CC BY
472
УДК 349.6 Анатолш Павлович Гетьман,
д-р юрид. наук, професор, академт Нацюнальног академИ правових наук Украгни, м. Харюв
ОРГАШЗАЩЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАН1ЗМ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО
ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
Органiзацiйно-правовий механiзм охорони навколишнього природного середовища автором статп визначаеться як механiзм оргашзаци й системи дiяльностi органiв державно! виконавчо! влади й органiв мiсцевого самоврядування у сферi публiчних екологiчних вщносин, що виникають у зв'язку з охороною довкiлля i забезпеченням еколопчно! безпеки.
Його правовою основою поряд з нормами еколопчного права е норми адмшютративного права. Першi покликан вiдображати специфiку предмета, об'ектiв, суб'екпв i принципiв правового регулювання суспшьних вiдносин у данiй сферi. Друп визначають загальнi цiлi, завдання й функцп державних суспiльних вiдносин управлшського характеру.
Ключовг слова: органiзацiйно-правовий мехашзм, охорони довкiлля; управлiння в сферi природокористування та охорони довкiлля; публiчнi екологiчнi вiдносини.
Вiдповiдно до сучасних уявлень, що юнують у юридичнш лiтературi, охорону навколишнього природного середовища можливо забезпечити шляхом прийняття комплексу органiзацiйних, правових та економiчних заходiв, спрямованих на зниження рiвня шкiдливого впливу антропогенно! дiяльностi на екологiчнi взаемозв'язки, вщновлення пошкоджених об'ектiв довкiлля, природних ресурав, забезпечення !х рацiонального використання. Комплекс таких заходiв розглядаеться як оргашзацшно-правовий механiзм охорони навколишнього природного середовища. Вш складаеться з двох системоутворюючих елементiв - iнституцiйного, тобто системи державних та громадських шституцш, що здiйснюють управлiння у сферi охорони довкiлля, i функцiонального, тобто багатомаштносп форм такого управлiння (проведення експертизи, контролю, нормування i стандартизации ведення кадастрiв, облiк природних ресурав, монiторинг тощо). Метою цього мехашзму е безперервне забезпечення й пщтримка функцiонування еколопчно! системи, яка повинна вщповщати об'ективним законам навколишнього природного середовища, бути стшкою i саморегульованою, поступально розвиватися, грунтуватися на еколопчних iмперативах [1, с. 251; 2, с. 143].
За багато роюв оргашзацшно-правовий механiзм охорони довкiлля суттево змiнився. Це залежало вiд завдань, як ставилися кожним iсторичним етапом перед навколишшм природним середовищем i диктувалися прагненням максимально повно узгодити його штереси з iнтересами еколопчного розвитку, забезпечення потреб виробництва, населення i свiтового господарства. Перетворення в цьому механiзмi багато в чому були пов'язаш з еволюцiйними процесами вас! системи упрaвлiння свiтовим господарством, процесами його глобaлiзaцii.
У сучасних наукових та навчальних юридичних джерелах, що стосуються проблем охорони довкшля i правового регулювання екологiчних вщносин, пропонуються рiзнi визначення поняття «оргашзацшно-правовий мехашзм охорони довкшля». Однак при всьому рiзномaнiттi вони характеризуються певними загальними рисами. По-перше, це дiяльнiсть оргашв державно! виконавчо! влади й оргашв мiсцевого самоврядування; подруге, це дiяльнiсть у сферi публiчних екологiчних вiдносин, що виникають у зв'язку з
охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням еколопчно'' безпеки, вiдтворенням природних ресурсiв; по-трете, ця дiяльнiсть мае чiтко окреслену управлшську (адмiнiстративно-правову) спрямованiсть.
Отже, оргашзацшно-правовий механiзм охорони навколишнього природного середовища - це мехашзм оргашзацп й системи дiяльностi органiв державно! виконавчо'' влади й органiв мiсцевого самоврядування у сферi публiчних екологiчних вщносин, що виникають у зв'язку з охороною довкшля i забезпеченням еколопчно'' безпеки. Такий механiзм забезпечуе заходи щодо скорочення з подальшою повною лiквiдацiею потрапляння в навколишне природне середовище небезпечних для життя i здоров'я людини речовин; створення еколопчно обгрунтованого розмiщення i подальшого розвитку продуктивних сил в окремих регюнах i державi в цiлому; формування системи спостереження за показниками здоров'я населення з урахуванням стану навколишнього природного середовища; створення й розвиток на територп держави мереж природно-заповiдного фонду з метою збереження еталошв якостi навколишнього природного середовища, захисту й охорони юторичних i культурних природних цiнностей; досягнення ращонального природокористування за допомогою землеустрою, лiсовпорядкування, паспортизацп водних об'ектiв, устрою територш заповiдного, оздоровчого, юторико-культурного й рекреацшного призначення. Для досягнення перелiченого потрiбен якiсно новий рiвень органiзацiйно-правового механiзму, перехiд на новий ступшь мaтерiaльноi культури, поеднано! i збалансовано! з природно-ресурсним потенцiалом.
Оргашзацшно-правовий мехашзм охорони навколишнього природного середовища в юридичнш науковш лiтературi розглядаеться як: управлшня природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища (еколопчне управлшня) [3, с. 37-70]; державне управлшня в галузi охорони навколишнього природного середовища [4, с. 116186]; управлшня й контроль у сферi природокористування й охорони довкшля [5, с. 182208]; державне управлшня у сферi природокористування, охорони навколишнього природного середовища i забезпечення еколопчно! безпеки [6, с. 34-57].
На переконання науковщв, сьогодш е шдстави говорити про таю види управлшня: а) управлшня в юбернетичному сена - взaемодiя суб'екпв та об'екпв шляхом мехашзму прямих i зворотних зв'язюв; б) упрaвлiння суспiльством (сощальне упрaвлiння) - вплив на ва, багато якi або окремi сфери суспшьного життя, упрaвлiння суспiльними процесами; в) управлшня державою, державними справами - цшеспрямований оргашзацшнш вплив держави та ii iнститутiв на сфери державного життя для змши 1'х вiдповiдно до цiлей державно! пол^ики; г) державне упрaвлiння в широкому розумшш - сфера оргашзуючо'' й розпорядчо'' дiяльностi державних оргaнiв, у вузькому - дiяльнiсть оргaнiв виконавчо'1' влади, власне, апарату управлшня; д) корпоративне управлшня - здшснюване в оргашзащях i на пiдприемствaх; е) техшчне упрaвлiння - застосовуване для забезпечення функщонування технологiчних процесiв [7, с. 18-38].
Здшснюваш в Укршш полiтичнi й соцiaльно-економiчнi перетворення вимагають формування концепцп держави як пол^ично керовaноi системи з урахуванням напрямку розвитку свгтово! спiльноти на тривалу перспективу. Системна побудова держави та ii функщонування зумовлено тим, що остання, на думку Ю. А. Тихомирова, складаеться з декшькох елемешив: громадян (народ, нaцiя, населення), публiчно'i (державнох) влади, територi'i та ii меж, державних ресурав (податки, бюджет, власшсть), установлення правового порядку, офщшного представництва у свiтовому спiвтовaриствi. Кожен елемент являе собою свого роду тдсистему зi сво'ми складовими частинами. Зв'язки ж мiж елементами - стшю й рухливi, але 1'х неврахування загрожуе державними помилками [7, с. 29].
Основш завдання управлшня у сферi екологй, що дозволяють забезпечувати сталий розвиток Укра'ни, випливають зi змiсту проекту Концепцй, розроблено'' вченими НАН Укра'ни: збалансоване використання природно-ресурсного потенщалу кра'ни, забезпечення еколопчно'' сталосп природних систем; структурна перебудова економши й
сощально'1' сфери на сталий розвиток; вироблення i реалiзацiя регюнально'1' й комунально'1' полiтики сталого розвитку; формування скоординованих дш у Bcix сферах суспшьного життя; переорieнтацiя соцiальних, екологiчних та економiчних iнститутiв держави, державного регулювання щодо посилення зацiкавленостi громадян, юридичних осiб i соцiальних груп у виршенш завдань сталого розвитку; ведення мошторингу сталого розвитку та управлшня [8, с. 45-58]. ïx реалiзацiя передбачае використання всiх видiв управлшня, що знаходяться в чiткiй взаемодп мiж собою.
Основний акцент у державному управлшш робиться на проведенш адмшютративно'1' реформи й удосконаленнi еколопчного законодавства [9, с. 21-27]. Метою адмшютративно'1' реформи е створення теоретичних моделей i прогнозiв соцiально-економiчного розвитку краши на пiдставi наукових методiв моделювання та планування [10, с. 38-40]. Для цього, на думку практиюв i вчених-правознавщв, слiд теоретично обгрунтувати процеси сучасного правотворення у сферi суспiльного управлiння, спрогнозувати тенденцп, оптимальнi шляхи й напрямки ïx розвитку, своечасно застерiгати вiд можливих помилок. Як бачимо, у основi концепцп адмшютративно'1' реформи, як i рашше, залишаеться антропоцентристський пiдxiд: забезпечення економiчного зростання й соцiального благополуччя населення за рахунок експлуатацп навколишнього природного середовища. Удосконалення системи державного управлшня полягае в тому, щоб надати бшьш широк права у сощально-економiчнiй сферi органам самоврядування одночасно з покладенням на них i великих обов'язюв. При цьому поза науковим аналiзом опинилося корпоративне управлшня, що створилося в результат появи нових учасниюв економiчниx вщносин - господарюючих суб'ектiв, а також його зв'язки з шшими видами управлшня.
Правовою основою управлшня у сферi екологп поряд з нормами еколопчного права е норми адмшютративного права. Першi покликан вiдображати специфшу предмета, об'ект1в, суб'ектiв i принцитв правового регулювання суспiльниx вiдносин у данш сферi. Другi визначають загальш цiлi, завдання й функцп державних суспшьних вщносин управлшського характеру, що складаються у сферi виконавчо'1 й розпорядчо'1 влади, внутршньооргашзацшно'1' дiяльностi шших державних органiв, а також у процес здiйснення громадськими органiзацiями та ïx органами зовнiшнix юридично-владних повноважень. З огляду на предмет регулювання (управлшня сощальними процесами), норми адмшютративного права слщ вважати загальними, а норми еколопчного права -спещальними, що забезпечують бшьш конкретне регулювання одного й того ж предмета. У разi ïx суперечносп у теорп права прюритет надаеться нормi спецiальнiй.
У навчальнiй лiтературi з адмшютративного права розглядаються лише окремi аспекти управлшня у сферi екологп, а саме використання й охорона природних ресурав у рамках державного управлшня, де природш ресурси Украши виступають об'ектом управлшня державно'1' й регюнально'1' власностi, а для окремих галузей промисловосп - як сировина.
Охорона природних ресурав обмежуеться встановленням повноважень оргашв мюцевого самоврядування з утвердження ними для промислових пiдприемств лiмiтiв викидiв i скидiв забруднюючих речовин у навколишне природне середовище; об'еднання на договiрниx засадах коштiв промислових пщприемств, розмiщениx на вiдповiднiй територп, з коштами iншиx пiдприемств, установ, оргашзацш, населення, а також бюджетних коштiв на природооxороннi заходи, тобто мае суто практичну спрямовашсть. У короткостроковому планi це, мабуть, виправдано. У довгостроковому ж плануванш управлшсько'1' дiяльностi цього вочевидь недостатньо, оскшьки тодi в основу дiяльностi оргашв управлшня закладаеться спочатку не науково обгрунтований прогноз ïx дiяльностi на довгостроковий перiод з урахуванням мiжнародниx, нацiональниx, iсторичниx, екологiчниx та шших чинниюв, а метод проб i помилок.
Належна реалiзацiя зв'язкiв людини з навколишшм природним середовищем, яке виступае як природш умови ïï життедiяльностi, джерело i спосiб виробництва матерiальниx благ, об'ект ïï господарсько'1' та культурно'1' дiяльностi, джерело i споаб морального
виховання i задоволення естетичних потреб, багато в чому залежить вщ ефективно'' управлшсько'' дiяльностi державних органiв та ïx посадових осiб. Але яким чином щ зв'язки зберегти в потрiбному для держави, суспiльства й людини напрямку, в юридичнiй лiтературi не зазначаеться. Тому рiзноманiття цшей управлшсько'' дiяльностi обмежуеться суто уташтарними завданнями: а) при використаннi природних ресурав - органiзацiею виробництва видобутку з природних ресурав корисних властивостей як для суспшьства в цшому (наприклад, господарських), так i для окремих шдиввдв (скаж1мо, для оздоровчих цшей); б) при охорош природних ресурав - запобiганням екологiчно шкщливим наслiдкам ïx використання, збереженням у первюному станi окремих компонентiв навколишнього середовища, його еколопчного балансу, з дотриманням прав громадян на безпечне для ïx життя i здоров'я довкшля.
Завдання науки вбачаеться в тому, щоб розробити систему науково обгрунтованих заxодiв, спрямованих на взаемод^ державних структур, корпоративних об'еднань i громадських органiзацiй зi створення еколопчно безпечно'' економiки, формування нового еколопчного мислення всього населення кра'ни i збереження бюлопчного рiзноманiття на засадах сталого розвитку.
Проблеми корпоративного й техшчного управлшня набувають актуальностi у зв'язку з тим, що в умовах ринково'' економши i проведення правово'' реформи в державi основним джерелом небезпеки для навколишнього середовища стають тдприемства, види 1'х дiяльностi, а також природнi об'екти, яю пiдприемства використовують у процесi свое'' основно'' дiяльностi. Йдеться про тдприемства й установи рiзноï форми власносп, створенi для виробництва продукцп, виконання роб^ i надання послуг. У процес свое'' дiяльностi вони використовують ri чи iншi природнi ресурси, здшснюючи антропогенний вплив на навколишне середовище. Тож завданням науки адмшютративного права постае створення ефективно'' системи управлшня i контролю щодо ращонального використання й охорони природних ресурав суб'ектами господарсько' та пщприемницько! дiяльностi, а також з контролю за ними в частиш дотримання еколопчного законодавства. Це передбачаеться й державними стандартами Укра'ни з управлшня навколишшм природним середовищем з використанням такого мехашзму, як екологiчний аудит. Державне i корпоративне управлшня стають взаемозалежними один вщ одного.
З огляду на положення Мiжнародниx стандар^в та ICO серп 14000 у науковш лiтературi пiд корпоративним управлiнням в еколопчнш сферi пропонуеться розумiти «сукупшсть принципiв, методiв, засобiв (у тому чист органiзацiйно-правовиx) i типи управлшня природоохоронною дiяльнiстю пiдприемства (забезпечення техногенно'' безпеки навколишнього середовища), що мае на мет! пщвищення швестицшно! привабливосп, екологiчностi пiдприемства та ефективностi його виробничо-господарсько'' дiяльностi» [11, с. 318]. У зв'язку iз цим об'ектом корпоративного й техшчного управлшня виступае техногенно-безпечна для навколишнього природного середовища дiяльнiсть тдприемства, що тдвищуе його швестицшну привабливють, ефективнiсть виробництва продукцп, виконуваних робiт i послуг.
Надзвичайно важливим аспектом у розрiзi оргашзацшно-правового меxанiзму охорони навколишнього природного середовища е виршення i таких питань: яю саме функцiï повиннi виконувати суспшьш вiдносини у сферi охорони довкшля; як забезпечити еколопчну безпеку i ращональне природокористування як об'екпв управлiння в системi екологiчного права та законодавства. 1снуюче законодавче визначення управлшня в сферi охорони навколишнього природного середовища вщповвд на щ питання не дае з низки причин. По-перше, поняття «управлiння», дане у ч. 1 ст. 16 Закону Укра'ни «Про охорону навколишнього природного середовища», грунтуеться на використанш пасивних функцш. У навчальнiй еколого-правовш лiтературi цi функцiï управлiння, виходячи iз законодавчих положень, умовно подшяються на: органiзацiйнi, попереджувально-оxороннi i стабшзацшш. До органiзацiйниx належать: просторово-територiальний устрш об'ектiв природи, ведення природоресурсних кадастрiв, екологiчне планування та еколог1чне
прогнозування. Попереджувально-охоронш функцп - це еколопчний мошторинг, екологiчний аудит, екологiчна експертиза, еколопчний контроль та еколопчне страхування. До стабiлiзацiйниx функцiй треба вщнести iнформування, нормування й екологiчне лщензування [3, с. 39-40].
Недостатньо активно органами державно'1 влади й органами мюцевого самоврядування використовуються ринковi мехашзми управлiння у сферi екологп, еколопчне лщензування, еколопчна сертифiкацiя, екологiчний аудит, еколопчне страхування, проведення тендерiв на найбшьш ефективне природокористування й розроблення еколопчно безпечних теxнологiй i проекпв, будiвництво промислових та iншиx об'екпв тощо). Виведення ïx зi сфери державного управлшня не дозволяе органам управлшня активно впливати на ринковi вщносини, що юнують у сферi природокористування, господарсько'1' та iншоï дiяльностi. Проект Екологiчного кодексу Украши частково виршуе цю проблему, оскiльки вщносить екологiчний аудит та екологiчний менеджмент оргашзацш до функцiй управлiння у сферi охорони навколишнього середовища.
По-друге, термiн «управлшня», який вживаеться в ч. 1 ст. 16 Закону Украши «Про охорону навколишнього природного середовища», дуже важко пов'язати з цшями управлшня, хоча щ поняття повинш доповнювати один одного. Проблема полягае в тому, що поняття «управлшня у сферi охорони навколишнього природного середовища» визначаеться через функцп охорони, а цш управлшня законодавець намагаеться подати через методи реалiзацiï управлшсько'1' дiяльностi, оскшьки контроль за дотриманням вимог еколопчно'1' безпеки, забезпечення проведення ефективних i комплексних заxодiв з охорони навколишнього природного середовища, рацюнальне використання природних ресурав, досягнення узгодженостi дш державних i громадських органiв у сферi охорони навколишнього природного середовища варто розглядати як способи досягнення мети, а не безпосередньо самi цш, яю ще необxiдно окреслити. Спостер^аеться тавтологiя: управлiння у сферi охорони навколишнього природного середовища полягае в функщях останньо'1', а цш - в методах реалiзацiï управлшсько'1' дiяльностi. За такого законодавчого пщходу до управлiння та його цшей у дослiджуванiй сферi складно визначити ефектившсть дiяльностi тих чи шших оргашв державного управлшня при прийнятп ними управлшських рiшень.
У науковш лiтературi пiд методом управлiння традицшно визнають певну сукупнiсть способiв, прийомiв впливу на керованi об'екти (суб'екти) з метою збереження ïx структури, тдтримання режиму дiяльностi, реалiзацi'ï ïx програм i цiлей. Пiд прийняттям управлiнського рiшення розумiеться вид людсько! дiяльностi, спрямованоï на вибiр кращоï з альтернатив при здiйсненнi керуючого впливу на вщповщш об'екти (суб'екти)» [12, с. 2831]. Змют управлiнськиx рiшень визначаеться методами управлшня - економiчними, органiзацiйними, соцiальними, культурно-виховними, адмшютративними та iн.
При оформленш управлiнськиx рiшень у виглядi правових норм вщ юрист1в вимагаеться в основному викладення ïx мовою права з використанням прийомiв i правил законодавчо! техшки, визначення способiв правового забезпечення виконання, досягнення узгодженост! й погодження з шшими нормативними законами. У зв'язку з цим слщ говорити не про здшснення управлшня лише правовими методами або тшьки у правових формах, а про необхщшсть вивчення та перевiрки правильност! закршлених правом управлiнськиx рiшень у рамках ^е! науки, до предмета яко! належить ïx зм!ст (економiчноï, теорiï управлiння, планування та ш.).
По-трете, законодавець дае перелiк об'екпв правовоï охорони навколишнього природного середовища, але не вказуе, що е об'ектом управлшня в данш сферь
На р1вш регiональниx i мюцевих органiв державного управлiння основними об'ектами управлшня у сферi екологй повинш розглядатися природш еколопчш системи i ландшафти.
Природна еколопчна система - об'ективно юнуюча частина природного
середовища, яка мае просторово-територiальнi межi та в якш живi (рослини, тварини, iншi елементи) та неживi ïï елементи взаемодiють як едине функщональне цiле i пов'язанi мiж собою обмшом речовиною та енерпею.
Особливу значимють мають природнi ландшафти - територп, якi не зазнали змш у результатi господарсько'' та шшо! дiяльностi й характеризуються поеднанням певних титв рельефу мiсцевостi, грунтiв, рослинносп, сформованих у однакових клiматичниx умовах. Крiм природних ландшафтiв (прських, люових, степових та iн.), iснують антропогенш ландшафти (рекреацiйнi, селiтебнi та ш.).
На думку вчених, активне втручання в екологiчнi системи й природш компоненти об'ектiв, що здiйснюють техногенну дiяльнiсть, призводить до послiдовного переходу природного об'екта вщ природного стану до модифшованого i трансформованого, при якому вш не може нормально функщонувати без участi людини. У цьому випадку принципово новим об'ектом в еколопчнш сферi стае еколопчна система антропогенного походження та еколого-економiчна система. Пропонуеться зазначенi системи розглядати як об'екти еколопчних правовiдносин за аналопею з природними об'ектами природного походження. Включення тдприемства до вщповщних урбашзованих систем вимагае оцiнки вщповщносп його дiяльностi певним системним обмеженням як елемента ще! еколопчно'' системи [11, с. 21-22].
Природний ландшафт е багатоякюним природним елементом. Вш одночасно виступае як: природний об'ект, що являе собою генетично однорщну дшянку (сегмент) ландшафтно'' сфери з единим геолопчним фундаментом, однотипним рельефом, гщро^матичним режимом, взаемозв'язком грунту i бюценозу; вiдкрита геосистема, що функщонуе i розвиваеться пiд впливом процеав, обумовлених впливом сонячно'' енерги, внутршньо'' енергп землi, а також господарсько'' дiяльностi людини; територiальна система, створена взаемопов'язаними природними та антропогенними, техногенними елементами. У свою чергу, ландшафтне рiзноманiття, на думку фаxiвцiв з геоекологи: 1) е необхщною передумовою для збереження бюлопчного рiзноманiття, оскiльки наявнiсть мюць iснування - одна з головних умов збереження видового, популяцiйного та бюценотичного рiзноманiття; 2) дозволяе ландшафтам виконувати прямi функци збереження загального еколопчного балансу, тому що недостатньо одше'' бютично'' частини бiосфери для його збереження, потрГ6но також устшне функцiонування всГх компонентiв географiчноï оболонки; 3) забезпечуе економшу (господарство) ресурсами; 4) виконуе сощальш функцП' (рекреащя, вГдпочинок, естетичнi якостГ та ш.). УсГ названi функцП' в сукупносп забезпечують еколого-соцiально-економiчний баланс територiй.
Таким чином, вщ стану природних екосистем безпосередньо залежить яюсть чи комфортшсть життедiяльностi людини i суспiльства в цшому, придатшсть земельних уггдь для виробництва сшьськогосподарських культур, створення i функщонування техшчних систем та споруд. Збереження ж природних ландшаф^в дозволяе виступати 'м середовищеутворюючими геосистемами, яю забезпечують збереження загального екологiчного балансу ^е'' чи Гншо' територП'. У зв'язку з цим природш ландшафти та природш еколопчш системи повинш виступати як найбшьш значущi об'екти державного управлшня у сферi охорони навколишнього природного середовища, завдяки збереженню яких забезпечуеться сталий розвиток регюшв i кра'ни в цшому. Серед шших проблем правового характеру варто назвати створення належного мехашзму правового регулювання суспшьних вщносин щодо забезпечення збереження природних ландшаф^в, а також те, в якш правовш формГ охорони навколишнього природного середовища вони, поряд з природними екосистемами, виступають як об'ект правового регулювання. Зазначеш проблеми мають наукову i практичну спрямованють, виршення яких можливе шляхом взаемодп представникiв природничих i сощальних, зокрема й правових, наук.
Проведений аналiз юридично'' лiтератури, законодавства Укра'ни та Гнших наукових праць дозволяе зробити наступш висновки. Управлiнню у сферi екологП' притаманний комплексний характер. Тшьки поеднання рГзних видГв дГяльносп, засобiв i методiв
управлшського впливу уможливить виршення завдання з переведення краши на сталий розвиток. У даний час воно поширюеться лише на управлшня природокористуванням i охороною навколишнього природного середовища. Суб'ектами управлшня виступають державш органи, органи мюцевого самоврядування та об'еднання громадян. При цьому останшм належить суттеве мюце в оргашзацшно-правовому меxанiзмi охорони навколишнього природного середовища.
Протягом усiеï юторп розвитку законодавства про охорону навколишнього природного середовища (природоресурсного, природоохоронного, еколопчного) питання про участь громадськосп в управлшш природокористуванням i охороною навколишнього природного середовища перебували в пол! зору законодавця. Це обумовлено об'ективною необхщшстю, пов'язаною з економiчними, сощально-полггичними, еколопчними, правовими чинниками. До громадських природоохоронних (еколопчних) оргашзацш належали: товариства охорони природи; громадсью шспекци з охорони окремих природних ресурав або навколишнього природного середовища; студентсью дружини з охорони природи; масовi громадсью оргашзацп, що об'еднували свохх членiв за професшними, територiально-виробничими, вшовими та шшими ознаками (профспшки, молод!жш, науково-теxнiчнi i спортивш товариства, трудов! колективи, добровшьш народш дружини тощо).
Залучення громадськостi до управлшня - один !з найважливiшиx шлях1в реалiзацiï екологiчноï пол^ики держави. Вкрай актуальним залишаеться це питання й сьогодш. Його правовою основою е ст. 36 Конституцп Украши, вщповщно до якох громадяни Украши мають право на свободу об'еднання в пол^ичш парти i громадськi оргашзацп для здiйснення i захисту своïx прав i свобод, задоволення полггичних, економiчниx, соцiальниx, культурних та шших штереав, у тому чист й еколопчних. Це право е одним !з невщ'емних прав, закрiплениx Загальною декларацiею прав людини, шшими мiжнародно-правовими документами.
Таким чином, органiзацiйно-правовий мехашзм охорони навколишнього природного середовища ввдграе вагоме значення у формуванш еколопчних iмперативiв, створюе необxiднi засади для iмплементацiï мiжнародно-правовиx стандартiв прав людини, рацюнального природокористування, вiдновлення природних ресурав та ïx захисту у нацюнальне екологiчне законодавство. В умовах ринкових вщносин оргашзацшно-правовий мехашзм поав чшьне мiсце разом !з еколого-економiчним меxанiзмом у системi взаемовiдносин «людина - сусп!льство - довк!лля». З його подальшим розвитком i удосконаленням слщ пов'язувати формування концепцй розвитку еколопчного права та законодавства на теренах Украши.
Список лггератури: 1. Боголюбов С. А. Актуальные проблемы экологического права : монография / С. А. Боголюбов. - М. : Юрайт, 2014. - 607 с. 2. Экологическое право : учеб. пособ. / под ред. Т. И. Макаровой, В. Е. Лезгаро. - Минск : изд. Центр БГУ, 2008. -495 с. 3. Еколопчне право : пщруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладiв / за ред. А. П. Гетьмана. - Х.: Право, 2013. - 432 с. 4. Еколопчне право Украши. Академiчний курс : пщруч. - Друге видання / за ред. Ю. С. Шемшученка. - К. : Юрид. думка. - 2008. - 720 с. 5. Еколопчне право Украши : пщруч. для студенев вищ. навч. закладiв / за ред. Каракаша I. I. - Одеса : Фешкс, 2012. 6. Балюк Г. I. Еколопчне право Украши : консп. лекцш у схемах (Загальна i особлива частина) : навч. поабник / Г. I. Балюк. - К.: Юршком 1нтер, 2006. - 192 с. 7. Тихомиров Ю. А. Управление на основе права / Ю. А. Тихомиров. - М. : Формула права. - 2007. - 485 с. 8. Шапар А. Г. Про концепцш переходу Украши до сталого розвитку / А. Г. Шапар // Еколопя i природокористування : зб. наук. праць !н-ту проблем природокористування та екологп НАН Украши. - Вип. 8. - Дншропетровськ, 2006. - С. 4558. 9. Скомороха В. Адмшютративна реформа в Укршш : потр!6^ законодавче забезпечення (правовi аспекти подшу i розмежування влади) / В. Скомороха // Право Украши. - 1999. - № 7. - С. 21-27. 10. Вакарш С. Органiзацiйно-правовi питання
реформyвання державного yправлiння в сферi економши Украши / С. Вакарiн // Право Украши. - 2001. - № 1G. - С. 38-4G. 11. Серов Г. П. Экологический аyдит. Концептyальные и организационно-правовые основы: yчеб.-практ. пособ. / Г. П. Серов. - М.: Экзамен, 2GGG. - С. 318. 12. Пучинский Б. И. О норме права / Б. И. Пучинский // Весник МГУ. Сер. 11. Право. - 1999. - № 5. - С. 28-31.
ОРГАНИЗАЦИОННО-ПРАВОВОЙ МЕХАНИЗМ ОХРАНЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ
СРЕДЫ Гетьман А. П.
Организационно-правовой механизм охраны окружающей природной среды автором статьи определяется как механизм организации и системы деятельности органов государственной исполнительной власти и органов местного самоуправления в сфере публичных экологических отношений, возникающих в связи с охраной окружающей среды и обеспечением экологической безопасности. Его правовой основой наряду с нормами экологического права являются нормы административного права. Первые призваны отражать специфику предмета, объектов, субъектов и принципов правового регулирования общественных отношений в данной сфере. Вторые определяют общие цели, задачи и функции государственных общественных отношений управленческого характера.
Ключевые слова: организационно-правовой механизм, охраны окружающей среды; управления в сфере природопользования и охраны окружающей среды; публичные экологические отношения.
ORGANIZATIONAL AND LEGAL MECHANISM OF THE ENVIRONMENTAL
PROTECTION Getman A. P.
Organizational and legal mechanisms of environmental protection are defined by the author of the article as a mechanism of organization and system of activities of state executive power bodies and local self-government bodies in the field of environmental public relations arising in connection with environmental protection and environmental safety provision.
The rules of administrative law are its legal basis, alongside with the norms of environmental law. The former designed to reflect the specifics of the subject, objects, subjects and principles of legal regulation of social relations in this area. The latter define common goals, objectives and functions of state public relations management nature.
Key words: organizational and legal mechanism, environmental protection; administration in the field of nature management and environmental protection; public environmental relations.
Надтшла до редакцй 14.03.2014 р.
