CC BY
81
УДК 392.3 : 316.3
1.1. Дорожко, кандидат психологічних наук, доцент
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОСТОРОВИХ СТРУКТУР РОДИННОГО ВИХОВАННЯ
Розглянуто актуальні питання, що постають у площині родинного виховання. Становлення сучасного суспільства призводить індивідуалізації особистості. Безперечно, зміна рольової поведінки у родинних стосунках, їх трансформація - висока плата за свободу особистості. Людина сучасного суспільства втрачає спосіб існування у прямих і особистісних зв’язках. Проблематика зазначених питань впливає на особистость, змінює не тільки світогляд людства, а й світ у цілому. Спосіб життя людини та її дії сягнули космічних масштабів, але наслідки дій - непередбачувано космічні.
Ключові слова: глобалізація, особистість, сім’я, виховання.
Актуальність проблеми. Сім’я постійно змінюється залежно від контексту і часу, викликаючи дискусії на кшталт трансформаційних процесів у суспільстві. Дослідження проблеми просторових характеристик у площині родинного виховання є актуальним питанням. Розвиток світу та людини відбувається саме через особистість. Трансформація родинних відносин свідчить про руйнацію інших соціальних інститутів. Зміни, що впливають на сім’ю, родинне виховання, мають революційний характер. Глобалізація та глобалізаційні процеси впливають як на світ у цілому, так і на сім’ю, міжособистісні стосунки в сім’ї, родинне виховання.
Аналіз останніх джерел і публікацій свідчить про те, що просторові структури соціуму набувають нових форм за допомогою аналізування філософської думки таких філософів, як М. Култаєва, Є. Суліма, А. Шопенгауер, К. Ясперс, соціологів - Е. Гіденс, З. Бауман, П. Бурд’є, психотерапевтів - М. Вінтергофф. Сімейна політика та родинне виховання
мають тенденції змінюватися залежно від контексту і часу, просторових характеристик. Безперечно, події, що відбуваються у сучасному світі, деформують більшість спроб щодо універсальних узагальнень проблематики родинного виховання.
Метою статті є з’ясування питань щодо принципів організації просторових структур родинного виховання. Розглянуто такі поняття, як «соціальний простір», «теорія причинності», «глобалізація», «сім’я».
Сучасне сприймання родинних відносин є більш різноманітним у структурних формах. Різноманітність форм сім’ї близька до знайдених біологами сильних і адаптивних екосистем. Важливо мати спосіб, аби називати і описувати різні форми в екосистемі сімей. Постійні назви для цих сімей еволюціонували і продовжують еволюціонувати.
Чому нам потрібно визначити сім’ю будь-яким шляхом? З одного боку, здається, що кожен повинен визначити для себе, що для нього (чи для неї) є сім’я. Проте люди постійно мотивовані визначити сім’ю з філософських, правових та соціальних причин (обґрунтувань) [1].
Виклад основного матеріалу. «Образ суспільства», запропонований П. Бурд’є, визначає соціальну дійсність як «соціальний простір». Поняття «соціальний простір» не нове. Ще на початку ХХ ст. його використовував П. Сорокін. Визначення наукової новизни П. Бурд’є полягає у зіставленні соціального та фізичного просторів, дослідженні внутрішньої будови. За П. Бурд’є фізичний простір взаємопов’язаний з соціальним, відзеркалює соціальний, виступає його вираженням. Соціальний простір визначається наявністю суб’єктів у реальному просторі, він виступає одночасно у сукупності своїх «символічних» та «фізичних» вимірювань. Дистанція між суб’єктами не тільки соціальна, а й фізична. Виникає запитання: як мають відбуватися віддалення і наближення соціального та фізичного (соціальний простір може бути представлений у різних, віддалених місцях простору фізичного; або, навпаки, найвіддаленіші межі соціального мають наближатись у фізичному сенсі)?
П. Бурд’є описує соціальний універсум, організація якого здійснюється за умов поєднання соціального і фізичного просторів, його одночасне існування у площині двох просторів. Соціальні структури мають різні форми вираження. Вони існують, одночасно як реальність, що сприймається за умов розподілу матеріальних ресурсів, цінностей, благ; та реальність, яка існує в уяві, формах мислення (поняттях, судженнях, умовиводах), актах поведінки особистості. П. Бурд’є будує власну теоретичну конструкцію на кшталт виокремлення позицій і диспозицій соціального простору, досліджує подвійність соціальних структур.
Реальний стан, ситуацію індивіда у соціальному просторі відображають позиції, а диспозиції - його мислення, оцінювання, самооцінювання, схеми поведінки, усвідомлення власних позицій. Сукупність позицій відтворює об’єктивний зріз соціального простору. Відповідно сукупність диспозицій вказує на суб’єктивний зріз фізичного простору. [2, с. 333].
У роботі В. Гоча та С. Бєлова «Теорія причинності» висвітлюються питання взаємозв’язку особистості та навколишнього світу. Загальні способи простору та часу вивчаються за допомогою аналізування причинно -наслідкових зв’язків. Соціальний універсум у поєднанні соціального і фізичного просторів знаходиться у межах з’ясування питань причинності. Це питання безпосередньо, пов’язане з розумінням принципів утворення матеріального світу і його пізнання. Причинність у поєднанні з об’єктом, просторовими характеристиками та часом утворює фундаментальну структуру індивідуальної свідомості. Теорія причинності передбачає вивчення механізмів причинно-наслідкових зв’язків, які виникають між особистістю та наслідками.
Автори наводять п’ять принципів причинності: принцип менталізму, принцип відповідності, принцип вібрації, принцип ритму, принцип причини і наслідків.
1. Принцип менталізму: все, що існує - думка. Всесвіт є уявний образ.
2. Принцип відповідності: протилежні позиції знаходяться у
відповідності.
3. Принцип вібрації: все рухається, все вібрує.
4. Принцип ритму залежить від часу, ним і формується. Забезпечує існування нового у часі. Якщо ритм змінюється, то застаріле залишається поза часом.
5. Принцип причини і наслідків: кожна причина має свої наслідки, кожний наслідок має свою причину. Все відбувається відповідно до закону причинності. Існує безліч планів причинності, але ніщо не уникне закону.[3, с.
7].
Сучасний світ існує у фантастичній реальності споживання та достатку. Ця реальність передбачає подальше збільшення та накопичення послуг, матеріальних благ, ресурсів. Фантастична реальність є механізмом глибокої мутації в екології людства. Особистість у суспільстві достатку оточена не іншими людьми, а об’єктами споживання. Ж. Бодрійяр висловлює думку про те, що повсякденне спілкування ігнорує іншу особистість. Повсякденне спілкування особистості не передбачає спілкування з собі подібними, воно акумулюється навколо досягнення благ. Накопичені ресурси постають об’єктом маніпуляцій від домогосподарства до «міського обладнання», матеріальних комунікативних зв’язків та професійних служб. Поняття «оточення», «середа» стають популярними у сучасному суспільстві. Суспільні відносини, міжособистісні зв’язки перебувають під впливом речей, які підкреслюють приголомшуючу могутність, потенційний достаток. На жаль, приголомшуюча могутність у світі сигналізує про відсутність однієї людини для іншої. Ж. Бодрійяр вдається до порівняння про дитину, яка потрапила у зграю вовків. Як дитина стає вовком унаслідок життя з хижаками, так і людство поступово стає функціональним. Суспільство перебуває під впливом речей, живе в їх ритмі. Людство спостерігає, як речі народжуються, вдосконалюються та вмирають. У попередніх цивілізаціях речі, довговічні монументи живуть довше, ніж міжпоколінні зв’язки у хронотопах суспільства.
Ж. Бодрійяр пише: «Ми живемо в епоху, коли люди аж ніяк не можуть здійснити повною мірою втрату свого часу, аби припинити фатальну для їх життя необхідність його заробляння. Від часу не звільняються, як від білизни. Час неможна вбити, загубити, як гроші, бо і те й інше є вираженням системи мінової вартості» [4, с. 198]. Автор пояснює, що у символічному вимірюванні гроші, золото - це сміття, відходи. Під дану характеристику потрапляє об’єктивний час. Фактично можна дуже рідко, а у суспільстві споживання навіть неможливо повернути поняттям «гроші», «час» їх загублену функцію відходів. Але спостерігається зовсім інша ситуація. Ж. Бодрійяр тонко підкреслює: людство, у системі підрахунку та капіталу стає сміттям, відходами грошей, стає відходами часу. Якщо пригадати примітивні суспільства, то там не існує часу. Сенс постійної втрати часу набуває актуальності у суспільстві споживання, але аж ніяк не у примітивному. В примітивному суспільстві час існує на рівні повторюваних колективних дій (свята, ритуали), його не відділяють від дій. Час не існує на індивідуальному рівні, він виступає на рівні обміну - це сам ритм обміну. Ритм обміну досягає пікової точки у момент проведення свята. Красиво і відверто Ж. Бодрійяр наголошує: «Не існує іменника, аби його визначити. Він перетинається з дієсловами обміну з кругообігом людей та природи.» [4, с. 195]. Що це означає? Час характеризується зв’язністю, а не вимушеністю. Він символічний, не ізолюється абстрактно, тобто поняття «часові межі» не має певного значення. Примітивне суспільство не позначається фактом існування як темпоральних характеристик, так і грошових.
У суспільстві споживання темпоральні характеристики займають привілейовані позиції. Попит на особливе благо (час) дорівнює вимогам щодо інших благ і ресурсів. Безперечно, підрахунок вільного часу в хронометричних одиницях вже не виступає абсолютною цінністю для особистості у суспільстві споживання.
Тотальні зміни усіх аспектів життєдіяльності суспільства - економічних, політичних, моральних, духовних - певним чином впливають на
життєдіяльність родини. Взагалі, відбувається корінний перелом у характері соціальних відносин, існування сім’ї, родинного виховання. У результаті змін, які спостерігаються у площині родинних стосунків, відбуваються деформації на рівні соціальних взаємовідносин, фактично здійснюється ре-інституціоналізація. Поширюються трансформаційні процеси певних норм, правил, принципів соціальної взаємодії, усієї статусно-рольової системи. Філософський дискурс родинного виховання у хронотопах суспільства ризику розкривається крізь призму соціальних тенденцій, які постають основними передумовами і чинниками наступних статусно-рольових змін. Заслуговують на увагу зміни у соціальній життєдіяльності, узагальнені Е. Гіденсом. Вони відбуваються в процесі трансформації традиційних суспільств у індустріальні.
1. Патріархальна сім’я у традиційному суспільстві виступає основною господарською одиницею. Тому чоловік - не просто годувальник сімейства, він голова виробничого підприємства. Головою міг бути і селянин, і ремісник, і купець. Сучасна технологічна революція витіснила сім’ю із рольових позицій, вплинула на стародавню продуктивну роль. Сучасна індустрія заперечує факт існування домашнього господарства. Як наслідок сім’ю неможливо перенести на ті позиції, на рівні яких функціонувало б промислове виробництво. Е. Гіденс, аналізуючи аграрний сектор, пише, що сімейні ферми залишаються на узбіччі сільськогосподарських виробництв, важливі місця посідають великі підприємства. Поступово домінуюча соціальна роль чоловіка істотно змінюється.
2. Механізація, а потім автоматизація виробництва послідовно скорочують сфери використання грубої робочої сили (процес виробництва скорочує попит на чоловічу стать). З часом виробничий процес залучає жінок до виконання обов’язків на рівні чоловіків. Результатом відповідних новоутворень стають економічна самостійність і незалежність жінок. Самодостатність жіночого світу виступає гарантом незалежності від чоловіків. Економічні чинники впливають і створюють умови, за яких виникає нестабільність моногамної сім’ї (сім’я стає відокремленою від виробничих
функцій). Е. Гіденс визначає відмінності патріархальної сім’ї традиційного суспільства і сучасної сім’ї індустріального суспільства (за даними Пітера та Бріджит Бергерів). Патріархальна сім’я традиційного суспільства: чоловік намагається мати жінку, яка є корисною в його роботі; він позбавляється від жінки, на утримання якої необхідні додаткові кошти. І, навпаки, сучасна сім’я індустріального суспільства: виробничий процес сприяє фінансовій
незалежності жінок, як наслідок ситуація кардинально змінюється; жінка намагається перервати родинні стосунки, якщо чоловік стає тягарем у шлюбі; розриває сімейне коло, якщо чоловік стоїть на шляху її кар’єрного зростання.
3. Розвиток індустріального суспільства змінює репродуктивну функцію жінки. Необхідність мати найбільшу кількість дітей залишається у минулому, а саме залишається характерною рисою всіх пре-модерністських культур. У сучасному світі точаться активні, напружені дискусії з таких питань: благодійність, народження в епоху СНІДу, міжнародний фемінізм, репродуктивна життєздатність та держава, біотехнології, глобалізація та гамети (статеві клітини), гендерні відносини, в деяких країнах -проблематизація полігамії. Безумовно, проблематика зазначених питань впливає на рефлексивні дії особистості, змінює не тільки світогляд людства, а й світ у цілому. Прагнучи відповісти на філософські питання, ми глибоко переконані, що вони не є суто теоретичними питаннями. Ставлення дорослих до власних дітей, соціальний і політичний статуси підростаючого покоління, захищеність у межах законодавства впливають на індекс характерологічних ознак розвитку суспільства. Будь-яке суспільство має бути засудженим, якщо воно відмовляється від своєї молоді, не турбується і жорстоко ставиться до неї. Високо оцінюється те суспільство, яке дорожить своєю молоддю і сприяє її інтересам. У світі існує соціальна і економічна нерівності - як усередині суспільства, так і між ними - це позначається на життєвих аспектах дитинства. У багатьох розвинених країнах тисячі дітей страждають від бідності, погані житлові умови, зниження можливостей для отримання освіти, низький рівень охорони здоров’я. У світі в цілому мільйони дітей позбавлені навіть базової
освіти, вмирають від голоду чи від невиліковних хвороб. Безперечно, проблематика зазначених питань актуальна. Є сенс піднімати ці питання, бо дорослі поділяють сучасний світ з дітьми.
4. Мотиви щодо укладання сімейно-шлюбних відносин мали характер ділових з визначенням економічних (а іноді політичних) аспектів. Збільшення розмірів власності у межах однієї сім’ї за рахунок іншої - це тенденція, яка набувала поширення серед заможних класів. Елітний прошарок розглядав укладання сімейно-шлюбних відносин у площині династичних міркувань. Еліта прагнула посилити політичний вплив за рахунок об’єднання
інтересів різних кланів. Селяни, ремісники намагались отримати нових робітників у сімейне підприємство, тому і давали згоду на укладання шлюбу.
Час, просторові структури дозволяють окреслити ретроспективні зміни у родинних стосунках. У результаті змін, які спостерігаються у площині родинних стосунків, відбуваються деформації, фактично здійснюється ре-інституціоналізація [5].
Статистичні дані доводять, що з 1970 р. люди пізніше укладали у шлюб. Частина жінок 20-24 років, які ніколи не виходили заміж, подвоїлася між 1970 р. і 2000 р. з 36 % до 73 %. Протягом того ж часу кількість незаміжних жінок віком від 30-34 років збільшилася утричі - з 6 % до 22 %. Затримання в одруженні різко зросли й у чоловіків. Кількість неодружених чоловіків віком від 20 до 24 років зросла з 55 % у 1970 р. до 84 % у 2000 р.; серед чоловіків віком від 30 до 34 років, відсоток неодружених підвищився з 9 % до 30 %. Люди, які отримали вищу освіту, скоріше одружуються, ніж менш освічені, вони відкладають заміжжя довше. Вік першого шлюбу був нижчий як для чоловіків, так і для жінок у 1956 р. - 22,5. Вік першого шлюбу в 2008 р. становив 27,4 років для чоловіків і 25,6 років для жінок. Цікавим є такий факт: для чоловіків вік першого шлюбу в 1980 р. був 26,1 років, що не дуже відрізняється від віку першого шлюбу в 2008 р. - 27,4 років.
У 2004 р. 4,27 % усіх домогосподарств були визначені як «незаміжнє партнерське домогосподарство». Ця категорія може включати пари у
співпроживанні, гомосексуальні, гетеросексуальні. Незважаючи на це між 1980 р. і 1993 р. кількість пар зросла до 4 млн. Центри з контролю захворювань оцінили, що у віці 30 років близько половини американських жінок мають співмешканців поза шлюбом (2002 р.). Дані про співпроживання і шлюб мають цікаві зв’язки. Підвищення ставок співжиття, схоже, спричиняє компенсації зниження ставок у шлюбі. На додаток: близько половини з усіх перших шлюбів розпочиналися із співжиття [1, с. 12].
Організація просторових структур родинного виховання за умов глобалізаційних процесів привертає підвищену увагу. Трансформація родинних відносин свідчить про руйнацію інших соціальних інститутів. Сім’я постійно змінюється залежно від контексту та час і тим самим провокує дискусії з приводу трансформаційних процесів. У кожному суспільстві традиційні уявлення про родинне життя, роботу, ідентичності, ідентичності відносин і індивідів та груп один з одним трансформуються у зв’язку з глобалізаційними процесами. Глобалізація пов’язана з поширенням конкретних ідеологій, які реалізуються і відбуваються в інтимній сфері сім’ї.
Сім’ї інтегровані у світову економіку як через формальні і неформальні роботи, виробництво і споживання, так і через свої відносини з національними державами. Постійно розвиваються комунікаційні та інформаційні технології, що дозволяють сім’ям та окремим особам одержувати доступ до інших сфер. Ці відносини супроводжуються новою концептуалізацією відповідного способу життя, ідентичності та ідеології навіть серед тих, хто ніколи не зможе отримати до них доступ. На Заході спостерігаються все більший акцент на індивідуалізмі, демократизації родинного життя, зниження авторитету чоловіка, зростаюче визнання альтернативного способу життя - співжиття, розлучення, одностатеві шлюби, різноманітні траєкторії життєвого шляху. Ці зображення родинного життя також поширюються на країни, що розвиваються. Але через складний комплекс взаємопов’язаних чинників прийняття різних форм сім’ї не здійснилося. Замість цього країни, що розвиваються, зіткнулися з їх власними проблемами. Зокрема, економічні
проблеми, такі як участь у робочій силі, зростання нерівності усередині країн та між країнами, страхи та побоювання щодо «вестернізації» в деяких випадках були викликані націоналістичними реакціями. Глобалізація тісно пов’язана з усіма соціальними явищами.
Глобалізація являє собою складне явище: з одного боку, це призвело до реструктуризації економіки, яка відкрила різні місця для роботи та соціальних відносин. З другого боку, виокремився життєво важливий аспект глобалізації центрів поширення і розповсюдження нових зображень та ідеології у найвіддаленіших куточках світу. Крім того, глобалізація відбувається на декількох рівнях одночасно. Вона реалізується на місцевому, національному та транснаціональному рівнях і супроводжується стисненням часу [6].
Визначення сім’ї є важливим з політичних і законодавчих причин, оскільки це об’єднання визначається як сім’я, може бути в межах на отримання таких особливих переваг, як житло, турбота про здоров’я та відпустка по хворобі. Коли залучаються гроші, особливі визначення сім’ї стають вельми важливими. Велика кількість гучних судових справ описує боротьбу, яка часто розвивається, коли помирає багата людина і родичі та колишні партнери борються за спадок. Визначення сім’ї стає важливим в інших правових рішеннях, які стосуються захисту договірних зв’язків між співмешканцями, біотехнологічних розробок, таких як екстракорпоральне запліднення і сурогатне материнство. Більш, ніж у будь-який час в історії, дослідники сім’ї істотно впливають на правові і політичні рішення, що стосуються сім ’ї [1].
Висновки. Зміни у соціально-просторових і соціально-часових параметрах суспільного життя визначаються низкою політичних, економічних, соціально-психологічних ознак. Реалії сьогодення висувають перед особистістю доволі високі вимоги, які трансформують життєві стратегії родинних відносин. У подальших розвідках маємо на меті розглянути соціально-психологічні чинники, що визначають життєві стратегії особистості у площині родинних реалій.
ЛІТЕРАТУРА
1. Segrin, C. Family communication / C. Segrin, J. Flora. - N. Y. : Taylor, 2011. - 492 p.
2. Громов, И. Западная социология / И. Громов, А. Мацкевич, В. Семенов. - СПб.: Ольга, 1997. - 372 с.
3. Гоч, В. Теория причинности / В. Гоч, С. Белов. - К.: Ника-Центр, 1999. - 304 с.
4. Бодрийяр, Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж. Бодрийяр ; пер. с франц. Е. Самарская. - М.: Культурная революция; Республика, 2006. - 269 с. - (Мыслители ХХ века).
5. Гидденс, Э. Трансформация интимности / Э.Гидденс. - СПб. : Питер, 2004. - 208 с.
6. Trask, B. Globalization and Families / B. Trask. - L.: Dordrecht Heidelberg, 2010. - 220 p.
Организация пространственных структур семейного воспитания Дорожко И. И.
Рассмотрены актуальные вопросы, возникающие в плоскости семейного воспитания. Становление современного общества ведет к индивидуализации личности. Бесспорно, изменение ролевого поведения в семейных отношениях, их трансформация - высокая плата за свободу личности. Человек современного общества теряет способ существования в прямых и личностных связях. Проблематика указанных вопросов влияет на личность, меняет не только мировоззрение человечества, но и мир в целом. Образ жизни человека и его действия достигли космических масштабов, но последствия действий -непредсказуемо космические.
Ключевые слова: глобализация, личность, семья, воспитание.
Organization of spatial patterns of family education
Dorozhko 1.1.
The article describes the current issues facing the plane family education under the pressure of globalization. The formation of modern society leads to personality individualization, certainly role behavior in family relationships changing; their transformation is high fee for individual freedom. Modern society man loses the way to exist in direct and personal contacts. The problems of these issues affect the reflexive actions of the individual, changing not only the world of humanity but the world in general. Man lifestyle and his actions reached cosmic proportions, but the consequences of those actions are unpredictable cosmic.
Key words: globalization, personality, family, education.
