до великого, вщ часткового до загального, поступове, але ршуче розширення масштабiв реформи та поглиблення ïï. Цей метод одержав образну назву «переходити рiку, намацуючи камiння»;
5) створення суб'ектiв ринку здшснювалося в КНР не шляхом © Лизогуб В. А., 2016 11
руйнування юнуючих державних структур, а переважно шляхом заповнення наявних проломiв, тобто з перших кроюв реформа працювала на зменшення дефщитност економши кра!ни. Для цих цшей не тiльки мобiлiзувалися внутрiшнi резерви, а й активно залучалися закордонш капiтали;
6) практика вже перших роюв реформи показала, що найбшьш природний шлях до ринку - це розвиток рiзноманiтних за формами власност типiв господарств (колективних, одноособових, часткових, спшьних китайсько-iноземних). Воно не лише забезпечувало збiльшення суб'екив господарювання, а й корегувало структуру швестицш i виробництва в напрямку наближення !! до реальних потреб народу;
7) усшшш економiчнi перетворення, що мали мюце з кiнця 1970-х рр., вивели Китай у лщери свiтового економiчного зростання та ключових гравцiв мiжнародних економiчних вiдносин. Упродовж 30 роюв китайська економiка розвивалася на рiвнi понад 9 % на рш. Швидкий пiдйом китайсько! економiки грунтуеться на високому показнику iнвестицiй i нарощуваннi експорту, стае бiльш важливим чинником загальносвiтового розвитку, забезпечуючи в останш роки 15-20 % приросту свггового ВВП, а також розширення мiжнародно! торгiвлi й iнвестицiйних потоюв. Аналiз розвитку економiки КНР у процес !! просування вiд «чотирьох модернiзацiй» до суспiльства «достатньо! сощально! гармони» на основi «соцiалiзму з китайською специфжою» доводить, що до початку XXI ст. (впродовж 30 роюв здшснення реформ) Китай досяг значних успiхiв у розвитку економши, соцiальнiй сферi, встановленнi суспiльно! справедливости полiтичнiй культурi тощо;
8) за перюд реформ помiтно збiльшився рiвень iнтегрованостi китайсько! економiки, розширилися свiтовi господарськi зв'язки.
Список л1тератури:
1. Шенкар Одед. Китай: в1к XXI: Розвиток Китаю, його вплив на свггову економ1ку i геопол1тичну р1вновагу / Одед Шенкар ; пер. з англ. - Дншропетровськ : Баланс Ызнес Букс, 2005 - 208 с.
2. Базанова Е. С. Роль государства в достижении баланса экономических и социальных интересов в ходе модернизации в КНР. Становление и укрепление современной
© Лизогуб В. А., 2016 12
Российской госyдарственности / Е. С. Базанова // Проблемы настоящего и контуры 6удущого : сб. материалов междyнар. научн. конф. - Москва : Изд-во МГОУ, 2011. - 207 с.
3. Буров В. Г. Социализм с китайской спецификой / В. Г. Буров // Историческая судьба социализма. - Москва, 2004. - З27 с.
4. Пивоварова Э. П. Социализм с китайской спецификой / Э. П. Пивоварова. - Москва : ИД «Форум», 2011. - З52 с.
5. Гельбарс В. Г. Китай после Дэн Сяопина: проблемы устойчивого развития / В. Г. Гельбарс // Полис. - 1995. - № 1. - С. 2S^.
6. Волынский Г. Экономическая реформа в Китае: Характерне черты, результаты, новые задачи / Г. Волынский // Экономика Украины. - 1999. - № 9. - С. б2-бб.
7. Малявин В. В. Китай управляемый / В. В. Малявин. - Москва : Европа, 2007. - З02 с.
S. Дельнов А. А. Китайская империя. От сына неба до Мао Цзедуна / А. А. Дельнов. -
Москва : Алгоритм, 2013. - 5б0 с. - (Величайшие империи человечества).
9. Наумов И. Н. Стратегия и этапы индустриализации КНР / И. Н. Наумов // Стратегия превращения Китая в супериндустриальное государство (199б-2050) / отв. ред. М. Л. Титаренко. - Москва : Памятники исторической мысли, 2002. - С. 10-44.
10. Фишмен Т. Китай Inc. Восход сверхмощного глобального конкурента / Т. Фишмен. - Москва, 2007. - 44S с.
11. Петухов И. А. Тенденции и перспективы развития промышленности «новых и високих технологий» в КНР / И. А. Петухов // Стратегия превращения Китая в супериндустриальное государство (199б-2050) / отв. ред. М. Л. Титаренко. - Москва : Памятники исторической мысли, 2002. - С. 150-1S4.
12. Муромцева З. А. Трансформация госсектора промышленности и «новая экономика» в XXI веке / З. А. Муромцева // Стратегия превращения Китая в супериндустриальное государство (199б-2050) / отв. ред. М. Л. Титаренко. - Москва : Памятники исторической мысли, 2002. - С. 45-7S.
13. История Китая: учебник / под. редакцией А. В. Меликсетова. - 2-е изд., исп. и доп. - Москва : Изд-во МГУ, Изд-во «Высшая школа», 2002. - 73б с.
14. Непомнин О. Е. История Китая. ХХ век / О. Е. Непомнин. - Москва : 1нститут востоковедения РАН, Крафт+, 2011. - 73б с.
References:
1. Shenkar. Oded. (2005). Kytaj: vik HHI: Rozvytok Kytaju, jogo vplyv na svitovu ekonomiku i geopolitychnu rivnovagu. (Trans.). Dnipropetrovs'k: Balans Biznes Buks [in Ukrainian].
2. Bazanova, E.S. (2011). Rol gosudarstva v dostizhenii balansa ekonomicheskih i sotsialnyih interesov v hode modernizatsii v KNR. Stanovlenie i ukreplenie sovremennoy Rossiyskoy gosudarstvennosti. Problemyi nastoyaschego i konturyi buduschogo: sb. materialov mezhdunar. nauchn. konf. Moscow: Izd-vo MGOU [in Russian].
3. Burov, V.G. (2004). Sotsializm s kitayskoy spetsifikoy. Istoricheskaya sudba sotsializma. Moskva [in Russian].
4. Pivovarova, E.P. (2011). Sotsializm s kitayskoy spetsifikoy. Moscow: ID «Forum» [in Russian].
5. Gelbars, V.G. (1995). Kitay posle Den Syaopina: problemyi ustoychivogo razvitiya. Polis, No. 1, 2S^ [in Russian].
6. Volyinskiy, G. (1999). Ekonomicheskaya reforma v Kitae: Harakterne chertyi, rezultatyi, novyie zadachi. Ekonomika Ukrainyi, No. 9, б2-бб [in Russian].
7. Malyavin, V.V. (2007). Kitay upravlyaemyiy. Moscow: Evropa [in Russian].
S. Delnov, A.A. (201З). Kitayskaya imperiya. Ot syina neba do Mao TszEduna. Moscow: Algoritm [in Russian].
9. Naumov, I.N. (2002). Strategiya i etapyi industrializatsii KNR. Strategiya prevrascheniya Kitaya v superindustrialnoe gosudarstvo (199б-2050). M.L. Titarenko (Ed.). Moscow: Pamyatniki
© Лuзoгуб В. А, 2016
13
istoricheskoy myisli, 10-44 [in Russian].
10. Fishmen, T. (2007). Kitay Inc. Voshod sverhmoschnogo globalnogo konkurenta. Moscow [in Russian].
11. Petuhov, I.A. (2002). Tendentsii i perspektivyi razvitiya promyishlennosti «novyih i vyisokih tehnologiy» v KNR. Strategiya prevrascheniya Kitaya v superindustrialnoe gosudarstvo (1996-2050). ML. Titarenko (Ed.). Moscow: Pamyatniki istoricheskoy myisli, 150-184 [in Russian].
12. Muromtseva, Z.A. (2002). Transformatsiya gossektora promyishlennosti i «novaya ekonomika» v XXI veke. Strategiya prevrascheniya Kitaya v superindustrialnoe gosudarstvo (1996-2050). M.L. Titarenko (Ed.). Moscow: Pamyatniki istoricheskoy myisli, 45-78 [in Russian].
13. Meliksetov, A.V. (2002). Istoriya Kitaya: uchebnik. 2-nd ed. Moscow: Izd-vo MGU, Izd-vo «Vyisshaya shkola» [in Russian].
14. Nepomnin, O.E. (2011). Istoriya Kitaya. XX vek. Moscow: Institut vostokovedeniya RAN, Kraft [in Russian].
Лизогуб В. А. Основные направления курса реформ в КНР в 70-90 годах ХХ века.
Статья посвящена комплексному анализу процесса реформирования в КНР в конце ХХ в., в частности, основных направлений, целей, заданий, особенностей политики модернизации и открытости. Исследованы главные аспекты «социализма с китайской спецификой», политико-правовая идеология реформ, влияние традиционных конфуцианских ценностей. Благодаря исследованию значительного массива монографической литературы определены методы, особенности и характер преобразований в КНР.
Ключевые слова: КНР; Дэн Сяопин; Чжоу Эньлай; «курс реформ и открытости»; «четыре модернизации»; конфуцианство; специальные экономические зоны.
Lizogub V. A. The main directions of the course of reforms in China in the 70-90 years of the ХХ century.
The article is devoted to the complex analysis of the reform process in China at the end of the ХХ century. In particular, the main directions, goals, tasks, features of the policy of modernization and openness. We studied the main aspects of «socialism with Chinese characteristics», political-legal ideology of the reforms, the influence of traditional Confucian values. Through the study of a large array of monographic literature methods are defined, features and character transformation in China.
Keywords: China; Deng Xiaoping; Zhou Enlai; «the course of reform and opening»; "four Modernizations»; Confucianism; special economic zones.
Надгйшла до редколегИ 21.06.2016р.
© Лизогуб В. А., 2016
14
