CC BY
43
К^Ш /ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.211-002-021.5-022.7-08-052.3 DOI: 10.22141/2224-0551.12.5.2017.109275
Кривопустов С.П.
Нацональний медичний унверситетiMeHi О.О. Богомольця, м. Ки!в, Украна
^^ я я я я w ■ ■ ■
OnrnMi3a^q лкування дггей з iнфекцieю дихальних шAяхiв, як мають аAeргiчний ринiт
For cite: Zdorov'ye Rebenka. 2017;12:585-9. doi: 10.22141/2224-0551.12.5.2017.109275
Резюме. 0nmuMi3a^.H лжування як гострих eipycHUx тфекцшрестраторного тракту, так i алергiчних захворювань е вкрай актуальним завданням сучасног nедiатрii. 1снуе взаемозв'язок мiж алергieю дихальних rnnnxie та вiрусною тфекщею. З одного боку, при алергп збльшуеться ризик розвитку тфекцй, а з ншого — сама вiрусна Ыфекщя може тщжвати загострення алергiчних проявiв з боку рестраторного тракту. Показана дощльтсть використання антигстамтного препарату L-цет сироп (левоцетиризи-ну диггдрохлориду) влтувант тих дтей з тфекщею дихальних шляхiв, як мають ще й алергiчнийришт, а це спостеркаеться нерiдко. Левоцетиризин е лiвообертальним iзомером антигстамтного препарату другого поколння цетиризину й мае вдвiчi вищу спорiдненiсть до H1-рецепторiв порiвняно з ним. Крiм того, що левоцетиризин е конкурентним антагонстом Н1-гктамтовихрецепторiв, вш пригшчуе ви-роблення молекул мiжклiтинноi адгези ICAM-1 i реплтацт риновiрусу, мае протизапальн та iмуноре-гуляторн властивостi.
Ключовi слова: алергiчний ришт; антигiстамiннi препарати; дти; тфекщя дихальних шляхiв; левоцетиризин
Нерщко в клшщ одночасно з одним захво-рюванням спостерпаються ще й iншi хвороби, це прийнято називати коморбщшстю. У педiатрfi велика увага придшяеться збору анамнезу та з'ясуванню преморбщного фону — захворювань, що передують данш хвороб^ а може, i сприяють ii розвитку. Так, у дитини може бути гостра ресшраторна вiрусна ш-фекцiя (наприклад, гострий вiрусний назофаринпт) на rai алерпчного ришту (наприклад, цiлорiчного алерпчного ришту).
З одного боку, гос^ вiруснi шфекцп рестраторного тракту е одними з найбшьш поширених, а з шшого — поширешсть алерпчних захворювань теж суттева й зростае в динамiцi. Всесвггня органiзацiя алергп (WAO) оцiнюе поширешсть алергп вщ 10 до 40 % (Pawankar R. et al., 2013). бвропейська акаде-мiя клiнiчноi iмунологii та алергологп (EAACI, 2016) прогнозуе, що до 2025 року вщ хрошчних алергiчних захворювань буде страждати половина населення
бвропейського Союзу. При цьому саме алерпчний ришт, як зазначаеться у White Book on Allergy, мае поширешсть до 30 % у дорослих i навиъ 40 % у дггей (Pawankar R. et al., 2013).
Слщ пам'ятати, що ключовим первинним медiа-тором алергiчних реакцiй I типу е пстамш. Важливi результати дослщження in vivo були отримаш в Уш-верситетi Пiтсбурга (США): при вiрусних iнфекцiях також видшяеться гiстамiн (Skoner D.P. et al., 2001). А д1я його добре вщома — це, зокрема, шдвищення проникностi капiлярiв i венул, розширення дрiбних i звуження великих судин, розвиток набряку, урти-карш, сверб1ж, скорочення гладких м'язiв бронхiв, а з боку назальних проявiв — гшеремш, набряк i ri-персекрецш слизу.
80 рокiв тому ггалшський фармаколог швей-царського походження Дашеле Бове (Daniel Bovet, 1937) здшснював першi роботи iз синтезу анти-гiстамiнних препаратiв. Зараз д1я антипстамшних
© «Здоров'я дитини», 2017 © «Child's Health», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденци: Кривопустов Серг1й Петрович, доктор медичних наук, професор кафедри педетри № 2, Нацюнальний медичний ун1верситет ¡меш О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевчен-ка, 13, м. Ки'Гв, 01601, УкраТ'на; e-mail: [email protected]
For correspondence: Sergii Kryvopustov, MD, PhD, Professor at the Department of pediatrics N 2, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 01601, Ukraine; e-mail: [email protected]
препарапв, а саме блокаторiв Н1-рецепторiв, добре вщома. Вони е оборотними конкурентними анта-гонiстами Н1-гiстамiнових рецепторiв, блокують ix. Рiвень доказовостi щодо антипстамшних пре-паратiв при алергiчному ринокон'юнктивт та при кропив'янцi — 1b A (Del Cuvillo A. et al., 2007).
Антигiстамiннi препарати (блокатори H1-рецепторiв) подгляють на 6 клаав за ix xiмiчною структурою та 2 поколшня. Препарати 1-го поко-лiння через ix лшофгльшсть проникають через ге-матоенцефалiчний бар'ер, ix седативний ефект за-гальновщомий. Перевага препаратiв 2-го поколiння полягае в тому, що вони неседативш або набага-то менш седативш, нгж препарати 1-го поколiння (Bunyavanich S. et al., 2016).
Крiм того, видiляють метаболiти та стереоГзоме-ри 2-го поколiння, нерiдко ix називають препаратами 3-го поколшня, однак коректшше говорити про 1-ше (седативнi) та 2-ге (неседативнi) поколшня антигiстамiнниx препаратiв. Консенсусна гру-па з нового поколiння антигiстамiнниx препаратiв (CONGA, 2003) пщкреслила, що вони повинш бути некардiотоксичними, мають не викликати лжар-ськиx взаемодш та не впливати на центральну не-рвову систему (Holgate S.T. et al., 2003).
Отже, серед антигiстамiнниx засобiв 2-го поколшня розглядають окремо такi, що е метаболгтами або стереоiзомерами препаратiв й надаодять до ор-ганiзму у виглад активноi речовини. Це, зокрема, левоцетиризин — лiвообертальний iзомер цетири-зину, його активний стабiльний R-енантюмер, вiн е поxiдним пiперазину.
Левоцетирiзин мае вдвiчi вищу спорiдненiсть до H1-рецепторiв порiвняно з цетиризином (Gillard M. et al., 2002). При дослщженш в дгтей вiком 6—11 ро-кiв показано, що левоцетиризин блокуе 94,0 ± 0,4 % рецепторiв протягом 4 годин та 60 ± 3 % рецепторiв через 24 години порiвняно з 90 та 57 % вщповщно в дорослт (Simons K.J. et al., 2006). Вш не подовжуе QT/QTc iнтервал у здоровиx людей (Hülhoven R. et al., 2007). Його седативш ефекти не вщрГзня-ються вГд такиx в шшж препаратiв 2-го поколiння (Snidvongs K. et al., 2017).
Кокрашвськш огляд Antihistamines for the common cold (De Sutter A.I. et al., 2015) свщчить про те, що антипстамшш препарати мають обмежений короткочасний сприятливий вплив на тяжшсть за-гальнж симптомiв застуди й немае данж про ix ефективнiсть у дггей. Однак слiд розглянути доцгль-нiсть ix використання в лГкуванш тиx дiтей з шфек-шею диxальниx шляxiв, як1 ще мають алерпчний ринiт, а це зустрiчаеться нерiдко.
Як вiдомо, алергiчний ришт е xронiчним IgE-залежним запальним заxворюванням слизовоi обо-лонки носа, що виникае шд впливом алергешв i клiнiчно xарактеризуеться появою свербшня в носi, нападами чxання, ринореею, закладешстю носа, iнодi — зниженням нюxу. Ключовою основою патогенезу алерпчного ринiту е алергiчне запалення оболонки носа. Взаемодгя причинниx алергешв
iз фiксованими на мастоцитаx специфiчними IgE призводить до активаци цж клiтин i секрецп за-пальнж медiаторiв. Гiстамiн е основним медГато-ром, який вивiльняють активованi мастоцити при нетривалш i довготривалiй експозицп алергену. Вiн стимулюе сенсорнi нерви, спричинюючи чxання, вазодилатацiю, ексудацiю плазми, стимуляцiю сли-зоутворювальниx клiтин, призводячи до ринорй та назальноi обструкцп, а також пiдвищуе продукцiю молекул адгезп й вивiльнення прозапальниx цитою-нiв (Оxотнiкова О.М. та сшвавт., 2015).
У бiльшостi осiб з алерпчним ринiтом посилен-ня назальнж симптомiв спостерiгаеться вранцi. У епщемюлопчному дослiдженнi A. Reinberg et al. (1988) за даними xронобiологiчниx методiв великi амплiтуднi циркаднi ритми з раншми ранковими пiками, приблизно о 6-й годиш ранку, були пГд-твердженi для чxання, закладеного носа та нежить Можливо, це пов'язано з бюритмГчними змiнами гiстамiну та шшж медiаторiв запалення. За даними D. Rehn et al. (1987), найбгльший пiдйом рiвня пстамшу в плазмi кровi також виявлений рано-вранцi.
Беручи до уваги, що саме пстамш вiдiграе про-вiдну роль у розвитку алерпчного ришту, блокатори Н1-рецепторiв, а саме пероральш неседативнi ан-тигiстамiннi препарати 2-го поколшня, посщають важливе мюце в лiкуваннi пацiентiв iз зазначеною патолопею. Про це свщчить мiжнародний пого-джувальний документ ARIA (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma). До речГ, у 2016 роцi вщбувся перегляд ARIA guidelines (Brozek J.L. et al., 2017).
Слщ звернути увагу, що пероральнi антипстамшш рекомендуються як препарати першоi лшп в пацiентiв з помiрними симптомами алергiчного ринiту або у випадкаx, коли домiнують чxання та свербiж (Seidman M.D. et al., 2015; Sarbacker G.B., 2016).
Узагалi е багато праць, що доводить доцгльшсть використання левоцетиризину в терапп алерпчного ришту в дорослж та дггей (Nettis E. et al., 2009; Devada Singh-Franco et al., 2009 та ш) Пщтверджена довгострокова безпека левоцетиризину при лГкуван-ш дiтей вжом 12—24 мюяш з атошею (Simons F.E., 2007). До його переваг належить висока окупацгя H1-рецепторiв, швидке настання ефекту та трива-лють дй (Абатуров А.Е., Борисова Т.П., 2017).
Клшчну цжавють викликае взаемозв'язок алерги та шфекцп. Пацiентам з алергiчним риш-том притаманне мтмальне персистуюче запалення (Canonica G.W., Compalati E., 2009). У слизовш оболонш носа воно xарактеризуеться наявшстю за-пальниx клгтин (еозинофшв, нейтрофшв) та збгль-шенням експреси ICAM-1 на епiтелiальниx клгт-наx (Montoro J. et al., 2007).
Як вщомо, молекули мiжклiтинноi адгезп ICAM-1 е важливими медГаторами процесу запалення, вони беруть участь у забезпеченш адгезп нейтрофшв, моноципв та лГмфоципв. РГвень ICAM-1 у сироватш в пашентГв з назальною алерпею значно
вище, а пщвищення експресй ICAM-1 може вщ-гравати роль у патогенезГ носовоi алергп (Terada N. et al., 1993).
Украй важливо, що саме ICAM-1 е основним рецептором для риновГрусу людини. Ген, що кодуе рецептор ICAM-1, локалГзований на xромосомi 19, яка також мютить гени для iншиx пiкорнавiрусниx рецепторГв (Greve J.M. et al., 1989).
Отже, у дитини з алерпею збгльшуеться ризик розвитку риновiрусноi шфекцп. КрГм того, показано, що алерпя може також збгльшити рГвень експресп рецепторГв вГрусу грипу (Tantilipikorn P., Auewarakul P., 2011).
Тобто спостерпаються складш взаемодп мгж алерпею д^альн^ шляxiв та вГрусною шфекщею. З одного боку, при алергп збгльшуеться ризик розвитку шфекцп, з шшого — юнують даш, що сама вГрусна ресшраторна шфекцГя може шщшвати, пщтримувати та активГзувати загострення алерпч-ниx сташв з боку джальнш: шляxiв (Tantilipikorn P., Auewarakul P., 2011). У клшГчнш педГатрп обГрун-товану шкавють викликають питання застосування при цьому левоцетиризину.
Як вщомо, левоцетиризин пригшчуе вироблен-ня молекул мiжклiтинноi адгезп ICAM-1, продук-цго штерлейюшв IL-6 та IL-8, що може сприятливо впливати на патофГзюлопчш змши, пов'язаш з ш-фГкуванням риновГрусом. Використання левоцетиризину пригшчуе реплжашю риновГрусу, зменшуе експресш ядерного фактора каппа В (NF-kB), Tolllike рецептора (TLR3). Вш може бути корисним для ключного застосування при лГкуванш запалення диxальниx шляxiв, викликаного риновГрусною ш-фекшею (Jang Y.J. et al., 2008).
Саме риновГрус е найчастшою причиною застуди, шфекцш верxнix диxальниx шляxiв у дорос-лиx та дгтей. Наводяться даш, що риновГрус викли-кае 30-50 % (Greenwood V., 2011 та ш), 24-52 % (Allan G.M. et al., 2014 та ш) зазначенж кл^чн^ випадюв. Тепер з риновГрусом пов'язують i шфекцп ниж^ диxальниx шляxiв, у тому числГ й тяжш ш-фекцп нижнix диxальниx шляxiв у дггей (Miller E.K., Williams J.V., 2016).
Вщомо приблизно 100 його серотитв, що кла-сифжоваш як Rhinovirus A, B, C. У 15 % спостерь гаеться безсимптомний перебп, однак у бгльшосп випадюв риновiрусноi шфекцп мають мюце вщпо-вщш клтчш симптоми. ТиповГ — це чxання, за-кладешсть носа, ринорея, у третиш випадюв — кашель, осиплють. У лГкуванш риновiрусноi шфекцп у дгтей головною е пщтримуюча, симптоматична терапя. Використовують анальгетики, деконгес-танти, антипстамшш або протикашльовГ засоби (Miller E.K., Williams J.V., 2016). Отже, мае мюце застосування блокаторГв Н1-рецепторГв, i при цьому слщ пам'ятати про вищезазначеш ефекти левоцетиризину. КрГм того, слГд враxовувати, що вш мае протизапальш, Гмунорегуляторш властивостГ поза ефектом блокування Н1-рецепторГв (Mahmoud F. et al., 2008; Walsh G.M., 2009).
Вщомий досвщ використання в пед1атрй L-цет сиропу (5 мл сиропу мютять 2,5 мг левоцетиризину дигщрохлориду). Шсля перорального застосування bîh швидко та штенсивно всмоктуеться. Препарат використовують у дггей в1ком вщ 6 мюяшв внутрш-ньо незалежно вщ прийому ïM згщно з 1нструкц1ею для медичного застосування даного л1карського за-собу.
Прийом ïM не впливае на ступ1нь усмоктуван-ня левоцетиризину, але знижуе його швидк1сть. У 50 % хворих дгя розпочинаеться через 12 хвилин п1сля прийому одноразовоï дози, а в 95 % — через 0,5—1 годину. Показання — л1кування алерг1чного ринггу та кропив'янки. Протипоказання — пщви-щена чутлив1сть до левоцетиризину, або будь-якого шшого компонента препарату, або будь-яких по-х1дних п1перазину, тяжка форма хронiчноï нирковоï недостатност1 (згщно з iнструкцiею для медичного застосування лжарського засобу L-цет).
Накопичено досвщ клiнiчного використання L-цет сиропу (левоцетиризину) в ДУ «1нститут пе-дiатрlï, акушерства та пнекологИ НАМН Украши» у дiтей 1з сезонним алерпчним риштом. Отриманi данi свщчать про високу терапевтичну ефективнiсть
1 добру переносимють зазначеного препарату в д1-тей. BiH позитивно впливае на таю назальн симптоми, як свербш, чхання. Антигiстамiнна його д1я доповнюеться протизапальним ефектом за рахунок зниження проникност1 судин, мпрацИ еозинофшв та обмеження вивiльнення медiаторiв запалення. Протизапальний вплив препарату було шдтвердже-но цитоморфолопчними дослiдженнями (Антипин Ю.Г. та спiвавт., 2013).
У дослщженш клiнiчноï ефективностi та безпеки використання препарату L-цет сироп (левоцетиризину) при проявах харчовоï алергИ в дией в1ком вщ
2 до 6 роив пщкреслено високий профшь його безпеки, в тому числ1 з боку серцево-судинноï системи за даними контролю шгервалу QT (Овчаренко Л.С. та сшвавт., 2012).
Препарат левоцетиризину L-цет сироп може бути рекомендований до використання в клш1чнш практиш у комплекснш терапИ патологИ органiв дихання, що мае перебп на алерпчному фон (Ма-рушко Ю.В., 2014). Так, у робой Марушка Ю.В., Шефа Г.Г. (2013) оцшена ефективнiсть препарату L-цет сироп (левоцетиризину) в терапИ брон-х1т1в та пневмонш у дiтей в1ком вщ 2 до 10 роив з атошчним дерматитом. Також у деяких пашенпв спостерпалися алергiчний рин1т поза загострен-ням, в анамнезi — явища харчовоï алергп, гостроï кропив'янки. Авторами зроблений висновок, що зазначений лжарський зааб може застосовуватись у комплекснш терапИ гострих захворювань бронхо-легеневоï системи в дiтей з обтяженим алерпчним фоном. L-цет сироп (левоцетиризин) може бути до-сить оптимальним у терапИ алерпчних захворювань у дией, а також у л!куванш р1зних захворювань, що мають перебп на алерпчному фош (Борисова Т.П., 2015).
Отже, наведенi данi дозволяють зробити висно-вок про доцiльнiсть використання препарату L-цет сироп (левоцетиризину диггдрохлориду) у тих дггей з iнфекцieю дихальних шляхiв, якi мають алерпч-ний ришт.
Конфлжт 1нтерес1в. Не заявлений.
References
1. Abaturov AE, Borysova TP. The optimal choice of antihistamine medicine in allergic diseases in children. Zdorov'ye Rebenka. 2017;12(1):81-9. (in Russian)
2. Antypkin YuG, Lapshyn VF, Umanets TR, Kondratenkova TV. Efficacy of L-cet Use in Children with Seasonal Allergic Rhinitis. Zdorov'ye Rebenka. 2013;8 (51):21-6. (in Ukrainian).
3. Borysova TP. The approach to the choice of antihistamine in the treatment of allergic diseases and states in pediatric practice. Zdorov'ye Rebenka. 2015;8(68):33-44.
4. Instruction to the preparation L-cet. Available from: http:// mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=40100
5. Marushko YuV. Experience of Using Levocetirizine in Pediatric Practice. Zdorov'ye Rebenka. 2014;8:43-48.
6. Marushko YuV, Shef GG. Possible Applications of Levocetirizine in the Treatment of Bronchitis and Pneumonia in Children with Atopic Conditions. Zdorov'ye Rebenka. 2013;4:39-43.
7. Ovcharenko LS, Vertegel AA, Andrienko TG, Zhihareva NV, Samohin I.V. Rational use of antihistamines in the therapy program of food allergy clinical aspects in children. Sovremennaya pediatriya. 2012;4(44):46-9.
8. Ohotnikova OM, Gladush Jul, Bondarenko LVet al. Allergic rhinitis in children: urgent issues of diagnosis and therapy. Klinichna immu-nologija. Alergologija. Infektologija. 2015;1(80):26-36. (in Ukrainian)
9. Allan GM, Arroll B. Prevention and treatment of the common cold: making sense of the evidence. CMAJ. 2014 Feb 18;186(3):190-9. doi: 10.1503/cmaj.121442
10. Allergy Prevalence: Useful facts and figures. Available from: https://www.allergyuk.org/assets/000/001/193/Stats_Jor_Website_ original.pdf?1501059772
11. Brozek JL, Bousquet J, Agache I, et al. Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma (ARIA) guidelines-2016revision. J Allergy Clin Immunol. 2017 Jun 8. pii: S0091-6749(17)30919-3. doi: 10.1016/j. jaci.2017.03.050.
12. Bunyavanich S, Kim JS, Sicherer SH. Principles of Treatment of Allergic Disease. In Nelson Textbook of Pediatrics. Elsevier inc; 2016. 1082-88p.
13. Canonica GW, Compalati E. Minimal persistent inflammation in allergic rhinitis: implications for current treatment strategies. Clin Exp Immunol. 2009 Dec; 158(3): 260-71. doi: 10.1111/j.1365-2249.2009.04017.x.
14. Daniel Bovet. Available from: https://en.wikipedia.org/wiki/ Daniel_Bovet
15. De Sutter AI, Saraswat A, van Driel ML. Antihistamines for the common cold. Cochrane Database Syst Rev. 2015 Nov 29;(11):CD009345. doi: 10.1002/14651858.CD009345.pub2.
16. Del Cuvillo A, Sastre J, Montoro J, et al. Use of antihistamines in pediatrics. J Investig Allergol Clin Immunol. 2007;17 Suppl 2:2840. PMID: 18225708.
17. Singh-Franco D, Ghin HL, Robles GI, Borja-Hart N, Perez A. Levocetirizine for the treatment of allergic rhinitis and chronic idiopathic urticaria in adults and children. Clin Ther. 2009 Aug;31(8):1664-87. doi: 10.1016/j.clinthera.2009.08.015.
18. Gillard M, Van der Perren C, Moguilevsky N, Massingham R, Chatelain P. Binding characteristics of cetirizine and levocetirizine to human H1 histamine receptors: Contribution of Lys(191) and Thr(194). Mol Pharmacol 2002;61:391-9. PMID: 11809864.
19. Greenwood V. Curing the Common Cold. Scientific American. Available from: https://www.scientificamerican.com/article/curing-the-common-coldAccessed: January 1, 2011.
20. Greve JM, Davis G, Meyer AM, et al. The major human rhi-novirus receptor is ICAM-1. Cell. 1989 Mar 10;56(5):839-47. PMID: 2538243.
21. Holgate ST, Canonica GW, Simons FE, et al. Consensus group on new generation antihistamines (CONGA): present status and recommendations. Clin Exp Allergy 2003;33:1305-24. PMID: 12956754.
22. Hülhoven R, Rosillon D, Letiexhe M, Meeus MA, Daoust A, Stockis A. Levocetirizine does not prolong the QT/QTc interval in healthy subjects: results from a thorough QT study. Eur J Clin Pharmacol. 2007;63,1011-7. doi: 10.1007/s00228-007-0366-5.
23. Jang YJ, Wang JH, Kim JS, Kwon HJ, Yeo NK, Lee BJ. Levocetirizine inhibits rhinovirus-induced ICAM-1 and cytokine expression and viral replication in airway epithelial cells. Antiviral Res. 2009 Mar;81(3):226-33. doi: 10.1016/j.antiviral.2008.12.001. Epub 2008 Dec 25.
24. Mahmoud F, Arifhodzic N, Haines D, Novotney L. Levocetirizine Modulates Lymphocyte Activation in Patients With Allergic Rhinitis. J Pharmacol Sci. 2008;108:149-56. PMID: 18946193.
25. Miller EK, Williams JV. Rhinoviruses. In Nelson Textbook of Pediatrics. Elsevier inc; 2016. 1612-1613p.
26. Montoro J, Sastre J, Jauregui I, et al. Allergic rhinitis: continuous or on demand antihistamine therapy? J Investig Allergol Clin Immunol. 2007;17(Suppl. 2):21-7. PMID: 18225707.
27. Nettis E, Calogiuri GF, Di Leo E, Cardinale F, Macchia L, Ferrannini A, Vacca A. Once daily levocetirizine for the treatment of allergic rhinitis and chronic idiopathic urticaria. J Asthma Allergy. 2009;2:17-23.
28. Pawankar R, Holgate ST, Canonica GW, Lockey RF, Blaiss MS, editor. WAO White Book on Allergy 2013 Update. Milwaukee, Wisconsin: World Allergy Organization; 2013. 240p.
29. Rehn D, Reimann HJ, von der Ohe M, Schmidt U, Schmel A, Hennings G. Biorhythmic changes of plasma histamine levels in healthy volunteers. Agents Actions. 1987 Oct;22(1-2):24-9. PMID: 3687597.
30. Reinberg A, Gervais P, Levi F, Smolensky M, Del Cerro L, Ugolini C. Circadian and circannual rhythms of allergic rhinitis: an epidemiologic study involving chronobiologic methods. J Allergy Clin Immunol. 1988 Jan;81(1):51-62. PMID: 3339191.
31. Sarbacker G.B. Updates in the Management of Seasonal Allergic Rhinitis. US Pharm. 2016;41(7):30-4.
32. Seidman MD, Gurgel RK, Lin SY, et al. Clinical practice guideline: allergic rhinitis. Otolaryngol Head Neck Surg. 2015 Feb;152(1 Suppl):S1-43. doi: 10.1177/0194599814561600.
33. Simons FE, Early Prevention of Asthma in Atopic Children (EPAAC) Study Group. Safety of levocetirizine treatment in young atopic children: An 18-month study. Pediatr Allergy Immunol. 2007 Sep;18(6):535-42. Epub 2007 Jun 11. doi: 10.1111/j.1399-3038.2007.00558.x
34. Simons KJ, Simons FE, Strolin-Benedetti M, Gillard M, Baltes E. Levocetirizine: H1-Receptor Occupancy in Allergic Children Age 6-11 Years. J Allergy Clin Immunol. 2006;117(2 Suppl):S120. doi:10.1016/j.jaci.2005.12.483
35. Skoner DP, Gentile DA, Fireman P, et al. Urinary histamine metabolite elevations during experimental influenza infection. Ann Allergy Asthma Immunol. 2001;87(4):303-6.
36. Snidvongs K, Seresirikachorn K, Khattiyawittayakun L, Chitsuthipakorn W. Sedative Effects of Levocetirizine: A Systematic Review and Meta-Analysis of Randomized Controlled Studies. Drugs. 2017 Feb;77(2):175-186. doi: 10.1007/s40265-016-0682-0.
37. Tantilipikorn P, Auewarakul P. Airway allergy and viral infection. Asian Pac J Allergy Immunol. 2011 Jun;29(2):113-9. PMID: 21980825.
38. Terada N, Konno A, Yamashita T, et al. Serum level of soluble ICAM-1 in subjects with nasal allergy and ICAM-1 mRNA expression in nasal mucosa. Arerugi. 1993 Feb;42(2):87-93. (in Japanese).
39. Walsh GM. A review of the role of levocetirizine as an effective therapy for allergic disease. Expert Opin Pharmacother. 2008 Apr;9(5):859-67. doi: 10.1517/14656566.9.5.859.
40. Walsh GM. The anti-inflammatory effects of levocetirizine -are they clinically relevant or just an interesting additional effect? Allergy Asthma Clin Immunol. 2009Dec 17;5(1):14. doi: 10.1186/17101492-5-14.
Отримано 16.08.2017 ■
Кривопустов С.П.
Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Оптимизация лечения детей с инфекцией дыхательных путей, имеющих аллергический ринит
Резюме. Оптимизация лечения как острых вирусных инфекций респираторного тракта, так и аллергических заболеваний является крайне актуальной задачей современной педиатрии. Существует взаимосвязь между аллергией дыхательных путей и вирусной инфекцией. С одной стороны, при аллергии увеличивается риск развития инфекции, а с другой — сама вирусная инфекция может инициировать обострение аллергических проявлений со стороны респираторного тракта. Показана целесообразность использования антигистаминного препарата L-цет сироп (левоцетиризина дигидрохлорида) в лечении тех детей с инфекцией дыхательных путей, которые имеют еще
и аллергический ринит, а это наблюдается нередко. Левоцетиризин является левовращающим изомером антигистаминного препарата второго поколения цетиризина и имеет вдвое более высокое сродство к Н1-рецепторам по сравнению с ним. Кроме того, что левоцетиризин является конкурентным антагонистом Н1-рецепторов, он подавляет выработку молекул межклеточной адгезии ICAM-1 и репликацию риновируса, обладает противовоспалительными и иммунорегуляторными свойствами. Ключевые слова: аллергический ринит; антигистамин-ные препараты; дети; инфекция дыхательных путей; лево-цетиризин
S.P. Kryvopustov
Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Optimization of treatment of children with respiratory infections combined
with allergic rhinitis
Abstract. Optimization of treatment both acute viral respiratory infections and allergic diseases is a very actual task in current pediatrics. Allergic respiratory pathology is associated with viral infections. From one hand, allergy is associated with enhanced risk of infection development, from the other viral infection by itself can induce exacerbation of respiratory allergic manifestations. The paper demonstrates the potential of antihistamine L-cet syrup (levocetirizine dihydrochloride) for the treatment of children with respiratory infections but without allergic rhi-
nitis that is a rare phenomenon. Levocetirizine is a left-hand isomer of antihistamine cetirizine II generation and has higher congeniality to Hl-receptors compared to it. Besides levoce-tirisine is a competitive antagonist of H1 histamine receptors; it inhibits producing molecules of intracellular adhesion molecule 1 and rhinovirus replication; it has anti-inflammatory and immune-regulating action.
Keywords: allergic rhinitis; antihistamine agents; children; respiratory infection; levocetirizine
