CC BY
4
УДК 347.736.3
0ПТИМ1ЗАЦ1Я ПОКАЗНИК1В 1МОВ1РНОСТ1 БАНКРУТСТВА КОРПОРАТИВНИХ П1ДПРИ6МСТВ
© 2017
вАсильев о. в., гой в. в.
УДК 347.736.3
Васильев О. В., Гой В. В. Опт^за^я показниюв iMOBipHOCTi банкрутства корпоративних пщприемств
Важливою проблемою в рамках прогнозування ймов:рностi банкрутства е формування оптимального набору показниюв фнансово-господарсьт дтьност'!, для яких характерна висока прогнозна здаттсть. Метою статтi е оптим/защя системи показник/в, якi можуть бути використан для побудови моделi д'шгностики ймов/рнот банкрутства корпоративних тдприемств. Проанал'вовано в'дом/методи iмоделi д'шгностики банкрутства та встановлено, що в '¡хосновузакладено фнансовiпоказники, якi оперують т'шьки емпiричними даними. Сформовано набр показниюв ф'шансово-господарсьж д'шльност'!, що може бути використаний при прогнозуванн ймовiрностi банкрутства корпоративних тдприемств чи плануваннантикризовихзаход'в. Практичназначущсть досл'дження полягаеврозвиткутеоретичноi бази для виршення питань, що виникають при дiагностицi ймовiрностi банкрутства корпоративних тдприемств. Перспективою подальших доМжень у даному напрямi е розроблення штегрального показника з використанням теорн нечтоiлогки, що дозволить врахувати яшснi та кшькЫ показники д'тльностi тдприемства. Ключов'! слова: корпоративне тдприемство, ймовiрнiсть банкрутства, фактор, показник, д'шгностика ймовiрностi банкрутсва. Табл.: 1. Формул: 2. Б'бл.: 16.
Васильев Олекай Вкторович - доктор економiчних наук, професор, зав'дувач кафедри економiчного консалтингу, Харювський нацональний еко-ном'мний ушверситет iм. С. Кузнеця (пр. Науки, 9а, Харюв, 61166, Укртна) E-mail: [email protected]
Гой Василь Васильович - астрант, Харювський нацюнальний економiчний унверситет iм. С. Кузнеця (пр. Науки, 9а, Харюв, 61166, Укртна) E-mail: [email protected]
УДК 347.736.3
Васильев А. В., Гой В. В. Оптимизация показателей вероятности банкротства корпоративных предприятий
Важной проблемой в рамках прогнозирования вероятности банкротства является формирование оптимального набора показателей финансово-хозяйственной деятельности, для которых характерна высокая прогнозная способность. Целью статьи является оптимизация системы показателей, которые могут быть использованы для построения модели диагностики вероятности банкротства корпоративных предприятий. Проанализированы известные методы и модели диагностики банкротства и установлено, что в их основу заложены финансовые показатели, оперирующие только эмпирическими данными. Сформирован набор показателей финансово-хозяйственной деятельности, который может быть использован при прогнозировании вероятности банкротства корпоративных предприятий или планировании антикризисных мер. Практическая значимость исследования заключается в развитии теоретической базы для решения вопросов, возникающих при диагностике вероятности банкротства корпоративных предприятий. Перспективой дальнейших исследований в данном направлении является разработка интегрального показателя с использованием теории нечеткой логики, что позволит учесть качественные и количественные показатели деятельности предприятия. Ключевые слова: корпоративное предприятие, вероятность банкротства, фактор, показатель, диагностика вероятности банкротства. Табл.: 1. Формул: 2. Библ.: 16.
Васильев Алексей Викторович - доктор экономических наук, профессор, заведующий кафедрой экономического консалтинга, Харьковский национальный экономический университет им. С. Кузнеца (пр. Науки, 9а, Харьков, 61166, Украина) E-mail: [email protected]
Гой Василий Васильевич - аспирант, Харьковский национальный экономический университет им. С. Кузнеца (пр. Науки, 9а, Харьков, 61166, Украина)
E-mail: [email protected]
UDC 347.736.3 Vasyliev O. V., Goi V. V. Optimizing the Bankruptcy Rates of Corporate Enterprises
An important issue in forecasting the probability of bankruptcy is the formation of an optimal set of financial-economic performance indicators with high forecast capacity. The article is aimed at optimizing the indicator system, which can be used to build a model for diagnosing the probability of corporate failures. The known methods and models for diagnosing bankruptcy were analyzed and it was found that they were based on the financial performance indicators, which use empirical data only. A set of financial performance indicators has been formed that can be used to forecast probability of corporate bankruptcy or to plan for anti-crisis measures. The practical significance of the study suggests developing a theoretical basis for solving issues arising in the diagnostics of probability of bankruptcy of corporate enterprises. Prospect for further research in this direction is to develop an integrated indicator using the fuzzy logic theory, taking into account the qualitative and quantitative performance indicators of enterprise.
Keywords: corporate enterprise, probability of bankruptcy, factor, indicator, diagnostics of probability of bankruptcy Tbl.: 1. Formulae: 2. Bibl.: 16.
Vasyliev Oleksii V. - D. Sc. (Economics), Professor, Head of the Department of Economic Consulting, Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics (9a Nauky Ave, Kharkiv, 61166, Ukraine) E-mail: [email protected]
Goi Vasyl V. - Postgraduate Student, Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics (9a Nauky Ave, Kharkiv, 61166, Ukraine) E-mail: [email protected]
Кризовий стан, неплатоспроможшсть i банкрут-ство тдприемств е одтею iз найнагальнших проблем у ниншни нестабкьних умовах еконо-мжи Украши на шляху штеграци в бвропейський Союз. Банкрутство щороку загрожуе значнш частиш корпоративних тдприемств, порушуючи господарсью зв'язки, зменшуючи доходи мксцевих i державного бюджепв, завдае фшансових збитюв партнерам, пращвникам i
власникам тдприемства та iH. Подолання проблеми банкрутства значною мiрою залежить вц своечасно! дiагностики та виявлення факторiв, що ведуть тдприемство до кризового стану. Важливим завданням для виршення ще! проблеми е розроблення системи дiагностики для регулярного мониторингу фшансового стану тдприемств, що дасть можливкть заздалепдь ви-являти появу небезпечних для тдприемства кризових
тенденцш, оцшювати масштаб фшансово'1 кризи та ймо-вiрнiсть банкрутства.
Вагомий вклад у дослГдження теоретичних основ економiчного та фiнансового аналiзу пiдприeмств, дГа-гностики 1х кризового стану, неплатоспроможност та банкрутства здiйснили такi вГтчизняш вченi, як В. ВГт-лшський, В. Забродський, М. Кизим, Т. Клебанова, К. Ковальчук, Л. ЛГгоненко, I. Лук'яненко, О. Манойлен-ко, О. Мозенков, Т. Резшкова, О. Терещенко, Т. Терещенко, О. Черняк, Д. Ящук та шшГ, а також шоземш -М. Абрютша, Е. Альтман, К. Беерман, У. Бiвер, I. Бланк, О. Зайцева, Г. Кадиков, А. Ковальов, В. Ковальов, М. Крей-нша, Ж. Лего, Р. Лiс, Р. Сайфулш, Г. Спрiнгейт, Р. Таф-флер, Г. Тiшоу, Д. Чессер та шш1
Зусиллями багатьох учених була проведена значна робота щодо розробки методiв та моделей дiагностики фшансово! кризи та банкрутства пГдприемств. Розро-бленi ними методи та моделi показали високу ефектив-шсть i точнiсть результатiв при виршенш дано! задачi. Проте переважна бкьшкть цих методiв та моделей роз-роблена саме зарубiжними вченими, вГдповГдно, оцiнка 1х параметрiв i селекцш показникiв здiйснювалися для пiдприeмств зарубiжних кра'1н з розвинутою ринковою економжою. Тому використання цих методiв та моделей у 1хньому оригiнальному виглядi для пiдприeмств Укра'1-ни е некоректним. Крiм того, деякi важливi питання щодо розробки таких методiв та моделей не врахованi або недостатньо вивчеш авторами при 1х побудовi, зо-крема вони не враховують особливостей функцюнуван-ня корпоративных пiдприемств Украши.
Метою статтi е оптимiзацiя системи показникiв, якi можуть бути використаш для побудови моделi дГа-гностики ймовiрностi банкрутства корпоративных шд-приемств, якi б дозволили з достатньо високою точшс-тю класифiкувати такi пiдприемства за ймовiрнiстю на-стання банкрутства.
Проведення фшансового аналiзу дiяльностi пiд-приемства часто супроводжуеться використан-ням рiзних методiв, що обумовлено необхГд-шстю найбГльш раннього прогнозування ймовiрностi банкрутства. До завдань дiагностики входить яюсна та кiлькiсна оцiнки факторiв, яю впливають на дiяльнiсть суб'ектiв господарювання та можуть призвести до банкрутства. Чим бГльше iнформацiйних даних доступно через вГдстеження внутрiшнiх i зовнiшнiх факторiв, тим вища ймовiрнiсть найбГльш точного прогнозування банкрутства, осккьки iнформацiйна складова, в разi и об'ективностi, дозволяе розглянути, оцiнити та передба-чити можливе настання кризового стану шдприемства.
Залежно вiд показниюв, якi застосовуються з метою прогнозування, можна видкити фiнансовий та комплексний методичнi пiдходи до оцгнки ймовiрностi банкрутства. Фiнансовий пiдхiд дозволяе оцшити рiвень фшансово'1 стабiльностi за фшансовими показниками дiяльностi пiдприемства. Даний шдхц, своею чергою, може бути реалiзований в рамках облгкових, ринкових або змiшаних методiв. Облiковi методи в основному апе-люють до показниюв фшансово! звiтностi, вони бкьш популярнi та широко представленi, осккьки затребуванi
зовнiшнiми аналiтиками, а також можуть застосовувати-ся як щодо публiчних компанiй, так i по вГдношенню до пiдприемств, що не володгють публiчним статусом. Рин-ковi методи, орiентованi на корпоративних емггенпв, за-снованi на припущеннi про те, що фондовий ринок найбГльш ефективно вГдображае фiнансовий стан публГчно! компанГ!. Прiоритетне значення у зв'язку з цим набува-ють таю базовi показники оцiнки банкрутства, як рин-кова капiталiзацiя, ринкова вартiсть боргу, сукупна рин-кова варткть компанГ! та iн. Змшаш методи поеднують облiковi та ринковГ показники функцiонування бiзнесу. Прикладом модел^ побудовано'1 зм1шаним методом, ви-ступае 7-рахунок Е. Альтмана. Дана модель заснована переважно на показниках фшансово! звГтностГ, але до-датково вимагае вцомостей г про ринкову капiталiзацiю. Вважаеться, що саме змГшанГ моделГ мають найбГльш ви-сокий рГвень прогнозного потенцГалу [1; 2].
Комплексний шдхГд не обмежуеться фГнансови-ми характеристиками функцюнування пГдприемств. У рамках реалГзацГ! даного пГдходу можуть враховувати-ся окремГ зовнГшнГ та/або внутршш умови функцГону-вання бГзнесу, у тому числГ неекономГчнГ.
У даний час методи комплексного шдходу найбГльш затребуваш в поглибленГй оцГнцГ ознак ймовГрнос-тГ банкрутства пГдприемств. Серед представниюв сучасно'1 школи прогнозування банкрутства в цьому вГд-ношеннГ необхГдно згадати Джона АргентГ - автора ско-рингово'1 моделГ А-рахунку. На думку Дж. АргентГ, криза, яка призводить шдприемство до банкрутства, мае послГ-довш стадГ!, що дозволяе особливим способом згрупу-вати критерГ! оцшки ймовГрностГ банкрутства, пГдроздГ-ливши 1х на «недолГки», «помилки» Г «симптоми». Бальна оцГнка даних критерГ1в, формована опитувальних методом, пГдсумовуеться кумулятивним значенням зведеного показника ймовГрностГ банкрутства - А-рахунку [3].
6 й шшГ аналопчш пГдходи, але усГм 1м притаман-нГ власнГ недолГки, що полягають, зокрема, у значному суб'ективГзмГ у прийняттГ рГшень та вГдсутностГ можли-востГ оптимГзацГ! моделГ на реальних даних. КрГм того, проблеми використання такого шдходу для аналГзу ри-зику банкрутства обумовлеш вГдсутнГстю загальновиз-наного вимГрювання того чи шшого якГсного фактора.
Суттевим обмеженням комплексных пГдходГв прогнозування банкрутства, як правило, е те, що показники, яю в них використовуються, не впорядковаш за ступе-нем значущостГ, а, отже, результати оцшки часто не-можливо однозначно штерпретувати. ВтГм, як показано вище, Г комплексы системи показникГв можна узагаль-нити Г, тим самим, вивести штегральний показник [4]. Ще одне суттеве обмеження пов'язане з прогнозним по-тенцГалом даних моделей, рГвень якого багато в чому за-лежить вГд суб'ективних факторГв. Зокрема, якщо комплексна модель передбачае застосування опитувального методу, то, з одного боку, думки респондентГв багато в чому суб'ективш, а з шшого боку, вибГр питань Г оцГнка результатГв дослГдження значною мГрою заснованГ на суб'ективному судженш аналГтика [8].
Отже, точшсть прогнозiв, перш за все, залежить вiд того, насккьки неупереджеш та професiйнi думки аналiтикiв, що проводять оцiнку стану пiдприeмства, що е наслiдком того, що комплексы моделi не насткьки унiверсальнi, як фшансовЬ З iншого боку, ш притаман-на вiдносна гнучкiсть, що дозволяе бкьш «акуратно» врахувати як шдивцуальш особливостi корпоративного шдприемства, так i специфiку його економiчноl кон'юнктури, яка далеко не завжди вцповцае строгим вимогам фiнансових методiв дiагностики [7].
Вумовах Укра'1ни лопчно аналiзувати разом з еко-номiчними та фiнансовими показниками корпоративного шдприемства ще цку низку допомiжних факторiв, за якими можна побiчно судити про стан шд-приемства та ймовiрнiсть банкрутства в найближчому майбутньому. Коршь проблеми знаходиться не сткьки у фiнансах, сккьки в неадекватних способах управлш-ня ними. Фшанси лише вiддзеркалюють проблему, яку необхцно вирiшувати часто навiть не фшансовими способами [5]. Вцповцно, при проведеннi фiнансового ана-лiзу важливо враховувати поряд з ккьюсними показниками ще й яюсну експертно-аналiтичну iнформацiю.
Таким чином, обгрунтування i подальше вдоскона-лення комплексных пiдходiв до прогнозування банкрутства представляеться одним з найбкьш перспективних напрямкiв розвитку методологи оцiнки ймовiрностi банкрутства корпоративних пiдприемств Укра'1ни.
Серед факторiв «корпоративного характеру», що можуть впливати на дiяльнiсть пiдприемства, слц ви-дкити такi: фактори пов'язаш iз протиправними дЬ-ями защкавлених осiб по вiдношенню до шдприемства (ЛЯд); фактори пов'язанi з особливостями корпоративного управлшня та конфлжтами iнтересiв (ЯК1); фактори пов'язанi з розподком i розмiром корпоративних прав (ЯКП) i фактори ринкового положення корпоративного шдприемства (ЯРП) [14, с. 161]. Сформований склад груп яюсних показниюв може бути застосований для оцшки ймовiрностi банкрутства корпоративних шдприемств. Розглянемо кожну групу бкьш детально.
Неправомiрна дiяльнiсть у сферi банкрутства представляе специфiчну загрозу фiнансовiй стабкьнос-тi корпоративних пiдприемств, осккьки ш притаманне вiдносно високе значення в умовах несформованого ринку через те, що такий ринок характеризуеться вц-носно низьким рiвнем захисту прав власносй, а отже, фактори неправомiрних дiй повиннi враховуватися при обгрунтуванш методологи дослiдження та оцiнки фшан-сово'1 стабiльностi та ймовiрностi банкрутства (далi -ризик протиправних дш або ПД-ризик).
Протиправнi банкрутства, своею чергою, роздкя-ються на:
+ кримшальт банкрутства - злочини, яю поля-гають у навмисному доведеннi пiдприемства до банкрутства. Зпдно зi ст. 219 КК Украши [6] на-вмисне доведення до банкрутства представляе собою факт доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивiв, шшо! особисто'1 заiнтересованостi або в штересах трети осiб вчинення громадянином-засновником (учас-
ником) або службовою особою суб'екта госпо-дарсько'1 дiяльностi д1й, що призвели до стшко! фшансово! неспроможност суб'екта господар-сько'1 дiяльностi, якщо це завдало велико! мате-рiальноl шкоди державi чи кредитору. МатерЬ-альна шкода вважаеться великою, якщо вона у п'ятсот i бкьше разiв перевищуе неоподаткову-ваний мiнiмум доходiв громадян; + проступки у сферi банкрутства - це вй iншi правопорушення у сферi банкрутства, не визна-нi злочинами. Вони характеризуються меншим ступенем суспкьно! небезпечностi та включа-ють: приховування стшко! фшансово! неспро-можностi, незаконнi ди в разi банкрутства, фiк-тивне банкрутство. Навмисне доведення до банкрутства корпоративного шдприемства може розглядатися як особливий вид економiчноl дшльносй, яка характеризуеться фшансовими схемами, що систематично повторюються. На-вмисне банкрутство далеко не завжди означае банкрут-ство бiзнесу i безпосередньо не пов'язане з фшансовою неспроможнiстю. Характернi особливостi навмисного банкрутства шдприемств визначаються тим, що воно, маскуючись за легальными господарськими операцш-ми, порушуе найважливШ принципи функцюнування iнституту банкрутства, знижуючи рiвень його ефектив-ностi, i, тим самим, несе загрозу фшансовш стабiльностi широкого кола ойб, залучених до економiчних вцноси-ни з боржником, та стоггь на завадi стiйкому зростанню нацюнально! економiки.
Уходi визначення ознак дш з доведення до банкрутства найчастше аналiзуеться рiвень забез-печення зобов'язань кредиторiв за перюд про-ведення аналiзу. Цей рiвень характеризуеться такими показниками, як: забезпечення зобов'язань боржника всiма його активами (вцношення суми активiв боржни-ка до суми його зобов'язань), забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами (вцношення обо-ротних активiв до суми зобов'язань боржника) та роз-мiр чистих активiв (рiзниця мiж сумою активiв шдпри-емства та сумою його зобов'язань) [8; 14, с. 150].
У разi встановлення, що вищезазначеш показники погiршилися протягом трьох роюв до моменту банкрутства, з'ясовуеться причина !х попршення шляхом пере-вiрки фшансово-господарських договорiв пiдприемства.
Поступове зменшення аналiзованих показниюв не завжди може свiдчити про факт протиправних дш, а, вцповцно, цей iнструмент не завжди може бути ефективним. Також не завжди можливо виявити перiод здiйснення угоди в умовах обмеженост вхiдних даних. У зв'язку з цим для визначення перiодiв здiйснення невь рних (протиправних) управлiнських рiшень, а саме: здш-снення недiйсних угод, доцкьно проводити аналiз дшль-ностi шдприемства на наявшсть дкового ризику [8].
Дковий ризик - невизначенiсть отримання доходу, яка пов'язана з коливаннями обсяпв продажiв i рiв-нем постiйних операцiйних витрат i може бути визна-чена як вцношення середньоквадратичного вiдхилення операцiйного прибутку до середнього значення опера-цшного прибутку [7].
Середньоквадратичне вцхилення операцшного прибутку визначаеться за формулою:
о =
2"=1( хс - х )2
N
де
а - середньоквадратичне вдоилення;
х1 - значення прибутку кожного випадку спосте-реження;
хс - середне значення операцшного прибутку;
N - число спостережень (частота спостережень).
Дковий ризик дорiвнюе значенню коефщента ва-рiацií, який в загальному мае вигляд:
V =^0,
хс
де V - коефщент варiацií (дковий ризик).
Для оцшки даного коефiцiента варiацií застосову-еться така оцiнка коливань за наявност трьох i бкьше альтернативних ознак:
+ менше 10% - незначний ризик; + 10-25% - середнiй ризик; + бкьше 25% - високий ступшь ризику [7; 8].
Aналiз визначення перiоду (перiодiв) настання ри-зикiв або причин, що спричиняють навмисне до-ведення до банкрутства, дощльно проводити за три роки, що в1дпов1дае термiну позовно'1 давностi для можливостi оскарження бкьшосп угод. За одиницю пе-рюду слiд брати пiврiччя, хоча у випадку поквартального аналiзу точшсть прогнозування збкьшуеться з одно-часним зростанням трудоемност аналiзу.
Безпосереднiми суб'ектами корпоративного управ-лiння виступають власники корпоративных пiдприемств (!х окремi групи), члени виконавчих i контрольних орга-нiв (вищi менеджери) та сама корпорацш як юридична особа, що надкена певними правами та обов'язками. Але, ^м зазначених прямих учасниюв корпоративних вiдносин, е ще широке коло iнших осiб, суттево защкав-лених у станi справ на шдприемствЬ До них можна взнести трудовi колективи, кредиторiв та шших дкових партнерiв пiдприемства, мiсцевi органи влади та державу в особi сво'1х центральних оргашв. Осккьки такi особи мають певнi iнтереси в результатах корпоративного управлшня конкретним пiдприемством, то !х теж можна вiднести до учасниюв корпоративного управлшня, але як непрямих, «опосередкованих» учасникiв.
Велика кiлькiсть учасниюв корпоративного управлшня обумовлюе складшсть, заплутанiсть та конфлж-тнiсть в^дносин мiж ними [9-11]. Економiчна сутшсть даного факту пояснюеться тим, що конфлжти iнтересiв менеджерiв i акцiонерiв, великих i дрiбних акцiонерiв, шдприемства та державних органiв може стати джере-лом утворення надмiрних трансакцшних витрат i при-зводити до зниження загально'1 економiчноl ефектив-ност корпоративного пiдприемства, до перерозподку економiчного ефекту вiд одного агента до шшого, якi спочатку починають закладати у варткть «послуг» шд-приемства трансакцшш витрати. Це веде до сукупного зростання витрат шдприемства i тягне за собою зниження його ефективностЬ Виникнення, зростання, за-
гострення та хрошчний характер конфлжтних вiдносин (протирiч) може свiдчити про наявшсть певно'1 кризи на шдприемств^ яка рано чи пiзно може призвести шдпри-емство до банкрутства [9].
Серед таких протирiч головними вважають таю групи:
1. Протирiччя мiж iндивiдуальними ттересами стввласнитв (умовно позначимо як КП1). 1х сутнiсть полягае в тому, що сшввласники корпораци мають яки-мось чином випрацьовувати спкьш рiшення з багатьох питань управлшня шдприемством. При цьому кожний з цих власникiв може мати свою, вцмшну вiд iнших, думку щодо доцiльностi конкретних управлшських рiшень. Так, наприклад, через рiзницю у фiнансовому станi, у життевому досвщ, у рiвнi освiти, нарешт через особли-востi характеру, окремi учасники корпораци в кризовий перюд будуть вбачати порятунок у введенш режиму жорстко'1 економи, а iншi наполягатимуть на необхцнос-тi здшснення додаткових витрат з метою захоплення но-вих сегментш ринку в послаблених кризою конкурентiв.
У власниюв одного корпоративного пiдприемства може не збиатися навiть мета участi в корпораци - для одних це джерело 1хнього постшного поточного доходу, а для шших шдприемство е ткьки елементом велико! фшансово-промислово1 групи, i вони ладнi жертвува-ти прибутковктю корпораци, якщо це компенсуеться збкьшенням прибутку на iнших шдприемствах групи.
2. Протирiччя мiж можливостями быьшот та правами меншот (КП2). Наявшсть вцмшностей в iнтересах сшввласниюв корпораци, з одного боку, роз'еднуе !х, а, з iншого боку, стимулюе учасниюв корпоративних вцносин об'еднуватися у групи зi схожими потребами. Розшарування спiввласникiв за групами, як правило, мае неформальний, ситуативний характер i не веде до виникнення мiж учасниками групи взаемних зобов'язань на тривалий строк. Але ситуацш кардинально змiнюеться, якщо з моменту створення або внаслцок процесу консолцаци часток у корпораци з'являеться учасник чи група пов'язаних учасникiв, якi мають ста-бкьну бiльшiсть голосiв.
Такi контрольнi учасники отримують можливкть гарантовано проводити ршення на власну користь, повнiстю иноруючи iнтереси учасникiв, що залишили-ся в меншостЬ При цьому в акцюнерних товариствах «бiльшiсть» - це зазвичай один чи деккька акцiонерiв з контрольним пакетом акцiй, а «меншксть» - сотнi, тися-чi або навiть десятки тисяч «дрiбних» акцiонерiв.
Без обмеження можливостей «бкьшостЬ контр-ольний власник отримуе змогу використовувати у сво!х iнтересах уа 100% капiталу пiдприемства та розпоря-джуватися прибутком, що зароблений на капiталi «мен-шостi». При цьому ва корпоративнi права для «меншос-тi» втрачають сенс, що загрожуе руйнуванням самого принципу створення корпоративних шдприемств.
3. Протирiччя мiж власниками корпораци та ви-щим менеджментом (КП3). 1нтереси найманих керiвни-юв, хоч вони i зобов'язанi вткювати волю та полiтику власникiв, на практищ не завжди збiгаються з штереса-ми власникiв корпораци. Директору може не подобати-ся ршення зборiв щодо згортання масштабiв дшльносп
шдприемства, тому що це обмежуе сферу його владних повноважень, знижуе статус вцносно шших колег-директорiв, загрожуе зменшенням розмiру матерiально! винагороди. Вищий виконавчий менеджер може чинити спротив ршенням власникiв щодо виходу на новi ринки, осккьки його цкком задовольняе поточний стан справ, а перспектива прийняття на себе додатково! роботи та вк,повк,альност не викликае в нього захоплення.
Широю владнi повноваження, якими користу-еться виконавчий керiвник у перiод мiж збо-рами учасниюв, дозволяють йому тривалий час вцкрито або завуальовано проводити на шдпри-емствi власну полiтику та ынорувати волю власникiв, виводити найбкьш цiннi 'й активи. Протирiччя мiж власниками корпорацiй та найманою адмшстращею отримали назву «агентських протирiч». Учасниками цих протирiч можна вважати як окремих вищих менеджерiв, так i органи управлiння в цкому.
П. Самуельсон [12] видкяе три випадки, коли вцбу-ваеться конфликт штереав керiвникiв та власникiв акцiй: + менеджери можуть призначити собi надмiрно великi оклади i пенси, виплачувати самим собi преми та користуватися засобами шдприемств в особистих цкях; + менеджери мають схильнiсть притримувати прибуток i використовувати його для нових вкладень, замiсть того, щоб вцдавати власни-кам акцiй то, що '1м належить. Водночас зустрь чаються ситуаци, коли акцiонерам розумшше використовувати дивiденди десь на сторош, нiж залишати '1х в компани; + зазвичай менеджери докорiнно з ащкавлеш ско-рiше в добре налагодженому механiзмi управ-лiння, шж у прийняттi рiшень, пов'язаних з великим ризиком або революцшними змшами. Якщо фiрма завжди буде уникати ризикових вкладень, то вона ризикуе втратити штенсив-нiсть сво!х дослцжень i нововведень.
Цi конфлiкти проявляються бкьшою мiрою на великих шдприемствах.
У зв'язку з цим в будь-яюй корпораци виникае конфлжт iнтересiв: з одного боку - власниюв, метою яких е максимiзацiя доходу на вкладений капiтал, а з шшого - менеджерiв, яю мають безлiч сво!х локальних цкей, серед яких максимiзацiя прибутку корпораци аж ншк не на першому мксщ [13].
До локальних цкей менеджерiв, не направлених на максимiзацiю прибутку пiдприемства, можна вiднести: + забезпечення високих особистих доходiв; + забезпечення спокiйного i комфортного життя
(«теплого мкця»); + виживання корпораци в довгостроковому пла-нi, що забезпечуе збереження робочого мкця менеджера та його стабкьний дохiд у майбут-ньому;
+ кар'ера або пiдтримання власного положення в рамках дано! корпораци [11].
1нформацшна асиметрш (нерiвномiрнiсть розпо-дку шформаци) мiж власниками i менеджерами ще
бкьш посилюе конфлiкт iнтересiв. Отримуючи регулярно оперативну управлшську iнформацiю, менеджери, як правило, обiзнанi про реальний стан шдприемства наба-гато краще, шж зовнiшнi власники. Крiм того, менеджери схильш завищувати адмiнiстративно-господарськi та управлшсью витрати [10].
Отже, конфлжти iнтересiв менеджерiв i акцiонерiв теж стають джерелом утворення надмiрних трансакцш-них витрат i призводять до зниження загально! еконо-мiчноl ефективносй корпоративних пiдприемств, до перерозподГлу економiчного ефекту вiд одного агента до шшого, яю спочатку починають закладати у вартiсть «послуг» корпорацй трансакцшш витрати, що веде до сукупного зростання витрат шдприемства i тягне за собою зниження и ефективностi.
4. Протирiччя мiж обмеженою вiдnовiдальнiстю учаснитв корпораци та штересами сустльства (КП4). Сутнiсть цього протирiччя полягае в тому, що обме-женiсть ризикiв, якi несуть власники корпоративного шдприемства, дозволяе '1м нехтувати тими ризиками, яю корпорацш створюе для природних об'ектiв та для суб'екпв зовнiшнього середовища (кредиторiв, вклад-никiв, споживачiв, iнших дГлових партнерiв, мiсцевого населення, держави тощо).
Причини заподшння корпорацiею шкоди зовнiш-ньому середовищу можуть мати ненавмисний характер -техногенна аварш, неплатоспроможшсть внаслцок загально! кризи, помилково! стратегй або халатносй окремих вiдповiдальних працiвникiв, при цьому частше за все дш випадкових факторiв пiдсилюеться i певними прорахунками власниюв.
Таким чином, корпоративне управлшня являе собою безперервний процес виникнення та по-долання протирiч мiж суб'ектами корпоративних правовiдносин. Це не варто розглядати як недо-лж корпоративно! форми. Навпаки, якщо протирiччя своечасно виявлено, проаналiзовано та був знайдений адекватний споаб його виршення (хоч вiн потiм i обу-мовить нове протирiччя), то такий процес забезпечуе розвиток i окремо! корпорацй, i корпоративного зако-нодавства в ц!лому.
Оск!льки конфлжти iнтересiв мають свiй вплив на кожне окреме шдприемство, то кнуе певна величина ймовiрностi виникнення такого явища (ризик корпоративних протирiч ЯКП), а вiдповiдно виникае необхк,-нiсть у розрахунку величини даного ризику для цкей антикризового управлшня та дiагностики ймовiрностi банкрутства.
Фактор корпоративних протирiч носить якiсний характер i може включати в себе шдвиди факторiв, мова про якi йшла вище, а саме: КП1, КП2, КП3, КП4. Кожний iз даних шдвимв факторiв може впливати одночасно з шшими в бiльшiй чи меншш мiрi, а, вiдповiдно, кожний iз них мае бути враховано. Агрегування пiдфакторiв до базового фактора «корпоративш протирiччя» проведе-мо матричним методом з використанням апарату нечп1-ких множин [5; 15].
Для складання матрицi необхiдно мати таю даш:
1) набiр складових пiдфакторiв для базового фактора;
2) за допомогою вцповцних методiв експертних оцшок (наприклад, методу простого ранжування, методу попарного порiвняння) визначити:
+ ваги вск пiдфакторiв вiдносно базового фактора; + ймовiрнiсть (очкувашсть) появи поди, яка пов'язана з в^пов^ним пiдфактором;
3) вузловi точки стандартного п'ятирiвневого 01-класифiкатора.
Розрахунок величини ризику конфлжту iнтересiв розглянемо на прикладЬ Ваги пiдфакторiв КП1 - КП4 у нашому випадку, виходячи iз робiт [9; 13], можна визначити на рiвнi 0,1; 0,3; 0,4 та 0,2 вцповцно.
Ймовiрностi виникнення цих подiй, визначеш експертним шляхом, складають 0,5; 1,0; 0,5 та 0,25 вц-повцно. Розпiзнавання рiвнiв через функци належност показало, що перший та третш пiдфактори е середнiм рiвнем, другий - дуже високим, четвертий - дуже низь-ким (табл. 1).
(сшввцношення «вигоди - витрати») зусиль великого акцiонера вiд управлiння корпоративним шдприем-ством буде нижчою в1д ефектностi участi в управлiннi дрiбного акцiонера [9; 11].
Вiдсоткове значення великого пакета акцш може коливатися залежно вiд конкретного пiдприемства та особливостей нацюнального законодавства i т. ш. Наприклад, володiння пакетом акцш в 5% в акцюнерному товариствi з розпорошеною структурою кашталу дае набагато бкьше можливостей, шж володiння аналопч-ним пакетом акцш в умовах сконцентровано! структури власностЬ
Великi акцiонери не зацiкавленi в отриманш дивь дендiв, а також у зростаннi курсово! вартостi, якщо ринок цшних паперiв для дано! категорп акцiонерiв не цiкавий, а ринок злитпв i поглинань не розвинений. Це пов'язано, головним чином, з можливктю великих акцiонерiв отри-мувати вигоди вiд дiяльностi шдприемства iншими спо-
Таблиця 1
Матриця для оцшки ймовiрностi базового фактора «Корпоративш протирiччя»
Фактор Значимiсть Функфя належностi (ймовiрнiсть) для рiвнiв КП-факторiв
(вага) Дуже низька м1 Низька Середня м3 Висока м4 Дуже висока
КП1 0,1 0 0 1 0 0
КП2 0,3 0 0 0 0 1
КП3 0,4 0 0 1 0 0
КП4 0,2 1 0 0 0 0
Вузловi точки 0,1 0,3 0,5 0,7 0,9
Отже, ймовiрнiсть того, що фактор «Корпоративш протирiччя» мае мкце в дiяльностi корпоративного шд-приемства, складе:
АКП = 0,1 • 1 • 0,5 + 0,3 • 1 • 0,9 + 0,4 • 1 • 0,5 + 0,2 • 1 • 0,1 = = 0,05 + 0,27 + 0,2 + 0,02 = 0,54.
Подальша оцшка розраховано1 величини полягае в розшзнаванш 'й на основi стандартного п'ятирiвневого нечiткого 01-класифжатора або стандартного трирiвне-вого нечпгого 01-класифiкатора. Вибiр класифiкатора залежить в1д бажаного ступеня деталiзацi! розрахова-ного показника.
Характерним для корпоративного управлшня е закон переходу ккьюсних змiн у яюсш. Переконливим прикладом цього е те, що при досягненш певного розмь ру пакета акцiй обсяг прав акцюнера рiзко збкьшуеться (виникають додатковi права: право вимагати проведен-ня позачергових зборiв, можливiсть «блокування» дея-ких рiшень зборiв, можливiсть одноойбно забезпечити кворум зборiв тощо), отже, акци в такому пакетi набува-ють ново! якостi.
Нерiвномiрний розподк акцiй серед акцiонерiв веде до того, що бкьшою мiрою в ефективному функ-цiонуваннi корпоративного шдприемства защкавлеш великi акцiонери. Тому великий акцюнер перш за все буде докладати зусиль i нести витрати по збору, аналь зу необхцно! iнформацil та безпосередньо впливати на управлшня. У разi успiшностi прийнятого рiшення виго-да дiстаеться вйм акцiонерам. При цьому ефективнiсть
собами, наприклад шляхом контролю грошових потоюв. Дiйсно, великий акцiонер, що володiе, наприклад, 75%-ною часткою у статутному капггал^ здатний визначати майже будь-яю рiшення, тобто фактично розпоряджати-ся всiм обсягом майна шдприемства, узурпувавши тим самим права власниюв шших 25% акцiй. 1ншими словами, такий акцiонер володiе практично 90% вц загального обсягу прав контролю та ткьки 75% вц загального об-сягу прав на грошовi потоки.
Великi акцiонери, отримуючи переваги вц великого обсягу прав контролю, можуть забезпечити прийнят-тя шдприемством таких рiшень, яю будуть вiдповiдати виключно '1х штересам, а не iнтересам ус1х акцiонерiв. Найб1льш властивий даному виду взаемовцносин тип трансакцiйних витрат - витрати колективного прийнят-тя рiшень, що виражаються в прийнятп неоптимальних ршень; рiшень, якi обмежують iнтереси меншосп на користь бiльшостi. Трансакцiйнi витрати даних взаемо-вiдносин у варткному вираженнi можуть бути рiвнi зни-женню обсягу грошових потокiв (дивiдендiв i приросту курсово! вартостi) аж до повного знецшення вкладень мшоритарних акцiонерiв [10].
1снуе вiсiм груп агрегування корпоративных прав, якi забезпечують в мiру зб1льшення '1х розмiру б1льшу ступiнь корпоративного впливу на прийняття ршень загальними зборами учасниюв товариства. Кожна на-ступна група агрегування забезпечуе таку ж можливкть впливу, як попередня, плюс ще одну, на яку вона надае можливкть приймати рiшення.
Однак вага кожного права pi3Ha для потенцшно-го власника, осккьки забезпечуе йому можливостi, що вiдрiзняються за значимктю прийняття рiшень. Для ак-цiонерних товариств за значимiстю прийняття ршень можна видкити три основш групи, якi потiм можна роз-дкити на окремi пiдгрупи:
f звичайнi мiноритарнi пакети акцiй до 25%,
включаючи 25%; f блокуючi пакети акцiй вiд 25 до 50%, включаючи 50%;
f контрольш пакети акцiй понад 50%.
Таким чином, можна говорити про ступшь контролю, який вцображае величину впливу акцюне-ра на прийняття акцюнерним товариством рiшень залежно вiд частки належних йому акцш у статутному ка-пiталi акцюнерного товариства, та може бути виражене в розрахунку коефщента втрати корпоративного впливу. Значення даного коефiцieнта зменшуеться зi збкьшенням ступеню контролю над п1дприемством. Кожний окремо взятий пакет акцш несе свш ризик банкрутства для п1д-приемства. Виходячи з робгг [4; 9; 11] можна стверджува-ти, що в найпростшому випадку ризик банкрутства корпоративного п1дприемства збкьшуеться зi зменшенням ступеня контролю (розмiру пакета акц1й).
Проаналiзувавши розмiр пакетiв акцiй, якими во-лодiють власники пiдприемства, та ощнивши значення коефiцiента втрати корпоративного впливу, викорис-товуючи апарат нечiтких множин [15], можна ощнити функци належност для рiвнiв коефiцiента втрати корпоративного впливу кожного пакета. Дал^ аналопчно з фактором корпоративних протирiч, потрiбно здiйснити матричну згортку по вси ризикоутворюючих шдфак-торах i отримати агрегований показник фактора корпоративного впливу, що характеризуе ступшь ризику залежно вц розмiрiв пакейв акцiй (ступеня контролю) та пов'язаних iз ними корпоративним впливом на дiяль-нiсть пiдприемства.
Кожен суб'ект господарювання мае iндивiдуальнi технiко-економiчнi, технолопчш, органiзацiйнi й iншi характеристики, яю слiд ураховувати в процесi дiагнос-тики ймовiрностi банкрутства. Для аналiзу галузевих особливостей необхiднi данi, систематизоваш за галузе-вою ознакою.
На основi розгляду змкту шформаци, що надаеть-ся в публiчних звiтах емiтентiв, та узагальнення осно-вних напрямiв яюсно! оцiнки пiдприемств у рейтингових методиках провцних рейтингових агентств (Standard & РоогЪ, «Кредит-Рейтинг», «1нтерфакс», Fitch Ratings та ш., методики оцiнки кредитоспроможност позичаль-ника, запропоновано'1 Нацiональним Банком Украши), встановлено, що бiльшiсть iз розглянутих рейтингових методик придкяють увагу аналiзу галузевих ризикiв та ринковш позици пiдприемства.
Найчастiше вивчення ринкового положення ви-значаеться шляхом оцшки обсягу виробництва вц-повiдною галуззю в минулий рiк, а також залежить вiд тривалостi дково! активност й iнших факторiв, якi визначаються специфiкою дiяльностi пiдприемств. До яюсних показникiв пiдприемств-емiтентiв, що харак-
теризують ринкове та галузеве положення, автори [7; 9; 16] вцносять стан розвитку галузi (обсягу виробництва вцповцною галуззю в попереднiй рiк), тривалкть дко-во! активностi, розмiр зареестрованого статутного каш-талу, кiлькiсть структурних пiдроздiлiв, кiлькiсть видiв дiяльностi, середньооблжову чисельнiсть штатних пра-цiвникiв. Для вивчення впливу даних факторiв на ймо-вiрнiсть банкрутства пiдприемств-емiтентiв, виходячи iз дослiджень, доц1льно використовувати и показники, оцiнка яких не залежить вц галузi: тривалiсть д1лово! активности кiлькiсть структурних пiдроздiлiв; кiлькiсть вимв дiяльностi [16].
Тривалiсть д1лово! активносп пропонуеться оцi-нити тривалiстю термшу iснування пiдприемства, що вiдображае те, що фактори впливу на його платоспро-можшсть е адаптованими до змш зовнiшнього серед-овища. Тому швестують у пiдприемств, що працюють в даному сегменп бiзнесу бкьше двох рокiв i мають бкьшу поiнформованiсть про ринок, його фшансову динамiку й менеджмент, а також сформували вiдносини з постачальниками й споживачами. Таю шдприемства мають менший ризик банкрутства, шж новостворенi.
Оцшка наявностi та кiлькостi структурних шд-роздiлiв (вiддiлiв, д1лянок) пiдприемства, ккьюсть ви-дiв дiяльностi, середньооблiкова чисельшсть штатних працiвникiв характеризуе структуру, диференщацш виробництва та масштаб дiяльностi емiтента.
З урахуванням того, що зщно 1з роботами, показник тривалосй д1лово! активностi розпод1лений за нормальним законом, на основi правила «трьох сигм» можна розрахувати штервали значення цього показни-ка при вцнесенш його до одного з п'яти клайв шкали ймовiрностi банкрутства.
Аналопчним чином з використанням теори нечiт-ких множин [15] можна здшснити матричну згортку по ризикоутворюючим факторам групи «галузевi та ринко-вi особливостi» й отримати агрегований показник, що характеризуе ступшь ризику банкрутства вцносно дано! групи факторiв.
ВИСНОВКИ
Ефективш методи дiагностики банкрутства мають базуватися на фшансових показниках, якi дозволяють достатньо точно i вичерпно охарактеризувати тi ключо-вi аспекти фiнансового стану укра'нських пiдприемств, якi можуть свiдчити про появу ознак фшансово! кризи. Важливим мае бути те, щоби значення цих показниюв дозволяли визначити масштаб фшансово! кризи шдприемства, а, вцповцно, ймовiрнiсть його банкрутства.
Проведено обгрунтований вiдбiр економiчно-незалежних показниюв та запропоновано систему яюсних та ккьюсних показниюв, що дають можливкть з достатньо високою точшстю оцшити масштаб фiнансо-во! кризи на корпоративних шдприемствах, включаючи «корпоративну складову», на основi регулярно! рiчно1 iнформацi! емiтентiв будь-яко! галузi.
Перспективою подальших дослiджень у даному на-прямi е розроблення iнтегрального показника з використанням теори нечетко! логжи, що дозволить врахувати яюсш та кiлькiснi показники дiяльностi шдприемства. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Altman, E., Narayanan, P. Business Failure Classification Models: An International Survey // Choi F. D. S. International finance and accounting handbook. 3rd ed. New York: John Wiley & Sons, 2003. P. 273-322.
2. Васильев О. В., Гой В. В. Методи прогнозування фЫан-совоТ' стмкосп пщприсмства в умовах кризи. Науковий всник М'жнародного гуманитарного унверситету. Сер.:«Економ'ша i менеджмент». 2016. №17. С. 116-121.
3. Agarwal, V., Taffler, R. J. Twenty-five years of the Taffler z-score model: does it really have predictive ability. Accounting and Business Research. 2007. Vol. 37. No. 4. P. 285-300.
4. Altman, E. Are Historically Based Default and Recovery Models in the High-Yield and Distressed Debt Markets Still Relevant in Today's Credit Environment? Bank and Credit. 2007. No. 3. P. 3-10.
5. Matviychuk A. Bankruptcy prediction in transformational economy: discriminant and fuzzy logic approaches. Fuzzy Economic Review. 2010. May. Vol. XV. No. 1. P. 21-38.
6. Науково-практичний коментар Кримшального кодексу УкраТ'ни/за заг. ред. Литвинова О. М. КиТв: Центр навчальноТ' лггератури, 2017. 528 с.
7. Терещенко О. О. Антикризове фшансове управлшня на пщприсмствк КиТв: КНЕУ, 2004. 268 с.
8. Львова Н. А., Семенова М. С. Особенности финансового анализа в условиях неплатежеспособности. Финансовый мир. 2014. Вып. 5. C. 119-122.
9. Васильев А. В., Потемкин Ю. С. Рынок ценных бумаг, акционерные общества. Антикризисное управление. Харьков: Фолио, 2001. 316 с.
10. Мальська М. П., Мандюк Н. Л., Занько Ю. С. Корпо-ративне управлшня. КиТв: Знання, 2012. 348 с.
11. Потьомкш Ю. С. Корпоративш вщносини як чинник розвитку суб'скпв господарювання // Управлшня розвитком суб'скпв господарювання: монографiя/за заг. ред.: О. Л. Яре-менка, Г. В. Строкович. Харш: Изд-во НУА, 2008. С. 313-378.
12. Самуэльсон П. Экономика: в 2 т. М.: Прогресс, 19931995.
13. Осиновский А. Корпоративные конфликты и корпоративные отношения. Рынок ценных бумаг. 2002. № 12. URL: http://www.old.rcb.ru/archive/articles.asp?id=2713
14. Васильев О. В., Гой В. В. Формування системи показ-ниш фшансового стану для дошдження iмовiрностi настання банкрутства корпоративних пщприсмств // 1нновацшнь фшан-совi та техычш аспекти дiяльностi пщприсмств: колективна монографiя/за заг. ред. Л. М. Савчук, Maria Fic. Днтро: Пороги, 2017. С. 148-166.
15. Nedosekin А. Fuzzy financial management. Russia, Moscow, AFA Library, 2003. URL: http://www.mirkin.ru/_docs/ book0308_033.pdf
16. Внукова Н. М., Потьомкш Ю. С., Зшченко (Приту-ла) Н. I. Кредитно-рейтингова оцшка тдприсмств-емггенпв як шструмент забезпечення розвитку фондового ринку УкраТ'ни. Ринокцннихпапер'ю Укроти. 2007. № 1-2. С. 93-98.
Lvova, N. A., and Semenova, M. S. "Osobennosti finansovogo analiza v usloviyakh neplatezhesposobnosti" [Features of financial analysis in conditions of insolvency]. Finansovyy mir, no. 5 (2014): 119-122.
Matviychuk, A. "Bankruptcy prediction in transformational economy: discriminant and fuzzy logic approaches". Fuzzy Economic Review. Vol. 15, no. 1 (2010): 21-38.
Malska, M. P., Mandiuk, N. L., and Zanko, Yu. S. Korporatyvne upravlinnia [Corporative management]. Kyiv: Znannia, 2012.
Naukovo-praktychnyi komentar Kryminalnoho kodeksu Ukrai-ny [Scientific and Practical Commentary of the Criminal Code of Ukraine]. Kyiv: Tsentr navchalnoi literatury, 2017.
Nedosekin, A. "Fuzzy financial management". http://www. mirkin.ru/_docs/book0308_033.pdf
Osinovskiy, A. "Korporativnyye konflikty i korporativnyye otnosheniya" [Corporate conflicts and corporate relations]. Rynok tsennykh bumag. 2002. http://www.old.rcb.ru/archive/articles. asp?id=2713
Potomkin, Yu. S. "Korporatyvni vidnosyny yak chynnyk roz-vytku subiektiv hospodariuvannia" [Corporate relations as a factor in the development of business entities]. In Upravlinnia rozvytkom subiektiv hospodariuvannia, 313-378. Kharkiv: Izd-vo NUA, 2008.
Samuelson, P. Ekonomika [Economy]. Moscow: Progress, 1993-1995.
Tereshchenko, O. O. Antykryzove finansove upravlinnia na pidpryiemstvi [Anticrisis financial management at the enterprise]. Kyiv: KNEU, 2004.
Vasilev, A. V., and Potemkin, Yu. S. Rynok tsennykh bumag, aktsionernyye obshchestva. Antikrizisnoye upravleniye [Securities market, joint-stock companies. Crisis management]. Kharkiv: Folio, 2001.
Vasyliev, O. V., and Hoi, V. V. "Formuvannia systemy pokaznykiv finansovoho stanu dlia doslidzhennia imovirnosti nastannia bankrut-stva korporatyvnykh pidpryiemstv" [Formation of a system of indicators of the financial state to investigate the probability of bankruptcy of corporate enterprises]. In Innovatsiini, finansovi ta tekhnichni aspek-ty diialnosti pidpryiemstv, 148-166. Dnipro: Porohy, 2017.
Vasyliev, O. V., and Hoi, V. V. "Metody prohnozuvannia fin-ansovoi stiikosti pidpryiemstva v umovakh kryzy" [Methods of forecasting financial stability of an enterprise in a crisis]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Ekonomika imenedzhment, no. 17 (2016): 116-121.
Vnukova, N. M., Potyomkin, Yu. S., and Zinchenko (Prytula), N. I. "Kredytno-reitynhova otsinka pidpryiemstv-emitentiv yak instrument zabezpechennia rozvytku fondovoho rynku Ukrainy" [Credit rating rating of issuing companies as a tool for ensuring the development of the stock market in Ukraine]. Rynok tsinnykh pa-periv Ukrainy, no. 1-2 (2007): 93-98.
REFERENCES
Agarwal, V., and Taffler, R. J. "Twenty-five years of the Taffler z-score model: does it really have predictive ability". Accounting and Business Research. Vol. 37, no. 4 (2007): 285-300.
Altman, E. "Are Historically Based Default and Recovery Models in the High-Yield and Distressed Debt Markets Still Relevant in Today's Credit Environment?". Bank and Credit, no. 3 (2007): 3-10.
Altman, E., and Narayanan, P. "Business Failure Classification Models: An International Survey". In International finance and accounting handbook, 273-322. New York: John Wiley & Sons, 2003.
